Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ
N 04-5/609 від 31.05.2002

Господарські суди України

Про внесення змін і доповнень і про визнання таким,
що втратило чинність, деяких роз'яснень президії
Вищого арбітражного суду України

( Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії
Вищого Господарського суду
N 04-5/1799 від 15.10.20
04 )

У зв'язку із змінами, що сталися у законодавстві, Вищий господарський суд України вважає за необхідне:

I. Внести такі зміни і доповнення до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України.

1. У роз'ясненні від 02.12.92 N 01-6/1444 "Про практику застосування ст.90 Арбітражного процесуального кодексу України":

1.1. Заголовок викласти у такій редакції:

"Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України";

1.2. У тексті роз'яснення і додатку до нього слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

1.3. Вступну частину виключити;

1.4. У пункті 1 літери і цифри "ч.1 ст.90 АПК" замінити словами і цифрами "частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК)";

1.5. Пункт 2 викласти у такій редакції:

"2. В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим.

Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання";

1.6. Абзац другий пункту 4 виключити;

1.7. У пункті 6 слово "службовій" замінити словом "посадовій";

1.8. Доповнити роз'яснення після пункту 6 новим пунктом 7 такого змісту:

"7. Окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів".

У зв'язку з цим пункти 7-11 вважати відповідно пунктами 8-12;

1.9. У новому пункті 8 абревіатуру "АПК" замінити абревіатурою "ГПК", а слова і цифри "пункт 7 статті 4 Закону України "Про арбітражний суд" передбачає обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду" - словами і цифрами "частина друга статті 11 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) передбачає обов'язковість виконання судових рішень";

1.10. У нових пунктах 9 і 10 літери і цифри "ч.4 ст.90 АПК" замінити словами і цифрами відповідно "частина четверта статті 90 ГПК", "частиною четвертою статті 90 ГПК ( 1798-12 )";

1.11. У новому пункті 11 абревіатуру "АПК" замінити абревіатурою "ГПК";

1.12. У додатку до роз'яснення слова і цифри "пункту 7 статті 4 Закону України "Про арбітражний суд" замінити словами і цифрами "частини другої статті 11 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ).

2. В абзаці шостому пункту 3 і абзаці другому пункту 5 роз'яснення від 30.03.93 N 01-6/368 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням засобів упаковки і повторним використанням дерев'яної і картонної тари та паперових мішків" слова "арбітражного" замінити словами "господарського".

3. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, від 16.04.93 N 01-6/438 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні спорів" слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК".

4. У роз'ясненні від 12.10.93 N 01-6/1106 "Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов'язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю":

4.1. В останньому абзаці пункту 6, в абзацах третьому і останньому пункту 8 слова "арбітражному" і "арбітражним" замінити відповідно словами "господарському" і "господарським";

4.2. В абзаці третьому пункту 8 абревіатуру "АПК" замінити словами "Господарського процесуального кодексу".

5. У роз'ясненні від 12.11.93 N 01-6/1205 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних":

5.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

5.2. У пункті 2:

5.2.1. В абзаці першому слово "обов'язків" замінити словом "зобов'язань";

5.2.2. Абзац другий виключити;

5.3. В абзаці четвертому пункту 6:

5.3.1. Цифру "7" замінити цифрами "14", а слова "аналогічним товаром" замінити словами "товаром аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації)";

5.3.2. Слова і цифру "та згідно з пунктом 3 Правил обміну непродовольчих товарів, куплених у роздрібній торгівельній мережі" виключити.

6. У пункті 6 роз'яснення від 14.12.93 N 01-6/1301 "Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках.

7. У роз'ясненні від 17.02.94 N 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита":

7.1. У пункті 1 слово "арбітражного" замінити словом "господарського";

7.2. Пункт 2 викласти у такій редакції:

"2. Підсудність справ про стягнення іноземної валюти визначається на загальних підставах відповідно до розділу III Господарського процесуального кодексу України" ( 1798-12 );

7.3. Абзаци другий і третій пункту 3 виключити;

7.4. У пункті 4 слово "арбітражних" замінити словом "судових".

8. У роз'ясненні від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди":

8.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

8.2. В абзаці другому пункту 6 слова "арбітражного процесу" замінити словами "судового процесу";

8.3. Пункт 7 виключити.

У зв'язку з цим пункт 8 вважати пунктом 7;

8.4. У новому пункті 7:

8.4.1. В абзаці четвертому виключити слова "з урахуванням необхідності дотримання доарбітражного врегулювання спору", "визначених у претензії", а в останньому реченні цього абзацу слово "доарбітражного" замінити словом "досудового", доповнивши це речення словами і цифрою "у випадках, передбачених статтею 5 названого Кодексу ( 1798-12 )";

8.4.2. В абзаці п'ятому слова "пред'явити нову претензію та" замінити словами "подати новий";

8.5. В абзаці шостому цифру "1" замінити цифрою "2".

9. У роз'ясненні від 02.04.94 N 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права власності":

9.1. Абзац перший вступної частини виключити;

9.2. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний суд" в усіх відмінках замінити словами "господарський суд" у відповідних відмінках;

9.3. Абзаци четвертий і п'ятий пункту 1 замінити п'ятьма новими абзацами такого змісту:

"Право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах (пункт 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), які згідно зі статтею 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради - вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 цього ж Закону ( 280/97-ВР ). Зокрема, до відання виконавчих органів цих рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності.

Що ж до районних і обласних рад, то їх повноваження щодо користування і розпорядження таким майном має похідний від повноважень представницьких органів місцевого самоврядування характер, оскільки у вирішенні відповідних питань названі ради діють за дорученням сільських, селищних, міських рад (пункт 19 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).

Оскільки від імені і в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, учасниками судового процесу у спорах, пов'язаних із захистом права комунальної власності, можуть виступати ради, а також їх виконавчі органи (виконавчі комітети, управління, служби та ін.), за умови, що даний орган має статус юридичної особи і що відповідні повноваження передбачені нормативним актом, який регулює діяльність цього органу (положенням тощо).

Якщо державна виконавча влада здійснюється місцевою державною адміністрацією, остання в межах повноважень, делегованих їй згідно зі статтею 119 Конституції України ( 254к/96-ВР ) відповідною радою, здійснює управління майном, що належить до комунальної власності";

9.4. В абзаці третьому пункту 2 слова і цифри "(Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, затверджене наказом Фонду державного майна від 2 грудня 1992 року N 530)" замінити словами і цифрами "(Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 N 1477)";

9.5. Абзац другий пункту 9 доповнити словами "з подальшими змінами і доповненнями".

10. У роз'ясненні від 28.07.94 N 02-5/492 "Про участь в арбітражному процесі відособлених підрозділів юридичних осіб":

10.1. У заголовку та абзаці другому вступної частини роз'яснення слова "в арбітражному" замінити словами "у судовому";

10.2. У тексті роз'яснення, крім абзацу третього вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражним" замінити відповідно словами "господарський" і "господарським";

10.3. В абзаці третьому вступної частини слова "Арбітражного процесуального кодексу України" замінити словами "названих законодавчих актів";

10.4. Перше речення пункту 1 викласти у такій редакції:

"Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу".

11. У роз'ясненні від 23.08.94 N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову":

11.1. У тексті роз'яснення, крім абзацу другого вступної частини, слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

11.2. В абзаці першому вступної частини слова "арбітражні суди правильно застосовують" замінити словами "судами правильно застосовуються";

11.3. Пункт 2 викласти у такій редакції:

"2. Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку";

11.4. У підпункті 6.1 пункту 6 слова "арбітражних витрат" замінити словами "судових витрат";

11.5. Пункт 9 викласти у такій редакції:

"9. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено (стаття 67 ГПК). У цих випадках господарський суд повинен дотримуватись правил, передбачених розділами XII і XII-1 ГПК ( 1798-12 )".

12. У роз'ясненні від 23.08.94 N 2-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України":

12.1. У заголовку і тексті роз'яснення, крім вступної частини і нового пункту 10, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

12.2. У вступній частині:

12.2.1. Абзац перший виключити;

12.2.2. В абзаці другому слова "у зв'язку з викладеним та" виключити, а слова "норм арбітражного процесу" замінити словами "процесуальних норм";

12.3. У пункті 1 абревіатуру "АПК" після слова і цифр "стаття 80" замінити словами "Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), далі - ГПК";

12.4. У підпункті 3.3 пункту 3 виключити другий - четвертий абзаци;

12.5. У пункті 4 слова "доарбітражного" замінити словами "досудового";

12.6. У пункті 5 слово і цифру "абзацем 6" замінити словами "абзацом шостим";

12.7. Пункт 6 виключити.

У зв'язку з цим пункти 7-11 вважати відповідно пунктами 6-10.

12.8. У новому пункті 9 слова "арбітражних витрат" замінити словами "судових витрат".

13. У роз'ясненні від 06.10.94 N 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів":

13.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

13.2. В абзаці першому пункту 1 слова і цифру "статті 8 Закону України "Про банки і банківську діяльність" замінити словами і цифрами "статті 42 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 );

13.3. У пункті 2 слово і цифру "статтею 25" замінити словами і цифрами "статтями 47, 49 і частиною першою статті 55", а слова і цифри "а порядок їх доарбітражного врегулювання встановлений статтею 10 Арбітражного процесуального кодексу України" замінити словами "на загальних підставах";

13.4. В абзаці другому пункту 4 слово і цифри "статті 30" замінити словами і цифрами "частини шостої статті 47";

13.5. В абзаці першому підпункту 5.1, в абзаці третьому підпункту 5.3 пункту 5 та в абзаці третьому пункту 7 слова і цифри "частині 2", "частина 2" і "частини 2" замінити відповідно словами "частині другій", "частина друга" і "частини другої";

13.6. У пункті 6:

13.6.1. У підпункті 6.1 перше речення після слів "страхувальник має право" доповнити словами "за згодою застрахованої особи", а цифри "15" замінити цифрами "16";

13.6.2. У підпункті 6.2 цифри "25" замінити цифрами "26";

13.6.3. У підпункті 6.3 цифри "17", "15" і "5" замінити відповідно цифрами "18", "16" і "6";

13.7. Пункт 9 виключити.

У зв'язку з цим пункт 10 вважати пунктом 9.

14. У роз'ясненні від 30.03.95 N 02-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки":

14.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках;

14.2. В останньому абзаці пункту 1 літеру і цифру "ч.2" замінити словами "частина друга";

14.3. В абзаці другому пункту 4 слово і цифру "абзацу 2" замінити словами "частини другої";

15. У роз'ясненні від 28.04.95 N 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність":

15.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

15.2. Пункт 3 виключити.

У зв'язку з цим пункти 4-10 вважати відповідно пунктами 3-9;

15.3. В абзаці другому підпункту 6.2 нового пункту 6 слова і цифри "Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, затверджене наказом Фонду державного майна України від 2 грудня 1992 року N 530 з наступними змінами" замінити словами і цифрами "Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 N 1477".

16. У роз'ясненні від 12.05.95 N 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів":

16.1. У заголовку слова "податкових органів" замінити словами "органів державної податкової служби";

16.2. У тексті, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

16.3. У вступній частині:

16.3.1. Абзац перший виключити;

16.3.2. Абзац другий після слів "при вирішенні спорів" доповнити словами "за участю органів державної податкової служби (далі - податкові органи)";

16.4. Пункт 1 викласти у такій редакції:

"1. Підприємства, установи, організації, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, на підставі статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) можуть звертатись до господарського суду, якщо вважають, що податковими органами порушені їх права і охоронювані законом інтереси. Що ж до податкових органів, то вони можуть звертатись до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (далі - Закон) передбачена можливість оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності податкових органів.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати, що складені посадовими особами податкових органів (у тому числі їх керівниками чи заступниками керівників) акти перевірок грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків (обов'язкових платежів), а також інші матеріали документальних перевірок (довідки, розрахунки, письмові пропозиції осіб, що здійснювали перевірку тощо), не можуть розглядатись як акти у розумінні частини четвертої статті 5 ГПК ( 1798-12 ) і отже не можуть бути предметом спору у господарському суді. Викладені у цих документах обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів.

Що ж до рішень про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, то вони повинні відповідати формі, що встановлена Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 N 110 (з подальшими змінами)";

16.5. У підпункті 1-1 виключити цифри "1-1" і вважати цей підпункт абзацом п'ятим пункту 1;

16.6. Пункт 2 викласти у такій редакції:

"2. У разі подання позову до податкового органу з вимогою, не пов'язаною із поверненням (стягненням) коштів, така позовна заява має немайновий характер, і державне мито повинно справлятися відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито".

Якщо ж позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльність податкового органу і одночасно порушує питання про повернення (стягнення) грошових сум, такі позовні заяви мають одночасно майновий і немайновий характер і повинні оплачуватись державним митом за ставками, встановленими підпунктами "а" і "б" пункту 2 статті 3 цього Декрету ( 7-93 )";

16.7. Пункт 3 викласти у такій редакції:

"3. У вирішенні спорів про визнання недійсними актів податкових органів господарським судам слід виходити з того, що обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття цих актів, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно завірених копій таких документів.

У разі необхідності з'ясування обставин, які мають значення для правильного розгляду таких справ, господарським судам слід витребувати докази, які використовувались для підтвердження встановлених перевіркою податкових порушень. Такими доказами можуть бути, зокрема, первинні документи, звіти, розрахунки, пояснення посадових осіб, висновки фахівців, залучених до проведення перевірки тощо";

16.8. У пункті 5:

16.8.1. У першому реченні абзацу першого слова і цифри "відповідальності, передбаченої пунктами 7, 8 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" замінити словами "щодо платників податків заходів відповідальності, передбачених законодавчими актами, зокрема, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );

16.8.2. В абзаці другому виключити слова і цифри "оскільки це прямо передбачено чинним законодавством (зокрема, пунктом 8 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні")";

16.9. У пункті 6 слова "Законом України "Про державну податкову службу в Україні" замінити словами "Законом і Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );

16.10. У пункті 7:

16.10.1. Виключити абзаци перший-третій.

У зв'язку з цим абзаци четвертий і п'ятий вважати відповідно абзацами першим і другим.

У новому абзаці першому виключити слово "отже";

16.10.2. Доповнити пункт новим абзацом третім такого змісту:

"Якщо податковий орган, до якого оскаржено рішення податкової інспекції, відмовив у задоволенні скарги, заінтересована особа не позбавлена права звернутися з позовом до податкової інспекції, яка прийняла рішення, в господарський суд за місцем її знаходження. Необхідності у залученні до участі у справі іншого відповідача в особі податкового органу, який розглядав скаргу, в такому разі немає";

16.11. У пункті 8:

16.11.1. Слова "Головної державної податкової інспекції" в усіх відмінках замінити словами "Державної податкової адміністрації України" у відповідних відмінках;

16.11.2. В абзаці другому виключити слово "України" після абревіатури "АПК";

16.12. У пункті 9:

16.12.1. У першому абзаці слова "Закону України "Про державну податкову службу в Україні" замінити словом "Закону" ( 509-12 );

16.12.2. Абзац другий викласти у такій редакції:

"Строки давності щодо стягнення податкового боргу визначаються відповідно до пунктів 15.1 і 15.2 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 );

16.12.3. Абзаци третій і сьомий виключити.

У зв'язку з цим абзаци четвертий - шостий вважати відповідно абзацами третім-п'ятим;

16.12.4. Новий абзац третій викласти у такій редакції:

"Що ж до позовів про визнання недійсними актів податкових органів, то їх подання є формою захисту цивільних прав, тому до таких позовів повинен застосовуватись загальний строк позовної давності, передбачений статтею 71 названого Кодексу ( 1798-12 )";

16.12.5. Нові абзаци четвертий і п'ятий викласти у такій редакції:

"У вирішенні питання про повернення коштів з бюджету господарським судам слід враховувати граничні строки, зазначені у пункті 15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Перебіг строку, встановленого для подання заяви на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів, інших обов'язкових платежів, не може бути перервано, але може бути продовжено у випадках, зазначених у підпункті 15.4 статті 15 названого Закону ( 2181-14 )";

16.13. У пункті 10:

16.13.1. Абзац перший доповнити реченнями такого змісту: "Згаданий обов'язок вважається виконаним лише у разі надходження відповідних сум до бюджету (позабюджетних фондів). В іншому разі вони є недоїмкою і можуть бути стягнуті у встановленому порядку";

16.13.2. Абзац другий замінити новими абзацами такого змісту:

"Обчислення (донарахування) податку або іншого обов'язкового платежу (визначення об'єктів і ставок оподаткування тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування).

Порядок (правовий механізм) стягнення заборгованості за податками або іншими обов'язковими платежами до бюджетів чи позабюджетних фондів, у тому числі прийняття відповідних рішень податковими органами тощо, визначається тими нормами законодавства, які були чинними на момент стягнення суми відповідної заборгованості.

Що ж до розміру фінансових санкцій за наслідками документальних перевірок, які здійснюються податковими органами, то відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) він має визначатися відповідно до законодавчих актів, чинних на день завершення таких перевірок.

Отже якщо на момент вирішення спору розмір фінансових санкцій змінився, господарському суду слід виходити з того їх розміру, який існував на день завершення перевірки.

Наявність у підприємства, установи, організації переплати по податках у певні періоди не є підставою для звільнення від відповідальності за несплату податку в інші періоди, оскільки сума переплати на вимогу платника могла бути повернена йому з бюджету чи зарахована у сплату в наступні періоди";

16.14. Пункти 11-13 замінити пунктами 11 і 12 у такій редакції:

"11. Встановлене пунктом 3 частини статті 83 ГПК ( 1798-12 ) право господарського суду зменшувати розмір неустойки не може застосовуватись у вирішенні спорів, пов'язаних із порушеннями законодавства про податки, оскільки воно стосується лише цивільно-правових зобов'язань.

12. Стягнення коштів у доход держави може здійснюватись податковими органами лише шляхом подання до господарських судів позовів до підприємств, установ та організацій у випадках, передбачених законодавчими актами. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке.

12.1. Питання про підстави визнання угод недійсними (пункт 11 статті 10 Закону ( 509-12 ) повинні вирішуватись відповідно до вимог глави 3 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), інших актів законодавства, та з урахуванням завдань податкових органів, передбачених абзацом другим статті 2 Закону. Відповідна норма названого Кодексу або іншого нормативно-правового акта, на підставі якої угода визнається недійсною, застосовується залежно від конкретних обставин, пов'язаних з порушенням вимог законодавства про податки та ухиленням від їх сплати.

Що ж до наслідків визнання угоди недійсною, то у цих випадках вони настають на підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ). У розгляді відповідних справ необхідно враховувати викладене у роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 26.04.2002 N 04-5/491 "Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

12.2. Звернення податкового органу з позовом про стягнення в доход держави одержаних підприємством, установою, організацією чи громадянином коштів може мати місце і в тих випадках, коли встановлено факти надходження цих коштів до відповідної юридичної чи фізичної особи без установлених законом підстав.

Розглядаючи відповідні справи, господарські суди повинні мати на увазі, що будь - які кошти можуть бути одержані підприємством, установою чи організацією виключно з підстав, передбачених законом, іншим нормативно-правовим актом або їх установчими документами чи угодами, які відповідають закону".

У зв'язку з цим пункт 14 вважати пунктом 13.

16.15. У новому пункті 13:

16.15.1. Слова "України "Про державну податкову службу в Україні" виключити;

16.15.2. Слова "у рішенні державної податкової інспекції" замінити словами "в акті податкового органу";

16.15.3. Доповнити пункт реченням такого змісту: "Загальні підстави такої відповідальності встановлено статтями 440 - 442 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )";

16.16. Пункти 15-18 виключити;

16.17. Доповнити роз'яснення новими пунктами 14-21 такого змісту:

"14. У разі реорганізації юридичної особи до нововиниклої юридичної особи (осіб) переходять права і обов'язки реорганізованої юридичної особи згідно з передаточним балансом.

Якщо на момент реорганізації майно реорганізованої юридичної особи вже було обтяжене зобов'язаннями перед бюджетом чи позабюджетним фондом щодо сплати недоїмки, ці зобов'язання поряд із зобов'язаннями перед іншими кредиторами мають бути включені в передаточний баланс. Тому новостворена юридична особа, що є правонаступником реорганізованої юридичної особи, зобов'язана виконати відповідне податкове зобов'язання у повному обсязі.

15. Пунктом 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) передбачено письмове узгодження платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, певних операцій з цими активами із податковим органом. Порушення платником податків відповідних вимог є підставою для визнання недійсними угод, пов'язаних з такими операціями.

Заяви підприємств, установ і організацій про визнання недійсним акта податкового органу про відмову у такому узгодженні або про спонукання податкового органу здійснити таке узгодження підлягають розглядові господарськими судами на загальних підставах.

16. За змістом частини другої статті 1 та статті 7 Закону ( 509-12 ) спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція) не є юридичними особами. Отже сторонами у спорах які виникають у зв'язку з діяльністю податкової міліції, можуть бути відповідні податкові органи, у складі яких перебувають названі підрозділи.

Як випливає із статті 22 Закону ( 509-12 ), податкова міліція виконує як функції правоохоронних органів, так і деякі функції податкових органів. У зв'язку з цим господарським судам необхідно враховувати таке.

Рішення та дії податкової міліції, її посадових та службових осіб, пов'язані із здійсненням оперативно-розшукових, кримінально-процесуальних та охоронних функцій, розслідуванням і провадженням у справах про адміністративні правопорушення можуть бути оскаржені до суду загальної юрисдикції або прокуратури у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) і Кодексом України про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ). Розгляду у господарських судах відповідні заяви не підлягають.

Що ж до актів, які пов'язані із здійсненням податковою міліцією контролю за додержанням податкового законодавства і які, на думку платників податків, порушують їх права та охоронювані законом інтереси, то вони можуть бути предметом спору у господарському суді. Так, якщо керівник податкової міліції є заступником керівника відповідного податкового органу, то він відповідно до частини другої статті 11 Закону ( 509-12 ) користується певними правами, передбаченими цією статтею. Оскільки в такому разі керівник податкової міліції діє саме як заступник керівника податкового органу, зацікавлене підприємство чи організація згідно із статтями 12 і 14 Закону ( 509-12 ) не позбавлені права оскаржити відповідне рішення за підпорядкованістю або звернутися до господарського суду з позовною заявою.

17. Оскільки громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, не мають відособленого майна, використовуваного для здійснення підприємницької діяльності, за своїм статусом вони залишаються фізичними особами, і стягнення з них зазначених сум має здійснюватись шляхом звернення до господарського суду або за виконавчими написами нотаріусів. Вибір одного з цих двох способів здійснюється стягувачем залежно від конкретних обставин (зокрема, наявності чи відсутності спору щодо підстав та розміру стягнення).

Слід також мати на увазі, що справи у спорах за участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, підвідомчі господарським судам на загальних підставах, незалежно від наявності у названих громадян рахунків в установах банків.

18. Пунктом 11 статті 11 Закону ( 509-12 ) передбачено право податкових органів накладати адміністративні штрафи, зокрема, на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що оскарження і опротестування відповідних постанов по справах про адміністративні правопорушення має здійснюватись виключно у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

19. За договором комісії комісіонер, вчиняючи угоди, виступає від свого імені, але за дорученням і за рахунок комітента.

Відповідно до статей 404 і 405 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) по виконанні доручення комісіонер зобов'язаний передати комітентові все одержане по виконаному дорученню, а комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням. Отже усе одержане в результаті реалізації угод, укладених комісіонером з третіми особами на виконання договору комісії, є власністю комітента і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Що ж до комісіонера, то у нього об'єктом оподаткування може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента згідно зі статтею 406 названого Кодексу ( 1540-06 ).

20. У разі виникнення під час розгляду справи питань, вирішення яких потребує спеціальних знань з оподаткування, господарський суд відповідно до статті 41 ГПК ( 1798-12 ) може за клопотанням сторін чи за власною ініціативою призначити експертизу. Питання, поставлені експерту, можуть бути пов'язані, зокрема, з правильністю і відповідністю фактичним обставинам акта документальної перевірки і рішення про застосування фінансових санкцій, іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення спору.

21. Розподіл судових витрат у спорах за участю податкових органів здійснюється за загальними правилами статті 49 ГПК ( 1798-12 ).

Якщо рішення відбулося на користь позивача-підприємства чи організації, господарський суд відповідно до частини четвертої згаданої статті відшкодовує йому мито за рахунок відповідача - податкового органу, а не державного бюджету".

17. У роз'ясненні від 01.11.95 N 02-5/781 "Про деякі питання практики застосування розділу II Арбітражного процесуального кодексу України":

17.1. У заголовку і тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний", "арбітражні" і "доарбітражне" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський", "господарські" і "досудове" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

17.2. У пункті 1:

17.2.1. Доповнити пункт двома новими абзацами першим і другим, виклавши їх у такій редакції:

"1. Згідно з частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) заходи досудового врегулювання господарських спорів застосовуються сторонами у випадках, передбачених цим Кодексом, а також за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.

Таким чином, за наявності у договорі, який відповідає вимогам закону, зазначеної умови вона має обов'язковий характер як для сторін, так і для господарського суду. Водночас така умова має застосовуватись лише у тому разі, якщо вона передбачає досудове врегулювання спору у розумінні ГПК ( 1798-12 ). Умови договору, які передбачають інші формулювання щодо врегулювання спірних відносин, наприклад, "шляхом переговорів", у "добровільному порядку", "за взаємною згодою сторін" тощо не підпадають під дію наведеної норми ГПК".

У зв'язку з цим абзац перший вважати абзацом третім;

17.2.2. Перше речення нового абзацу третього викласти у такій редакції:

"Відповідно до частин другої і третьої статті 5 ГПК ( 1798-12 ) порядок досудового врегулювання як обов'язкова умова звернення до господарського суду встановлено для спорів, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні, а визначається такий порядок цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено законодавством";

17.3. Виключити пункти 2-4, 6, 7 і 16.

У зв'язку з цим пункти 8-15 вважати відповідно пунктами 2-9;

17.4. У новому пункті 3 виключити підпункт 3.2.

У зв'язку з цим підпункти 3.3-3.5 вважати відповідно підпунктами 3.2 -3.4;

17.5. У новому підпункті 5.1 пункту 5 слова "арбітражні витрати" замінити словами "судові витрати";

17.6. Підпункт 7.3 нового пункту 7 виключити;

17.7. Перше речення нового пункту 9 виключити.

18. У роз'ясненні від 08.02.96 N 02-5/62 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ арбітражним судам":

18.1. У заголовку і в тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

18.2. У пункті 1:

18.2.1. В абзаці другому абревіатуру "АПК" після слова і цифр "стаття 12" замінити словами "Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК)";

18.2.2. В абзаці третьому слова "Законом України "Про арбітражний суд" та Арбітражним процесуальним кодексом України (далі - АПК)" замінити абревіатурою "ГПК";

18.3. У пункті 2:

18.3.1. У першому абзаці виключити цифри "14";

18.3.2. У підпункті 2.2 виключити третє і четверте речення;

18.3.3. Підпункт 2.3 виключити.

У зв'язку з цим підпункти 2.4-2.12 вважати відповідно підпунктами 2.3-2.11;

18.3.4. У новому підпункті 2.3 слова і цифри "статей 13 і 14" замінити словом і цифрами "статті 13";

18.3.5. У новому підпункті 2.11 слова "в арбітражному" замінити словами "у судовому";

18.4. У підпункті 3.2 пункту 3 слова і цифри "частини першої статті 14 АПК" замінити словами і цифрою "статті 16 ГПК ( 1798-12 )";

18.5. У пункті 14:

18.5.1. У першому реченні абзацу першого слова "до виключної підсудності арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя віднесено зокрема справи" замінити словами "встановлено виключну підсудність справ господарському суду";

18.5.2. У третьому абзаці слова і цифри "у пункті 1 частини першої статті 14 АПК, такі справи підлягають розгляду Вищим арбітражним судом України" замінити словами і цифрами "у частині третій статті 16 ГПК, такі справи підлягають розгляду господарським судом міста Києва";

18.6. Пункт 15 виключити.

19. У роз'ясненні від 29.02.96 N 02-5/95 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди":

19.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

19.2. В абзаці п'ятому пункту 1 абревіатуру "АПК" виключити і доповнити абзац після слів і цифри "у статті 1" словами "Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК)";

19.3. В абзацах першому і третьому пункту 7 та пункті 11 слова "Арбітражного процесуального кодексу України" замінити абревіатурою "ГПК".

20. У роз'ясненні від 29.02.96 N 02-5/109 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації":

20.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і пункту 12, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

20.2. Абзац перший пункту 9 викласти у такій редакції:

"9. Підсудність справ зі спорів про визнання недійсними рішень державних органів щодо повернення або передачі у власність релігійних організацій культових будівель чи майна визначається за загальними правилами статей 13-16 ГПК ( 1798-12 )";

20.3. У підпункті 9.4 пункту 9 слова "від Державного комітету України у справах релігій" замінити словами "від державного органу України у справах релігій", а слово "Комітету" замінити словом "органу";

20.4. У пункті 11 слова "в арбітражному" замінити словами "у судовому".

21. У роз'ясненні від 12.09.96 N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України":

21.1. У заголовку і тексті роз'яснення, крім вступної частини, слово "арбітражний" в усіх відмінках замінити словом "господарський" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

21.2. У вступній частині слова "Арбітражного процесуального кодексу України (у подальшому - АПК)" замінити словами "Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК)";

21.3. Пункт 6 викласти у такій редакції:

"6. У вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанцій за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК ( 1798-12 ), слід враховувати викладене у пункті 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України";

21.4. У пункті 7:

21.4.1. У першому абзаці слова і цифри "яка може бути перевірена в порядку нагляду на загальних підставах (розділ XII АПК)" замінити словами і цифрами "яку може бути переглянуто на загальних підставах згідно з розділами XII і XII-1 ГПК";

21.4.2. Абзац другий викласти у такій редакції:

"Можливості оскарження ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання судового рішення (частина четверта статті 121 ГПК ( 1798-12 ), законом не передбачено";

21.5. У пункті 8 слова "з заявою про перевірку винесеної ухвали у повному обсязі або протестом" замінити словами "відповідно зі скаргою або з поданням на таку ухвалу".

22. У роз'ясненні від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств":

22.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і пункту 23, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

22.2. В останньому абзаці пункту 1 слова і цифри "а також вимоги стосовно доарбітражного врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів і спорів, що виникають при зміні та розірванні господарських договорів (статті 10 і 11 Арбітражного процесуального кодексу України )" виключити;

22.3. В абзаці другому пункту 2 слова "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" замінити словами "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 );

22.4. У пункті 4:

22.4.1. Абзац другий доповнити реченням такого змісту: "Чинне законодавство пов'язує державну реєстрацію з внесенням даних з реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності (яка водночас є заявою про державну реєстрацію) до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видачею свідоцтва про державну реєстрацією встановленого зразка";

22.4.2. Абзац третій доповнити реченнями такого змісту: "Орган, на який покладено здійснення державної реєстрації, не вправі делегувати ці функції іншим органам, структурним підрозділам, хоча б і наділеним статусом юридичної особи, або посадовим особам за дорученням. Що ж до видачі свідоцтва про державну реєстрацію, то вона може покладатись на структурний підрозділ чи посадову особу згідно з розподілом функціональних обов'язків, оскільки свідоцтво є похідним від відповідного рішення";

22.4.3. В абзаці шостому слова "юридичною особою" замінити словами "підприємством чи організацією у розумінні статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )";

22.4.4. Абзац сьомий виключити.

У зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом сьомим.

22.5. У другому реченні абзацу четвертого пункту 5 слова "пункту 1 частини першої статті 14 Арбітражного процесуального кодексу України підсудна Вищому арбітражному суду України" замінити словами і цифрами "частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підсудна господарському суду міста Києва";

22.6. Доповнити пункт 6 реченням такого змісту: "Відособлений підрозділ підприємства не може мати статусу юридичної особи";

22.7. У пункті 10:

22.7.1. Доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом четвертим такого змісту:

"Якщо в розподільному акті (балансі) відображено лише розподіл майна, а дані про розподіл кредиторської і дебіторської заборгованості відсутні, розподіл заборгованості за наявності спору здійснюється між новоутвореними підприємствами пропорційно вартості отриманого ними майна".

У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим;

22.7.2. Новий абзац п'ятий доповнити реченням такого змісту: "Перетворення державного підприємства на підприємство, засноване на іншій формі власності, не припиняє його зобов'язань";

22.7.3. Доповнити пункт абзацом шостим такого змісту:

"Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину";

22.8. Доповнити роз'яснення після пункту 10 новим пунктом 10-1 такого змісту:

"10-1. У разі якщо реорганізація підприємства сталася під час вирішення господарським судом спору, учасником якого воно є, господарський суд за клопотанням відповідного підприємства чи організації або за власною ініціативою здійснює заміну сторони у спорі її правонаступником згідно із статтею 25 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Процесуальне правонаступництво може мати місце і в тому разі, коли реорганізація відбулася до подання позову, але відповідачем у позовній заяві зазначено реорганізоване підприємство..

Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових).

Необхідно враховувати, що правонаступник, який бере участь у судовому процесі, в усіх своїх діях зв'язаний попередніми процесуальними діями реорганізованого підприємствами. Наприклад, здійснена попереднім позивачем зміна підстави або предмету позову, зміна розміру позовних вимог тощо є обов'язковою для позивача-правонаступника";

22.9. В абзаці четвертому пункту 13 слово "арбітражного" замінити словом "судового".

22.10. Пункт 15 виключити.

22.11. У пункті 16:

22.11.1. Абзац третій викласти у такій редакції:

"У процесі вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням зазначеної норми, господарським судам необхідно з'ясовувати, поперше, чи віднесено чинним законодавством до компетенції органу, що подає позов, здійснення контролю за діяльністю відповідача і, по-друге, наявність у такого органу права на звернення з позовом до господарського суду (частина друга статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 )";

22.11.2. Абзац п'ятий доповнити реченнями такого змісту: "Оцінюючи, наскільки шкода є значною, слід виходити з конкретних обставин справи, враховуючи, зокрема, розмір витрат, які зробила юридична (фізична) особа, що зазнала шкоди, чи має зробити для усунення згаданих наслідків. На підтвердження факту порушення та розміру шкоди можуть подаватися будь-які докази з додержанням вимог щодо їх належності, зокрема, акти та інші матеріали перевірок, прийняті за їх підсумками акти державних та інших органів (рішення, постанови, накази тощо), документи, що свідчать про застосування до підприємства штрафних та фінансових санкцій і т.інш.";

22.11.3. Доповнити пункт новим абзацом такого змісту:

"У розгляді справ, пов'язаних із ліквідацією підприємств, господарському суду необхідно здійснювати оцінку усіх фактичних обставин, за яких вчинено порушення, і можливі наслідки задоволення позову, у тому числі для інших юридичних осіб та громадян";

22.12. У пункті 18:

22.12.1. В абзаці четвертому підпункту 18.1 слово "свого" замінити словами "своєї назви, організаційно-правової форми, форми власності та";

22.12.2. Доповнити підпункт 18.1 після абзацу четвертого новими абзацами п'ятим і шостим такого змісту:

"визнання підприємства банкрутом;

неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством".

У зв'язку з цим абзац п'ятий вважати абзацом сьомим;

22.12.3. Решту абзаців підпункту 18.1 замінити новими підпунктами 18.1.1 -18.1.5 у такій редакції:

"18.1.1. У разі виникнення спору про визнання установчих документів підприємства недійсними позов може бути поданий на підставі як пункту 2 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), так і частини вісімнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ), тобто про скасування державної реєстрації.

18.1.2. Обов'язок доведення обставин, пов'язаних із здійсненням діяльності, що суперечить чинному законодавству чи установчим документам, покладається на позивача.

Згідно із частиною першої статті 26 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Отже такою, що суперечить установчим документам, може вважатися діяльність підприємства, яка не відповідає цілям його створення, зазначеним у статуті (установчому договорі).

Діяльністю, що суперечить чинному законодавству, може бути визнана діяльність, яка заборонена законом (наприклад, укладання угод стосовно предметів, вилучених з цивільного обігу, здійснення підприємницької діяльності без відповідної ліцензії тощо). Підставою для скасування державної реєстрації підприємства є постійне протягом певного періоду часу здійснення такої діяльності. Окремі порушення чинного законодавства, яких припускалося підприємство у здійсненні діяльності, що сама по собі не суперечить закону, не тягнуть за собою правових наслідків у вигляді скасування його державної реєстрації.

18.1.3. Відповідно до частини сімнадцятої статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) орган державної реєстрації може звернутися до господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності вимоги щодо повідомлення цього органу у семиденний строк про зміну свого місцезнаходження (частина шістнадцята цієї ж статті). Позивач згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) повинен подати докази того, що суб'єкт підприємницької діяльності фактично змінив своє місцезнаходження. Такими доказами можуть бути відповідні акти, складені працівниками органів, що здійснюють контроль за діяльністю цих суб'єктів, довідки органів управління житлово-комунальним господарством або орендодавців за договором оренди державного майна про фактичну відсутність суб'єкта підприємницької діяльності за його місцезнаходженням тощо, у сукупності з іншими доказами, які підтверджують його фактичне місцезнаходження - довідками та квитанціями відділень зв'язку, рекламними оголошеннями, транспортними накладними, платіжними документами та ін.

Необхідно враховувати, що саме лише припинення підприємницької діяльності за відсутності доказів зміни суб'єктом підприємницької діяльності свого місцезнаходження без своєчасного сповіщення про це реєструючого органу не є підставою для прийняття рішення про скасування державної реєстрації.

Господарським судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу. Тому підставою для скасування державної реєстрації може бути лише несповіщення в установлений строк про зміну саме цієї адреси, а не адрес окремих виробничих підрозділів суб'єкта підприємницької діяльності.

18.1.4. У разі несвоєчасного сповіщення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми і форми власності (частина одинадцята статті 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) позов про скасування державної реєстрації може бути подано органом, що здійснює таку реєстрацію, а також прокурором чи його заступником (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).

Слід мати на увазі, що зміна складу учасників господарського товариства або зміна засновника приватного підприємства не тягнуть за собою зміни організаційної форми, а так само не змінюють форми власності. Такі зміни не є підставою для перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, і отже, неповідомлення про них не може вважатися підставою для скасування державної реєстрації.

18.1.5. У вирішенні спорів, пов'язаних зі скасуванням державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з неподанням ним протягом року податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, господарські суди повинні враховувати таке.

Строки подання відповідних документів встановлено згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419, а також наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.97 N 214 (з подальшими змінами і доповненнями), яким затверджено Порядок складання декларації про прибуток підприємства. Таким чином рік, протягом якого суб'єкт підприємницької діяльності не звітував перед податковим органом, повинен обчислюватись з дати, коли необхідну звітність було подано востаннє.

За змістом пункту 17 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) позови про скасування державної реєстрації у випадках неподання необхідних документів вправі подавати органи цієї служби";

22.13. Пункт 19 викласти у такій редакції:

"19. Чинне законодавство, зокрема, пункт 1 статті 3, пункт 1 статті 5 і пункт 1 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), статті 4 і 19 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), передбачає у ряді випадків необхідність погодження рішень про створення, реорганізацію і ліквідацію (припинення діяльності) підприємств з антимонопольними органами. Такі випадки передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.94 N 765 "Про запровадження механізму запобігання монополізації товарних ринків" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.97 N 499, а щодо господарських товариств - Положенням про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11.05.94 N 224.

Порядок розгляду заяв на одержання згоди визначається Антимонопольним комітетом України.

У разі відмови Антимонопольного комітету України чи його органу у наданні згоди на створення, реорганізацію, ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності засновник останнього, який є підприємством чи організацією у розумінні частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), вправі звернутися до господарського суду із заявою про визнання недійсним відповідного акта Антимонопольного комітету України.

У разі відсутності згоди Антимонопольного комітету України чи його органу на створення, реорганізацію або ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 N 33-р, акт державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або рішення про його реорганізацію чи ліквідацію мають визнаватися недійсними";

22.14. У пункті 20:

22.14.1. В абзаці другому слова "(у разі ліквідації господарського товариства - його засновникам)" виключити, а слова "в арбітражному" замінити словами "у судовому";

22.14.2. Доповнити пункт абзацами такого змісту:

"Створення господарським судом ліквідаційної комісії та проведення ліквідаційної процедури, за винятком випадків, зазначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), і здійснення контролю за процесом ліквідації підприємства Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) не передбачено.

Обов'язки щодо здійснення ліквідації підприємства не можуть покладатися господарським судом на орган, який здійснив державну реєстрацію цього підприємства, у тому числі і в тих випадках, коли судове рішення про скасування такої реєстрації прийнято за позовом зазначеного органу";

22.15. Перше речення абзацу другого пункту 21 доповнити словами: "і отже може бути учасником судового процесу на загальних підставах".

23. У роз'ясненні від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення":

23.1. У тексті роз'яснення, крім абзацу третього вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

23.2. У вступній частині:

23.2.1. В абзаці першому слова "перевірка рішень та постанов (далі - рішення) у порядку нагляду" замінити словами "перегляд судових актів", слово і цифри "статей 3, 4, 84, 86, 108" виключити, а слова "Арбітражного процесуального кодексу України (у подальшому - АПК)" замінити словами "Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК)";

23.2.2. В абзаці третьому виключити слова і цифри "та керуючись п.3 статті 12 Закону України "Про арбітражний суд";

23.3. У пункті 1 виключити слова і цифри "і частини першої статті 108";

23.4. У пункті 2 абзац другий виключити;

23.5. У пункті 4 цифри і слова "71 АПК щодо рівності сторін перед законом і арбітражним судом" замінити цифрами і словами "4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом";

23.6. У пункті 5 виключити слово і цифри "та 108";

23.7. У пункті 6 слова "частини другої" виключити;

23.8. В абзаці першому пункту 8 цифри і слово "22, 23 та 71" замінити цифрами і літерою "22 і 23";

23.9. Підпункт 9.6 пункту 9 викласти у такій редакції:

"9.6. В ухвалах зі справ, у яких сторони досягли мирової угоди (частина четверта статті 121 ГПК ( 1798-12 ), - про затвердження відповідної угоди";

23.10. У пункті 10 слово "друга" замінити словом "третя";

23.11. У пункті 11:

23.11.1. В абзаці третьому слова і цифри "перевірені у порядку нагляду за заявою сторони чи протестом прокурора або з ініціативи суду (розділ XII АПК)" замінити словами і цифрами "оскаржені у порядку, передбаченому розділами XII і XII-1 ГПК";

23.11.2. В абзаці четвертому слова і цифри "у порядку нагляду (пункт 4 статті 107 АПК)" замінити словами і цифрами "в апеляційному чи у касаційному порядку (пункт 4 частини першої статті 104, стаття 111-10 ГПК)";

23.12. У пункті 14:

23.12.1. У першому реченні слова і цифри "перевірці у порядку нагляду за правилами розділу XII АПК" замінити словами "перегляду за правилами ГПК";

23.12.2. У другому реченні слова "наглядова інстанція" замінити словами "апеляційна або касаційна інстанція";

23.13. У пункті 15 слова "перевірки у порядку нагляду" замінити словами "перегляду в апеляційному чи у касаційному порядку", а слова і цифри "стаття 111 АПК" виключити;

23.14. Пункт 16 викласти у такій редакції:

"16. Згідно із статтями 101 і 111-9 ГПК ( 1798-12 ) апеляційна і касаційна інстанції вправі прийняти додаткове рішення, роз'яснити чи виправити його лише стосовно прийнятих ними процесуальних документів, але не рішень, прийнятих у першій інстанції".

( Пункт 24 втратив чинність на підставі Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду N 04-5/1799 від 15.10.2004 )

25. У роз'ясненні від 06.08.97 N 02-5/276 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво" (у редакції роз'яснення від 03.06.98 N 02-5/202):

25.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, пунктів 9 і 10, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

25.2. У пункті 1:

25.2.1. Абзац перший після слова "Закону" доповнити словами "України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (далі - Закон)";

25.2.2. Підпункт 1.1 після слів "Господарського процесуального кодексу України" доповнити словом і абревіатурою "(далі - ГПК)";

25.2.3. У підпункті 1.2 слова "Арбітражного процесуального кодексу України ( у подальшому - АПК)" замінити абревіатурою "ГПК", а слова "частини другої" виключити;

25.3. В абзаці другому пункту 3 слова "судом або арбітражним судом" замінити словами "господарським судом".

26. У роз'ясненні від 18.09.97 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України":

26.1. У заголовку і тексті роз'яснення, крім вступної частини і пункту 5, слова "арбітражний", "арбітражні" і "арбітражний процес" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський", "господарські" і "судовий процес" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

26.2. У вступній частині слова "(далі - АПК)" замінити словами "(нині - Господарський процесуальний кодекс України, далі - ГПК)";

26.3. У пункті 1:

26.3.1. В абзаці першому підпункту 1.2 слова "перевірці в порядку нагляду" замінити словами "перегляді в апеляційному чи у касаційному порядку";

26.3.2. Абзац другий підпункту 1.2 викласти у такій редакції:

"Сторони або прокурор можуть заявити відвід голові господарського суду чи його заступнику лише у разі прийняття ними справи до свого провадження у першій інстанції. У цих випадках питання про відвід заступника голови вирішується головою відповідного господарського суду, а щодо відводу голови господарського суду - президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід (частина п'ята статті 20 ГПК ( 1798-12 )";

26.3.3. Абзац третій підпункту 1.2 виключити;

26.3.4. Перше речення абзацу другого підпункту 1.3 викласти у такій редакції:

"У спорах, зазначених у частині другій статті 5 ГПК ( 1798-12 ), задоволення такого клопотання можливе лише за умови вжиття щодо іншого відповідача заходів досудового врегулювання спору";

26.3.5. В абзаці п'ятому підпункту 1.3 слова і цифри "перевірені у порядку нагляду (стаття 111 АПК)" замінити словами і цифрами "переглянуті в апеляційному та у касаційному порядку (статті 106 і 111-13 ГПК)";

26.3.6. В абзаці шостому підпункту 1.3 слова і цифри "пунктом 3 статті 107 АПК" замінити словами і цифрами "пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК";

26.3.7. У підпункті 1.5 слова "доарбітражного врегулювання спору" замінити словами і цифрою "досудового врегулювання спору у випадках, передбачених частиною другою статті 5 ГПК ( 1798-12 )";

26.3.8. У підпункті 1.6:

26.3.8-1. В абзаці другому слова "доарбітражного врегулювання" замінити словами "досудового врегулювання";

26.3.8-2. Останній абзац викласти у такій редакції:

"На підставі статей 106 і 111-13 ГПК ( 1798-12 ) ухвали про залучення до участі у справі третіх осіб або їх вступ у справу перегляду в апеляційному та у касаційному порядку не підлягають";

26.3.9. Останній абзац підпункту 1.8 та другий абзац підпункту 1.9 виключити;

26.3.10. Останнє речення підпункту 1.9 викласти у такій редакції:

"Згідно із статтями 106 і 111-13 ГПК ( 1798-12 ) така ухвала не підлягає перегляду в апеляційному та у касаційному порядку";

26.4. У пункті 3:

26.4.1. Підпункт 3.2 доповнити абзацом такого змісту:

"Суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ";

26.4.2. Абзац третій підпункту 3.3 після слів "у встановлених порядку і розмірі" доповнити словами "витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

У цьому ж абзаці слова "доарбітражного врегулювання спору" замінити словами "досудового врегулювання спору у випадках, передбачених частиною другою статті 5 ГПК ( 1798-12 )";

26.4.3. Абзаци п'ятий і шостий підпункту 3.3 викласти у такій редакції:

"Що ж до доказів досудового врегулювання спорів, які виникають у процесі зміни та розірвання певної категорії господарських спорів (стаття 11 ГПК ( 1798-12 ), то слід виходити з того, що такими доказами можуть бути, зокрема, лист, який містить відповідну вимогу, відомості про пропозиції однієї сторони і про розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано.

Про повернення позовної заяви і доданих до неї документів виноситься ухвала, яку може бути оскаржено (частина друга статті 63 ГПК ( 1798-12 )";

26.4.4. Доповнити підпункт 3.3 абзацами такого змісту:

"Якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 і 10 частини першої статті 63 ГПК ( 1798-12 ) підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: витребування необхідних доказів чи обгрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Що ж до підстав повернення позову, зазначених у пунктах 1 і 3 статті 63 ГПК ( 1798-12 ), то у разі їх виявлення після прийняття позовної заяви позов, з урахуванням конкретних обставин, підлягає залишенню без розгляду згідно з пунктом 1 або пунктом 3 статті 81 ГПК, або ж провадження зі справи припиняється відповідно до пункту 3 статті 80 ГПК.

У застосуванні пункту 1 статті 63 і пункту 1 статті 81 ГПК ( 1798-12 ) слід мати на увазі таке.

Коли до позовної заяви не додано документ, що підтверджує повноваження посадової особи, яка її підписала, суддя повертає заяву без розгляду, а якщо він не зробив цього, то в процесі підготовки справи до судового розгляду пропонує позивачеві надати відповідний документ. У разі його неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. Якщо позовну заяву підписано особою на підставі виданої їй довіреності, до заяви має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності. Посилання у заяві лише на номер і дату довіреності є недостатнім, і така заява підлягає поверненню";

26.4.5. Перше речення підпункту 3.4 доповнити словами "(зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо)";

26.4.6. В абзаці першому підпункту 3.5 слова і цифри "перевірці у порядку нагляду (стаття 111 АПК)" замінити словами і цифрами "оскарженню в апеляційному та у касаційному порядку (статті 106 і 111-13 ГПК)";

26.4.7. У підпункті 3.6:

26.4.7-1. Абзац перший замінити трьома новими абзацами у такій редакції:

"3.6. Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК ( 1798-12 ).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві".

У зв'язку з цим абзаци другий-четвертий вважати відповідно абзацами четвертим - шостим;

26.4.7-2. У нових абзацах п'ятому і шостому виключити слова "частини другої" перед словами і цифрами "статті 83 ГПК"

26.4.8. Підпункт 3.7 викласти у такій редакції:

"3.7. Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК ( 1798-12 ) права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, якщо вимога про визнання угоди недійсною замінюється вимогою про розірвання договору і наводяться інші підстави відповідної вимоги, то має місце зміна предмету і підстави позову. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК ( 1798-12 ) у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства";

26.4.9. У підпункті 3.9.1 слова "частини другої" виключити, а слова "доарбітражного врегулювання спору у цій частині" замінити словами і цифрою "досудового врегулювання спору у цій частині, якщо таке врегулювання для даного спору передбачено статтею 5 ГПК ( 1798-12 )";

26.4.9. В абзаці другому підпункту 3.9.2, у першому, другому та четвертому реченнях підпункту 3.9.3 і в обох реченнях підпункту 3.9.4 виключити слова "частини другої";

26.4.10. Доповнити пункт підпунктами 3.9.5 і 3.9.6 такого змісту:

"3.9.5. Згідно із статтею 85 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд, розглянувши справу по суті, у тому ж судовому засіданні оголошує рішення з додержанням вимог статті 84 цього Кодексу.

Мотивоване рішення і раніше оголошені вступна та резолютивна його частини підписуються усіма суддями, які беруть участь у його прийнятті.

Вступна і резолютивна частини мотивованого рішення мають дослівно відповідати вступній і резолютивній частинам рішення, оголошеним після закінчення розгляду справи.

До справи долучаються як оголошені вступна і резолютивна частини рішення, так і рішення, складене в остаточній формі.

3.9.6. Одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову (частини перша і третя статті 78 ГПК ( 1798-12 ).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК ( 1798-12 ), і отже вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Представник будь-якої із сторін вправі укладати мирову угоду від її імені лише у разі, коли відповідні повноваження прямо обумовлені у довіреності.

Мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад, про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди";

26.5. Пункт 4 виключити;

26.6. Пункт 6 викласти у такій редакції:

"6. Господарським судам слід також керуватися роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України (з подальшими змінами і доповненнями) з питань, які не включені до даного роз'яснення, а саме:

6.1. "Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України від (від 02.12.92 N 01-6/1444);

6.2. "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" (від 17.02.94 N 02-5/114);

6.3. "Про участь в судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (від 28.07.94 N 02-5/492);

6.4. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (від 23.08.94 N 02-5/611);

6.5. "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (від 23.08.94 N 02-5/612);

6.6. "Про деякі питання практики застосування розділу II Господарського процесуального Кодексу України" (від 01.11.95 N 02-5/781);

6.7. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (від 08.02.96 N 02-5/62);

6.8. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (від 12.09.96 N 02-5/333);

6.9. "Про судове рішення" (від 10.12.96 N 02-5/422);

6.10. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (від 04.03.98 N 02-5/78);

6.11. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (від 28.03.2002 N 04-5/365);

6.12. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (від 28.03.2002 N 04-5/366);

6.13. "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" (від 28.03.2002 N 04-5/367);

6.14. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (від 21.05.2002 N 04-5/563);

6.15. "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (від 22.05.2002 N 04-5/570);

6.16. "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (від 31.05.2002 N 04-5/608) .

27. У роз'ясненні від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України":

27.1. У заголовку і у пункті 1 слова "Арбітражного процесуального кодексу України" замінити словами "Господарського процесуального кодексу України";

27.2. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і назви "Вищий арбітражний суд України" у підпункті 4.3 пункту 4, слова "арбітражний суд", "арбітражні суди", "арбітражні витрати" "доарбітражне врегулювання" і "арбітражний процес" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський суд", "господарські суди", "судові витрати", "досудове врегулювання" і "судовий процес" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

27.3. У вступній частині виключити слова "у зв'язку з надходженням від арбітражних судів запитів щодо складу і розподілу арбітражних витрат та";

27.4. У пункті 1:

27.4.1. В абзаці першому слова "за участь у розгляді справи перекладача" замінити словами "витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу";

27.4.2. Абзац другий викласти у такій редакції:

"До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК ( 1798-12 ) відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК)";

27.4.3. Абзац третій виключити;

27.5. У пункті 3 слова "про перевірку в порядку нагляду рішень, постанов, а також ухвал про припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду, про розподіл арбітражних витрат" замінити словами "апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови";

27.6. У пункті 4:

27.6.1. У підпункті 4.3 слова "підвідомчості спорів і" замінити словами "підсудності справ та";

27.6.2. Підпункт 4.10 виключити;

27.7. Третє речення абзацу другого пункту 5 викласти у такій редакції: "Невиконання цієї вимоги тягне повернення позовної заяви або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду на підставі відповідно пункту 4 частини першої статті 63 або пункту 3 частини п'ятої статті 113 ГПК ( 1798-12 )";

27.8. У пункті 6:

27.8.1. У підпункті 6.2 слова і цифри "у разі прийняття арбітражним судом рішення на підставі досягнутої між сторонами угоди (стаття 73 АПК)" замінити словами і цифрами "у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК)";

27.8.2. У підпункті 6.4 слова "перевірку рішення в порядку нагляду" замінити словами "перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку";

27.9. У пункті 8:

27.9.1. В абзаці третьому слова "перевірку рішення в порядку нагляду" замінити словами "перегляд рішення в апеляційному чи у касаційному порядку", а цифри "105" замінити цифрами "97, 111-3";

27.9.2. В абзаці четвертому:

27.9.2.-1. Слова "перевірку в порядку нагляду ухвал, можливість перевірки" замінити словами "перегляд в апеляційному або у касаційному порядку ухвал, можливість оскарження";

27.9.2.-2. Доповнити абзац після цифри "120" словами і цифрами "частина четверта статті 121, статті 121-1";

27.9.2.-3. У другому реченні після слів "у таких випадках" зазначити слово "апеляційний", а слово і цифри "статті 111" замінити словами і цифрою "частини першої статті 106";

27.9.3. В абзаці шостому слова "перевірку рішення в порядку нагляду чи про перегляд його" замінити словами "перегляд рішення в апеляційному, касаційному порядку чи";

27.10. Пункт 10 викласти у такій редакції:

"10. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК ( 1798-12 ).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг";

27.11. Доповнити роз'яснення пунктом 11 такого змісту:

"11. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

28. У роз'ясненні від 11.11.98 N 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи":

28.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські", слова "арбітражний процес" - словами "судовий процес" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

28.2. Абзац перший вступної частини виключити;

28.3. У пункті 3:

28.3.1. Абзац четвертий викласти у такій редакції:

"За змістом статті 101 ГПК ( 1798-12 ) апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку. Що ж до суду касаційної інстанції, то він таким правом не наділений, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК не може збирати нові докази";

28.3.2. В абзаці шостому цифру "5" замінити словом "п'ята";

28.4. В абзаці третьому пункту 7:

28.4.1. Друге речення викласти у такій редакції: "Така відмова не може тягти за собою наслідків, передбачених статтею 385 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )";

28.4.2. Третє речення виключити;

28.5. В абзаці першому пункту 10 цифри "178" і "179" замінити відповідно цифрами "384" і "385";

28.6. У пункті 11 виключити останнє речення.

29. У роз'ясненні від 12.05.99 N 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції":

29.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, пунктів 5-7, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

29.2. У вступній частині слова "арбітражного процесу" замінити словами "судового процесу";

29.3. У пункті 3:

29.3.1. Перше речення викласти у такій редакції: "Належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову";

29.3.2. У другому реченні слова "частини другої" виключити.

30. У роз'ясненні від 24.12.99 N 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу":

30.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і назви "Вищого арбітражного суду України" у пункті 10 роз'яснення, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

30.2. У підпункті 8.1 пункту 8 абзац перший виключити, а в абзаці другому цифри "14,15" замінити цифрами "13-16";

30.3. В абзаці третьому пункту 12 слова "пред'явлення претензій і" виключити;

30.4. Доповнити роз'яснення після пункту 12 новим пунктом 13 такого змісту:

"13. Якщо предметом застави є будівлі чи споруди, то у разі звернення стягнення на них заставодержатель має право одержати у встановленому порядку й земельну ділянку, на якій розташовано ці будівлі (споруди). Стаття 37 Закону ( 2654-12 ) не ставить наявність такого права у залежність від того, чи містить договір іпотеки будівлі (споруди) окрему умову про перехід права на земельну ділянку.

У разі звернення стягнення на будівлі (споруди) згідно з рішенням господарського суду відповідне рішення є підставою для оформлення права власності або користування відповідною земельною ділянкою у порядку, передбаченому Земельним кодексом України ( 2768-14 )".

У зв'язку з цим пункти 13-15 вважати відповідно пунктами 14-16.

31. У роз'ясненні від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів":

31.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, пункту 9 і назви "Вищого арбітражного суду України" у пункті 10, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

31.2. В абзаці п'ятому підпункту 6.2 пункту 6 слова "названого Кодексу" замінити словами "Цивільного процесуального кодексу України";

31.3. В абзаці другому пункту 8 виключити слова "частини другої".

32. У роз'ясненні від 25.05.2000 N 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна":

32.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і пункту 19, слова "арбітражний" і "арбітражні" замінити відповідно словами "господарський" і "господарські", а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

32.2. Абзац перший пункту 1 доповнити реченням такого змісту: "Крім того Законом ( 2269-12 ) регулюється оренда майна інших, крім державної та комунальної, форм власності майна, якщо орендарями виступають державні підприємства";

32.3. У пункті 3:

32.3.1. Абзац другий після слова "(корпоратизації)" доповнити словами "крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України";

32.3.2. Перше речення абзацу третього викласти у такій редакції:

"Підприємства мають право виступати орендодавцями, як правило, тільки щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а для того, щоб підприємство мало право передати в оренду структурний підрозділ (філію, цех, дільницю) або нерухоме майно (будівлю, споруду, приміщення) площею понад 200 кв.м., воно (підприємство) повинно одержати дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення, представництва";

32.4. У підпункті 4.1 пункту 4 цифри "19.04.96 N 458" замінити цифрами "17.04.2001 N 649";

32.5. У третьому реченні абзацу другого пункту 9 виключити слова "частини другої";

32.6. В останньому реченні пункту 12 слова "у претензійно-позовному порядку відповідно до вимог статті" замінити словами "у порядку, передбаченому статтею".

33. У пункті 19 роз'яснення від 18.04.2001 N 02-5/467 "Про внесення змін і доповнень та визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України" слова "в абзаці першому" замінити словами "в абзаці п'ятому".

34. У роз'ясненні від 27.06.2001 N 02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом право власності на землю і землекористування":

34.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини і пункту 14, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках;

34.2. Абзац сьомий пункту 5 виключити.

У зв'язку з цим абзац восьмий вважати абзацом сьомим.

35. У роз'ясненні від 27.06.2001 N 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища":

35.1. У тексті роз'яснення, крім вступної частини, назви "Вищого арбітражного суду України" у підпункті 2.1 пункту 2, у підпункті 3.1 пункту 3 і у пункті 9, слова "арбітражний" і "арбітражні" в усіх відмінках замінити відповідно словами "господарський" і "господарські" у відповідних відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК";

35.2. Підпункт 4.6.3 пункту 4 викласти у такій редакції:

"4.6.3. Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника після попереднього погодження з органами Мінекоресурсів протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. Отже вирішуючи питання про обгрунтованість стягнення з підприємства пені за прострочку сплати збору, господарському суду слід витребувати від позивача докази того, що він подає звіти про кількість викидів, скидів, розміщення відходів та використаного пального";

35.3. Підпункт 5.1 пункту 5 доповнити новим першим абзацом такого змісту:

"5.1. Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" ( 2707-12 ) шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом".

У зв'язку з цим абзаци перший-третій вважати відповідно абзацами другим-четвертим;

35.4. У підпункті 8.1 пункту 8:

35.4.1. В абзаці першому слова і цифри "частини другої статті 25" замінити словами і цифрами "частини першої статті 33";

35.4.2. В абзаці четвертому виключити слова "колективної та" і "чи його заступника", а цифри "29" замінити цифрою "8".

II. Визнати таким, що втратило чинність, роз'яснення від 19.03.98 N 02-5/98 "Про деякі питання, що виникають у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів державної податкової служби та зворотним стягненням списаних ними у безспірному порядку сум".

Голова Вищого господарського суду України Д.Притика