Угода
про прямі науково-технічні зв'язки
в рамках Співдружності Незалежних Держав

Уряди держав-учасниць цієї Угоди,

відповідно до Угоди про міждержавне науково-технічне співробітництво,

визнаючи необхідність підтримання і розвитку взаємовигідних прямих науково-технічних зв'язків між підприємствами, організаціями і окремими суб'єктами держав-учасниць Співдружності,

підтверджуючи бажання держав-учасниць Угоди розширити взаємні науково-технічні зв'язки на довгостроковій основі,

поважаючи прагнення науковців і спеціалістів до прямих і вільних науково-технічних контактів і обмінів,

домовилися про таке:

Розділ I

Загальні положення

Стаття 1. Під прямими науково-технічними зв'язками розуміється безпосереднє науково-технічне співробітництво між вченими, винахідниками, науковими, проектно-конструкторськими та іншими організаціями і підприємствами держав-учасниць цієї Угоди.

Прямі науково-технічні зв'язки можуть встановлюватися на некомерційній і комерційній основі.

Стаття 2. На некомерційній основі можуть здійснюватися обмін науково-технічною інформацією (публікаціями), ознайомлення з науковими і виробничими досягненнями шляхом взаємного відрядження спеціалістів, участь у наукових конгресах і симпозіумах, підготовка спеціалістів, проведення виставок та ярмарків тощо.

Стаття 3. Основними формами комерційних науково-технічних зв'язків є:

передача науково-технічних знань і технологій (винаходів, "ноу-хау" тощо) на ліцензійних умовах;

проведення спільних досліджень і проектно-конструкторських робіт;

виконання науково-дослідних робіт на замовлення;

виконання робіт типу "інжиніринг";

науково-технічне співробітництво в рамках спільних підприємств;

передача технології під час будівництва підприємств "під ключ".

Крім зазначених вище, прямі науково-технічні зв'язки можуть встановлюватися і на основі інших нових форм науково-технічного співробітництва в міру їх появи.

Розділ II

Зобов'язання держав-учасниць Угоди щодо забезпечення
прямих науково-технічних зв'язків

Стаття 4. Держави-учасниці Угоди зобов'язуються всіляко заохочувати встановлення і розвиток прямих науково-технічних зв'язків між вченими, винахідниками, підприємствами та організаціями держав-учасниць Угоди.

Стаття 5. Держави-учасниці Угоди будуть в рамках відповідних національних законів і правил сприяти пошуку заінтересованими організаціями і підприємствами можливостей розширення прямих науково-технічних зв'язків.

Стаття 6. Держави-учасниці Угоди зобов'язуються розробляти національне законодавство, яке створює сприятливі економічні, правові й організаційні умови для встановлення прямих науково-технічних зв'язків.

Розділ III

Порядок встановлення й оформлення
прямих науково-технічних зв'язків

Стаття 7. Прямі науково-технічні зв'язки встановлюються за ініціативою заінтересованих осіб, організацій і підприємств в порядку, встановленому в кожній державі за узгодженням з іншими державами-учасницями Угоди.

Стаття 8. Прямі науково-технічні зв'язки оформлюються договором або угодою, підписаною сторонами, що співпрацюють. Зазначені договори й угоди укладаються сторонами, що співпрацюють, на основі примірних (типових) договорів і угод, схвалених МНТР.

Стаття 9. Основними видами примірних договорів і угод, що опосередковують прямі науково-технічні зв'язки, є:

Взірцевий ліцензійний договір;

Взірцевий договір про проведення спільних наукових досліджень (або спільне використання науково-технічних об'єктів);

Взірцевий договір про виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на замовлення;

Взірцева угода про створення тимчасових міждержавних науково-технічних колективів і лабораторій;

Взірцевий договір про надання послуг типу "інжиніринг" тощо.

Стаття 10. У договорах і угодах, що укладаються, повинні бути відображені умови встановлення прямих науково-технічних зв'язків: предмет договору, гарантії і відповідальність сторін, питання фінансування і оподаткування, права на промислову й інтелектуальну власність, вплив зміни обставин на угоду, порядок вирішення спорів, строк дії договору та умови його розірвання.

Стаття 11. У договорах і угодах, що укладаються, забороняється застосовувати різного роду обмеження, які ставлять учасників у нерівне становище.

Розділ IV

Прикінцеві положення

Стаття 12. Ця Угода укладена строком на 5 років і набуває чинності з моменту її підписання. Її дія може бути продовжена за взаємною згодою держав-учасниць.

Стаття 13. Угода відкрита для приєднання до неї інших держав.

Стаття 14. Участь в Угоді не обмежує прав держав, які її підписали, на участь в будь-яких інших двосторонніх і багатосторонніх формах міждержавного співробітництва в галузі забезпечення прямих науково-технічних зв'язків.

ВЧИНЕНО в місті Москві 13 березня 1992 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається в архіві Уряду Республіки Білорусь, який направить державам, що підписали цю Угоду, його завірену копію.