ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ
21.04.2003 N 1-221/2356

Про розгляд листа

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист і повідомляє наступне.

Щодо порядку проведення готівкових розрахунків між комісіонером та комітентом.

1. Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), в редакції Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Держпідприємництва України вважає, що готівкові розрахунки між комісіонером і комітентом можуть здійснюватися без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Це пов'язано з тим, що такі розрахунки не відповідають поняттю "розрахункова операція", визначеному в ст. 2 Закону N 1776:

"Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо на місці реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернений покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа про оплату в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів з перерахування коштів до банку покупця".

При здійсненні розрахунків між комісіонером та комітентом щодо виручених коштів за договором комісії на продаж готівка надходить комітенту від комісіонера, а не покупців. Саме ця обставина і дає підстави стверджувати, що розрахунки між комісіонером і комітентом не є розрахунковими операціями з позиції Закону N 1776 і не потребують обов'язкового їх проведення через реєстратор розрахункових операцій. Оприбуткування готівки при здійсненні зазначених розрахунків може здійснюватись за прибутковими касовими ордерами.

2. Згідно з пунктом 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. N 72, сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси та через каси установ банків не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Відповідно до пункту 1.2 цього Положення під готівковими розрахунками розуміють платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Отже, це обмеження стосується в тому числі зазначених вище розрахунків між комісіонером та комітентом. У зв'язку з цим для застереження санкцій одноденні розрахунки в значних обсягах рекомендуємо проводити в безготівковій формі.

Щодо податкових наслідків із податку на додану вартість при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним договором комісії.

За договором комісії, згідно з яким комітент-резидент доручає комісіонеру-резиденту придбати імпортні товари у нерезидента, митне оформлення таких товарів здійснюється, як правило, комісіонером. Для цього він може укласти договір з підприємством, котре здійснює декларування.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) сплата податку на додану вартість здійснюється особою, яка ввозить (пересилає) товари в Україну для їх використання або споживання на митній території України. Тобто, обов'язок щодо сплати ПДВ покладено на комітента, оскільки комісіонер не використовує і не споживає товар, що ввозиться. Разом з тим комісіонер може здійснювати фактичне внесення сум ПДВ за рахунок комітента. Однак, незважаючи на це, права на податковий кредит комісіонер не має. Таке право має комітент, оскільки саме він є власником товару, що придбавається. Підтвердженням цього права буде оформлена ВМД, в якій комітента вказано як одержувача товару.

Слід пам'ятати, що правила, встановлені третім абзацом пункту 4.7 статті 4 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) щодо порядку виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту у комісіонера при придбанні товарів, не поширюються на операції з їх ввезення на митну територію України у межах договорів комісії. Це означає, що податкові зобов'язання при передачі товару комітенту у комісіонера не виникають. Однак, не слід забувати, що податкові зобов'язання у комісіонера в загальному порядку виникають за сумами комісійної винагороди.

Голова О.Кужель