КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Щодо поняття “одинока мати”

ПИТАННЯ: У зв’язку з прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток” від 22 жовтня 2004 р. просимо надати роз’яснення щодо поняття “одинока мати”.

Коли одинока мати має право взяти додаткову оплачувану відпустку, через 6 місяців після набрання чинності зазначеним Законом? Чи зобов’язане підприємство надати таку відпустку до кінця 2004 року і в наступному році знову?

ВІДПОВІДЬ: Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток” від 22 жовтня 2004 р. № 2128-IV частину першу статті 1821 КЗпП та частину першу статті 19 Закону України “Про відпустки” доповнено словами “одинокій матері”. Цей Закон набрав чинності з 18 листопада 2004 року.

Згідно зі статтею 19 Закону “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Визначення поняття “одинока мати” наведено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9, згідно з яким одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. Тобто за цим визначенням для визнання “іншої жінки” одинокою матір’ю необхідними э дві ознаки: вона і виховує, і утримує дитину сама.

Після набуття чинності Законом № 504 таке поняття одинокої матері не застосовується, оскільки пункт 5 частини дванадцятої статті 10 Закону № 504 визначає одиноку мати як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Відповідно до зазначеного одинокою матір’ю вважаються: жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої немає запису про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина не усиновлена новим чоловіком).

Оскільки відповідно до статті 1 Закону України “Про охорону дитинства” та статті 2 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше, то одинока мати має право на додаткову оплачувану відпустку до досягнення дитиною 18 років.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону № 504 додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Додаткова відпустка одинокій матері належить не до щорічних, а до соціальних відпусток. Тому вона надається не за відпрацьований робочий рік, а в році досягнення дитиною певного віку. Наприклад, якщо дата народження дитини 23 лютого, одинока мати має право взяти цю відпустку в період з 18 листопада 2004 року до 23 лютого 2005 року. Після 23 лютого 2005 року вона матиме право на наступну оплачувану додаткову відпустку.

Якщо одинока мати з якихось причин не скористалася своїм правом на таку відпустку в році досягнення дитиною 18-річного віку або ж за кілька попередніх років, вона однаково має право на її одержання або на виплату компенсації за всі невикористані дні відпусток у разі звільнення. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей.

Т. О. Сташків,
начальник відділу умов та режимів праці
Управління з питань організації праці

“Довідник кадровика”, № 3 (33), березень 2005 р.,
Передплатний індекс 01158
02660, Київ, пр. Гагаріна, 23, офіс 1101