КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
Cудова колегія в цивільних справах

УХВАЛА
02.09.1998 р.

Справа № 2066

Щодо неправомірних дій службових осіб

Категорія 22

Головуючий в І інстанції Є.

Доповідач А.

2 вересня 1998 року судова колегія в цивільних справах Київського міського суду в складі:

Головуючого судді К.

Суддів А., О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за касаційною скаргою М. на рішення Жовтневого районного суду м. Києва від 22 липня 1998 року та на ухвалу того ж суду від 17 серпня 1998 року в справі за його скаргою на неправомірні дії службових осіб.

Заслухавши доповідь судді міського суду, пояснення заявника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і скарги, судова колегія

встановила:

В липні 1998 року М. звернувся зі скаргою на неправомірні дії заступника начальника та головного бухгалтера Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.

Зазначав, що 3 липня 1998 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він звернувся до головного бухгалтера та заступника начальника Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації з приводу оплати санаторної путівки, яку оформив у Київському бюро подорожі та екскурсій. Але вони відмовили в оплаті санаторної путівки і запропонували звернутися за оплатою до бухгалтерії за місцем роботи.

Вважаючи, що своїми діями зазначені службові особи порушують надане законом право, просив суд визнати їх дії незаконними та зобов'язати оплатити санаторну путівку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Києва від 22 липня 1998 року в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою суду від 17 серпня 1998 року М. відмовлено в розгляді зауважень на протокол судового засідання у зв'язку з пропуском процесуального строку.

В касаційній скарзі М. просить судове рішення скасувати, мотивуючи тим, що при вирішенні справи суд неправильно застосував норми матеріального права, а в скарзі просить скасувати ухвалу, як незаконну.

Касаційна скарга і скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, М. працює на посаді провідного юрисконсульта Головдержказначейства і має право на пільги, встановлені п. 3 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. 3 липня 1998 року у Київському бюро подорожі та екскурсій було оформлено рахунок на санаторну путівку, який він пред'явив для оплати в Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.

Порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94, яка прийнята на виконання постанови Верховної Ради України від 22 жовтня 1993 року “Про введення в дію Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 “Про порядок надання пільг, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, витрати державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов'язані з наданням пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих організаціями шляхом перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.

Пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються організаціями за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у погоджені з фінансовими органами терміни.

З огляду на викладені обставини справи, вимоги закону й інших нормативно-правових актів, суд правильно прийшов до висновку про те, що з вимогами щодо оплати вартості санаторного лікування заявник мав звернутися за місцем роботи.

Таким чином, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні скарги на неправомірні дії заступника начальника та головного бухгалтера Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.

Судове рішення відповідає вимогам закону, обставинам справи і підстав для його задоволення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Що стосується вимог про скасування ухвали, то як вбачається з протоколу судового засідання, в якому вирішувалося питання про розгляд зауважень на протокол судового засідання, заявник пропустив строк для подання зауважень без поважних причин. Тому суд правильно відмовив в розгляді зауважень на протокол судового за пропуском строку звернення.

Керуючись ст. 317, ст.ст. 310, 311, 326 ЦПК України, судова колегія ухвалила:

Касаційну скаргу та скаргу М. залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Києва від 22 липня 1998 року та ухвалу того ж суду від 17 серпня 1998 року - без змін.

Головуючий

Судді