ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
N 2-221/1761 від 27.03.2002
Про податок на додану вартість
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув ваш лист та повідомляє.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в абзаці 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Разом з тим, у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) зазначається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тому з дня коли МП "ПМК" отримало від ПП "Інтракт" податкову накладну, у вашого підприємства виникло право на податковий кредит.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) обов'язок надати покупцю податкову накладну покладений на платника податку. Закон не зобов'язує покупця перевіряти достовірність зазначених у накладній даних, тому виходячи із змісту вищезгаданої норми, на думку Держпідприємництва України, відповідальність за достовірність цих даних несе саме продавець платник податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Але, як зазначається у вашому листі, ПП "Інтракт" надало на вашу вимогу копію свідоцтва платника податку на додану вартість. А тому ваше підприємство не знало і не повинно було знати, що ПП "Інтракт" не зареєстровано як платник податку на додану вартість.
Виходячи з вищезазначеного, а також даних, поданих у вашому листі, Держпідприємництво України вважає, що віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 6122,86 гривень, з вартості придбаних у ПП "Інтракт" товарно-матеріальних цінностей та наданих послуг для МП "ПМК" було здійснено правомірно.
У вашому листі не зазначається, чи було винесено на підставі акту Ковельської об'єднаної податкової інспекції за N 401 від 14.06.2001 рішення про нарахування податкового зобов'язання та про застосування фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту. Якщо таке рішення було винесено і була надіслана податкова вимога, то ви маєте право (звичайно з урахуванням строків подачі скарги), в порядку, передбаченому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон) оскаржити це рішення до податкового органу, який його виніс. Відповідно до підпункту 5.2.3 пункту 5.2 статті 5 цього Закону заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Якщо ж строк подачі скарги пропущений, то ви маєте право, відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону ( 2181-14 ), з урахуванням строків позовної давності оскаржити до суду (арбітражного суду) рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.
Т.в.о. Голови В.Загородній