КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Щодо встановлення неповного робочого часу
ПИТАННЯ: Чи правомірний наказ генерального директора колективного підприємства "Агрофірма "Насіння" про переведення п'яти пенсіонерів на неповний робочий день без попередження та без їхньої згоди?
ВІДПОВІДЬ: Статтею 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікуванням, або доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний установлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Працю в такому випадку оплачують пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Водночас власник має право на встановлення неповного робочого часу без погодження з працівником. При цьому має додержуватися процедура зміни суттєвих умов праці, як це передбачено частиною третьою ст.32 КЗпП. Змінювати істотні умови праці власник має право лише за наявності змін в організації виробництва і праці. Проведення власником змін в організації виробництва і праці - це виключно компетенція власника. Але такі зміни не мають тягти за собою примушення до праці. Тому на власника покладено обов'язок попередити працівника за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також зміни істотних умов праці. Працівник може прийняти цю пропозицію і продовжувати роботу за змінених істотних умов праці, а може відмовитися. В останньому випадку працівник підлягає звільненню за п.6 ст.36 КЗпП.
Частиною 3 ст.32 КЗпП передбачено, що через зміни в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи затією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг; режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Під час застосування цієї норми потрібно дотримуватись таких вимог:
- зміна умов праці без погодження з працівником допускається лише у випадках змін в організації виробництві праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не має права змінювати умови праці. Пленум Верховного Суду України пояснив, що зміни в організації виробництва і праці - це запровадження бригадної форми організації праці замість індивідуальної і навпаки, впровадження нової техніки і технології виробництва, освоєння нових методів праці тощо (п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів");
- через зміни в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати таку умову праці, як режим роботи. Встановлення режиму роботи - право підприємства, що реалізується трудовим колективом чи власником за погодженням з профспілковим комітетом (ст.58, 142, ч.3 ст.244 КЗпП; п.4 ч.1 ст.8 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ; п.13 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій). У межах реалізації цього права зміна режиму роботи є правомірною. В такому разі оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не погоджується на продовження роботи в нових умовах, трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП, при цьому, відповідно до ст. 44 КЗпП, йому виплачують вихідну допомогу в розмірі, не меншому від середнього місячного заробітку.
Отже, наказ генерального директора КП "Агрофірма "Насіння" "Про переведення пенсіонерів на полегшений режим роботи" є неправомірним, суперечить вимогам чинного законодавства.
Т.СТАШКІВ,
головний спеціаліст
"Праця і зарплата" N 17 (309), травень 2002 г.
Підписний індекс 30214