ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
N 283 від 02.08.2002

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
9 серпня 2002 р. N 643/6931

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Правління Національного банку України
N 79 від 17.02.2009)

Про затвердження Тимчасового
положення про порядок кредитування
(рефінансування) Національним банком
України банків, які здійснюють
довгострокове кредитування

Відповідно до Законів України "Про Національний банк України" (679-14), "Про банки і банківську діяльність" (2121-14), "Про заставу" (2654-12) та з метою реалізації заходів в сфері грошового обігу, направлених на економічне зростання та забезпечення банків довгостроковими кредитними ресурсами, Правління Національного банку України постановляє:

1. Затвердити Тимчасове положення про порядок кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, які здійснюють довгострокове кредитування (далі - Тимчасове положення), що додається.

2. Департаменту монетарної політики (Н.I. Гребеник) після державної реєстрації цього Тимчасового положення довести його зміст до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.

3. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.В. Шаповалова.

Голова В.С. Стельмах

Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
02.08.2002 N 283

Тимчасове положення
про порядок кредитування (рефінансування)
Національним банком України банків, які здійснюють
довгострокове кредитування

Це Тимчасове положення розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України" (679-14), "Про банки і банківську діяльність" (2121-14), "Про заставу" (2654-12) та нормативно-правових актів Національного банку України з метою реалізації заходів у сфері грошового обігу, направлених на економічне зростання та забезпечення банків довгостроковими кредитними ресурсами.

1. Загальні положення

1.1. Терміни, що використовуються у цьому Положенні, уживаються в значеннях, визначених у Законах України "Про Національний банк України" (679-14), "Про банки і банківську діяльність" (2121-14 ) та "Про заставу" (2654-12).

1.2. Національний банк України (далі - Національний банк) може надавати кредити банкам - юридичним особам, які приймають для кредитування інноваційно-інвестиційні проекти на строк більше ніж один рік, для підтримування їх ліквідності за умови дотримання банками таких вимог:

статутний сплачений капітал має бути не менше ніж 5 мільйонів євро, а позитивний регулятивний капітал - не менше розміру сплаченого статутного капіталу;

забезпечення виконання економічних нормативів, установлених для банківської системи;

питома вага основних засобів, дебіторської заборгованості та інших недохідних активів, за винятком високоліквідних, у загальній вартості активів банку має бути до 25 процентів;

у структурі залучених коштів мають бути кредити та депозити, одержані від інших банків, крім банків-нерезидентів, у межах 10 процентів до зобов'язань банку;

має бути позитивний висновок незалежного аудиту за матеріалами перевірки його діяльності за останній рік;

мають бути вкладення в інноваційно-інвестиційний проект своїх кредитних ресурсів у розмірі не менше ніж 10 процентів від коштів, які потрібні для кредитування;

загальна сума довгострокового кредиту Національного банку, одержаного для всіх позичальників на інноваційні-інвестиційні проекти, має бути в межах 50 процентів регулятивного капіталу банку як на час одержання кредиту, так і протягом усього періоду користування кредитом Національного банку;

якщо одержання банком кредиту Національного банку для кредитування інноваційно-інвестиційного проекту може призвести до порушення банком будь-якого економічного нормативу, то такий проект має кредитуватися створеним банківським консорціумом.

Банки - учасники консорціуму для отримання кредиту від Національного банку мають дотримуватися наведених вище умов.

1.3. Національний банк надає кредит банку за обліковою ставкою на дату видачі, розмір якої діє весь період кредитування, за умови, що й банк, надавши кредит під інноваційно-інвестиційний проект за відповідну плату, не буде її збільшувати протягом дії кредитного договору.

1.4. Забезпечення виконання кредитних договорів здійснюється у вигляді застави майна, майнових прав, цінних паперів - за умови здійснення експертної оцінки, а також гарантії і поручительств.

1.5. До об'єктів застави, яка може бути прийнята Національним банком, належать:

а) основні фонди банку (власні будівлі або приміщення);

б) майнові права: за договорами про надання кредитів; на кошти, які розміщені на кореспондентських рахунках; на кошти, які розміщені на депозитних рахунках;

в) державні цінні папери.

1.6. Національний банк як забезпечення кредиту та процентів за його користування може приймати від банків гарантії та поруки інших банків, які мають сплачений статутний капітал не менше ніж 5 мільйонів євро, та банків-нерезидентів за рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас".

Договори гарантій і порук укладаються відповідно до вимог чинного законодавства України.

1.7. Загальна вартість об'єктів застави (майна і майнових прав), переданих Національному банку, має забезпечити на 120 процентів суму кредиту та процентів за його користування.

1.8. Національний банк може підтримати ліквідність банків, які здійснили довгострокове кредитування, на строк до трьох років. Такий кредит пролонгації на підлягає.

1.9. Строк користування кредитом починається з дати зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-позичальника. Зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку здійснюється після укладення відповідних договорів застави (гарантії, поруки).

2. Порядок подання заявок банками на одержання довгострокових
кредитів (рефінансування) та їх розгляд
територіальними управліннями Національного банку

2.1. Якщо банк визнав інноваційно-інвестиційний проект суб'єкта господарської діяльності як ефективний та економічно доцільний і який потребує довгострокового кредитування, а сам банк не має відповідних довгострокових кредитних ресурсів, то він може звернутися до Національного банку із заявкою на одержання кредиту. Заявки банків приймаються і розглядаються територіальними управліннями Національного банку до 15-го числа кожного місяця.

2.2. Територіальне управління Національного банку розглядає заявку банку (у довільній формі) з його висновком щодо проектів, які пропонуються для кредитування, а також виконання банком вимог, викладених у пункті 1.2 цього Положення, і надсилає свої пропозиції до Департаменту монетарної політики Національного банку.

2.3. Департамент монетарної політики надсилає копію заявки банку на одержання кредиту та висновок територіального управління Національного банку до Генерального департаменту банківського нагляду для розгляду фінансового стану банку, його платоспроможності і виконання економічних нормативів та пропозицій щодо можливості (чи неможливості) надати банку кредит. Надані документи Генеральний департамент банківського нагляду має розглянути протягом двох робочих днів.

2.4. Генеральний департамент банківського нагляду та Департамент монетарної політики Національного банку на підставі заявки і висновку банку, пропозицій територіального управління Національного банку та оцінки діяльності банку протягом трьох робочих днів готують матеріали на розгляд Правління Національного банку. Розгляд кожної підтриманої територіальним управлінням та Генеральним департаментом банківського нагляду Національного банку заявки здійснюється Правлінням Національного банку до 25 числа кожного місяця.

2.5. У разі прийняття Правлінням Національного банку позитивного рішення про надання довгострокового кредиту банку під відповідне забезпечення Департамент монетарної політики Національного банку в той самий день або наступного робочого дня повідомляє територіальне управління Національного банку про надання йому повноважень щодо укладення кредитного договору та договору застави (гарантій, порук).

3. Порядок надання Національним банком довгострокових
кредитів банкам

3.1. Територіальне управління Національного банку в разі отримання повідомлення від Департаменту монетарної політики Національного банку про надання банку довгострокового кредиту для підтримування його ліквідності відповідно до заявки банку укладає з банком кредитний договір та договір застави.

3.2. У кредитному договорі як суттєві умови зазначаються: строк дії договору; сума, на яку укладається договір; порядок надання кредиту (одноразово, траншами, шляхом відкриття кредитної лінії);

кредитний договір між банком та безпосереднім позичальником, який має бути підписаний керівниками позичальника та банку;

щомісячні розрахунки питомої ваги кредитів Національного банку та кредитів, одержаних на міжбанківському ринку, до розміру залучених коштів;

процентна ставка та порядок її обрахування (базова кількість днів для обрахування процентів за користування кредитом - 365 днів);

порядок та черговість погашення заборгованості за кредитом та процентів за його користування;

види забезпечення виконання зобов'язання;

відповідальність банку в разі прострочення та/або непогашення заборгованості за кредитом та процентів за його користування;

надання банком кредиту позичальнику через окремий рахунок;

застосування Національним банком переважного і безумовного права задовольнити вимогу, за якою настав строк погашення, відповідно до статті 73 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 );

здійснення територіальним управлінням Національного банку протягом дії кредитного договору перевірки цільового використання банком кредиту;

список учасників консорціумної угоди (за умови надання консорціумного кредиту);

умови дострокового погашення/стягнення заборгованості за наданим кредитом;

порядок укладення у період дії кредитного договору додаткового договору або доповнень до договору в разі потреби внесення відповідних змін.

У кредитному договорі можуть зазначатися й інші умови, які не суперечать чинному законодавству України.

3.3. Договір застави має укладатися одночасно з кредитним договором між Національним банком і банком. Заставодавець має надавати заставодержателю відомості про можливі зміни щодо права на предмет забезпечення або про домагання третіх осіб на це право.

Національний банк у зв'язку зі змінами кон'юнктури ринку, які зменшують вартість майна (майнових прав), має право вимагати від банків, які отримали кредит, додаткового забезпечення.

3.4. У договорі застави суттєвими умовами є: кредитна угода, яка забезпечена цією заставою; вид заставленого майна (майнових прав); вартість заставленого майна (майнових прав) згідно з експертною оцінкою; детальний опис предмета застави; порядок звернення стягнення і реалізації предмета застави; страхування предмета застави; інші умови, які не суперечать чинному законодавству України.

3.5. Довгостроковий кредит може надаватися банку відповідно до його заявки одноразово як у повній сумі, так і у формі відкриття Національним банком кредитної лінії на суму та на строк, передбачені кредитним договором.

3.6. Кредитна лінія відкривається банку після укладення банком з територіальним управлінням Національного банку кредитного договору та договору застави. Кошти перераховуються в сумах та за строками, які визначені в кредитному договорі. Кредитна лінія відкривається як ліміт видачі.

3.7. У разі надання банком Національному банку застави у вигляді основних фондів банку (власних будівель або приміщень), майнових прав за договорами про надання кредитів Національний банк з метою зменшення кредитних ризиків може надати кредит у розмірі до 80 процентів оцінної вартості застави. У разі надання застави у вигляді державних цінних паперів, гарантій та порук інших банків і банків-нерезидентів - у розмірі до 100 процентів вартості забезпечення.

3.8. Кошти кредиту Операційне управління Національного банку перераховує відповідно до кредитного договору на кореспондентський рахунок банку на підставі розпорядження з фінансових питань Департаменту монетарної політики Національного банку після отримання повідомлення від територіального управлінням Національного банку про укладення кредитного договору та договору застави.

3.9. Строк користування кредитом починається з дати зарахування коштів на кореспондентський рахунок банку-позичальника.

3.10. Нарахування та сплата банками процентів за користування довгостроковим кредитом здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку та умов кредитного договору.

4. Порядок надання Національним банком кредитів
банківським консорціумам

4.1. З метою акумуляції кредитних ресурсів для здійснення кредитування інноваційно-інвестиційних проектів зі значними обсягами, диверсифікації кредитних ризиків банки можуть об'єднуватися у банківські консорціуми і звертатися до Національного банку із заявками на одержання кредиту для подальшого кредитування.

4.2. Якщо банківський консорціум створений на паритетних засадах, то територіальне управління Національного банку може розглядати заявки на одержання кредиту від кожного банку - учасника консорціуму відповідно до питомої ваги кредитування кожного учасника, що підтверджується консорціумною угодою між учасниками.

За таких умов територіальне управління Національного банку укладає кредитний договір і договір застави з кожним банком окремо.

4.3. Якщо учасники банківського консорціуму вибирають головний банк, який здійснюватиме координацію дій учасників консорціуму, представлятиме інтереси консорціуму, акумулюватиме кошти банків-учасників для подальшого кредитування суб'єкта господарської діяльності, а також надаватиме кредит, то Національний банк може розглядати заявку головного банку.

За таких умов кредитний договір і договір застави укладається територіальним управлінням Національного банку з головним банком - учасником консорціуму.

5. Порядок погашення довгострокових кредитів банками

5.1. Банк повертає довгострокові кредити, одержані від Національного банку, та плату за їх користування у строки відповідно до укладеного кредитного договору. Термін повернення довгострокових кредитів не може бути пролонгованим.

5.2. Банк може повернути кредит Національному банку достроково.

5.3. У разі дострокового погашення кредиту суб'єктом господарської діяльності банк має повернути кредит, наданий Національним банком, та плату за його користування не пізніше наступного робочого дня, одночасно поінформувавши про це територіальне управління Національного банку.

5.4. Якщо банк не повертає кошти в строки, що передбачені кредитним договором, то територіальне управління Національного банку застосовує до банку-боржника заходи впливу відповідно до законодавства України.

5.5. Якщо немає змоги списати заборгованість за наданим кредитом і проценти за його користування з кореспондентського рахунку згідно зі статтею 73 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) і відповідного кредитного договору через відсутність коштів, то Національний банк відносить заборгованість за кредитом і проценти за його користування на рахунок простроченої заборгованості до часу надходження коштів на кореспондентський рахунок. У цей час Національний банк звертає стягнення та реалізує заставлене майно (майнові права) або звертається до гаранта (поручителя) з вимогою про погашення заборгованості банку відповідно до вимог чинного законодавства України.

5.6. За весь період наявності простроченої заборгованості банк має сплатити Національному банку пеню в розмірі 0,5 процента від суми прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

6. Відповідальність банків за несвоєчасне погашення
довгострокових кредитів Національного банку

6.1. Територіальні управління Національного банку зобов'язані перевіряти цільове використання кредитів, одержаних від Національного банку, і в разі виявлення фактів нецільового використання кредитів та порушення вимоги щодо питомої ваги залучених коштів у складі зобов'язань банку мають право призупиняти дію кредитного договору з банками і здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитом.

6.2. Територіальні управління Національного банку протягом терміну користування банком кредитними коштами мають здійснювати нагляд та контроль за дотриманням банками умов кредитного договору та цього Положення.

Банки зобов'язані надавати інформацію, а також документи щодо стану виконання кредитних договорів на першу вимогу територіальних управлінь Національного банку в найкоротший строк.

6.3. Якщо в період користування кредитом фінансовий стан банку-позичальника погіршився або намітилися тенденції до його погіршення, то територіальне управління Національного банку має повідомити про це Генеральний департамент банківського нагляду та Департамент монетарної політики Національного банку для прийняття запобіжних заходів.

6.4. У разі виявлення територіальним управлінням Національного банку недотримання банком будь-яких умов цього Положення або кредитного договору до банку застосовуються заходи впливу відповідно до чинного законодавства України.

6.5. Національний банк формує резерв для відшкодування можливих втрат за операціями з довгострокового кредитування в сумі наданого кредиту та процентів за його користування відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Директор Департаменту монетарної політики Н.I. Гребеник

Заступник директора Юридичного департаменту В.П. Рябець

Виконавець:

Начальник управління методології інструментів
монетарної політики Н.О. Шидловська