Враховуємо втрати від браку

Створюючи свій бізнес, будь-який бізнесмен мріє працювати з максимальним прибутком і мінімумом втрат. Однак далеко не всі види діяльності такі вже прості, що зможуть приносити своєму хазяїнові (власникам) тільки прибуток. Втрати в кожному з видів діяльності неминучі, але природа їхньої появи може бути різною - це й несприятлива зміна кон'юнктури ринку, і форс-мажорні обставини і, звичайно ж, втрати від браку.

Як же відображати втрати від браку в бухгалтерському та податковому обліку? Чи можна власникові компенсувати втрати від браку за рахунок винних осіб? Якщо можна, то в якій частині?

Ось на ці та інші не менш важливі для облікових працівників питання ми дамо відповіді в цій публікації.

Поняття браку продукції (робіт)

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням, або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Не вважається браком продукція, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливо завищеними технічними вимогами, в тому випадку, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку. Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції в нижчий сорт по якості.

За місцем виявлення бракділиться на:

- внутрішній - це брак продукції, виявлений на виробництві до його відправлення споживачеві;

- зовнішній - брак, виявлений споживачем у процесі зборки, монтажу або під час експлуатації виробу й пред'явлений для відшкодування збитків.

Як внутрішній, так і зовнішній брак може бути виправним або невиправним (остаточним) залежно від характеру дефектів, що виявляються під час технічного прийому.

Виправним браком уважають вироби, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які після усунення недоліків можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне.

Остаточним браком уважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе або економічно недоцільне.

Документальне оформлення браку

На виявлений у виробництві остаточний брак, або брак, що може бути виправлений, відділом технічного контролю або комісією складається акт (повідомлення про брак)*, у якому вказуються:

- вид продукції (виробів);

- причина або винуватці браку;

- характеристика дефектів:

- можливість подальшого використання забракованих виробів;

- заходи, вжиті з метою усунення браку.

Для обліку втрат внаслідок браку й систематизації відомостей про нього на підприємствах повинен бути встановлений перелік причин браку і його винуватці, розроблені класифікатори виробів з переліком операцій, по яких передбачаються технологічні втрати й плановий брак.

Зазначені в класифікаторах шифри втрат від браку проставляються в первинних документах, у супровідних листах, маршрутних картах, актах про брак, відомостях тощо.

Сировина, матеріали й придбані напівфабрикати, забраковані в процесі виробництва з вини постачальника, оформляються, крім акту, спеціальним документом для пред'явлення претензій до постачальника.

Порядок оформлення браку з вини постачальників і висування до них претензій (рекламацій) установлюється з урахуванням конкретних умов і відповідно з договором на поставку сировини, матеріалів, напівфабрикатів, виробів і роз'ясненнями Вищого арбітражного суду.

Втрати від браку, обумовлені низькою якістю матеріалів або напівфабрикатів, підлягають стягненню з постачальників як відшкодування збитків, зменшуються на відповідну суму після визнання претензії постачальниками або після задоволення позову арбітражним судом. На підставі актів з про брак (або первинних документів з обліку виготовлення) складається звіт про собівартість браку у звітному місяці, в якому визначається сума втрат від забракованої продукції із вказівкою видів продукції й винуватців браку.

На сільськогосподарських підприємствах виникнення браку у виробництві документується Актом про брак (форма Т-46), Повідомленням про брак (форма Т-47). У цих документах указують дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, одиниця виміру, кількість), причини виникнення браку, винна особа, вид браку. Зазначені документи підписуються комісією у складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівника структурного підрозділу.

Облік втрат від браку в бухгалтерському обліку

Для узагальнення інформації в бухгалтерському обліку щодо втрат від браку у виробництві існує активний рахунок 24 “Брак у виробництві”.

По дебету рахунку 24 “Брак у виробництві” відображаються витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак (вартість непоправного остаточного браку й витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних г лйстерень, по кредиту - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, і сума, яку списують на витрати на виробництво як витрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованій продукції або реалізації її за зменшеною ціною, вартість утримання з винуватців виникнення браку, суми відшкодування, отримані від постачальників недоброякісних матеріалів і напівфабрикатів, що спричинили брак продукції.

Суми створеного фонду забезпечення гарантійного ремонту (субрахунок 473 “Забезпечення гарантійних зобов'язань”) визнаються витратами на збут (рахунок 93 “Витрати на збут”) і належать до витрат періоду, у якому створюється резервний фонд.

Суми фактичних витрат на гарантійний ремонт, що перевищують зарезервовані, відповідно до Інструкції № 291, належать до втрат від браку й відображаються на рахунку 24 “Браку виробництві”. Подальше списання втрат від браку залежить від того, чи виявлений винний у допущенні браку. У випадку, коли така особа не встановлена, суми втрат включають у загальновиробничі витрати, у складі яких вони підлягають розподілу на змінні та постійні.

Таким чином, спочатку всі витрати, пов'язані з браком, повинні накопичуватися по дебету рахунку 24 у кореспонденції із кредитом рахунків 23, 20, 22. 25, 63, 661, 65, 68 тощо. Потім та їхня частина, що включається у виробничу собівартість ще лише втрати в результаті технічно неминучого браку), списується на рахунок 23 “Виробництво” або на рахунок 91 “Загальновиробничі витрати”.

Безпосередньо до складу загальновиробничих витрат зазначені втрати від браку списують у тому випадку, якщо на підприємстві втрати від браку не виділені в окремій калькуляційній статті. Далі втрати від браку в складі загаль-новиробничих витрат підлягають розподілу між об'єктами витрат відповідно до обраного на підприємстві методу (години праці, заробітна плати, обсяги діяльності, прямі витрати та ін.).

Собівартість підприємства від внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за винятком витрат на підготовку й освоєння виробництва, загальновиробничих витрат, що відносять тільки на собівартість готової продукції.

Якщо брак є непоправним, тоді необхідно виділити із суми загальновиробничих витрат частку, що припадає на забраковану продукцію й списати її спочатку із кредиту рахунку 23 “Виробництво” у дебет рахунку 24 “Браку виробництві”, а потім із кредиту рахунку 24 у дебет рахунку 90.

У виробничу собівартість включаються втрати від браку за технологічними причинами в межах передбачених норм (тобто технічно неминучий брак).

Втрати від браку з інших причин (перевищення норм, з вини постачальників, робітників) включаються в інші операційні витрати. Одночасне суми втрат від браку, які підлягають відшкодуванню постачальниками v. робітниками, відображається по дебету рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” і кредиту субрахунку 716 “Відшкодування раніше списаних активів”.

Виходячи із прав підприємство щодо формування облікової політики й потреби в керуванні витратами підприємству варто забезпечити облік витрат діяльності за статтями калькуляції й елементам витрат з розподілом на витрати звичайні (передбачені нормами й технологією виробництва) і витрати, які перевищують норми, що випливають із порушень технології, пов'язані з використанням недосконалого устаткування, заміною сировини, іншими непродуктивними витратами, для нагромадження інформації з метою складання звітності й реагування на відхилення. Невиробничими витратами й втратами, зокрема, вважаються втрати, що утворилися в результаті недостатньої організації виробництва й керування (включаючи наднормативний брак у виробництві), недостачі й псування цінностей.

Статтею 112 КЗпП передбачено, що при виготовленні продукції, яка виявилась браком не з вини працівника, оплата праці з її виготовлення здійснюється за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата в таких випадках не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту з оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу відділом технічного контролю, оплачується цьому працівникові на рівні придатних виробів.

Остаточний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Розмір заробітної плати може бути нижче встановленого трудовим договором і мінімальним розміром заробітної плати у випадку виготовлення продукції, що виявилась браком з вини працівника (ст. 21 Закону про оплату праці).

Синтетичний облік за втратами від браку ведеться у журналах 5 і 5А, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. № 356 “Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку”.

Аналітичний облік по рахунку 24 “Брак у виробництві” ведеться за видами виробництва продукції, де виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.

Остаточно забракована продукція визнається активами підприємства із зарахуванням на баланс підприємства забракованих деталей, вузлів, які можуть бути використані як відходи по справедливій вартості, на субрахунок 209 “Інші матеріали”.

Визначення втрат від браку

До складу виробничої собівартості включаються втрати від технічно неминучого браку, викликані рівнем розвитку техніки, пов'язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів. Норми технічно неминучого браку передбачаються в технічній документації, а також технологічними умовами на виготовлення продукції.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає:

- витрати на сировину, матеріали й напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;

- витрати на заробітну плату робітників, нараховані за операціями, пов'язаними з виправленням браку;

- відрахування на соціальне страхування;

- частина загальновиробничих витрат.

Таким чином, собівартість внутрішнього остаточного браку складається з основних витрат, виходячи з нормативних витрат (планових) і частини загальновиробничих витрат.

При відображенні витрат, пов'язаних із втратами від технічно неминучого браку, варто враховувати, що до складу виробничої собівартості відносяться витрати, наведені в п. 14 П(3)БУ 16, але за винятком:

- справедливої вартості остаточно забракованої продукції й напівфабрикатів;

- сум, що відшкодовуються працівниками, які допустили брак;

- отриманих від постачальників за неякісні матеріали й комплектуючі вироби.

Вартість зовнішнього браку складається з:

- вартості продукції (виробів), остаточно забракованої споживачами;

- відшкодуванню покупцеві витрат, пов'язаних із придбанням цієї продукції;

- витрат на демонтаж забракованих виробів;

- транспортних витрат, викликаних заміною забракованої продукції:

- витрат на виправлення забраковано: продукції у споживача, якщо вона належить до виправного браку.

Втрати від внутрішнього браку відображаються у витратах того ж місяця, в якому був виявлений брак, а втрати від зовнішнього браку - у тому місяці, в якому були пред'явлені претензії від споживачів.

Втрати від браку включаються в собівартість того виду продукції, у якому виявлено брак. В індивідуальному й дрібносерійному виробництвах втрати від браку можуть бути віднесені до вартості незавершеного виробництва за умови, що ці втрати належать до конкретного замовлення, виконання якого ще не закінчене.

Не допускається включення втрат від браку в інші статті калькуляції, тобто відображення їх у фактичних витратах матеріалів, витратах на основну заробітну плату й додаткову заробітну плату.

До технологічних втрат відносять вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації. Причинами таких невідповідностей є недостатня керованість окремими операціями технологічного процесу, пов'язана з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і виготовлених виробів, недосконалим технологічним оснащенням і вимірювальною технікою, а також невідповідність окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і напівфабрикатів, які виготовляються й постачаються за діючою нормативно-технічною документацією, оптимальним вимогам виробництва.

Оцінка технологічних втрат у прямих витратах здійснюється по діючим нормативним калькуляціям на початок поточного місяця за статтями:

- “Сировина й матеріали”;

- “Покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій”;

- “Основна заробітна плата”;

- “Додаткова заробітна плата”.

Загальновиробничі витрати включаються за фактичними витратами у загальновстановленому порядку їхнього розподілу.

Технологічні втрати, враховані на рахунку 23 “Виробництво”, щомісяця відносяться на собівартість випуску продукції в повному обсязі. У незавершеному виробництві ці втрати можуть залишатися лише у випадку відсутності випуску цієї продукції.

У зв'язку з особливою технологічною складністю виробництва авіаційної, електронної техніки, а також з особливими вимогами щодо надійності в експлуатації в машинобудівній, металургійній і скляній галузях плануються й включають у собівартість продукції неминучі технічні втрати за найменуваннями (у ливарних, термічних, керамічних, оптичному та інших особливо складних виробництвах) у розмірах, що не перевищують установлені підприємством норми.

Технологічні втрати й втрати від браку, що стосуються деталей і складальних одиниць, які застосовуються в різних виробах, списуються на собівартість цих виробів пропорційно їхній кількості у випуску.

Технологічні втрати й втрати від браку незалежно від місця їхнього виявлення відносяться на витрати цехів-винуватців крім втрат з вини цехів допоміжного виробництва, які включаються у витрати основного виробництва, в якому вони виявлені. Особливості обліку втрат від браку в окремих областях промисловості встановлюються в галузевих інструкціях. Якщо на підприємстві втрати від брэку че виділяються в окрему статтю калькуляції, вони враховуються в складі загально-виробничих витрат

До статті калькуляції “Втрати від браку” відносяться:

- вартість остаточно забраковано) продукції (виробів, напівфабрикатів) за технологічними причинами;

- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;

- вартість сировини й матеріалів, зіпсованих у результаті зупинки або простою устаткування через тимчасове відключення електроенергії;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, зіпсованих у технологічному потоці при їхньому виготовленні, обробці, пакуванні;

- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, зіпсованих під час транспортування на виробництві (бій);

- витрати на усунення браку:

- витрати, що перевищують визначені норми витрат на гарантійний ремонт (тобто 10% від сукупної вартості таких товарів які були продані і за якими не закінчився термін гарантійного обслуговування) і витрати на утримання гарантійних майстерень.

Такий вид втрат від браку на підприємстві виникає в тому випадку, якщо там відповідно з п.13 П(3)БУ 11 створений резервний фонд для виконання гарантійних зобов'язань. Якщо на підприємстві резервний фонд не створювався всі фактичні витрати на гарантіний ремонт і гарантійне обслуговування включаються у витрати, на збут:

- витрати на усунення течнічно неминучого браку;

- технологічні втрати.

У виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт включаються витрати на випсзвлання браку за винятком:

- остаточно забракованої продукції по справедливій вартості;

- сум, що відшкодовуються працівниками, які випустили брак;

- сум, отриманих від постачальників за неякісні матеріали й комплектуючі вироби тощо.

Втрати від браку в роботі будівельних організацій накопичуються на рахунку 24 “Брак у виробництві” окремо по браку, допущеному під час виконання будівельно-монтажних робіт, і браку, допущеному в допоміжних і підсобних виробництвах будівельної організації на окремому субрахунку. Облік втрат від браку ведеться по окремих об'єктах будівництва, видам робіт і допоміжним і підсобним виробництвам у журналах, листках-розшифровках або машинограмах, що їх заміняють.

До втрат від браку, допущених під час виконання будівельно-монтажних робіт, відносяться витрати на перероблення неякісне виконаних робіт із провини будівельної організації, а також витрати на усунення пошкоджень у зводах конструкцій, допущених під час наступного виконання будівельно-монтажних робіт.

Витрати на усунення дефектів у будівництві, допущених з вини замовника і ним оплачених, не належать до втрат від браку.

До витрат на виправлення браку, допущеного під час виконання будівельно-монтажних робіт, включається вартість додатково витрачених матеріалів, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, на експлуатацію будівельних машин і механізмів, а також частина загальновиробничих витрат.

Втрати від браку в роботі проектних організацій, допущені під час виконання проектних робіт, також накопичуються на рахунку 24 “Брак у виробництві”. Облік втрат від браку ведеться по окремих об'єктах калькуляції.

До втрат від браку, допущеного в процесі виконання проектних робіт, належать роботи щодо перероблення неякісної проектної документації або інших робіт із провини проектної організації, а також витрати на усунення пошкоджень, допущених під час наступного будівництва, здійснюваного за неякісною документацією.

Витрати щодо непередбаченого браку не включаються до складу виробничої собівартості і не можуть відображатися по дебету рахунку 23 “Виробництво”, а відносяться до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) з відображенням по дебету рахунку 90 “Собівартість реалізації” як наднормативні виробничі витрати, за умови, що винуватець браку невідомий.

Якщо ж винуватець виявлений, то витрати щодо непередбаченого браку списуються на субрахунок 949 “інші витрати операційної діяльності”. Одночасно суми втрат від брзку, які підлягають відшкодуванню постачальниками й робітниками, відображаються по дебету рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” і кредиту субрахунку 716 “Відшкодування раніше списаних активів”.

Відшкодування втрат від браку

Витрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами (юридичними й фізичними). У випадку виправного браку з винних стягується вартість виправлення, а при непоправному бракові - вартість сировини й матеріалів, сума основнеї заробітної плати тощо.

Якщо брак виникає з вини робітника, сума матеріального збитку повинна бути компенсована за його рахунок (наприклад, з його заробітної плати що підлягає виплаті). Якщо втрати від браку не компенсуються (наприклад, у випадку звільнення робітника, з вини якого виник брак, або його заробітної плати не вистачає для покриття збитків), вони відносяться на витрати звітного періоду.

Робітник підприємства у відповідності зі статтею 133 КЗпП за заподіяний збиток несе обмежену відповідальність.

Так, працівники за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їхньому виготовленні, несуть обмежену відповідальність у розмірі заподіяного з їхньої виьи шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. У такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за псування або знищення через недбалість.інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Керівники підприємств, установ, організацій і їхні заступники а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їхні заступники несуть обмежену відповідальність у розмірі заподіяної з їхньої вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку, якщо шкода підприємству, установі, організації заподіяні зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку й зберігання матеріальних або грошових цінностей, незастосуванням необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних або грошових цінностей.

Відображення в бухгалтерському обліку операції щодо відшкодування і списання втрат від браку наведемо в табл. 1.

Таблиця 1

Відображення втрат від браку в податковому обліку

Цілком зрозуміло, що жодне підприємство не прагне до того, щоб спеціально допускати втрати від браку в господарській діяльності, тому що це прямо пов'язане з фінансовими втратами. Однак податкові органи міркують по-іншому й наднормативні втрати від браку не пов'язують Із господарською діяльністю, здумають, що це втрати самого підприємства і на взаємини з бюджетом вони не повинні впливати.

Щодо віднесення до складу валових витрат втрат від технічно неминучого браку, то ДПАУ в листі від 08.12.2005 р. № 12060/6/15-0316 “Щодо оподатковування витрат на проведення передпродажних і рекламних заходів” роз'яснила:

“...пунктом 1.32 cт. 1 Закону про оподаткування прибутку визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, якщо особиста участь такої особи в організації цієї діяльності є регулярною, постійною й істотною. Під особистою участю варто розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відособлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені й на користь першої особи.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 cт. 5 Закону про оподаткування прибутку, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. При здійсненні господарської діяльності витрати на придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів відносяться на валові витрати підприємства відповідно до п. 11.2 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку.

Витрати, не повязані з веденням господарської діяльності, не відносяться до складу валових витрат. Однак у випадку, якщо нормативними актами, встановлені нормативи втрат матеріалів, запасів при виробництві продукції, то вартість таких запасів у межах установлених норм залишається в складі валових витрат підприємства”.

Таким чином ДПАУ робить висновок що тільки технічно неминучий брак, передбачений нормативними документами може бути включений до складу валових витрат, а ось усім іншим втратам від браку в податковому обліку “дорога зачинена”.

На жаль, такого ж несприятливого для платників податків висновку дотримується й Держкомпідприєм-ництва, що висловлено у листі від 31.05.2002 р. № 5-532/2994 “Щодо віднесення на валові витрати втрат від браку”: “Отже, якщо нормативними документами на виробництво товарів допускаються втрати, то такі втрати повинні відноситися на валові витрати”.

Не порадував у цьому плані й Комітет ВР України з питань фінансів і банківської діяльності. У листі від 07.03.2002 р. № 06-10/121 “Щодо правомірності віднесення до складу валових витрат платника податків втрат від технічно неминучого браку, що виникає в процесі виробництва продукції” також стверджуєтеся, що тільки вартість технічно неминучого браку, що виникає в процесі виробництва продукції, у межах норм, визначених технологічною інструкцією, повинна включатися, до складу валових витрем платника податку згідно з пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про оподаткування, прибутку.

Чомусь усі вони гои:язують господарську діяльність тільки з одержанням доходу, але ж у п. 1.32 Закону про оподаткування прибутку акцент зроблений на те що діяльність повинна спрямовуватись на одержання доходу й природно, що всі інші види витрат від браку - це також була діяльність, спрямована на одєпжання доходу але з якихось причин результат вийшов іншим Протистояти цим відомствам буде дуже складне тим більше, що вагомих аргументів щодо включення всіх втрат від браку до складу валових витрат у Законі про оподаткування прибутку немає.

Визнавши думку ДПАУ, Держком-підприємництва й Комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності, а також для того, щоб мати право включити втрати від браку до складу валових витрат, необхідно внутрішній брак розділити за такими видами:

- технічно неминучий;

- випадковий;

- поправний;

- остаточний;

- компенсований винуватцями.

Технічно неминучий брак обумовлений технологічним процесом або :шими об'єктивними причинами, описаними у відповідній документації, тобто об'єктивними причинами, які, у принципі, не залежать ні від самого підприємства, ні від його працівників. Виходить, що подібні втрати прямо пов'язані з виробництвом, тому є всі підстави відносити їх до складу валових витрат відповідно де п.п 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Загалом, із цим видом браку проблем у податковому обліку немає, але його потрібне оформити відповідним чином

При відображенні в податковому обліку непередбаченого (випадкового) поправного браку необхідно враховувати, що забракований виріб після усунення недоліків буде використано в господарській діяльності підприємства, тому витрати на його виготовлення не слід виключати зі складу валових витрат підприємства.

А ось як бути із сумою компенсації, отриманою від постачальників або винних осіб?

У цій ситуації потрібно визначитися з тим, як раніше були відображені витрати на придбання бракованої продукції або робіт у податковому обліку. Так, якщо платник податків не включав вартість бракованої продукції або робіт до складу валових витрат, тому і валові доходи йому збільшувати не потрібно (пп.4.2.3 Закону про оподаткування прибутку):

“Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів”.

Якщо ж раніше бракована продукція була включена до складу валових витрат, тоді на суму отриманої компенсації платник податків збільшує валові доходи.

У випадку виявлення остаточно браку, що, на думку ДПАУ, Держкомпідприіємництва і Комітету ВР України з питань фінансів і банківської діяльності не повинен включатися до складу валових витрат, платникові податків необхідно визначитися з вартістю сировини й матеріалів, які були використані при виготовленні бракованої продукції. Це потрібно зробити для того, щоб потім отсторнувати суму податкового кредиту з ПДВ, що відповідає таким матеріальним цінностям, у зв'язку з тим, що ця сировина й матеріали були використані не в господарській діяльності, тобто не принесли доходу платникові податків. Отже, вони податковими органами будуть розцінені як використані в операціях, що не є об'єктом оподатковування.

Виключення вартості остаточно забраковано!' продукції внаслідок непередбаченого браку зі складу валових витрат провадиться відбиттям її фактичної собівартості в графі 4 по рядку А2 таблиці 1 “Розрахунок приросту(вибули) балансової вартості запасів” додатку ДО 1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства як запаси, використані не в господарській діяльності підприємства.

А тепер наведемо приклад щодо відображення втрат вір браку в бухгалтерському й податковому обліку.

Приклад. У підприємства “Кераміка” у звітному періоді виявлено кілька партій бракованої продукції, які відділом технічного контролю поділені натри види:

- випадковий брак у сумі 600 грн. (винні не встановлені, продукція не придатна для подальшого використання);

- технічно неминучий виправний брак (собівартість бракованих виробів - 800 грн., витрати на виправлення 200 грн.);

- технічно неминучий остаточний брак у сумі 250 грн. (у тому числі витрати на освоєння виробництва - 20 грн., загальновиробничі витрати - 30 грн.).

Відбиття в бухгалтерському й податковому обліку операцій з відображення втрат від браку наводимо в табл. 2.

Список використаних нормативно-правовых актів КЗпП України

Кодекс законів про працю України

Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”.

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12 1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР.

Інструкція № 291 - Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291.

П(3)БУ 11 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.01.2000 р. №20.

П(3)БУ 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318.

“Консультант бухгалтера” № 36 (368) 4 вересня 2006 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)