ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.07.2003 N 10862/7/25-1215
Щодо визначеної суми податкового зобов'язання
з податку на прибуток
Я, перший заступник Голови ДПА України, розглянув скарги директора ТОВ на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.01.2003 р. N 195/23-1 щодо визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток і N 196/23-1 щодо визначеної суми податкового зобов'язання зПДВ.
У скаргах директор ТОВ незгоду з донарахованою перевіркою сумою податку на прибуток мотивує тим, що у рядку 23 декларації про прибуток підприємства за II квартал 2000 р. відображена сума ПДВ, віднесена до складу податкового кредиту, а у зв'язку зі зміною характеру операції включена до складу валових витрат звітного періоду відповідно до п. 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Директор вважає неправомірним виключення перевіркою зі складу валових витрат витрат на виготовлення рекламної продукції та відповідне зменшення податкового кредиту, оскільки рекламні макети були розроблені у передбачені договором строки, але не повністю реалізовані на сторінках газети у зв'язку з тим, що в серпні 2001 р. газета припинила свою видавничу діяльність. Крім цього, в скарзі зазначено, що перевіркою проведення розрахунків фінансовими банківськими векселями за договором з СП на придбання нафти безпідставно визначено бартерною операцією та донараховано ПДВ, оскільки ТОВ використовувало для проведення розрахунків придбані банківські фінансові векселі і не здійснювало продаж векселів із подальшим зарахуванням заборгованостей.
Рішенням ДПА України від 27.05.2003 р. N 4838/6/25-1215 продовжено строк розгляду скарги до 12.07.2003 р. і витребувано від ДПА у м. Києві ксерокопії акта перевірки від 27.01.2003 р. N 249/23-1, розпоряджень від 30.01.2003 р. N 16/23-1 і N 17/23-1 про внесення змін до визначеної платнику суми ПДВ.
Для розгляду скарги ТОВ надало ксерокопії податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.01.2003 р. N 195/23-1 і N 196/23-1, первинних і повторних скарг, рішень ДПІ від 25.02.2003 р. N 21 і N 22, прийнятих за розглядом первинних скарг, рішень ДПА в м. Києві від 05.05.2003 р. N 1304/10/25-014 і N 1305/10/25-014, прийнятих за розглядом повторних скарг.
Як свідчать матеріали перевірки (акт перевірки від 27.01.2003 р. N 249/23-1), ТОВ в рядку 23 декларації про прибуток підприємства за II квартал 2000 р. відобразило коригування валових витрат, але відповідних документів, які підтверджують витрати, товариство не надало. В акті перевірки зазначено, що ТОВ на порушення пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) віднесло до складу валових витрат витрати на придбання рекламної продукції у іншого ТОВ та на порушення пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) включило до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у складі видатків, які не відносяться до валових витрат. В акті перевірки вчинено запис, що в акті приймання-передачі від 26.06.2001 р. вказано "розробка та виготовлення макетів", а документів, в яких було б конкретизовано характер, форму, зміст та тематику рекламної продукції, товариство для перевірки не надало. Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ придбало у СП 2000 тонн нафти сирої, за яку розрахувалось векселями, емітованими банками. В акті перевірки вчинено запис, що ТОВ здійснило сплату за векселі через розрахунковий рахунок. Перевіркою зазначену операцію визначено як бартерну і зроблено висновок, що товариство на порушення пп. 7.5.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" нарахувало податковий кредит без нарахування податкових зобов'язань.
Перевіркою з урахуванням порушень, що не оскаржуються, донараховано 69770 грн. податку на прибуток і 18833 грн. ПДВ та зменшено на 617742 грн. суму ПДВ, заявлену товариством до відшкодування. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2003 р. N 195/23-1 і N 196/23-1 зобов'язала ТОВ сплатити відповідно 69770 грн. податку на прибуток і 34890 грн. штрафних санкцій з посиланням на пп. 17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та 18833 грн. ПДВ і 28030 грн. штрафних санкцій з посиланням на пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.02.2003 р. N 21 і N 22, прийнятими за розглядом повторних скарг, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2003 р. N 195/23-1 в частині донарахованих 9531 грн. податку на прибуток і застосованих 4765 грн. штрафних санкцій і податкове повідомлення-рішення від 30.01.2003 р. N 196/23-1 в частині застосованих 23322 грн. штрафних санкцій відповідно.
Відповідно до пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п. 11.6 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) у період з 01.05.2000 р. до 01.01.2001 р. в разі вивезення
(експорту) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України шляхом бартерних (товарообмінних) операцій сума ПДВ, сплачена (нарахована) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не відноситься на збільшення податкового кредиту, а включається до складу валових витрат виробництва (обігу) платника податку.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.8 ст. 5.
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Пунктом 4.8 ст. 4 зазначеного вище Закону визначено, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Згідно з пп. 17.1.6 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені чи недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пп. 17.1.3 ст. 17 вказаного Закону ( 2181-14 ) у разі коли контролюючий орган самостійно понараховує суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 4.2.3 ст. 4 зазначеного вище Закону ( 2181-14 ) передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених пп. 4.2.2 ст. 4, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених п. 4.3 ст. 4 ТОВ не надало документів, які б підтверджували зміну форм розрахунку за експортним контрактом на бартерну операцію та попереднє включення суми ПДВ за зазначеним контрактом до податкового кредиту.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) і пп. 2 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України в редакції наказу від 02.03.2001 р. N 82 і зареєстровано в Мін'юсті України 15.03.2001 р. N 238/5429), вирішив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.01.2003 р. N 196/23-1 з урахуванням рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.02.2003 р. N 22, прийнятого за розглядом повторної скарги, в частині донарахованої перевіркою суми ПДВ за операцією з векселями і у відповідній частині застосовані штрафні санкції та в зазначеній частині вказане рішення ДПІ, прийняте за розглядом первинної скарги, і рішення ДПА у м. Києві від 05.05.2003 р. N 1304/10/25-014, прийняте за розглядом повторної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення від 30.01.2003 р. N 195/23-1 з урахуванням рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.02.2003 р. N 21 та рішення, прийняті за розглядом скарг, залишити без змін.
Відповідно до абзаців четвертих пп. 5.2.2 і 5.2.4 та пп. 5.2.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), рішення ДПА України, прийняте за розглядом скарг директора ТОВ, і податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.01.2003 р. N 195/23-1 і N 196/23-1 з урахуванням рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 25.02.2003 р. N 21 і N 22, прийнятих за розглядом первинних скарг, та цього рішення не підлягають подальшому адміноскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до господарського суду у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Перший заступник Голови В.Жвалюк