КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 9 вересня 2003 р. N 1427
Київ

Про прогноз показників зведеного бюджету України
за основними видами доходів, видатків та
фінансування на 2005-2007 роки

Кабінет Міністрів України постановляє:

Схвалити прогноз показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків та фінансування на 2005-2007 роки, що додається.

Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ

Схвалено
постановою Кабінету Міністрів України
від 9 вересня 2003 р. N 1427

Прогноз показників зведеного бюджету
україни за основними видами доходів,
видатків та фінансування на 2005-2007 роки

Мета прогнозу показників зведеного бюджету України

На основі аналізу рівня розвитку податково-бюджетної системи держави та виходячи з основних завдань щодо посилення соціальної спрямованості реформ, викладених у Посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: Поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" ( 276а/2000 ). Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" та у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України ( 550-2000 ), Мінфіном розробляється податково-бюджетна стратегія на середньострокову перспективу.

Основні напрями податково-бюджетної стратегії України, розроблені з урахуванням політики формування доходів та розподілу видатків бюджету на 2005-2007 роки, забезпечать послідовність реалізації короткострокових цілей, закладених у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік".

Метою середньострокової податково-бюджетної стратегії є досягнення довгострокового сталого розвитку заради підвищення добробуту населення.

Мета розроблення прогнозу полягає у визначенні прогнозних обсягів бюджетних ресурсів для обгрунтування податково-бюджетної стратегії на 2005-2007 роки.

Головним завданням на середньострокову перспективу є досягнення сталого економічного зростання в умовах фінансової стабільності, активізація інвестиційних процесів і структурних перетворень та проведення цілеспрямованої соціальної політики держави.

Середньостроковий прогноз дозволить забезпечити ефективне і раціональне управління державними фінансами, насамперед подолання бідності і поліпшення якості життя найбільш уразливих верств населення, а також допоможе виконати бюджет відповідно до цілей податково-бюджетної політики.

Економічні і соціальні цілі Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України визначив такі середньострокові цілі:

стале економічне зростання;

зниження рівня бідності та зміцнення середнього класу;

всебічних і гармонійний людський розвиток;

екологічна стабільність;

поступова інтеграція до світової економічної та фінансової системи;

зменшення регіональних дисбалансів;

підвищення дієздатності влади та держави.

Основними цілями податково-бюджетної політики на середньострокову перспективу є:

економічна - підтримка макроекономічної стабільності та створення умов для сталого довгострокового економічного зростання;

соціальна - підтримка рівня життєдіяльності людини та розвиток людського потенціалу;

фінансова- ефективне управління державними фінансами.

Для досягнення зазначених цілей необхідно забезпечити виконання комплексу відповідних завдань.

А. Економічна ціль:

закріплення досягнутих за останні три роки тенденцій макроекономічного розвитку, зниження рівня інфляції, збереження стабільності курсу гривні, досягнення збалансованості та реальності бюджету;

зниження податкового навантаження та розширення бази оподаткування, забезпечення детінізації економіки, легалізації доходів суб'єктів господарювання, скорочення пільг і субсидій;

розвиток процесу переорієнтації кредитних ресурсів у приватні інвестиції для розвитку національної економіки;

зниження рівня державного боргу та ефективне управління державним боргом;

посилення значення соціальних чинників довгострокового економічного зростання шляхом розвитку трудового потенціалу населення та підвищення ефективності його використання, проведення реформи оплати праці.

Б. Соціальна ціль:

повний перехід до системи адресної соціальної допомоги як засобу підтримки найбідніших громадян, зменшення соціального напруження у суспільстві;

підвищення якості освіти;

забезпечення охорони здоров'я населення;

поліпшення безпеки життєдіяльності людини.

В. Фінансова ціль:

розроблення та реалізація державної політики в усіх галузях економіки на основі стратегічного середньо- та довгострокового планування з використанням програмно-цільового методу розподілу видатків;

посилення контролю за ефективним витрачанням ресурсів розпорядниками бюджетних коштів, досягнення цілей кожної програми;

збільшення відкритості та прозорості бюджетного планування;

оптимізація фінансових потоків між бюджетами різних рівнів, забезпечення збереження питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті.

Середньострокові бюджетні індикатори

Доходи зведеного бюджету у 2005 році прогнозуються на рівні 82 352,6 млн. гривень, або 27,09 відсотка ВВП, що нижче рівня 2004 року. У середньостроковій перспективі прогнозується поступове підвищення рівня доходів до 28,78 відсотка ВВП у 2007 році.

Дефіцит бюджету у 2005 році прогнозується у розмірі 555,1 млн. гривень, або 0,18 відсотка ВВП. Фінансування дефіциту бюджету прогнозується за рахунок надходжень від приватизації, рівень яких становитиме 2,1 млрд. гривень. У середньостроковій перспективі планується незначний дефіцит бюджету: у 2006 році - 81 млн. гривень та у 2007 році - 104,9 млн. гривень.

Видаткова частина зведеного бюджету у 2005 році становитиме 82907,7 млн. гривень, або 27,27 відсотка ВВП. У середньостроковій перспективі прогнозується поступове збільшення рівня видатків до 28,81 відсотка ВВП у 2007 році.

Таблиця 1

Основні фіскальні індикатори 2000-2007 років

Стратегічні пріоритети політики видатків

З метою фінансового забезпечення реалізації середньострокових цілей Кабінет Міністрів України визначив такі пріоритетні напрями бюджетних витрат:

забезпечення соціальних гарантій та проведення пенсійної реформи;

охорона здоров'я, освітній та духовний розвиток;

збереження рівня видатків на національну оборону, що відповідають військовій доктрині;

зміцнення екологічної безпеки;

підтримка суб'єктів економіки на зворотній основі залежно від результатів діяльності;

гармонізація національного правового поля відповідно до стандартів СОТ та ЄС.

Економічна ситуація у 2002 році та її
розвиток у 2003 році

У 2002 році реальний ВВП зріс на 4,8 відсотка і становив 220,9 млрд. гривень. Уповільнення динаміки зростання у 2002 році порівняно з попередніми роками економічного піднесення пов'язано, насамперед, з негативним впливом зовнішніх факторів у першому півріччі, спричиненим світовою рецесією, погіршенням зовнішньоекономічної кон'юнктури.

Додатковим внутрішнім чинником уповільнення динаміки зростання була низька платіжна дисципліна, що обумовило ускладнення з наповненням та виконанням державного бюджету.

З метою стимулювання внутрішнього попиту Кабінет Міністрів України приділив особливу увагу підвищенню доходів громадян. Двічі підвищувався розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня - до 140 гривень та з 1 липня - до 165 гривень, на 20 відсотків збільшився розмір пенсій, на 60 відсотків - розмір державної допомоги сім'ям з дітьми. Реальна заробітна плата у 2002 році зросла на 18,2 відсотка, а реальні наявні доходи громадян - на 17,8 відсотка. Це стало важливим фактором розширення внутрішнього ринку.

Завдяки таким діям у 2002 році темпи реального зростання наявних доходів та заробітної плати значно перевищили темпи зростання ВВП і обумовили стабільно високі темпи приросту у тих секторах економіки, що спрямовують свою діяльність на забезпечення потреб внутрішнього ринку. Випуск товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі та надання послуг за 2002 рік реально збільшилися на 8 відсотків, у галузі сільського та лісового господарств і мисливства - на 2,1 відсотка, обробної промисловості - на 8,9 відсотка. В цілому реальний приріст обсягів промисловості у 2002 році становив 7 відсотків.

Такі високі темпи зростання виробництва в умовах ще недостатньо високого платоспроможного попиту населення були одними з головних факторів дефляції у 2002 році. Індекс споживчих цін становив 99,4 відсотка. Цінова ситуація у 2002 році була принципово новою для економіки України. Пропозиція товарів на внутрішньому ринку, яка збільшувалася досить високими темпами, та сприятливі умови, що склалися у 2002 році у сільському господарстві, призвели до зниження цін на продовольчі товари, що, в основному, і стало причиною дефляції.

Починаючи з другого півріччя минулого року прискорення економічного зростання більшою мірою було пов'язано з поліпшенням зовнішньоекономічної кон'юнктури та диверсифікацією ринків збуту. За підсумками 2002 року динаміка експорту та імпорту перевищила очікування: приріст експорту товарів та послуг становив 10,7 відсотка, імпорту - 5 відсотків. У результаті було досягнуто дуже високе сальдо чистого експорту - 1,9 млрд. доларів США. Це сприяло збереженню стабільності на валютному ринку. Курс гривні до долара девальвував усього на 0,6 відсотка за рік.

Позитивні тенденції другої половини 2002 року тривають і в поточному році. Ситуація залишається стабільною. Високу динаміку економічного зростання 2003 року визначають сприятлива кон'юнктура на зовнішніх ринках, підтримання високих темпів реального зростання доходів населення та інвестицій в основний капітал:

темпи зростання показників експорту та імпорту товарів у січні-червні перевищили навіть оптимістичні очікування і становили відповідно 26,9 та 29 відсотків, що відбулося в тому числі і за рахунок значного зростання рівня цін першого півріччя 2002 р. на світовому ринку;

реальне зростання ВВП за січень-липень становило 5,1 відсотка, приріст промислового виробництва дорівнював 13,8 відсотка;

споживчі ціни підвищилися за січень-липень 2003 р. на 4,5 відсотка. З одного боку, це пов'язано з тим, що ціни після минулорічного зниження (у 2002 році була зафіксована дефляція 0,6 відсотка) наближаються до свого природного рівня, з іншого, - з поганим врожаєм зернових;

реальна заробітна плата штатних працівників у січні-червні 2003 р. зросла проти відповідного періоду 2002 року на 15,7 відсотка, реальні наявні доходи населення - на 6,8 відсотка;

доходи зведеного бюджету за січень-липень 2003 року становлять 39,5 млрд. гривень, доходи загального фонду державного бюджету перевиконані на 2,6 відсотка бюджетного розпису. Утримується профіцит бюджету (за січень-липень 2003 р. профіцит зведеного бюджету становить 2,9 млрд. гривень, в тому числі загального фонду державного бюджету - 0,9 млрд. гривень), який в основному використовується для погашення та обслуговування державного боргу та підвищення заробітної плати.

Таким чином, результати розвитку економіки в першому півріччі 2003 р. свідчать про досягнуту стабільність макроекономічного середовища.

Результати, що очікуються до кінця 2003 року

За прогнозом, що використовувався під час розрахунків бюджетних показників, реальне зростання ВВП у 2003 році повинно становити 4 відсотки. З огляду на темпи економічного зростання в січні-червні 2003 р., навіть незважаючи на погіршення ситуації в сільському господарстві внаслідок несприятливих погодних умов, очікується, що основні прогнозні макропоказники будуть дещо вищими, ніж передбачалося у розрахунках бюджету. Темпи зростання реального ВВП при збереженні поточних тенденцій за підсумками року очікуються на рівні 5,5-6 відсотків.

За офіційним прогнозом, індекс споживчих цін у 2003 році (до грудня попереднього року) передбачається на рівні 107,2 відсотка.

Економічна перспектива

Прогноз показників зведеного та державного бюджетів України на 2005-2007 роки є передбаченням бюджетних ресурсів з урахуванням можливостей економічного зростання, закладених у консервативному прогнозі макропоказників на зазначений період.

Консервативний варіант макроекономічного прогнозу на 2005-2007 роки є продовженням консервативного варіанту прогнозу на 2004 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. N 1231, який використовувався для розрахунку показників бюджету на відповідний рік.

Прогноз економічного і соціального розвитку

Прогноз складений з урахуванням необхідності страхування певних ризиків соціально-економічного розвитку, що не дозволять повною мірою реалізувати потенціал економіки України. До них належать внутрішні ризики, пов'язані із збереженням заборгованостей та пільг, послабленням інвестиційних процесів (шляхом зниження рентабельності підприємств), а також можливе погіршення зовнішніх умов. З одного боку, цей варіант прогнозу є найбільш реалістичним, а з іншого, він передбачає достатньо оптимістичне прискорення темпів економічного розвитку у середньостроковій перспективі.

Цей варіант прогнозу враховує вплив проведення податкової реформи, поступової лібералізації валютного ринку, реформування системи оплати праці і надання соціальних пільг, проведення реформ в паливно-енергетичному комплексі (зокрема створення умов для ефективного корпоративного управління), продовження приватизації та ринкових перетворень в галузі сільського господарства.

Основні прогнозні макропоказники економічного і
соціального розвитку України за
"консервативним" сценарієм

* Орієнтовні показники.

За консервативним сценарієм середньострокового прогнозу очікується подальше зростання реального ВВП. При цьому темпи зростання ВВП становитимуть у середньому 5 відсотків, що буде забезпечено поєднанням зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку. Зокрема, це - проведення податкової реформи, що безпосередньо стимулюватиме пожвавлення економічної активності в країні та викличе зменшення частки тіньової економіки. Збільшенню внутрішнього попиту сприятиме продовження зростання мінімальної заробітної плати, поступове її доведення до рівня прожиткового мінімуму та відновлення міжпосадових співвідношень. Певне поліпшення зовнішньоекономічної кон'юнктури очікується внаслідок продовження інтеграції України у світову економіку.

Збереження жорсткої бюджетної та монетарної політики мають стати головними чинниками стабільної цінової ситуації. Очікується збереження у середньостроковій перспективі темпів інфляції (грудень до грудня попереднього року) на рівні 6-7 відсотків та її поступове зменшення.

Збереження тенденцій економічного зростання та запровадження нових механізмів стимулюючої фіскальної політики повинні позитивно вплинути на фінансові результати підприємств. Так, прогнозується збільшення прибутків підприємств з 44,7 млрд. гривень у 2004 році до 54,5 млрд. гривень у 2007 році насамперед завдяки збільшенню виробництва продукції з метою задоволення зростаючого внутрішнього попиту та продовження структурних реформ у промисловості, спрямованих на впровадження нових технологій, енергозбереження, зменшення витратності виробництва та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Позитивно на збільшенні прибутковості підприємств має позначитися вступ України до СОТ та одночасне відновлення традиційних ринків збуту української продукції, зокрема в Росії.

Економічний розвиток сприятиме зростанню доходів населення. Зростання реальної заробітної плати населення буде зумовлено переходом на погодинну оплату праці, підвищенням мінімальної заробітної плати, запровадженням нової шкали оподаткування доходів.

Незважаючи на досить значне зростання імпорту внаслідок розширення внутрішнього інвестиційного попиту, поступове поліпшення конкурентоспроможності вітчизняних товарів забезпечить збереження позитивного сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами та послугами, хоча у середньостроковій перспективі воно зменшуватиметься і лише в 2007 році стане від'ємним.

Це зумовить збереження стабільності реального валютного курсу. Номінальний курс гривні до долара США незначно девальвуватиме з урахуванням інфляції, що має забезпечити збереження сприятливих умов торгівлі.

Прогноз доходів зведеного бюджету

Податково-бюджетна політика у координації з грошово-кредитною буде спрямована на підтримання макроекономічної стабільності як однієї з головних умов сталого економічного розвитку. Майбутні зміни податкового законодавства визначатимуть зміни прогнозних показників.

Прогноз доходів зведеного бюджету на 2005-2007 роки розроблено з урахуванням положень законодавчих актів щодо реформування податкового законодавства, прийнятих у 2003 році, що безпосередньо впливатиме на обсяг доходів як у 2004 році, так і у 2005-2007 роках.

У прогнозних розрахунках враховано положення Закону України N 889 від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб", що набирає чинності з 1 січня 2004 р. та передбачає реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб через заміну прогресивної шкали на єдину ставку оподаткування (на перехідний період з 2004-2006 років - 13 відсотків, з 2007 року - 15 відсотків), розширення бази оподаткування шляхом обкладення податком пасивних доходів у вигляді дивідендів, відсотків за вкладами населення, скасування пільг за професійною ознакою тощо. Реформа системи оподаткування доходів громадян покликана не тільки суттєво знизити податкові зобов'язання з доходів громадян, а й забезпечити значне розширення податкової бази та споживчого попиту шляхом збільшення реальних доходів населення.

Прогноз надходжень від податку на прибуток підприємств розроблено виходячи з положень Закону України N 349 від 24 грудня 2002 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що з 1 січня 2004 р. передбачає зниження ставки податку до 25 відсотків. Дію положення зазначеного Закону щодо підвищення норм амортизаційних відрахувань для основних фондів на 2004 рік передбачається зупинити, що дозволить зберегти для бюджету біля 1,2 млрд. гривень. Прогноз доходів на середньострокову перспективу (2005-2007 роки) складено на базі 2004 року, а саме з урахуванням подальшого зупинення цього положення.

В основу прогнозу надходжень податку на додану вартість на середньострокову перспективу покладено запровадження кроків щодо реформування податкового законодавства у цій сфері. Можливе зменшення надходжень, пов'язане з урахуванням зниження ставки оподаткування з 20 до 17 відсотків з 1 січня 2005 р., компенсуватиметься скасуванням окремих галузевих пільг та відповідатиме збереженню у середньостроковій перспективі поточної системи оподаткування.

Таким чином, реформування оподаткування основних бюджетоутворюючих джерел, відміна деяких місцевих платежів і реформування спрощеної системи оподаткування підприємницької діяльності разом з оптимістичними прогнозами зростання бази податку на прибуток та поступовим зростанням надходжень після зменшення ставок оподаткування дозволять звести втрати податкових надходжень в 2005 році лише до 1,3 відсоткового пункту ВВП, а потім забезпечити поступове зростання частки податкових надходжень зведеного бюджету у ВВП до 20,79-21,84 відсотка у 2006-2007 роках.

У середньостроковій перспективі зростання дохідної частини буде стримуватися неподатковими платежами через те, що більша їх частка сплачується виходячи з фізичних обсягів і фіксованих ставок, а не визначається темпами економічного розвитку. Зокрема, зменшення доходів відбуватиметься стосовно надходжень від перевищення валових доходів над видатками Національного банку, від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та утворених згідно із законодавством військових формувань, надходжень від рентної плати за транзит природного газу, нафти і аміаку тощо.

Завершення процесу роздержавлення майна призведе до зменшення кількості підприємств, що перебувають у державній власності, і вплине на обсяг надходжень дивідендів та коштів від оренди державного майна. Хоча завдяки впровадженню механізмів планування фінансових результатів діяльності акціонерних товариств, установленню прозорої системи визначення частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, у середньостроковій перспективі є можливість підвищення рівня дивідендних надходжень бюджету, як зазначено у Концепції корпоративно-дивідендної політики держави, розробленій Фондом державного майна. Прогнозований рівень неподаткових надходжень у середньостроковій перспективі буде незначно зменшуватися - до 6,3 відсотка ВВП у 2007 році.

Удосконалення системи адміністрування податків і зборів та розширення бази оподаткування, у тому числі пов'язане з виходом із тіні, забезпечить поступове зростання надходжень від податку з доходів фізичних осіб та податку на прибуток підприємств упродовж 2005-2007 років відповідно на 0,72 та 0,52 відсоткового пункту ВВП. Це певною мірою зменшить напруженість ситуації 2005 року, визначену запровадженням змін оподаткування ПДВ (скороченням ставки), та сприятиме зростанню частки доходів зведеного бюджету у ВВП з 27,09 відсотка у 2005 році до 28,78 відсотка у 2007 році. Дотримання параметрів середньострокової бюджетної стратегії вимагатиме взаємоузгоджених дій центральних органів виконавчої влади щодо реалізації заходів, спрямованих на посилення податкової дисципліни та вдосконалення податкового адміністрування в цілому.

Таблиця 2

Прогноз доходів зведеного бюджету

Прогноз доходів державного бюджету

Прогноз доходів державного бюджету без урахування трансфертів з місцевих бюджетів враховує припущення реформування податкового законодавства, розширення податкових баз, скасування окремих пільг та узгоджений із прогнозом зведеного бюджету.

Реформування податкової системи забезпечить протягом 2005-2007 років зростання частки податкових надходжень державного бюджету з 14,09 відсотка ВВП до 15,14 відсотка. Відставання темпів зростання податкових надходжень до державного бюджету порівняно із зведеним пояснюється значним збільшенням надходжень від податку з доходів фізичних осіб, який зараховується до місцевих бюджетів.

Незначне зменшення рівня неподаткових надходжень у ВВП - на 0,08 відсоткового пункту до 5,13 відсотка ВВП в 2007 році разом з досить стабільним рівнем інших надходжень та компенсацією втрат від зменшення ставки податку на додану вартість, відновленням надходжень від податку на прибуток підприємств забезпечить у 2005-2007 роках поступове зростання рівня перерозподілу через Державний бюджет України з 19,59 відсотка ВВП у 2005 році до 20,55 відсотка ВВП у 2007 році.

Таблиця 3

Прогноз доходів державного бюджету

Політика стосовно дефіциту та боргу

Очікується, що обсяги запозичень для фінансування дефіциту бюджету на зовнішніх ринках капіталу обмежуватимуться обсягом погашення зовнішнього державного комерційного боргу, а надходження від міжнародних фінансових організацій здійснюватимуться згідно з планом надходжень за вже укладеними угодами та з урахуванням розвитку подальшого співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями у середньостроковій перспективі.

Маючи на меті утримання боргового навантаження в економічно безпечних межах, пріоритетними завданнями державної політики в середньостроковій та довгостроковій перспективі визначені такі:

своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язань за державним боргом;

фінансування бюджету за рахунок нових запозичень в обсягах, що відповідатимуть реальним можливостям України здійснювати запозичення з огляду на мінімізацію їх вартості та утримання обсягу боргу в економічно безпечних межах. У цьому випадку обсяги запозичень повинні відповідати обсягам платежів з погашення. Така політика сприятиме зниженню боргової залежності держави та пом'якшенню боргового навантаження на державний бюджет та економіку;

застосування в процесі управління державним боргом операцій з дострокового погашення та інших активних операцій з управління державним боргом з метою поліпшення його структури та зменшення боргового навантаження на економіку;

сприяння розвитку внутрішнього ринку капіталу;

підвищення ефективності використання залучених коштів.

Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом повинен знайти своє відображення в зміцненні координації боргової політики з бюджетною та грошово-кредитною, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави.

Таблиця 4

Прогноз фінансування зведеного бюджету

Прогноз видатків зведеного бюджету

У результаті дефіцитності бюджетів попередніх років та вирішення питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у середньостроковій перспективі значні обсяги бюджетних ресурсів будуть відволікатися на видатки з обслуговування боргових зобов'язань. Як наслідок, буде спостерігатися скорочення програмних видатків з 28,84 відсотка ВВП у 2003 році до 25,79 відсотка у 2005 році, але у 2007 році планується зростання ВВП до 27,39 відсотка.

Бюджетні ресурси у 2005-2007 роках будуть формуватися в умовах розпочатої Кабінетом Міністрів України податкової реформи, спрямованої на зниження податкового навантаження. Внаслідок цього у 2005 році спостерігатиметься повільне зростання номінальних споживчих витрат на фінансування суспільних послуг, що не перекриває прогнозований рівень зростання споживчих цін. У зв'язку з цим починаючи з 2005 року має бути запроваджена інвентаризація бюджетних програм з метою врахування у наступних бюджетних планах тільки тих, що відповідають пріоритетним напрямам соціально-економічної політики, цілям і завданням Уряду. Виконання державою своїх функцій за умови повільного зростання ресурсів для програмних видатків неможливе без значного підвищення ефективності системи управління державними фінансами.

У середньостроковій перспективі має бути здійснений перехід від заявленого фінансування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до фінансування надання розпорядниками бюджетних коштів конкретних державних послуг. Оцінка ефективності витрачання бюджетних коштів буде проводитися за допомогою результативних показників, що характеризують виконання бюджетних програм. За результатами аналізу виконання бюджетних програм будуть розроблені механізми перегляду бюджетних програм, удосконалення їх структури та зупинення неефективних бюджетних програм.

Такий підхід може викликати скорочення робочих місць в установах, що фінансуються з бюджету, або мережі бюджетних установ. У перехідний період буде розпочато зміну статусу надавачів суспільних послуг шляхом поступового переведення бюджетних установ до неприбуткових установ, що мають надавати послуги домогосподарствам. При цьому Уряд буде проводити політику підтримки цін на суспільні послуги на рівні платоспроможності населення. З метою підвищення ефективності системи бюджетних витрат та стимулювання економічного зростання буде впроваджено перехід від безповоротного фінансування окремих бюджетних програм до надання бюджетних ресурсів на умовах кредитування. Кабінет Міністрів України концентруватиме увагу на витрачанні бюджетних коштів виключно на напрями, де приватний сектор не може замінити державу у наданні послуг.

Середньостроковий прогноз бюджетних видатків на 2005-2007 роки розроблено на основі фактичних даних 2002 року, очікувань 2003 року і може бути уточнено у 2004 році при підготовці проекту державного бюджету на 2005 рік на основі змін у структурі видатків та ходу виконання бюджетних програм у 2004 році. Прогнозні показники встановлюють граничні обсяги видатків для фінансування суспільних послуг, визначені за умови прогнозованого розвитку економіки та можливостей отримання ресурсів. Обсяги видатків можуть бути перевизначені на наступні роки у разі зміни макроекономічної ситуації та пріоритетів державної політики. При підготовці бюджету на 2005 рік розпорядниками мають бути уточнені прогнозовані граничні обсяги з конкретною прив'язкою до бюджетних програм. При перевищенні граничного прогнозованого обсягу видатків кожний розпорядник має визначити непріоритетні бюджетні програми, які не підкріплені бюджетними ресурсами.

У середньостроковій перспективі передбачається подальше вдосконалення застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, що поліпшить прогнозування обсягів видатків на наступні роки та забезпечить безперервність та послідовність бюджетного процесу.

Під час вирішення державних завдань бюджетна політика буде орієнтуватися на створення умов для гарантування конституційних прав громадян. Структура програмних видатків бюджету у середньостроковій перспективі визначатиметься пріоритетами державної соціально-економічної політики, необхідністю формування умов для стійкого розвитку людського потенціалу та прискорення ринкових перетворень в економіці.

Прогноз видатків зведеного бюджету
за функціональним призначенням

Прогнозується, що ресурси бюджету будуть спрямовані головним чином на фінансування програм із соціального захисту і соціального забезпечення, охорони здоров'я, освіти, культури, а безпосередня підтримка окремих галузей економіки і фінансування малоефективних програм буде скорочуватися.

Збалансованість і реальність бюджету та поступове зменшення частки валової доданої вартості, що вилучається з економіки, скоротить прямий внесок бюджету у сукупний внутрішній попит, але дозволить збільшити ресурси приватного сектору і населення та відповідно їх споживчий та інвестиційний попит. Як результат поліпшення фінансового становища населення очікується і збільшення заощаджень.

Зростанню споживчого попиту населення сприятиме посилення соціальної спрямованості бюджету, оскільки навіть в умовах бюджетних обмежень не буде зменшуватися частка видатків на оплату праці та соціальні виплати, а підвищення їх адресності сприятиме зростанню добробуту найбільш незахищених верств населення.

Соціальний захист та соціальне забезпечення

Держава забезпечуватиме доступність і безкоштовність гарантованого рівня соціальних послуг для громадян. Видатки за статтями соціального спрямування перерозподілятимуться на користь найбільш вразливих верств населення, що сприятиме скороченню соціальної нерівності та посиленню захищеності найбіднішого населення.

Соціальні пільги поступово трансформуються в адресну грошову допомогу тим категоріям населення, доходи яких нижче розміру прожиткового мінімуму, з обов'язковим їх підтвердженням і надаватимуться переважно в грошовій формі, що також дозволить підвищити ефективність використання коштів соціальної частини бюджету. Створення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до законодавства, підвищить ефективність використання бюджетних коштів, які спрямовуються на соціальний захист усіх категорій осіб.

Одним з пріоритетних напрямів структурних реформ у соціальній сфері є також реформування пенсійної системи, яке передбачає створення оптимальної системи управління фінансами пенсійного забезпечення, гармонізацію розвитку пенсійної системи та бюджетної політики.

Законодавчою базою нової пенсійної системи є прийняті Верховною Радою України Закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) та "Про недержавне пенсійне забезпечення" (1057-15), які набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Одним з найбільш важливих завдань пенсійної реформи є звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому виплат. При формуванні показників державного бюджету на відповідний рік передбачатимуться відповідні кошти на виплату призначених за різними пенсійними програмами соціальних і пільгових пенсій, надбавок до пенсій ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Україною, пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, деяких інших категорій осіб, джерелом виплати яких відповідно до законодавства є Державний бюджет України. Це дасть можливість спрямувати вивільнені кошти Пенсійного фонду на підвищення діючих розмірів пенсій та допомоги.

Охорона здоров'я

Діяльність у сфері охорони здоров'я спрямована на забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові України, запровадження ефективних механізмів фінансування та управління у сфері охорони здоров'я, створення умов для здорового способу життя.

Пріоритетними напрямами державної політики у середньостроковий період передбачається визначити:

запровадження державних соціальних нормативів з метою забезпечення доступності та якості медичної допомоги, рівноправності та справедливості у сфері охорони здоров'я населення;

забезпечення пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини;

раціоналізацію та вдосконалення організації спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги;

поліпшення медичного обслуговування сільського населення;

сприяння здоровому способу життя населення;

здійснення переходу до страхової форми мобілізації фінансових ресурсів для охорони здоров'я і страхового фінансування медичних закладів шляхом запровадження системи загальнообов'язкового соціального медичного страхування;

створення умов для розширення спектру організаційно-правових форм медичних організацій, розвитку недержавного сектору охорони здоров'я.

Освіта та духовний розвиток

В умовах становлення громадянського суспільства, правової держави, демократичної політичної системи освіта повинна стати найважливішим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Передумовою створення розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання.

Значний обсяг бюджетних ресурсів у середньостроковій перспективі спрямовуватиметься на освіту, духовний та фізичний розвиток, що є вкладенням в людський капітал і необхідною умовою розвитку країни.

Пріоритетними напрямами державної політики на середньостроковий період у галузі освіти передбачається визначити:

задоволення освітніх потреб кожної людини відповідно до її інтересів і потреб суспільства;

удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

чітке розмежування бюджетного та позабюджетного фінансування діяльності навчальних закладів;

визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму видатків бюджетів усіх рівнів;

розширення можливості здобуття вищої освіти шляхом індивідуального кредитування;

формування державного замовлення на підготовку фахівців у професійно-технічних та вищих навчальних закладах різних форм власності на конкурсній основі з урахуванням якості освітніх послуг;

створення оптимальної, з урахуванням демографічних процесів, науково обгрунтованої мережі навчальних закладів.

Основними джерелами фінансового забезпечення освітньої галузі вважаються кошти державного та місцевих бюджетів, кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування, кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг, гранти, кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

Серед основних завдань в галузі культури та засобів масової інформації є забезпечення духовного та естетичного розвитку суспільства, прав громадян на інформацію, отримання соціально значущої інформації некомерційного характеру, реалізація державної інформаційної політики тощо.

Пріоритетними напрямами державної політики на середньостроковий період передбачається визнати:

підтримку національних та державних художніх колективів, концертних і циркових організацій, розвиток національного театрального мистецтва;

збереження та відтворення національної культурної спадщини, розвиток музейної справи, збереження бібліотечних і архівних фондів;

розвиток національного телерадіоінформаційного простору України, формування ринку інформаційних послуг;

стимулювання розвитку вітчизняного книговидання.

Національна оборона та правопорядок

Відповідно до оборонної ненаступальної військової доктрини України видатки на національну оборону будуть зберігатися на достатньому рівні і враховувати необхідність переозброєння армії, скорочення надлишкової чисельності військовослужбовців. У рамках існуючих бюджетних обмежень це стане можливим тільки за умови проведення глибинних реформ Збройних Сил, поетапного переведення частини армії на професійну основу.

Цей напрям передбачає також видатки на здійснення судово-правової реформи, запровадження в повному обсязі нового порядку судочинства, а також на боротьбу та профілактику злочинності.

У фінансуванні силових структур зберігатиметься пріоритетність видатків на оборонні науково-дослідні та конструкторські розробки, що сприятиме проведенню системної реструктуризації оборонно-промислового комплексу та підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Екологічна безпека

У середньостроковій перспективі Кабінет Міністрів України буде акцентувати увагу на проведенні екологічної політики, спрямованої на охорону навколишнього природного середовища, шляхом:

забезпечення розвитку енергозберігаючих технологій;

зменшення рівня шкідливих викидів у навколишнє середовище;

розроблення екологічних прогнозів та недопущення виникнення техногенних загроз і надзвичайних екологічних ситуацій;

мінімізації шкоди, що завдається втручанням господарської діяльності людини у природне середовище;

боротьби з наслідками зсувів і підтопленням територій.

Послідовне розв'язання найгостріших поточних проблем та реалізація стратегічних завдань, пов'язаних із зміцненням екологічної безпеки держави, забезпечуватиметься фінансуванням видатків на природоохоронні програми і заходи на рівні не нижчому, ніж у 2003 році.

Економічна діяльність

Цей напрям передбачає фінансування реалізації державної економічної політики у промисловості, сільському господарстві, на транспорті та в інших галузях економіки. У середньостроковій перспективі поступово скорочуватиметься пряма підтримка бюджетом галузей та секторів економіки. Виділення коштів з державного бюджету на підтримку розвитку сільського господарства, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та інших пріоритетних галузей економіки буде здійснюватися переважно на зворотній основі і в прямій залежності від результатів діяльності відповідних суб'єктів господарювання з метою активізації економічних стимулів, притаманних ринковій економіці. Така політика буде реалізовуватися на основі програмно-цільового підходу шляхом запровадження розроблення і виконання комплексних цільових програм та інвентаризації раніше затверджених програм з метою відбору для подальшої реалізації найбільш пріоритетних.

Економічним підгрунтям реалізації такої бюджетної політики у сфері економічної діяльності має бути:

впровадження пільгового кредитування окремих галузей економіки шляхом застосування механізму часткового відшкодування вартості кредитних ресурсів із зменшенням обсягів державної підтримки в міру зниження вартості кредитних ресурсів;

скасування економічно невиправданих та недопущення створення спеціальних режимів оподаткування;

запровадження механізму регулювання цін і тарифів на енергетичні ресурси, який має стимулювати споживачів до збереження енергії;

сприяння подальшому розвитку ринків капіталу, забезпеченню його спроможності до перерозподілу інвестиційних потоків, акумулюванню капіталів та інвестиційного кредитування;

запровадження нових підходів у проведенні політики капітальних видатків, впровадження якісно нових форм спільного інвестування, зокрема корпоративних та пайових інвестиційних фондів;

створення Українського банку реконструкції та розвитку, формування ринку іпотечних боргових зобов'язань, реалізація механізмів довгострокового рефінансування комерційних банків, що здійснюють кредитування реконструкції та технічного переозброєння ключових секторів економіки.

Житлово-комунальне господарство

У середньостроковій перспективі при визначенні міжбюджетних трансфертів будуть враховуватися необхідні фінансові ресурси для місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів, що передбачені у статтях 69 і 91 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ).

При цьому за рахунок коштів Державного бюджету України будуть фінансуватися науково-технічні розробки з питань експлуатації та технічного обслуговування об'єктів житлово-комунального господарства, благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод, енергозбереження, технічного регулювання та стандартизації.

Фінансування буде здійснюватися в умовах реформування житлово-комунального господарства за такими напрямами:

удосконалення системи управління шляхом підвищення ефективності управління житлово-комунальним господарством та упорядкування відносин власності у цій сфері;

забезпечення беззбиткового функціонування підприємств;

запровадження прозорої економічно обгрунтованої системи визначення цін і тарифів на послуги;

підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі розвитку підприємств.

Таблиця 5

Прогноз видатків зведеного бюджету за
функціональним призначенням

Ризики

Наявність певних ризиків прогнозу може визначати зміну показників прогнозу зведеного бюджету. Найбільш впливовими є ризики, пов'язані з відхиленням фактичних макроекономічних показників від запланованих, що призводитиме до розбалансування бюджету як з боку доходів, так і з боку видатків. Ще більш невизначеним є ймовірність реалізації ризиків, пов'язаних із внесенням змін до податкового законодавства, особливо щодо справдження очікувань стосовно забезпечення надходжень від скасування податкових пільг, та із змінами кон'юнктури світового ринку.