МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
01.06.2006 N 1/9-390
Міністерство освіти
Автономної Республіки Крим,
управління освіти і науки
обласних, Київської
і Севастопольської міських
державних адміністрацій
Інститути післядипломної
педагогічної освіти
Загальноосвітні навчальні
заклади
Щодо вивчення шкільних дисциплін
у новому 2006/2007 навчальному році
Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2006/2007 навчальному році.
Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.
Заступник Міністра В.О.Огнев'юк
Організація
навчально-виховного процесу у початкових класах
загальноосвітніх навчальних закладів
у 2006/2007 навчальному році
У минулому навчальному році початкова школа завершила перехід на новий зміст та структуру навчання. Аналіз результатів апробації навчальних програм та підручників для початкової школи, моніторингові дослідження якості чинної навчальної літератури, результати моніторингового дослідження якості знань учнів 4 класів у 2005 р. та запровадження Державних стандартів освіти базової та повної загальної середньої освіти ( 24-2004 ) зумовили необхідність внесення змін до Державного стандарту початкової загальної освіти.
Так, внесено уточнення до Базового навчального плану, розвантажено обсяг змісту освітніх галузей "Людина і світ", "Мистецтво", "Технологія", усунено дублювання вимог у змісті освітньої галузі "Мови і літератури" та надмірну конкретизацію у змісті галузей "Математика", "Здоров'я та фізична культура", конкретизовано вимоги щодо рівня загальноосвітньої підготовки учня початкової школи.
Відповідно до зазначених змін доопрацьовано навчальні програми для 1-4 класів. Удосконалено їх структуру - розмежовано зміст навчальної діяльності та рівні результатів навчання учнів. В описі рівнів навчальних досягнень відтворено наступність і послідовність оволодіння учнями матеріалом. Такий підхід сприяє більш якісній підготовці вчителя до уроків, баченню цілісності навчального матеріалу, вчасному виявленню прогалин у знаннях учнів.
З 2006-2007 навчального року набувають чинності 17 доопрацьованих навчальних програм для 1-4 класів, затверджених колегією Міністерства освіти і науки України у 2006 р.:
"Українська мова", авт. Вашуленко М.С., Гудзик І.П., Пономарьова К.І., Прищепа О.Ю.;
"Читання", авт. Савченко О.Я., Мартиненко В.О.;
"Українська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Хорошковська О.Н.;
"Російська мова" для шкіл з навчанням українською мовою, авт. Гудзик І.П.;
"Російська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Гудзик І.П.;
"Російська мова" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Малихіна О.В.;
"Чтение и развитие речи" для шкіл з навчанням російською мовою, авт. Гудзик І.П.;
"Математика", авт. Кочина Л.П., Богданович М.В., Листопад Н.П., Шпакова В.С.;
"Я і Україна", авт. Байбара Т.М., Бібік Н.М., Коваль Н.С.;
"Я і Україна. Довкілля", інтегрований курс, авт. Ільченко В.Р., Гуз К.Ж.;
"Основи здоров'я", авт. Савченко О.Я., Коваль Н.С., Бойченко Т.М.;
"Трудове навчання", авт Тименко В.П., Вдовченко В.В., Веремійчик І.М.;
"Мистецтво", інтегрований курс, авт. Масол Л.М., Бєлкіна Е.В., Рагозіна В.В.. Очеретяна Н.В., Оніщенко О.І.;
"Музика", авт. Ростовський О.Я., Хлєбнікова Л.О., Марченко Р.О.;
"Музика", авт. Лобова О.В.:
"Образотворче мистецтво", авт. Любарська Л.М., Вовк Л.В.;
"Фізична культура", авт. Зубалій М.Д., Дерев'янко В.В., Лакіза О.М., Шегімага В.Ф.
У цьому навчальному році учні початкових класів працюватимуть за підручниками та навчальними посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України у 2001-2006 р.р. та зазначеними у Переліку навчальної літератури для використання у початковій школі загальноосвітніх навчальних закладів у 2006-2007 навчальному році.
З 2006-2007 навчального року набувають чинності нові Типові навчальні плани початкової школи з навчанням українською та мовами національних меншин, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. N 682. Цим документом передбачено 5 варіантів планів: для шкіл з українською мовою навчання; для шкіл з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини; для шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національної меншини; для шкіл з українською мовою навчання і поглибленим вивченням іноземних мов; для шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національної меншини і поглибленим вивченням іноземних мов.
Особливістю нових Типових навчальних планів початкової школи є перерозподіл часу між окремими предметами інваріантної складової. Так, на 1 годину збільшено тижневе навантаження на вивчення математики у 1 класі та іноземної мови у 2 класі, а також російської чи іншої мови національної меншини у 1 і 2 класах шкіл з українською мовою навчання з вивченням цих мов, на мову навчання у 2 класі шкіл з навчанням російською чи іншою мовою національних меншин.
Збільшено кількість годин на варіативну складову змісту початкової освіти. Їх можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу на вивчення курсів "Логіка", "Формування образного мислення", "Розвиток критичного мислення", "Комп'ютерна азбука", "Музика і рух", "Хореографія", "Ритміка" та ін., що реалізуються навчальними програмами, які мають гриф Міністерства освіти і науки.
У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, у спеціалізованих школах (класах) дозволяється за рахунок загального навчального навантаження збільшувати гранично допустиме навантаження учнів до меж, встановлених санітарно-гігієнічними нормами "Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу" (ДСанПіН 5.2.008-01).
Типові навчальні плани зорієнтовані на роботу початкової школи за 5-денним навчальним тижнем.
Години фізичної культури освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" не враховуються при визначенні гранично допустимого навантаження учнів, але обов'язково фінансуються з бюджету. Виходячи з цього, можливі доповнення за рахунок місцевого бюджету робочого навчального плану годинами для вивчення предметів інваріантної складової, курсів за вибором понад сумарну кількість часу інваріантної та варіативної складових.
З метою уникнення перевантаження та забезпечення адаптації учнів 1 класу до шкільного навчання рекомендується протягом першого місяця проводити щоденно один з уроків на свіжому повітрі або в іншій неурочній формі.
Упродовж навчального року для першокласників бажано визначити серед тижня один розвантажувальний день.
У школах повного дня за рішенням педагогічної ради можливе виведення за межі розкладу уроків образотворчого мистецтва, музики, фізичної культури, трудового навчання, що сприятиме підвищенню ефективності їх проведення, а також повноцінному використанню природного і соціального оточення.
При складанні календарно-тематичних планів для навчальних предметів можна використовувати орієнтовні зразки планів, надрукованих у науково-методичному журналі "Початкова школа", щотижневику "Початкова освіта".
У мотивації учіння молодшого школяра велика роль належить контрольно-оцінній діяльності вчителя.
Недопустимим у шкільній практиці є надання переваг контролюючим функціям перевірки над навчальними і розвивальними, коли вчителі контролюють знання дітей раніше, ніж навчили їх.
Для постійної взаємодії між учителем та учнем у системі уроків доцільно своєчасно використовувати різні види перевірок відповідно до Методичних рекомендацій щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, рекомендованих листом Міністерства освіти і науки України від 30.08.2002 р. N 1/11-2927. До змісту перевірних робіт мають бути введені завдання, які за короткий час дають інформацію про якість підготовки кожного учня класу, а не "ловлять" зненацька дітей на незасвоєному матеріалі.
Добре, якщо вчитель не обмежується контролем результату, а вчить дітей операційному контролю. З цією метою корисними є різноманітні прийоми (співставлення зі зразком, опора на таблицю, схему, взаємоперевірка тощо), що виступає стимулом позитивного ставлення дитини до навчання.
Позитивну мотиваційну роль відіграє виконання школярами самостійних завдань за вибором, можливість самим вибрати чи визначити своє домашнє завдання, звільнення окремих дітей від обов'язкових домашніх завдань.
Важливим є домінування у класі якісної змістової оцінки, коли в доступній для дитини формі аналізуються її досягнення та помилки. Таким чином діти поступово засвоюють, як слід здійснювати самоаналіз. Такий досвід утверджує школярів у позитивному ставленні до навчання. Коментувати оцінку варто так, щоб учень був впевнений у її справедливості, у зацікавленості вчителя його успіхом.
Запровадження вчителем на уроках ігрової діяльності є цінним засобом виховання розумової активності учнів, активізує психічні процеси, викликає живу зацікавленість у процесах пізнання. У процесі проведення дидактичних ігор діти з бажанням долають значні труднощі у навчанні, розвивають свої здібності, уміння. Будь-який матеріал стає захоплюючим, викликає в учнів задоволення, створює позитивні емоції, полегшує процес засвоєння знань. Діти спостерігають, порівнюють, співставляють, класифікують предмети за тими чи іншими ознаками, здійснюють доступний для них аналіз та синтез, узагальнюють матеріал.
Для створення спокійної робочої атмосфери на уроці слід підтримувати зосередженість уваги учнів, їх слух, а не збереження протягом всього уроку статичної пози за партою. Для того, щоб на уроці дати вихід енергії дітей, бажано використовувати хорові та групові відповіді, проговорювання, різноманітні форми коментування, роботу в групах за окремими партами, столами тощо. Таким чином знижується напруженість очікування відповіді, використовується сила мимовільної уваги учнів.
З метою підвищення рівня організації навчально-виховного процесу і оснащення навчального середовища якісними засобами навчання та сучасним обладнанням розроблено новий Базовий перелік навчання та обладнання навчального і загального призначення для навчальних кабінетів початкової освіти (наказ МОН від 05.04.06 N 264). Зазначений перелік зорієнтує вчителя у виборі засобів навчання, які сприятимуть ефективному засвоєнню знань, формуванню умінь та навичок учнів, підвищенню рівня їх навчальних досягнень.
Разом з тим, важливим є розширення меж навчально-виховного середовища, де роль засобів навчання виконуватиме природнє та суспільне оточення дитини. Це допомагатиме вчителю використовувати унікальні можливості молодшого шкільного віку (висока пластичність психіки молодших школярів, їхня готовність сприймати і наслідувати, надзвичайна природна допитливість, емоційність тощо) не лише для навчання і розвитку, а і для повноцінного виховання дітей.
Особливості вивчення навчальних предметів
Навчання предметів інваріантної частини Типових навчальних планів в початкових класах здійснюється за базовими програмами відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти.
Особливістю вивчення української мови (мова навчання) є спрямованість на формування функціональної грамотності дітей молодшого шкільного віку.
У процесі початкового навчання української мови забезпечується розвиток та удосконалення умінь і навичок усного мовлення (слухання-розуміння, говоріння), навчання дітей читанню і письму, навчання роботі з дитячою книжкою, формування умінь будувати писемні зв'язні висловлювання; формується певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечується мотивація вивчення рідної мови.
Навчання української мови розпочинається в 1 класі з навчання грамоти. Цей процес поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки першокласників, учитель може самостійно визначати тривалість кожного з періодів.
Зважаючи на фізіологічні особливості шестирічних першокласників, неприпустимим є прискорене вивчення Букваря, оскільки, навіть за умови інтенсивної підготовки дітей до школи, коли вони вже в 1 класі добре читають, навичка письма потребує тривалого часу для формування (у дошкільному віці вона не формується).
У процесі навчання грамоти важливо забезпечити достатнє навчальне навантаження тим учням, які певною мірою вміють читати, та надавати індивідуальну допомогу менш підготовленим.
За наявності в класі дітей, у яких переважають дії лівою рукою (визнаних лівшами після відповідної консультації з лікарем), учитель має корегувати методику навчання таких учнів, не наполягаючи на переучуванні їх на письмо правою рукою.
За умови завершення першокласниками програмового матеріалу з навчання грамоти за 1-2 місяці до кінця навчального року, варто продовжувати навчання української мови за посібником "Післябукварик". Використання цього посібника сприяє забезпеченню перспективності та наступності в організації навчальної діяльності за підручником з української мови, що має нову структуру.
У новому навчальному році в 2 класі передбачено ознайомлення школярів з термінами - назвами частин мови (іменник, прикметник, дієслово, прийменник). Учні 3 класу вивчатимуть назви відмінків іменників і відмінкові питання та визначатимуть відмінкові форми іменників у тексті. У 4 класі збільшено кількість годин на вивчення прислівників (на 2 год) за рахунок годин, відведених на вивчення прикметників.
Особливу увагу слід приділяти розвитку зв'язного (діалогічного і монологічного) мовлення молодших школярів, оскільки основне завдання початкового курсу української мови - сформувати в учнів уміння правильно, грамотно і красиво висловлюватися як в усній, так і в письмовій формах. Підготовка до побудови розповідей, переказів, творів здійснюється на всіх уроках рідної мови. Вона полягає у збагаченні словникового запасу учнів, формуванні умінь будувати словосполучення і речення, засвоєнні теоретичних знань про структуру тексту і т.ін. Однак для створення усних і писемних зв'язних висловлювань рекомендується відводити окремі уроки розвитку мовлення. У 1-2 класах вони повинні присвячуватися розвитку усного мовлення, у 3-4 класах - формуванню умінь писати перекази і твори.
У 1 класі уроки розвитку мовлення можна будувати за тематичним принципом: на уроці учні опрацьовують слова певної тематичної групи (наприклад, "навчальне приладдя", "рослини", "професії" тощо) та створюють усні висловлювання з використанням цих слів. Другокласників на зазначених уроках доцільно практично, без уживання термінів, ознайомлювати з виражальними засобами мови (порівняннями, синонімами, сталими висловами і т.ін.) та їх роллю у мовленні, вчити добирати заголовки до текстів, створювати усні розповіді за малюнком, серією малюнків, заданим початком, перебудовувати і записувати деформований текст. У 3 класі учні повинні вчитися складати план переказу і твору, писати переказ прослуханого чи прочитаного тексту, твір-розповідь, твір-опис, твір-міркування. У 4 класі уроки розвитку мовлення призначаються для формування в учнів умінь письмово висловлювати свої враження від прочитаної книжки, переглянутого фільму, власну оцінку їх персонажів, думки з приводу певних подій з оточуючого життя і т.ін. На цих уроках четвертокласники створюють також різні види переказів (докладний, стислий, вибірковий творчий), самостійно складають план майбутнього висловлювання.
Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об'єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.
З наступного навчального року вчителі розпочинають новий етап впровадження змісту і методичного забезпечення предмета "Читання".
У доопрацьованому варіанті Державного стандарту початкової загальної освіти освітню галузь "Мови і літератури" представлено цілісно. "Читання" в ній виступає окремо як літературний компонент, що є невід'ємною складовою навчання української мови. Він грунтується на особливостях мовленнєвого розвитку молодших школярів, урахуванні їхніх пізнавальних потреб та на основі тематично-жанрового, художньо-естетичного та літературознавчого принципів. Важливо, що у стандарті і у типовій програмі позакласне читання представлене як органічна складова курсу у вигляді змістової лінії "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання", що сприятиме взаємозв'язку уроків класного і позакласного читання.
За матеріалами апробації програм і підручників їх авторами здійснено розвантаження і упорядкування кола дитячого читання з метою посилення мотиваційної та естетичної складової читацької діяльності учнів.
У зв'язку з необхідністю забезпечити цілеспрямоване формування у школярів навчальних досягнень, які передбачені Державним стандартом, у типовій програмі запроваджено компетентнісний підхід. Стосовно читацької діяльності, то її втілення знайшло вияв у структуруванні вимог до результативної складової засвоєння програми відповідно до функцій кожної змістової лінії. Тому так по-різному формулюються результати (скажімо, учень має уявлення про жанри і вміє розрізняти їх, уміє складати розповідь, план, називає основні елементи книжки, вміє після попередньої підготовки свідомо, правильно, плавно читати з дотриманням засобів виразності і т.ін.). Це дає вчителеві чіткі орієнтири щодо цілей уроків, їх результативності, що в свою чергу зумовлює необхідність обгрунтованого вибору і застосування різноманітних методичних прийомів і засобів для досягнення саме вказаного результату. Особливу увагу звертаємо на необхідність відпрацювання повноцінного уміння читати і розуміти тексти, яке є міжпредметним базовим умінням. За результатами моніторингу цього уміння у випускників початкової школи виявлена необхідність більш продуктивно забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, є потреба систематично з нарощуванням складності та достатньої частотності пропонувати дітям визначити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встановити причиново-наслідкові зв'язки тощо.
Впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов'язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучання учнів до літературної творчості і самооцінки тощо.
У методичних пошуках ефективності уроку читання є великі резерви: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, оцінки форми уроків), використання музики, образотворчого мистецтва і краєзнавчого матеріалу; заохочення дітей до використання короткочасних проектів та ін.
Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання" реалізується через систему спеціальних занять. Час на їх проведення виділяється із загальної кількості годин, передбачених на уроки читання.
У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хв. уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього року. У 2-4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижні (17 годин на рік).
Особливість таких занять полягає в тому, що вони покликані формувати у школярів спеціальні уміння самостійно і продуктивно працювати з дитячими книжками, різними за типом видання, обсягом, жанровим, тематичним спрямуванням; іншими джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; уміння орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб, читацьких інтересів.
З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять педагог передбачає бібліотечні заняття, які проводяться у кожному класі кілька разів на рік у шкільній та дитячій (районній, міській) бібліотеці, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т.ін.
Навчаючи учнів української мови у школах з навчанням російською та мовами національних меншин учитель має виходити з основної мети навчання - сформувати уміння з усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіативні, говоріння, читання і письма.
У навчальній програмі визначено зміст роботи кожного з видів мовленнєвої діяльності та уміння і навички, які мають бути сформовані у процесі навчання у 1, 2, 3, 4 класах.
У 1 класі учні оволодівають усним українським мовленням. У них мають бути сформовані орфоепічні і граматичні уміння у межах вимог програми, сформуватися певний словниковий запас і, звичайно, свого розвитку потребують аудіативні уміння. Формування кожного з цих складових має свої особливості, свої методичні підходи, якими має володіти учитель. Насамперед, він має добре орієнтуватися в підручнику: у його першій частині, призначеній для учнів, і другій, де на допомогу учням та вчителю подано дидактичний матеріал до кожного уроку.
Уважне "прочитання" підручника, малюнків та завдань до них, поданих у першій частині, допоможе вчителю усвідомити призначення кожного з них і правильно побудувати урок. Окрім того, ефективність уроків українського мовлення залежить і від того, наскільки цікаво проводяться такі уроки. Вони можуть бути повністю "театралізованими". Це і урок-подорож у країну ввічливості, урок-інсценізація тієї чи іншої казки ("В гостях у казки"), уроки-екскурсії в природу, похід з мамою на базар, приготування з бабусею обіду і т.ін. Саме на таких уроках матимуть місце інтерактивні методи навчання (діалог, рольова гра тощо).
У 2 класі паралельно із завданням розвитку й удосконалення усного мовлення ставиться ще одне - сформувати початкові уміння писемного, тобто навчити дітей правильно (не перекручуючи слів, дотримуючись норм вимови і наголошування) і свідомо читати та писати, вживаючи букви і, и, е, є, ї, які дають найбільше помилок в учнівських роботах. У 2 класі уроки матимуть інтегрований характер. На кожному з них стоятимуть завдання розвитку усного і писемного мовлення.
Для забезпечення правильності читання важливе значення матиме зразок, який дає вчитель, та вправи перед читанням тексту на правильне і в міру швидке прочитування складів і слів з буквами и, і, е, є типу: ли, ти, си, ни, лити-літо, сито-сіни, нитка-нірка тощо, а також вправи на читання слів, які відрізняються в обох мовах іншими буквами (дощ, кущ, площа, дошка, кішка, учень, червень і т.д.).
Свідоме розуміння змісту забезпечуватиме словникова робота, яка проводиться перед читанням тексту.
Так само від правильного добору вправ і різноманітності їх видів залежатиме якість формування умінь вживати на письмі зазначені вище букви. Доречними будуть словникові диктанти (10-12 слів) з використанням сигнальних карток з виучуваними буквами, списування з проговорюванням; слухово-зорові та зорові диктанти, для яких використовуються 4-рядкові строфи віршів, загадки, скоромовки тощо. При цьому важливо раціонально розподіляти час уроку: і на читання і на письмо слід відводити час у межах 15 хвилин.
У 3-4 класах учні одержують елементарні знання з мови й орфографії. Свідомість цих знань забезпечується зіставленням з російською чи іншою мовою національних меншин, що дає можливість учню зробити правильні висновки щодо особливостей української мови. Слід зазначити, що одержані знання - не самоціль. Вони підпорядковані удосконаленню умінь комунікативного мовлення у двох його формах - усній і писемній.
Початкове навчання російської чи іншої мови національних меншин (за будь-яким варіантом курсу) має будуватися на компетентністній основі, бути орієнтованим, насамперед, на розвиток уміння успішно здійснювати різні види мовленнєвої діяльності. Такий підхід зафіксований у Державних стандартах початкової загальної освіти, критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів.
Навчання мови має здійснюватися за мовною, мовленнєвою та соціокультурною змістовими лініями.
Реалізація мовленнєвої лінії змісту передбачає розвиток в учнів уміння користуватися усіма видами мовленнєвої діяльності - аудіюванням, говорінням (складанням діалогічних та монологічних висловлень), читанням (вголос та мовчки), письмом (складанням переказів, творів). Усі ці види мовленнєвої діяльності звичайно представлені на більшості уроків, однак для кожного з них має бути відведена певна кількість спеціальних навчальних годин.
Робота над мовною лінією змісту в початковому навчанні російської чи іншої мови національних меншин має бути спрямована, передусім, на практичне засвоєння мовних одиниць, уміння правильно, доречно використовувати їх у мовленні. Важливо збагачувати лексичний запас учнів, формувати уміння правильно утворювати форми слова, будувати словосполучення, речення, розуміти їхнє значення, використовувати в мовленні. При цьому накопичується матеріал для спостережень, теоретичних узагальнень, зіставлення особливостей двох (трьох) контактуючих мов, для розвитку чуття мови, уміння виконувати елементарний мовний аналіз.
Формування знань про мову, уміння здійснювати мовний аналіз на цьому етапі навчання (не лише в курсі другої, а й першої мови) здійснюється на пропедевтичному рівні. Вчитель знайомить учнів з багатьма важливими особливостями мовних явищ, формує загальне уявлення про них, але не вимагає від молодших школярів самостійного аналізу мовного матеріалу.
Принципово важливо, щоб уявлення про мовні явища були науково достовірними, показували явища в основних їх проявах і не викликали помилкових аналогій. Надалі ці відомості будуть розширюватися, поглиблюватися, але не переглядатися в принципі, як буває при використанні "тимчасових", спрощених тлумачень, що почасти використовують у початковому навчанні з метою досягти самостійності учнів у мовному розборі.
Сказане про роботу над мовним матеріалом стосується і правопису. Основну увагу необхідно приділяти розвитку орфографічної і пунктуаційної пильності, умінню помічати неповну відповідність вимови і написання, знаходити ті позиції в слові, що вимагають перевірки написання, запам'ятовувати написання найбільш уживаних слів. Окрім того, в учнів формують навички використання деяких правил правопису (тих, що мають нескладний алгоритм застосування).
Таке тлумачення мовної лінії змісту навчання (і зв'язаної з нею правописної роботи) дає можливість значно розвантажити її за рахунок обмеження вимог до самостійного виконання учнями багатьох видів мовного і правописного аналізу. При цьому з'являється можливість підсилити мовленнєву лінію змісту навчання.
Перевірка результатів навчання передбачає виявлення успіхів учнів в освоєнні всіх видів мовної діяльності. Підсумковій перевірці не підлягає знання визначень, правил, уміння самостійно здійснювати повний мовний розбір з тієї чи іншої мовної теми.
Таким чином, навчання російської чи іншої мови національних меншин повинно мати практичну спрямованість та має бути більш орієнтованим на формування комунікативної компетенції учнів.
Уроки читання у початкових класах шкіл з російською мовою навчання покликані розвивати одне з найважливіших комунікативних умінь, яким є уміння читати вголос та мовчки. Школярів навчають розуміти зміст твору, головну думку, відрізняти головне від другорядного, розуміти мотиви поведінки персонажів, формувати у дітей власне ставлення до того, про що йдеться мова у тексті, уміння бачити зв'язок між прочитаним і власним життєвим досвідом.
Уроки читання мають сприяти розвитку образного мислення, творчої уяви учнів, розвивати їх художні смаки, формувати елементарні літературознавчі знання. Не менш важливим завданням є розвиток читацької самостійності, культури роботи з книгою, журналом, газетою, уміння користуватися бібліотекою, добирати матеріал для позакласного читання.
Особливістю організації навчально-виховного процесу на уроках математики в 1 класі у 2006-2007 навчальному році є збільшення навчального часу, передбаченого на вивчення цього предмета, на 1 годину на тиждень (35 годин на рік). Завдяки цьому став можливим більш раціональний розподіл навчального часу. До кожного попереднього класу включено основну першу тему наступного класу. Так, у 1 класі матеріалом першої теми виступають питання, які вивчались у дошкільному періоді. Закінчує перший навчальний рік тема, яка буде основною на початку другого року навчання школярів. За таким же принципом розподілено навчальний матеріал для 3 та 4 класів.
Цей методичний підхід підвищить процес ефективності засвоєння навчального матеріалу, що опосередковано впливатиме на успішність учнів.
Збільшення навчального часу в 1 класі дозволить вчителю також ширше використовувати ігрові та практичні методи навчання, що спростить процес адаптації учнів до навчання.
Завдяки цьому вчитель матиме можливість більше уваги приділяти вивченню рівня математичних знань та вмінь першокласників, набутих ними у дошкільному віці, що є однією з необхідних умов забезпечення індивідуального підходу у навчанні. Вчитель зможе варіювати кількість навчального часу на вивчення певної теми відповідно до рівня готовності учнів свого класу.
Урок математики в початкових класах у більшості випадків є комбінованим, на ньому розглядаються різні змістові лінії, кожна з яких має власну логіку вивчення і методику викладання.
У практиці роботи багатьох учителів вже сьогодні опрацьовується нова структура уроку, яку називають блочною.
Невелика кількість блоків сприяє уникненню хаотичності у виконанні завдань, поспішності і поверховості під час розгляду тих чи інших програмних питань. Крім того, у педагогічній практиці все ширше стали розробляти і проводити тематичні уроки. Такі уроки дають змогу глибше і всебічно розглянути певне явище, узагальнити той чи інший матеріал.
Як свідчать результати моніторингового дослідження якості знань учнів, в організації навчання математики в початкових класах слід особливу увагу звернути на одне з важливих програмних завдань - формування в учнів уміння розв'язувати задачі.
Задачі в математичній освіті учнів посідають особливе місце. З одного боку, вони є складовою частиною програми, зміст якої учні мають засвоїти, а з другого - виступають як дидактичний засіб навчання, виховання і розвитку учнів.
Навчальна функція задач полягає у забезпеченні умов для формування загальнонавчальних умінь.
Серед загальних способів розв'язування задач особливе місце посідають аналіз і синтез, що застосовуються на всіх етапах роботи над задачею.
Пізнавальна функція передбачає формування в учнів умінь "бачити" в задачі арифметичний зміст.
Розвивальна функція задач полягає в забезпеченні умов для розвитку різних типів математичного мислення: аналітичного й логічного, абстрактного і конкретного, просторово-схематичного і функціонального тощо.
Четверта функція - виховна, яка передбачає організацію виховної роботи під час розв'язання задач і пов'язана з такими виховними цілями: підготовка дітей до застосування одержаних знань, умінь та навичок у практичній діяльності; виховання волі, стійкості, кмітливості тощо; виховання естетичного задоволення від напруженої розумової роботи; розширення та поглиблення пізнавального досвіду дітей та інше.
У програмі розроблено відповідні вимоги до кінцевих навчальних результатів згідно з визначеними основними функціями задач.
Усі названі функції мають реалізуватися в практиці навчання цілеспрямовано і послідовно. Однак шкільна практика свідчить, що не всі функції задач реалізуються повною мірою. Так, багато учнів, закінчуючи навчання в початковій школі, не володіють загальними способами розв'язування задач. У більшості випадків вони їх розв'язують на основі запам'ятовування зразків, або за допомогою прийомів спроб і помилок.
Основною причиною такого стану є недостатня цільова визначеність роботи над задачею на кожному уроці.
Лише за умови творчого підходу вчителя до створення методичної системи роботи над задачею можна сподіватися, що задачі будуть виконувати саме ту роль у системі всієї роботи з математики, яка передбачена навчальною програмою.
Вивчення інтегрованого курсу "Я і Україна" ("Ознайомлення з навколишнім") у 1-2 класах здійснюється за 1-годинним курсом. Основна мета курсу - виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи, до суспільних явищ, до самого себе та інших людей.
У 3-4 класах навчальний предмет "Я і Україна" реалізується через 2-годинний інтегрований курс, що продовжує змістові лінії галузі "Людина і світ", започатковані в 1-2 класах у відповідному предметі.
Предметно-тематична організація змісту громадянської освіти допоможе школяреві цілеспрямовано розглядати себе у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими компонентами світу в системах: я - я; я - інша людина; я - суспільство; я - світ.
Для педагога важливим стає уміння розподіляти активність - свою власну і школярів - шляхом розгортання різних видів діалогічних форм, спрямувати кожного прагнути більшого: більше знати, вміти, самовиражатись в різних формах активності.
У процесі навчання природознавства молодші школярі оволодівають: а) системою природничих знань; б) власне предметними уміннями, тобто уміннями застосовувати знання для розв'язання теоретичних і практичних природничих задач; в) пізнавальними вміннями; г) уміннями здійснювати самоуправління; д) ціннісним ставленням до об'єктів природи, до інших і до самого себе в природі. В учнів формується здатність до творчості, до самовираження, спілкування в творчій діяльності, екологічна культура, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.
Інтерактивна навчально-пізнавальна діяльність на уроках, позаурочних і позакласних заняттях з природознавства, організовується різними методами з використанням засобів наочності і може бути: фронтальною, у групах, парами у поєднанні з індивідуальною навчально-пізнавальною діяльністю.
Від ставлення людини до здоров'я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров'я - одне з найважливіших завдань сучасної школи, яке реалізується в предметі "Основи здоров'я".
Зміст цього предмета сприяє формуванню в учнів свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодіння навичками здорового способу життя та безпечної для здоров'я поведінки.
У процесі навчання зазначену мету необхідно реалізувати через: формування уявлення про здоров'я; мотивацію позитивного ставлення до збереження життя і зміцнення здоров'я; формування основних життєвих навичок щодо здорового способу життя та безпечної поведінки; виховання потреби у здоров'ї як важливої життєвої цінності.
Змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка.
Особливість методики проведення уроків у початковій школі полягає в тому, що засвоєння інформації та формування життєвих навичок потребують багаторазового вправляння. Тому доцільною є практична, ігрова індивідуальна та групова діяльність учнів. Обов'язковим є зв'язок із життєвим досвідом дітей, урахування умов, у яких діти перебувають удома, широке використання фольклору - вивчення народних звичаїв, обрядів, застосування творчих завдань тощо.
Структура уроків має бути гнучкою, органічно поєднувати навчально-пізнавальну та оздоровчо-рухову діяльність учнів, включати різні види діалогу, групової співпраці тощо.
Особливого значення для формування в учнів здорового способу життя та безпечної поведінки має емоційність і доступність навчального матеріалу, його унаочнення (з цією метою доцільно широко використовувати навчальні екскурсії, відеофільми, кінофільми, слайди тощо).
Одним з важливих факторів ефективності реалізації змісту предмета є особистість учителя, його спосіб життя, ставлення до власного здоров'я, особистий приклад.
Важливо забезпечити діяльнісний бік навчання, поставити школяра в ситуацію вибору, оцінки, засвоєння рольових моделей поведінки. Доцільно практикувати на уроках активні методи навчання.
Практичні роботи виконуються учнями в практично-дійовій формі під час опрацювання на уроці відповідної теми для досягнення мети і цілей уроку і не є об'єктом окремого оцінювання.
Особливістю навчальної програми з трудового навчання є врахування вимоги щодо змістового синтезу технічної і художньої праці. Завдяки зазначеному синтезу започатковано новий конструктивно-технологічний підхід до трудового навчання. Учням і вчителю запропоновано не лише виконання трудових дій, але й навчально-ігрове проектування майбутніх виробів. У реалізації змісту програми основним є метод ігрових проектів, який вимагає від учителя й учнів поєднання мовленнєвих, графічних і предметно перетворювальних дій.
Мета курсу - формування конструктивно-художніх і конструктивно-технічних умінь, які включають мовленнєву, графічну і предметно-пластичну творчість учнів.
Зміст програми зорієнтований на світ професій. Мета і завдання предмета реалізуються з урахуванням кількох основних напрямків життєдіяльності: природа, люди, інформаційні знаки, техніка, художні образи. З огляду на це у програмі виділено п'ять розділів: "Людина і природа", "Я сам та інші люди", "Людина і знаки інформації", "Людина і техніка", "Людина і художнє довкілля".
Важливим компонентом програми є пропедевтична профорієнтаційна робота з молодшими школярами на рівні ранньої інформації та первинної діагностики. Перша тема кожного розділу опрацьовується з використанням робочих зошитів з друкованою основою. Виконуються словесні і графічні діагностичні завдання, пов'язані із вибірковим ставленням учнів до того чи іншого світу професій, подається елементарна інформація про зовнішні атрибути професії (1 клас), предмети і засоби професійної діяльності (2 клас), мету і умови праці з різних напрямів професійної діяльності (3 клас), кваліфікаційні якості працівників (4 клас).
Узагальнюючі теми кожного розділу забезпечуються альбомами з художньо - технічної творчості учнів: "Дизайн ландшафтів", "Дизайн костюма", "Дизайн середовища", "Промисловий дизайн", "Графічний дизайн". В альбомах подаються ілюстровані зразки музейних експонатів, сучасні твори матеріально-художньої культури і їх історичні аналоги.
Конструктивні уміння молодших школярів ефективно формуються за умови організації художньо-технічної творчості учнів у формі праці-гри, де роль педагога корегуюча, стимулююча, а не провідна. Практичні роботи у формі дидактичної гри запропоновано виконувати у складі невеликих творчих груп учнів. Вчитель покликаний забезпечити учням педагогічну ситуацію вільного вибору різних за складністю трудових завдань відповідно до їхніх вікових, психофізіологічних можливостей і потреб у технічній або художній праці.
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів сформульовано з урахуванням вікових потреб і можливостей учнів у праці і подано окремо для кожної теми як мовленнєві, графічні і практичні навчальні досягнення. Вимоги відповідають чинним критеріям навчальних досягнень учнів з технічної і художньої праці.
Для тематичного контролю навчальних досягнень з технічної і художньої праці запропоновано колективні практичні роботи учнів і вчителя. Результатом колективних практичних робіт є підсумкові виставки-композиції. Бажано, щоб організація кожної виставки-композиції була частиною сценарію тематичного дня художньої творчості. У такий день інші предмети інтегруються з трудовим навчанням: технічною і художньою працею. Образотворче мистецтво і трудове навчання у розкладі ставляться поруч.
На основі програми вчитель розробляє календарно-тематичне планування. Право розподілу навчального часу за темами надається вчителю. У ході календаризації змісту програми вчитель орієнтується на вимоги навчального плану, за яким у 1 класі на трудове навчання відводиться 2 години на тиждень, а в усіх наступних класах - по одній годині. Вчитель може змінювати кількість запланованих годин, поданих у межах розділів, залежно від інтересу учнів до теми, умов школи, матеріально-технічної бази. Вчитель може змінювати порядок вивчення тем, якщо в цьому виникає необхідність.
У навчальній програмі передбачено змістове забезпечення пропедевтики інформаційної культури. Для цього в її структурі виокремлено інтеграцію з іншими навчальними предметами за спільною темою. Учителю надається право вибору інтегрованого уроку за спільною темою або традиційного уроку за однією конкретною темою з трудового навчання.
Освітня галузь "Мистецтво" реалізується в інтегрованому курсі "Мистецтво" або у навчальних предметах "Образотворче мистецтво" і "Музика".
Зміст навчального матеріалу дисциплін художньо-естетичного циклу оптимально відповідає віковим особливостям сприйняття і засвоєння теоретичних знань учнями початкової школи, формування та розвитку відповідних художніх вмінь і навичок.
Основними видами діяльності на уроках різних видів мистецтва залишаються сприймання , аналіз-обговорення творів мистецтва та практична художньо-творча діяльність учнів (малювання, спів, різноманітні види творчості), у процесі яких має формуватися особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, здійснюється розвиток загальних та спеціальних здібностей, художньо-образного мислення, відбувається стимулювання творчого потенціалу особистості, формування базових компетентностей і здатності до художньо-творчої самореалізації, виховуються потреби в духовному самовдосконаленні.
На уроках мистецтва важливо створювати атмосферу співробітництва, яка сприятиме розкриттю здібностей кожної дитини.
На цих уроках надзвичайно важливим є застосування ігрових технологій навчання і виховання (ігри-драматизації, інсценізації пісень, метод "оживлення картин", ігри-асоціації, театралізовані, народні ігри, хореографічні картинки; використання загадок, ребусів, кросвордів, лото, вікторин, конкурсів, аукціонів, умовних подорожей, круїзів, віртуальних та реальних екскурсій тощо). Використання інтерактивних технологій навчання допоможе вчителю у досягненні розвивальних та дидактичних цілей, створюватиме атмосферу взаємної підтримки, взаєморозуміння та взаємоповаги між учнями.
Викладання інтегрованого курсу "Мистецтво" є доцільним, насамперед, у сільських школах, зокрема у школах з малою наповнюваністю учнів, а також у навчальних закладах, де є фахівці з мистецтва.
Предметом навчання в початковій школі в галузі фізичного виховання є рухова активність із загальноосвітньою спрямованістю.
У 2006-2007 н.р. зміст предмета "Фізична культура" забезпечується двома навчальними програмами для учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів: базовою навчальною програмою "Фізична культура" та навчальною програмою "Фізична культура" для дітей, які за станом здоров'я віднесені до спеціальних медичних груп, авт. Майєр В.І.
У зв'язку з тим, що в учнів початкових класів відбувається інтенсивний розвиток більшості рухових якостей, формування різних систем організму, вчителю необхідно знати, що в цьому віці найкраще розвиваються такі фізичні якості як швидкість, спритність, гнучкість і помірно - сила та витривалість. Тому уроки фізичної культури з учнями початкових класів має проводити спеціаліст з фізичної культури і спорту або відповідно підготовлений учитель початкової школи.
У початковій школі, починаючи з першого класу, в школярів формуються основні життєво необхідні рухові дії. Тому важливою особливістю змісту є вивчення рухливих і народних ігор, формування навичок самостійної їх організації і проведення. Поступово у змісті навчання акцент має зміщуватися на засвоєння ними основних рухових дій, фізичних вправ підвищеної координаційної складності з базових видів спорту, що входять до навчальної програми. На завершальному етапі початкової освіти засвоєння нового матеріалу має зосереджуватися уже на фрагментах рухової діяльності, цілісних комбінаціях та спортивних іграх за спрощеними правилами.
Програма фізичної культури для учнів, за станом здоров'я віднесених до спеціальної медичної групи враховує стадію та динаміку патогенезу захворювання. Такий підхід передбачає можливість, при стійкому покращенню самопочуття, послідовно переходити до підготовчої, а згодом, за станом здоров'я, й до основної медичної групи.
Списки учнів, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи, затверджуються директором школи з указанням діагнозу захворювання і можливим терміном перебування в ній. Також затверджується розклад занять групи і прізвище вчителя, який має відповідну фахову підготовку.
Група складається з 10-15 учнів. На тиждень проводиться не менше 2 занять у позакласний час по 40 хвилин. При несприятливих кліматичних умовах (при температурі до -10 град. С) тривалість уроку скорочується до 30 хвилин, щоб запобігти переохолодженню.
Учні, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи, повинні обов'язково займатися на загальних уроках фізичної культури у відповідному спортивному одязі і взутті. Вони беруть участь у підготовчій і заключних частинах уроків, а при стійкому покращенні стану здоров'я виконують елементи рухів основної частини зі значним зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, струси, психоемоційне перенавантаження (з можливим виключенням елементів змагань, естафет тощо).
Особливість організації навчального процесу в малочисельних класах шкіл з малою наповнюваністю учнями полягає в тому, що реалізація навчальних програм може здійснюватися не в традиційному класі, а шляхом навчання в групах, сформованих за різними рівнем навчальних здібностей та розвитку, за індивідуальними планами, за динамічним розкладом та ін. Пріоритет у виборі доцільності форм, способів та методів навчання залишається за вчителем.
Підвищення рівня якості навчально-виховного процесу в об'єднаних класах забезпечується шляхом проведення однопредметних та однотемних уроків, що дає змогу вчителеві раціонально використати час, організувати плідну спільну роботу учнів, повніше застосовувати наочність чи інші засоби навчання.
Однотемні уроки сприяють оптимальному проведенню активних бесід, ширшому використанню можливостей для розвитку пізнавальної активності молодших школярів, удосконаленню та розширенню словникового запасу. Проведення уроків у такий спосіб сприятиме ефективнішому вивченню нового матеріалу, організації колективної та фронтальної роботи на різних етапах уроку. Загалом однотемні уроки сприяють розвиткові комунікативних здібностей учнів на уроці, дозволяють вчителю максимально використати активні форми та види навчальної діяльності учнів.
Доцільною у школах з малою наповнюваністю учнями є застосування методики роботи за укрупненими блоками, що передбачає групування теми чи розділу навчального матеріалу з певного предмета. Організація навчального процесу у такий спосіб оправдовує себе в класах, до складу якого входять учні різновікових груп (третього чи четвертого класу). Систематизація навчального матеріалу за блоками передбачає наскрізне вивчення понять, закономірностей, уявлень тощо.
Вивчення нового матеріалу за укрупненими блоками дозволяє ширше використати можливості для активного спілкування, розвитку комунікативних здібностей всіх учнів класу, поєднувати різні види колективної та фронтальної роботи.
Особливості навчально-виховного процесу у умовах одночасної роботи вчителя з кількома класами вимагають добре обладнаної класної кімнати, наявності сучасних засобів навчання, унаочнення, тематично оформленого дидактичного матеріалу - алгоритмів, інструкцій, пам'яток для проведення самостійної роботи, яка займає значну частину уроку.
Зазначимо, що проблема самостійності учнів у малочисельних різновікових групах найбільш актуальна і безальтернативна форма роботи. Визнання самостійності цінною властивістю особистості вимагає її подальшого розвитку у класах з малою чисельністю учнів. Саме ця властивість формується в початковій школі найбільшою мірою за допомогою різноманітних індивідуальних завдань, самостійних робіт на уроці та в процесі виконання домашніх завдань, оскільки в сільській місцевості батьки не мають змоги систематично допомагати дитині в силу різних обставин, в тому числі і з веденням домашнього господарства.
Вирішальним фактором для застосування індивідуальних самостійних робіт у процесі навчання має бути ретельно дібраний зміст, який повинен сприяти формуванню провідних понять та вмінь, при цьому слід уникати несуттєвих деталей, малоцікавих та добре відомих учням відомостей.
У кожному конкретному випадку необхідно творчо підходити до добору сукупності прийомів, методів та форм навчальної діяльності, створити умови для активної роботи учнів різновікових груп, що забезпечить успіх співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу в сільських школах з малою чисельністю учнів.
З 1 вересня 2006 року у Житомирській, Івано-Франківській та Київській областях розпочнуть експериментальну діяльність нові загальноосвітні навчальні заклади з малою наповнюваністю учнів - "Школи-родини".
Ці школи створюються для забезпечення доступу всіх дітей відповідного віку до якісної початкової загальної освіти за місцем їх проживання з урахуванням специфіки місцевості та демографічної ситуації. Важливим у діяльності цих шкіл є створення умов, наближених до родинних та максимальне використання у вихованні учнів потенціалу родинної педагогіки й народознавства.
Головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти
Міністерства освіти і науки України Лідія Щербакова