ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
20.08.2004 N 7201/6/17-3116
Про розгляд листа
ДПАУ розглянула обставини, викладені у листі, і повідомляє.
З 01.01.2004 р. оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).
Згідно із Законом ( 889-15 ) (п.1.2 ст. 1) доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
До такого доходу відносяться і додаткові блага, тобто кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є зарплатою (визначення якої наведено у пп."д" п.1.3 та абзаці третьому ст. 1 Закону ( 889-15 ) чи виплатою, відшкодуванням або компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником.
Перелік доходів, у тому числі у вигляді додаткових благ, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наведено у п.4.3 ст. 4 Закону ( 889-15 ). До цього переліку (пп.4.3.30) включається лише вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до Закону.
Вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, в тому числі і компенсація (відшкодування) працівнику за наказом керівник підприємства вартості найму (оренди) ним житла, якщо таке надання (компенсація) не передбачене виконанням працівником трудової функції чи нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, з метою оподаткування розглядається як додаткове благо і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника (пп.4.2.9 "а" ст. 4 Закону ( 889-15 ).
Що стосується другого і третього запитань, викладених у листі, зокрема, щодо направлення працівника до навчального закладу на курси перепідготовки кваліфікації за профілем підприємства, повідомляємо.
Відповідно до пп.4.3.20 ст. 4 Закону ( 889-15 ) до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.
Витрати підприємства (працедавця) на участь працівників у семінарах, конференціях, круглих столах, навчання працівників у закладах, які не відносяться до закладів освіти, та інших аналогічних заходах за профілем діяльності такого підприємства є витратами на виробничі цілі, що пов'язані із господарською діяльністю підприємства, і не є особистим до КВ ходом (додатковим благом) працівників (пп.5.4.8 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Оскільки витрати підприємства, зазначені у третьому запитанні, не пов'язані з загальними виробничими потребами підприємства, а мають особистий характер працівників, з метою оподаткування розглядаються як додаткове благо, надане підприємством таким працівникам.
Щодо четвертого запитання, викладеного у листі, слід мати на увазі, що згідно з п.20.1 ст. 20 Закону розмір штрафних (фінансових санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлено нормами Закону N 889.
Таким законом є, зокрема, Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з положеннями якого (п.17.1 ст. 17) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються податковими органами, а у випадку, передбаченому п.17.2 ст. 17 цього Закону, самостійно нараховуються та сплачуються платником податку (ст. 1 Закону N 2181) (податковим агентом), який до початку його перевірки самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів (зокрема, якщо під час виплати доходу на користь платника податку з доходів фізичних осіб не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку до бюджету).
Заступник Голови С.Лекарь