ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
29.06.2004
Справа N 5/1004-25/77
Щодо разгляду касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.12.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача Оприск Л.Є. дов. від 25.06.04 р.
відповідача Саласького В.Л. дов. від 11.08.03 р. Дропи Н.Я. дов. від 12.12.03 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
на постанову від 10.09.2003 року Львівського апеляційного господарського суду
у справі N 5/1004-25/77 господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", м. Львов
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення N 0010352320/0/2853 від 10.02.2003 року
Встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", м. Львов звернулось з позовом до господарського суду Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення N 0010352320/0/2853 від 10.02.2003 року.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт від 18.11.2002 року N 23/237-3231 про результати документальної перевірки ТОВ "Торгова мережа "Барвінок" за період з 19.07.2001 року по 01.07.2002 року.
Згідно акта перевірки працівники ДПІ дійшли висновку про порушення товариством підпункту 5.3.9. пункту 5.3., пункту 5.1. статті 5, п. 8.4.1. п. 8.4. статті 8, статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та підпункту 17.1.6. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000 року яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 92400,00 грн. та 46200,00 грн. штрафних санкцій. Зокрема, в акті встановлені факти безпідставного віднесення до складу валових витрат, а саме: оплати за абонентне аудиторське обслуговування, яке надавалося згідно договору N 28-Аб від 03.01.2002 в сумі 50000 грн; та за виконані роботи, надані згідно договору 974-1 від 26.04.2002 року в сумі 163,45 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами; оплати за оренду землі та податку на землю, яка не приймала участь в господарській діяльності товариства в сумі 64,8 тис. грн.; відсотків за одержаними кредитами на придбання основних фондів в сумі 193,00 тис. грн.
Рішенням від 30 травня 2003 року господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено у повному обсязі шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові N 0010352320/0/2853 від 10.02.2003 року.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до підпункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, відносяться до валових витрат виробництва та обігу. Зобов'язання за договором на абонентне аудиторське обслуговування N 28-Аб від 03.01.2002 року виконані повністю, що підтверджується актами здачі - приймання послуг, і відповідач в свою чергу на виконання умов даного договору здійснив оплату за надані послуги в розмірі, передбаченому договором;
Крім того, згідно пункту 8 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) передбачено, що плата (податок) за землю відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до підпункту 5.2.5. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) включаються до складу валових витрат.
Стосовно включення до валових витрат процентів за кредит судом зазначено, що згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) підпункту до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності, що мало місце у даному випадку.
За апеляційною скаргою ДПІ у Залізничному районі м. Львові Львівський апеляційний господарський суд, постановою від 10.09.2003 року залишив рішення у справі без змін з тих же підстав.
ДПІ у Залізничному районі м. Львові подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду, в який просить рішення та постанову по справі скасувати, у задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), підпункту 8.4.1. статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Відповідач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, та просить залишити рішення та постанову в силі з мотивів якими вони обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанови у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даному випадку стосується порядку віднесення до валових витрат сум витрат, здійснених позивачем.
Згідно з підпунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній, або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), яки придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем (продукції, робіт, послуг) і охороною праці включаються до валових витрат. Відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи докази (договори, акти, платіжні доручення) підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивачем і його контрагентами, та є допустимими та достатніми доказами на підтвердження факту здійснення господарських операцій, які дають позивачу право на віднесення витрат по цих операціях до складу валових витрат у порядку передбаченому пунктом 11.2. статті 11 Закону Украйни "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Згідно підпункту 5.2.5. пункту 5.2. статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12 ), за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3., 5.3.4., та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом цієї статті.
Плата за землю в Україні регулюється Законом України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) згідно зі статтею 2 даного Закону плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати.
Відповідно до статті 5 цього ж Закону ( 2535-12 ), об'єктом плати за землю є земельна ділянка, передана у власність чи надана у користування, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктами плати за землю (платниками) є власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, тобто безпосередньо ті юридичні чи фізичні особи, яким земля передана у власність чи надана у користування, у тому числі на умовах оренди.
Пунктом 8 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) передбачено, що плата (податок) за землю належіть до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з пунктами 4.15. та 4.20. "Порядку складання декларації про прибуток підприємств" передбачають включення до валових витрат сум внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).
Віднесення до складу валових витрат суми внесених (нарахованих) податків, зборів установлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12 ) регулюється підпунктом 5.2.5. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачу на праві власності належать земельні ділянки в місті Червонограді, про що свідчать державні акти на право власності на землю (серія ЛВ N 052998, N 052882, N 052919, N 052891). Крім того у ТзОВ ДТМ "Барвінок" перебувають в оренді земельні ділянки на підставі договорів оренди N 836965, N 836967, N 836969, N 836971. Цільове призначення даних земельних ділянок - будівництво та обслуговування магазинів для продажу продовольчих та суспільних товарів - доведено в судових рішеннях.
В наслідок вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції щодо безпідставного посилання відповідача на пункт 5.5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) та виключення зі складу валових витрат оплати за оренди землі та податку на землю в сумі 64,8 тис. грн.
Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями врегульоване підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Відповідно до цього підпункту до складу валових витрат відносяться будь-які витрати пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності і, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.
Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року N 92, витрати на сплату процентів за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції в період з 2001 по 2002 років позивач отримував кредити в фінансових установах України, але дані кредити спрямовувалися як на оплату основних фондів, так і на оплату товарів. Кредити по угодах N 6002К38 від 30.05.2002 р. і N 6002К11 від 01.03.2002 р. направлені на оплату товарів, що підтверджується платіжними дорученнями N 285 від 01.03.2002 р. та N 1187 від 31.05.2002 р. Кредити по угодах N 20241 від 02.08.2001 р. та N 20313 від 04.10.2001 р. направлені на оплату як основних засобів, так і матеріалів, послуг, товарів.
З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що у відповідача не було підстав для зменшення позивачу суми валових витрат на 193000,00 грн. відсотків за одержаними кредитами.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 30 травня 2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2003 року у справі N 5/1004-25/77 господарського суду Львівської області - залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львові без задоволення.