НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
Юридичний департамент

ЛИСТ
07.09.2005 N 18-312/3921-8882

Банкам України,
Асоціації українських
банків,
Київському банківському
союзу,
Головним управлінням
в Автономній Республіці Крим
і по м. Києву і Київській
області,
територіальним управлінням
Національного банку України

(Лист втратив актуальність на підставі Листа
Національного банку України
N 18-0007/46046 від 23.08.2018)

Щодо банківського нагляду та валютного контролю

Під час здійснення банківського нагляду та валютного контролю Національному банку України стали відомі непоодинокі випадки купівлі банками для клієнтів на підставі рішень судів іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та переказ її за кордон без дотримання валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України.

В основному судові рішення зобов'язують банки купувати для клієнтів (позивачів) іноземну валюту в порушення вимог пункту четвертого статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), постанови Правління Національного банку України "Про здійснення операцій з цінними паперами українських емітентів" від 29.01.2003 N 36, Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 N 127, Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003 N 82, а саме, без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, виписки банку про фактичне надходження грошових коштів в Україну у вигляді іноземних інвестицій, ввізної митної декларації, платіжного доручення про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування тощо.

При цьому суди залишають поза увагою те, що зазначені нормативно-правові акти Національного банку України є чинними та в жодній частині не суперечать законодавству, оскільки прийняті Національним банком України в межах повноважень, наданих йому статтями 5, 6, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) і статтями 7, 30, 44 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ).

Крім того, в деяких випадках судами порушується підсудність розгляду справ. Так, суди загальної юрисдикції за позовами (скаргами) учасників (акціонерів) господарських товариств виносять рішення, якими фактично вирішують спір між юридичними особами, а саме, банками та його клієнтами - юридичними особами.

У деяких випадках банки виконують рішення судів про зобов'язання купувати іноземну валюту без винесення органами державної виконавчої служби постанов про відкриття виконавчого провадження, хоча згідно із вимогам процесуального законодавства виконання рішень, ухвал, постанов судів здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) до компетенції Національного банку України віднесено регулювання експорту та імпорту капіталу, а також регулювання здійснення банками операцій на валютному ринку України.

Неконтрольований процес переказу іноземної валюти за кордон має негативні наслідки для економіки України та створює загрозу стабільності грошової одиниці України, забезпечення якої є основною конституційною функцією Національного банку України.

Пасивна позиція банків щодо виконання рішень судів про зобов'язання їх купувати для клієнтів іноземну валюту в значних розмірах та переказувати її за кордон без дотримання валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України призводить до підвищення юридичних ризиків у їх діяльності та негативно впливає на забезпечення належного захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Враховуючи зазначене, а також положення пункту 5 частини першої статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), Національний банк України пропонує банкам:

1. При надходженні позовної заяви (скарги), в якій клієнтом поставлена вимога до суду щодо зобов'язання банку купити іноземну валюту та переказати її за кордон або здійснити інші дії щодо обслуговування клієнта всупереч вимог законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку України, протягом 3 (трьох) робочих днів повідомляти про це Національний банк України та надсилати копії відповідних документів.

2. Використовуючи процесуальні права сторони судового процесу, які, зокрема, передбачені статтею 35 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ), статтею 27 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), звертатися до суду з клопотанням про залучення Національного банку України до участі у такій справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні банку. Таке клопотання слід обґрунтовувати тим, що рішення у справі може безпосередньо вплинути на права та обов'язки Національного банку України, як особливого центрального органу державного управління, на який законодавством покладено функції щодо здійснення банківського нагляду та валютного контролю.

3. Використовуючи процесуальні права сторони судового процесу, які передбачені пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та зазначеними кодексами, оскаржувати такі рішення в апеляційному та касаційному порядках.

4. Виконувати рішення судів про зобов'язання до вчинення дій у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

Заступник Голови В.Л.Кротюк