Директива 93/6/ЄЕС
Ради Європейського Співтовариства
"Про адекватність капіталу інвестиційних фірм
і кредитних установ"
15 березня 1993 року
Із змінами і доповненнями, внесеними Директивами 98/22/ЄС, 98/31/ЄС, 98/33/ЄС
Рада Європейського співтовариства,
беручи до уваги Договір, яким встановлюється Європейське Економічне Співтовариство, і зокрема перше і третє речення його Статті 57 (2),
беручи до уваги пропозицію від (Європейської) Комісії (1), у співпраці з Європейським парламентом (2), беручи до уваги думку Економічного і Соціального комітету (3),
_______________
(1) Офіційний журнал (Європейської Комісії), N С152, 21.06.90, с. 6.
(2) Офіційний журнал, N С326, 16.12.91, с. 5 та Офіційний журнал, N С337, 21.12.92, с. 114.
(3) Офіційний журнал, N С69, 18.03.91, с. 1.
оскільки основною метою Директиви 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про інвестиційні послуги в сфері цінних паперів (4) є надання змоги інвестиційним фірмам, які отримали дозвіл від компетентних органів своїх Держав-членів походження і знаходяться під наглядом тих самих органів, засновувати філії і вільно надавати послуги в інших Державах-членах; оскільки та Директива передбачає координацію прав, які регулюють уповноваження і ведення діяльності інвестиційних фірм;
_______________
(4) Див. с. 27 цього Офіційного журналу.
оскільки та Директива, однак, встановлює спільні норми для власних фондів інвестиційних фірм та на ділі не встановлює розмір початкового капіталу таких фірм; оскільки вона не встановлює спільні рамки для моніторингу ризиків, на які наражаються ті самі фірми; оскільки вона посилається в різних своїх положеннях на іншу ініціативу Співтовариства, метою якої є саме схвалення координованих заходів у тих сферах;
оскільки підхід, який був прийнятий, має здійснити тільки суттєву гармонізацію, що є необхідною і достатньою для забезпечення взаємного визнання дозволів і систем фінансового нагляду; оскільки вжиття заходів для координації визначення власних фондів інвестиційних фірм, встановлення розмірів їхнього початкового капіталу і встановлення спільної основи для моніторингу ризиків, на які наражаються інвестиційні фірми, є суттєвими аспектами гармонізації, необхідної для досягнення взаємного визнання в межах рамок внутрішнього фінансового ринку;
оскільки є доцільним встановлення різних розмірів початкового капіталу в залежності від обсягу діяльності, на ведення якої отримали дозвіл інвестиційні фірми;
оскільки існуючим інвестиційним фірмам слід дозволити за певних умов продовжувати свою діяльність, навіть коли вони не дотримуються мінімального розміру початкового капіталу, встановленого для нових фірм;
оскільки Держави-члени також можуть встановлювати правила, суворіші за передбачені в цій Директиві;
оскільки ця Директива становить частину ширшого міжнародного зусилля для здійснення наближення чинних правил щодо нагляду за інвестиційними фірмами і кредитними установами (далі згадуваних разом як "установи");
оскільки спільні базові норми для власних фондів установ є ключовою характеристикою на внутрішньому ринку в секторі інвестиційних фірм, через те що власні фонди слугують забезпеченню стабільності установ і захисту інвесторів;
оскільки на спільному фінансовому ринку установи, чи то інвестиційні фірми чи кредитні установи, вступають у пряму конкуренцію одне з одним;
оскільки з цієї причини є бажаним досягнення рівності в ставленні до кредитних установ і інвестиційних фірм;
оскільки стосовно кредитних установ вже встановлено спільні стандарти для нагляду і моніторингу кредитних ризиків у Директиві Ради 89/647/ЄЕС від 18 грудня 1989 року про коефіцієнт платоспроможності для кредитних установ (5);
_______________
(5) Офіційний журнал, N L386, 30.12.89, с. 14. Директива зі змінами за Директивою 92/30/ЄЕС (Офіційний журнал, N L110, 28.04.92).
оскільки необхідно розробити норми для ринкових ризиків, на які наражаються кредитні установи, і надати додаткову основу для нагляду за ризиками, на які наражаються установи, зокрема, ринковими ризиками, а ще конкретніше ризиками, пов'язаними з позиціями, другою стороною/розрахунками і іноземною валютою;
оскільки необхідно впровадити поняття "портфеля цінних паперів", яке включає стан цінних паперів і інших фінансових документів, які тримаються для торговельних цілей і переважно залежать від ринкових ризиків і виплат, які стосуються певних фінансових послуг, надаваних клієнтам;
оскільки є бажаним, аби установи з дрібними портфелями цінних паперів в абсолютному і відносному значенні мали змогу застосовувати Директиву 89/647/ЄЕС замість вимог, встановлених у Додатках I та II до цієї Директиви;
оскільки, є важливим, аби моніторинг ризику розрахунку і поставки враховував існування систем, що надають адекватний захист, який зменшує такий ризик;
оскільки в будь-якому випадку установи повинні дотримуватися цієї Директиви щодо покриття валютних ризиків щодо їхньої сукупної діяльності; оскільки менші вимоги щодо капіталу мають бути встановлені для позицій у тісно корельованих валютах, які або підтверджені статистично, або випливають з зобов'язуючих міжурядових угод, з огляду, зокрема, на створення Європейського монетарного союзу;
оскільки існування в усіх установах внутрішніх систем моніторингу і контролю пов'язаних з відсотковою ставкою ризиками для всіх видів їх діяльності є особливо важливим шляхом мінімізації таких ризиків; оскільки внаслідок цього такі системи повинні бути піддані оглядові з боку компетентних органів;
оскільки Директива Ради 92/121/ЄЕС від 21 грудня 1992 року про моніторинг і контроль щодо великих виплат кредитних установ (6) не має на меті встановлення спільних правил для моніторингу великих виплат у видах діяльності, які переважно наражаються на ринкові ризики; оскільки та Директива посилається на іншу ініціативу Співтовариства з метою прийняття потрібної координації методів у тій сфері;
_______________
(6) Офіційний журнал, N L29, 05.02.93, с. 1.
оскільки необхідно прийняти спільні правила для моніторингу і контролю щодо великих виплат, яких зазнають інвестиційні фірми;
оскільки власні фонди кредитних установ вже були визначені в Директиві Ради 89/299/ЄЕС від 17 квітня 1989 року про власні фонди кредитних установ (7);
_______________
(7) Офіційний журнал, N L124, 05.05.89, с. 16.
оскільки основою для визначення власних фондів установ має бути те визначення;
оскільки, однак, існують причини, з яких для цілей цієї Директиви визначення власних фондів установ може відрізнятися від вищезазначеної Директиви з метою врахування особливих характеристик діяльності, яка ведеться тими установами і переважно спричиняє ринкові ризики;
оскільки Директива Ради 92/30/ЄЕС від 6 квітня 1992 року про нагляд за кредитними установами на консолідованій основі (8) стверджує принцип консолідації; оскільки вона не встановлює спільних правил для консолідації фінансових установ, які залучені в види діяльності, що переважно залежать від ринкових ризиків; оскільки та Директива посилається на іншу ініціативу Співтовариства з метою прийняття координованих заходів у тій сфері;
_______________
(8) Офіційний журнал, N L110, 28.04.92, с. 52.
оскільки Директива 92/30/ЄЕС не застосовується до груп, які включають одну чи більше інвестиційних фірм, але не кредитних установ; оскільки, однак, уявлялося бажаним надати спільну основу для впровадження нагляду за інвестиційними фірмами на консолідованій основі;
оскільки технічні адаптації до детальних правил, встановлених у цій Директиві, можуть бути необхідними час від часу для урахування нового розвитку в сфері інвестиційних послуг; оскільки Комісія відповідним чином пропонуватиме такі адаптації мірою їх необхідності;
оскільки Рада має на пізнішій стадії прийняти положення про адаптацію цієї Директиви до технічного прогресу в відповідності до Рішення Ради 87/373/ЄЕС від 13 липня 1987 року, яка встановлює процедури для здійснення повноважень з імплементації, покладених на Комісію (9); оскільки тим часом сама Рада на пропозицію Комісії здійснюватиме такі адаптації;
_______________
(9) Офіційний журнал, N L197, 18.07.87, с. 33.
оскільки треба зробити положення про перегляд цієї Директиви протягом трьох років від дати застосування в світлі досвіду, розвитку на фінансових ринках і роботи на міжнародних форумах регулятивних органів; оскільки такий перегляд має також включати можливий перегляд списку сфер, які можуть вимагати технічних поправок;
оскільки ця Директива і Директива 93/22/ЄЕС про інвестиційні послуги в сфері цінних паперів так тісно взаємопов'язані, що набуття ними чинності у різні дати може вести до спотворення конкуренції,
ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
1. Держави-члени застосовують вимоги цієї Директиви до інвестиційних фірм і кредитних установ згідно з визначеннями Статті 2.
2. Держава-член може встановлювати додаткові або суворіші вимоги до інвестиційних фірм та кредитних установ, яким вона видала дозвіл.
Стаття 2
Визначення
Для цілей цієї Директиви:
1. кредитні установи означають всі установи, що відповідають визначенню в першому підпункті Статті 1 Першої Директиви Ради (77/780/ЄЕС) від 12 грудня 1977 року про координацію законів, постанов і адміністративних положень, що стосуються започаткування і ведення діяльності кредитних установ (10), які підлягають вимогам, встановленим Директивою 89/647/ЄЕС;
_______________
(10) Офіційний журнал, N L322, 17.12.77, с. 30. Директива з останніми змінами за Директивою 89/646/ЄЕС (Офіційний журнал, N L386, 30.12.89, с. 1).
2. інвестиційні фірми означають всі установи, які відповідають визначенню в пункті 2 Статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС, які підлягають вимогам, встановленим тією ж Директивою, виключаючи:
- кредитні установи,
- місцеві фірми згідно з визначенням параграфа 20 цієї Директиви,
- фірми, які тільки отримують та передають замовлення від інвесторів, не маючи в своєму розпорядженні грошей або цінних паперів, що належать їхнім клієнтам, і які з цієї причини не можуть у будь-який час опинитися в дебеті щодо своїх клієнтів;
3. установи означають кредитні установи і інвестиційні фірми;
4. визнані інвестиційні фірми третіх країн означають фірми, які, якщо вони засновані в межах Співтовариства, охоплюються визначенням інвестиційної фірми в 2, які отримали дозвіл у третій країні та які підлягають і відповідають фінансовим правилам, які вважаються компетентними органами принаймні такими ж суворими, як встановлені в цій Директиві;
5. фінансові зобов'язання означають зобов'язання, перелічені в Розділі В Додатка до Директиви 93/22/ЄЕС;
6. портфель цінних паперів установи складають:
(а) її пропрієтарні позиції в фінансових зобов'язаннях, товарах і похідних товарів, які тримаються для перепродажу та/або прийняті установою з наміром отримання прибутку у короткий термін від фактичної та/або очікуваної різниці між їх купівельною і продажною цінами або інших варіацій ціни або відсоткової ставки та позиції в фінансових зобов'язаннях, що випливають з узгоджених основних брокерських операцій, або позиції, прийняті з метою покриття інших елементів портфеля цінних паперів;
(підпункт (а) пункту 6 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(b) виплати, належні за непогашеними операціями, безплатною доставкою і похідними позабіржовими зобов'язаннями, про які йдеться в параграфах 1, 2, 3 та 5 Додатка II, виплати, належні за угодами про повторну купівлю і передачу в позику цінних паперів, які грунтуються на цінних паперах або товарах, включених до портфеля цінних паперів, як визначено в (а), про що згадується в параграфі 4 Додатка II, ті виплати, які належні за зворотними угодами про повторну купівлю і операціями з отримання в позику цінних паперів і товарів, описаними в тому ж параграфі, за умови що це затверджено компетентними органами, які відповідають або умовам (і), (іі), (ііі) та (v), або умовам (iv) та (v), викладеним нижче:
(підпункт (b) пункту 6 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(і) виплати котируються щоденно за ринком згідно з процедурами, встановленими в Додатку II;
(підпункт (і) пункту 6 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(іі) до забезпечення робиться поправка для урахування матеріальних змін у вартості цінних паперів або товарів, що включені в угоду або операції, про які йдеться, згідно з правилом, прийнятним для компетентних органів;
(підпункт (іі) пункту 6 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(ііі) угода або операція передбачає, що вимоги установи автоматично і негайно компенсуються стосовно вимог другої сторони в разі невиконання обов'язків останньою;
Окремі позиції включаються в портфель цінних паперів або виключаються з нього згідно з об'єктивними процедурами, що включають, коли це доцільно, бухгалтерські норми в відповідній установі, при цьому такі процедури та їх послідовна імплементація підлягають перевірці компетентними органами;
7. материнське підприємство, дочірнє підприємство і фінансова установа визначаються в відповідності до Статті 1 Директиви 92/30/ЄЕС;
8. фінансова холдингова компанія означає фінансову установу, дочірні підприємства якої є виключно або переважно кредитними установами, принаймні одна з яких є кредитною установою або інвестиційною фірмою;
9. оцінки ризику означають ступені ризику неплатежу за позикою, що застосовуються до відповідних сторін за Директивою 89/64/ЄЕС. Проте для активів, які становлять вимоги і інші виплати інвестиційних фірм або визнаних інвестиційних фірм третьої країни та виплати, які мають здійснити визнані розрахункові палати та біржі, призначається така сама оцінка, як призначена там, де відповідною стороною є кредитна установа;
10. Пункт 10 статті 2 вилучено
(згідно з Директивою 98/33/ЄС)
11. регульований ринок означає ринок, який відповідає визначенню, наданому в Статті 1 Директиви 93/22/ЄЕС;
12. кваліфікаційні позиції означають зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження в активах, про які йдеться в Статті 6 (1) (b) Директиви 89/647/ЄЕС і в боргових зобов'язаннях, випущених інвестиційними фірмами або визнаними інвестиційними фірмами третьої країни. Вони також означають зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження в боргових зобов'язаннях, за умови що такі зобов'язання відповідають таким умовам: такі зобов'язання повинні, по-перше, бути занесені в список на принаймні одному регульованому ринку в Державі-члені або на біржі в третій країні, за умови що та біржа визнана компетентними органами відповідної Держави-члена, і, по-друге, бути визнані відповідною установою як достатньо ліквідні і з точки зору платоспроможності емітента підлягати ступеню ризику несплати, порівнянному або нижчому за той, який мають активи, згадані в Статті 6 (1) (b) Директиви 89/647/ЄЕС; спосіб, у який оцінюються зобов'язання, підлягає перевірці компетентними органами, які відкидають рішення установи, якщо вважають, що відповідні зобов'язання підлягають вищому ступеню ризику несплати, аби бути кваліфікаційними позиціями.
Незважаючи на вищевикладене і в залежності від подальшої координації залишається на розсуд компетентних органів визнання кваліфікаційними позиціями зобов'язань, які є достатньо ліквідними і які через платоспроможність емітента підлягають ступеню ризику несплати, який є порівнянним або нижчим, ніж рівень активів, про які йдеться в Статті 6 (1) (b) Директиви 89/647/ЄЕС. Ризик несплати, пов'язаний з такими зобов'язаннями, повинен бути оцінений на такому рівні принаймні двома агентствами оцінки кредитоспроможності, визнаними компетентними органами, або тільки одним таким агентством, якщо вони не оцінені нижче такого рівня будь-яким іншим агентством оцінки кредитоспроможності, визнаним компетентними органами.
Проте компетентні органи можуть відкидати умову, встановлену в попередньому реченні, якщо вони вважають її недоцільною в світлі, наприклад, характеристик ринку, емітента, випуску або деякої комбінації тих характеристик.
Крім того, компетентні органи вимагатимуть від установ застосування максимальної оцінки, наведеної в таблиці 1 у параграфі 14 Додатка I, до зобов'язань, які виявляють особливий ризик через недостатню платоспроможність емітента або ліквідності.
Компетентні органи кожної Держави-члена регулярно надають Раді і Комісії інформацію стосовно методів, використаних для оцінки кваліфікаційних статей, зокрема, методів, використаних для оцінки ступеня ліквідності випуску та платоспроможності емітента.
13. зобов'язання центрального уряду означають зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження в активах, про які йдеться в Статті 6 (1) Директиви 89/647/ЄЕС, і ті, яким призначено оцінку 0% у Статті 7 тієї ж Директиви.
14. конвертований цінний папір означає цінний папір, який, за бажання власника, може бути обмінений на інший цінний папір, як правило, акцію емітента;
15. "варрант" означає цінний папір, який надає власнику право придбати забезпечення за встановленою ціною до або в день закінчення строку дії варранта. Вони можуть бути оплачені видачею цінних паперів самих або їх еквіваленту готівкою;
(пункт 15 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
16. "фондове фінансування" означає позиції, коли реальний запас продається завчасно, а вартість фінансування замкнено до дати продажу на термін;
(пункт 16 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
17. "угода про повторну купівлю" і "угода про зворотну повторну купівлю" означають будь-яку угоду, в якій установа або її партнер передає цінні папери або товари або гарантовані права, що стосуються права власності на цінні папери або товари, якщо та гарантія випускається визнаною біржею, яка володіє правами на цінні папери або товари, а угода не дозволяє установі переказувати або заставляти конкретний цінний папір або товар більше, ніж одному партнеру за один раз, під зобов'язання повторної купівлі їх (або замінних цінних паперів, або товарів з такими ж характеристиками) за визначеною ціною у дату в майбутньому, визначену або таку, яка має бути визначена, особою, яка перепоступається правами (індосантом), при цьому для установи, яка продає цінні папери або товари, укладається угода про повторну купівлю, а для установи, яка купує їх, угода про зворотну повторну купівлю;
(пункт 17 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
Зворотною угодою про повторну купівлю вважається міжпрофесійна операція, за якої партнер підлягає фінансовій координації на рівні Співтовариства або є кредитною установою Зони А згідно з визначенням Директиви 89/647/ЄЕС або є визнаною інвестиційною фірмою третьої країни, або, коли угода укладається з визнаною розрахунковою палатою або біржею.
18. "передача в позику цінних паперів або товарів" і "отримання в позику цінних паперів або товарів" означають будь-яку операцію, в якій установа або її партнер передає цінні папери або товари за відповідне забезпечення, яке підлягає зобов'язанню, що той, хто отримає позику, поверне еквівалентні цінні папери або товари в певну дату в майбутньому або, коли цього вимагатиме той, хто передав їх, при цьому така операція є передачею в позику цінних паперів або товарів для установи, яка передає цінні папери або товари, і отриманням в позику цінних паперів або товарів для установи, якій вони передаються.
(пункт 18 статті 2 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
Отриманням у позику цінних паперів або товарів вважається міжпрофесійною операцією, якщо партнер підлягає фінансовій координації на рівні Співтовариства або є кредитною установою Зони А згідно з визначенням Директиви 89/647/ЄЕС або є визнаною інвестиційною фірмою третьої країни або коли операція укладається з визнаною розрахунковою палатою або біржею;
19. кліринговий член означає члена біржі або розрахункової палати, який має пряме відношення за контрактом до центрального партнера (гаранта ринку); неклірингові члени повинні проводити свої операції через клірингового члена;
20. місцева фірма означає фірму, яка діє тільки за свій рахунок на біржі фінансових ф'ючерсів і опціонів або за рахунок інших членів тієї ж біржі або робить ціну для них та має гарантії клірингового члена тієї ж біржі. Відповідальність за забезпечення виконання контрактів, укладених такою фірмою, повинен брати на себе кліринговий член тієї ж біржі, і такі контракти повинні враховуватись в обчисленні необхідного загального капіталу клірингового члена, оскільки позиції місцевої фірми повністю відокремлені від позицій клірингового члена.
21. дельта означає очікувану зміну в опціонній ціні як пропорція малої зміни в ціні зобов'язання, на якому грунтується опціон;
22. Для цілей параграфа 4 Додатка I зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення означає зобов'язання, у якому установа встановила відсоткову ставку, яку вона отримає в певний час у майбутньому, а зобов'язання за терміновими угодами при грі на пониження означає зобов'язання, у якому вона встановила відсоткову ставку, яку вона виплатить у певний час у майбутньому;
23. власні фонди означають власні фонди згідно з визначенням Директиви 89/299/ЄЕС. Це визначення, однак, може бути змінене за обставин, описаних у Додатку V;
24. початковий капітал означає пункти 1 та 2 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС;
25. вихідні власні фонди означають суму пунктів 1, 2 та 4 мінус сума пунктів 9, 10 та 11 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС;
26. капітал означає власні фонди;
27. змінена тривалість обчислюється на підставі формул, встановлених у параграфі 26 Додатка I.
Стаття 3
Початковий капітал
1. Інвестиційні фірми, які володіють грошима та/або цінними паперами клієнта і які пропонують одну чи більше послуг з наведених нижче, мають початковий капітал 125000 ЕКЮ:
- отримання і передача доручень інвесторів для фінансових зобов'язань;
- виконання доручень інвесторів про фінансові зобов'язання;
- управління окремими портфелями інвестицій в фінансових зобов'язаннях, за умови що вони не займаються будь-якими фінансовими зобов'язаннями за свій рахунок або підписують випуски фінансових зобов'язань на підставі твердих зобов'язань.
Володіння позиціями у фінансових зобов'язаннях поза портфелем цінних паперів з метою вкладення власних фондів не вважається діяльністю для цілей, сформульованих в першому параграфі, або для цілей параграфа 2.
Проте компетентні органи можуть дозволити інвестиційній фірмі, яка виконує накази інвестора для фінансових зобов'язань, володіти такими зобов'язаннями за свій рахунок, якщо:
- такі позиції виникають тільки внаслідок неспроможності фірми точно відповідати наказам інвестора,
- сукупна ринкова вартість підлягає 15-відсотковій стелі початкового капіталу фірми,
- такі позиції є за характером випадковими і тимчасовими і суворо обмежені часом, потрібним для здійснення відповідної операції.
2. Держави-члени можуть скорочувати розмір, про який говориться в параграфі 1 до 50000 ЕКЮ, якщо фірма не має дозволу на володіння грошима або цінними паперами клієнта, діяти за свій рахунок або підписувати випуски на основі твердого зобов'язання.
3. Всі інші інвестиційні фірми мають початковий капітал 730000 ЕКЮ.
4. Фірми, про які йдеться в другому і третьому підпунктах Статті 2 (2), мають початковий капітал 50000, оскільки вони користуються свободою заснування або надають послуги за Статтями 14 або 15 Директиви 93/22/ЄЕС.
5. Незалежно від викладеного в параграфах 1 - 4 Держави-члени можуть надалі видавати дозволи існуючим інвестиційним фірмам і фірмам, які охоплюються параграфом 4, до того як буде застосовуватися ця Директива, якщо власні фонди фірм менші за рівні початкового капіталу, визначені для них у параграфах 1 - 4. Власні фонди таких фірм не опускаються нижче за вищі довідкові рівні, обчислені після дати сповіщення про цю Директиву. Цим довідковим рівнем є пересічний щоденний рівень власних фондів, обчислений за шестимісячний період, що передує даті обчислення. Він обчислюється що шість місяців стосовно попереднього відповідного періоду.
6. Якщо контроль за фірмою, яка відповідає параграфу 5, здійснюється іншою фізичною або юридичною особою, ніж особа, яка контролювала її раніше, власні фонди тієї фірми повинні досягати принаймні рівня, визначеного для неї в параграфах 1 - 4, за винятком таких ситуацій:
(і) В разі першої передачі в спадщину після застосування цієї Директиви за умови схвалення компетентними органами не більше як на 10 років після такої передачі;
(іі) В разі зміни в складі товариства, якщо принаймні один з партнерів на дату застосування цієї Директиви залишається у товаристві, не більше як на 10 років після дати застосування цієї Директиви.
7. Проте за певних специфічних обставин і за згоди компетентних органів у разі злиття двох або більше інвестиційних фірм та/або фірм, охоплених параграфом 4, власні фонди фірми, що утворилася внаслідок злиття, можуть не досягати рівня, визначеного в параграфах 1 - 4. Проте протягом будь-якого періоду, коли рівні, визначені в параграфах 1 - 4, не досягаються, власні фонди нової фірми не можуть опускатися нижче сукупних власних фондів злитих фірм під час злиття.
8. Власні фонди інвестиційних фірм та фірм, охоплених параграфом 4, не можуть опускатися нижче за рівень, визначений у параграфах 1 - 5 та 7. Проте, якщо таке трапляється, компетентні органи можуть, якщо обставини це виправдовують, дозволяти таким фірмам обмежений період, у який вони виправляють свою ситуацію або припиняють свою діяльність.
Стаття 4
Положення проти ризиків
1. Компетентні органи вимагають від установ надання власних фондів, які завжди є більші або дорівнюють сумі:
(і) вимог щодо капіталу, обчислених згідно з Додатками I, II та VI і, якщо це доречно, Додатком VIII, для їх операцій за портфелем цінних паперів;
(іі) вимог щодо капіталу, обчислених згідно з Додатками III та VII і, якщо це доречно, Додатком VIII, для всіх видів їх діяльності;
(підпункт (іі) пункту 1 статті 4 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(ііі) вимог щодо капіталу, встановлених у Директиві 89/647/ЄЕС для всіх видів їх діяльності, виключаючи як операції за портфелем цінних паперів та неліквідні активи, якщо вони відраховані з їх власних фондів за параграфом 2 (d) Додатка V; (iv) вимог щодо капіталу, встановлених у параграфі 2. Незалежно від розміру вимог щодо капіталу, згаданих у (1) - (4), вимога щодо власних фондів для інвестиційних фірм ніколи не є меншою за суму, приписану в Додатку IV.
2. Компетентні органи вимагають від установ покриття ризиків, що виникають у зв'язку з діяльністю, яка є поза сферою дії як цієї Директиви, так і Директиви 89/647/ЄЕС, і вважаються подібними до ризиків, що охоплюються цими Директивами, адекватними власними фондами.
3. Якщо власні фонди у володінні установи опускаються нижче за суму вимог щодо власних фондів, встановлених у параграфі 1, компетентні органи забезпечують вжиття установою, про яку йдеться, відповідних заходів для виправлення її становища якомога швидше.
4. Компетентні органи вимагають від установ встановлення систем моніторингу і контролю ризику, пов'язаного з відсотковою ставкою, у всіх видах їх діяльності, і такі системи підлягають нагляду з боку компетентних органів.
5. Від установ вимагається дотримання вимог компетентних органів щодо застосування систем, які можуть обчислювати їхні фінансові зобов'язання з прийнятною акуратністю в будь-який час.
6. Незалежно від змісту параграфа 1 компетентні органи можуть дозволяти установам обчислювати необхідний капітал для своєї діяльності за портфелем цінних паперів згідно з Директивою 89/647/ЄЕС замість Додатків I та II до цієї Директиви, за умови що:
(і) діяльність за портфелем цінних паперів таких установ, як правило, не перевищує 5% їх загальної діяльності;
(іі) сума їх зобов'язань за портфелем цінних паперів, як правило, не перевищує 15 мільйонів ЕКЮ та
(ііі) діяльність за портфелем цінних паперів таких установ ніколи не перевищує 6% їх загальної діяльності та сума їх зобов'язань за портфелем цінних паперів ніколи не перевищує 20 мільйонів ЕКЮ.
7. Для обчислення співвідношення, яке діяльність за портфелем цінних паперів має до загальної діяльності згідно з параграфом 6 (і) та (ііі), компетентні органи можуть користуватися або розміром комбінованої балансової та позабалансової діяльності, або балансом прибутку і витрат, або власними фондами установ, про які йдеться, або комбінацією тих вимірювань. Коли оцінюється розмір балансової і позабалансової діяльності, боргові зобов'язання оцінюються за їх ринковими цінами або основною вартістю, звичайні акції за їх ринковими цінами та похідні згідно з номіналом або ринковою вартістю зобов'язань, на яких вони грунтуються. Зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження сумуються незалежно від їх знаків.
8. Якщо трапляється так, що установа довше, ніж на короткий період, перевищує або одну або обидві межі, встановлені в параграфі 6 (і) та (іі), або одну або обидві межі, встановлені в параграфі 6 (ііі), вимагається виконання вимог, встановлених у Статті 4 (1) (і), замість вимог Директиви 89/647/ЄЕС стосовно її діяльності за портфелем цінних паперів і повідомлення компетентного органу.
Стаття 5
Моніторинг і контроль великих кредитів
1. Установи здійснюють моніторинг і контроль своїх великих кредитних позицій згідно з Директивою 92/121/ЄЕС.
2. Незалежно від положень параграфа 1, ті установи, що обчислюють вимоги щодо капіталу для своєї діяльності за портфелем цінних паперів згідно з Додатками I та II і, коли це доцільно, Додатком VIII, здійснюють моніторинг і контроль своїх великих виплат згідно з Директивою 92/121/ЄЕС зі змінами, викладеними в Додатку VI до цієї Директиви.
(стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
Стаття 6
Оцінка зобов'язань для цілей звітності
1. Установи котирують за ринком свої портфелі цінних паперів на щоденній основі, якщо вони не підлягають Статті 4 (6).
2. За відсутності наявних ринкових цін, наприклад, в разі діяльності з новими випусками на первинних ринках, компетентні органи можуть відкидати вимогу, встановлену в параграфі 1, і вимагати від установ користування альтернативними методами оцінки, за умови що ці методи є достатньо розсудливі і були схвалені компетентними органами.
Нагляд на консолідованій основі
Стаття 7
Загальні принципи
1. Вимоги щодо капіталу, встановлені в Статтях 4 та 5 для установ, які не є ні материнськими підприємствами, ні дочірніми підприємствами таких підприємств, застосовуються поодинці.
2. Вимоги, встановлені в Статтях 4 та 5 для:
- будь-якої установи, яка має кредитну установу в межах розуміння Директиви 92/30/ЄЕС, інвестиційну фірму або іншу фінансову установу як дочірнє підприємство або яка має участь у такій одиниці, та
- будь-якої установи, материнське підприємство якого є фінансовою холдинговою компанією, застосовуються на консолідованій основі згідно з методами, викладеними в вищезазначеній Директиві і параграфі 7 - 14 цієї Статті.
3. Коли група, охоплена параграфом 2, не включає кредитну установу, застосовується Директива 92/30/ЄЕС з такими поправками:
- фінансова холдингова компанія означає фінансову компанію, дочірні підприємства якої є або виключно або переважно інвестиційними фірмами або іншими фінансовими установами, принаймні одна з яких є інвестиційною фірмою,
- холдингова компанія з змішаними видами діяльності означає інше материнське підприємство, ніж фінансова холдингова компанія або інвестиційна фірма, дочірні підприємства якої включають принаймні одну інвестиційну фірму,
- компетентні органи означають національні органи, які уповноважені законом або регулятивним положенням на нагляд за інвестиційними фірмами,
- будь-яке посилання на кредитні установи замінюється на посилання на інвестиційні фірми,
- другий підпараграф Статті 3 (5) Директиви 92/30/ЄЕС не застосовується,
- у статтях 4 (1) та (2) та 7 (5) Директиви 92/30/ЄЕС будь-яке посилання на Директиву 77/780/ЄЕС замінюється на посилання на Раду і Комісію,
- перше речення Статті 7 (4) Директиви 92/30/ЄЕС замінюється таким:
"якщо інвестиційна фірма, фінансова холдингова компанія або холдингова компанія змішаних видів діяльності контролює одне чи більше дочірніх підприємств, що є страховими компаніями, компетентні органи і органи, яким доручено державне завдання нагляду за страховими підприємствами, тісно співпрацюють".
4. Компетентні органи, від яких вимагається або яким доручено здійснення нагляду за групами, охопленими параграфом 3 на консолідованій основі, можуть у залежності від подальшої координації нагляду за такими групами на консолідованій основі і, коли обставини це виправдовують, відходити від того зобов'язання, за умови що кожна інвестиційна фірма у такій групі:
(і) користується визначенням власних фондів, даним у параграфі 9 Додатка V;
(іі) відповідає вимогам, встановленим у Статтях 4 та 5 на основі відособлення;
(ііі) встановлює системи для моніторингу і контролю джерел капіталу і фінансування всіх інших фінансових установ всередині групи.
5. Компетентні органи вимагають від інвестиційних фірм у групі, якій було надано виключення, передбачене в параграфі 4, повідомляти їх про такі ризики, включаючи пов'язані зі складом і джерелами їх капіталу і фінансування, які можуть підірвати їх фінансові позиції. Якщо компетентні органи пізніше вважатимуть, що фінансові позиції тих інвестиційних фірм недостатньо захищені, вони вимагатимуть від них вжиття заходів, включаючи за потреби обмежень на передачу капіталу від таких фірм одиницям групи.
6. Якщо компетентні органи відмовляються від зобов'язання нагляду на консолідованій основі, передбаченого в параграфі 4, вони вживають інших відповідних заходів для моніторингу ризиків, а саме великих виплат цілої групи, включаючи будь-які підприємства, не розташовані в Державі-члені.
7. Держави-члени можуть відмовлятися від застосування вимог, встановлених у Статтях 4 та 5 на індивідуальній або субконсолідованій основі до установи, яка, як материнське підприємство, підлягає нагляду на консолідованій основі, і до будь-якого дочірнього підприємства такої установи, яке підлягає отриманню від них дозволу і нагляду та включене в нагляд на консолідованій основі за установою, яка є його материнським підприємством.
Таке само право відмови надається, коли материнське підприємство є фінансовою холдинговою компанією, яка має свій головний офіс у тій же Державі-члені, як і установа, за умови що вона підлягає такому ж наглядові, як і нагляд, здійснюваний за кредитними установами або інвестиційними фірмами, та зокрема вимогам, встановленим у Статтях 4 та 5.
В обох випадках, якщо здійснюється право відмови, мають вживатися заходи для забезпечення задовільного розміщення власних фондів в межах групи.
8. Якщо установа, материнське підприємство якого отримало дозвіл і розташоване в іншій Державі-члені, компетентні органи, які надали той дозвіл, застосовують правила, викладені в Статтях 4 та 5, до тієї установи на індивідуальній або, коли це доцільно, на підконсолідованій основі.
9. Незважаючи на параграф 8, компетентні органи, відповідальні за видачу дозволу дочірній компанії материнського підприємства, яке є установою, можуть за двосторонньою угодою делегувати свою відповідальність щодо нагляду за адекватністю капіталу і великими виплатами дочірньої компанії компетентним органам, які видали дозвіл і наглядають за материнським підприємством. Комісія повинна бути поінформована про існування і зміст таких угод. Вона передає таку інформацію компетентним органам інших Держав-членів та банківському дорадчому комітетові та Раді за винятком того, коли йдеться про групи, охоплені параграфом 3.
Обчислення консолідованих вимог
10. Якщо права відмови, передбачені в параграфах 7 та 9, не здійснюються, компетентні органи можуть для цілей обчислення вимог необхідного капіталу, викладених у Додатках I та VIII, і великих кредитів клієнтам, викладених у Додатку VI, на консолідованій основі, дозволяти компенсувати позиції в портфелі цінних паперів однієї установи позиціями в портфелі цінних паперів іншої установи згідно з правилами, викладеними в Додатках I, VI та VIII.
Крім того, вони можуть дозволяти позиціями в іноземній валюті в одній установі компенсувати позиції в іноземній валюті в іншій установі згідно з правилами, викладеними в Додатку III та або Додатку VIII. Вони також можуть дозволяти зобов'язаннями у товарах в одній установі компенсувати зобов'язання у товарах в іншій установі згідно з правилами, викладеними в Додатку III та або Додатку VIII.
(пункт 10 статті 7 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
11. Компетентні органи також можуть дозволяти компенсацію зобов'язань за портфелем цінних паперів та в товарах і в іноземній валюті підприємств, розташованих у третіх країнах за одночасного виконання таких умов:
(пункт 11 статті 7 із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(і) ті підприємства отримали дозвіл у третій країні і або відповідають визначенню кредитної установи, даному в першому підпункті Статті 1 Директиви 77/780/ЄЕС, або є визнаними інвестиційними фірмами третьої країни;
Директива 98/32, Ст. 1 (1) (Заміна)
(іі) такі підприємства відповідають на відособленій основі правилам адекватності капіталу, еквівалентним тим, що встановлені в цій Директиві;
(ііі) у країнах, про які йдеться, немає регулятивних норм, які могли б значно вплинути на переведення фондів всередині групи.
12. Компетентні органи також можуть дозволяти компенсацію, передбачену в параграфі 10, між установами всередині групи, які отримали дозвіл у Державі-члені, про яку йдеться, за умови що:
(і) всередині групи існує задовільне розміщення капіталу;
(іі) регулятивні, правові або контрактні основи, на яких діють установи, є такими, що гарантують спільну фінансову підтримку всередині групи.
13. Крім того, компетентні органи можуть дозволяти компенсацію, передбачену в параграфі 10, між установами всередині групи, які виконують умови, встановлені в параграфі 12, і установою, включеною до тієї ж групи, яка отримала дозвіл в іншій Державі-члені, за умови що та установа зобов'язана виконувати вимоги щодо капіталу, встановлені в Статтях 4 та 5 на відособленій основі.
Визначення консолідованих власних фондів
14. При обчисленні власних фондів на консолідованій основі застосовується Директива 89/299/ЄЕС.
15. Компетентні органи, відповідальні за здійснення нагляду на консолідованій основі, можуть визнавати дійсність конкретних визначень власних фондів, які застосовуються до установ, про які йдеться в Додатку V, при обчисленні їх консолідованих власних фондів.
Стаття 8
Вимоги щодо звітування
1. Держави-члени вимагають, аби інвестиційні фірми і кредитні установи надавали компетентним органам своїх Держав-членів всю інформацію, необхідну для оцінки дотримання ними правил, прийнятих у відповідності до цієї Директиви. Держави-члени також забезпечують, аби механізми внутрішнього контролю тих установ і бухгалтерські процедури дозволяли перевірку дотримання ними таких правил в будь-який час.
2. Інвестиційні фірми зобов'язані звітувати компетентним органам у визначеній останніми формі принаймні раз на місяць в разі фірм, охоплених Статтею 3 (3), і принаймні раз на шість місяців у разі фірм, охоплених Статтею 3 (2).
3. Незважаючи на параграф 2, інвестиційні фірми, охоплені Статтею 3 (1) та (3), мають надавати інформацію на консолідованій і субконсолідованій основі тільки раз на шість місяців.
4. Кредитні установи зобов'язані звітувати в визначений компетентними органами спосіб так часто, як вони зобов'язані звітувати за Директивою 98/647/ЄЕС.
5. Вилучено.
5. Компетентні органи зобов'язують установи доповідати їм негайно про будь-який випадок, у якому їх партнери за угодами про повторну купівлю і зворотну повторну купівлю або операціями з передачі та отримання в позику цінних паперів і товарів не виконують своїх зобов'язань. Комісія доповідає Раді про такі випадки та їх наслідки для розгляду таких угод і операцій у цій Директиві не більше як три роки після дати, згаданої в Статті 12. Такі доповіді також описують спосіб, у який ті установи виконують ті з умов (і) (v) у Статті 2 (6) (b), які застосовуються до них, зокрема, умова (v). Крім того, вона надає деталі будь-яких змін у відносному обсязі традиційної передачі в позику та їх передачі в позику через угоди зворотної повторної купівлі і операції з позичання цінних паперів або товарів. Якщо Комісія робить висновок на підставі цієї доповіді та іншої інформації, що потрібні подальші гарантії для запобігання зловживанню, вона робить відповідні пропозиції.
Стаття 9
Компетентні органи
1. Держави-члени призначають органи, які виконують обов'язки, передбачені в цій Директиві. Вони інформують про це Комісію, зазначаючи будь-який розподіл обов'язків.
2. Органи, зазначені в параграфі 1, повинні бути публічними органами або органами, визнаними офіційно національним законодавством або публічною владою як діюча наглядова система в відповідній Державі-члені.
3. Відповідним органам повинні надаватися всі повноваження, необхідні для виконання їх завдань і, зокрема, завдання нагляду за формуванням книг реєстрації цінних паперів.
4. Компетентні органи різних Держав-членів тісно співпрацюють при виконанні своїх обов'язків, передбачених у цій Директиві, зокрема, коли інвестиційні послуги надаються на підставі послуг або через встановлення заснування філій в одній або більше Держав-членів. На вимогу вони надають одне одному всю інформацію, яка може сприяти наглядові за адекватністю капіталу інвестиційних фірм і кредитних установ, зокрема, перевірці дотримання ними правил, встановлених у цій Директиві. Будь-який обмін інформацією між компетентними органами, який передбачається в цій Директиві стосовно інвестиційних фірм, підлягає обов'язку професійної таємниці, встановленому в Статті 25 Директиви 93/22/ЄЕС і щодо кредитних установ обов'язку, встановленому в Статті 12 Директиви 77/780/ЄЕС зі змінами за Директивою 89/646/ЄЕС.
Стаття 10
До прийняття подальшої Директиви, якою встановлюватимуться положення для пристосування цієї Директиви до технічного прогресу в нижчевизначених сферах, Рада, діючи кваліфікованою більшістю, на пропозицію від Комісії у відповідності до Рішення 87/373/ЄЕС приймає такі адаптації, які можуть бути необхідними:
- з'ясування визначень у Статті 2 для забезпечення однакового застосування цієї Директиви у всьому Співтоваристві;
- з'ясування визначень у Статті 2 для урахування розвитку на фінансових ринках,
- зміна розмірів початкового капіталу, приписаних у Статті 3, і розміру, про який говориться в Статті 4 (6), для урахування розвитку в економічній і монетарній сфері,
- узгодження термінології і окреслення визначень у відповідності до наступних актів про установи і пов'язані з ними питання.
Стаття 11
Перехідні положення
1. Держави-члени можуть видавати дозволи інвестиційним фірмам, що підпадають під статтю 30 (1) Директиви 93/22/ЄЕС, власні фонди яких на день застосування цієї Директиви нижчі за рівень, визначений у статті 3 (1) - (3) цієї Директиви. Проте згідно з цим власні фонди таких інвестиційних фірм повинні виконувати умови, встановлені в Статті 3 (5) - (8) цієї Директиви.
2. Незважаючи на параграф 14 Додатка I, Держави-члени можуть встановлювати вимогу конкретного ризику для будь-яких облігацій з призначеною оцінкою 10% згідно зі Статтею 11 (2) Директиви 89/647/ЄЕС, яка дорівнює половині вимоги конкретного ризику для кваліфікаційної позиції з тим самим залишковим терміном виплати, як така облігація.
Стаття 11а
До 31 грудня 2006 року Держави-члени можуть дозволяти своїм установам використовувати мінімальні ставки, викладені в нижченаведеній таблиці замість зазначених у параграфах 13, 14, 17, та 18 Додатка VII, за умови що установи, на думку їх компетентних органів:
(і) проводять значні операції з товарами,
(іі) мають різноманітний портфель товарів,
(ііі) не знаходяться ще в змозі користуватися внутрішніми зразками для цілей обчислення вимог щодо необхідного капіталу на товарний ризик згідно з Додатком VIII.
Держави-члени інформують Комісію про застосування цієї Статті.
Стаття 12
Прикінцеві положення
1. Держави-члени вводять у дію закони, регулятивні і адміністративні положення, необхідні для них, аби дотримуватися цієї Директиви до дати, встановленої в другому параграфі Статті 31 Директиви 93/22/ЄЕС. По тому вони інформують про це Комісію.
Коли Держави-члени приймуть ці положення, вони повинні включити посилання на цю Директиву або додати таке посилання з приводу їх офіційної публікації. Спосіб, у який такі посилання мають бути зроблені, встановлюватиметься Державами-членами.
2. Держави-члени повідомляють Комісії основні положення національного законодавства, які вони приймають у сфері, охопленій цією Директивою.
Стаття 13
Комісія якомога скоріше подасть Раді пропозиції стосовно вимог щодо капіталу у відношенні торгівлі товарами, товарних похідних і одиниць підприємств колективного інвестування.
Рада приймає рішення щодо пропозицій Комісії не пізніше як за шість місяців до дати застосування Директиви.
Стаття 14
Положення про перегляд
Протягом трьох років від дати, про яку йдеться в Статті 12, діючи на пропозицію Комісії, Рада перевіряє і, якщо необхідно, переглядає цю Директиву в світлі досвіду, набутого в її застосуванні, враховуючи ринкову інновацію і, зокрема, розвиток на міжнародних форумах регулятивних органів.
Стаття 15
Ця Директива адресується Державам-членам.
Вчинено в Брюсселі, 15 березня 1993 року.
За Раду
Президент М. Йелвед
Додаток I
Ризик позиції
Вступ
Обчислення чистої позиції
(взаємна компенсація зобов'язань і угод)
1. Перевищення зобов'язань установи за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження) над її зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на пониження (підвищення) у тому самому випуску звичайних акцій, боргових і конвертованих зобов'язань та ідентичних фінансових ф'ючерсів, опціонів, гарантій і покритих варрантів є її чистою позицією в кожному з цих різних зобов'язань. При обчисленні чистої позиції компетентні органи дозволяють розглядати позиції в похідних зобов'язаннях, згідно з встановленим у параграфах 4 - 7, як позиції в основному (або уявному) цінному папері або цінних паперах. Активи установ у їх власних боргових зобов'язаннях ігноруються при обчисленні специфічного ризику за параграфом 14.
2. Обчислення чистої позиції не дозволяється між конвертованою і компенсаційною позицією в зобов'язанні, на якому вона грунтується, якщо компетентні органи не приймають підхід, за якого враховується ймовірність конвертації конкретного конвертованого зобов'язання, або не ставлять вимогу необхідного капіталу для покриття будь-яких втрат внаслідок конвертації.
3. Всі чисті позиції незалежно від їх знаків повинні бути конвертовані на щоденній основі у валюту, в якій установа звітує компетентним органам, за переважним дійсним касовим курсом обміну перед їх додаванням.
Конкретні зобов'язання
4. Ф'ючерси за відсотковою ставкою, термінові угоди за курсом відсоткової ставки (FRA) і термінові зобов'язання щодо продажу або купівлі боргових зобов'язань розглядаються як комбінації зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження. Таким чином, ф'ючерсні позиції за довготерміновими відсотковими ставками розглядаються як комбінація позики з терміном зобов'язання в день поставки ф'ючерсного контракту і володіння активом з датою терміну, яка дорівнює даті зобов'язання або уявної позиції, на якій грунтується відповідний ф'ючерсний контракт.
Аналогічним чином, продана термінова угода за курсом відсоткової ставки розглядається як зобов'язання за терміновою ставкою при грі на підвищення з датою терміну зобов'язання, яка дорівнює даті розрахунку плюс період контракту, і зобов'язання за терміновою ставкою при грі на пониження з терміном виконання, який дорівнює даті погашення. Позика і володіння активами включаються в колонку центрального уряду в Таблиці 1 у параграфі 14 для обчислення необхідного капіталу у відношенні конкретного ризику для ф'ючерсів за терміновою ставкою і термінових угод за курсом відсоткової ставки (FRA). Зобов'язання термінової купівлі боргового зобов'язання розглядається як комбінація позики з терміном погашення в дату поставки і (дійсної) позиції за терміновою угодою при грі на підвищення у самому борговому зобов'язанні. Отримання позики включається в колонку центрального уряду в Таблиці 1 для цілей конкретного ризику, а боргове зобов'язання у будь-якій колонці, що є придатною для цього, у тій самій таблиці.
Абзац пункту 4 додатка I вилучено
(згідно з Директивою 98/31)
Компетентні органи можуть дозволяти, щоб вимога щодо капіталу для укладеного на біржі ф'ючерса дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані в тому, що вони надають точне вимірювання ризику, пов'язаного з ф'ючерсом, і що він дорівнює принаймні вимозі необхідного капіталу для ф'ючерса, яка є результатом обчислення з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, щоб необхідний капітал для позабіржових контрактів про похідні типу, зазначеного в цьому параграфі, оплаченого визнаною ними розрахунковою палатою, дорівнював маржі, що вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точне вимірювання ризику, пов'язаного з контрактом про похідні і що вона принаймні дорівнює необхідному капіталу для відповідного контракту, який є результатом обчислення з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII.
(пункт 4 додатка I доповнено абзацом згідно з Директивою 98/31)
5. Опціони на відсоткових ставках, боргових зобов'язаннях, звичайних акціях, індексах звичайних акцій, фінансових ф'ючерсах, обмінах і іноземній валюті розглядаються, наче вони є позиціями, рівними за вартістю розміру зобов'язання, на якому вони грунтуються і якого стосується опціон, помноженому на його коефіцієнт дельта для цілей цього Додатка. Останні позиції можуть бути компенсовані у відношенні до будь-яких компенсаційних позицій в ідентичних цінних паперах або похідних, на яких вони грунтуються. Використаним коефіцієнтом дельта є коефіцієнт дельта відповідної біржі, коефіцієнт дельта, обчислений компетентними органами, або, якщо такого немає, або для позабіржових опціонів, обчислений самою установою за умови переконаності компетентних органів, що використана установами модель є придатною.
Проте компетентні органи також можуть приписувати, аби установи обчислювали свої коефіцієнти дельта з використанням визначеної компетентними органами методики.
Компетентні органи вимагають, аби, крім ризику коефіцієнта дельта, були покриті інші ризики, пов'язані з опціонами. Компетентні органи можуть дозволяти, щоб вимога необхідного капіталу для проданого укладеного на біржі опціона дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона забезпечує точне вимірювання ризику, пов'язаного з опціоном, і що він принаймні дорівнює необхідному капіталу у відношенні до опціона, що випливає з обчислення, зробленого з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, аби необхідний капітал для позабіржового опціона, оплаченого розрахунковою палатою, дорівнював маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона забезпечує точне вимірювання ризику, пов'язаного з опціоном, і що він принаймні дорівнює необхідному капіталу для позабіржового опціона, одержаного з обчислення, який здійснено з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. Крім того, вони можуть дозволяти, аби необхідний капітал для придбаного укладеного на біржі опціона або позабіржового опціона був таким самим, що й для зобов'язання, на якому він грунтується, за обмеження, що вимога капіталу, яка з цього випливає, не перевищує ринкову вартість опціона. Вимога за проданий позабіржовий опціон ставиться у відношення до зобов'язання, на якому він грунтується.
(пункт 5 додатка I із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
6. Варранти, які стосуються боргових зобов'язань і звичайних акцій, розглядаються в такий самий спосіб, як і опціони за параграфом 5.
(пункт 6 додатка I із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
7. Обмінні свопи розглядаються для цілей ризику, пов'язаного з відсотковою ставкою, на тій же основі, як балансові зобов'язання. Так, обмінний своп за відсотковою ставкою, за яким установа одержує відсоток за плаваючою ставкою і виплачує відсоток за фіксованою ставкою, розглядається як еквівалентний позиції за терміновою угодою при грі на підвищення у зобов'язанні з терміном, еквівалентним періоду до наступної фіксації відсотка, і позиції за терміновою угодою при грі на пониження у зобов'язанні з фіксованою ставкою з таким самим терміном, як і самий обмінний своп.
8. Проте установи, які щоденно котирують свої позиції за ринком і управляють ризиком відсоткової ставки на похідні зобов'язання, охоплені у параграфах 4 - 7, на основі дисконтованого руху ліквідності, можуть використовувати моделі чутливості для обчислення згаданих вище позицій, а також можуть використовувати їх для будь-якої облігації, яка амортизується протягом залишкового строку, замість остаточного погашення основної суми боргу. Цими моделями повинні створюватись позиції, які мають таку ж чутливість до змін відсоткової ставки, як і рух ліквідності, на якому вони грунтуються. Ця чутливість має оцінюватись стосовно незалежних рухів у зразкових ставках на кривій доходу з принаймні одним пунктом чутливості в кожному з діапазонів строків, викладених у Таблиці 2 параграфа 18. Позиції включаються в обчислення необхідного капіталу згідно з положеннями, встановленими в параграфах 15 - 30.
9. Установи, які не використовують моделі за параграфом 8, можуть замість цього за схвалення компетентними органами розглядати як повністю компенсуючу будь-яку позицію в похідних зобов'язаннях, охоплених у параграфах 4 - 7, які принаймні відповідають таким умовам:
(і) позиції мають таку ж вартість і деноміновані в тій же валюті;
(іі) відсоткова ставка (для позиції з плаваючою ставкою) або купон (для позицій з фіксованою ставкою) докладно відповідають одне одному;
(ііі) наступна дата фіксації відсотка або для позицій фіксованих купонів залишковий термін співвідносяться з такими межами
- менше одного місяця: той же день,
- від одного місяця до одного року: протягом семи днів,
- понад один рік: протягом 30 днів.
10. Особа, яка передає цінні папери або гарантовані права, що стосуються права на цінні папери в угоді про повторну купівлю, і кредитор цінних паперів при кредитуванні цінними паперами включають ці цінні папери в обчислення необхідного капіталу згідно з цим Додатком, за умови що такі цінні папери відповідають критеріям, викладеним у Статті 2 (6) (а).
11. Позиції, похідні від участі в підприємствах колективного інвестування, підлягають вимогам необхідного капіталу Директиви 89/647/ЄЕС, а не вимогам щодо ризику позицій згідно з цим Додатком.
Специфічні і загальні ризики
12. Ризик позицій для реалізованих через біржу боргового зобов'язання або звичайної акції (або похідних від них зобов'язань) розділяється на дві компоненти для обчислення необхідного для нього капіталу. Першим є його компонент специфічного ризику - це ризик зміни ціни в зобов'язанні, про яке йдеться, внаслідок факторів, що стосуються його емітента або в разі похідного - емітента зобов'язання, на якому воно грунтується. Другим компонентом охоплюється загальний ризик - це ризик зміни ціни в зобов'язанні внаслідок (у разі біржового боргового зобов'язання або похідного боргового зобов'язання) зміни в рівні відсоткових ставок або (в разі звичайної акції або похідної акції) загального зсуву на ринку акцій, які не пов'язані з будь-якими специфічними атрибутами окремих цінних паперів.
Боргові зобов'язання
13. Установа класифікує свої чисті позиції у відповідності до валют, в якій вони деноміновані, і обчислює необхідний капітал для загального і специфічного ризику у кожній валюті окремо.
Специфічний ризик
14. Установа відносить свої чисті позиції, обчислені згідно з параграфом 1, до відповідних категорій у Таблиці 1 на підставі їх залишкових строків, а потім множить їх на наведені оцінки. Оцінені позиції (незалежно від пониження чи підвищення) сумуються для обчислення необхідного капіталу для специфічного ризику.
Загальний ризик
(а) На підставі терміну
15. Процедура обчислення необхідного капіталу для загального ризику охоплює два етапи. По-перше, всі позиції повинні бути оцінені згідно з терміном виконання (як роз'ясняється в параграфі 16) для обчислення розміру капіталу, необхідного для них. По-друге, треба зробити допущення для цієї вимоги, що вона може скоротитись, коли в одному діапазоні терміну зобов'язання одночасно знаходяться оцінені позиції з протилежними знаками. Скорочення вимог також допускається, коли протилежні оцінені позиції потрапляють в різні діапазони термінів зобов'язання, причому розмір цього скорочення залежить і від того, чи потрапляють обидві позиції в одну саму зону чи ні, і від конкретних зон, у які вони потрапляють. Всього є три зони (групи діапазонів термінів зобов'язання).
16. Установа відносить свої чисті позиції до відповідних діапазонів термінів зобов'язання у колонці 2 або 3, відповідно, Таблиці 2, наведеної в параграфі 18. Вона робить це на основі залишкового терміну для зобов'язань з фіксованою ставкою і на основі періоду до наступного встановлення відсоткової ставки в разі зобов'язань, які мають змінну відсоткову ставку, до остаточного терміну виконання. Вона має також відрізняти боргові зобов'язання з купоном 3% і більше від зобов'язань з купоном менш за 3% і відповідно розміщати їх у колонці 2 або колонці 3 у Таблиці 2. Потім вона множить кожну з них на поправку для терміну виконання, про який йдеться, у колонці 4 в Таблиці 2.
17. Після цього вона обчислює суму оцінених зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження у кожному діапазоні термінів. Сума перших, які відповідають останнім в певному діапазоні, є компенсованою оціненою позицією в цьому діапазоні, а залишкове зобов'язання за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження є некомпенсованою оціненою позицією для того ж діапазону. Потім обчислюється загальна сума компенсованих оцінених позицій у всіх діапазонах.
18. Установа обчислює загальні суми некомпенсованих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення для діапазонів, включених в кожну з зон у Таблиці 2 для виведення некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення для кожної зони. Аналогічно сума некомпенсованих позицій за терміновими угодами при грі на пониження для кожного діапазону в конкретній зоні сумуються для обчислення некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на пониження для цієї зони. Та частина некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення для певної зони, якій відповідає некомпенсована оцінена позиція за терміновими угодами при грі на пониження для тієї ж зони, є компенсованою оціненою позицією для цієї зони. Та частина некомпенсованої оціненої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення або на пониження, яка не має такого відповідника, є некомпенсованою оціненою позицією для цієї зони.
19. Після цього обчислюється розмір некомпенсованої оціненої позиції при грі на підвищення або пониження в зоні один, якій відповідає некомпенсована оцінена позиція при грі на підвищення або пониження в зоні два. Про це в параграфі 23 говориться як про компенсовану оцінену позицію між зонами один і два. Таке ж обчислення після цього проводиться для тієї частини некомпенсованої оціненої позиції в зоні два, яка залишилась, і для некомпенсованої оціненої позиції в зоні три для виведення компенсованої оціненої позиції між зонами два і три.
20. Установа може за бажання змінити порядок у параграфі 19 на зворотний, щоб обчислити компенсовану оцінену позицію між зонами два і три до обчислення позиції між зонами один і два.
21. Решта некомпенсованої оціненої позиції в зоні один компенсується тим, що лишається від позиції для зони три після компенсування останньої зоною два для виведення компенсованої оціненої позиції між зонами один і три.
22. Залишкові позиції, що залишаються після відособлених компенсованих обчислень у параграфах 19, 20 та 21, сумуються.
23. Необхідний капітал установи обчислюється як сума:
(а) 10% суми компенсованих оцінених позицій у всіх діапазонах термінів;
(b) 40% компенсованої оціненої позиції в зоні один;
(с) 30% компенсованої оціненої позиції в зоні два;
(d) 30% компенсованої оціненої позиції в зоні три;
(е) 40% компенсованої оціненої позиції між зонами один та два і між зонами два та три (дивись параграф 19);
(f) 150% компенсованої оціненої позиції між зонами один та три;
(g) 100% залишкових некомпенсованих оцінених позицій.
(b) На підставі тривалості
24. Компетентні органи у Державі-члені можуть дозволяти установам взагалі або на індивідуальній основі використовувати систему для обчислення необхідного капіталу для загального ризику на боргові зобов'язання, яка відбиває тривалість, замість системи, викладеної в параграфах 15 - 23, за умови що установа робить це на відповідній основі.
25. За такої системи установа бере ринкову вартість кожного боргового зобов'язання з фіксованою ставкою і на основі цього обчислює доход, що отримується до кінця терміну, який є обліковою ставкою, що припускається для цього зобов'язання. У разі зобов'язань з плаваючою ставкою установою береться ринкова вартість кожного зобов'язання і на цій основі обчислюється її доход до кінця терміну за припущення, що сума зобов'язання належить до виплати, коли відсоткова ставка може бути змінена в наступний раз.
26. По тому установа обчислює змінену тривалість кожного боргового зобов'язання на підставі таких формул:
де:
r = доход до кінця терміну (дивися параграф 25),
Ct = платіж готівкою у час t,
m = загальний термін зобов'язання (дивися параграф 25).
27. Після цього установа поміщає боргове зобов'язання у відповідну зону в Таблиці 3. Вона робить це на основі зміненої тривалості кожного зобов'язання.
28. Після цього установа обчислює оцінену за тривалістю позицію для кожного зобов'язання, перемножуючи його ринкову ціну на його змінену тривалість і на припущену зміну відсоткової ставки для зобов'язання з цією конкретно зміненою тривалістю (дивись колонку 3 в Таблиці 3).
29. Установа обчислює свої оцінені за тривалістю позиції за терміновими угодами при грі на підвищення і пониження в кожній зоні. Сума перших, яким відповідають останні, в кожній зоні є компенсованою оціненою за тривалістю позицією для цієї зони.
По тому установа обчислює некомпенсовані оцінені за тривалістю позиції для кожної зони. Потім вона виконує процедури, встановлені для некомпенсованих оцінених позицій у параграфах 19 - 22.
30. Необхідний капітал установи обчислюється як сума:
(а) 2% компенсованої оціненої за тривалістю позиції для кожної зони;
(b) 40% компенсованих оцінених за тривалістю позицій між зонами один і два та між зонами два і три;
(с) 150% компенсованої оціненої за тривалістю позиції між зонами один і три;
(d) 100% залишкових некомпенсованих оцінених за тривалістю позицій.
Звичайні акції
31. Установа сумує всі свої чисті позиції з терміновими угодами на підвищення і всі її чисті позиції за терміновими угодами на пониження згідно з параграфом 1. Сума обох значень є сукупною валовою позицією.
Специфічний ризик
32. Вона перемножує свою сукупну валову позицію на 4% для обчислення необхідного капіталу для специфічного ризику.
33. Незважаючи на параграф 32, компетентні органи можуть дозволяти, щоб необхідний капітал для специфічного ризику був 2% замість 4% для тих портфелів акцій, що тримає установа, які відповідають таким умовам:
(і) акції не відносяться до емітентів, що випустили тільки укладені на біржі боргові зобов'язання, які зараз відповідають вимозі 8% у Таблиці 1, наведеній у параграфі 14, або які відповідають нижчій вимозі тільки тому, що вони гарантовані або забезпечені;
(іі) акції повинні бути визнані компетентними органами як високоліквідні згідно з об'єктивними критеріями;
(ііі) жодна окрема позиція не становить більше за 5% вартості сукупного портфеля акцій установи. Проте компетентні органи можуть дозволяти окремі позиції до 10%, за умови що загальна сума таких позицій не перевищує 50% портфеля.
Загальний ризик
34. Необхідний капітал установи для загального ризику складається з його загальної чистої позиції, помноженої на 8%.
Термінові угоди (ф'ючерси) з індексами акцій
35. Термінові угоди (ф'ючерси) з індексами акцій, оцінені за коефіцієнтом дельта еквіваленти опціонів в термінових угодах з індексами акцій і індекси акцій, які разом далі називаються "терміновими угодами (ф'ючерси) з індексами акцій", можуть розбиватися на позиції в кожній з їх складових акцій. Ці позиції можуть розглядатися як покладені в їх основу позиції в акціях, про які йдеться; тому за умови схвалення компетентними органами вони можуть бути компенсовані протилежними позиціями в самих покладених в основу акціях.
36. Компетентні органи забезпечують, аби будь-яка установа, яка свої позиції в одній або більшій кількості акцій, що становлять термінову угоду з індексами акцій, компенсувала однією або більшим числом протилежних позицій у тій самій терміновій угоді з індексами акцій, мала адекватний капітал для покриття ризику втрати з причини неповної відповідності змін вартості ф'ючерса до змін курсу акцій, що його складають; вони роблять це, коли установа тримає протилежні позиції у термінових угодах з індексами акцій, які не є ідентичними стосовно або їх терміну зобов'язання, або їх складу, або обох показників.
37. Незважаючи на параграфи 35 і 36, термінові угоди з індексами акцій, які укладаються на біржі і, на думку компетентних органів, представляють широко диверсифіковані показники, відносяться до вимоги необхідного капіталу для загального ризику в розмірі 8%, але без жодного необхідного капіталу для специфічного ризику. Такі угоди з індексами акцій включаються в обчислення загальної чистої позиції в параграфі 31, але не враховуються в обчислення сукупної валової позиції в тому ж параграфі.
38. Якщо угода з індексами акцій не розбивається на свої покладені в основу позиції, вона розглядається, начебто вона є окремою акцією. Проте специфічний ризик на цю окрему особу може ігноруватись, якщо угода з індексами акцій, про яку йдеться, є укладеною на біржі і, на думку компетентних органів, представляє широко диверсифікований індекс.
Розміщення
39. У разі розміщення боргових зобов'язань і акцій компетентні органи можуть дозволити установі користуватися такою процедурою при обчисленні її необхідного капіталу. По-перше, вона обчислює чисті позиції через віднімання підписних позицій, які підписані або підрозміщені третіми сторонами на підставі формальних угод; по-друге, вона скорочує чисті позиції через такі коефіцієнти:
- 0-й робочий день: 100%
- 1-й робочий день: 90%
- 2 - 3-й робочі дні: 75%
- 4-й робочий день: 50%
- 5-й робочий день: 25%
- після 5-го робочого дня: 0%.
Нульовий робочий день - це робочий день, в який установа отримує безумовне зобов'язання прийняти відому кількість цінних паперів за погоджену ціну.
По-третє, вона обчислює свій необхідний капітал, використовуючи скорочені підписні позиції. Компетентні органи забезпечують, щоб установа мала достатній капітал проти ризику втрати, який існує між часом початкового зобов'язання і 1-м робочим днем.
Додаток II
Ризик непогашення і невиконання обов'язків
другою стороною
Ризик непогашення і непоставки
1. У разі операцій, у яких боргові зобов'язання, акції і товари (виключаючи угоди про повторну купівлю і зворотну повторну купівлю та позики цінними паперами і товарами) не оплачені після належних дат їх поставки, установа повинна обчислити різницю ціни, яка для неї виникла. Це різниця між погодженою ціною для погашення боргового зобов'язання, акції або товару та їх поточною ринковою ціною, коли різниця може спричинити втрату для установи. Вона повинна помножити цю різницю на відповідний коефіцієнт у колонці А Таблиці, наведеної в параграфі 2, аби обчислити свій необхідний капітал.
(пункт 1 додатка II із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
2. Незважаючи на параграф 1, установа може на розсуд своїх компетентних органів обчислювати свій необхідний капітал, перемножуючи погоджену розрахункову ціну кожної операції, за яку не було розрахунку між 5-м і 45-м робочими днями після належної дати, на відповідний коефіцієнт у колонці В нижченаведеної таблиці. Починаючи з 46-го робочого дня після належної дати вимога становитиме 100% від різниці ціни, яка виникла для установи, як зазначено в колонці А.
Ризик невиконання обов'язків другою стороною
Безплатні поставки
3.1. Установа повинна мати в своєму розпорядженні капітал для покриття ризику невиконання обов'язків другою стороною, якщо:
(і) вона оплатила цінні папери або товари до їх отримання або поставила цінні папери або товари до отримання плати за них та
(іі) у разі транскордонних операцій минув один день або більше після того, як вона здійснила оплату або поставку.
(пункт 3.1 додатка II із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
3.2. Необхідний капітал становить 8% вартості цінних паперів або товарів або готівки, заборгованих установі, які перемножуються на оцінку ризику, що має застосовуватися до відповідної другої сторони.
(пункт 3.2 додатка II із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
Угоди про повторний продаж і зворотний повторний продаж
та позику цінними паперами або товарами
(назва розділу додатка II із змінами,
внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
4.1. У разі угод про повторний продаж і позику цінними паперами або товарами, включеними в портфель цінних паперів, установа обчислює різницю між ринковою вартістю цінних паперів або товарів і сумою, отриманою в позику установою, або ринковою вартістю додаткового забезпечення, коли різниця є позитивною. У разі угоди про зворотний повторний продаж і отримання в позику цінних паперів установа обчислює різницю між сумою, наданою установою в позику, або ринковою вартістю додаткового забезпечення та ринковою вартістю цінних паперів, які вона отримала, коли різниця є позитивною.
(абзац перший пункту 4.1 додатка II із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
Компетентні органи вживають заходів для забезпечення достатності розміру наданого надлишкового забезпечення.
Крім того, компетентні органи можуть дозволяти установам не включати розмір надлишкового забезпечення в ті обчислення, які описані в перших двох реченнях цього параграфа, якщо розмір надлишкового забезпечення гарантований в такий спосіб, що особі, яка передає, завжди забезпечено повернення надлишкового забезпечення в разі невиконання зобов'язань другою стороною.
Накопичений відсоток включається в обчислення ринкової вартості сум, наданих або отриманих у позику, та забезпечення.
4.2. Необхідний капітал становить 8% від значення, отриманого згідно з параграфом 4.1, помноженого на оцінку ризику, яка застосовується до відповідної другої сторони.
Позабіржові похідні зобов'язання
5. Пункт 5 додатка II вилучено
(згідно з Директивою 98/22/ЄС)
Інші
6. Вимоги Директиви 89/647/ЄЕС щодо необхідного капіталу застосовуються до тих виплат у формі винагород, комісійних, відсотків, дивідендів та маржі в укладених на біржі ф'ючерсних та опціонних контрактах, які не охоплені в цьому Додатку I і не відраховані з власних фондів за параграфом 2 (d) Додатка V і які прямо відносяться до позицій, включених у книгу реєстрації цінних паперів.
Оцінки ризиків, які мають застосовуватися до відповідних других сторін, визначаються в відповідності до Статті 2 (9) цієї Директиви.
Додаток III
Ризик, пов'язаний з іноземною валютою
1. Якщо сума загальної чистої позиції установи в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті, обчислена згідно з процедурою, викладеною нижче, перевищує 2% від загальної суми її власних фондів, вона перемножує суму своєї чистої позиції в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті на 8% для обчислення її необхідних власних фондів для ризику, пов'язаного з іноземною валютою.
(абзац перший пункту 1 додатка III із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
До 31 грудня 2004 року компетентні органи можуть дозволяти установам обчислювати свої необхідні власні фонди перемноженням на 8% від значення, на яке сума чистої позиції установи в іноземній валюті та її чистої позиції в золоті перевищує 2% загальних власних фондів.
2. Використовується обчислення у два етапи.
3.1. По-перше, обчислюється чиста позиція в кожній валюті (включаючи валюту, в якій установа звітує) і в золоті. Ця позиція складається з суми таких елементів (позитивних і негативних):
- чиста позиція у готівці (тобто всі активи мінус пасиви включаючи нагромаджені відсотки в відповідній валюті або, для золота, чиста готівкова позиція в золоті),
- чиста термінова позиція (тобто всі суми до отримання мінус всі суми до виплати за терміновими валютними операціями і операціями з золотом, включаючи валютні і золоті ф'ючерси, та суми за валютними свопами, не включені в позицію у готівці),
- невідзивні гарантії (та подібні зобов'язання), що з певністю будуть вимагатись і мають імовірність бути використані,
- чисте співвідношення майбутніх доходів і видатків, термін виконання яких іще не настав, але які вже повністю забезпечені (на розсуд установи, що звітує, і за попередньої згоди компетентних органів сюди може включатися чисте співвідношення майбутніх доходів і видатків, ще не занесених в бухгалтерські книги, але вже повністю забезпечених терміновими валютними операціями). Така свобода прийняття рішень повинна здійснюватись на послідовній основі,
- чистий еквівалент коефіцієнта дельта (або заснований на ньому) всіх зареєстрованих валютних і золотих опціонів,
- ринкова вартість інших (тобто невалютних) опціонів,
- будь-які позиції, які установа взяла на себе навмисно для страхування проти несприятливого впливу обмінного курсу на питомий капітальний показник, можуть виключатися з обчислення чистих відкритих валютних позицій. Такі позиції повинні бути неопераційної або структурної природи, та їх виключення та будь-яка варіація умов їх виключення вимагає згоди компетентних органів. Такий самий режим у залежності від таких самих умов, як наведені вище, може застосовуватися до позицій установи, які відносяться до статей, вже віднятих при обчисленні власних фондів.
3.2. Компетентні органи мають право на свій розсуд дозволяти установами користування приведеною до теперішнього часу вартістю при обчисленні чистої відкритої позиції в кожній валюті і золоті.
4. По-друге, чисті позиції за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження в кожній валюті, крім валюти, в якій установа звітує, і чисті позиції за терміновими угодами при грі на підвищення та пониження в золоті конвертуються за курсами касових угод у валюту, в якій установа звітує. Після цього вони сумуються окремо для утворення загальної суми чистих позицій за терміновими угодами при грі на пониження і загальної суми чистих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення. Більша з цих сум є зведеною позицією в іноземній валюті.
5. Незважаючи на параграфи 1 - 4 і до подальшої координації компетентні органи можуть приписувати або дозволяти установам користування альтернативними процедурами для цілей цього Додатка.
6. По-перше, компетентні органи можуть дозволяти установам користуватись нижчими нормами необхідного капіталу стосовно позицій у тісно корельованих валютах, ніж ті, що отримуються з застосування до них параграфів 1 - 4. Компетентні органи можуть вважати пару валют тісно корельованими, тільки якщо ймовірність втрати, обчисленої на основі даних щоденного обмінного курсу за попередні три - п'ять років, яка відбувається на рівних і протилежних позиціях у таких валютах протягом наступних 10 днів і становить 4% або є менш за вартість відповідної позиції, про яку йдеться (оціненої в валюті, в якій звітують), становить принаймні 99%, коли застосовується період спостерігання три роки, або 95%, коли застосовується період спостерігання п'ять років. Норма потрібних власних фондів для некомпенсованої позиції у двох тісно корельованих валютах становить 4%, помножені на вартість компенсованої позиції. Норма потрібного капіталу для некомпенсованих позицій в тісно корельованих валютах та всіх позицій в інших валютах становить 8%, помножених на вищу з сум чистих позицій за терміновими угодами при грі на пониження або підвищення у тих валютах після віднімання компенсованих позицій у тісно корельованих валютах
7. По-друге, до 31 грудня 2004 року компетентні органи можуть дозволяти установам застосовувати альтернативний метод замість тих, що описані в параграфах 1 - 6, для цілей цього Додатка. Норма необхідного капіталу, яка одержується цим методом, повинна бути достатньою для перевищення 2% чистої відкритої позиції, як вона вимірюється в параграфі 4, і на підставі аналізу змін обмінного курсу протягом всіх послідовних періодів 10 робочих днів за попередні три роки для перевищення ймовірної втрати протягом 99% або більшого періоду часу.
Альтернативний метод, описаний в першому підпараграфі, може використовуватися тільки за таких умов:
(і) формула обчислення і коефіцієнти кореляції були встановлені компетентними органами на підставі аналізу ними змін обмінного курсу;
(іі) компетентні органи регулярно переглядають коефіцієнти кореляції в світлі розвитку на ринках валют.
8. По-третє, компетентні органи можуть дозволяти установам не враховувати позиції в будь-якій валюті, яка підлягає юридично зобов'язуючому міжурядовій угоді для обмеження її коливання стосовно інших валют, які покриті тією ж угодою, при застосуванні будь-якого з методів, описаних у параграфах 1 - 7. Установи обчислюють свої компенсовані позиції у таких валютах і підпорядковують їх нормі потрібного капіталу, не нижчій за половину максимально допустимого коливання, встановленого в міжурядовій угоді, про яку йдеться, стосовно відповідних валют. Некомпенсовані позиції в тих валютах розглядаються так само, як і інші валюти.
Незважаючи на перший параграф, компетентні органи можуть дозволяти, аби норма необхідного капіталу для компенсованих позицій у валютах Держав-членів, які беруть участь у другій стадії Європейського валютного союзу, була вище за 1,6%, помноженого на вартість таких компенсованих позицій.
9. Компетентні органи повідомляють Раду і Комісію про методи, якщо такі є, які вони приписують або дозволяють стосовно параграфів 6 - 8.
10. Комісія доповідає Раді про методи, згадані в параграфі 9, та, коли необхідно, і з належним урахуванням міжнародного розвитку, пропонує більш гармонізований режим для ризику, пов'язаного з іноземною валютою.
11. Чисті позиції у складених валютах можуть розбиватися на складові валюти, згідно з чинними квотами.
Додаток IV
Інші ризики
Від інвестиційних фірм вимагається наявність власних фондів, еквівалентних одній чверті їх фіксованих накладних витрат за попередній рік. Компетентні органи можуть уточнювати цю вимогу в разі матеріальної зміни в діяльності фірми після попереднього року. Коли фірма не завершила фінансовий рік, який включає день початку діяльності, вимога може становити чверть від фіксованих накладних витрат, запроектованих в її бізнес-плані, якщо власті не вимагають уточнення до цього плану.
Додаток V
Власні фонди
3. Власні фонди інвестиційних фірм і кредитних установ визначаються згідно з Директивою 89/299/ЄЕС.
Для цілей цієї Директиви, однак, інвестиційні фірми, які не мають жодну з юридичних форм, згаданих у Статті 1 (1) Четвертої Директиви ради 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року на підставі Статті 54 (3) (g) Договору про річні звіти певних типів компаній (1), незважаючи на це, вважаються такими, що охоплюються сферою дії Директиви Ради 86/635/ЄЕС від 8 грудня 1986 року про річні звіти і консолідовані рахунки банків та інших фінансових установ (2).
4. Вилучено.
Незважаючи на параграф 1, компетентні органи можуть дозволяти тим установам, які зобов'язані відповідати вимогам щодо власних фондів, встановленим у Додатках I, II, III, IV, VI, VII та VIII, користуватися альтернативним визначенням тільки при виконанні тих вимог. Жодна частина власних фондів, передбачена таким чином, не може використовуватись одночасно для виконання інших вимог щодо власних фондів. Це альтернативне визначення включає наведені нижче пункти (а), (b) та (с) без пункту (d), за виключення цього пункту залишається на розсуд компетентних органів:
(абзац перший пункту 4 додатка V із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
(а) власні фонди за визначенням Директиви 89/299/ЄЕС за винятком тільки пунктів (12) і (13) Статті 2 (1) тієї ж Директиви для тих інвестиційних фірм, від яких вимагається віднімання пункту (d) цього параграфа з суми пунктів (а), (b) і (с) цього параграфа;
(b) чисті прибутки за портфелем цінних паперів установи після віднімання всіх передбачуваних податків або дивідендів мінус чисті втрати від її іншої діяльності, за умови що жодна з цих сум не була вже включена в пункт (а) цього параграфа згідно з пунктом 2 або 11 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС;
(с) підпорядкований позиковий капітал та/або позиції, про які йдеться в параграфі 5, у залежності від умов, викладених у параграфах 3 - 7;
(d) неліквідні активи згідно з визначенням у параграфі 8.
5. Підпорядкований позиковий капітал, про який йдеться в параграфі 2 (с), має початковий термін погашення не менше двох років. Він повністю виплачується і угода про позику не включає будь-якого положення, яке б передбачало, що за інших конкретних обставин, ніж ліквідація установи, борг стає належним до виплати до погодженої дати погашення, якщо погашення не схвалено компетентними органами. Ні основний борг, ні відсотки на такий підпорядкований позиковий капітал не можуть бути виплачені, якщо таке погашення означатиме, що власні фонди установи, про яку йдеться, становитимуть менше за 100% загального необхідного капіталу установи.
Крім того, установа сповіщає компетентні органи про всі погашення за таким підпорядкованим позиковим капіталом, як тільки її власні фонди опускаються нижче 120% загального необхідного капіталу установи.
4. Підпорядкований позиковий капітал, про який говориться в параграфі 2 (с), не може перевищувати максимуму 150% від вихідних власних фондів, які залишені для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, II, IV, VI та VIII, і може наближатися до того максимуму тільки за особливих обставин, прийнятних для компетентних органів.
(пункт 4 додатка V із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
5. Компетентні органи можуть дозволяти установам заміняти підпорядкований позиковий капітал, про який йдеться в параграфах 3 та 4, позиціями 3 та 5 - 8 Статті 2 (1) Д ирективи 89/299/ЄЕС.
6. Компетентні органи можуть дозволяти інвестиційним фірмам перевищувати стелю підпорядкованого позикового капіталу, приписаного в параграфі 4, якщо вони вважають це достатнім у фінансовому відношенні, за умови що загальна сума такого підпорядкованого позикового капіталу і позицій, про які йдеться в параграфі 5, не перевищує 200% вихідних власних фондів, залишених для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, III, IV та VI, або 250% тієї ж суми, якщо інвестиційні фірми віднімають позицію 2 (d), про яку йдеться в параграфі 2, при обчисленні власних фондів.
(пункт 6 додатка V із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
7. Компетентні органи можуть дозволяти кредитним установам перевищення стелі для підпорядкованого позикового капіталу, приписаної в параграфі 4, якщо вони вважають це адекватним у фінансовому відношенні і за умови, що загальна сума такого підпорядкованого позикового капіталу та позицій, про які йдеться в параграфі 5, не перевищує 250% вихідних власних фондів, які призначені для виконання вимог, встановлених у Додатках I, II, III, VI, VII та VIII.
(пункт 7 додатка V із змінами, внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
8. Неліквідні активи включають:
- основні матеріальні фонди (за винятком того, що може дозволятися зараховування землі і будинків як забезпечення позик),
- вклади, включаючи підпорядковані вимоги на них, у кредитних або фінансових установах у власні фонди таких установ, якщо вони не були відняті за пунктами 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС або за параграфом 9 (iv) цього Додатка.
Якщо володіння акціями в кредитній або фінансовій установі є тимчасовим з метою проведення операції фінансової допомоги, розробленої для реорганізації та врятування цієї установи, компетентні органи можуть ігнорувати це положення. Вони також можуть ігнорувати його стосовно тих акцій, які включені в портфель інвестиційної фірми:
- вклади та інші інвестиції в інші підприємства, ніж кредитні установи, та інші фінансові установи, які не придатні для продажу,
- дефіцити в дочірніх компаніях,
- інші здійснені депозити, ніж наявні для погашення протягом 90 днів, за винятком також погашень у зв'язку з обмеженими ф'ючерсними і опціонними контрактами,
- позики та інші належні до виплати суми, які не підлягають погашенню протягом 90 днів,
- фізичні запаси, якщо вони не підлягають нормам необхідного капіталу, встановленим у Статті 4 (2), і за умови, що такі вимоги не менш суворі за встановлені в Статті 4 (1) (ііі).
9. Інвестиційні фірми, включені до групи, яка підлягає звільненню, описаному в Статті 7 (4), обчислюють свої власні фонди згідно з параграфами 1 - 8 з такими змінами:
(і) неліквідні активи, про які йдеться в параграфі 2 (d), віднімаються;
(іі) виняток, про який йдеться в параграфі 2 (а), не охоплює тих компонентів пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, якими володіє інвестиційна фірма стосовно підприємств, включених до сфери консолідації згідно з визначенням у Статті 7 (2) цієї Директиви;
(ііі) межі, згадані в Статті 6 (1) (а) та (b) Директиви 89/299/ЄЕС, обчислюються відносно вихідних власних фондів мінус ті компоненти пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, описані в (іі), які є елементами вихідних власних фондів підприємств, про які йдеться;
(iv) ті компоненти пунктів 12 та 13 Статті 2 (1) Директиви 89/299/ЄЕС, про які йдеться в (ііі), віднімаються з вихідних власних фондів, а не з загальної суми всіх позицій, як приписано в Статті 6 (1) (с) тієї ж Директиви, для цілей, зокрема, параграфів 4 - 7 цього Додатка.
_______________
(1) Офіційний журнал, N L222, 14.08.78, с. 11. Директива з останніми змінами за Директивою 90/605/ЄЕС (Офіційний журнал, N L317, 16.11.90, с. 60).
(2) Офіційний журнал, N L372, 31.12.86, с. 1.
Додаток VI
Великі ризики
1. Установи, згадані в Статті 5 (2), здійснюють моніторинг і контроль своїх ризиків у зв'язку з виплатами окремим клієнтам і групам пов'язаних між собою клієнтів за визначенням Директиви 92/121/ЄЕС з такими змінами.
2. Ризики стосовно окремих клієнтів, які відносяться до портфеля цінних паперів, обчислюються як сума таких позицій (і), (іі) та (ііі):
(і) надлишок - якщо він позитивний - термінових угод установи при грі на підвищення над її терміновими угодами при грі на пониження у всіх фінансових зобов'язаннях, випущених клієнтом, про якого йдеться (чиста позиція в кожному з різних зобов'язань обчислюється згідно з методами, встановленими в Додатку I);
(іі) в разі розміщення боргових зобов'язань або акцій ризиком установи є чистий ризик (який обчислюється як результат віднімання тих позицій забезпечення, які підписуються або гарантовано підрозміщуються третіми сторонами на підставі формальної угоди), скорочений на коефіцієнти, викладені в параграфі 39 Додатка I.
До подальшої координації компетентні органи вимагатимуть від установ встановлення систем моніторингу і контролю своїх ризиків за розміщенням на період від часу початкового зобов'язання до першого робочого дня в світлі характеру ризиків, що виникають на ринках, про які йдеться;
(ііі) ризики, пов'язані з операціями, угодами і контрактами, згаданими в Додатку II, з клієнтом, про якого йдеться, при цьому такі ризики обчислюються в спосіб, встановлений в тому Додатку без застосування оцінок для ризику, пов'язаного з другою стороною.
3. Після цього ризики, що випливають із груп пов'язаних між собою клієнтів, за портфелем цінних паперів обчислюються як сума ризиків стосовно окремих клієнтів у групі, як обчислення в параграфі 2.
4. Сукупні ризики стосовно окремих клієнтів або груп пов'язаних між собою клієнтів обчислюється як сума ризиків, що виникають за портфелем цінних паперів, з додаванням ризиків, що виникають поза портфелем цінних паперів, враховуючи Статтю 4 (6) - (12) Директиви 92/12/ЄЕС. Для обчислення ризиків за портфелем цінних паперів установи беруть за нуль ризики, що виникають з активів, які відраховуються з їх власних фондів на підставі параграфа 2 (d) Додатка V.
5. Сукупні ризики установ стосовно окремих клієнтів і груп пов'язаних між собою клієнтів, обчислені в відповідності до параграфа 4, повідомляються згідно з Статтею 3 Директиви 92/12/ЄЕС.
6. Та сума ризиків щодо окремого клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів обмежується відповідно до Статті 4 Директиви 92/121/ЄЕС в залежності від перехідних положень Статті 6 тієї ж Директиви.
7. Незважаючи на параграф 6, компетентні органи можуть дозволити, щоб активи, які є вимогами та іншими ризиками стосовно інвестиційних фірм, визнаних інвестиційних фірм третьої країни і визнаних розрахункових палат і бірж у фінансових зобов'язаннях, підлягали такому ж режиму, як погоджений для вимог до кредитних установ у Статті 4 (7) (і), (9) та (10) Директиви 92/121/ЄЕС.
8. Компетентні органи можуть дозволяти перевищення меж, встановлених у Статті 4 Директиви 92/121/ЄЕС, у залежності від одночасного виконання таких умов:
1. ризик поза портфелем стосовно клієнта або групи клієнтів, про які йдеться, не перевищує межі, встановленої в Директиві 92/121/ЄЕС, обчислені стосовно власних фондів згідно з визначенням у Директиві 89/299/ЄЕС, так що перевищення припадає повністю на портфель;
2. фірма відповідає додатковій вимозі необхідного капіталу для перевищення меж, встановлених у Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС. Для обчислення цього вибираються ті компоненти сукупних ризиків стосовно клієнта або групи клієнтів, про яких йдеться, на які припадають найвищі вимоги специфічного ризику в Додатку I та/або вимог у Додатку II, сума яких дорівнює розміру перевищення, про яке говориться в 1; якщо перевищення не зберігається довше 10 днів, додаткова вимога необхідного капіталу становить 200% від вимог, про які говориться в попередньому реченні, на ці компоненти.
По 10 днях після виникнення перевищення компоненти перевищення, вибрані в відповідності до вищенаведених критеріїв, вводяться в відповідний рядок у колонці 1 в нижченаведеній таблиці у висхідному порядку вимог у зв'язку зі специфічним ризиком у Додатку I та/або вимог у Додатку II. Тоді установа відповідає додатковій вимозі необхідного капіталу в зв'язку зі специфічним ризиком, яка дорівнює сумі вимог у зв'язку зі специфічним ризиком у Додатку I та/або вимог Додатка II на ці компоненти, помножену на відповідний коефіцієнт у колонці 2;
3. якщо по проминенні 10 або менше днів перевищення не відбувається, ризики за портфелем цінних паперів клієнту або групі пов'язаних клієнтів не повинні перевищувати 500% власних фондів установи;
4. будь-яке перевищення, що збереглося довше за 10 днів, не повинне у сукупності перевищувати 600% власних фондів установи;
5. установи повинні звітувати компетентним органам що три місяці про всі випадки, коли межі, встановлені в Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС, були перевищені протягом попередніх трьох місяців. У кожному випадку, в якому межі були перевищені, сума перевищення і ім'я відповідного клієнта мають повідомлятись.
9. Компетентні органи встановлюють процедури, про які вони повідомляють Раду і Комісію для довільного ухиляння установ від додаткових вимог необхідного капіталу, яким вони будуть підлягати при перевищенні ризиками меж, встановлених у Статті 4 (1) та (2) Директиви 92/121/ЄЕС, як тільки ті ризики утримуються більше за 10 днів через тимчасову передачу відповідних ризиків на іншу компанію у тій же групі чи ні та/або через проведення штучних операцій для закриття ризику протягом 10 днів і створення нового ризику. Установи підтримують системи, які забезпечують, що будь-яка передача, що має такі наслідки, негайно повідомляється компетентним органам.
10. Компетентні органи можуть дозволяти тим установам, які отримали дозвіл на користування альтернативним визначенням власних фондів за параграфом 2 Додатка V, користування цим визначенням для цілей параграфів 5, 6 та 8 цього Додатка, за умови що від відповідних установ вимагається, крім того, відповідати всім зобов'язанням, викладеним у Статтях 3 та 4 Директиви 92/121/ЄЕС стосовно кредитів в обігу, які виникають поза портфелем з використанням власних фондів згідно з визначенням Директиви 89/299/ЄЕС.
_______________
(1) Офіційний журнал, N L222, 14.08.78, с. 11. Директива з останніми змінами за Директивою 90/605/ЄЕС (Офіційний журнал, N L317, 16.11.90, с. 60).
(2) Офіційний журнал, N L372, 31.12.86, с. 1.
Додаток VII
Товарний ризик
(назва додатка VII із змінами,
внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
1. Кожна позиція в товарах або заснованих на товарах похідних виражається в стандартних одиницях вимірювання. Реальна ціна кожного товару виражається в валюті, в якій установа звітує.
2. Позиції в золоті або похідних золота вважаються залежними від валютного ризику і розглядаються згідно з Додатком III або Додатком VIII, відповідно, для цілей обчислення ринкового ризику.
3. Для цілей цього Додатка позиції, які є суто фінансуванням запасів, можуть виключатися тільки з обчислення товарного ризику.
4. Ризики, пов'язані з відсотковою ставкою і іноземною валютою і не охоплені іншими положенням цього Додатка, включаються в обчислення загального ризику для укладених на біржі боргових зобов'язань і в обчислення ризику, пов'язаного з іноземною валютою.
5. Якщо термін погашення зобов'язання за терміновою угодою при грі на пониження настає раніше за зобов'язання за терміновою угодою при грі на підвищення, установи також захищаються від ризику недостатньої ліквідності, яка може існувати на деяких ринках.
6. Для цілей параграфа 19 перевищення зобов'язань установи за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження) над зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на пониження (підвищення) у тому ж товарі і ідентичних товарних ф'ючерсах, опціонах і варрантах є її чистою позицією в кожному товарі. Компетентні органи дозволяють розглядати позиції у похідних зобов'язаннях згідно з встановленим у параграфах 8, 9 та 10 як позиції у покладеному в основу товарі.
7. Компетентні органи можуть розглядати нижченаведені позиції як позиції в тому самому товарі:
- позиції в різних підкатегоріях товарів в разі, коли такі підкатегорії можуть поставлятись одне замість одного, та
- позиції в подібних товарах, якщо вони близькі субститути і якщо на період мінімально одного року може бути чітко встановлена мінімальна кореляція 0,9 у зміні ціни.
Окремі зобов'язання
8. Товарні ф'ючерси і термінові зобов'язання щодо купівлі або продажу окремих товарів включаються в систему вимірювання як уявні суми у стандартних одиницях вимірювання і отримують термін погашення стосовно терміну придатності. Компетентні органи можуть дозволяти, аби вимога щодо необхідного капіталу дорівнювала для укладеного на біржі ф'ючерса маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з ф'ючерсом і що вона принаймні дорівнює вимозі щодо необхідного капіталу, яка б була отримана з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи також можуть дозволяти, аби вимога щодо необхідного капіталу для позабіржового контракту про товарні похідні типу, про який говориться в цьому параграфі, оплаченому через розрахункову палату, визнану ними, дорівнювала маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з контрактом про похідні і що вона принаймні дорівнює вимозі щодо необхідного капіталу для контракту, про який йдеться, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII.
9. Обмінні операції з товарами, де однією стороною угоди є фіксована ціна, а другою - поточна ринкова ціна, включаються в спосіб диференціації термінів погашення як серія позицій, які дорівнюють уявному розміру контракту, при цьому кожному платежеві за обмінною операцією відповідає одна позиція, та розміщуються в відповідному місці шкали термінів погашення, наведеній у параграфі 13. Позиції є зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на підвищення, якщо установа платить фіксовану ціну і отримує плаваючу ціну, і зобов'язаннями за терміновими угодами при грі на пониження, якщо установа отримує фіксовану ціну і платить плаваючу ціну.
Обмінні операції з товарами, де сторони угоди в різних товарах, повинні показуватися в відповідній графі шкали для застосування способу диференціації термінів зобов'язань.
10. Опціони на товари або на похідні товарів розглядаються, неначе вони є позиціями, рівними за вартістю розміру покладеного в основу товару, до якого відноситься опціон, помноженого на його коефіцієнт дельта для цілей цього Додатка. Останні позиції можуть обчислюватися нетто відносно будь-яких компенсаційних позицій в ідентичному покладеному в основу товарі або похідній товару. Коефіцієнт дельта, який використовується, є коефіцієнтом дельта біржі, про яку йдеться, коефіцієнтом, обчисленим компетентними органами, або, якщо жодного з них немає в розпорядженні, або для позабіржових опціонів - коефіцієнтом, обчисленим самою установою, за умови що компетентні органи переконані, що використана установою модель відповідає їхнім вимогам.
Проте компетентні органи також можуть приписувати, аби установи обчислювали свої коефіцієнти дельта з використанням методики, визначеної компетентними органами.
Компетентні органи вимагають, аби було покриття для всіх інших ризиків, крім ризику коефіцієнта дельта, пов'язаних з товарними опціонами. Компетентні органи можуть дозволяти, аби вимога для проданого загального необхідного капіталу установи через біржу товарного опціона дорівнювала маржі, яка вимагається біржею, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з опціоном, і що вона принаймні дорівнює вимозі необхідного капіталу для опціона, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка, або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. До 31 грудня 2006 року компетентні органи можуть також дозволяти, аби вимога необхідного капіталу для позабіржового товарного опціона, розрахунок за яким здійснюється визнаною ними розрахунковою палатою, дорівнював маржі, яка вимагається розрахунковою палатою, якщо вони повністю переконані, що вона надає точну міру ризику, пов'язаного з опціоном, і що вона принаймні дорівнює вимозі необхідного капіталу для позабіржового опціона, яка отримується з обчислення, проведеного з використанням методу, викладеного в решті цього Додатка або з застосуванням методу внутрішніх моделей, описаного в Додатку VIII. Крім того, вони можуть дозволяти, аби вимога щодо придбаного укладеного на біржі або позабіржового товарного опціона, була такою ж, як і для товару, покладеного в його основу, за обмеження, що отримана в результаті вимога не перевищує ринкову вартість опціона. Вимога для письмового позабіржового опціона встановлюється у відношенні до товару, покладеного в її основу.
11. Варранти, які стосуються товарів, розглядаються так само, як і товарні опціони згідно з параграфом 10.
12. Особа, яка передає товари або гарантовані права, що стосуються права власності на товари, в угоді про повторний продаж, і особа, яка передає в оренду товари в угоді про оренду товарів, включає такі товари в обчислення своєї вимоги необхідного капіталу згідно з цим Додатком.
(а) Спосіб, заснований на диференціації термінів зобов'язань
13. Установа використовує окрему графу шкали терміну зобов'язань в відповідності до наведеної нижче таблиці для кожного товару. Всі позиції у цьому товарі і всі позиції, які розглядаються як позиції в тому ж товарі згідно з параграфом 7, відносяться до відповідних діапазонів термінів зобов'язань. Фізичні запаси відносяться до першого діапазону термінів.
14. Компетентні органи можуть дозволяти, аби позиції, які є позиціями в одному самому товарі або розглядаються згідно з параграфом 7 як такі, компенсувались і відносились до відповідних діапазонів термінів на основі нетто, для:
- позицій у контрактах, термін яких закінчується в одну дату, та
- позицій у контрактах, термін яких закінчується протягом 10 днів стосовно одне одного, якщо контракти укладені на ринках, які мають щоденні дати поставки.
15. Після цього установи обчислюють суму зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення і суму зобов'язань за терміновими угодами при грі на пониження в кожному діапазоні термінів зобов'язань. Сума перших (останніх), які відповідають останнім (першим) в даному діапазоні термінів, є компенсованими позиціями в тому діапазоні, у той час як залишок зобов'язань за терміновими угодами при грі на підвищення або пониження є некомпенсованою позицією для того ж діапазону.
16. Та частина некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження) для даного діапазону термінів, якій відповідає некомпенсована позиція за терміновими угодами при грі на пониження (підвищення) для подальшого діапазону термінів, є компенсованою позицією між двома діапазонами термінів. Та частина некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на підвищення або некомпенсованої позиції за терміновими угодами при грі на пониження, які не можуть мати таких відповідників, є некомпенсованою позицією.
17. Вимога необхідного капіталу для кожного товару обчислюється на основі відповідної градації термінів як сума такого:
(і) суми компенсованих позицій за терміновими угодами при грі на підвищення (пониження), помноженої на норму відхилення, як зазначено в другій колонці таблиці, наведеній у параграфі 13, для кожного діапазону термінів, і на ціну товару при продажу за готівку;
(іі) компенсованої позиції між двома діапазонами термінів для кожного діапазону термінів, в який переноситься некомпенсована позиція, помноженої на 0,6% (норма перенесення) та на ціну товару при продажу за готівку;
(ііі) залишкових некомпенсованих позицій, помножених на 15% (норма простої угоди) та на ціну товару при продажу за готівку.
18. Загальна вимога щодо необхідного капіталу для товарного ризику обчислюється як сума вимог необхідного капіталу, обчислених для кожного товару згідно з параграфом 17.
(b) Спрощений спосіб
19. Вимога необхідного капіталу установи для кожного товару обчислюється як сума:
(і) 15% чистої позиції при грі на підвищення або пониження, помноженої на ціну товару при продажу за готівку;
(іі) 3% валової позиції при грі на підвищення плюс при грі на пониження, помноженої на ціну товару при продажу за готівку.
20. Загальна вимога необхідного капіталу для товарного ризику обчислюється для кожного товару згідно з параграфом 19.
Додаток VIII
Внутрішні моделі
(назва додатка VIII із змінами,
внесеними згідно з Директивою 98/31/ЄС)
1. Компетентні органи можуть в залежності від умов, встановлених у цьому Додатку, дозволяти, аби установи обчислювали свої вимоги необхідного капіталу для ризику позиції, ризику, пов'язаного з іноземною валютою, та/або ризику, пов'язаного з товарами, користуючися своїми власними моделями управління ризиками або сполучаючи їх з методами, описаними в Додатках I, III та VII. У кожному випадку вимагається чітке визнання компетентними органами використання моделей для цілей нагляду за капіталом.
2. Визнання надається, тільки якщо компетентний орган переконаний, що система управління ризиком установи є концептуально правильною і повноцінно втіленою і що, зокрема, відповідає таким нормам якості:
(і) внутрішня модель управління ризиками тісно інтегрована в щоденний процес управління ризиками і слугує основою для звітування про наражання на ризики вищому керівництву установи;
(іі) установа має підрозділ контролю ризику, який є незалежним від підрозділів виробничої діяльності, і звітує безпосередньо вищому керівництву. Підрозділ повинен відповідати за розробку і впровадження системи управління ризиками установи. Вона готує і аналізує щоденні звіти про результати моделі вимірювання ризику і про відповідні заходи до вжиття в межах виробничої діяльності;
(ііі) Рада директорів і вище керівництво беруть активну участь у процесі контролю ризиків, щоденні звіти, підготовані підрозділом контролю ризиків, переглядаються рівнем керівництва з достатніми повноваженнями для здійснення як скорочення зобов'язань, взятих на себе окремими торговцями, так і загального ризику для установи;
(iv) установа має достатню кількість працівників, навчених користуванню складними моделями у сферах виробничої діяльності, управління ризиками, аудиту і забезпеченні;
(v) установа має встановлені процедури для моніторингу і забезпечення дотримання документації з внутрішніх методик і контролів стосовно функціонування в цілому системи вимірювання ризиків;
(vi) моделі установи мають підтверджені свідоцтва прийнятної точності при вимірюванні ризиків;
(vii) установа часто проводить сувору програму моделювання надзвичайних обставин, і результати цих тестів перевіряються вищим керівництвом і знаходять відбиток у методиках та межах, що ними встановлюються;
(viii) установа повинна проводити як частину свого регулярного процесу аудиту незалежний перегляд своєї системи вимірювання ризиків. Цей перегляд повинен включати як діяльність виробничих підрозділів, так і самостійного підрозділу контролю ризиків. Принаймні один раз на рік установа повинна проводити перегляд свого процесу управління ризиками в цілому. При перегляді розглядаються:
- адекватність документації системи і процесу управління ризиками та організація підрозділу контролю ризиків,
- включення заходів ринкових ризиків у щоденне управління ризиками і цілісність інформаційної системи управління,
- процес, який використовує установа для затвердження моделей ціноутворення і систем оцінки, використовуваних операторами і адміністративним персоналом,
- обсяг ринкових ризиків, охоплених моделлю вимірювання ризику, і оцінка будь-яких значних змін у процесі вимірювання ризику,
- точність і повнота даних про позиції, точність і відповідність припущень мінливості і кореляції та точність обчислень оцінки і чутливості ризику,
- процес перевірки, що його застосовує установа для оцінки узгодженості, вчасності і надійності джерел даних, застосованих до внутрішніх моделей, включаючи незалежність таких джерел даних та
процес перевірки, яким користується установа для оцінки зворотного порівняння, що проводиться для оцінки точності моделі.
3. Установа веде моніторинг точності і функціонування всієї моделі через здійснення програми зворотного порівняння. При зворотних порівняннях повинні порівнюватись обчислене на підставі власної для установи моделі одноденне значення потенціалу ризику позицій портфеля на кінець робочого дня та зміна вартості портфеля у порівнянні до вартості на кінець наступного робочого дня. Компетентні органи перевіряють здатність установи здійснювати зворотне порівнювання як за дійсними, так і гіпотетичними змінами в вартості портфеля. Зворотне порівнювання за гіпотетичними змінами в вартості портфеля грунтується на порівнянні вартості портфеля на кінець дня і, за припущення незмінності позицій, його вартості на кінець наступного дня. Компетентні органи вимагають від установ вжиття відповідних заходів для покращання їхніх програм зворотного порівняння, якщо вони вважаються недосконалими.
4. З метою обчислення необхідного капіталу для конкретного ризику, пов'язаного з реалізованими через біржу борговими зобов'язаннями і акціями, компетентні органи можуть визнавати використання внутрішньої моделі установи, якщо, крім дотримання установ решти цього Додатка, модель:
- роз'яснює коливання історичної ціни в портфелі,
- відображає концентрацію відносно обсягу і змін у складі портфеля;
- є стійкою відносно несприятливого середовища;
- підтверджується зворотним порівнянням, спрямованим на оцінку точності відображення конкретного ризику. Якщо компетентні органи дозволяють здійснення цього зворотного порівняння на основі відповідних портфелів підпорядкованих цінних паперів, вони повинні вибиратися в послідовний спосіб.
5. Для установ, що використовують внутрішні моделі, не визнані згідно з параграфом 4, обчислюється диференційована вимога необхідного капіталу для конкретного ризику згідно з Додатком I.
6. Для цілей параграфа 10 (іі) результати власного обчислення установи множаться на коефіцієнт, не менший за 3.
7. Коефіцієнт множення збільшується на коефіцієнт збільшення від 0 до 1 згідно з наведеною нижче таблицею в залежності від числа перевищень для останніх 250 робочих днів, отриманих через зворотне порівнювання установи. Компетентні органи вимагають від установ послідовного обчислення перевищень на підставі зворотного порівняння або за дійсними, або за гіпотетичними змінами в вартості портфеля. Перевищенням є одноденна зміна в вартості портфеля, яка перевищує відповідне значення потенціалу ризику, обчислене для того ж одноденного періоду через модель установи. З метою визначення коефіцієнта збільшення число перевищень оцінюється принаймні один раз на квартал.
Компетентні органи в окремих випадках і в зв'язку з винятковою ситуацією можуть відходити від вимоги збільшення коефіцієнта множення на коефіцієнт збільшення згідно з вищенаведеною таблицею, якщо установа переконливо довела компетентним органам, що таке збільшення є невиправданим і модель у своїй основі правильна.
Аби уможливити компетентним органам моніторинг доцільності коефіцієнта збільшення на постійній основі установи негайно повідомляють, в будь-якому разі не пізніше як за п'ять робочих днів, компетентні органи про перевищення, які отримані через їх програму зворотного порівняння і які обумовлюють зростання коефіцієнта збільшення.
8. Якщо модель установи визнається компетентними органами згідно з параграфом 4 для цілей обчислення вимог необхідного капіталу для конкретного ризику, установа збільшує свою вимогу необхідного капіталу, обчислену згідно з параграфами 6, 7 та 10, на поправку в розмірі або:
(і) частки конкретного ризику в значенні потенціалу ризику, яку слід відокремити згідно з вказівками щодо нагляду; або, на вибір установи,
(іі) значення потенціалу ризику портфелів підпорядкованих боргових позицій і акцій, які містять конкретний ризик.
Установи при використанні варіанта (іі) повинні заздалегідь визначити структуру своїх портфелів підпорядкованих позицій і не можуть змінювати її без згоди компетентних органів.
9. Компетентні органи можуть відходити від встановленої в параграфі 8 вимоги додаткового збільшення необхідного капіталу, якщо установа доводить, що, згідно з міжнародними нормами, її модель точно відображає також ризик події і ризик невиконання для своїх біржових боргових позицій і акцій.
10. Кожна установа повинна відповідати вимозі необхідного капіталу, яка відповідає вищому з нижченаведених значень:
(і) її значенню потенціалу ризику за попередній день, виміреному згідно з параметрами, які визначаються в цьому Додатку;
(іі) пересічному значенню щоденних вимірів потенціалу ризику на кожний з попередніх 60 робочих днів, помноженого на коефіцієнт, зазначений у параграфі 6 з поправкою на коефіцієнт, зазначений у параграфі 7.
11. Обчислення потенціалу ризику підлягає таким мінімальним нормам:
(і) принаймні щоденне обчислення потенціалу ризику;
(іі) односторонній інтервал надійності 99%;
(ііі) еквівалентний 10 дням період володіння;
(iv) ефективний історичний період спостерігання протягом принаймні одного року за винятком того, коли коротший період спостерігання виправданий значним зростанням мінливості ціни;
(v) оновлення набору даних один раз на три місяці.
12. Компетентні органи вимагають, аби модель точно відображала ризики ціни опціонів або аналогічних до опціонів позицій і аби будь-які інші ризики, не відображені моделлю, адекватно покривалися власними фондами.
13. Компетентні органи вимагають, аби модель вимірювання ризику охоплювала достатню кількість факторів ризику в залежності від рівня активності установи на відповідних ринках. Як мінімум, треба зважати на такі положення:
(і) для ризику, пов'язаного з відсотковою ставкою, система вимірювання ризику включає набір факторів ризику, які відповідають відсотковим ставкам на кожну валюту, у якій установа має балансові чи позабалансові чутливі до ризику позиції. Установа моделює криві доходу з використанням одного з загальноприйнятих способів. Для великих позицій в основних валютах і ринках з ризиком, пов'язаним з відсотковою ставкою, крива доходу ділиться як мінімум на шість сегментів термінів для відображення варіацій мінливості ставок впродовж кривої доходу. Система вимірювання ризику також повинна охоплювати ризик менш, ніж досконало корельованих змін між різними кривими доходу;
(іі) для ризику іноземної валюти система вимірювання ризику включає фактори ризику, які відповідають золоту і окремим іноземним валютам, у яких деноміновані позиції установи;
(ііі) для ризику, пов'язаного з акціями, система вимірювання ризику використовує окремий фактор ризику принаймні для кожного з ринків акцій, на яких установа володіє значними позиціями;
(iv) для пов'язаного з товарами ризику система вимірювання ризику використовує окремий фактор ризику принаймні для кожного з товарів, у яких установа володіє значними позиціями. Система вимірювання ризику також повинна охоплювати ризик менш ніж досконало корельованих змін між подібними, але неідентичними товарами і ризик змін у курсі за терміновими угодами, що виникають внаслідок невідповідності термінів. Вона також враховує характеристики ринку, особливо терміни поставок і межі, надані брокерам для продажу позицій.
14. Компетентні органи можуть дозволяти установам користуватися емпіричними кореляціями в межах категорій ризику і через всі категорії ризику, якщо вони переконані, що система установи для вимірювання кореляцій є правильною і впровадженою цілком.