КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Щодо порядку звільнення працівників пенсійного віку
ПИТАННЯ: Працюю 33 роки і 4 місяці слюсарем у моторвагонному депо станції Фастів-I. Пенсіонер, вік - 64 роки. Начальник відділу кадрів 28 червня 2002 р. усно повідомила, що через два місяці з пенсіонерами буде розірвано трудовий договір за ініціативою депо і звільнено з роботи. Наші робочі місця не скорочуються, замість нас буде прийнято інших працівників. Порушень трудової дисципліни не мав.
Чи правомірно буде звільнити нас з роботи із зазначених підстав?
ВІДПОВІДЬ: Пункт 1-1 ст.40 КЗпП України щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з досягненням працівником пенсійного віку втратив чинність на підставі Закону від 12.07.94 р. N92/94-ВР. Отже, звільняти з роботи із зазначених підстав власник не має права.
Водночас на підставі п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п.10) роз'яснено, що зміни в організації виробництва і праці - це запровадження бригадної форми організації праці замість індивідуальної і навпаки, впровадження нової техніки і технології виробництва, освоєння нових методів праці тощо. Скорочення штату чи чисельності працівників хоча б на одну штатну одиницю є одним із окремих випадків змін в організації виробництва і праці, але прийняти інших працівників на посади (робочі місця ), що було скорочено, власник не має права.
Якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності чи штату і звільнення працівників знову бере на роботу працівників аналогічної кваліфікації, згідно зі ст.42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має переважне право на укладення трудового договору.
Якщо трудовий договір з працівником розірвано за скороченням чисельності або штату працівників через зміни в організації виробництва і праці, закон вимагає попередити працівника про майбутнє вивільнення не пізніше , ніж за два місяці. Відповідно до ст.42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією і продуктивністю праці. За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - за наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних закладах освіти без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби та іншим працівникам, якщо це передбачено законодавством України.
Т. ОЛІЙНИК,
радник директора Державного департаменту
нагляду за додержанням законодавства про працю
"Праця і зарплата" N 48 (340), грудень 2002 р.
Підписний індекс 30214