КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ НАГЛЯДУ
ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
Додержання законодавства про працю
ПИТАННЯ: Яка різниця між термінами "строковий трудовий договір" і просто "контракт"?
ВІДПОВІДЬ: Згідно з п. 2 і 3 ч. 1 ст. 23 N КЗпП України строковий трудовий договір укладається на строк, визначений за погодженням сторін, або на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не може бути встановлено на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Його може бути укладено при прийнятті на роботу і пізніше.
Відповідно до ч. 3 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. N 9 (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 01.04.94 р. N 4, від 26.10.95 р. N 18, від 25.05.98 р. N 15) "Про практику розгляду судами трудових спорів", оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (у редакції від 19 січня 1995 р.) трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи чи умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Укладення трудового договору на визначений строк за відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним щодо визначення строку.
Згідно зі ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає його припинення, чинність цього договору вважається продовженою на невизначенйй строк. Трудові договори, переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23, вважають такими, що укладено на невизначенйй строк.
Працівник, який уклав строковий трудовий договір, після закінчення обумовленого строку підлягає звільненню. Звільнення провадиться без його заяви, за наказом власника.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його чинності, права, обов'язки і відповідальність сторін (утому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами.
Порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу працівників визначено Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.94 р. N 170 (з подальшими змінами та доповненнями). Типову форму контракту з працівниками затверджено наказом Мінпраці від 15.04.94 р. N 23 (з подальшими змінами та доповненнями). Типову форму контракту з керівником підприємства, що є в державній власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.95 р. N 597.
Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника укладення контракту лише в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, які, відповідно до законів, працюють за контрактом. Укладення контракту з усіма працівниками є неправомірним, оскільки знижує рівень їхньої соціальної захищеності і суперечить вимогам Конвенції МОП N 158 (1982 р.), ратифікованої Україною 4 лютого 1994 р.
Порушення цих вимог може бути підставою для визнання, відповідно до ст. 9 КЗпП України, недійсними умов праці за контрактом.
М.Шидловський,
головний спеціаліст
Праця і зарплата,
N 39(379), жовтень 2003р.
Підписний індекс 30214