Угода
між Кабінетом Міністрів України та Урядом
Республіки Білорусь про співробітництво в
галузі технічного захисту інформації

( Угоду ратифіковано Законом
N 1434-IV від 04.02.2004 )

( Угоду схвалено і подано на ратифікацію Постановою КМ
N 1122 від 17.07.2003 )

( Зміни до Угоди див. в Протоколі
від 29.09.2014 )

Кабінет Міністрів України та Уряд Республіки Білорусь, які надалі іменуються Сторонами,

керуючись Угодою про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 23 грудня 1993 року й іншими документами, прийнятими в рамках Співдружності Незалежних Держав,

усвідомлюючи, що неврегульованість відносин у галузі захисту інформації обмеженого доступу за допомогою інженерно-технічних заходів, зокрема, шляхом запобігання витоку інформації технічними каналами, несанкціонованому доступу до неї, порушенню її цілісності або блокуванню, може завдати шкоди державам Сторін,

домовились про таке:

Стаття 1

У цій Угоді вказані нижче терміни вживаються у таких значеннях:

Уповноважені органи - Служба безпеки України та Державний центр безпеки інформації при Президентові Республіки Білорусь;

технічний захист інформації - діяльність, спрямована на запобігання витоку інформації технічними каналами, несанкціонованому доступу до неї, порушенню її цілісності або блокуванню;

засоби захисту інформації - технічні, програмні та інші засоби, які використовуються для захисту інформації, а також засоби контролю ефективності захисту інформації;

інформація обмеженого доступу - інформація, право доступу до якої обмежено відповідно до національних законодавств держав Сторін.

Стаття 2

Сторони будують свої відносини в галузі технічного захисту інформації на основі взаємної поваги, рівності Сторін, їхніх інтересів і визнання прав у сфері національної безпеки.

Питання, не урегульовані цією Угодою, а також міжнародними договорами, учасниками яких є держави Сторін, будуть вирішуватися відповідно до законодавств України і Республіки Білорусь.

Стаття 3

Кожна Сторона вживає необхідних заходів для забезпечення захисту інформації обмеженого доступу, яка передана їй іншою Стороною, відповідно до національного законодавства своєї держави.

Сторони зобов'язуються не передавати інформацію обмеженого доступу іншим державам, юридичним і фізичним особам без письмової згоди Сторони, від якої ця інформація отримана.

Стаття 4

Сторони доручають Уповноваженим органам проводити консультації й обмінюватися досвідом роботи з удосконалення забезпечення технічного захисту інформації обмеженого доступу, створення і гармонізації національних систем стандартизації, метрології, сертифікації, ліцензування і страхування в частині технічного захисту інформації, формування єдиної термінології у цій галузі.

Стаття 5

Сторони доручають Уповноваженим органам здійснювати співробітництво в галузі:

розробки і використання нормативних правових актів у галузі технічного захисту інформації;

підготовки, використання і підвищення кваліфікації кадрів на основі узгоджених кваліфікаційних вимог до випускників відповідних вищих навчальних закладів, фахівців із технічного захисту інформації;

розробки, виробництва, поставок науково-технічної продукції і засобів захисту інформації та їх використання;

надання послуг з питань контролю за станом технічного захисту інформації;

проведення спільних наукових конференцій, симпозіумів і виставок у галузі технічного захисту інформації.

Стаття 6

Сторони визнають дійсними видані в установленому порядку на територіях держав Сторін документи про освіту і кваліфікацію спеціалістів у галузі технічного захисту інформації, підготовлених відповідно до узгоджених кваліфікаційних вимог.

Стаття 7

Сторони надають Уповноваженим органам право на проведення переговорів (консультацій), створення робочих груп з метою вирішення питань, які випливають із цієї Угоди.

Стаття 8

Фінансування заходів, які проводяться у рамках цієї Угоди, здійснюється Сторонами в порядку і на умовах, передбачених законодавствами держав Сторін.

Стаття 9

Усі спірні питання щодо тлумачення або застосування положень цієї Угоди вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Під час вирішення спірних питань Сторони продовжують виконувати свої зобов'язання відповідно до цієї Угоди.

Стаття 10

За погодженням між Сторонами до цієї Угоди можуть вноситися зміни і доповнення, які будуть становити невід'ємну частину цієї Угоди.

Стаття 11

Ця Угода набуває чинності з моменту одержання останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття нею чинності.

Ця Угода діє протягом п'яти років. Термін дії автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір припинити дію цієї Угоди шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за шість місяців до закінчення відповідного періоду її дії.

Припинення дії цієї Угоди не перешкоджає реалізації угод і контрактів, які можуть бути підписані в рамках цієї Угоди під час періоду її дії, якщо Сторони не домовилися про інше.

Вчинено в м. Мінськ 22 січня 2003 року в двох примірниках, кожний українською, білоруською і російською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.

У разі розбіжностей при тлумаченні цієї Угоди Сторони будуть звертатися до тексту російською мовою.

За Кабінет Міністрів України

За Уряд Республіки Білорусь