КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Щодо сумісництва бухгалтерів ВАТ

ПИТАННЯ: Чи має право головний бухгалтер нашого дочірнього підприємства при ВАТ працювати за сумісництвом заступником головного бухгалтера ВАТ на повну ставку? В табелі робочого часу на роботі за сумісництвом їй проставляють цілий місяць по вісім годин.

ВІДПОВІДЬ: За частиною другою ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до виробничої праці шляхом укладення трудового договору на одному чи одночасно кількох підприємствах, в установах, організаціях. Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Сумісництво - це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві, в установі, організації чи в громадянина за наймом.

Відповідно до цієї частини обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися законодавством, колективним договором, а також трудовим договором, що е для працівника основним. Порушення встановлених обмежень на сумісництво є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

В Україні спеціальні нормативні акти про обмеження сумісництва, що поширюються на працівників усіх форм власності, не ухвалювались.

Лише для працівників державних підприємств установлено такі обмеження на роботу за сумісництвом постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (зі змінами і доповненнями).

Частиною 2 ст.21 КЗпП не обмежено сумісництво ні за кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які може укласти працівник, ні за тривалістю робочого часу на роботі, яку працівник поєднує з основною.

Водночас для працівників державних підприємств установлено обмеження тривалості роботи за сумісництвом: чотири години в робочі дні і повний робочий день у вихідні дні. При цьому загальна тривалість роботи за сумісництвом за місяць не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Виконана працівником робота має відображатися в документах первинного бухгалтерського обліку. Такими є відрядні наряди (за відрядної форми оплати праці) та табелі обліку робочого часу (за почасової форми оплати праці). При цьому табелі обліку робочого часу мають відповідати графікам виходу на роботу. Якщо табелі обліку робочого часу відповідають графікам, а ті й інші разом відповідають дійсності, робота за сумісництвом має оплачуватися без будь-яких обмежень. Якщо ж такої відповідності немає, органи державної податкової служби можуть поставити під сумнів правильність включення заробітної плати, виплаченої працівнику-суміснику, до валових витрати платника податку на прибуток.

За умов, коли в державі ведеться реєстр фізичних осіб - платників податків, органи податкової служби дістали змогу виявляти осіб, що працюють за сумісництвом у кількох місцях, фіксувати випадки внесення до табелю обліку робочого часу працівників-сумісників неправильних відомостей, виключати з цієї причини виплачену сумісникам заробітну плату зі складу валових витрат і застосовувати до підприємств фінансові санкції за приховування розміру прибутку.

З викладеного випливає, що все-таки обмеження на сумісництво встановлено, але не за нормами трудового права, а іншими засобами.

Т.СТАШКІВ,
головний спеціаліст
Державного департаменту нагляду за
додержанням законодавства про працю

"Праця і зарплата" N 48 (292), грудень 2001 р.
Підписний індекс 30214