ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 06.07.2000 N 279
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 серпня 2000 р. за N 474/4695
(Постанова втратила чинність з 31.12.2012 р. на підставі Постанови
Правління Національного банку України
N 23 від 25.01.2012)
Про затвердження Положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку
N 418 від 24.10.2000
N 151 від 05.04.2001
N 502 від 07.12.2001 )
Відповідно до ст.59 Закону України "Про Національний банк України" (679-14 ) та з метою удосконалення порядку формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків Правління ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (додається).
2. Визнати таким, що втратило чинність, Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.09.97 N 323 (зі змінами і доповненнями).
3. Установити, що банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, та за простроченими на строк понад 30 днів нарахованими доходами за кредитними операціями відповідно до пунктів 1.6, 1.7, 8.2 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, починаючи з 1 січня 2001 року.
4. Зобов'язати Департамент бухгалтерського обліку внести до 1 січня 2001 року відповідні зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України щодо порядку обліку прострочених понад 30 днів нарахованих доходів за кредитними операціями.
5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
6. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Я.Ф.Солтиса, Департамент пруденційного нагляду (В.О.Зінченко), Управління нагляду за великими банками (Ю.О.Герасименко), Операційне управління (В.Д.Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.
Голова В.С.Стельмах
Затверджено
Постанова Правління
Національного банку України
06.07.2000 N 279
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
03 серпня 2000 за N 474/4725
Положення
про порядок формування та використання резерву для
відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями банків
1. Загальні положення
1.1. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.
Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Правил бухгалтерського обліку формування і використання резервів у банках України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 11.07.2001 N 268 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.07.2001 за N 634/5825. Податковий облік регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та змінами до нього. ( Абзац третій пункту 1.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
1.2. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі Положення) розроблено на підставі законів України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), "Про заставу" ( 2654-12 ), "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та нормативно-правових актів Національного банку.
1.3. З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. ( Пункт 1.3 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
1.4. До заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать:
строкові депозити, які розміщені в інших банках, та сумнівна заборгованість за ними (N 1510-1512, 1515, 1517, 1581);
кредити, які надані іншим банкам, та сумнівна заборгованість за ними (N 1520-1527, 1582);
рахунки суб'єктів господарської діяльності за овердрафтом, за факторинговими операціями та прострочена заборгованість за факторинговими операціями (N 2000, 2030, 2037);
кошти, що надані суб'єктам господарської діяльності за операціями репо (N 2010);
кредити, що надані у формі врахування векселів, та сумнівна заборгованість за ними. Заборгованість за такими кредитами визначається як різниця між номінальною сумою векселя і сумою неамортизованого дисконту (N 2020 мінус N 2026, N 2027, N 2092); ( Абзац шостий пункту 1.4 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
кредити суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями, за експортно-імпортними операціями, у поточну діяльність, в інвестиційну діяльність (N 2040, 2045-2047, 2050, 2055-2057, 2061, 2062, 2065-2067, 2070, 2071, 2073-2077);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності (N 2090, 2091, 2093-2097, 2099);
кредити, які надані центральним і місцевим органам державного управління та сумнівна заборгованість за цими кредитами (N 2100, 2105-2107, 2110, 2115-2117, 2190, 2191, 2198, 2199);
кредити в інвестиційну діяльність і на поточні потреби, які надані фізичним особам (N 2200-2202, 2205-2207, 2210, 2211, 2213, 2214, 2216, 2217);
сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам (N 2290, 2291, 2299);
гарантії, акцепти та авалі, що надані банкам (N 9000, 9002, 9003);
сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими іншим банкам (N 1589);
гарантії та та авалі, що надані клієнтам (N 9020, 9023);
сумнівні гарантії, що надані банкам та клієнтам (N 9090, 9091);
зобов'язання з кредитування, які надані банкам та клієнтам (N 9100, 9129).
1.5. З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами1, за кредитними операціями між установами в системі одного банку2, а також за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.
1 Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.
2 Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними операціями з материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий ніж "інвестиційний клас".
У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.
( Пункт 1.6 виключено на підставі Постанови Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
1.7. За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (N 1500) і сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках (N 1580) банки зобов'язані формувати резерв:
( Дію абзацу другого пункту 1.7 зупинено до часу введення в дію нових нормативно-правових актів Національного банку України щодо порядку створення резерву за активними операціями з урахуванням ризику країни згідно з Постановою Нацбанку N 151 від 05.04.2001 ) за коштами, розміщеними в банках-нерезидентах, - з урахуванням ризику країни;
за коштами, розміщеними в банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах, - на всю суму цих коштів.
1.8. Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".
Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.
1.9. Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення3). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання місячного балансу.
3 Угода про надання гарантії тощо.
Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними місячного балансу4.
4 Контроль за даними місячного балансу означає, що формування резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно до Порядку формування коригуючих проводок, що здійснюються комерційними банками України з метою забезпечення реальної фінансової звітності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.09.98 N 358 (із змінами і доповненнями).
1.10. Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.
1.11. Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.
2. Визначення окремих термінів, що вживаються
у цьому Положенні
Кредитні операції - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо. Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".
Класифікація кредитних операцій - це оцінка рівня ризику за кожною кредитною операцією з урахуванням фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та рівня забезпечення кредитної операції. Оцінка рівня кредитного ризику здійснюється згідно з порядком, установленим у главах 4, 5, 6 та 7 цього Положення. ( Абзац другий глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься).
"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить два відсотки чистого кредитного ризику.
"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.
"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.
"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.
Платоспроможність - здатність позичальника (контрагента банку) своєчасно здійснювати розрахунки за всіма видами своїх зобов'язань.
3. Критерії класифікації кредитних операцій
3.1. З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:
оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку5);
5 Крім контрагентів за факторинговими операціями.
( Виноска 5 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
рівень забезпечення кредитної операції.
4. Оцінка фінансового стану позичальника
4.1. Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення6, у яких мають бути визначені грунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.
6 Показники, що наведені в п.4.3, ураховуються обов'язково. Додатково можуть використовуватися й інші показники, які визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей виробничих процесів у різних галузях господарювання.
Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці, а для банків - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначені в цьому Положенні вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальника є мінімально необхідними. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.
4.2. Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.
Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.
Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі основних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.
4.3. Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);
обсяг реалізації;
обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);
склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);
собівартість продукції (у динаміці); прибутки та збитки (у динаміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
4.3.1. Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
Ав
КЛ1 =____________________________,
Зп
де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше ніж 0,2;
коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:
Ал
КЛ2 = _______________________-,
Зп
де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:
Ао
КП = _______________________,
Зп
де Ао - оборотні активи,
Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.
Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше ніж 2,0.
4.3.2. Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:
коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
Вк - Ан
КМ = _______________________,
Вк
де Вк - власний капітал підприємства,
Ан - необоротні активи.
Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше ніж 0,5;
коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:
Зк
КН = ________________________,
Вк
де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),
Вк - власний капітал.
Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше ніж 1,0.
4.3.3. Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:
рентабельність активів:
Пч
Р = _____________________________,
А
де Пч - чистий прибуток,
А - активи;
рентабельність продажу:
Пч
Р = __________________________,
Ор
де Пч - чистий прибуток,
Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).
4.3.4. Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого показника:
співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів):
(Нсм х n) - (Зм х n) - Зі
К = _______________________________,
Ск
де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів),
Ск - сума кредиту та відсотки за ним,
n - кількість місяців дії кредитної угоди,
Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо),
Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).
Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців.
Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше ніж 1,5.
4.3.5. Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими показниками:
ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;
ефективність управління позичальника;
професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
інша інформація.
4.4. Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один раз на місяць на підставі:
інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів;
аналізу якості активів і пасивів;
аналізу прибутків і збитків;
інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;
інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
щорічного аудиторського висновку.
4.5. При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають ураховуватися:
загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати, майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством України; відповідні підтверджувальні документи);
соціальна стабільність клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан;
вік клієнта;
інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а також користування іншими банківськими послугами тощо;
ділова репутація;
інша інформація.
4.6. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:
Клас "А" - фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень рентабельності вищий ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна.
Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним7. Немає жодних свідчень можливих затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на такому ж високому рівні.
7 До першокласного забезпечення належать: застава майнових прав на грошові депозити (з урахуванням вимог глави 7 цього Положення); безумовні гарантії: урядів країн категорії "А", Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас"; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване. ( Виноска 7 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо); позичальники - банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів, що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 N 141, із змінами і доповненнями), за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 15% та 8%. ( Абзац пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності.
Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення кредитних операцій тощо).
За результатами оцінки фінансового стану позичальник відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити. ( Абзац сьомий пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити.
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати: позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо); позичальники - банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не менше ніж 10% та 6%. ( Абзац пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
Клас "В" - фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш детального контролю.
Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.
До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо), а також можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.
Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою.
При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").
Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").
Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають установленим значенням, імовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.
Якщо забезпечення за кредитною операцією є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.
Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою фінансового стану його віднесено до класу "А" або "Б". ( Пункт 4.6 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
4.7. У разі відсутності достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".
4.8. Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршення фінансового стану позичальника (контрагента банку), якого віднесено до класу "А" або "Б", і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.
5. Визначення групи кредитних операцій за станом
обслуговування позичальником боргу за ними
5.1. Оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця.
За станом погашення позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом (у т.ч. за строковими депозитами та операціями репо) та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:
"добрим":
якщо заборгованість за кредитом і відсотки (комісії та інші платежі з обслуговування боргу) за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;
"слабким":
якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;
"незадовільним":
якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів;
або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.
Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи на один рівень нижчий.
5.2. Обслуговування боргу не може вважатися "добрим", якщо заборгованість за кредитною операцією включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.
При визначенні групи кредитної операції також мають ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).
Якщо позичальник має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу грунтується на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.
5.3. Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями за станом обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.
6. Класифікація кредитного портфеля
6.1. Відповідно до перелічених у главах 4 і 5 цього Положення критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції таким чином:
------------------------------------------------------------------
Фінансовий стан| Обслуговування боргу позичальником (група)
позичальника |--------------------------------------------------
(клас) | "добре" | "слабке" | "незадовільне"
---------------+---------------+----------------+-----------------
"А" |"стандартна" |"під контролем" | "субстандартна"
---------------+---------------+----------------+-----------------
"Б" |"під контролем"|"субстандартна" | "сумнівна"
---------------+---------------+----------------+-----------------
"В" |"субстандартна"|"сумнівна" | "безнадійна"
---------------+---------------+----------------+-----------------
"Г" |"сумнівна" |"безнадійна" | "безнадійна"
---------------+---------------+----------------+-----------------
"Д" |"безнадійна" |"безнадійна" | "безнадійна"
------------------------------------------------------------------
( Пункт 6.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
6.2. До категорій "стандартних" та "під контролем" кредитних операцій не можуть відноситися пільгові8 кредити.
8 У цьому Положенні пільговими кредитами вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику.
6.3. При класифікації операцій за врахованими векселями враховується строк погашення боржником заборгованості, а саме: ( Абзац перший пункту 6.3 в редакції Постанови Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений векселем, ще не настав;
"сумнівна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення не більше ніж 30 днів;
"безнадійна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.
При визначенні розміру резерву за врахованими векселями сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний).
6.4. Заборгованість за виданим кредитом може бути оформлена (погашена) векселями в порядку, передбаченому розділом 7 Положення про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.05.99 N 258, з урахуванням вимог пункту 1 розділу II Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 N 528.
Вексель, отриманий на погашення кредиту, зараховується до портфеля цінних паперів (на продаж чи на інвестиції) на підставі рішення повноважного органу банку про погашення кредитної заборгованості векселем (підтвердженого відповідною випискою із протоколу засідання цього органу) та додаткової угоди з позичальником про заміну кредитної заборгованості вексельним зобов'язанням.
6.5. При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:
"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання9 (у т.ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;
9 Якщо за наданими гарантіями і поруками за оцінкою фінансового стану позичальника віднесено до класу "Б" і нижче, то категорія операції визначається відповідно до класу позичальника (з урахуванням п. 5.3 цього Положення). ( Виноска 9 в редакції Постанови Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
"сумнівна" - заборгованість за факторинговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками10 (у т.ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);
10 Якщо на час виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась або забезпечення не є першокласним.
"безнадійна" - заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т.ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем).
7. Критерії прийняття забезпечення за кредитними
операціями при розрахунку резервів
7.1. При визначенні чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення (гарантій та застави майна і майнових прав).
7.1.1. Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:
Кабінету Міністрів України;
банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас"11;
11 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Standard & Poor's, Moody's тощо).
урядів країн категорії "А" (додаток 1);
міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);
забезпечені гарантії банків України. ( Пункт 7.1.1 пункту 7.1 доповнено абзацом згідно з Постановою Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
7.1.2. Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:
майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";
майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;
дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконня позичальником зобов'язань за кредитом;
державні цінні папери;
недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;
зареєстроване нерухоме майно;
рухоме майно;
інші майнові права.
7.1.3. Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції:
---------------------------------------------------------------------
Класифіковані| Відсоток вартості забезпечення, що береться до
кредитні | розрахунку чистого кредитного ризику
операції |-------------------------------------------------------
| Гарантії | Застава
|---------------------------+---------------------------
|Кабі-|уря- |міжна-|банків з|майно-|держав-|недержавних
|нету |дів |родних|рейтин- |вих |них |цінних
|Міні-|країн|бага- |гом не |прав |цінних |паперів,
|стрів|кате-|тосто-|нижче |на |паперів|дорогоцінних
|Укра-|горії|ронніх|ніж "ін-|грошо-| |металів,
|їни |"А" |банків|вести- |ві де-| |рухомого і
| | | |ційний |позити| |нерухомого
| | | |клас", | | |майна та
| | | |забезпе-| | |інших
| | | |чені га-| | |майнових
| | | |рантії | | |прав
| | | |банків | | |
| | | |України | | |
-------------+-----+-----+------+--------+------+-------+------------
Стандартна |100% |100% | 100% | 100% | 100% | 100% | 50%
Під контролем|100% |100% | 100% | 100% | 100% | 80% | 40%
Субстандартна| 50% |100% | 100% | 100% | 100% | 50% | 20%
Сумнівна | 20% | 20% | 20% | 20% | 100% | 20% | 10%
Безнадійна | 0% | 0% | 0% | 0% | 0% | 0% | 0%
---------------------------------------------------------------------
( Пункт 7.1.3 пункту 7.1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Нацбанку N 418 від 24.10.2000 )
7.2. Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю13. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу".
13 Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку від 30.12.99 N 629.
Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.
7.3. При розрахунку чистого кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.
При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.
Для розрахунку резерву заборгованість за кожною такою операцією окремого контрагента, як надання гарантій, авалів, а також розміщення гарантійних депозитів та грошового покриття (балансовий рахунок 1511) слід зменшувати на відповідну суму покриття такої операції (балансовий рахунок 2612 "Кошти суб'єктів господарської діяльності для забезпечення зобов'язань"). Сума коштів, що перерахована у виконуючий банк для здійснення платежів за покритим акредитивом, зменшується на суму покриття за умови, що заявник акредитива бере на себе ризики, пов'язані з вибором банків, які беруть участь у розрахунках за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають за строками і сумами відповідному акредитиву та обліковуються за окремими аналітичними рахунками. ( Абзац третій пункту 7.3 в редакції Постанови Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується в провідному банку на суму кредитних ресурсів, залучених від банків учасників банківського консорціуму.
За кредитами, класифікованими як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно від наявності застави.
7.4. Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.
Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.
8. Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики
8.1. На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:
------------------------------------------------------------------
Категорія кредитної | Коефіцієнт резервування
операції | (за ступенем ризику)
-------------------------------+----------------------------------
"Стандартна" | 2%
"Під контролем" | 5%
"Субстандартна" | 20%
"Сумнівна" | 50%
"Безнадійна" | 100%
------------------------------------------------------------------
8.2. Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch ІВСА, Moody's, Standard & Poors тощо).
Банки, у яких відкрито кореспондентський рахунок, поділяються за групами відповідно до рейтингу країни14.
14 Рейтинг країни, що визначається міжнародними рейтинговими агентствами, доводиться до відома банків Національним банком України.
Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування:
------------------------------------------------------------------
N групи | Коефіцієнт резервування (%)
--------------------------+---------------------------------------
1 | 0
2 | 2
3 | 10
4 | 20
5 | 30
6 | 40
7 | 50
8 | 100
------------------------------------------------------------------
До групи 8 відносяться банки (резиденти і нерезиденти), що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах.
Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".
8.3. Резерв під кредитні ризики розраховується та формується головним банком і його філіями відповідно до пункту 1.9 цього Положення. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк.
9. Вимоги щодо кредитної документації та звітності
( Назва глави 9 в редакції Постанови Національного банку
N 502 від 07.12.2001 )
9.1. Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.
Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.
9.2. Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами N 302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", N 604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", N 601 "Звіт про списану безнадійну заборгованість", подається: філіями - головному банку і територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням філії, а головним банком - територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням головного банку щомісяця в порядку, установленому Національним банком щодо подання статистичної звітності.
9.3. Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою (рекомендована форма в додатку 2). Ця форма має вестися і в електронному вигляді. При цьому банк має забезпечити збереження бази даних цієї форми за станом на перше число кожного місяця.
Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.
9.4. Робочі документи (кредитна справа) за кожним позичальником (контрагентом) в обов'язковому порядку мають містити:
назву клієнта, його місцезнаходження (місцепроживання);
номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;
письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обгрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;
кредитну угоду та зміни до неї;
угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;
дату видачі та погашення кредиту (за угодою);
початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);
відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;
фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;
інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (контрагента), встановлені цим Положенням та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);
документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);
дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;
інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;
залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;
вид та суму забезпечення за угодою;
документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;
суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;
клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;
категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;
розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;
інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).
Рекомендована форма робочих документів подається у додатках 3, 4.
Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).
На перше число кожного місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо. Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.
Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.
9.5. Підрозділи системи банківського нагляду Національного банку систематично проводять перевірки звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.
У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту про інспектування Національний банк має право висунути до банку вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування.
9.6. У разі порушення банком порядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 62 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) та Положенням про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку від 26.05.2000 N 215.
10. Порядок формування та використання резервупід
прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи
за активними операціями банків
10.1. З метою реальної оцінки доходів і визначення розміру регулятивного капіталу банку встановлюється порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків.
Нараховані доходи за активними операціями банків уважаються сумнівними щодо отримання, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.
Банки зобов'язані формувати резерви незалежно від їх фінансового стану (прибуткової або збиткової діяльності) на всю суму прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, які обліковуються за такими балансовими рахунками:
1509 "Прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках";
1519 "Прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках";
1529 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам";
1780 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями";
2029 "Прострочені нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності";
2039 "Прострочені нараховані доходи за факторинговими операціями із суб'єктами господарської діяльності";
2049 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за внутрішніми торговельними операціями";
2059 "Прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями";
2069 "Прострочені нараховані доходи за іншими кредитами в поточну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";
2079 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані суб'єктам господарської діяльності";
2109 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані центральним органам державного управління";
2119 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані місцевим органам державної управління";
2209 "Прострочені нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби";
2219 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам";
2480 "Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами";
3119 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж";
3219 "Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на інвестиції";
3579 "Прострочені інші нараховані доходи";
3589 "Сумнівна заборгованість за іншими нарахованими доходами".
10.2. Заборгованість за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами належить до нестандартної заборгованості.
10.3. Формування резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи банки здійснюють щомісяця в розмірі фактичної заборгованості за простроченими понад 31 день і сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Контроль за повнотою сформованого резерву здійснюється за даними місячного балансу.
10.4. Банки зобов'язані щомісяця здійснювати інвентаризацію прострочених і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів та в разі погашення позичальником (контрагентом) заборгованості за нарахованими доходами коригувати суму резерву відповідно до загальної суми прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, що обліковуються за балансовими рахунками класів 1, 2, 3.
10.5. Нараховані доходи що визнані згідно з чинним законодавством безнадійними щодо отримання, списуються за рішенням правління банку за рахунок резерву ( Положення доповнено главою 10 згідно з Постановою Національного банку N 502 від 07.12.2001 )
Директор Департаменту пруденційного нагляду В.О.Зінченко
Додаток 1
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Перелік
країн, що належать за визначенням міжнародних
рейтингових агентств до категорії "А"
Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія.
Додаток 2*
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Кредитні операції банку та стан
формування резерву за ними
------------------------------------------------------------------------------
N |Наз- |N |За |Почат- |Код|Про- |Залишкова |Перенесення |
з/п|ва |ра-|угодою|кова |ва-|центна |сума на |на рахунки: |
|клієн|ху-|дата |сума |лю-|ставка(%)|звітну дату| |
|та/ |нку|------+---------|ти |---------+-----------+-------------------|
|рахун| |ви|по-|у |у | |по- |на |у |у |пролонго-|прост|сум|
|ку | |да|га-|гри-|ва- | |чат-|зві-|гри- |ва- | вані |ро- |нів|
| | |чі|шен|внях|лю- | |кова|тну |внях |лю- |---------|чені |ні |
| | | |ня | |ті | | |дату| |ті |да-|кіль-|дата |да-|
| | | | | | | | | | | |та |кість| |та |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
----+-----+---+--+---+----+----+---+----+----+------+----+---+-----+-----+---+
1 | 2 | 3| | 5| 6| 7 | 8| 9| 10 | 11 | 12 | 13| 14 | 15 | 16|
----+-----+---+--+---+----+----+---+----+----+------+----+---+-----+-----+---+
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | | | | |
----+-----+---+--+---+----+----+---+----+----+------+----+---+-----+-----+---+
Усьо| х | х| х| х|Усьо|Усьо| х| х| х |Усьо- |Усьо| х | х | х | х |
го | | | | |го |го | | | |го |го | | | | |
Продовження таблиці
-----------------------------------------------------------------------------
|Клас |Забезпе-|Категорії ризику (сума) |Забезпе-|Роз-|Фак-|Відхиле- |При-
|акти-|чення за| |чення, |ра- |ти- |ння суми |міт-
|ву на|угодами | |що бе- |хун |чно |розраху- |ки
|звіт-|--------+---------------------------|реться |кова|сфор|нкового |
|ну |вид|сума|стан-|під |суб- |сум-|без-|до роз- |сума|мо- |та фак- |
|дату | | |дарт-|конт-|стан-|нів-|на- |рахунку |ре- |вано|тично |
| | | |на |ролем|дарт-|на |дій-| |зер-| |сформо- |
| | | | | |на | |на | |ву |(су-|ваного |
| | | | | | | | | | |ма) |резерву |
| | | | | | | | | | | |зерву |
| | | | | | | | | | | |(+/-сума)|
+-----+---+----+-----+-----+-----+----+----+--------+----+----+---------+----
| 17 | 18| 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26| 27| 28 | 29
+-----+---+----+-----+-----+-----+----+----+--------+----+----+---------+----
| | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | |
| | | | | | | | | | | | |
+-----+---+----+-----+-----+-----+----+----+--------+----+----+---------+----
| х | х |Усь-|Усьо-|Усьо-|Усьо-|Усь-|Усь-|Усього |Усьо|Усьо|Усього | х
| | |ого |го |го |го |ого |ого | |го |го | |
* Інформація групується за кожним рахунком, групою рахунків, класом, видом операції, установою із обов'язковим зазначенням проміжних і консолідованих підсумків (включаючи колонки) там, де це можливо.
Таблиця заповнюється у розрізі аналітичних рахунків та містить усі операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим Положенням.
Додаток 3
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Позичальник: ___________________________________(1)*
Кредитна документація позичальника
Форма 1
------------------------------------------------------------------------------
Дата| Документ
----+-------------------------------------------------------------------------
(2) |Заявка на кредит (3)
|Техніко-економічне обгрунтування (4)
|Контракт (5)
----+-------------------------------------------------------------------------
|Якщо позичальник є клієнтом або Картка зі зразками підписів керівника
|позичальником іншого банку (6) та головного бухгалтера (6.1)
| Виписка з рахунків (довідка про
| залишок на рахунках) (6.2)
| Довідка про кредитну заборгованість
| (6.3)
----+-------------------------------------------------------------------------
|Установчі документи (7)
|- Особи, які уповноважені одержувати
| кредит від імені підприємства (8)
----+-------------------------------------------------------------------------
|Кредитна угода (9)
|- Вимога щодо подання фінансової та Відмітка про
| бухгалтерської звітності (9.1) виконання
|- Зобов'язання позичальника перед --
| банком (9.2) --
| __________________________________ --
| __________________________________ -- (9.3)
| __________________________________ --
| __________________________________ --
| --
| --
----+-------------------------------------------------------------------------
| Угода про заставу (10)
|-------------------------------------------------------------------------
|Застава. Предмет застави (10.1) |
|--------------------------------------+----------------------------------
|Вартість застави, тис.грн. (10.2) |
----+-------------------------------------------------------------------------
|Договір гарантії (11)
|Договір поруки (12)
|Договір страхування (13)
* Порядковий номер, що вказаний в Порядку заповнення форми 1.
Порядок
заповнення форми 1
"Кредитна документація позичальника"
1. Назва юридичної особи-позичальника або прізвище фізичної особи.
2. Дата, коли були підписані документи на надання кредиту, які містяться в кредитній справі позичальника. Проставлення дати означає, що інспектор розглянув відповідні кредитні документи. Якщо на кредитному документі відсутня дата, це вважається порушенням правил кредитування.
3. Заявка на кредит, на підставі якої приймається рішення про надання кредиту, а також прізвища осіб, які підписали цю заявку, дата складання заявки, сума заявленого кредиту, строк користування кредитом, мета кредиту, його забезпечення (якщо воно є).
4. Техніко-економічне обгрунтування кредиту (особливо для нових підприємств або в разі розширення їх діяльності).
5. Контракт між позичальником та його постачальниками.
6. Якщо позичальник обслуговується в іншому банку або є позичальником іншого банку, то в кредитній справі мають бути такі документи, засвідчені в установленому порядку:
6.1. картка зі зразками підписів керівника та головного бухгалтера банку (зазначаються особи, які мають право першого та другого підпису);
6.2. довідка про залишок коштів на поточному рахунку позичальника на дату видачі кредиту;
6.3. довідка про розмір кредитної заборгованості перед іншими банками на дату заповнення кредитної заявки.
7. Зазначається інформація про установчі документи позичальника, а також про головних засновників (для юридичних осіб додатково - прізвища їх керівників) і керівних осіб підприємства.
8. Копія документа, що засвідчує право уповноваженої особи укладати від імені позичальника фінансові угоди про одержання кредиту.
9. Інформація про кредитну угоду (зазначаються прізвища осіб, які її підписали).
9.1. Зазначається періодичність і перелік фінансової звітності, що має подаватися позичальником відповідно до умов кредитної угоди.
9.2. Зазначаються основні умови кредитної угоди щодо зобов'язання позичальника перед банком.
9.3. Зазначається інформація про виконання позичальником своїх зобов'язань (зазначити "так" чи "ні", з якого часу).
10. Угода про заставу.
10.1. Зазначаються предмети застави за їх видами. 10.2. Зазначається вартість застави.
11. Договір гарантії. Зазначаються всі гаранти та суми гарантій.
12. Договір поруки. Зазначаються всі поручителі та суми поручительств.
13. Договір страхування. Зазначається назва страхової компанії, строк дії договору страхування та сума страхового покриття.
Додаток 4
до Положення про порядок
формування та використання резерву
для відшкодування можливих втрат
за кредитними операціями банків
Кредитна історія позичальника
Форма 2
Позичальник/Відносини з банком ___________________________________________________________________(1)*__________________
Вид діяльності ____________________________________________________________________________________(4)___________________
Адреса ____________________________________________________(2)____________ Кредитний спеціаліст __________________(5)______
| Кредити особам, які пов'язані з позичальником ____(3)___________________________________________ ________________________________________________________________ |
Керівництво компанії-позичальника ___________________________________(6)_______________ ____________________________________________________ |
-----------------------------------------------------------------------------
Дата |Строк|Пер-|Непога-|Про-|За- |Статус |_/_/_|Найбі-|_/_/_|Найме-|Дата
уго |пога-|ві- |шена |цен-|без-|кредиту | |льша | |нша |вне-
ди/ |шення|сна |сума на|тна |пе- |(строк., | | | | |сення
на- | |сума|звітну |ста-|чен-|пролонг., | | | | |змін,
дання| | |дату |вка |ня |простроч.,| | | | |дата
кре- | | | | | |рестр., | | | | |пере-
диту | | | | | |припин.**)| | | | |вірки
(7) | (8) | (9)| (10) |(11)|(12)| (13) | (20)| (21) | (22)| (23) | (24)
-----------------------------------------------------------------------------
--------------------------------------------------------------------------
Мета (14) |Попередня інформація про кредит (25)
----------------------------------------+-----------------------------------
Умови (15) |Оцінка фінансового стану (26)
----------------------------------------+-----------------------------------
Джерело погашення (16) |Дата (27)
----------------------------------------+-----------------------------------
Категорія (17) |Дохід (28)
----------------------------------------+-----------------------------------
Класифікація (18) |Надходження на рахунки (обороти за
|рахунками) (29)
----------------------------------------+-----------------------------------
Розрахункова сума резерву (19) |Показники платоспроможності (30)
----------------------------------------+-----------------------------------
|Показники фінансової стійкості (31)
----------------------------------------+-----------------------------------
|Висновки (32)
----------------------------------------+-----------------------------------
|Порушення (33)
----------------------------------------------------------------------------
----------------------
* Порядковий номер, що вказаний в Порядку заповнення форми 2.
** Строк. - строковий; пролонг. - пролонгований; простроч. прострочений; рестр. - реструктуризований; припин. - припинено нарахування відсотків.
Порядок
заповнення форми 2
"Кредитна історія позичальника"
1. Назва позичальника та його відносини з банком (клієнт, інсайдер тощо).
2. Адреса підприємства (юридична та фактична).
3. Підприємства або особи, не пов'язані з позичальником безпосередньо, але які мають з ним непрямі відносини, що можуть впливати на погашення кредиту позичальником, - назва, сума кредитів (депозитів) тощо.
4. Тип підприємства (вид господарського товариства, галузь промисловості, статутна діяльність).
5. Прізвище, ім'я та по батькові фахівця кредитного відділу, який безпосередньо відповідає за кредит.
6. Прізвища, імена та по батькові керівників підприємства-позичальника.
7. Дата підписання кредитної угоди та дата фактичної видачі кредиту.
8. Дата погашення кредиту.
9. Первісна сума виданого кредиту.
10. Непогашений залишок кредитної заборгованості.
11. Зазначаються: процентна ставка на час видачі кредиту, поточна процентна ставка та при потребі ставка пені.
12. Зазначаються: вид забезпечення кредиту (застава, гарантія або поручительство) та сума.
13. Зазначається, чи кредит є строковим, пролонгованим, простроченим, реструктуризованим, чи припинене нарахування за ним відсотків (підкреслити олівцем відповідне скорочення).
14. Зазначається мета кредиту.
15. Зазначаються умови погашення кредиту (яким чином та коли сплачується основна сума заборгованості та відсотки за нею).
16. Зазначається основне та додаткове джерело погашення кредитної заборгованості.
17. Зазначається категорія позичальника.
18. Зазначається класифікація кредиту.
19. Зазначається сума резерву на покриття можливого збитку щодо цього кредиту. Кредитний контролер/внутрішній аудитор при перевірці повинен зазначити, чи відповідає ця сума категорії кредитного ризику.
20. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити, на яку дату сума кредитної заборгованості була найбільшою за останні 12 місяців.
21. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити найбільшу суму непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців.
22. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити, на яку дату сума кредитної заборгованості була найменшою за останні 12 місяців.
23. Для короткострокових кредитів і кредитних ліній зазначити найменшу суму непогашеної кредитної заборгованості за останні 12 місяців.
24. Зазначаються: дата внесення останніх змін і дата перевірки кредитним контролером/внутрішнім аудитором.
25. Проаналізувати дані про попередні відносини між банком і позичальником у зв'язку з наданими кредитами, та зазначити: скільки разів кредити цьому позичальникові зараховувалися до категорії прострочених, кількість пролонгацій кредитів цьому позичальникові та про переоформлення заборгованості новою кредитною угодою.
26. Оцінюється фінансовий стан.
27. Дата останнього фінансового звіту позичальника, що поданий банку.
28. Аналізуються надходження позичальника, зазначаються інформація про зростання обсягу реалізації його продукції, про прибутковість його бізнесу, інші показники.
29. Зазначаються дані щодо достатності обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника для сплати його боргів, особливо для термінових кредитів (якщо сума кредиту та відсотки за його використання погашаються поступово протягом строку дії кредитної угоди, а не одноразово, тобто повна сума в строк погашення).
30. Зазначаються визначені показники платоспроможності позичальника.
31. Зазначаються визначені показники фінансової стійкості.
32. На підставі оцінки фінансового стану позичальника та стану обслуговування ним боргу визначається класифікація кредиту(з обгрунтуванням висновків).
33. Зазначається перелік виявлених порушень, у тому числі відсутність фінансових звітів, порушення внутрішніх положень банку та нормативно-правових актів тощо (заповнюється кредитним контролером і внутрішнім аудитором).