ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
( Закон втратив чинність на підставі Закону
Верховної Ради України
N 2464-VI від 08.07.2010 )
Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 11, ст.47 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2980-III від 17.01.2002
N 3084-III від 07.03.2002 )
Цей Закон спрямований на запровадження Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.
Стаття 1. Установити розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування:
1) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Абзац другий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002)
для роботодавців - на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Пункт 1 статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002 )
для роботодавців - на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС - 0,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Пункт 1 статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002 )
для найманих працівників - від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:
0,25 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень та найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях товариств УТОГ і УТОС; ( Абзац шостий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002)
0,5 відсотка - для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень;
2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
для роботодавців - 2,1 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; ( Абзац другий пункту 2 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002 )
для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 відсотків суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів; ( Пункт 2 статті 1 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002 )
роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків; ( Пункт 2 статті 1 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002 )
3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, з 1 січня 2001 року - 5,5 відсотка, з 1 липня 2001 року - 6,0 відсотка суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:
3,4 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; ( Абзац другий пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002 )
з 2,6 відсотка - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. ( Абзац третій пункту 3 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002 )
Стаття 2. Установити, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачується застрахованим інвалідам, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. ( Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3084-III від 07.03.2002 )
Стаття 3. Виходячи з можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття установити, що виплати, передбачені частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, частиною першою статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ), встановлюються в розмірі не нижче ніж 16 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи. ( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002 )
Стаття 4. Виходячи з можливостей Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності установити, що виплата, передбачена статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ), встановлюється в розмірі не нижче ніж 64 відсотки прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а виплата, передбачена статтею 43 зазначеного Закону, встановлюється в розмірі не нижче ніж 11 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи. ( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2980-III від 17.01.2002 )
Стаття 5. Розмір допомоги на поховання з усіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюється у розмірі не нижче ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Стаття 6. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2001 року.
2. Пункт 4 статті 34, статті 42, 43 та 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) ввести в дію з 1 січня 2002 року.
3. Доповнити пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 22, ст. 171) абзацом такого змісту:
"До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".
4. До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) виплата найманим працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, спричиненої трудовим каліцтвом і професійним захворюванням, які виникли внаслідок порушень роботодавцем правил з охорони праці, здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з наступним відшкодуванням йому цих витрат роботодавцями.
5. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2001 року:
статтю 49-3 Кодексу законів про працю України (322-08) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 50, ст. 375; 1988 р., N 23, ст. 556; 1991 р., N 23, ст. 267);
Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (402/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 238; 1998 р., N 14, ст. 53, N 20, ст. 101, N 25, ст. 147; 1999 р., N 5-6, ст. 39, N 15, ст. 83, N 32, ст. 264);
Закон України "Про ставку збору на обов'язкове соціальне страхування" (135-14) (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 45, ст. 273).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 січня 2001 року
N 2213-III