Огляд останніх змін законодавства
про захист прав споживачів
У поточному, 2002-му, році законодавство України про захист прав споживачів зазнало значних змін. Нововведення були спрямовані на посилення контролю за додержанням суб'єктами господарювання норм законодавства у цій галузі та встановило додаткові вимоги, що їх мають дотримуватись підприємці під час здійснення діяльності з продажу товарів та послуг фізичним особам.
Отже, що саме мають знати підприємці про зміни у "споживчому" законодавстві для того, щоб уникнути будь-яких непорозумінь як із самими споживачами, так і з органами, що здійснюють контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів?
Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" від 10.01.2002 р. N 2949-III. Згідно з положеннями вказаного Закону, ряд статей викладено в новій редакції.
Так, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" N 2949-III була викладена у новій редакція стаття 18 Закону України від 12.05.91 р. N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі Закон).
Право споживача на інформацію про товари (роботи, послуги)
Згідно з оновленою і нині діючою статтею 18 даного Закону, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору.
Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товар/чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про товари (роботи, послуги) повинна містити:
- назву товару;
- зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари (роботи, послуги);
- дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числ і харчових добавок), ном інальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
- відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;
- позначку про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;
- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг);
- дату виготовлення;
- відомості про умови зберігання;
- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
- правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг);
- термін придатності (служби) товарів (робіт, послуг), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
- найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Інформація про послуги, пов'язані з концертною,
гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю
Вказана інформація повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.
Стосовно товарів (робіт, послуг), які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.
Стосовно товарів (робіт, послуг), які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари (роботи, послуги) і можливі наслідки їх впливу.
Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження.
Означена вище інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до товарів ( наслідків робіт, послуг), на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом ( у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів (робіт, послуг) або в окремих сферах обслуговування.
Розширення переліку відомостей, що має містити інформація про товари (роботи, послуги), викликало чисельні питання з приводу запроваджених нововведень. Наприклад: якою саме позначкою має маркуватися генетично модифікована продукція та що саме розуміється під даними про основні властивості товарів і т. д.
тично модифікована продукція та що саме розуміється під даними про основні властивості товарів і т. д.
На деякі з питань, що виникли у підприємців з приводу порядку застосовування статті 18 Закону, спробував відповісти Державний комітет стандартизації, метрології і сертифікації України у своєму роз'ясненні N4-10/13-3135 від 25.04.2002 р.
Як бачимо, Держстандарт України конкретизував лише деякі положення статті 18 Закону, залишивши ще низку нез'ясованих питань, пов'язаних із застосуванням цієї статті Закону.
Не можна оминути увагою й положення Закону, що стосуються відповідальності надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар (роботу, послугу) та про виробника (виконавця, продавця).
Відповідальність при ненаданні споживачу інформації
Отже, якщо надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про товар {роботу, послугу) та про виробника ( виконавця, продавця) спричинило такі наслідки:
- придбання товару (роботи, послуги), який не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
- неможливість використання придбаного товару (роботи, послуги) за призначенням - споживач має право вимагати надання у розумно короткий, але не більше місяця, термін належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
- заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - він має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 17 Закону України "Про захист прав споживачів", а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
Стаття 17 Закону України "Про захист прав споживачів" називається "Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості" та передбачає наступне.
"1. Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.
2. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, перебував він чи не перебував у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено - протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги).
3. Відповідальність перед споживачем за шкоду, зазначену в пункті 1 цієї статті, несе сторона, яка її заподіяла.
4. Виробник (виконавець) несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача у зв'язку з використанням матеріалів, обладнання, приладів, інструментів та інших засобів, необхідних для виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань.
5. Виробник (виконавець, продавець) звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування товару (роботи, послуги) або дії непереборної сили".
Збитки, завдані споживачеві товарами (роботами, послугами), придбаними в результаті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі.
Продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.
Під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про товари (роботи, послуги) чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг), які він придбаває.
Наразі можна зробити перші висновки. Щоб уникнути проблем під час спілкування із споживачами та контролюючими органами, необхідно:
1. Визначитись, яким саме чином ваше підприємство буде доводити до споживачів "необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору". Зважаючи на обсяг відомостей, що їх має містити інформація про товар (роботу, послугу), що реалізує ваше підприємство, можливо за доцільне буде організувати "Куточок покупця", де буде відображена така інформація. Якщо номенклатура товарів, які реалізує ваше підприємство, досить велика, можливе створення комп'ютерної бази даних, що буде доступна потенційним покупцям.
2. Під час оформлення операції з продажу товару (роботи, послуги) отримати письмове підтвердження того, що покупець отримав "необхідну, доступну , достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх свідомого і компетентного вибору". Як ймовірний варіант отримання такого підтвердження, можна запропонувати підприємцям ввести у наказ-накладній чи будь-якому іншому супровідному документі, що підтверджує отримання товару покупцем, додаткову графу наступного змісту: "Інформацію про товар (роботу, послугу) у обсязі та порядку, передбачених ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", отримав - П.I.Б.(підпис)".
3. У будь-якому випадку, під час вирішення суперечок щодо відшкодування збитків, контролюючі органи чи суд будуть виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг), які він придбаває.
Щодо звільнення виробника від відповідальності:
не все так просто
Не можна не звернути увагу читачів на зміни, а точніше, доповнення, що були внесені до статей 17 та 19 Закону "Про захист прав споживачів", які стосуються звільнення виробника (виконавця, продавця) від відповідальності у випадку, якщо шкода заподіяна з вини самого споживача внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування товару ( роботи, послуги).
З першого погляду це досить прогресивні норми, але їх реалізація на практиці іноді є доволі складною. Прикладом цього є судова справа, розгляд якої і досі триває у одному з київських судів. Зважаючи на те, що остаточне рішення судом ще не винесено, імена учасників цієї справи свідомо не наводяться.
Так, у жовтні 2001 року одним з київських підприємств, що спеціалізуються на реалізації офісної техніки, був укладений договір купівліпродажу струминного принтера. Через півроку експлуатації цього принтера споживач, який придбав зазначений товар, звернувся до продавця з вимогою про термінову заміну придбаного ним товару на підставі статті 14 Закону України " Про захист прав споживачів". Зважаючи на те, що підприємство цінує своїх покупців та дорожить своє репутацією, підприємство вирішило за доцільне не направляти товар на проведення експертизи щодо перевірки його якості та негайно задовольнило вимоги споживача і надало новий аналогічний товар належної якості.
Ще через півроку експлуатації товару споживач знову звернувся до підприємства, але тепер з вимогою щодо повернення грошових коштів за придбаний товар на підставі пункту 1 ст.14 3акону України "Про захист прав споживачів".
Враховуючи те, що скарга споживача саме на цей товар була чи не єдиною за весь час реалізації цього товару підприємством, було прийняте рішення щодо направлення товару на експертизу до авторизованого центру виробника товару, що здійснює його технічне обслуговування та ремонт. Про направлення товару на експертизу був зроблений відповідний запис на примірнику Акту прийманняпередачі товару, який і був наданий споживачеві. Під час направлення товару на експертизу споживач не заявив будь-яких вимог щодо його участі у встановленні причини втрати якості товару та, не очікуючи результатів експертизи, звернувся із скаргою до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів та до суду.
За результатами експертизи було встановлено, що товар містив механічні пошкодження. Було встановлено також, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товару. На підставі встановлених даних був складений відповідний акт технічної експертизи. Отримавши такі висновки, підприємство повідомило споживача про те, що недоліки у роботі товару виникли внаслідок механічних пошкоджень окремих вузлів, що пов'язані із порушенням правил експлуатації товару, а отже відсутні підстави для задоволення його вимог. Але в суді підприємство чекало велике розчарування.
У своєму Рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що
<"...> відповідачем було фактично використане переважне становище продавця (виробника) на порушення прав споживача відповідно до п. 12 ст. 14, п. 4 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якими споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через його представника, експертиза має бути незалежною".
Виходячи з цього, позов було задоволене, а з підприємства стягнуті матеріальні та моральні збитки.
Повертаючись до справи
Відносно обгрунтування позиції даного спору автор цієї добірки має власну думку, яка не претендує на безперечність, але, маємо надію, буде цікавою та корисною читачам.
Отже, перш за все, нагадаю, що згідно зі статтею 12 Закону України "Про захист прав споживачів" вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
Як бачимо, зазначеною статтею встановлено не обов'язок, а право споживача на участь у перевірці якості товару, що говорить не про зобов'язальний чи імперативний характер правової норми, а про її уповноважувальний характер.
Згідно з загальною теорією права реалізація права - це процес втілення правових приписів у поведінці суб'єктів права. Реалізація права може бути здійснена, в тому числі й шляхом використання норм права, яке являє собою таку форму реалізації прав, коли учасники правовідносин на свій розсуд реалізують належні їм права.
Зважаючи на характер правової норми, якою передбачено право споживача на участь у перевірці якості товару, та відсутність вимог споживача щодо участі у проведенні експертизи, вважаємо, що твердження суду про порушення відповідачем прав споживача відповідно до п. 12 статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" є принаймні таким, що не відповідає обставинам справи.
Крім того, необхідно звернути увагу і на визначення поняття "експертиза".
Так, Юридична Енциклопедія видавництва Національної академії наук України та Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України дає таке визначення експертизи (том 2, с. 333):
"Експертиза (франц. expertise, від, лат. expertus - досвідчений, випробуваний) - вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного питання, явища, процесу, предмету тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності".
Діючим законодавством України встановлені відповідні кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які можуть виступати експертами у проведенні того чи іншого виду експертизи. Це стосується проведення судової експертизи, екологічної експертизи тощо.
Зауважимо, що Законом України "Про захист прав споживачів" не встановлено будь-яких спеціальних вимог щодо осіб чи організацій, які можуть проводити експертизу товару з питань встановлення причин втрати якості товарів. Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" чи будь-якими іншими нормативними актами також не встановлено вимог щодо необхідності отримання ліцензії чи іншого дозвільного документу на проведення діяльності з перевірки якості технічно складних побутових товарів та встановлення причин втрати їх якості.
Виходячи з цього, є логічним висновок, що проводити експертизу можуть будь-які фахівці, що мають відповідні знання щодо технічних параметрів товару та експлуатаційних вимог щодо нього.
Але, як свідчить практичний досвід, й виходячи з того, що законодавством не встановлені конкретні вимоги щодо порядку та суб'єктів проведення експертизи, відсутні будь-які гарантії, що експертиза, яка проводилася за замовленням вашого підприємства, буде визнана належною.
Що у такому випадку можна порадити підприємству? Як вбачається, - лише вимагати у суду проведення судової експертизи згідно зі статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України.
Гарантійний ремонт технічно складних
побутових товарів
У цьому році набув чинності ще один нормативний документ, якому також необхідно приділити увагу. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11. 04.2002 р. N 506 було затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (далі - Порядок). Вказаний Порядок стосується товарів, перелік яких затверджено цією постановою, а саме:
- апаратура радіоелектронна побутова;
- машини та прилади електропобутові;
- машини та прилади для механізації робіту побуті;
- побутові прилади електронної техніки, у тому числі обчислювальна техніка;
- засоби зв'язку;
- прилади складної механіки, у тому числі годинники та секундоміри;
- музичні інструменти, у тому числі електромузичні;
- складні комплектуючі вироби, на які видається окрема гарантія;
- транспортні засоби і номерні агрегати;
- продукція виробничо-технічного призначення, яка може бути використана у побуті;
- товари медичного призначення;
- товари для заняття фізичною культурою, спортом і туризмом;
- зброя спортивна вогнепальна, газова, пневмога-зова, пружинна, пневматична;
- засоби вимірювальної техніки побутового призначення.
Вимоги до експлуатаційних документів на товар
Зазначеним Порядком було встановлено вимоги до експлуатаційних документів на товар. Так, згідно з пунктом 7 Порядку до експлуатаційних документів належать текстові, графічні конструкторські документи, які окремо або разом дають можливість ознайомитися із споживчими властивостями товару і в яких визначаються правила його експлуатації, зокрема технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.
Експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 "Эксплуатационные документы" і вимогам цього Порядку.
На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.
В експлуатаційних документах зазначаються:
- найменування товару;
- найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження);
- основні споживчі властивості товару;
- заводський номер товару;
- дата виготовлення товару;
- гарантійні зобов'язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару;
- правила та умови ефективного і безпечного використання товару;
- термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
- найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну;
- інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров'я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу;
- відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підлягають державному метрологічному нагляду).
У разі втрати споживачем експлуатаційних документів (технічного паспорту чи іншого документа, що його замінює) їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Друге нововведення, що було запроваджене цим Порядком, це необхідність оформлення "взаємовідносин" із споживачем за допомогою бланків суворої звітності, що в першу чергу спричиняє додаткові витрати підприємства на придбання таких бланків. Так, Порядок передбачає сім форм бланків суворої звітності, що мають оформлюватися підприємством в тих чи інших випадках, визначених Порядком. Перелічимо їх:
1) Форма N 1-гарант "Гарантійні зобов'язання";
2) Форма N 2-гарант "Гарантійний талон";
3) Форма N 3-гарант "Відривний талон на технічне обслуговування протягом ___ років (місяців) гарантійного терміну експлуатації";
4) Форма N 4-гарант "Відривний талон на гарантійний ремонт протягом ___ років (місяців) гарантійного терміну експлуатації";
5) Форма N 5-гарант "Відривний талон на введення в експлуатацію протягом ___ років (місяців) гарантійного терміну експлуатації":
6) Форма N 6-гарант "Акт приймання товару на експертизу":
7) Форма N 7-гарант "Квитанція" (про отримання товару в ремонт). Бланки талонів за формами N 1-гарант - N 6-гарант виготовляються відповідно до вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. N283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", мають наскрізну друковану нумерацію, реалізуються, обліковуються, використовуються і зберігаються як бланки документів суворої звітності відповідно до встановленого порядку.
За категоріями вартості товару бланки виготовляються:
- серії А - для товарів вартістю від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- серії В - для товарів вартістю понад 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Визначення серії бланків здійснює вітчизняний виробник товару. У разі комплектування продавцем товарів іноземного виробництва експлуатаційними документами серія визначається цим продавцем виходячи з вартості товару.
Крім того, Порядок затвердив форму заяви, яка має бути оформлена під час пред'явлення споживачем вимог, у разі виявлення недоліків товару протягом гарантійного терміну. Нагадаю, що у таких випадках, згідно з діючим законодавством України, споживач має право в установленому порядку за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
- безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;
- заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості;
- відповідного зменшення його купівельної ціни;
- заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
- розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування заподіяних збитків.
Вищевказані вимоги споживача пред'являються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що виконує його функції, за місцем знаходження споживача.
Накладання та стягнення штрафів при порушеннях законодавства
про захист прав споживачів
На що ще хотілося б звернути увагу читачів, так це на набуття чинності Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (далі - Положення N 1177), що було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. N 1177.
Даним Положенням визначено порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав з суб'єктів господарської діяльності і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 2 Положення N 1177, на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за порушення, перераховані у Таблиці 1:
Таблиця 1. Види порушень та розміри штрафів,
що накладаються на суб'єктів підприємницької діяльності
за порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів"
+----------------------------------------------------------------------------+
¦Вид порушення ¦Розмір штрафу ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Відмова споживачу в реалізації ¦Десятикратний розмір вартості товару, ¦
¦його прав, установлених пунктом 1 ¦виконаної роботи (наданої послуги), ¦
¦статті 14 і пунктом 3 статті 15 ¦виходячи з цін, що діяли на час ¦
¦Закону України "Про захист прав ¦придбання товару, замовлення роботи ¦
¦споживачів" ¦(надання послуги), але не менше двох ¦
¦ ¦неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦ ¦громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Виготовлення, реалізація товару, ¦50 відсотків вартості виготовленої або ¦
¦виконання роботи, надання послуги, ¦одержаної для реалізації партії товару, ¦
¦що не відповідають вимогам ¦виконаної роботи, наданої послуги, але ¦
¦нормативних документів ¦не менше десяти неоподатковуваних ¦
¦ ¦мінімумів доходів громадян, а у разі, ¦
¦ ¦якщо законодавством суб'єкт ¦
¦ ¦господарської діяльності звільнений від ¦
¦ ¦ведення обов'язкового обліку доходів і ¦
¦ ¦витрат, - у розмірі десяти ¦
¦ ¦неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦ ¦громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Реалізація товару, виконання робо- ¦50 відсотків вартості одержаної для ¦
¦ти, надання послуги, що підлягає ¦реалізації партії товару, виконаної ¦
¦обов'язковій сертифікації, але не ¦роботи, наданої послуги, але не менше ¦
¦має сертифіката відповідності ¦десяти неоподатковуваних мінімумів ¦
¦(свідоцтва про визнання іноземного ¦доходів громадян, а у разі якщо ¦
¦сертифіката) ¦законодавством суб'єкт господарської ¦
¦ ¦діяльності звільнений від ведення ¦
¦ ¦обов'язкового обліку доходів і витрат, ¦
¦ ¦- у розмірі десяти неоподатковуваних ¦
¦ ¦мінімумів доходів громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Виготовлення, реалізація товару, ¦300 відсотків вартості виготовленої або ¦
¦виконання роботи, надання послуги, ¦одержаної для реалізації партії товару, ¦
¦що не відповідає вимогам ¦виконаної роботи, наданої послуги, але ¦
¦нормативних документів стосовно ¦не менше двадцяти п'яти ¦
¦безпеки для життя, здоров'я та ¦неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦майна споживачів і навколишнього ¦громадян, а у разі якщо законодавством ¦
¦природного середовища ¦суб'єкт господарської діяльності ¦
¦ ¦звільнений від ведення обов'язкового ¦
¦ ¦обліку доходів і витрат, - у розмірі ¦
¦ ¦п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів ¦
¦ ¦доходів громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Реалізація товару, виконання робо ¦500 відсотків вартості одержаної для ¦
¦ти, надання послуги, заборонених ¦реалізації партії товару, виконаної ¦
¦для виготовлення та реалізації ¦роботи, наданої послуги, але не менше ¦
¦(виконання, надання) відповідним ¦ста неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦державним органом ¦громадян, а у разі якщо законодавством ¦
¦ ¦суб'єкт господарської діяльності ¦
¦ ¦звільнений від ведення обов'язкового ¦
¦ ¦обліку доходів і витрат, - у розмірі ¦
¦ ¦ста неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦ ¦громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Реалізація небезпечного товару ¦100 відсотків вартості одержаної для ¦
¦(отрути, отрутохімікату, вибухо- і ¦реалізації партії товару, але не менше ¦
¦вогненебезпечної речовини тощо) ¦двадцяти неоподатковуваних мінімумів ¦
¦без належного попереджувального ¦доходів громадян, а у разі якщо ¦
¦маркування, а також без інформації ¦законодавством суб'єкт господарської ¦
¦про правила і умови безпечного ¦діяльності звільнений від ведення ¦
¦його використання ¦обов'язкового обліку доходів і витрат, ¦
¦ ¦- у розмірі двадцяти неоподатковуваних ¦
¦ ¦мінімумів доходів громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Відсутність необхідної, доступної, ¦30 відсотків вартості одержаної для ¦
¦достовірної та своєчасної ¦реалізації партії товару, виконаної ¦
¦інформації про товар, роботу, ¦роботи, наданої послуги, але не менше ¦
¦послугу ¦п'яти неоподатковуваних мінімумів ¦
¦ ¦доходів громадян, а у разі якщо ¦
¦ ¦законодавством суб'єкт господарської ¦
¦ ¦діяльності звільнений від ведення ¦
¦ ¦обов'язкового обліку доходів і витрат, ¦
¦ ¦- у розмірі п'яти неоподатковуваних ¦
¦ ¦мінімумів доходів громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Створення перешкод службовій особі ¦У розмірі від 1 до 10 відсотків ¦
¦спеціально уповноваженого органу ¦вартості реалізованих товарів, ¦
¦виконавчої влади у сфері захисту ¦виконаних робіт, наданих послуг за ¦
¦прав споживачів у проведенні ¦минулий календарний місяць, але не ¦
¦перевірки якості товарів, ¦менше десяти неоподатковуваних ¦
¦виконуваних (виконаних) робіт, ¦мінімумів доходів громадян, а у разі ¦
¦надаваних (наданих) послуг, а ¦якщо законодавством суб'єкт ¦
¦також правил торговельного та ¦господарської діяльності звільнений від ¦
¦інших видів обслуговування ¦ведення обов'язкового обліку доходів і ¦
¦ ¦витрат, - у розмірі десяти ¦
¦ ¦неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦ ¦громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Реалізація товару, термін ¦200 відсотків вартості залишку ¦
¦придатності якого минув ¦одержаної для реалізації партії товару, ¦
¦ ¦але не менше п'яти неоподатковуваних ¦
¦ ¦мінімумів доходів громадян ¦
+-----------------------------------+----------------------------------------¦
¦Порушення умов договору між ¦100 відсотків вартості роботи, послуги. ¦
¦споживачем і виконавцем про ¦Ті самі дії, вчинені щодо групи ¦
¦виконання роботи, надання послуги ¦споживачів, - у розмірі від 1 до 10 ¦
¦ ¦відсотків вартості виконаних робіт, ¦
¦ ¦наданих послуг за минулий календарний ¦
¦ ¦місяць, але не менше п'яти ¦
¦ ¦неоподатковуваних мінімумів доходів ¦
¦ ¦громадян. ¦
+----------------------------------------------------------------------------+
Накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.
Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли, незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності до Держстандарту або до господарського суду.
Закінчуючи цю невелику добірку, що стосується нововведень у "споживчому" законодавстві, автор має надію, що викладений матеріал стане у нагоді підприємцям, які працюють на споживчому ринку України, та надасть їм змогу почувати себе впевненими під час спілкування із споживачами та органами, що здійснюють контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
"Вісник бухгалтера та аудитора України" N 23-24, грудень 2002 р.