Право на розірвання договору в односторонньому порядку
(коли і в кого воно є)

Практика свідчить, що майже кожен другий укладений договір порушується на стадії його виконання. Іноді порушення є незначними або ж сторони, знаючи, що їм вдасться врегулювати свої стосунки неформально, не звертають на це належної уваги. Незважаючи на таку "толерантність", відносини сторін нерідко заходять у глухий кут, і тоді вже не залишається нічого іншого, як надсилати одна одній претензії або звертатися до суду. Поговоримо про те, як захиститися від недобросовісних дій контрагента в майбутньому, укладаючи договір.

Будьте обачливі!

Чи будуть ваші інтереси захищеними на випадок порушення договору з боку контрагента, багато в чому залежить від того, наскільки грамотно та прискіпливо ви підійшли до укладення договору. Існує цілий арсенал законодавчих Пасток, які можна "розставити" для потенційно недобросовісного контрагента. Ми ж зупинимося на такому способі захисту, як дострокове розірвання договору.

Дострокове одностороннє
розірвання договору - коли це можливо?

Ситуація, знайома бухгалтерам, юристам, іншим працівникам, які стикаються з веденням на підприємстві договірної роботи. Керівник, розлючений на контрагента, який істотно порушує умови договору, кидає фразу на кшталт: "Усе, готуємо листа на одностороннє розірвання договору !!!". У цей момент радимо все ж піти "готувати листа". Те, що одностороннє розірвання договору в більшості випадків є неможливим, краще пояснити шефу згодом - коли він трохи охолоне.

Законодавством (ст. 651 ЦК, ст. 188 ГК**) передбачено правило: "Розірвання договорів здійснюється за згодою сторін, розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором".

Тобто для того щоб розірвати договір, необхідно дійти обопільної згоди та оформити таку згоду належним чином або ж, якщо згоди досягти не вдається, звернутися до суду з позовом про розірвання договору. Винятки із цього правила встановлюються договором або законом.

Відносно можливості розірвання договору в односторонньому порядку внаслідок прямої вказівки закону зазначимо, що таке можливе за умови, що спеціальна норма закону щодо того чи іншого виду договорів передбачає таку можливість.

ПРИКЛАД 1

Статтею 849 ЦК передбачено, що, коли за договором про виконання робіт (підряд) підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Відмова від договору однієї зі сторін - це і є одностороннє розірвання договору.

Таких прикладів щодо різних видів договорів можна наводити безліч. Проте далеко не завжди закон надає можливість розірвати договір в односторонньому порядку без звернення до суду (відмовитися від договору), навіть якщо друга сторона допускає порушення договору.

ПРИКЛАД 2

Власник автомобіля, який знаходиться у заставі, вирішив передати його в оренду. При цьому наймач не був попереджений про те, що авто заставлене, хоча ст. 769 ЦК говорить про обов'язок наймодавця повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Тобто порушення зобов'язання є беззаперечним. Проте таке порушення не дає наймачеві права на розірвання договору в односторонньому порядку (законом не передбачено). Аби розірвати такий договір оренди, наймачеві доведеться звертатися до суду.

Ще один момент, пов'язаний з розірванням договору в односторонньому порядку, розглянемо на прикладі.

ПРИКЛАД 3

Щодо розірвання договору найму (оренди) норми ЦК та ГК вступають у колізію. Стаття 782 ЦК передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі , якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль. Натомість у ст. 291 ГК категорично зазначено: одностороння відмова від договору оренди не допускається. З урахуванням того, що по відношенню до господарських договорів ця норма ГК є спеціальною порівняно з нормою ЦК, договір оренди, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт господарювання, не можна розірвати в односторонньому порядку - тільки за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду. Це правило не може бути змінено сторонами, що б вони там не писали у своєму договорі.

Що можна передбачити в договорі відносно
дострокового розірвання договору?

Принцип свободи договірного регулювання правовідносин, утілений у чинному законодавстві, дозволяє сторонам договору на власний розсуд визначати свої взаємні права та обов'язки, у тому числі щодо односторонньої відмови від договору.

Сторони договору можуть передбачити:

- що кожна з них однаковою мірою за однакових обставин або ж кожна за різних обставин та однаковою мірою має право на одностороннє розірвання договору;

- що сторони (сторона) мають право в будь-який час розірвати договір, незалежно від наявності чи відсутності порушень договору з боку другої сторони, а також незалежно від наявності чи відсутності будь-яких інших суб'єктивних або об'єктивних обставин;

- що сторони можуть також змінити чи конкретизувати правила щодо розірвання договору, установлені законом.

Згадаємо приклад 1. Закон не встановлює жодних обов'язків замовника попереджати, чи якимось іншим чином стимулювати підрядника до належного виконання ним своїх зобов'язань. Але сторони в договорі можуть конкретизувати норму цивільного кодексу та передбачити обов'язок замовника попередити підрядника про те, що після закінчення певного строку невиконаний договір буде розірвано.

ПРИКЛАД 4

Договір будівельного підряду містив таке положення: "При несвоєчасному з вини Підрядника початку виконання робіт або їх відставанні від графіка (чи термінів, визначених в Додаткових угодах) Замовник попереджає Підрядника. Якщо у двотижневий строк не буде забезпечено суттєвих зрушень, Замовник може розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати відшкодування понесених ним збитків".

Досвід показує, що передбачене в договорі право за тих чи інших обставин розірвати договір в односторонньому порядку дуже позитивно впливає на виконання зобов'язань другою стороною. При підписанні договору мало хто звертає увагу на такі нехарактерні умови, як підстави та порядок розірвання договору. I тільки отримавши лист-повідомлення про те, що в разі неусунення порушень договору протягом кількох днів чи тижнів договір буде розірвано в односторонньому порядку, ваш контрагент зможе сповна оцінити надане вам право на одностороннє розірвання договору. Тому радимо в текст кожного договору неодноразово вписувати умову про власне право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Чи застосовувати це право, вирішувати будете потім, коли виникне така потреба. Адже це не завжди буває вигідно: за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору.

Так, якщо ви сплатили підряднику 99 % ціни договору, а він, порушивши строки, не доклав, образно кажучи, кілька цеглин у збудовану на ваше замовлення будівлю, то, надумавши розірвати з ним договір, ви покараєте цим себе власноруч. Навряд чи найняти нового підрядника буде дешевше, ніж "дотиснути" старого.

До речі, правило про те, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, є, знову ж, диспозитивним, тобто таким, що може бути змінено за згодою сторін (ч. 4 ст. 653 ЦК). Отже, у договорі можна передбачити право обох сторін або ж однієї сторони на одностороннє розірвання договору з поверненням усього отриманого кожною стороною за договором. У зв'язку із цим природно виникає запитання: чи можна в договорі передбачити, що в разі одностороннього розірвання договору одна сторона матиме право на повернення переданого (виконаного) нею за договором, а друга (наприклад, та, що порушила договір) - ні?

Передбачити, звичайно, можна, а ось реалізувати таку умову, на мій погляд, буде неможливо, адже одна справа - диспозитивність, коли сторони можуть відступити від правил, установлених законами, що не є порушенням, і зовсім інша справа, коли сторони підписують договір з "кабальними" умовами. Дарма що принцип свободи договору є фундаментальною засадою сучасного цивільного права.

Отже, перш ніж передбачити в тексті договору можливість повернення усього отриманого (переданого, виконаного) на випадок розірвання договору, необхідно зважити усі "за" і "проти". Адже якщо вам належить право на одностороннє розірвання договору, саме ви будете вирішувати, чи реалізовувати це право. А от наслідки цього рішення - повернення усього виконаного та переданого вам за договором - від вашої волі можуть і не залежати, цього може зажадати контрагент.

З якого моменту договір вважається розірваним?

Якщо розірвання договору здійснюється за взаємною згодою сторін, договір вважається розірваним з моменту досягнення сторонами домовленості про розірвання договору, а якщо ж договір розривається у судовому порядку, зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Закон не вказує на момент припинення зобов'язань сторін у випадку розірвання договору в односторонньому порядку. Вважаємо, що цей момент слід визначати за аналогією з визначенням моменту укладення договору.

Договір є укладеним, як це зазначено у ст. 640 ЦК, з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Тож при односторонньому розірванні договору такий договір вважатиметься розірваним з моменту отримання стороною, договір з якою розривається, повідомлення про таке розірвання.

Такий висновок підтверджується спеціальною нормою про розірвання договору найму: ст. 782 ЦК передбачає, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. До речі, краще за все цей момент обумовити в тексті договору. Таким чином можна уникнути зайвих непорозумінь. Окрім цього, як ви вже здогадалися, сторони можуть на власний розсуд врегулювати це питання, визначивши інший момент, з якого договір вважатиметься розірваним.

Важливо також правильно розірвати договір. Якщо вам відповідно до умов договору або в силу прямої вказівки закону належить право на одностороннє розірвання договору і ви вирішили реалізувати це право, необхідно повідомити вашого контрагента про розірвання листом з повідомленням про вручення (бажано з описом вкладення). Як уже було сказано, договір вважатиметься розірваним з моменту отримання вашим контрагентом листа. Із цього моменту ані ви вже не можете, ані від вас вже не можуть вимагати вчиняти якісь дії на виконання такого договору.

__________________________

* Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV.

** Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

Дмитро Гарний,
юрист