ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ
N 2-222/1436 від 14.03.2002

Щодо орендної плати за земельні ділянки

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист і повідомляє.

Частина четверта статті 2 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" визначає, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до статті 2 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" ( 161-14 ) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України ( 2768-14 ), цим Законом, Цивільним кодексом України ( 1540-06 ), іншими законами України, постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених цим Законом, а також договором оренди землі.

Стаття 3 вищезазначеного Закону України визначає оренду землі, як засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 12 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" ( 161-14 ) договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. У статті 14 Закону України N 161-XIV визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), термін договору оренди, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду), цільове призначення, умови використання і збереження якості землі, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін. У пункті "відповідальність сторін" може бути визначено, які санкції будуть накладено на сторону, яка порушила умови договору оренди.

Згідно зі статтею 19 Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Стаття 17 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" зазначає, що термін договору оренди земельної ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як на п'ятдесят років.

Стосовно рішення міської ради щодо встановлення орендної плати у розмірі 2 % від грошової оцінки землі, повідомляємо.

Стаття 21 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі" умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

На жаль, Ви не надіслали на адресу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва копію договору оренди, копію рішення міської ради щодо встановлення орендної плати у розмірі 2 % від грошової оцінки землі. Тому Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва не в змозі надати юридичну оцінку положенням договору оренди, і надати Вам відповідь про правомірність прийняття рішення міською радою щодо встановлення орендної плати у розмірі 2 % від грошової оцінки землі.

На підставі вищезазначеного Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва радить Вам у разі порушення прав та охоронюваних законом інтересів з боку місцевої влади звернутися з позовом до господарського суду, так як відповідно до пункту 2 статті 77 Закону України від 21.05.97 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

З повагою,Т.в.о. Голови В.Загородній