Звичайна ціна і база оподаткування ПДВ

ЗАПИТАННЯ: Підприємець перейшов на загальну систему оподаткування з ІІІ кварталу 2005 року. У листопаді 2005 року товар був проданий за дуже низькими цінами. Розкажіть про особливості оподаткування ПДВ у такому випадку?

ВІДПОВІДЬ: Ваше запитання дуже багатогранне, тому ми розглянемо все по черзі.

База оподаткування ПДВ

Відповідно до останньої редакції Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ) база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але при цьому вона не повинна бути нижче звичайної ціни.

Отже, сума ПДВ у складі податкових зобов'язань може бути розрахована виходячи з договірної вартості реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) тільки у випадку, якщо така вартість перевищує звичайні ціни на цей товар (роботу, послугу). Якщо договірна ціна буде нижче звичайної ціни, то податкові зобов'язання продавець повинен буде розраховувати виходячи зі звичайної ціни.

Дана норма Закону про ПДВ зовсім не означає, що договірна вартість товару (роботи, послуги) обов'язково повинна дорівнювати звичайній ціні. Просто, яка б не була вартість товару, податкові зобов'язання з ПДВ у продавця (платника ПДВ) повинні визначатися виходячи зі звичайної ціни.

Отже, може виникнути цілком резонне запитання, якщо продавець реалізував товар за ціною, нижче за звичайну: як правильно заповнити податкову накладну?

Як не дивно, продавець повинен виписати дві податкові накладні.

У першій - продавець указує фактичну ціну реалізованого товару (виконаної роботи, наданої послуги). Згідно з отриманим від постачальника екземпляром податкової накладної покупець відображає свій податковий кредит.

У другій - продавець виписує ще одну податкову накладну на різницю між звичайною ціною і договірною (тобто на суму перевищення звичайної ціни договірної) у двох екземплярах. Обидва екземпляри продавцю варто залишити в себе.

Наведемо умовний приклад.

Приклад

Підприємець реалізував товар за ціною 9 600 грн. (у тому числі ПДВ - 1 600 грн.). Звичайна ж ціна на даний товар складає 12 000 грн. (у тому числі ПДВ - 2 000 грн.). Спираючись на вищесказане, робимо висновок, що підприємець-продавець повинен виписати 2 податкові накладні:

одну - на суму 9 600 грн. (у тому числі ПДВ - 1 600 грн.). Один екземпляр залишається у продавця, а другий віддається покупцю;

другу - на суму 2 400 грн. (у тому числі ПДВ - 400 грн.) (12 000 - 9 600). Обидва екземпляри продавець повинен залишити в себе.

1. У ситуації, коли договірна ціна- нижце звичайної, у податковий кредит покупець може віднести тільки суму ПДВ виходячи з договірної вартості, але ніяк не зі звичайної, тому що покупець не зможе підтвердити право на податковий кредит виходячи зі звичайної ціни.

Таким чином, якщо договірна ціна – нижче звичайної, податкові зобовязання у продавця розраховуються виходячи зі звичайної ціни; у покупця податковий кредит розраховується виходячи з договірної вартості.

2. Якщо ж договірна ціна - вища чи дорівнює звичайній ціні, то: продавця податкові зобовязання розраховуються виходячи з договірної ціни; у покупця податковий кредит - виходячи з договірної вартості.

Звичайна ціна

Для того, щоб правильно обкласти ПДВ операцію, необхідно знати, що таке звичайна ціна і як вона визначається?

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (пп. 1.20.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, далі - Закон про прибуток).

З вищесказаного можемо зробити висновок, що звичайна ціна - це договірна ціна. І тільки якщо податковим органом буде доведено, що ціна, зазначена в договорі, не відповідає рівню справедливих ринкових цін, тоді звичайна ціна не дорівнюватиме договірній, а буде визначатися на рівні справедливих ринкових цін.

Очевидно, що питання порівнюваності договірної ціни і ринкової буде підняте перевіряльником ДПАУ у тому випадку, якщо вони будуть дуже сильно відрізнятися. Тоді в ході перевірки службовець ДПАУ перегляне договірну ціну і перерахує податкові зобов'язання виходячи з рівня справедливих ринкових цін.

Природно, що податківець ще повинен довести відповідність його справедливої ціни рівню ринкових цін.

Як бачите, у Законі про прибуток при визначенні звичайної ціни відштовхуються від визначення “справедлива ринкова ціна”.

Справедлива ринкова ціна

Відповідно до пп. 1.20.1 Закону про прибуток, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якої товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає їх передати, а покупець - одержати при відсутності будь-якого примусу.

При цьому обидві сторони є взаємно незалежними юридичне і фактично, а також володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги) та ціни, що склалися на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг). Якщо відсутні ідентичні товари, то базою порівняння вважається ціна однорідних товарів.

Згідно з пп. 1.20.1 Закону про прибуток, ідентичні товари (роботи, послуги) - це товари (роботи, послуги), що мають однакові основні ознаки, характерні для них. Незначні відмінності в їхньому зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Для того, щоб визначити ідентичність товарів, беруться до уваги:

- фізичні характеристики;

- компоненти, з яких складаються товари;

- виконання ними однакових функцій;

- якість і репутація на ринку;

- країна походження і виробник;

- взаємозамінність товарів.

Підбиваючи підсумки, відзначимо, що звичайною ціною є договірна ціна, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не доведено зворотне.