КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 20 липня 2006 р. N 416-р
Київ
Про схвалення Концепції Державної
програми "Трансплантація" на 2006-2010 роки
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Схвалити Концепцію Державної програми "Трансплантація" на 2006-2010 роки, що додається.
Визначити МОЗ державним замовником Програми.
2. МОЗ разом з Академією медичних наук розробити та подати до 1 жовтня 2006 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної програми "Трансплантація" на 2006-2010 роки.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 20 липня 2006 р. N 416-р
Концепція
Державної програми "Трансплантація" на 2006-2010 роки
Визначення проблем розвитку трансплантології
Трансплантація як метод лікування ряду найтяжчих захворювань людини застосовується у тому разі, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я хворого іншими методами лікування неможливе.
Щороку трансплантації органів при захворюваннях нирок потребує близько 1 тис. громадян, при незворотних захворюваннях печінки і серця - по 1,5 тис, при цукровому діабеті - 2 тисячі. Через відсутність необхідної кількості трансплантатів хворі не можуть своєчасно отримати кваліфіковану медичну допомогу. Кількість проведених щороку операцій з трансплантації органів становить 1,1 відсотка загальної потреби. У таких розвинутих країнах, як Норвегія, США, Італія, Франція, Польща, на 1 млн. населення припадає відповідно по 57,6; 56; 33; 21; 14,7 операції з трансплантації нирок, тоді як в Україні цей показник дорівнює 1,2.
В Україні щороку реєструється на 1 млн. населення близько 150 хворих з термінальним ступенем хронічної ниркової недостатності. На даний час майже 6 тис. громадян потребує проведення замісної ниркової терапії, четвертій частині з яких необхідно трансплантувати нирки.
На сьогодні рівень фінансового забезпечення вітчизняних закладів охорони здоров'я та наукових установ, діяльність яких пов'язана з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів (далі - заклади та установи), становить 5-10 відсотків потреби. Кількість хворих зростає, підвищується рівень інвалідності та смертності.
Аналіз причин виникнення проблем
розвитку трансплантології та обґрунтування
необхідності їх розв'язання
Недостатній темп розвитку трансплантології зумовлений тим, що не сформовано державну політику в цій сфері. Законом України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" ( 1007-14 ) регулюються питання щодо трансплантації органів. Не врегульовані питання щодо трансплантації тканин та клітин, надання громадянами за їх життя згоди стати донорами у разі смерті. Не визначені критерії встановлення факту смерті мозку в разі ураження центральної нервової системи.
Розвиток трансплантології гальмується також через відсутність єдиної державної інформаційної системи трансплантації. Потребує подальшого вдосконалення і впровадження механізм координації діяльності закладів та установ.
Однією з основних проблем є встановлення контролю за якістю трансплантатів. Потребує вдосконалення механізм акредитації та ліцензування закладів та установ. В Україні не сертифікуються витратні матеріали для тканинного типування і консервації органів. Методи тканинного типування не уніфіковані, у зв'язку з чим неможливе складення єдиного листа очікування.
У закладах та установах не вистачає спеціалістів для проведення операцій з трансплантації, немає необхідного діагностичного обладнання. Не визначені критерії встановлення ступеня працездатності особи після проведення операції з трансплантації, а також її подальшої реабілітації та працевлаштування.
Незадовільна ситуація склалася у сфері надання спеціалізованої медичної допомоги особам з хронічною нирковою недостатністю. Обсяг фінансування не дає можливості придбати необхідну кількість витратних матеріалів для діалізу та імуносупресивної терапії. Потреба в діалізі збільшується, що пов'язано з удосконаленням методу діагностики хронічної ниркової недостатності. Трансплантація нирки менш витратна порівняно з проведенням її діалізу, значно поліпшує якість життя і сприяє повноцінній соціальній адаптації.
Розв'язання перелічених та інших проблем передбачається Державною програмою "Трансплантація" на 2006-2010 роки (далі - Програма).
Мета Програми
Мета Програми полягає у підвищенні якості надання спеціалізованої медичної допомоги хворим, що потребують проведення операцій з трансплантації, продовженні строку життя людини без втрати працездатності і зниженні рівня смертності шляхом широкого впровадження новітніх медичних технологій.
Напрями виконання Програми
Виконання Програми здійснюватиметься за такими напрямами:
внесення змін до Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" ( 1007-14 ) щодо встановлення порядку застосування трансплантації органів, тканин та клітин, а також щодо визначення поняття "смерть людини";
розроблення відповідно до Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" ( 1007-14 ) нормативно-правових актів щодо регулювання питань діяльності, пов'язаної з трансплантацією, зокрема Положення про відділення інтенсивної терапії, діяльність якого пов'язана з вилученням анатомічних матеріалів, стандартів оперативних втручань для впровадження в практику страхової медицини, стандартів якості та безпеки трансплантації органів, тканин та клітин згідно з Інструкцією із забезпечення якості та безпеки при роботі з органами, тканинами та клітинами, прийнятої Європейським комітетом охорони здоров'я Ради Європи у вересні 2004 року;
визначення критеріїв установлення факту смерті мозку в разі ураження центральної нервової системи;
впровадження методів мультиорганного вилучення органів і трансплантації органів у кардіології, гепатології, пульмонології;
розроблення і запровадження статистичних форм, форм оперативної звітності та ведення протоколу при трансплантації;
утворення на базі Координаційного центру трансплантації органів, тканин та клітин центральної лабораторії тестування і контролю якості клітинних і тканинних трансплантатів, лабораторії клінічних випробувань новітніх біотехнологій, централізованої лабораторії типування донорів та реципієнтів, державного банку анатомічних матеріалів і системи його акредитації, єдиної державної інформаційної системи трансплантації;
формування реєстру гістотипованих донорів гемопоетичних стовбурових клітин і налагодження співробітництва з міжнародними організаціями з метою забезпечення хворих трансплантатами, взятими у неродинних донорів;
розроблення та виконання навчальних програм з трансплантації та органного донорства;
розроблення і впровадження за участю провідних вітчизняних і іноземних закладів та установ нових технологій переробки анатомічних матеріалів у біоімплантати;
забезпечення соціальної реабілітації осіб після проведення операції з трансплантації;
розповсюдження із залученням засобів масової інформації соціальної реклами з питань трансплантації як високоефективного методу лікування та формування громадської думки щодо необхідності надання громадянами за їх життя згоди стати донорами у разі смерті.
Очікувані результати
Виконання Програми дасть змогу:
забезпечити подальший розвиток трансплантології, надання спеціалізованої медичної допомоги значній кількості хворих і здійснення реабілітаційних заходів;
продовжити строк життя людини без втрати працездатності, знизити рівень смертності серед хворих з незворотними захворюваннями нирок, печінки та серця;
лікувати хворих в Україні, а не за кордоном, де вартість операцій з трансплантації у 5-10 разів вища.
Впровадження у трансплантології нових медичних технологій, підвищення рівня кваліфікації та навчання лікарів, проведення комплексних заходів для забезпечення належної якості лікування сприятиме формуванню позитивної громадської думки до такого методу лікування, як трансплантація.
Фінансове забезпечення
Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, інших джерел.