Облікова політика підприємства

Новий рік настав і керівнику потрібно подумати про облікову політику підприємства в поточному році. Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку облікова політика підприємства протягом року змінюватися не може, а лише може доповнюватися з набранням чинності нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Тому на початку року є можливість змінити облікову політику і описати зміни в наказі про облікову політику. Зміни в обліковій політиці також розкриваються в примітках до фінансової звітності.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N996-XII питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів проведення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну несе власник або посадова особа, яка керує підприємством.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, котрий займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися. Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених законом про бухгалтерський облік, та з урахуванням особливостей, діяльності підприємства і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему й форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з подальшим включенням їхніх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити потрібні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Як формується облікова політика підприємства?

Згідно із законом про бухгалтерський облік та П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством під час ведення бухгалтерського обліку, для складання та подання фінансової звітності.

В обліковій політиці підприємства має бути відображено всі принципові питання щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування потрібно підходити дуже відповідально й продумано, адже від того, які облікові оцінки обрано підприємством залежить фінансовий результат підприємства, а також об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Згідно з П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" облікова політика може змінюватися, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Облікова політика не змінюється через події або операції, що відрізняються за змістом від попередніх або котрі не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності:

- коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

- повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, облікова політика поширюється лише на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також у наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди. Облікова політика підприємства формується на основі чинних П(С)БО.

У наказі про облікову політику підприємства потрібно відобразити такі моменти.

Метод вибуття запасів (згідно з П(С)БО 9), що застосовуватиметься на підприємстві, а саме:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (LIFO);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Для підприємства вважатиметься одиницею запасів їхнє найменування або однорідна група (вид).

Методи визначення величини резерву сумнівних боргів. Кожне підприємство має визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів, аби достовірно відобразити активи. Якщо резерв не визначено, активи може бути завищено, що порушує принципи бухгалтерського обліку. П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" визначено, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реапізаційною вартістю.

Для визначення такої вартості потрібно від дебіторської заборгованості на дату балансу відняти величину резерву сумнівних боргів, що визначається виходячи з платоспроможності деяких дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. Тому в обліковій політиці підприємства потрібно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів використовуватиметься на підприємстві.

Один з таких методів - метод амортизації основних засобів: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий; метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством.

Щодо відображення в обліковій політиці моментів, котрі стосуються обліку основних засобів, то П(С)БО 7 "Основні засоби" передбачено, що підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Тому можна не розкривати в обліковій політиці питання про переоцінку, оскільки потреба її проведення залежить від викладених вище обставин, а не від рішення керівника підприємства. У фінансовій звітності активи відображаються, якщо їх визнано активами. При цьому активи мають відображатися за справедливою вартістю.

Величину вартісного критерію віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів (згідно з п.5.1 П(С)БО 7 "Основні засоби") підприємство може установити самостійно. Може і не установлювати. Методи нарахування амортизації таких активів визначаються підприємством самостійно згідно з П(С)БО 7 (вище названо всі методи). Крім того, можна вибрати такі методи нарахування амортизації для малоцінних необоротних активів, а саме:

- нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% його вартості та решту 50% вартості в місяці їх списання з балансу внаслідок непридатності для подальшого використання у виробничому процесі;

- нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості.

Методи нарахування амортизації та терміни використання нематеріальних активів. Згідно з п.27 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" амортизацію можна нараховувати відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби". Оскільки в Законі про оподаткування прибутку нематеріальні активи потрібно амортизувати прямолінійним методом, радимо таким методом користуватися і в бухгалтерському обліку. Термін використання визначається керівником і таке рішення оформлюється розпорядчим документом.

Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг, котрі згідно з П(С)БО 15 "Дохід" реалізуються шляхом:

- вивчення виконаних робіт;

- визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що має бути надано;

- призначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.

Порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витраті платежів. Формування історичної вартості активів.

Показати, як формується історична вартість необоротних активів і запасів. Визначити, як ведеться облік і розподіл транспортно-заготівельних витрат згідно з П(С)БО 9.

Формування собівартості продукції, робіт, послуг.

Потрібно навести витрати, що обліковуються на рахунки 23, 91-94, 96, 97. Затверджується база розподілу загальногосподарських (постійних і змінних) витрат. Наведемо зразок наказу по підприємству про облікову політику. Зрозуміло, кожне підприємство має свої специфічні моменти, пов'язані зі специфікою його роботи, котрі теж слід пояснити (розкрити) в наказі.

Для більш наглядного і повного відображення змісту наказу в ньому наведено скорочені коментарі.

Зразок

Підприємство

Наказ

Про облікову політику на підприємстві в 2002 році

Згідно із Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N996-14, де визначено правові засади регулювання та організації ведення бухгалтерського обліку, та затверджених П(С)БО, маючи право вибору, з 1 січня 2002 р., наказую:

1. Вести бухгалтерський облік згідно з Планом рахунків та Інструкцією по застосуванню плану рахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N291.

Кожне підприємство самостійно розробляє робочий план рахунків, де зазначено субрахунки, згідно з якими працюй підприємство в додттку до наказу про облікову політику. Нині затверджено такі план* рахунків:

- План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджено постановою Правління НБУ від 21.11.97р. N 388;

- План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установі, затверджено наказом Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України від 10.12.99р. N114;

- План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.99р. N291:

- Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку, затверджено наказом Мінфіну України від 19.04 2001 р. N186.

Підприємство самостійно може відкривати субрахунки до рахунків: 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 24 "Брак у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція" тощо.

2. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування проведення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну покладається на керівника підприємства. Ведення бухгалтерського обліку та оподаткування покладається на обліково-фінансову службу (бухгалтерію) підприємства на чолі з головним бухгалтером.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста у бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою:

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких має оприлюднюватися. Із закону про бухгалтерський облік випливає, що бухгалтерський облік може вести також приватний підприємець (бухгалтер, аудитор). У такому разі приватному підприємцю надається право підписувати платіжні та облікові документи, декларації, звіти. Така форма організації ведення бухгалтерського обліку має плюси й мінуси. Радимо ознайомитися з листами Мінфіну України від 04.04.2001 р. N053-2948 та від 28.04.2001 р. N053-1961.

На головного бухгалтера покладається:

- забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, згідно з цим наказом, складання і подання у встановлені терміни фінансової, статистичної та податкової звітності;

- організація управлінського обліку на підприємстві;

- організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях;

- оподаткування згідно з чинним законодавством та розробка регістрів обліку для накопичення даних для оподаткування;

- організація документообороту на підприємстві;

- контроль за відображенням усіх господарських операцій у первинних документах, контроль за документооборотом на підприємстві;

- відповідальність за збереження оброблених бухгалтерських документів.

3. Для ведення бухгалтерського обліку застосовувати програму 1 С. Бухгалтерські дані роздруковувати в кінці кварталу скріплювати підписами відповідальних осіб.

Доцільно до додатку до наказу включити детальний документооборот первинних документів і призначити відповідальних за кожну конкретну ділянку роботи з обов'язковим правом підписущати документи. Якщо ведення бухгалтерського обліку не комп'ютеризовано, потрібно описати, які регістри обліку для накопичення даних застосовує підприємство. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. N356.

4. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно із Законом про бухгалтерський облік і фінансову звітність зобов'язую перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію згідно з "Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N69 зі змінами та доповненнями).

Створити на підприємстві постійно діючу комісію для введення в експлуатацію та списання МШП, основних засобів, матеріалів, необоротних активів, проведення інвентаризації по касі підприємства в складі: (дати перелік).

5. Забезпечити протягом 2002 р. незмінність відображення господарських операцій і оцінку майна на основі чинних П(С)БО.

6. Облікову політику застосовувати так, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону про бухгалтерський облік та кожного конкретного П(С)БО. Застосовувати передусім ті підходи та методи обліку для ведення бухгалтерського обліку й подання інформації у фінансових звітах, що передбачені Положеннями (стандартами) та найбільше адаптовані до діяльності підприємства.

7. Згідно з П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити за принципом нарахування так, щоб результати операцій та інших подій були відображені в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство одержує або сплачує кошти. Такий підхід до складання фінансових звітів дасть змогу інформувати користувачів не лише про надходження або сплату грошових коштів у минулому, а й про зобов'язання сплатити кошти або про їхнє надходження в майбутньому.

8. Виходячи з цього принципу доходи в Звіті про фінансові результати відображати в тому періоді, коли вони виникли, а витрати - на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, що були зроблені для одержання цих доходів.

Доходи підприємства від операційної діяльності класифікувати так:

доходи від основної операційної діяльності (виготовлення одягу, інформаційно-консультаційні послуги);

доходи від іншої операційної діяльності (здавання майна в оренду, транспортні послуги населенню).

9. Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів має відповідати таким якісним характеристикам: дохідливість, доречність, достовірність, порівнямість даних.

Ведення бухгалтерського обліку і складання фінансових звітів провадити з дотриманням таких принципів: автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.

10. Згідно з П(С)БО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за групами: права користування природними ресурсами; права користування майном; права на знаки для товарів і послуг; права на об'єкти промислової власності; авторські і суміжні з ними права; гудвіл; інші нематеріальні активи.

Первісну вартість нематеріального активу формувати згідно з п.11-17 П(С)БО 8. Амортизацію нематеріальних активів проводити прямолінійним методом, термін корисного використання нематеріальних активів встановлювати конкретно за кожним нематеріальним активом.

Згідно з П(С)БО 8 нематеріальний актив - немоне'гарний актив, що не має матеріальної форми і утримується підприємсгвом з метою використання понад рік. Не визнаються активом, а є витратами періоду: витрати на дослідження; підготовку і перепідготовку кадрів рекламу та просування продукції на ринку; створення, реорганізацію, переміщення підприємства або його частини; на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань. У бухгалтерському, обліку нараховується знос на всі нематеріальні активи.

11. Основними засобами визнавати матеріальні активи, що утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, для здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і які використовуватимуться, як очікується, понад рік.

Основні засоби класифікувати за групами і нараховувати амортизацію за ставками згідно зі ст.8.2, 8.3 Закону України від 22.05.97 р. N283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями). Ліквідаційну вартість основних засобів на підприємстві не приймати.

Первісну оцінку об'єктів основних засобів здійснювати за собівартістю придбання згідно з П(С)БО 7.

Над цим пунктом наказу потрібно уважно попрацювати і правильно зробити вибір.

Перед підприємствами постає питання, як правильно організувати облік основних зясобіч і малоцінним швидкозношуваних предметів? Який обрати метод для нарахування зносу основних засобів і необоротних, активів? Які малоцінні швидкозношувані предмети обліковувати на рахунку 23 (МШП, термін використання яких менш 65 днів), а які на рахунку 112 "Необоротні активи"? Як правильно визначити термін використання МШП? Критерій віднесення предметів до МШП і основних засобів? Нині нормативних документів, що визначають вартісну межу основних засобів, немає. Наказ Міністерства фінансів України від 17.12.98 р. N258 "Про зміни граничної вартості предметів" втратив чинність.

Відповіді на деякі запитання можна знайти в Державному класифікаторі основних фондів ДК-013-97, затвердженому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації 19.08.97р. N507. Класифікатор чинний з 1 січня 1998 р. і визначає матеріальні активи, що належать до основних засобів.

Проблемою обліку основних засобів є те, що має бути дві класифікації за групами: одна для оподаткування - три групи згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", друга - згідно з планом рахунків за субрахунками для бухгалтерського обліку.

Згідно з П(С)БО 7 підприємство може застосовувати в бухгалтерському обліку норми й методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Згідно з П(С)БО 7 підприємство самостійно обирає метод нарахування зносу основних засобів з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

12. Довгострокові інвестиції обліковувати за методом участі в капіталі При відображенні в фінансовому обліку і балансі довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, збільшувати на суму частки інвестора в прибутках асоційованої компанії і зменшувати на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Не всі фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі. Згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю придбання, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, інших витрат, пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій. На дату балансу інвестиції відображаються за справедливою вартістю (крім тих, що обліковуються за методом участі в капіталі).

13. Одиницею бухгалтерського обліку запсів визнавати їхнє конкретне найменування. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, визначати за собівартістю запасів згідно з П(С)БО 9.

Транспортно-заготівельні витрати накопичувати на 289 рахунку і в кінці місяця розподіляти згідно з П(С)БО 9.

Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначати згідно з П(С)БО 16.

Не включати до первісної вартості запасів, а відображати у витратах періоду - понаднормові втрати і недостачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; інші витрати, не пов'язані з придбанням запасів.

Запаси відображати в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації згідно з П(С)БО 9.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінювати їх за методами середньозваженої собівартості і ціни продажу для роздрібної торгівлі.

Запаси, які не принесуть підприємству економічних вигод у майбутньому, визнавати неліквідами і списувати в бухгалтерському обліку, а в разі складання фінансової звітності згідно з П(С)БО 9 - не відображати в балансі, а враховувати на забалансовому рахунку 007.

Різні запаси можна обліковувати за різними методами. Якщо на підприємстві є взаємозамінні запаси, можливе використанні методів FIFO, LIFO, середньозваженої вартості, ідентифікаційної, вартості та за методом нормативних затрат.

Якщо торговельне підприємство вирішило вести облік товарів за цінами продажу, воно і приймає такий облік запасів для цієї конкретної групи запасів, за необгрунтованості застосування інших методів обліку запасів.

14. На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що обліковуються на рахунках 11, нараховувати знос згідно із законом про оподаткування прибутку підприємств і обліковувати їх на рахунку 11 до повної зношеності і списання, як непридатних в експлуатації. Суму зносу відображати на рахунку 133.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, що використовуються менш як 365 днів (обліковуються на рахунку 22 і списуються відразу при відпуску в експлуатацію), в разі передавання в експлуатацію вилучати зі складу активів ( списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами впродовж терміну їхнього фактичного використання.

15. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

У балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги визнавати за чистою вартістю, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів визначати на основі аналізу дебіторської заборгованості за попередній період.

Можуть бути різні методи нарахування резерву сумнівних боргів. Головне те, щоб до резерву сумнівних боргів було зараховано суми, що протягом поточного року може бути визнано як безнадійні борги і списано з балансу згідно зі ст. 71 Цивільного кодексу України через закінчення терміну позикової давності - три роки, а також суми за безнадійними дебіторами.

Нарахування резерву відображається в бухгалтерському обліку проводками: Дт 94 "Інші операційні витрати"; Кт 38 "Резерв сумнівних та безнадійних боргів".

16. Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітности згідно з П(С)БО 4 прийняти грошові кошти на розрахунковому рахунку, грошові кошти в касі підприємства, грошові кошти в дорозі та депозитні сертифікати терміном до трьох місяців.

17. До "Витрат майбутніх періодів" відносити наперед сплачену орендну плату, суми за передплату періодичних видань, наперед сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, що стосуються наступного облікового періоду.

18. Зобов'язання (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином) відображати лише тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

19. До складу доходів майбутніх періодів включати суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які буде визначено в наступних звітних періодах.

20. Товари, передані на комісію, не вважати реалізованими в разі передавання комісіонеру, тому операції в такий момент не вважати доходами.

21. Класифікацію витрат на виробництво проводити згідно з П(С)БО 16. До виробничої собівартості продукції включати прямі та накладні витрати (постійні і змінні).

Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на кожну одиницю виробництва на основі нормальної виробничої потужності виробничого устаткування. За базу розподілу брати нараховану заробітну плату працівників основного виробництва.

Класифікацію адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності провадити згідно з П(С)БО 16.

У наказі кожне підприемство наводнить постатейні перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості, загально-виробничих, витрат на збут та інших витрат, адміністративних, витрат на збут та інших витрат операційної діяльності.

22. Затвердити систему оплати праці й систему преміювання згідно з колективним договором підприємства.

Навести в додатку до наказу про облікову політику.

23. Оподаткування здійснювати згідно з чинним законодавством України. Відповідальним за оподаткування, нарахування та вчасну сплату податків, ведення книги придбання товарів (робіт, послуг) та книги продажу товарів (робіт, послуг) покласти на головного бухгалтера. Відповідальною за виписування податкових накладних призначити замісника головного бухгалтера. Для накопичення валових доходів та валових витрат застосовувати регістри, передбачені програмою 1С.

Під час оподаткування, зокрема при обліку валових доходів та валових витрат, виникають проблеми, бо в Плані рахунків відсутні рахунки для накопичення валових доходів та валових витрат. Тому підприємствам треба вирішувати, які регістри для накопичення валових доходів та валових витрат підприємство застосовуватиме і описуватиме в наказі про облікову політику підприємства.

24. Реалізовувати товари, роботи, послуги пов'язаним особам за звичайними цінами. При цьому в бухгалтерському обліку застосовувати метод порівняльної неконтрольованої ціни.

У разі придбання товарів, робіт, послуг у пов'язаних осіб оплачувати виходячи із договірної ціни, але не вищої від звичайної.

Згідно з П(С)БО 23 коло пов'язаних осіб: (дати перелік).

Згідно з П(С)БО 23 пов'язаними сторонами вважаються:

підприємства, що перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;

особи, які конролюють діяльність підприємства або суттєво впливають на його діяльність.

Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, ураховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (перевалювання сутності над формою).

До операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать:

- придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);

- придбання або продаж інших активів;

- операції за агентськими угодами;

- орендні операції;

- операції за ліцензійними угодами (передавання об'єктів промислової власності тощо);

- фінансові операції;

- надання й отримання гарантій і застав;

- операції з провідним управлінським персоналом, передбачені контрактом (трудовим договором), та з його близькими членами родини.

Активи або зобов'язання в операціях пов'язаних сторін оцінюють за такими методами: порівнюваної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; балансової вартості.

25. Протягом року не застосовувати норми П(С)БО 17 "Податок на прибуток", що визначено самим П(С)БО. У фінансовій звітності впродовж року не відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання. У формі N2 "Звіт про фінансові результати" відображати протягом року податок на прибуток, нарахований згідно з декларацією про прибуток. У фінансовій звітності за рік відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання, які визначаються за результатами роботи за рік.

26. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображати в балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструменту. Фінансові інструменти первісне оцінювати й відображати за їхньою фактичною собівартістю, що складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструменту (комісійні, обов'язкові збори й платежі під час передавання цінних паперів тощо).

П(С)БО 13 "Фінансові інструменти" набрав чинності з 1 січня 2002 р.

Норми Положення (стандарту) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) і не поширюються:

- на фінансові інвестиції в асоційовані, спільні та дочірні підприємства;

- активи й зобов'язання роботодавців щодо програм пенсійного забезпечення;

- права і зобов'язання за договорами страхування (крім похідних інструментів у страхових контрактах);

- права й зобов'язання щодо оренди (крім похідних інструментів, передбачених орендною угодою);

- угоди, що передбачають платежі, виходячи з кліматичних, геологічних та інших фізичних змін навколишнього середовища;

- угоди про фінансові гарантії, крім угод, що передбачають виплату внаслідок змін відсоткової ставки, курсу цінних паперів, індексу цін, кредитного рейтингу (індексу), валютного курсу або інших змінних, що є базисними;

- угоди про непередбачене відшкодування в разі об'єднання підприємств.

Фінансовий інструмент - контракт, що одночасно призводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу в іншого.

Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов'язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їхні еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу тощо.

Фінансові зобов'язання включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу тощо.

До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного, капіталу.

Похідні фінансові інструменти включають ф'ючерсні контракти, форвардні контракти тощо.

27. Після затвердження Міністерством фінансів України наступних П(С)БО розробляти доповнення до облікової політики.

28. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Директор (підпис) (розшифрування підпису)

"Праця і зарплата" N 3 (295), січень 2002 р.
Подписной индекс 30214