ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ
29.07.2005

Справа N 39/311

Про визнання недійсним Наказу

За позовом Байєр Акціенгезельшафт

До Міністерства охорони здоров'я України

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: 1) Відкрите акціонерне товариство "Концерн "Стирол", 2) Державний фармакологічний центр

Про визнання недійсним Наказу МОЗ від 03.02.2005 р. в частині перереєстрації лікарського засобу ВАТ "Концерн "Стирол"

Представники:

Від позивача - Ч., представник, дов. N 146 від 22.02.2005 р., С., представник, дов. N 6453 від 08.10.2004 р., П., представник, дов. б/н від 17.04.2003 р.

Від відповідача - М., представник, дов. N 14-13/53 від 10.06.2005 р., К., представник, дов. N 1.05/165 від 26.07.2005 р.

Від 3-х осіб: 1) П., представник, дов. N 17а-НДИ від 12.01.2004 р.; 2) К., представник, дов. N 5.12-11/АБ від 18.07.2005 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ), в судовому засіданні було оголошено перерву з 19.07.2005 р. по 25.07.2005 р., з 25.07.2005 р. по 28.07.2005 р., з 28.07.2005 р. по 29.07.2005 р. для виготовлення повного тексту рішення, а тому рішення оголошується зазначеною датою.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2003 р. по справі N 39/311 (суддя Г.) позов задоволений частково.

Визнано недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 8 від 15.01.2003 р. "Про затвердження переліків допоміжних речовин та барвників, дозволених до застосування у виробництві лікарських засобів, які (лікарські засоби) реєструються в Україні" у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. по справі N 39/311 вказане рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2003 р. по справі N 39/311 змінені в частині визнання недійсним Наказу N 8 від 15.01.2005 р. "Про затвердження переліків допоміжних речовин та барвників, дозволених до застосування у виробництві лікарських засобів, які (лікарські засоби) реєструються в Україні", а саме в задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 09.11.2004 р. вище вказана постанова Вищого господарського суду України залишена без змін.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з заявою про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що рішенням апеляційної ради Державного департаменту інтелектуальної власності України від 27.12.2004 р. знаки "Aspirin", "Аспірин", "Аспирин" визнані з 1995 року добре відомими в Україні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2005 р. по справі N 39/311, заяву про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. у справі N 39/311 за нововиявленими обставинами передано до господарського суду м. Києва для відповідної оцінки. При цьому колегія суддів посилалася на пп. 4.1 та 4.2 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. за N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", згідно яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, а також відповідно до яких у випадку звернення до касаційної інстанції із заявою (поданням) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо ці обставини стосуються виключно дослідження нововиявлених фактичний даних, Вищий господарський суд України згідно ст. 17 ГПК України ( 1798-12 ) має своєю ухвалою передати заяву зі справою до місцевого або апеляційного господарського суду. При цьому Вищий господарський суд в ухвалі від 17.05.2005 р. зазначив, що рішення господарського суду м. Києва, прийняте за наслідками розгляду заяви позивача, може бути переглянуто Вищим господарським судом за правилами розділу XIII ГПК України.

Судом встановлено, що заявник як на нововиявлену обставину посилається на Рішення апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності України від 27.12.2004 р: про визнання знаку "ASPIRIN" (АСПИРИН, АСПІРИН) добре відомими відносно компанії Байєр Акціенгезельшафт (Німеччина) щодо товарів 5 класу МКТП станом на 01.01.95 р.

Суд дійшов висновку, що вказана обставина є істотною для вирішення справи.

З заявою про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. по справі N 39/311 за нововиявленими обставинами заявник звернувся 25.02.2005 р., тобто з додержанням передбаченого процесуальним законодавством двомісячного терміну.

Суд встановив, що заявником дотримано всі інші вимоги ст. 113 ГПК України ( 1798-12 ) щодо заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заява підлягає розгляду у судовому засіданні, а тому Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р. розгляд заяви про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. було призначено на 19.07.2005 р.

За таких обставин суд здійснює перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. в частині позовних вимог про визнання недійсним Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.01.2003 р. N 8 (із змінами та доповненнями) у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН".

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. за нововиявленими обставинами та підтримав позовні вимоги про визнання частково недійсним Наказу МОЗ України N 8 від 15.01.2003 р. у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН" та зобов'язання МОЗ України внести зміни до цього наказу, згідно з якими змінити вказані в них позначення "аспірин" на слова "ацетилсаліцилова кислота".

Відповідач проти задоволення позовних вимог щодо виключення з тексту Наказу N 8 позначення "АСПІРИН" заперечує, посилаючись на те, Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.08.2004 р. N 391 було внесено зміни в Наказ МОЗ України від 15.01.2003 р. N 8, згідно якого слово "Аспірин" замінено словами "Препарати ацетилсаліцилової кислоти, у тому числі аспірин". Відповідно до пояснень відповідача слово "Аспірин" є загальновживаним елементом медичної термінології, позначення "аспірин" є загальноприйнятою назвою ацетилсаліцилової кислоти та препаратів на її основі.

Зазначення слова "Аспірин" у Наказі МОЗ України N 8 не є використанням товарного знаку у розумінні ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) і не є порушенням ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Третя особа (2) проти задоволення заяви за нововиявленими обставинами заперечують та посилаються на причини, викладені у поясненнях, які підтримують заперечення відповідача. Третя особа (1) зазначала, що до неї позивач не пред'являє жодних вимог.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив:

Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ), суд переглядає прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до ст. 113 ГПК України ( 1798-12 ) судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Судом встановлено, що заявник як на нововиявлену обставину посилається на рішення апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності України від 27.12.2004 р. про визнання знаку "ASPIRIN" (АСПИРИН, АСПІРИН) добре відомим відносно компанії Байєр Акціенгезельшафт (Німеччина) щодо товарів 5 класу МКТП станом на 01.01.95 р.

Відповідно до п. 3.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. за N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", господарський суд вправі переглянути рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. При цьому згідно з п. 3.6 вищевказаного роз'яснення, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції по справі N 39/311 встановлено, що Держпатентом України Компанії Байєр Акціенгезельшафт (позивачу) були видані свідоцтва України N 6455 на знаки для товарів і послуг "ASPIRIN" (дата подання заявки 30.06.95 р.), N 6456 "АСПИРИН" (дата подання заявки 30.06.95 р.), N 6457 "ASPIRIN, зображення" (дата подання заявки 30.06.95 р.), N 6458 "АСПИРИН, зображення" (дата подання заявки 30.06.95 р.).

Окрім цього, позивач також є власником виключних прав на знак "ASPIRIN" згідно з міжнародною реєстрацією N КЗ 12632, яка діє в Україні з 20.09.93 р., та знак "АСПИРИН" згідно з міжнародною реєстрацією N 631656, яка діє в Україні з 08.12.94 р.

Вказані товарні знаки зареєстровані, зокрема, для фармацевтичних препаратів, що відносяться до 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП).

Рішенням апеляційної ради Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2004 року було визнано, що знак ASPIRIN (АСПІРИН, АСПИРИН) став добре відомим в Україні відносно компанії Байєр Акціенгезельшафт (Німеччина) щодо товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг "обезболюючі, жарознижуючі, протизапальні, антиагреційні лікарські засоби" станом на 1 січня 1995 року.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до п. статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом. Під використанням знаку визнається, зокрема, застосування знака на товарах, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під ж час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг в господарський оборот, а також в Інтернеті, включаючи доменні імена, що є тотожними чи подібними до знака настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) та ст. 6bis Паризької конвенції про охорону промислової власності з дати, на яку за визначенням апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона, рівноцінна знакам, на які видані свідоцтва в Україні і яка зокрема поширюється на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і якщо інтересам власника знака, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Таким чином, на підставі викладеного суд доходить висновку, що вказані позначення є знаками для товарів і послуг, а позивач має виключні права щодо виготовлення та реалізації на території України лікарських засобів з використанням вищевказаних зареєстрованих знаків.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ), пп. 1, 4, 8, 9 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. N 1422, лікарські засоби допускаються до застосування після їх державної реєстрації, яка проводиться на підставі заяви, в якій зокрема зазначаються: назва виробника; назва лікарського засобу і його торговельна назва. Також, відповідно до п. 2.1.2 Галузевого стандарту України ГСТУ 64-7-2000 "Графічне оформлення лікарських засобів. Загальні вимоги", обов'язковим є подання текстів маркування лікарського засобу, зокрема, його назви, українською мовою.

Рішення про реєстрацію лікарського засобу оформлюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

На підставі рішення про державну реєстрацію лікарський засіб вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України, де зазначається, зокрема, торговельна назва лікарського засобу та його виробник, а на зареєстрований лікарський засіб заявнику видається реєстраційне посвідчення.

Реалізація лікарського засобу повинна здійснюватись лише під торговою назвою, вказаною в реєстраційній документації.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ), до кожного лікарського засобу, що реалізується, додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка зокрема повинна містити відомості про фармакологічні властивості; показання для застосування; протипоказання тощо.

У відповідності ж до ст. 11 вказаного Закону ( 123/96-ВР ) для виробництва лікарських засобів можуть використовуватись діючі, допоміжні речовини і пакувальні матеріали, дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що оскільки застосування лікарського засобу неможливе без його державної реєстрації, факт подання засобу до реєстрації та його наступна реєстрація свідчить про вчинення дій, пов'язаних з введенням засобу в господарський оборот, а документація, пов'язана з державною реєстрацією засобу, в тому числі інструкція до застосування лікарського засобу (листок-вкладиш), в якій міститься посилання на торгову назву засобу та його виробника, є документацією, пов'язаною з введенням лікарського засобу в господарський оборот.

Таким чином, суд вважає, що реєстрація лікарського засобу з зазначеною в реєстраційній документації його торговою назвою не повинна порушувати права осіб, які володіють тотожними або подібними до стану змішування товарними знаками.

Звідси суд доходить висновку, що використання в інструкціях по використанню лікарських засобів будь-яким господарюючим суб'єктом позначень, які тотожні чи подібні знакам для товарів і послуг, зареєстрованих на ім'я інших ніж виробник осіб, без дозволу цих осіб призведе до порушенням їх прав власника свідоцтва на товарний знак.

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним Наказу відповідача N 8 від 15.01.2003 р. "Про затвердження переліків допоміжних речовин та барвників, дозволених для застосування у виробництві лікарських засобів, які (лікарські засоби) реєструються в Україні" в частині застосування в цих наказах в якості назви хімічної речовини "Ацетилсаліцилова кислота" товарного знаку позивача "Аспірин".

Наказом Міністерства охорони здоров'я України N 8 від 15.01.2003 р. відповідно до статті 11 Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) були затверджені переліки допоміжних речовин та барвників, дозволених для застосування у виробництві лікарських засобів, які реєструються в Україні.

В затвердженому вказаним наказом переліку барвників виробників лікарських засобів, в яких застосовуються ці барвники, зобов'язано в листку-вкладиші в упаковці наводити інформацію про наявність протипоказань вживання таких лікарських засобів з такими барвниками.

Згідно з наказом, зазначена інформація повинна бути такого змісту: "Може спричинити реакції алергійного типу, включаючи астму. Алергія найчастіше виявляється у хворих, які страждають алергією на аспірин".

Як було встановлено вище, на підставі свідоцтв про реєстрацію знаків для товарів і послуг, міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг та Рішенням апеляційної ради Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2004 року позначення "аспірин" ("аспірин") є товарним знаком позивача, "Аспірин" є торговою назвою лікарського засобу, який виробляється позивачем. Отже вказане позначення має правову охорону відповідно до законодавства про охорону прав на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки).

Здійснивши видання Наказу N 8 від 15.01.2003 р., відповідач неправомірно ототожнив належний позивачу товарний знак з назвою хімічних речовин чи сполук, які входять до складу інших лікарських засобів, а також застосував позначення "АСПІРИН" як загальновживане, оскільки зобов'язав всіх виробників лікарських засобів вказувати дане позначення у документації, яка є обов'язковою для реалізації лікарського засобу.

Суд також бере до уваги, що відповідно до Наказу відповідача України від 21.05.2002 р. N 181 та Державного реєстру лікарських засобів України назва "ацетилсаліцилова кислота" є загальноприйнятою міжнародною і непатентованою. Вона також включена Всесвітньою організацією охорони здоров'я до Офіційного збірника International Nonproprietari Names (INN) for Substances.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в Наказі N 8 від 15.01.2003 р. відповідач мав вказувати не слово "аспірин", яке є належним позивачу та добре відомим знаком для товарів і послуг, що має правову охорону, а зазначати слова "ацетилсаліцилова кислота", які є непатентованою міжнародною хіміко-фармакологічною назвою речовини, на основі якої виготовляються інші лікарські засоби.

Крім того, видавши Наказ N 8 від 15.01.2003 р., відповідач зобов'язав виробників лікарських засобів в документації, якою є супроводжуючий ліки вкладиш (інструкція), пов'язаний з введенням товару в господарський обіг, використовувати товарний знак позивача, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача щодо недопущення використання іншими особами належних йому знаків для товарів і послуг без його (позивача) згоди.

Крім того, новововиявлена обставина, на яку посилається заявник про визнання знаків, що належать компанії Байєр Акціенгезельшафт, "АСПИРИН", "АСПІРИН" надає їм більш широку правову охорону, що підтверджується ст. 25 Закону України "Про охорону знаків для товарів та послуг" ( 3689-12 ) та міжнародними договорами.

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), з дати, на яку, за визначенням апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона також поширюється на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Даний висновок підтверджується нормами міжнародних договорів. Міжнародним договором в розумінні ч. 3 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) є Спільні рекомендації відносно положень про охорону загальновідомих знаків, прийняті Асамблеєю Паризького союзу з охорони промислової власності та Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій серії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 р.

Виходячи зі змісту ст. 4 Спільної рекомендації відносно положень про охорону загальновідомих знаків, прийнятої Асамблеєю Паризького союзу з охорони промислової власності та Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на тридцять четвертій серії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 р., реєстрація товарного знака, який є відтворенням, імітацією або перекладом загальновідомого знака, відхиляється або визнається недійсною, також забороняється використання знака, яке може призвести до змішування з загальновідомим знаком. Це положення поширюється також на товарні знаки, істотна складова частина котрих є відтворенням загальновідомого товарного знака або його імітацією, яка здатна викликати змішування з ним.

Вищезгадане положення застосовується незалежно від товарів і послуг, відносно яких товарний знак визнається загальновідомим, у разі, якщо:

- використання знака може завдати шкоду або послабити розрізняльний характер загальновідомих знаків шляхом недобросовісних дій;

- недобросовісно використовуються переваги розрізняльного характеру загальновідомого знаку тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначення виробниками ліків у листку-вкладишу добре відомого товарного знаку "АСПІРИН" призведе до використання переваг розрізняльного характеру добре відомого знаку.

Суд також бере до уваги, що в реєстраційному Посвідченні N Р.05.01/03048 від 03.05.2001 р., виданому Міністерством охорони здоров'я України позивачу на лікарський засіб під назвою "АСПІРИН", в якості діючих речовин вказані "кислоти ацетилсаліцилової 100 мг, 500 мг", що вказує на правильність висновку про те, що в Наказі N 8 від 15.01.2003 р. відповідач повинен був також замість слова "аспірин" вживати термін "ацетилсаліцилова кислота".

Відповідно до п. 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Знак на товари та послуги "АСПИРИН" та позначення "АСПІРИН" є схожими настільки, що їх можна сплутати, що встановлено рішенням першої, постановами апеляційної та касаційної інстанції по справі N 39/311.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), якщо в результаті видання акта органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника, такий акт визнається недійсним за позовом останнього.

Суд погоджується з запереченнями відповідача та з висновками касаційної інстанції про те, що вживання слова "аспірин" у наказі МОЗ України не може вважатися використанням товарного знаку у розумінні ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) і не є порушенням прав позивача - власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Однак суд приходить до висновку, що використання відповідачем у наказі позначення "аспірин", який зобов'язує інших господарюючих суб'єктів в обов'язковій документації, що має супроводжувати лікарський засіб, використовувати позначення "аспірин", є порушенням інших прав та охоронюваних інтересів позивача. До даного висновку суд приходить на підставі наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації мають право звертатись до господарського суду за захистом не лише своїх порушених або оспорюваних прав, а і охоронюваних законом інтересів.

Згідно із ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ) та ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) будь-яка особа може вимагати по суду захисту не тільки своїх прав, але і законних інтересів, у тому числі у спосіб визнання недійсними актів органів державної влади, що ущемляють не лише права, але і законні інтереси суб'єкта.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004, "охоронюваний законом інтерес" розглядається як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом (у даному разі правом на недоторканість прав на використання товарного знаку) і такий інтерес є самостійним об'єктом судового захисту.

Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За Наказом МОЗ N 8 від 15.01.2003 р., який оспорюється, Міністерство зобов'язало певних виробників лікарських засобів в інструкції про застосування лікарського засобу застосовувати (використовувати) належний товарів і послуг "АСПІРИН".

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ) до кожного лікарського засобу, що реалізується, додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка повинна містити: назву лікарського засобу; загальну характеристику (хімічну назву, основні фізико-хімічні властивості, склад); відомості про фармакологічні властивості; показання для застосування; протипоказання; взаємодію з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози; побічну дію; запобіжні заходи; форми випуску; умови та строки зберігання; умови відпуску.

Таким чином, наявність інструкції про застосування лікарського засобу є обов'язковою умовою реалізації лікарського засобу, а тому така інструкція є документацією, пов'язаною з введенням товару в господарський оборот.

Тому на підставі викладеного та зібраних у справі, доказів суд погоджується, що у справі, яка розглядається, охоронюваний законом інтерес позивача полягає в тому, щоб запобігти виникненню ситуації, при якій виконання оспорюваного наказу відповідача призведе до порушення виключного права позивача на товарний знак.

Окрім того, слід зазначити, що здійснивши вживання в Наказі N 8 від 15.01.2003 р. позначення "аспірин", відповідач застосував його як загальновживане, що підтверджується також і поясненнями відповідача у відзив та поясненнями третьої особи (2), яка пояснила, що позначення "аспірин" є загальновживаною назвою медичної речовини. Однак визначення, чи відповідає позначення, в даному випадку товарний знак "АСПІРИН", умовам надання правової охорони, зокрема чи не є позначення загальновживаним, відноситься до виключної компетенції Державного департаменту інтелектуальної власності України відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ).

Нововиявлена обставина, на яку посилається заявник, а саме Рішення апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності України від 27.12.2004 р. про визнання знаку "АСПІРИН" добре відомим відносно компанії Байєр Акціенгезельшафт щодо товарів 5 класу МКТП на 01.01.95 р., свідчить про той факт, що компетентна установа встановила, що позначення "АСПІРИН" є не загальновживаним, а є добре відомим.

Отже, хоч як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р., що Міністерство охорони здоров'я не порушило прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо використання позначення "Аспірин" у розумінні п. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), видавши оскаржуваний наказ з застосуванням позначення "АСПІРИН" як загальновживане, відповідач порушив право позивача як власника добре відомого знаку забороняти всім іншим господарюючим суб'єктам, які зобов'язані виконувати вимоги оскаржуваного Наказу N 8, використовувати знак для товарів та послуг "АСПІРИН", що належить позивачеві.

Як було встановлено судом, рішенням апеляційної ради Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2004 року було визнано, що знак ASPIRIN (АСПІРИН, АСПИРИН) став добре відомим в Україні відносно компанії Байєр Акціенгезельшафт (Німеччина) щодо товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг "обезболюючі, жарознижуючі, протизапальні, антиагреційні лікарські засоби" станом на 1 січня 1995 року.

Таким чином, вказана обставина підтверджує, що позначення "аспірин" ("аспирин") є належними позивачу знаками для товарів і послуг і є добре відомими знаками, а також ця обставина є нововиявленою та має істотне значення для справи і не могла бути відома заявникові.

Звідси суд доходить висновку, що такі позначення не можуть слугувати загальноприйнятою назвою "ацетилсаліцилової кислоти" та препаратів на її основі.

Вказана обставина (факт визнання позначень "аспірин" ("аспирин") добре відомими товарними знаками позивача) існувала на час прийняття рішень та постанов у справі, однак не була відома сторонам та суду.

В той же час ця обставина є істотною для вирішення справи, оскільки підтверджує позовні вимоги позивача та його права на вказані позначення. Тому суд доходить висновку, що ця обставина (факт визнання позначень "аспірин" ("аспирин") добре відомими товарними знаками позивача) спростовує викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. висновки, що позначення "аспірин" ("аспирин") є загальноприйнятою назвою ацетилсаліцилової кислоти та препаратів на її основі.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги нововиявлену обставину, яка є істотною для вирішення справи, позовні вимоги в частині визнання недійсним Наказу МОЗ України N 8 від 15.01.2003 р. у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН" та зобов'язання МОЗ України внести зміни до Наказу N 8 від 15.01.2003 р., згідно з якими змінити вказані в них позначення "аспірин" на слова "ацетилсаліцилова кислота" обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки діючою речовиною є саме ацетилсаліцилова кислота, навіть в лікарському засобі під назвою аспірин.

З огляду на зазначене, зібраними у справі доказами підтверджується, що органом державної влади видано акт, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує виключні права та охоронювані законом інтереси позивача на товарні знаки.

Згідно із п. 9.7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 р. N 02-5/422 в разі визнання повністю або частково недійсним акта нормативного характеру державного чи іншого органу, господарському суду слід покладати на орган, що видав такий акт, обов'язок опублікувати (оприлюднити) резолютивну частину рішення господарського суду у тому самому виданні (у той самий спосіб), де було опубліковано (оприлюднено) визнаний недійсним акт.

Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ), стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Отже, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ), та на виконання ухвали Вищого господарського суду України 17.05.2005 р. суд вирішив:

1. Заяву Компанії Байєр Акціенгезельшафт про перегляд Постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Постанову Вищого господарського суду України від 25.05.2004 р. по справі N 39/311 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.01.2003 р. N 8 в частині застосування знака для товарів і послуг "АСПИРИН".

3. Визнати недійсним Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 8 від 15.01.2003 р. у частині застосування знака для товарів і послуг "АСПІРИН".

4. Зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України (м. Київ, вул. Грушевського, 7; ідентифікаційний код 00012925, р/р 3521500900002 в Державному казначействі України, МФО 820172) в місячний термін опублікувати (оприлюднити) резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2005 р. у справі N 39/311 у тому самому виданні (у той самий спосіб), де було опубліковано (оприлюднено) Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 8 від 15.01.2003 р.

5. Стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (м. Київ, р/р 3521500900002 в Державному казначействі України, МФО 820172) на користь Байєр Акціенгезельшафт (51368 Леверкузен, Федеративна Республіка Німеччина, номер фірми НКВ 48248; банківський рахунок N ***), 85 (вісімдесят п'ять) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Е.О.Шевченко