Про оренду земельних часток (паїв) та земельних ділянок

ПИТАННЯ: Чи має право підприємство не укладати договір оренди земельної частки (паю) або земельної ділянки з їх власниками, які не працюють у цьому підприємстві? В якому розмірі їм повинна виплачуватися орендна плата в разі укладення договору оренди?

ВІДПОВІДЬ: Згідно з п. 2 Указу Президента України від 08.08.95 р. № 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Чинним законодавством встановлено, що підприємство діє на основі статуту, який визначає порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї.

Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, який у разі потреби уточнюється підписується головами відповідної ради та підприємства.

Перелік осіб, ясі мають право на земельну частку (пай), встановлено ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Право особи на земельну частку (пай) не залежить від її трудового стажу.

Орендні відносини щодо земельної частки (паю) регулюються Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженим наказом Держкомзему України від 17.01.2000 р. № 5. Договір оренди є основним документом, який регулює взаємовідносини сторін при оренді, має бути укладений у письмовій формі для забезпечення захисту інтересів сторін. За оренду земельної частки (паю) орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендні відносини щодо земельної ділянки регулюються Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі", а також договором оренди землі. Договір оренди земельної ділянки набирає чинності після підписання його сторонами і здійснення державної реєстрації. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, тобто підставою для внесення орендної плати є договір оренди землі. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій, (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачати в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата може переглядатися лише за згодою сторін.

Типовий договір оренди землі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Згідно з Указом Президента України від 13.09.2002 р. № 830 за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) встановлюється орендна плата у розмірі не менш як 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю). При розрахунку розміру орендної плати за землю застосовується коефіцієнт індексації грошової оцінки сільськогосподарських угідь.

Отже, укладення договору оренди землі відбувається за взаємною згодою сторін (орендаря та орендодавця), тобто укладення договору є добровільною справою і не залежить від того, працює орендодавець у підприємстві чи ні. Встановлення розміру, форми та строків внесення орендної плати також відбувається за взаємною згодою сторін і зазначається в договорі оренди землі. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

“Праця і зарплата” № 30(514), серпень 2006
Передплатний індекс: 30214