Пенсійне страхування підприємця - платника єдиного податку
і його найманих працівників
Сплата внесків на пенсійне
страхування при відсутності найманих працівників
Приватні підприємці - платники єдиного податку, як і будь-які інші підприємці, згідно із п. 3 ст. 11 Закону про державне пенсійне страхування підлягають обов'язковому державному пенсійному страхуванню, при цьому, згідно із п. 5 ст. 14 цього Закону, вони є й страхувальниками, тобто зобов'язані сплачувати страхові внески самі за себе. Такі страхувальники, згідно із пп. 4 п. 8 розд. XV “Заключних положень” цього Закону, повинні сплачувати страхові внески у фіксованому розмірі. Величина таких фіксованих внесків повинна, згідно із пп. 7 п. 14 розд. XV цього Закону, встановлюватися законом про державний бюджет на відповідний рік за поданням КМУ. Ці норми Закону суперечать Указу № 727, що передбачає сплату в Пенсійний фонд частини єдиного податку й звільняє ППЄПа від обов'язку сплачувати страховий збір на обов'язкове пенсійне страхування.
Ця колізія так і не одержала законодавчого вирішення дотепер. Однак протягом 2004 - 2005 років склалася певна практика, якою й понині користується більшістю ППЄПІв.
Закон про Держбюджет-2004 не встановив фіксованого внеску в Пенсійний фонд для ППЄПів, при цьому Державне казначейство продовжувало зараховувати частину единого податку в Пенсійний фонд. Однак ці суми в багатьох випадках виявлялися меншими мінімального внеску в Пенсійний фонд, що визначається як добуток мінімальної зарплати на діючу ставку збору. Мінімальна зарплата в 2004 році склала 205 грн., а ставка збору - 32%, разом мінімальний внесок - 65,6 грн. При сумі єдиного податку в 100 грн. на місяць частина, внесена в Пенсійний фонд, склала 42 грн., тобто на 23,6 грн. менше. Через цю невідповідність страхового стажу ППЄПа за 2004 рік могла скласти не рік, а менше (для наведеного вище прикладу - 0,64 роки), що, в принципі, може позначитися на розмірі державної пенсії, тому що приводить до зменшення страхового стажу. (Для багатьох ППЄПів це не має ніякого значення, тому що вони одночасно є найманими працівниками й заробляють пенсійний стаж за місцем роботи, крім того, невідомо, як буде розраховуватися держмито через 5-10 років і чи буде тоді взагалі враховуватися страховий стаж).
У цих умовах Пенсійний фонд листом від 12.01.2004 р. № 211/04 запропонував підприємцям добровільно зробити доплату до мінімального страхового внеску, що буде вважатися обов'язковим платежем.
Цілком очевидно, що цей лист Пенсійного фонду не відповідає ні Указу Президента № 727, ні пенсійному законодавству, які не передбачають жодних “добровільних доплат” до обов'язкових внесків.
Позиція Пенсійного фонду викликає особливе здивування у зв'язку і з тим, що Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, не вимагаючи ніяких доплат від ППЄПів, продовжує вважати їх застрахованими особами.
Закон про Держбюджет-2005 у своїй першій редакції передбачив сплату ППЄПами внесків на пенсійне страхування в розмірі 83,84 грн. на місяць. При цьому Держказначейство припинило здійснювати пенсійні відрахування від сум єдиного податку, що сплачували ППЄПи. Однак не всі ППЄПи провадили фіксовані внески в Пенсійний фонд, справедливо думаючи, що відповідна норма Закону про Держбюджет-2005 суперечить Указу Президента № 727 і не підлягає застосуванню. Закон № 2505, що набув чинності 31 березня, скасував фіксовані внески в Пенсійний фонд, однак за тими ППЄПами, які їх не провадили, залишалася заборгованість, що, згідно із ст. 1 Закону № 3583, повинна бути списана. З II кварталу 2005 року ППЄПи не сплачують страхові внески в Пенсійний фонд, але Держказначейство зараховує 42% від сум єдиного податку Пенсійному фонду, що повинен провадити персоніфікований облік цих внесків. У зв'язку з ростом мінімальної зарплати різниця між мінімальним внеском у Пенсійний фонд і сумами, що фактично надходили туди, істотно виросла.
Приватні підприємці-платники єдиного податку, якінші платники страхових зборів на пенсійне страхування, зобов'язані здавати в органи Пенсійного фонду Звіти про нарахування й сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - форма № 26) і відомості по персоніфікацію (форма ІНДАНІ).
Форма № 26, згідно із п. 11.12. Інструкції № 21-1, подається в органи Пенсійного фонду до 1 квітня року, що наступає за звітним.
Пенсійне забезпечення ППЄПів
Пенсійний фонд поки враховує “доплати” для вирахування страхового стажу ППЄПів, однак у зв'язку з тим, що такі доплати не передбачені Законом, Пенсійний фонд цілком може “передумати” І перестати зараховувати ці доплати для вирахування страхового стажу.
Пенсія для ППЄПа розраховується за формулою:
П = 3п х Кс,
де: П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (доход) застрахованої особи, визначена відповідно до ст 40 Закону України від 09.07.2003 p. № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з якої нараховується пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 цього Закону.
Як бачимо, до 2004 року, поки Пенсійний фонд не вводив доплат, страховий стаж ППЄПа міг бути менший року за рік роботи.
Покажемо розрахунок пенсії ППЄПа на прикладі 1.
Приклад 1. ППЄП Доскач А. В. планує з 2006 року оформити державну пенсію. Доходу у вигляді заробітної плати за останні 13 років він не мав. З 1999 року працює на спрощеній системі оподатковування, сума єдиного податку становить 100 грн. Доход і зарплата, які він одержував до цього часу, на розмір пенсії не впливають. Коефіцієнт заробітної плати - 2,05.
Загальний страховий стаж Доскача А.В. - 35 років, при цьому суми страхових внесків, які він здійснював у Пенсійний фонд України в 1999-2003 роках, були такі: 100 х 0,42 = 42,00 грн. на місяць.
Починаючи з 2004 року, Доскач А. В. здійснював доплату в Пенсійний фонд за правилами, які були встановлені листом від 12 01.2004 р. У цих умовах страховий стаж становив “рік за рік”.
Розглянемо, як сума зроблених доплат вплине на розмір пенсії.
1. Якби Доскач не здійснював доплат за 2004-2005 роки, то цей період йому був би зарахований у страховий стаж пропорційно сплаченим внескам.
Так, за 2004 рік січень-серпень будуть зараховані в страховий стаж як: 42,00:65,60 = 0,64 кожний;
Вересень-грудень як: 42,00:75,84 = 0,55 кожний.
Тоді 2004 рік буде зарахований як: (0,64 х 8) + (0,55 х 4) - 5,12 + 2,2 = 7,32 місяці.
За 2005 рік січень-березень будуть зараховані як: 42,00:83,84 = 0,5 місяця кожний;
Квітень-червень будуть зараховані як: 42,00 : 93,67 = 0,45 місяця кожний;
Липень і серпень як: 42,00 : 100,13 = 0,42 місяця кожний;
Вересень-грудень як: 42,00 : 107,24 = 0,39 місяця кожний.
Таким чином, 2005 р. буде зарахований як: (0,5 х 3) + (0,45 х 3) + (0,42 x 2)+ (0,39 x 4)-1,5+ 1,35 + 0,84 + 1,56 = 5,25 місяці.
Тоді його страховий стаж буде ста новити не 35 років, а 34,57 року а коефіцієнт страхового стажу - 0,3457.
Розмір пенсії в цьому випадк; складе:
Зп = 735,57 х 2,05 = 1507,92 грн.;
П = 1507,92 x 0,3457-521,29 грн.
2. За умови зроблених у повному обсязі доплат 2005 рік буде зарахований у стаж повністю. Виходить, коефіцієнт страхового стажу буде дорівнювати 0,35.
Тоді розмір пенсії складе:
П = 1507,92 х 0,35 = 527,77 грн.
Різниця становитиме всього 6,48 грн.
Ці цифри змушують задуматися: шановні приватні підприємці, а чи є сенс робити доплати в Пенсійний фонд, якщо в підсумку ви виграєте 6 гривень до пенсії?
Сплата внесків на пенсійне
страхування при наявності найманих працівників
Згідно із ст. 14 Закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-які працедавці є страхувальниками й зобов'язані нараховувати й сплачувати страхові внески на заробітну плату своїх найманих працівників, а також на винагороду осіб, які працюють за цивільно-правовими договорами за діючою ставкою (в 2006 році - 31,8%)*. Ця норма, як ми вже говорили, суперечить Указу Президента № 727, що звільнив ППЄПЇв від будь-яких нарахувань на зарплату найманих працівників У зазначеній колізії безсумнівний пріоритет має Указ № 727 як спеціальний законодавчий акт, що, відповідно до перехідних положень Конституції України, діє до того моменту, поки Верховна Рада не прийме закон, що регулює відповідні правовідносини. Таким чином, ППЄП має повне право не здійснювати сплату страхових внесків у Пенсійний фонд України. Але! У цьому випадку внески в Пенсійний фонд із зарплати найманих працівників будуть становити лише 42% від суми єдиного податку, що ППЄП сплачує за кожного з них у розмірі половини встановленої йому ставки, що, звичайно ж, менше мінімального внеску, це приведе до того, що страховий стаж цих працівників буде менший фактично відпрацьованих місяців (років). Про те, як буде в цьому випадку розраховуватися страховий стаж і як це може вплинути на розмір державної пенсії, ми вже писали вище.
У цих умовах Пенсійний фонд погодився “з метою запобігання зайвої сплати страхових внесків за найманих працівників” зараховувати частину ставки єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків. Така позиція заявлена в листах Пенсійного фонду від 01.06.2005 р. № 6320/04 і від 01.02.2006 р. № 1136/03-30.
Такий підхід дає можливість сплачувати Пенсійному фонду не всю суму нарахованого на зарплату страхового збору, а тільки різницю між цією сумою та 42% від суми єдиного податку, що сплачений за найманого працівника. Покажемо це на прикладі 2.
Приклад 2. Приватний підприємець Бутков А. А. за березень сплатив єдиний податок у розмірі 135 грн. Фонд оплати праці його найманих працівників за цей же місяць склав 2000 грн.
Розмір частини збору в Пенсійний фонд, перерахований із суми єдиного податку, складе. 135x42% = 56,70 грн.
Розмір нарахувань у Фонд оплати праці складе: 2000x31,8% = 636 грн.
Із цих 636 грн. 56,70 грн. уже сплачені в складі єдиного податку, тому доплата в Пенсійний фонд для такої фізичної особи -підприємця становить: 636,00 -56,70 = 579,30 грн.
Таким чином, ППЄП поставлений перед вибором - не сплачувати страхові збори на зарплату найманих працівників і тим самим позбавити їхньої частини страхового збору й увійти в конфлікт із органами Пенсійного фонду або застосовувати запропоновану Пенсійним фондом, але не передбачену законодавством “залікову схему”. Вибором, звичайно, є зведення до мінімуму числа найманих працівників та їхньої офіційної зарплати.
_________________________________
* Треба відзначити, що ця ставка застосовується й у випадку, коли ППЄП використовує працю інвалідів, тому що ставка збору в розмірі 4% установлена у ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” тільки для підприємств, установ, організацій, але не для фізичних осіб - підприємців.
Список використаних нормативно-правових актів
Закон про державне пенсійне страхування - Закон України від 09.07.2003 p. № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Закон про Держбюджет-2004 - Закон України від 27.11.2003 p. № 1344-IV “Про Державний бюджет України на 2004 рік”.
Закон про Держбюджет-2005 - Закон України від 2312.2004 p. № 2285-IV “Про Державний бюджет України на 2005 рік” у редакції від 25 03.2005 р. № 2505-IV.
Закон № 3583 - Закон України від 16.03.2006 p. 3583-IV “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, що застосовують особливі умови оподатковування, обліку й звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків у Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування за тимчасового втратою працездатності, Фонд соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року”.
Указ № 727 - Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 “Про спрощену систему оподатковування, обліку й звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99.
“Консультант бухгалтера” № 42 (374) 16 жовтня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)