Лист : Щодо особливостей застосування норм Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
03.03.2006 N 87/2/17-0110

Щодо особливостей застосування норм
Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо особливостей застосування норм Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), зокрема, при оподаткуванні доходів, отримуваних у разі анулювання підприємством боргу фізичної особи, сформованого при наданні цим підприємством позики (фінансової допомоги) такій особі, а також щодо включення таких доходів до бази нарахувань збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та повідомляє.

Щодо першого питання

Підприємством працівнику, який перебуває у трудових відносинах з цим підприємством, було надано безпроцентну позику (фінансову допомогу) за договором, укладеним з урахуванням вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (зокрема, було визначено строк обов'язкового повернення позики). У подальшому, за самостійним рішенням підприємства, не пов'язаним з процедурою його банкрутства, було анульовано борг такого працівника за вказаною позикою.

Відповідно до пп. "д" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону ( 889-15 ), суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, розглядаються як дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо такого платника податку.

Такий дохід платника податку, отриманий від його працедавця у вигляді додаткового блага, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку та оподатковується на загальних підставах за ставкою у розмірі, визначеному пунктом 7.1 статті 7 Закону ( 889-15 ).

Відповідно до листа Держкомстату від 11.04.2005 р. N 9/2-2-9/116, позика, видана працівнику підприємства, або її частина, яка згідно з рішенням керівництва підприємства не підлягає поверненню працівником, відноситься до фонду заробітної плати в частині інших заохочувальних та компенсаційних виплат, як виплата, що має індивідуальний характер.

Посилаючись на цей лист, ФСС від нещасних випадків на виробництві відзначає, що частина позики, разово погашена підприємством за рахунок власних коштів, включається до фонду оплати праці, і на її суму нараховуються страхові внески до Фонду (лист від 22.04.2005 р. N 34-07-5). А що стосується нарахування страхових внесків до ФСС на випадок безробіття на суму прощеної працівникові позики, то, на думку Фонду, на таку суму страхові внески нараховуються й утримуються (лист від 12.08.2005 р. N ДЦ-09-4303/0/6-05).

Щодо другого питання

Підприємством (товариством з обмеженою відповідальністю) у 2005 році було прийнято рішення надати безпроцентну позику (фінансову допомогу) одному із своїх учасників, який не перебував у трудових відносинах з підприємством (пенсіонеру). Зазначену позику було надано за договором, укладеним з урахуванням норм Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (зокрема, у договорі було визначено строк та порядок повернення позики). У 2006 році від учасника підприємства, якому було надано позику, надійшла заява про неможливість повернення позики. Підприємством, з урахуванням значного внеску цього учасника у діяльність та розвиток підприємства у попередні роки та відповідно до рішення зборів учасників, прийнято рішення про прощення боргу за позикою, наданою цьому учаснику.

Оскільки в зазначеному випадку платник отримав позику не від працедавця, то такі доходи оподатковуються відповідно до пп."е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону ( 889-15 ).

Згідно з пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону ( 889-15 ), сума (вартість) подарунків включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

При цьому статтею 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи - спадкодавця до інших осіб - спадкоємців, тому положення статті 13 Закону ( 889-15 ) поширюється лише на доходи, отримані платником податку у вигляді спадщини від спадкодавців - фізичних осіб.

Отже, за правилами, встановленими статтями 13 та 14 Закону ( 889-15 ), оподатковуються доходи, отримані платником податку у вигляді подарунку від дарувальника - фізичної особи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (далі - Закон), фізична особа є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, одержаних від інших фізичних осіб та іноземних доходів.

Особою, відповідальною за оподаткування доходів у вигляді заробітної плати та інших оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент.

Враховуючи зазначені законодавчі норми, доходи, отримані платником податку від податкового агента, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку. Податковий агент проводить оподаткування зазначених доходів за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону, з урахуванням вимог статей 8 та 16 Закону ( 889-15 ), та повідомляє про це у встановленому порядку податковим органам за формою N 1 ДФ.

Незважаючи на те, що у цьому випадку підприємство не є працедавцем такого платника податку, воно, згідно з нормами п. 17.2 ст. 17 Закону ( 889-15 ), є податковим агентом, тобто особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів, зокрема, і з вказаних доходів у вигляді додаткового блага.

Крім того, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону ( 889-15 ), відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання, що виникає у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату до бюджету цього податку, покладається на такого податкового агента.

Таким чином, підприємство як податковий агент зобов'язано нарахувати та сплатити до бюджету за рахунок своїх активів (прибутку) податок із вказаних доходів фізичної особи, надати податковому органу за місцем свого розташування за формою та у строки, визначені законодавством, відомості стосовно такого платника податку, щодо нарахування та сплати до бюджету податку із вказаних доходів та виконати інші зобов'язання податкового агента, визначені нормами статті 19 Закону ( 889-15 ) (пункт 19.2).

Заступник Голови С.Лекарь