Рекомендація
щодо професійного навчання моряків
N 137

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 14 жовтня 1970 року на свою п'ятдесят п'яту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо професійного навчання моряків, що є шостим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації,

ухвалює цього двадцять восьмого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесятого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1970 року щодо професійного навчання моряків:

I. Сфера застосування

1. 1) Ця Рекомендація застосовується до всіх видів навчання, які мають на меті підготовку людей до роботи на борту державного або приватного морського судна, яке зайняте перевезенням вантажів або пасажирів у комерційних цілях, яке використовується в учбових цілях або для наукових досліджень. Національне законодавство або правила, арбітражні рішення або колективні договори, відповідно до умов тієї чи іншої країни обумовлюють, які судна повинні вважатися морськими.

2) Ця Рекомендація застосовується до навчання, мета якого - підготовка до виконання обов'язків членів палубної і машинної команд, радіо, продовольчо-господарської або загальної служб. Вона не застосовується до рибалок.

II. Цілі навчання

2. Головними цілями політики в галузі професійного навчання моряків повинні бути:

а) підтримання і підвищення ефективності морського транспорту, а також професійної кваліфікації і навичок моряків, з урахуванням потреб моряків у галузі освіти, економічних і соціальних інтересів країни;

b) підтримання і поліпшення норм в галузі попередження нещасних випадків на борту торговельних суден як у морі, так і в порту з метою зменшення небезпеки травм;

с) заохочення вступу на службу на торговельний флот достатньої кількості осіб, придатних для виконання цієї роботи;

d) забезпечення відповідної навчальної підготовки всіх нових осіб по можливості на березі або на борту судна;

е) надання можливостей для професійного навчання та перенавчання, які відповідають сучасним очікуваним потребам морського транспорту в моряках різних категорій та рангів;

f) надання можливостей для навчання, необхідних для того, щоб практично використовувати технічні нововведення в галузі експлуатації суден, керування кораблями та безпеки на морі;

g) забезпечення всім морякам, які мають відповідні здібності, можливості для навчання, підвищення кваліфікації та просування по службі до найвищих посад на борту судна, і заохочувати тим самим підвищення ефективності їхньої праці, поліпшення їхньої продуктивності й отримання задоволення від роботи;

h) забезпечення належної практичної підготовки моряків різних категорій і рангів;

і) забезпечення, по можливості, вступу на роботу всіх, хто навчався, після закінчення ними курсу навчання.

III. Національне планування та адміністрація

А. Організація та координація

3. В усіх країнах, які мають торговельний флот або планують його створити, органи влади, що розроблюють національну політику в галузі освіти і професійної підготовки, повинні стежити за тим, щоб у загальній мережі учбових закладів були створені відповідні можливості для підготовки моряків для того, щоб досягнути цілей, вказаних у параграфі 2 цієї Рекомендації.

4. Коли в будь-якій країні обставини не сприяють створенню можливостей та умов для підготовки моряків всіх необхідних категорій і рангів, ця країна повинна розглянути питання про створення у співпраці з іншими країнами, а також з міжнародними організаціями спільних систем підготовки моряків тих категорій, які не можуть бути охоплені національними програмами.

5. 1) Учбові програми всіх державних і приватних установ, які займаються підготовкою моряків, повинні координуватися і розроблятися в кожній країні на підставі установлених національних норм.

2) Такі програми повинні бути розроблені в співпраці з урядовими службами, учбовими закладами та іншими органами, які мають глибокі знання в галузі професійного навчання моряків, і повинні складатися таким чином, щоб вони задовольняли вимогам морського транспорту, сформульованим після консультацій з організаціями судновласників і моряків.

6. Органи, які розробляють такі програми, повинні, зокрема:

а) підтримувати тісні зв'язки між учбовими закладами і всіма зацікавленими колами для того, щоб зв'язати навчання з вимогами морського транспорту;

b) регулярно відвідувати учбові заклади, якими вони керують, і бути добре обізнаними з програмами, які здійснюються;

с) вживати всіх необхідних заходів для розповсюдження інформації про наявні можливості навчання серед усіх, хто в цьому зацікавлений;

d) співробітничати при розробці та здійсненні практичних програм морського навчання;

е) брати участь у розробці загальних норм навчання, що передбачені в параграфі 11;

f) брати участь у створенні належних національних норм щодо свідоцтв про кваліфікацію моряків різних категорій і рангів;

g) сприяти безпосередньому співробітництву між учбовими закладами і тими, хто займається питаннями підбору робочої сили та забезпечення зайнятості.

7. Компетентні органи влади і установи в співпраці з організаціями судновласників та моряків повинні забезпечувати такий стан, за якого повна інформація про державні та приватні системи навчання моряків і про умови вступу на роботу на морський транспорт надавалася б в розпорядження служб, які займаються питаннями професійної орієнтації і які надають консультації з питань працевлаштування, державних служб зайнятості та професійно-технічних учбових закладів.

8. Компетентні органи влади і установи повинні прагнути до того, щоб:

а) можливості судноверфів, механічних майстерень, підприємств із виготовлення обладнання, військово-морських баз тощо використовувались, де це можливо і необхідно, для навчання як офіцерів, так і рядових моряків;

b) вживати заходів, спрямованих на те, щоб перевага в питаннях працевлаштування надавалась особам, які отримали належну підготовку.

9. 1) Учбові програми повинні регулярно переглядатися і підтримуватись на сучасному рівні в світлі потреб судноплавства, що змінюються.

2) У разі перегляду учбових програм слід враховувати Документ 1968 року про керівні принципи, який підготовлено Міжнародною організацією праці разом із Міжурядовою морською консультативною організацією і прийнято цими організаціями, де розглядаються технічні аспекти питань, що безпосередньо впливають на безпеку людського життя на морі, а також усі наступні поправки або доповнення до цього Документа.

В. Фінансування

10. 1) Організація програм підготовки моряків повинна здійснюватись на систематичній основі, а їх фінансування повинно забезпечуватись регулярним і належним чином з урахуванням сучасних і майбутніх потреб морського транспорту та його розвитку.

2) У відповідних випадках уряд повинен надавати фінансову допомогу програмам підготовки, які здійснюються місцевими органами влади або приватними організаціями. Ця допомога може мати вигляд надання загальних субсидій, земельних ділянок, приміщень або демонстраційного обладнання (суден, двигунів, навігаційних приладів та іншої апаратури), безплатного виділення інструкторів, надання допомоги для навчання або оплати за навчання курсантів у звичайних училищах, училищах-інтернатах або на учбових суднах.

3) Моряки не повинні позбавлятися можливості просування до самих високих посад на борту суден з причини обмеженості їхніх фінансових ресурсів або через відсутність можливостей для навчання. Тому моряки повинні мати можливість отримувати достатню заробітну плату або утримання, які давали б їм змогу проходити відповідне навчання.

4) Навчання моряків у державних учбових закладах, коли це можливо, повинно бути безплатним.

5) Перенавчання, необхідність якого для відповідних моряків викликана технічними нововведеннями, повинно забезпечуватися безплатно. В період такого перенавчання моряки повинні отримувати необхідну допомогу. Моряки, які направлені на курси такого перенавчання судновласником, повинні отримувати повністю свою заробітну плату.

С. Норми навчання

11. Норми навчання повинні бути встановлені відповідно до вимог, що пред'являються в країні до моряків для отримання ними різних свідоцтв про кваліфікацію. Зокрема, повинно бути передбачено таке:

а) характер медогляду осіб, які вступають до учбових закладів, включаючи рентгенівське обстеження грудної клітини, обстеження для виявлення цукрового діабету і перевірки стану слуху і зору; вимоги при таких медоглядах, особливо щодо слуху і зору, можуть бути різними залежно від служби на судні, де збираються працювати вступники, але ні в якому разі не повинні бути нижче вимог для прийому на роботу на морському транспорті;

b) рівень загальної освіти, який вимагається для прийому на курси професійного навчання, після закінчення яких видається свідоцтво про кваліфікацію;

с) характер будь-яких іспитів, що складаються після закінчення курсів навчання, на яких передбачені іспити;

d) процедура, за допомогою якої органи влади стежать за тим, щоб персонал викладачів учбових закладів мав належні досвід і кваліфікацію, включаючи достатні практичні й теоретичні знання в галузі технічних та експлуатаційних змін.

IV. Учбові програми

12. Різні учбові програми повинні реально базуватися на тій роботі, яку належить виконувати на судні. Вони повинні періодично переглядатися і поновлюватися для того, щоб іти в ногу з технічним прогресом. У разі необхідності вони повинні включати таке:

а) підготовку в галузі навігації, морської справи, управління судном, сигналізації, обробки вантажів, догляду за судном та інших питань, пов'язаних із використанням торговельних суден;

b) навчання використання такої електронної та механічної апаратури, як радіо і радіолокаційні прилади, радіопеленгатори та компаси;

с) теоретичне й практичне навчання використання рятівних та протипожежних засобів, методів збереження життя на морі та інших питань безпеки людського життя на морі;

d) теоретичне і практичне навчання управління, обслуговування і ремонту головних двигунів та допоміжних машин і механізмів з особливим наголосом на типи обладнання, в тому числі електронного, яке встановлене на суднах відповідної країни;

е) підготовку для роботи у виробничо-господарській службі, яка необхідна для тих, хто збирається працювати стюардами, кухарями, офіціантами, персоналу камбуза, з урахуванням відмінностей у вимогах щодо підготовки для різних категорій суден;

f) навчання запобігання нещасних випадків на борту судна і, зокрема, безпечних методів роботи в усіх службах, включаючи забезпечення особистої безпеки як елемента навчання професійних дисциплін; навчання методів першої допомоги та інших питань, що пов'язані з медичним обслуговуванням, і засобів гігієни, а також фізичної підготовки, особливо плавання. Навчання надання медичної допомоги, зокрема, спеціальна підготовка персоналу, на який покладається надання медичної допомоги на борту судна, в усіх випадках повинно здійснюватись з урахуванням керівництв з медичного обслуговування, які складені компетентними органами, і повного використання медичних радіослужб;

g) викладання загальнонавчальних предметів, особливо для осіб, молодших ніж 18 років;

h) викладання елементів соціального та трудового законодавства, що стосуються роботи на торговельних суднах і взаємодії на виробництві, положень та правил, що стосуються моряків, економіки транспорту, морського страхування, основ морського права тощо;

і) навчання методів управління, включаючи такі питання, як особисті взаємовідносини і вивчення трудових процесів.

13. Учбові програми повинні бути призначеними, зокрема, для підготовки тих, хто навчається, до отримання свідоцтв про кваліфікацію і у відповідних випадках повинні відповідати національним нормам щодо свідоцтв про кваліфікацію. Вони повинні включати належну практичну підготовку і враховувати встановлені компетентними органами влади мінімальний вік і мінімальний досвід роботи, необхідні для отримання свідоцтв про кваліфікацію різних ступенів. Слід також враховувати інші свідоцтва, які визнаються в країні.

14. Тривалість періоду навчання повинна бути достатньою для того, щоб ті, хто навчаються, могли засвоїти дисципліни, що їм викладаються, і повинна визначатися з урахуванням:

а) рівня підготовки, який вимагається для професії, з якої ведеться підготовка на курсах;

b) рівня загальної освіти і віку, який вимагається від тих, хто вступає на курси;

с) минулого практичного досвіду тих, хто навчається.

V. Курси загальної морської підготовки

15. Підліткам, які не мають ніякого досвіду роботи на морі, повинна надаватися можливість отримати початкову підготовку, мета якої - ознайомити їх з обставинами на судні, із безпечними методами праці або там, де це доречно і здійсненно, пройти початковий курс морського навчання на березі, який дав би їм певну підготовку для виконання обов'язків рядових палубної та машинної команд, продовольчо-господарської служби, виробив у них характер, прищепив їм почуття самодисципліни та відповідальності.

16. Повинні бути організовані також відповідні курси або навчання для того, щоб молоді люди, які мають необхідні здібності, мали можливість самостійно готуватися до отримання свідоцтв про кваліфікацію або дипломів як офіцерів, так і рядових матросів, які передбачені законодавством і діють в даний час на торговельному флоті їхньої країни.

17. Навчання з метою підвищення рангу чи посади повинно, поряд з іншими методами, здійснюватися на короткострокових курсах при морських училищах і технічних учбових закладах і на заочних курсах, спеціально пристосованих до потреб окремих категорій офіцерів і рядових матросів і до тих рангів, які вони мають намір отримати.

VI. Підвищення кваліфікації

18. 1) Курси перенавчання, удосконалення, ознайомчі курси та курси підвищення кваліфікації повинні організовуватися у разі необхідності для відповідних офіцерів і рядових матросів для того, щоб дати їм можливість підвищити і розширити свою технічну кваліфікацію та знання і йти в ногу з технічним прогресом, особливо в питаннях автоматизації на суднах, і відповідати вимогам, які ставлять нові методи роботи на борту суден.

2) Такі курси можуть використовуватися, наприклад, як додаток до загальних курсів і для забезпечення підвищеної спеціальної підготовки, яка відкриває можливість просування по службі, а також для забезпечення підвищеної підготовки в галузі електроніки для відповідного персоналу.

3) Особлива увага повинна приділятися тому, щоб капітани, інші офіцери та рядові мали необхідні навички здійснення управління суднами нових типів та їх обслуговування відповідно до вимог безпеки мореплавства.

19. Там, де навчання буде таким чином полегшено, судновласники повинні відпускати відповідних моряків, які зайняті на борту їхніх суден на періоди навчання у відповідних училищах на березі, щоб дати їм можливість підвищувати свою кваліфікацію, навчатися використанню нової техніки та обладнання і отримати підготовку, необхідну для просування по службі. Особи, які займають керівні посади на борту суден, повинні брати активну участь у заохоченні до такого навчання.

VII. Методи навчання

20. Методи навчання, які застосовуються, повинні бути якомога ефективнішими і повинні враховувати характер навчання, досвід, загальну підготовку і вік тих, хто навчається, а також наявне демонстраційне обладнання і фінансові ресурси.

21. Практичному навчанню, яке потребує активної участі тих, хто навчається, повинно відводитись значне місце в усіх учбових програмах. Це може бути забезпечено шляхом призначення моряків на торговельні судна на періоди морської практики, в механічні майстерні на судноверфі або в бюро суднохідних компаній.

22. Учбові судна, які використовуються учбовими закладами, повинні забезпечувати практичну підготовку в галузі кораблеводіння, морської справи, управління та догляду за двигунами та з інших морських дисциплін, а також всебічну підготовку з питань техніки безпеки на борту судна.

23. В процесі навчання слід використовувати відповідне демонстраційне обладнання, як наприклад: тренажери, двигуни, макети суден, бортові установки, рятівні засоби, навігаційні прилади та вантажні прилади. Це обладнання повинно підбиратися з урахуванням типів суднових машин і установок, з якими ті, хто навчається, будуть працювати в майбутньому.

24. Кінострічки та інші аудіо-візуальні посібники повинні використовуватися у відповідних випадках:

а) як додаток до демонстраційного обладнання, у використанні якого ті, хто навчається, беруть активну участь, але не замість нього;

b) як основний навчальний посібник у таких особливих галузях, як навчання іноземних мов.

25. Теоретична та загальноосвітня підготовки на учбових курсах повинні відповідати теоретичним та практичним знанням, які необхідні морякам.

VIII. Міжнародна співпраця

26. Країни повинні співпрацювати в справі розвитку професійного навчання моряків; в деяких випадках особливу цінність може мати така співпраця на регіональній основі.

27. При цьому вони могли б співпрацювати з Міжнародною організацією праці та іншими міжнародними організаціями, зокрема, Міждержавною морською консультативною організацією, або з іншими країнами:

а) в підборі та підготовці персоналу викладачів;

b) у створенні та покращанні навчальних закладів для підготовки офіцерів та рядових матросів;

с) у створенні, у разі необхідності, учбових закладів спільно з іншими країнами;

d) у наданні можливостей навчання для відібраних для цієї мети курсантів або інструкторів-стажистів із інших країн і в направленні курсантів або інструкторів-стажистів до інших країн;

е) в організації міжнародного обміну персоналом, інформацією і навчальними матеріалами, а також в організації міжнародних семінарів робочих груп;

f) у наданні кваліфікованих і досвідчених інструкторів морським навчальним закладам інших країн.

IX. Вплив на рекомендації, ухвалені раніше

28. Ця Рекомендація замінює Рекомендацію 1946 року щодо професійного навчання моряків.

Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева