МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
28.07.2004 N 281
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо
базових моделей ринків з продажу продовольчих
та непродовольчих товарів
На виконання наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 10.12.2003 N 361 "Про план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів" наказую:
1. Затвердити Методичні рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, що додаються.
2. Заступнику директора департаменту регіонального розвитку - начальнику управління внутрішньої торгівлі та побутових послуг Родіонову Ю.Ф. довести цей наказ до відома Міністерства споживчого ринку та зовнішньої торгівлі Автономної Республіки Крим, головних управлінь економіки, управлінь з питань торгівлі та побутового обслуговування населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Романюка С.А.
Міністр М.Деркач
Затверджено
Наказ Міністерства економіки
та з питань європейської
інтеграції України
28.07.2004 N 281
Методичні рекомендації
щодо базових моделей ринків з продажу
продовольчих та непродовольчих товарів
1. Загальні положення
Методичні рекомендації щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів носять рекомендаційний характер, у них визначаються види місцевих ринків, об'єкти ринкового господарства, процеси вдосконалення діяльності ринків, основні етапи реконструкції діючих ринків з метою створення сучасних ринкових комплексів.
Мережа ринкового господарства в організаційно-господарському плані складається з: ринків; міні-ринків; філіалів ринків; торговельних майданчиків; торговельних рядів; ринкових комплексів; торгово-сервісних комплексів.
Ринок - суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Відповідно до масштабів і потужностей ринки поділяються на міні-ринки, середні та великі ринки. Показниками для такого поділу служать показники потужності ринків: площа ринку і число торговельних місць, обладнаних на ньому. Ринкові торговельні місця більш повно характеризують величину ринку, бо саме вони є підставою для оцінки загальних обсягів ринкового обороту.
Міні-ринки характерні, переважно, для сільських районів і ринкових комплексів, які обслуговують мікрорайони на 6-30 тис. осіб і об'єднують кілька невеликих підприємств. Їх площа незначна (0,1-0,3 га), насиченість елементами устаткування та благоустрою невелика.
Середні ринки - це ринкові комплекси, що обслуговують житлові райони на 30-100 тис. осіб та об'єднують велику кількість торговельних підприємств і об'єктів сфери послуг. Їх площа становить 0,3-0,9 га.
Великі ринки - це ринкові комплекси міжрегіонального, регіонального та міського значення, що обслуговують житлові райони більше ніж на 100 тис. осіб. Вони об'єднують велику кількість торгово-побутових підприємств, їх площа - 0,9-3,0 га і більше.
Філіали ринків - несамостійні підрозділи ринків, які створюються в місцях виникнення стихійної торгівлі й підпорядковуються найближчим ринкам.
Торговельні майданчики - замощені чи заасфальтовані ділянки землі, облаштовані на територіях ринків або автономно, які зареєстровані в установленому порядку і призначені для індивідуальної торгівлі. Торговельні майданчики використовуються для продажу продукції і товарів з автомашин, візків, причепів та організації сезонних ярмарків, базарів.
Торговельні ряди - криті або відкриті прилавки (столи) або об'єкти дрібнороздрібної торговельної мережі (кіоски, палатки, ларки, павільйони тощо), розташовані на замощених або заасфальтованих ділянках територій ринків чи на автономних територіях, відведених у встановленому порядку.
Ринковий комплекс - об'єкти ринкової торгівлі цілорічного використання (у капітальних будівлях) і сезонного використання, (на відкритих майданчиках під навісами) з приміщеннями підприємств торгово-побутового призначення - роздрібної та оптової торгівлі, побутового обслуговування, закладів ресторанного господарства, готелів.
Торгово-сервісний комплекс - сукупність функціонально й організаційно взаємозв'язаних об'єктів торгівлі та послуг, зосереджених у єдиному архітектурному комплексі.
Вивчення та аналіз ринкового господарства здійснюється на основі класифікації підприємств ринків, проведеної за низкою ознак, які організаційно і функціонально впливають на розвиток, розміщення і діяльність ринків.
До таких ознак належать: тип населеного пункту, у якому розташований ринок; район обслуговування (зона тяжіння) ринку; ступінь концентрації торгівлі і послуг; ступінь господарської самостійності; тип улаштування і вид основних споруд на ринку; масштаб діяльності і потужність ринкового підприємства; основний асортимент продукції та товарів, що реалізуються; сезонність ведення торговельної діяльності; ступінь благоустрою; режим роботи.
Ринки функціонують і розміщуються в усіх типах населених пунктів: міських і сільських поселеннях. У складі міських виділяють ринки, розміщені в обласних центрах і містах всеукраїнського значення; у містах обласного підпорядкування і райцентрах; у селищах міського типу. Сільські ринки функціонують у кущових і звичайних селах.
Міські ринки в межах одного міста класифікуються залежно від району обслуговування (зони діяльності). За цією ознакою виділяють загальноміські (центральні) ринки; районні ринки, що обслуговують один або декілька районів міста, і мікрорайонні ринки. Сільські ринки також мають власну зону тяжіння, що дозволяє виділяти ринки міжрайонного, районного, кущового і власне сільського значення. Особливістю поділу ринків за типом населеного пункту є те, що він часто не збігається з існуючим адміністративним поділом міських поселень і сільських районів.
За ступенем концентрації торгівлі й торговельно-побутових послуг ринки поділяються на: ринкові комплекси, які здійснюють повний обсяг торговельних функцій і всебічне обслуговування ринкових продавців і покупців; ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу; відокремлені структурні підрозділи (підприємства) головного ринкового комплексу, які виконують обмежену кількість функцій. Ринкові комплекси характеризуються високим рівнем розвитку матеріально-технічної бази, великою кількістю спеціалізованих на виконанні організаційно-технологічних, торговельних і обслуговчих функцій підприємств і структурних підрозділів. Підприємства ринків не мають розгорнутої мережі допоміжно-обслуговчих структурних підрозділів і спрямовані лише на організацію процесу ринкової реалізації. Відокремлені структурні підрозділи і підприємства, що є складовими підрозділами ринків і ринкових комплексів, виконують окремі види торговельних, побутових або обслуговчих функцій.
За ступенем господарської самостійності ринки поділяють на підприємства - самостійні суб'єкти господарської діяльності з правами юридичної особи і філії ринків - територіально відокремлені зони і майданчики для ведення власної діяльності під керівництвом основних ринків.
На рівень організації ринкового торгу впливають тип улаштування ринку і види ринкових споруд. Ця ознака дозволяє поділяти ринки на криті, павільйонного типу, відкриті і комбіновані.
До критих належать побудовані за типовим або індивідуальним проектом будівлі ринків різної поверховості. Ринки павільйонного типу улаштовуються у спеціально обладнаних некапітальних спорудах відносно невеликої місткості або спорудах з легких конструкцій. Відкритий ринок - це належним чином облаштована відкрита територія або майданчик, на яких ринкова торгівля ведеться із столів-прилавків, пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі, автомобілів, гужових і ручних візків, а також з рук. У загальній чисельності ринків найбільшу питому вагу займають комбіновані, в яких поєднуються два або й три попередні типи ринків: крита частина з відкритим майданчиком; відкритий ринок з обладнаними павільйонами тощо.
Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асортименту продукції, що реалізується. За цією ознакою всі ринки можні поділити на спеціалізовані і змішані. Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані ринки - це продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні квіткові та інші ринки. Змішані ринки поєднують різні напрями товарної спеціалізації - продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо.
За сезонністю ведення ринкового торгу ринки поділяються на: постійні діючі, що функціонують безперервно протягом року; сезонні, що діють сезон виробництва продукції, яка реалізується, або відповідно до певних кліматичних умов; одноразові ярмарки-базари - одномоментні комерційно-торговельні заходи, що носять тематичний характер і поєднуються з виїзною торгівлею товаровиробників і представників різних торговельних систем.
На організацію роботи ринків впливає ступінь їх благоустрою. Відповідно до цього виділяють ринки: із замощеними і заасфальтованими площами, електроосвітленням, водопостачанням, водовідведенням, радіовузлами; із земляними або частково замощеними площами; ті, на яких освітлення, водопостачання, водовідведення і радіофікація відсутні. Сучасним вимогам відповідають лише перші два види, на них можна реалізувати товари і продукти широкого асортименту, вони пристосовані для роботи в будь-яку пору року. Недостатньо і цілком не влаштовані ринки можуть тимчасово до проведення необхідних робіт із благоустрою реалізувати товари обмеженого або специфічного асортименту - худобу, фураж тощо.
За режимом роботи відповідно до спеціалізації, місцезнаходження, рівня розвитку матеріально-технічної бази і ступеня благоустрою ринки поділяються на: щоденні; ті, що працюють з одним-двома вихідними днями; такі, що працюють кілька (один - чотири) днів на тиждень.
2. Місцеві ринки
2.1. Вимоги до влаштування місцевих ринків
Основними типами місцевих ринків є ринки з продажу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, непродовольчих товарів і універсальні (змішані) ринки.
Земельна ділянка для ринку повинна знаходитись за межами санітарно-захисних зон промислових, сільськогосподарських та комунальних об'єктів, передбачених чинними Санітарними правилами планування та забудови населених місць.
Відстань від меж ділянки ринку до меж земельних ділянок житлових та громадських будівель, загальноосвітніх, спеціальних, дитячих установ і закладів, установ охорони здоров'я і відпочинку повинна бути не менше 50 м. В окремих випадках при відповідному обгрунтуванні та дотриманні санітарних вимог до шумового режиму території відстань за погодженням з органами державного санітарного нагляду може бути зменшена, але не більше ніж на 25 відсотків.
Ринки повинні мати зручне сполучення пасажирського транспорту загального користування, відокремлені від проїжджої частини стоянки для автотранспорту, безпечні для руху пішоходів наземні та підземні переходи. Територія ринку повинна бути огородженою, під'їзні шляхи і підходи до нього заасфальтованими. Схили асфальтового покриття повинні мати стоки для зливних і талих вод.
Кількість в'їздів на територію ринку визначається залежно від площі ринку, але відповідно до ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" їх повинно бути не менше двох. Ширину воріт визначають за найбільшою шириною автомобілів, що обслуговують ринок, плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м. Для стоянки автотранспорту передбачаються і відводяться спеціальні майданчики з таким розрахунком, щоб залишалися вільні проїзди до воріт.
Територія ринку розмежовується на торговельну і господарську зони. У торговельній зоні розташовують: криті ринки, павільйони для торгівлі харчовою продукцією, м'ясом і м'ясопродуктами, молоком та молокопродуктами; лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи; криті і відкриті ряди для торгівлі продукцією рослинного походження; майданчики для продажу продукції з автомобілів, возів, причепів; відокремлені майданчики для торгівлі тваринами та птицею; магазини з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, заклади ресторанного господарства та підприємства побутового обслуговування.
У господарській зоні розташовують майданчики, споруди господарського призначення для зберігання обладнання, інвентарю, матеріалів, деззасобів, тари, а також сміттєзбірники, громадські санітарні вузли тощо.
Територія відкритого ринку з продажу продуктів рослинного походження має бути поділена на окремі спеціалізовані зони. У критих ринках та павільйонах обладнуються також спеціалізовані зони з продажу окремих видів продукції тваринного походження (м'яса і битої птиці, яєць, молочних продуктів), а також меду, олії тощо.
Спеціалізовані зони з продажу продукції рослинного і тваринного походження створюються відповідно до вимог Ветеринарно-санітарних правил для ринків. Розміщення стаціонарних прилавків, лотків повинно бути зручним для торгівлі, забезпечувати вільний прохід покупців між ними і доступ до товарів, дотримання санітарних і протипожежних правил, а також належний рівень обслуговування покупців.
Торговельні прилавки розміщуються таким чином, щоб не перешкоджати евакуації людей і щоб проходи між ними були не менше 2,0 м.
Кіоски, павільйони та контейнери на відкритих територіях можуть розміщуватися без протипожежних розривів на площі:
2500 кв. м - для кіосків (павільйонів) та контейнерів I, II ступенів вогнестійкості;
1000 кв. м - для кіосків (павільйонів) III ступеня вогнестійкості;
800 кв. м - для кіосків (павільйонів) III б ступеня вогнестійкості;
500 кв. м - для кіосків (павільйонів) III а, IV, IV а, V ступенів вогнестійкості.
На вказаних площах кіоски (павільйони) та контейнери повинні розміщуватися групами. Кількість кіосків (павільйонів) та контейнерів в одній групі двосмугового торговельного ряду не повинна перевищувати 20 шт., а в односмуговому - 10 шт. Між групами кіосків (павільйонів) повинні передбачатися поздовжні та поперечні проходи (пройди) завширшки не менше 4 м у просвіті з урахуванням відкритих дверей.
Загальна площа кіоску не повинна бути більше 30 кв. м, павільйону - більше 300 кв. м. Внутрішнє опорядження і підлога павільйонів, а також кіосків, призначених для розміщення всередині будинків, повинні виконуватися з негорючих матеріалів або матеріалів груп горючості Г1 - Г2.
Ширина дверей кіосків повинна бути не менше 0,6 м, павільйонів - 0,8 м. Двері павільйонів мають відчинятися в напрямку виходу. У павільйонах загальною площею більше 60 кв. м повинно бути не менше двох розосереджених евакуаційних виходів. Запірні пристрої зовнішніх дверей кіосків (павільйонів) повинні відчинятися зсередини без ключа.
У віконних прорізах кіосків (павільйонів) допускається встановлення ґратів та захисних металевих листів, що зачиняються зсередини. На період перебування в кіосках (павільйонах) відвідувачів ґрати (захисні металеві листи) мають бути відчинені.
Загальна площа торговельної групи лотків з навісами (шатрами) не повинна перевищувати 250 кв. м. Між такими торговельними групами необхідно передбачати поздовжні і поперечні, не менше 4 метрів, розриви (у просвіті).
Місця для продажу товарів з транспортних засобів виділяються на спеціально розмічених майданчиках, що не створює небезпеки для відвідувачів (пішоходів). Продаж продовольчих і непродовольчих товарів здійснюється в окремих зонах цих майданчиків. Забороняється у відведених місцях торгівлі пересування транспортних засобів за наявності пішоходів. Використання транспортних стоянок для продажу товарів з транспортних засобів не допускається.
Усі ринкові споруди повинні бути підключені до міської мережі водопостачання, каналізації, опалення і електрозабезпечення у відповідності з чинними нормативними документами СНІП 2.04.01-85 "Внутрішній водопровід і каналізація будинків", СНІП 11-4-79 "Природне і штучне освітлення. Норма проектування", системи вентиляції і опалення повинні відповідати вимогам СНІП 2.04.05-86. У разі відсутності в місці розташування ринку централізованого водопостачання допускається обладнання місцевої системи з вибором джерела водопостачання при погодженні з державною санітарно-епідеміологічною службою.
На території ринку виділяються ізольовані місця для туалету, збору відходів і сміття. Майданчики для встановлення сміттєзбірників повинні бути розташовані в господарській зоні ринку на відстані 20 м від місць торгівлі харчовою продукцією. За наявності водопроводу і каналізації на ринку обладнують санітарні вузли, які розташовують на відстані не менше 25 м від місць торгівлі харчовою продукцією. На ринках, де каналізація відсутня, обладнуються санітарні вузли з водонепроникними вигрібними ямами на відстані не ближче ніж 50 м від місць торгівлі харчовою продукцією. Санітарні вузли повинні мати зручні, вимощені й освітлені підходи.
Окремі види спеціалізованих ринків мають особливості улаштування.
Квітковий ринок - вузькоспеціалізований ринок, на якому здійснюється реалізація зрізаних та горщикових квітів, саджанців, насіння, штучних квітів, а також засобів догляду за квітами.
Вимоги до розміщення і улаштування квіткового ринку аналогічні вимогам, що пред'являються до продовольчих ринків. При цьому слід ураховувати такі особливості. У торговельній зоні квіткового ринку розташовують: криті ринки, павільйони; лабораторії фітосанітарної експертизи; криті і відкриті ряди; майданчики для продажу продукції з автомобілів; магазини з продажу квітів і промислових товарів, заклади ресторанного господарства та підприємства побутового обслуговування.
Територія ринку, на якій здійснюється торгівля квітковою продукцією, повинна бути поділена на спеціалізовані зони відповідно до асортименту. Рекомендується виділяти такі зони з продажу: зрізаних квітів; квітів горщикових квітучих; квітів горщикових декоративно-листових; насіння, саджанців та квіткової розсади; штучних квітів; засобів догляду і утримання квіткової продукції.
Зоологічний ринок - вузькоспеціалізований ринок, на якому здійснюється реалізація живих істот (біологічних об'єктів): свійських тварин, домашніх і диких тварин, домашньої і дикої птиці, хутрових, лабораторних та інших тварин, риби, раків, молюсків, жаб, бджіл, шовкопрядів тощо, а також сперми, зиготи, заплідненої ікри, інкубаційних яєць, ембріонів тощо.
Вимоги до розміщення і улаштування зоологічного ринку аналогічні вимогам, що пред'являються до продовольчих ринків. При цьому в торговельній зоні зоологічного ринку розташовують: криті ринки, павільйони; лабораторії ветеринарної експертизи; криті і відкриті ряди; майданчики для продажу продукції з автомобілів; підприємства з продажу тварин, корму для них, супутніх непродовольчих товарів, заклади ресторанного господарства та підприємства побутового обслуговування.
Територія ринку, на якій здійснюється торгівля зоопродукцією, повинна бути поділена на спеціалізовані зони з продажу: собак і котів; екзотичних тварин і птахів; акваріумних риб; свійських тварин і птахів; іншої зоопродукції; товарів для мисливства і рибальства; кормів; засобів для догляду і утримання тварин і птахів.
Автомобільний ринок - спеціалізоване торговельно-сервісне підприємство, на якому здійснюється реалізація транспортних засобів як нових, так і тих, що були в експлуатації, номерних агрегатів, а також запасних частин, мастильних матеріалів, автомобільних аксесуарів та засобів догляду за ними.
Вимоги до розміщення і улаштування автомобільного ринку аналогічні вимогам, що пред'являються до змішаних ринків. При цьому в торговельній зоні автомобільного ринку розташовують: криті ринки, павільйони; приміщення для проведення експертних досліджень; криті і відкриті ряди; майданчики для продажу транспортних засобів; заклади ресторанного господарства; підприємства з надання інших видів послуг; підприємства з продажу запасних частин до автомобілів, мастильних матеріалів, автомобільних аксесуарів та засобів догляду за ними.
Територія автомобільного ринку повинна бути поділена на спеціалізовані зони відповідно до асортименту товарів, що реалізуються. Рекомендується виділяти такі зони: транспортні засоби; запасні частини до транспортних засобів; мастильні матеріали; аксесуари; сервісні послуги.
2.2. Торгово-технологічне забезпечення місцевих ринків
На рівень організації ринкового торгу значно впливають тип улаштування і види ринкових споруд. За цією ознакою ринки поділяються на криті, павільйонного типу, відкриті і комбіновані.
До критих належать побудовані за типовим або індивідуальним проектом будинки ринків різної поверховості. За своєю будовою та улаштуванням криті ринки - це капітальні споруди великої місткості, із закритими стінами та перекриттями зверху. Торгові, службові та підсобні приміщення в цих ринках розташовуються в цій же будівлі. Як правило, криті ринки мають складські підвальні приміщення, холодильне господарство і оснащуються необхідним обладнанням та інвентарем. Поряд з будівлею критого ринку на відкритій території ринку можуть розташовуватися павільйони, кіоски, палатки, криті столи (з навісами) і відкриті столи (без навісів) для торгівлі окремими групами товарів.
Ринки павільйонного типу влаштовуються у відокремлених, закритих з усіх боків будівлях або приміщеннях, які призначені для торгівлі протягом усього року і обов'язково мають значних розмірів торговельний зал для продавців і покупців. Окремі павільйони відводяться для торгівлі м'ясом, молоком і молочними продуктами, картоплею, овочами, фруктами тощо Поряд з павільйонами можуть розташовуватися кіоски, палатки, криті столи і відкриті столи. На ринках цього типу в павільйонах повинно розташовуватися не менше 20-30 відсотків торговельних місць.
Відкритий ринок - належним чином обладнана відкрита площа або майданчик, на яких ринкова торгівля ведеться із столів-прилавків, дрібнороздрібної мережі (кіосків, палаток), автомобілів, причепів, гужових і інших візків. Ринки такого типу можуть мати спільну для всіх столів покрівлю без капітальних стін.
У загальній чисельності ринків найбільшу питому вагу займають комбіновані, у яких поєднуються крита частина з відкритим майданчиком, відкритий ринок з обладнаними павільйонами тощо.
Перспективними напрямами розвитку мережі місцевих ринків може бути реконструкція та переоблаштування діючих ринків, будівництво на нових житлових масивах невеликих міст ринків павільйонного типу і, меншою мірою, критих ринків.
Для будівництва критих ринків локального значення економічно доцільним є використання типових проектів (додаток 1) або застосування модульного принципу спорудження будівель таких ринків для нарощування їх потужностей. Типові проекти критих ринків розраховані на створення не більше 150 торговельних місць, але за рахунок використання легких металевих конструкцій і об'єднання їх у різних варіантах існує можливість побудови ринків із залами на 300, 450, 600 та більше торговельних місць. Під час проектування таких ринків розташування всіх інших основних та допоміжних приміщень (лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, пунктів прокату, камер схову, побутових, адміністративних, господарських приміщень тощо) слід розміщувати в прибудованій до торговельного залу будівлі.
Специфіка діяльності місцевих ринків пов'язана з необхідністю збереження традиційної форми продажу продукції (товарів) з індивідуальним обслуговуванням покупців у зоні торговельних рядів критих ринків, у торгових павільйонах, на відкритих місцях і вдосконалення організації торгівлі в об'єктах роздрібної торгівлі, закладах ресторанного господарства та сфери послуг, власниками яких є як самі ринкові підприємства, так і залучені учасники ринкової торгівлі. При цьому досить часто така діяльність пов'язана з використанням раніше збудованих будівель та/або приміщень, які в процесі вдосконалення ринкової торгівлі потребують проведення реконструкції.
При проведенні на діючих ринках реконструкції необхідно орієнтуватися на створення на їх території комплексу магазинів, павільйонів та об'єктів дрібнороздрібної торговельної мережі (кіоски, палатки) з продажу товарів у поєднанні із закладами ресторанного господарства та побутових послуг.
Процес удосконалення діяльності місцевих ринків повинен полягати в безумовному забезпеченні положень Правил торгівлі на ринках, згідно з якими ринковий торг може здійснюватися тільки в належним чином улаштованих місцях (у критих ринках, павільйонах, спеціалізованих зонах і майданчиках) з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог та прав споживачів щодо якості й безпеки продукції (товарів), придбаних на ринках, та рівня торговельного обслуговування.
Процес реформування стаціонарних об'єктів роздрібної торгівлі повинен спрямовуватися на забезпечення не лише зазначених вимог, але й на раціональну організацію торговельно-технологічного процесу, зокрема під час продажу товарів за традиційним методом продажу товарів (через прилавок).
У магазинах, які застосовують цей метод, заключний етап торговельно-технологічного процесу повинен включати такі операції: зустріч покупця і виявлення його намірів (попиту); пропонування і показ товару; допомога у виборі товару та інформування покупців щодо якісних характеристик продукції (товарів); пропонування супутніх і нових товарів; проведення технологічних операцій, пов'язаних з відмірюванням, нарізанням, зважуванням товарів тощо; розрахункові операції; упаковування і видача покупок. Розрахункові операції можуть виконуватися як на робочому місці продавця, так й у вузлі розрахунків.
У разі вибору покупцем певного товару в обов'язки продавця входить виконання технічних операцій, пов'язаних з нарізанням, відмірюванням, зважуванням товарів, які характеризуються значними витратами праці та часу на їх здійснення. Тому для якісного обслуговування покупців робоче місце продавця повинно бути організоване у відповідності з вимогами технологічних карт організації праці продавців, які доцільно розробляти для кожного робочого місця з урахуванням специфіки асортименту товарів, що реалізуються, особливостей технічного оснащення підприємства, застосовуваних методів продажу тощо. Важливу роль у якісному виконанні технічних операцій з відмірювання, нарізання, зважування товарів відіграє також знання продавцем правил продажу окремих товарів та оволодіння найбільш раціональними способами виконання окремих технічних операцій.
При організації продажу товарів за традиційним методом для недопущення скупчення покупців та виникнення незручностей у самостійному огляді ними товарів, виставлених у вітринах та демонстраційному обладнанні, важливо правильно обирати схеми (варіанти) планування торговельних залів. Найбільш розповсюдженою з них є лінійне розташування робочих місць продавців, яке може мати різні варіанти. Так, при глибині торговельного залу 6-7 метрів шафи і прилавки доцільно розташовувати в одну лінію, упритул до стінки, яка відділяє торговельний зал від підсобних приміщень. Якщо глибина торговельного залу перевищує 8 метрів, робочі місця продавців можуть розташовуватися вздовж двох або трьох стін.
Лінійна схема планування забезпечує приближення робочих місць продавців до приміщення для зберігання товарів, що скорочує витрати праці на переміщення товарів у торговельний зал; можливість поповнення товарів у торговельному залі під час роботи магазину, не створюючи незручностей для покупців; можливість переміщувати продавців на інші робочі місця.
Вибір варіанта лінійного планування робочих місць залежить не тільки від розміру і форми торговельного залу. Необхідно також щоб площа, зайнята робочими місцями продавців, не перевищувала 40 відсотків площі торговельного залу.
Касові кабіни необхідно розташовувати по фасадній лінії торговельного залу, а не по лінії обладнання робочих місць продавців, що незручно як для касирів, так і для продавців. Оптимальною глибиною і шириною касових кабін є 1,5 м.
Прискоренню обслуговування покупців у магазинах, які реалізують товари через прилавок, може сприяти здійснення розрахунків за товари у вузлі розрахунків, але таке рішення повинно бути достатньо обгрунтованим і орієнтованим на скорочення часу обслуговування покупців.
Разом із впровадженням раціональних технологій продажу товарів та формуванням системи якісного торговельного обслуговування покупців у торговельних залах магазинів, які функціонують на ринках, необхідно проводити також реконструкцію їх неторговельних приміщень, коридорів, місць приймання та зберігання товарів, орієнтуючись на застосування сучасних технологій товаропросування (наприклад, на основі використання контейнерних і пакетних перевезень, пакетно-модульних технологій із застосуванням уніфікованих полімерних лотків або картонних коробок, тари-обладнання тощо). У магазинах, які до проведення комплексу робіт з удосконалення ринку, не мали необхідних умов для механізованого розвантажування автотранспорту, потрібно передбачати облаштування розвантажувальних рамп або підйомних майданчиків, а також застосування спеціальних пристроїв, призначених для вирівнювання рівня підлоги автотранспорту і підлоги магазину.
У разі використання підйомно-транспортного обладнання ширина коридорів або зон транспортування товарів з рампи до торговельних залів чи в приміщення для зберігання товарів повинна бути не меншою ніж 2,5-3,0 м у зоні інтенсивного руху і не менше ніж 1,8-2,0 м - у зоні другорядних шляхів.
Для забезпечення вільного пересування підйомно-транспортних засобів, вантажних візків та інших засобів малої механізації, а також тари-обладнання необхідно ліквідувати пороги між коридорами, приміщеннями для зберігання й підготовки товарів до продажу і підсобними приміщеннями магазинів, а також перепади рівнів проходів і проїздів між окремими зонами ринку. Для механізації операцій вертикального переміщування товарів у реконструйованих магазинах ринкових комплексів рекомендується передбачати використання схем, які б дозволяли застосування ліфтів вантажопідйомністю 500 і 1000 кг.
Особливу увагу під час проведення реконструкції магазинів на ринках рекомендується звертати на забезпечення належних умов для зберігання товарів і виділення з цією метою відповідних приміщень, розміри яких потрібно визначати з урахуванням обсягів середньоденних поставок товарів, їх оборотності, габаритів стандартної одиниці тари (упаковки) та інших факторів.
Аналогічну роботу слід передбачати щодо переведення на раціональні технології також закладів ресторанного господарства та підприємств побутового обслуговування.
Загалом, у процесі вдосконалення діючих місцевих ринків їх адміністрації повинні забезпечити комплексний підхід до розробки технологічних рішень усіх об'єктів ринкового господарства, як власних, так і залучених.
2.3. Техніко-технологічне забезпечення місцевих ринків
Для розробки комплексу заходів з удосконалення діяльності місцевих ринків щодо техніко-технологічного забезпечення їх роботи доцільно передбачати:
проведення попереднього аналізу стану організації основних та допоміжних (забезпечуючих) операцій і робіт на ринку з виявленням трудоємких, важких і з несприятливими умовами робіт, проблем їх механізації, рівня технічного оснащення;
здійснення наукових і проектних розробок щодо будівель і споруд ринків, створення і впровадження нових видів обладнання для механізації робіт з високим рівнем ручної праці, робіт з розробки типового і нестандартного обладнання, прив'язки на місці технічної документації на технічні засоби і нестандартне обладнання;
покращання організації торгово-технологічних процесів та обслуговування покупців, вивчення і впровадження досвіду вітчизняних та зарубіжних підприємств аналогічного профілю;
удосконалення планування технічного оснащення ринків, організації роботи ремонтних служб;
фінансування і матеріально-технічне забезпечення комплексу відповідних заходів.
Для покращання якісного стану діючих місцевих ринків, які не відповідають за рівнем благоустрою сучасним вимогам, доцільно здійснювати роботи з установлення огорож, асфальтування територій, установлення покрівель над торговельними рядами (особливо тими, з яких здійснюється реалізація сільськогосподарської продукції у вечірній час), проведення ремонтів павільйонів або окремих їх частин, ремонту підвальних приміщень, перепланування та підвищення рівня технічного оснащення зон розвантажування транспортних засобів.
Роботи з реконструкції, розширення і технічного переоснащення діючих ринків повинні передбачати можливість раціонального перепланування існуючих будівель, заміни морально або фізично застарілих споруд, мереж, обладнання і поєднуватися з доведенням їх технічного оснащення всіма видами обладнання, підсобними та допоміжними приміщеннями до рівня, який би відповідав запланованій потужності чи ємності об'єкта ринку.
Одним із важливих рішень щодо вдосконалення діяльності місцевих ринків має бути упорядкування зони індивідуальної торгівлі через пункти дрібнороздрібної торговельної мережі та підвищення рівня організації роботи продавців. Особливу увагу необхідно звертати на дотримання вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок заняття торговельною діяльністю.
Для забезпечення належного рівня організації торговельно-технологічних процесів у пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі повинні використовуватися відповідні види торговельно-технологічного обладнання (вимірювальне, холодильне, реєстратори розрахункових операцій) та інвентарю. Стаціонарні пункти дрібнороздрібної торговельної мережі повинні бути обладнані електроосвітленням, а у випадку торгівлі напоями на розлив, продовольчими товарами без упаковки та продукцією ресторанного господарства - ще й підключені до водопровідної та каналізаційної мережі, мати місця для миття рук, обладнання, інвентарю (або посуд одноразового використання), комплект відповідних миючих і дезинфікуючих засобів, бачки з кришками для збирання відходів.
У стаціонарних пунктах дрібнороздрібної торговельної мережі повинні дотримуватися загальні вимоги до організації торгово-технологічного процесу, у тому числі щодо зберігання товарів, їх підготовки до продажу, реалізації товарів.
У разі створення на території ринку зони торгівлі з транспортних засобів необхідно передбачати її належне облаштування та відповідний рівень організації торгівлі. Для цього виду торгівлі застосовуються автомобілі зі спеціально сконструйованими кузовами або з переобладнаним кузовом стандартної конструкції.
Автомагазин рекомендується обладнувати ізотермічною шафою для продуктів, які потребують спеціальних температурних режимів транспортування та збереження, а для викладання переважної більшості товарів застосовувати шафи і підшафники із знімними дверцятами і спеціальними пристосуваннями (запорами, штангами тощо) для запобігання зсуванню товарів під час транспортування.
Доцільним є використання сучасних спеціалізованих автомобілів, оснащених автоматичним джерелом живлення, холодильною камерою, вітриною та електронним контрольно-касовим апаратом, для організації продажу готової продукції промислового виробництва (молока і молочних продуктів, ковбасних виробів і копченостей, кондитерських виробів тощо). Використання автомагазинів дозволяє покупцям безперешкодно ознайомлюватися з асортиментом товарів.
Зберігання товарів в автомагазині повинно здійснюватися на загальних принципах, тобто розміщують їх на постійних місцях з урахуванням вимог товарного сусідства.
Для активізації роботи торговельно-закупівельних підприємств ринків та бюро товарних послуг у процесі проведення робіт з удосконалення діяльності місцевих ринків доцільно переглянути місця їх дислокації на території ринку, реконструювати приміщення з метою повного збереження кількості й якості прийнятої від населення сільськогосподарської продукції, а також виділяти для реалізації цієї продукції спеціальні місця в торговельних рядах.
Для раціональної організації роботи продавців, що здійснюють продаж вагових товарів, у критих ринках рекомендується закріплювати за певними торговельними місцями ваговимірювальне обладнання відповідного призначення.
Для вечірніх ринків (вечірніх базарів) слід передбачати роботу необхідної кількості контролерів та прибиральниць, а також продовження часу роботи пунктів прокату засобів ваговимірювальної техніки, торговельного інвентарю та санітарного одягу.
З метою забезпечення збереження якості продукції, яка доставлена на ринок і не реалізована протягом одного дня, камери зберігання і холодильні камери повинні працювати цілодобово.
3. Оптові продовольчі ринки
3.1. Методичні підходи до формування оптових продовольчих ринків
Найбільшу питому вагу спеціалізованих оптових ринків повинні становити оптові продовольчі ринки (далі - ОПР). На цих ринках відновлюють свою роботу торговельно-заготівельні підприємства ринків, діяльність яких скерована на закупівлю продукції у населення, фермерських, колективних господарств та інших сільгоспвиробників. Основними видами послуг, що надаються на ОПР, є: оренда торговельних площ і місць; інформація про наявний асортимент продовольчих товарів на складах; надання посередницьких послуг щодо продажу товарів; юридична допомога суб'єктам господарської діяльності в укладанні договорів; інших документів; приймання товарів на відповідальне зберігання на складах; реклама товарів та інформація про їх якісні характеристики; доставка товарів з місць зберігання до місця продажу; збір та повернення транспортної тари; сортування окремих видів товарів; фасування товарів; інформування покупців про місця (зони) продажу товарів.
Разом з упровадженням сучасних технологій продажу товарів та формуванням системи якісного торговельного обслуговування покупців на ОПР необхідно проводити реконструкцію неторговельних приміщень, коридорів, місць приймання та зберігання товарів, орієнтуючись на застосування сучасних технологій товаропросування (наприклад, на основі використання контейнерних і пакетних перевезень, пакетно-модульних технологій із застосуванням уніфікованих полімерних лотків або картонних коробок, тари-обладнання тощо). У магазинах, що входять до складу ринкових торговельно-сервісних комплексів, які до проведення заходів з трансформації ринку в торговельно-сервісні комплекси не мали необхідних умов для механізованого розвантажування автотранспорту, потрібно передбачати влаштування розвантажувальних рамп або підйомних майданчиків, а також застосування спеціальних пристроїв, призначених для вирівнювання рівня підлоги автотранспорту і підлоги магазину.
У разі використання підйомно-транспортного обладнання ширина коридорів або зон транспортування товарів з рампи до торговельних залів чи в приміщення для зберігання товарів повинна бути не менше ніж 2,5-3,0 м в зоні інтенсивного руху і не менше ніж 1,8-2,0 м - у зоні другорядних шляхів.
Для забезпечення вільного пересування підйомно-транспортних засобів, вантажних візків та інших засобів малої механізації, а також тари-обладнання рекомендується ліквідувати пороги між коридорами, приміщеннями для зберігання і підготовки товарів до продажу та підсобними приміщеннями магазинів, а також перепади рівнів проходів і проїздів між окремими зонами ринку. Для механізації операцій вертикального переміщення товарів у реконструйованих магазинах ОПР рекомендується передбачати використання схем, які б дозволяли застосування ліфтів вантажопідйомністю 500 і 1000 кг.
Під час проведення реконструкції магазинів необхідно звертати особливу увагу на забезпечення належних умов для зберігання товарів і виділення для цього відповідних приміщень, розміри яких потрібно визначати з урахуванням обсягів середньоденних поставок товарів, їх оборотності, габаритів стандартної тари (упаковки) та інших факторів.
У результаті проведення реконструкції та нового будівництва на території ОПР повинні бути створені стаціонарні об'єкти роздрібної торгівлі, які б:
застосовували ефективні, орієнтовані на індивідуальне обслуговування суб'єктів господарської діяльності методи продажу товарів;
забезпечували високий рівень культури торговельного обслуговування і активну пропозицію товарів;
дозволяли ефективно використовувати торгові площі будівлі;
мали стабільний асортимент товарів у межах обраної спеціалізації і з урахуванням динаміки змін попиту населення;
вміло застосовували засоби зовнішньої, внутрішньомагазинної реклами та інформаційної роботи;
були забезпечені необхідним торговельно-технологічним обладнанням та інвентарем і застосовували найбільш ефективні схеми технологічного планування торговельних приміщень;
застосовували засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт і операцій з внутрішньомагазинного переміщення товарів, забезпечували необхідні умови для правильного проведення операцій приймання товарів;
надавали додаткові послуги покупцям з урахуванням специфіки асортименту реалізованих товарів;
дотримувалися встановленого і найбільш зручного для відвідувачів режиму роботи;
забезпечували належний рівень організації праці та відпочинку торгового персоналу, збереження товарів та інших матеріальних цінностей;
забезпечували економне використання паливно-енергетичних ресурсів, скорочення товарних втрат і втрат по тарі.
Загалом, у процесі вдосконалення діючих ОПР та їх трансформації адміністрація ринку повинна забезпечити комплексний підхід до розробки технологічних рішень усіх об'єктів ринку (як власних об'єктів, так і залучених).
3.2. Базові моделі оптових продовольчих ринків
З метою забезпечення швидкого товаропросування від виробників до споживачів та повнішого забезпечення потреб населення у харчових продуктах створюються оптові ринки з продажу продовольчих товарів різних видів.
Основними ознаками класифікації ОПР за видами є: територіальний принцип (територіальні ринки); функціональна спрямованість; організаційно-правова форма утворення; форма власності; спеціалізація.
Оптовий продовольчий ринок повинен мати: торговельний зал з павільйонно-секційною організацією торгового процесу; приміщення для зберігання товару (складське господарство); підготовчий цех; цех із фасування, пакування та комплектації оптових партій товару; цех з ремонту тари, стелажів, піддонів, ваг та інших засобів вимірювальної техніки та приладів, холодильного обладнання, підйомно-транспортного обладнання, а також цех з дрібного ремонту автомобілів; лабораторію з якості товарної продукції; гаражі, обладнані стоянки для автомобілів продавців та покупців.
У складі інфраструктури крупномасштабних ОПР повинні бути передбачені: відділення банку та страхової компанії; медичний пункт з аптекою; вузол зв'язку (пошта, телефон, телефакс); готель або гуртожиток; їдальня або кафе-бар; інформаційно-рекламний та консультаційний пункт.
Крім того, кожен ОПР повинен бути забезпечений: інженерними комунікаціями (внутрішні дороги, водогін, водовідведення, опалення, освітлення); під'їзними шляхами; необхідною кількістю підйомно-транспортного обладнання, обладнанням для пакетування, фасування і пакування товарів, холодильним обладнанням, засобами ваговимірювальної техніки, обладнанням для зберігання товарів; достатньою кількістю інвентарю (для відкривання тари та пакування, для перевірки якості товарів, для підготовки товарів до продажу тощо); протипожежним інвентарем. Ринок повинен мати охоронну службу та службу безпеки.
Залежно від товарної спеціалізації інфраструктура окремих видів оптових продовольчих ринків може мати свої особливості.
Оптовий ринок з продажу худоби, крім вищезазначених елементів інфраструктури, повинен мати бійню, сховище для кормів, спеціальне приміщення для укладання угод, лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи.
Оптові ринки з продажу м'яса та м'ясопродуктів у своєму складі повинні передбачати приймальні і забійні пункти худоби, спеціальні складські камери для тимчасового зберігання охолодженого і замороженого м'яса та продуктів його переробки. У підготовчому цеху таких ринків може проводитися розбирання та обробка, фасування м'яса, птиці, виготовлення і підготовка до продажу напівфабрикатів.
Оптові ринки з продажу картоплі та плодоовочевої продукції у підготовчих цехах здійснюють сортування, калібрування, пакуванням продукції.
На оптових ринках з продажу морепродуктів повинні бути передбачені холодильні камери для зберігання охолоджених морепродуктів, відповідні ємкості з водою для зберігання і реалізації живої риби та інших гідробіонтів, цех з обробки продукції, виготовлення та підготовки до реалізації напівфабрикатів.
Розміщення ОПР здійснюється з урахуванням особливостей ринку продовольства різних регіонів.
Оптові ринки з продажу худоби розташовуються, в основному, у тваринницьких регіонах, що дозволить у перспективі об'єктивно визначити ціну на худобу та птицю і усунути монопольний вплив районних (міжрайонних) м'ясопереробних підприємств.
Оптові ринки з продажу м'яса і м'ясопродуктів створюються двох видів залежно від концентрації та територіального розміщення підприємств м'ясопереробної промисловості:
територіальні оптові ринки та ринки з продажу м'яса і м'ясопродуктів у зонах найбільшої концентрації вирощування худоби та значно віддалених від підприємств м'ясопереробної промисловості (понад 150-200 км);
оптові ринки з продажу м'яса і м'ясопродуктів у районах, які мають мережу тваринницьких комплексів з відгодівлі великої рогатої худоби, свиней, птиці м'ясного напрямку і які розташовані поблизу м'ясопереробних підприємств.
Оптові ринки з продажу продовольчих товарів та плодоовочевої продукції створюються в місцях споживання цієї продукції, оптові ринки з продажу морепродуктів - в місцях промислу, переробки та їх зберігання (як правило, у портових містах).
ОПР доцільно створювати на базі існуючих підприємств оптової торгівлі (плодоовочеві бази, холодильники тощо) різних форм власності за згодою їх трудових колективів.
Використання земельних ділянок (майна) для створення ОПР доцільно проводити за конкурсом.
Найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для ОПР є відкриті акціонерні товариства. Акціонерами можуть бути виробничі, переробні, заготівельні, торговельні, сервісні підприємства та організації, інші юридичні та фізичні особи.
Серед засновників ОПР можуть бути сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, об'єднання особистих підсобних господарств, інші види аграрних підприємств, переробні підприємства, інтегровані господарські системи, організації та підприємства споживчої кооперації, торговельні підприємства та торговельні посередники, органи управління аграрно-промисловим комплексом, адміністративні органи управління, банки, іноземні фірми, а також фізичні особи.
ОПР стратегічної сировини можуть бути засновані державою і функціонувати як державні підприємства. У такому випадку не менше ніж 51 відсоток акцій має належати державі.
4. Торговельно-сервісні комплекси
4.1. Методичні підходи до формування торговельно-сервісних комплексів
Торговельно-сервісний комплекс передбачає, як правило, створення єдиного органу управління - дирекції.
Робота з трансформації діючих ринків у торговельно-сервісні комплекси повинна спрямовуватися на формування якісно відмінної системи обслуговування покупців і передбачати, насамперед, удосконалення матеріально-технічної бази ринкового господарства та впровадження найбільш ефективних форм і методів торговельного та побутового обслуговування.
Основу ринкових торговельно-сервісних комплексів повинні складати критий ринок, торговельні павільйони, торговельні модулі, магазини (у тому числі супермаркети), ринок дрібнооптової торгівлі, заклади ресторанного господарства, підприємства побутових послуг, готель, складські будівлі та приміщення тощо.
Критий ринок у складі ринкового торговельно-сервісного комплексу - капітальна будівля великої місткості, у якій розташовані торговельні, складські, службові та підсобні приміщення. Критий ринок створюється з метою організації роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією через торговельні ряди, де виділяються окремі торговельні місця. У будівлі критого ринку повинні розташовуватися також приміщення для зберігання продуктів і тари, холодильні камери, лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи, адміністративно-побутові приміщення тощо.
Торговельний павільйон - відокремлена, закрита з усіх боків будівля або приміщення, призначене для торгівлі протягом усього року, що обов'язково має значних розмірів торговельний зал для покупців. У торговельних павільйонах торговельні місця повинні влаштовуватися на стаціонарній основі.
Торговельний модуль - будівля, призначена для організації роздрібної торгівлі продовольчими та/або непродовольчими товарами, організації роботи закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, бари, кафетерії тощо), у якій розміщуються приміщення для зберігання продуктів і тари, холодильні камери, адміністративно-побутові приміщення тощо. Торговельні місця в торговельному модулі створюються у відокремлених відділах шляхом використання легких конструкцій, що дозволяє в короткий строк змінювати планування площі торговельного залу.
Магазини на території ринкових комплексів розташовані в будівлях, які знаходяться в зоні торговельного обслуговування і досить часто функціонують на території ринків уже тривалий час. На території ринкових комплексів можуть діяти магазини з торгівлі продовольчими та/або непродовольчими товарами, які мають різний товарний профіль, застосовують різні методи продажу і відрізняються рівнем торговельного обслуговування.
Ринок дрібнооптової торгівлі - комплекс споруд або вантажних контейнерів, які служать одночасно складами для зберігання товарів і приміщеннями для дрібнооптової та/або роздрібної торгівлі. За необхідності торговельні місця обладнуються відповідним торговельним холодильним обладнанням для зберігання і торгівлі продуктами, що швидко псуються. Територія дрібнооптового ринку може поділятися на окремі зони для дрібнооптової та роздрібної торгівлі. На територію зони дрібнооптової торгівлі можна передбачити заїзд автотранспорту для відпуску товарів безпосередньо з торговельних місць.
Для довготривалого зберігання великих партій продукції і товарів можуть використовуватися складські приміщення, розташовані в підвалах торговельних модулів або в окремих складських будівлях.
Блок закладів ресторанного господарства може об'єднувати у своєму складі приміщення ресторанів, кафе, барів, а також виробничі, складські, службові, підсобні приміщення.
За аналогічним принципом облаштовується будівля готельного комплексу.
Під час проектування будівель та споруд ринкових торговельно-сервісних комплексів об'ємно-планувальні й конструктивні рішення проектів повинні розроблятися на основі уніфікованих міжгалузевих або галузевих габаритних схем і широкого застосування матеріалозберігаючих конструкцій масового виготовлення, передбачених каталогами індустріальних виробів.
При створенні ринкових торговельно-сервісних комплексів необхідно передбачати підвищення вимог до архітектурної якості проектів, поліпшення зовнішнього вигляду та інтер'єрів будівель, створення найкращих умов для персоналу ринків, залучених підприємств та відвідувачів. Важливими умовами є застосування енергозберігаючих систем електро-, тепло-, водопостачання, економічних сучасних матеріалів та виробів, які б сприяли зменшенню трудоємкості та прискоренню робіт з монтажу і експлуатації будівель, споруд, окремих мереж і пристроїв. Необхідною умовою якості проекту є врахування екологічних вимог, що пов'язано із запобіганням шкідливому впливу технологічних процесів підприємств ринкового торговельно-сервісного комплексу, складів і холодильників. Разом з цим, необхідно забезпечити створення оптимальних умов праці персоналу.
Трансформування підприємств ринків у сучасні ринкові торговельно-сервісні комплекси пов'язано з необхідністю забудови їх територій новими об'єктами стаціонарної торгівлі, ресторанного господарства та побутового обслуговування (криті ринки, торговельні модулі, супермаркет, ресторан, кафе, готель, дрібнооптовий ринок, складські приміщення тощо) у поєднанні з проведенням реконструкції раніше збудованих будівель та/або приміщень торговельних об'єктів, власниками яких є як самі ринки, так і залучені учасники ринкової торгівлі.
Під час проведення на ринках нового будівництва або реконструкції діючих об'єктів торгівлі необхідно орієнтуватися на створення комплексу сучасних підприємств, які б відрізнялися комфортними умовами для відвідувачів, більш високим рівнем торговельного обслуговування, наданням покупцям повного комплексу додаткових послуг.
4.2. Організаційна структура та характеристика функціональних зон торговельно-сервісних комплексів
Ринкові комплекси, ринки і їх філіали, що становлять основу ринкового господарства, формуються з власних і залучених ринкових елементів, які нерозривно пов'язані між собою.
Власні структурні елементи ринку включають підрозділи: торговельні, обслуговування і господарсько-допоміжні. Залучені структурні елементи ринку представляють на ньому різних типів, видів, спеціалізації торговельні та обслуговчі підприємства й одиниці інших обслуговчих систем: торгівлі, ресторанного господарства та різних видів обслуговування (побутового, транспортного тощо).
Узагальнюючими показниками потужності торговельно-сервісного комплексу є кількість створених на ринку торговельних місць для продавців і площа ринку.
Загальна кількість торговельних місць на ринку визначається сумуванням кількості торговельних місць, створених в окремих зонах ринку. Розмір торговельного місця залежить від його спеціалізації.
Площа ринку є другим узагальнюючим показником потужності підприємства ринку. Вона включає в себе безпосередньо торговельну площу, торговельно-допоміжну площу, площу під обслуговчими підприємствами, площу обладнаних автомобільних стоянок, площу під санітарно-гігієнічними спорудами та адміністративно-господарську площу.
Для функціонування ринку найважливішого значення набуває торговельна площа, що складається із площ, відведених і обладнаних для проведення ринкового торгу, яка, у свою чергу, складається з окремих зон - індивідуальної, сезонної, ярмаркової, власної торгівлі ринку і торгівлі суб'єктами інших торговельних систем.
Зона індивідуальної торгівлі поділяється на: установчу площу столів-прилавків і прилеглу площу, необхідну для забезпечення роботи продавця і розміщення необхідної для безперебійної торгівлі кількості товарів; площу проходів для покупців, включаючи евакуаційні проходи; площу для руху транспортних засобів і технологічного обладнання. До цієї зони входять також установчі площі розташованих у ній магазинів і павільйонів, пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі, закладів ресторанного господарства, майстерень і пунктів побутового обслуговування тощо. Зона індивідуальної торгівлі також може розміщуватися в капітальних спорудах, у павільйонах, на критих і відкритих майданчиках.
Зона сезонної торгівлі за сукупністю складових є ідентичною із зоною індивідуальної торгівлі, але створюється переважно на відкритих літніх майданчиках у межах або поблизу ринку, на міні-ринках і призначена для розміщення продавців, які реалізують вирощену в літньо-осінній період продукцію.
Зона ярмаркової торгівлі - площі, відведені під проведення тематичних або сезонних ярмаркових заходів. Вона може бути частково забудована некапітальними об'єктами (павільйонами, кіосками), оснащена спеціальним немеханічним обладнанням (критими і відкритими столами-прилавками). До цієї зони входять також необладнані майданчики. З метою ефективного використання наявних площ ринку доцільно в періоди між сезонними ярмарками комбінувати окремі зони торговельної площі із зоною ярмаркової торгівлі й використовувати їх в інших цілях - для ведення власної торгівлі, для розміщення на них торговельних підприємств різних форм власності, організації торговельних місць для реалізації вживаних речей, автостоянок тощо.
Зони власної торгівлі ринку і торгівлі інших систем практично не можливо відокремити територіальне, вони комбінуються і перемежаються із зонами індивідуальної і сезонної торгівлі ринку.
Торговельно-допоміжна площа ринку відводиться під технологічні та допоміжні структурні підрозділи, призначені для організації ринкової торгівлі: комори із ваговимірювальними засобами, торговельним інвентарем і санітарним одягом; неохолоджувані склади і камери зберігання; стаціонарні холодильники ринків; лабораторії санітарно-ветеринарної експертизи; майстерні з ремонту ваг, торговельного інвентарю, а також пральні санодягу. Сучасні ринки для повноцінної організації ринкового торгу повинні створювати такі структури, виділяючи під них частину площі ринку.
Площа під обслуговчими підприємствами відводиться для побутових (комбінати, майстерні, ательє тощо) і комунальних (готелі, кімнати для продавців) підприємств або їх підрозділів як самого ринку, так і залучених обслуговчих систем. Ця площа не відокремлюється, а комбінується з іншими площами ринку.
У складі загальної площі ринку виділяється також площа під санітарно-гігієнічні споруди, площа адміністративно-господарського призначення і площа для обладнання автомобільних стоянок.
Важливою складовою діяльності ринкового торговельно-сервісного комплексу є створення і надання широкого спектра послуг як для продавців, так і для покупців. Сфера платних послуг формується на принципах купівлі-продажу послуг. Послуги надає сам ринок, підприємства та організації залучених обслуговчих систем, а також продавці продукції та товарів на ринках.
Функції і напрями діяльності ринків повинні розширюватися. У їх структурі можуть з'являтися об'єкти побутового, фінансового, соціально-культурного, правового та інформаційного обслуговування.
4.3. Технічне оснащення торговельно-сервісних комплексів
Актуальним завданням на етапі трансформації ринків у ринкові торговельно-сервісні комплекси є створення такої системи технічних засобів, яка б включала мінімальний необхідний набір приладів, обладнання і пристосувань для комплексної механізації технологічних процесів, а також визначала б основні параметри обладнання для забезпечення визначених обсягів реалізації товарів, продуктивності праці і технічного рівня.
Процес трансформації крупних ринків з продажу непродовольчих товарів у торговельно-сервісні комплекси пов'язаний з необхідністю диференційованого підходу до створення системи технічних засобів безпосередньо для ринків (зони ринкової торгівлі в критому ринку або торговому павільйоні) та для комплексів об'єктів торгівлі (магазинів, торгових модулів, кіосків, закладів ресторанного господарства тощо) і об'єктів побутового обслуговування. Ця робота повинна проводитися з урахуванням прийнятих схем зонування території та технологічного планування окремих об'єктів і модулів, необхідності раціоналізації, механізації й електронізації торгово-технологічних операцій і процесів на базі сучасного обладнання, технічних засобів та приладів.
При визначенні якісного (видового) та кількісного складу технічних засобів для зон ринкової торгівлі необхідно:
правильно визначити види робіт, які потребують механізації і використання відповідних технічних засобів;
провести розрахунок орієнтовних обсягів робіт, які повинні виконуватися у відповідних функціональних зонах з використанням обладнання даного виду;
обрати тип і потужність обладнання кожного виду з урахуванням специфіки товарів, особливості тари та пакування, маси одиниці товару чи упаковки тощо, а також частоти виконання окремих операцій на кожному торговельному місці протягом робочого дня;
провести розрахунок потреби в обладнанні кожного виду і типу з урахуванням типу ринку, його потужності (кількість торговельних місць) і частоти продажу товарів.
У міру розвитку торговельно-сервісних комплексів можна очікувати розвиток тенденції до їх типізації, зокрема за потужністю. У такому разі укомплектування ринків торгово-технологічним обладнанням, засобами вимірювальної техніки, інвентарем, спецодягом здійснюється у відповідності з усталеними нормами оснащення, які будуть розроблені для кожного типу та категорії ринків. Ці норми повинні встановлюватися з розрахунку на одиницю потужності ринку, наприклад на 100 торговельних місць. При укомплектуванні ринків обладнанням та інвентарем пріоритет повинна мати продукція вітчизняних виробників як така, що відповідає нормам національних стандартів і вимогам ринкової торгівлі.
Такий підхід може бути застосований також для місцевих і спеціалізованих ринків, які повинні проходити процес удосконалення, упорядкування діяльності і раціоналізації функціональних процесів.
Заступник директора департаменту регіонального розвитку - начальник управління внутрішньої торгівлі та побутових послуг Ю.Родіонов
Додаток 1
до Методичних рекомендацій
щодо базових моделей ринків
з продажу продовольчих та
непродовольчих товарів
Перелік
тилових проектів ринків для будівництва в
містах та селищах міського типу П-02-5,
рекомендованих для використання під час
проектування критих ринків *
------------------------------------------------------------------
| Позначення типового | Назва і коротка характеристика |
| проекту | типового проекту |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-9 |Критий ринок на 75 торговельних місць з |
| |підприємством торговельного |
| |обслуговування. Будівля одноповерхова. |
| |Стіни - панельного, типу. |
| |Об'єм-9 745 куб. м |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-10 |Критий ринок на 112 торговельних місць з |
| |комплексом підприємств |
| |торговельно-побутового обслуговування. |
| |Будівля одно- і двоповерхова. Стіни - |
| |панельного типу. Об'єм ринку з |
| |господарським блоком - 12 973 куб. м. |
| |Готель на 50 місць |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-11 |Критий ринок на 158 торговельних місць з |
| |комплексом підприємств |
| |торговельно-побутового обслуговування. |
| |Будівля одно- і двоповерхова. Каркас - |
| |збірний залізобетонний; стіни - панельного|
| |типу. Об'єм ринку з - 20 895 куб. м. |
| |Готель на 50 місць |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-12 |Комплекс ринку торговельною площею 1500 |
| |кв. м. У складі: універсам торговельною |
| |площею 620 кв. м, готель на 100 місць, |
| |ресторан на 100 місць, магазин |
| |"Кулінарія", пошта і комбінат побутового |
| |обслуговування. Будівля - одно-, |
| |чотириповерхова. Каркас - збірний |
| |залізобетонний; стіни - панельного типу. |
| |Покриття торговельного залу - структурна |
| |плита з армоцементних елементів або |
| |дерев'яне. Об'єм - 44 687 куб. м |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-16 |Ринок торговельною площею 900 кв. м на 150|
| |торговельних місць. У складі: універсам, |
| |готель на 50 місць, кафе на 50 місць, |
| |закусочна на 50 місць, блок |
| |обслуговування. Будівля - одно-, |
| |двоповерхова. Каркас - збірний |
| |залізобетонний; стіни - панельного |
| |(легкобетонна панель) типу. Об'єм ринку та|
| |універсаму - 17 280 куб. м, готелю - |
| |4481 куб. м |
|---------------------+------------------------------------------|
|272-14-17 |Комплекс ринку торговельною площею 600 кв.|
| |м на 100 торговельних місць. У складі: |
| |магазин "Овочі-фрукти", кафе на 50 місць, |
| |готель на 25 місць. Будівля - одно-, дво-,|
| |триповерхова. Каркас - збірний |
| |залізобетонний, стіни - панельного типу. |
| |Об'єм - 14 240 куб. м |
------------------------------------------------------------------
* Організація-розробник - Центральний науково-дослідний інститут інженерно-економічного проектування торгово-побутових будівель і туристичних комплексів
Заступник директора департаменту регіонального розвитку
- начальник управління внутрішньої торгівлі та побутових послуг Ю.Родіонов
Додаток 2
до Методичних рекомендацій
щодо базових моделей ринків
з продажу продовольчих та
непродовольчих товарів
Види обладнання і розрахунки
потреби в них
В об'єктах роздрібної торгівлі на ринках може використовуватися обладнання таких основних груп: вимірювальне обладнання; електронне контрольно-касове обладнання; торгові меблі; підйомно-транспортне обладнання; роздрібнювально-різальне обладнання; фасувально-пакетувальне обладнання і засоби пакетування; лінії комплексної підготовки товарів до продажу; холодильні машини й обладнання; торговельні автомати; загально-технічне обладнання та інвентар; технічні засоби реклами; спеціалізований торговельно-технологічний транспорт; технічні засоби для управління торговими процесами; технічні засоби для обробки комерційної інформації.
Доцільним є використання розрахункового методу визначення потреби в технічних засобах.
Для розрахунку потреби в торговельному немеханічному обладнанні (торгових меблях) для конкретного магазину необхідно розробити схему технологічного планування магазину і на її основі розрахувати потребу в торгових меблях; провести розстановку обладнання на схемі; перевірити відповідність оптимальних техніко-економічних показників (коефіцієнта установчої площі та коефіцієнта демонстраційної площі) оптимальним параметрам; скласти специфікацію на корпусні, укомплектовані вироби згідно з методичними рекомендаціями, наведеними в каталогах торгових меблів, для збирання необхідних композицій торгових меблів.
Загальна потреба в торгових меблях для торговельного підприємства може визначатися за формулою:
Рзаг = Рнов + Рдоосн + Рзамін,
де Рзаг - загальна потреба в торгових меблях; Рнов - потреба в меблях для оснащення нових торговельних приміщень; Рдоосн - потреба для дооснащення (технічного переозброєння) магазинів, од.; Рзамін - потреба для заміни фізично зношених меблів, од.
При визначенні потреби у вимірювальному обладнанні найчастіше визначають потребу у ваговимірювальному обладнанні. При виборі типу ваг ураховують специфіку роботи торговельного підприємства, види товарів та їх упаковку, обсяг і структуру товарообороту, мінімальний розмір відважувань, величину найчастіших відважувань, а також чинні норми технічного оснащення вагами.
У торговельних залах магазинів переважно застосовують настільні ваги. Для продажу бакалійних товарів, м'яса, риби використовують ваги ВН-10Ц13, для зважування овочів, фруктів-ваги ВЦЛ-10, які мають зручний для укладання товарів лоток, у ювелірних магазинах потрібні лабораторні електронні ваги 3-го класу точності (ГОСТ 24104) з виносним електронним відліковим пристроєм (дисплеєм).
Для приймання і відпуску товарів великими партіями склади і холодильники оснащують товарними пересувними вагами, автомобільними вагами тощо.
Потрібна кількість ваг визначається обсягом товарів, що підлягають щоденному зважуванню, і добовою пропускною спроможністю ваги даного типу. Подальший розрахунок потреби у вагах проводиться за формулою:
В = О : П,
де В - потрібна кількість ваг, од.; О - кількість товарів, що продається (або фасується) за зміну, кг; П - пропускна спроможність ваги, кг/за зміну.
Пропускна спроможність ваги визначається за формулою:
П = Н х Т х К : t,
де Н - найбільша границя зважування на даній вазі, кг; Т - час корисної роботи ваги за зміну, хв; К - коефіцієнт використання найбільшої границі зважування; t - час однієї операції зважування.
Коефіцієнт використання найбільшої границі зважування визначається за формулою:
К = Мнч : Макс,
де Мнч - маса однієї найбільш часто зважуваної упаковки; Ммакс - найбільша границя зважування даної ваги.
Крім розрахункової кількості ваг необхідно передбачити резервні та контрольні ваги.
Для оснащення підприємств торгівлі може використовуватися інвентар таких груп:
Інвентар для відкриття тари і пакування. Для відкривання дерев'яної тари використовують: знімач обручів, важіль-цвяходер для виймання ден бочок, бондарний набивач, цвяходер-ножиці, цвяходер-молоток, звичайний молоток, молоток-цвяходер-ножиці. Для відкривання м'якої тари - серпастий ніж з погрубшенням на кінці леза; для відкривання металевої тари - ключ для вивінчування пробок з металевих бочок.
Інвентар для перевірки якості товарів. У продовольчих магазинах це овоскопи-виноскопи для перевірки якості яєць і вина на просвіт, шаблони для калібрування лимонів, різні щупи для взяття проб масла, сипучих товарів тощо. У непродовольчих магазинах застосовують пробники, омметри, тестери, спеціальні стенди для перевірки, наприклад, телерадіоапаратури.
Інвентар для підготовки товарів до продажу. При підготовці товарів до продажу в продовольчих магазинах використовуються різні інструменти і пристосування: сокири, пили, сікачі, ножі, ножиці, струни для різання монолітів масла брусками. Сокири м'ясорубні застосовують для розрубування великих туш м'яса. Сокира-тупиця має більш широке і тонке полотно, ніж полотно звичайної сокири, що дозволяє рубати м'ясо з меншим витрачанням фізичної енергії, меншими втратами м'яса і соку. Пили-ножовки потрібні для розпилювання трубчастих кісток, туш мороженого м'яса. Сікачі використовують для розрубування кісток м'яса туш, а також для розрубування птиці й дичини.
Ножі для м'ясної і рибної гастрономії мають різну конфігурацію леза, ручки і різні розміри. Полотно гастрономічних ножів для ковбас і шинки поступово звужується до лобної частини, з гострим кінцем. Полотно сирного ножа в лобовій частині закінчується тупим кінцем. Ручка ножа знаходиться дещо вище полотна.
Для підготовки до продажу непродовольчих товарів застосовують прасувальні дошки, праски, планшетки для накатування тканин, намотування мережива; щітки для чищення взуття і одягу; ножиці для різання паперу, тканин, металеві і дерев'яні метри тощо.
Рекламно-виставковий інвентар призначений для інформації покупців про товари, що є в продажу, їх показу та оформлення інтер'єру магазину.
Для продовольчих товарів використовуються: дерев'яні лотки для ягід і фруктів; металеві лотки (оцинковані, емальовані, з нержавіючої сталі) для оселедців, солених і попередньо нарізаних гастрономічних товарів, солоно-маринованих овочів і грибів; блюда фарфорові і фаянсові для кулінарних виробів. Сипучі товари і кондитерські вироби викладають у скляні бочата різної форми і розмірів, у вази.
Різноманітні пристосування для викладання і показу товарів використовують у непродовольчих магазинах. Це манекени і напівманекени, фігурні підставки для готового плаття, головних уборів, трикотажу; плечики різної форми для швейних виробів; підставки для взуття тощо.
Інвентар для надання послуг покупцям при виборі товарів складається з таких пристосувань: підставок і дзеркал для примірювання взуття, дзеркал для примірювання головних уборів, ювелірних прикрас, кошиків для відбирання товарів у магазинах самообслуговування.
Лічильний інвентар - це мікрокалькулятори, монетниці, губочниці для змочування пальців при підрахунку грошей касиром.
Інвентар для прибирання і санобробки приміщень включає сміттєзбірники, урни для сміття, кошики, совки для сміття, відра, пилососи.
Протипожежний інвентар складається з вуглекислотних і пінних вогнегасників, бочок з водою, ящиків з піском, протипожежних щитів з набором інструментів (багри, сокири, лопати, ломи, відра тощо) для гасіння пожежі.
Добір і визначення потреби в торговому інвентарі може здійснюватися залежно від типорозміру торговельного підприємства на підставі Приблизних норм технічного оснащення магазинів.
Розрахунок потреби в електронних контрольно-касових апаратах слід проводити з урахуванням положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ).
Потрібну кількість підйомно-транспортного обладнання рекомендується визначати за формулою:
М = Вд : ( Пе х Тд),
де М - потрібна кількість механізмів, од.; Вд - добовий вантажооборот, т; Пе - годинна експлуатаційна продуктивність механізму, т/год; Тд - кількість годин роботи механізму за добу, год.
Потребу в підйомно-транспортному обладнанні для окремих складів оптових продовольчих ринків рекомендується розраховувати щодо кожного окремого типу цього обладнання з урахуванням прогнозованих обсягів вантажообороту, характеру вантажів, їх маси і розмірів.
При розробці схеми механізації торговельного підприємства й оснащення його підйомно-транспортним обладнанням слід ураховувати конструктивні особливості будівлі (поверховість, габарити приміщень, граничні навантаження на перекриття, розміщення опірних колон); обсяг вантажообороту; відстань переміщення вантажів; асортимент товарів, їх габарити; вид і розміри тари, масу одиничного вантажу, види використовуваних піддонів, контейнерів, тари-обладнання тощо.
На вибір конкретних видів технологічного обладнання складів для зберігання товарів (стелажі, піддони) впливають: тип складу, асортимент товарів, що підлягають зберіганню; габарити місць зберігання, вантажооборот складу; продуктивність і тип використовуваного підйомно-транспортного обладнання.
При виборі стелажів необхідно дотримуватись таких вимог:
відповідність вибраних стелажів типу і габаритам складського приміщення, асортименту товарів; відповідність ємкості гнізд (чарунок, ящиків) кількості розміщуваних у них товарів одного сорту (розміру) і габаритам окремих вантажних місць; відповідність ємкості стелажів величині максимального товарного запасу, що підлягає зберіганню.
Особливо важливу роль у системі складу відіграють піддони, які розглядаються як основний засіб для формування умовної вантажної одиниці (вантажного пакета).
Необхідна кількість піддонів для кожного складу оптового продовольчого ринку може бути визначена за формулою:
Qcp
Nпз = ------- + N рез,
q
де Qcp - середньорічний запас товарів однорідної групи, що підлягає збереженню на складі, т; q - середньозважена вантажомісткість піддону в даній групі товарів, т; Nпз - резерв (пропонується приймати в розмірі 5-7 відсотків визначеної потреби).
Вибір холодильного обладнання залежить від асортименту й кількості швидкопсувних товарів, режиму й особливостей їх зберігання, методів продажу товарів. Так, для торгівлі замороженими продуктами (м'ясом, птицею, овочами, фруктами) необхідно передбачити низькотемпературні камери й прилавки, для продажу охолоджених продуктів - середньотемпературне обладнання, а для реалізації кондитерських виробів, свіжих фруктів, ягід слід підібрати високотемпературне холодильне обладнання.
З урахуванням технології продажу товарів для торговельних залів магазинів самообслуговування обирають відкрите обладнання; ПВХС-1-0,315), а для магазинів з традиційним методом торгівлі - закрите обладнання (ПВХС-1-0,63).
Потреба в холодильному обладнанні розраховується з урахуванням потреби в охолоджувальній площі і холодильних установках. Для складів оптових продовольчих ринків рекомендується розраховувати, насамперед, потребу в охолоджуваній площі, яка залежить від кількості товарів, що підлягають зберіганню в умовах середньо- або низькотемпературного режиму. Кількість товарів виражається значенням прогнозованого обсягу товарних запасів кожної з окремих товарних груп. Розрахунок максимального розміру товарних запасів, що підлягають зберіганню в охолоджуваних приміщеннях, рекомендується проводити за показниками середньоденного товарообороту, середньої ціни і термінів зберігання продуктів за формулою:
g х t
G = ------- (кг),
р
де G - максимальний товарний запас, що підлягає зберіганню на даному складі, кг; g - середньоденний товарооборот, тис. грн.; t - термін зберігання, днів; р - середня ціна за 1 кг.
Знаючи максимальну кількість продуктів, які підлягають зберіганню, на основі орієнтованих норм навантаження на 1 кв. м або підраховуючи суму розмірів тари і обладнання, у яких зберігаються такі продукти, можна розраховувати загальну площу камер.
Розрахунок охолоджуваної площі в кожній товарній групі проводять за формулою:
G х К
S = ------- (кв. м)
N
де G - максимальний товарний запас, що підлягає зберіганню на даному складі, кг; К - коефіцієнт переведення вантажної охолоджуваної площі в загальну (в межах 1,5-1,7); N - норма навантаження на 1 кв. м площі підлоги, кг/кв. м.
Площу окремих холодильних камер визначають шляхом сумування потреби товарних груп, які зберігатимуться, з урахуванням вимог товарного сусідства.
Більш прискореним є метод розрахунків за зведеною формулою:
О х Т х К
П = -----------,
Н
де П - охолоджувана площа, кв. м; О - середньоденна реалізація продуктів, кг; Т - термін зберігання, днів; К - коефіцієнт переведення вантажної площі в загальну (1,5-1,7); Н - норма завантаження продуктів, кг/кв. м.
Після розрахунку розмірів охолоджуваної та/або загальної площі складу-холодильника або холодильної камери уточнюють кількість холодильного обладнання за окремими видами.
Розрахунки потреби в потужності холодильних агрегатів для складу-холодильника доцільно проводити за формулою:
130 х П х 24 х К
Q = ----------------,
р
де 130 - питомі витрати холоду на 1 кв. м охолоджуваної площі, ккал/рік; 24 - охолоджувана площа обладнання, кв. м; К - коефіцієнт втрат холоду (значення приймається рівним 1,3); Р - час роботи холодильної машини на добу (значення приймається рівним 16 год).
При цьому слід урахувати, що фактична холодопродуктивність обладнання повинна дещо перевищувати розрахункову.
Заступник директора департаменту регіонального розвитку
- начальник управління внутрішньої торгівлі та побутових послуг Ю.Родіонов