Наказ : Про організацію дерматовенерологічної допомоги населенню України

Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 207 від 30.12.92

Про організацію дерматовенерологічної допомоги
населенню України

В Україні склалась тенденція до зростання захворюваності на венеричні хвороби та захворювання, що передаються статевим шляхом. Особливе занепокоєння викликає те, що цими захворюваннями вражається переважно населення фертильного віку і в подальшому це негативно впливає на репродуктивну функцію. Останнім часом серед хворих виявляється значна кількість неповнолітніх.

Напружена екологічна ситуація спричиняє зростання захворюваності дерматозами, погіршує перебіг цих захворювань, що призводить до збільшення термінів тимчасової втрати працездатності, зростання показників інвалідності.

З метою створення галузевих нормативів з питань дерматології та венерології в Україні, покращання діагностики і лікування шкірних і венеричних хвороб: ЗАТВЕРДЖУЮ:

1. Інструкцію по діагностиці і лікуванню гонореї, додаток 1.

2. Інструкцію по лікуванню і профілактиці сифілісу, додаток 2.

3. Положення про обласний шкірно-венерологічний диспансер, додаток 3.

4. Положення про міський шкірно-венерологічний диспансер, додаток 4.

5. Положення про районний (міжрайонний) шкірно-венерологічний диспансер, додаток 5.

6. Положення про головного спеціаліста області по дерматовенерології, додаток 6.

7. Положення про кабінет анонімного обстеження і лікування хворих на шкірні та венеричні хвороби, додаток 7.

8. Перелік обов'язкового обладнання у шкірно-венерологічних закладах, додаток 8.

9. Обсяг амбулаторної і лікувальної допомоги хворим на шкірні та венеричні хвороби, додаток 9.

10. Обсяг лікувально-діагностичної допомоги хворим на дерматози та захворювання, що передаються статевим шляхом в дерматовенерологічних стаціонарах, додаток 10.

11. Перелік шкірних і венеричних захворювань, лікування яких дозволяється проводити в умовах денного перебування хворих в дерматовенерологічних відділеннях і денних стаціонарах поліклінік міських шкірно-венерологічних диспансерів, додаток 11.

12. Інструкцію про порядок діагностики та реєстрації професійних захворювань шкіри, додаток 12.

НАКАЗУЮ:

1. Начальникам головних управлінь організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картишу, організації медичної допомоги дітям і матерям Н.Г.Гойді з залученням провідних клініцистів та організаторів охорони здоров'я розробити протягом 1993 року програму боротьби з венеричними захворюваннями в Україні, погодити її з заінтересованими міністерствами і відомствами для подачі на розгляд Уряду.

2. Директору Українського науково-дослідного інституту дерматології і венерології I.I.Маврову:

2.1. Посилити методичне керівництво діяльністю дерматовенерологічних закладів України в частині своєчасності, якості, обсягу діагностики і лікування хворих на венеричні та шкірні захворювання, проведення профілактичних заходів, достовірності обліку і статистичних звітів;

2.2. Провести до 01.06.1993 року поглиблений аналіз захворюваності на венеричні і заразні шкірні хвороби, професійні ураження шкіри в Україні та підготувати пропозиції щодо поліпшення роботи, спрямованої на профілактику цих захворювань для внесення їх в програму відповідно до п.1 цього наказу.

3. Начальнику Центру медичної статистики при МОЗ України А.Н.Міщенку забезпечити щоквартальний аналіз оперативної звітності про стан захворюваності на венеричні хвороби в Україні.

За висновками аналізу практикувати перевірку достовірності статистичної інформації щодо хворих на сифіліс та гонорею.

РЕКОМЕНДУВАТИ начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, завідуючому відділом охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, генеральному директору департаменту охорони здоров'я та соціального захисту Київської міської державної адміністрації:

1. Зареєструвати в штатних розписах дерматовенерологічних кабінетів і диспансерів з 1993 року лікарські посади з розрахунку 0,6 посади лікаря-дерматовенеролога на 10 тис. населення з умовою навантаження на одну посаду до 6 тисяч відвідувань на рік. В штатному розписі обласних, Київського і Севастопольського міських, Кримського республіканського шкірно-венерологічних диспансерів зареєструвати лікарські посади з розрахунку 0,3 на 100 тис. населення при навантаженні на одну посаду - 3 тис. відвідувань на рік.

2. Зважаючи на тенденцію до росту венеричних захворювань передбачити розширення мережі дерматовенерологічних стаціонарів з урахуванням не обхідності госпіталізації хворих для лікування та ізоляції джерел розповсюдження заразних шкірних та венеричних хвороб з розрахунку 3,0 ліжка на 10 тис. населення. Навантаження на одну посаду лікаря-дерматовенеролога в стаціонарі визначити з розрахунку 25 ліжок.

3. Забезпечити дерматовенерологічні заклади обладнанням та апаратурою згідно з додатком 8.

4. Втілити в 1993-1994 рр. в дерматовенерологічних закладах обсяг медичної допомоги згідно з додатком 9, 10, 11.

5. Організувати роботу обласного, міських та районних дерматовенерологічних диспансерів відповідно до положення про них, додатки 3, 4, 5.

6. Організувати в 1993-1995 роках в обласних і міських диспансерах патронажні центри, в штатний розпис яких ввести посади лікаря-дерматовенеролога та 2-х медичних сестер з розрахунку на 500 тис. населення. Патронажну роботу в районних дерматовенерологічних диспансерах покласти на кабінети по прийому хворих на венеричні захворювання, ввівши в їх штатний розпис додаткові посади медичних сестер.

7. Зобов'язати головних лікарів обласних, міських і центральних районних лікарень проводити обов'язкове обстеження хворих в терапевтичних і неврологічних відділеннях з метою виявлення прихованих, нервових, вісцеральних та пізніх вроджених форм сифілісу та їх профілактики.

8. Зобов'язати головних акушерів-гінекологів органів охорони здоров'я, головних лікарів пологових будинків:

8.1. Посилити роботу по виявленню і лікуванню хронічної гонореї, трихомоніазу і хламідіозу у жінок, котрі хворіють хронічними запальними процесами сечостатевих органів.

Оцінюючи роботу акушерів-гінекологів керуватись контрольним показником: не менше 30 відсотків з числа хворих на гонорею жінок повинні бути виявлені акушерами-гінекологами. Серед хронічних запальних процесів жіночих статевих органів не менше 6 відсотків становить хронічна гонорея.

8.2. Здійснювати суцільне серологічне обстеження на сифіліс вагітних жінок в першій та в другій половині вагітності;

9. Зобов'язати головних спеціалістів області по урології, завідуючих урологічними відділеннями (кабінетами) посилити роботу по виявленню та лікуванню хворих на гонорею, трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз. Взяти до уваги, що не менше 3 відсотків хронічної гонореї у чоловіків повинно виявлятись лікарями-урологами.

10. Заслуховувати питання про стан захворюваності на венеричні та заразні шкірні хвороби на засіданнях Колегії управління охорони здоров'я не менш ніж один раз на рік, залучаючи до розробки заходів по профілактиці розповсюдження цих захворювань управління внутрішніх справ, освіти, громадські організації.

11. Головним лікарям дерматовенерологічних диспансерів:

11.1. Організувати анонімне обстеження та лікування хворих, забезпечивши роботу кабінетів анонімного обстеження і лікування згідно з додатком 7;

11.2. Вирішити питання про організацію в дерматовенерологічних закладах аптечних кіосків;

11.3. Організувати протягом 1993 року мікологічні кабінети в обласних і міських диспансерах, забезпечити їх відповідним обладнанням для проведення культуральної діагностики і лікування дерматомікозів;

11.4. Організувати в першому півріччі 1993 року в обласних та міських диспансерах прийом та облік хворих з професійними ураженнями шкіри, визначити лікаря-дерматовенеролога, відповідального за їх лікування, організацію профілактичних заходів (разом з головним профпатологом області, міста). НАКАЗУЮ:

Вважати такими, що втратили чинність:

На території України накази МОЗ СРСР

- від 19.11.1971 р. N 835 "Про посилення боротьби з розповсюдженням вензахворювань".

- від 12.07.1985 р. N 936 "Про уніфікацію лабораторних методів дослідження в діагностиці гонореї і трихомоніазу".

- від 04.12.1966 р. N 1570 "Про покращання виявлення хворих на гонорею і трихомоніаз в акушерських, гінекологічних, урологічних кабінетах".

- від 12.04.1974 р. N 320 ДСК "Про заходи щодо подальшого поліпшення боротьби з розповсюдженням венеричних захворювань";

- від 27.08.1981 р. N 895-ДСК "Про посилення профілактичних противенеричних заходів";

- від 22.06.1983 р. N 750 "Про надання медичної допомоги хворим глибокими мікозами";

- від 05.09.1984 р. N 1030 "Пре організацію лікувально-профілактичних заходів по боротьбі з герпетичними захворюваннями";

Накази МОЗ УРСР:

- від 18.06.1965 р. N 320 "Про стан та заходи по поліпшенню дерматовенерологічної допомоги в УРСР";

- від 09.10.1965 р. N 467 "Про стан та заходи по поліпшенню дерматовенерологічної допомоги в УРСР";

- від 02.02.1972 р. N 57 "Про додаткові заходи по посиленню боротьби з венеричними захворюваннями";

- від 16.11.1981 р. N 637 "Про посилення профілактичних противенеричних заходів".

Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра В.I.Мальцева.

Міністр Ю.П.Спіженко

Додаток 1
до наказу МОЗ України
від 30.12.92 N 207

Інструкція
по діагностиці і лікуванню гонореї

Класифікація гонореї

Відрізняють (розрізняють) дві форми гонореї:

1. Свіжу (з тривалістю захворювання до 2 місяців), яка, в свою чергу, поділяється на:

а) гостру; б) підгостру; в) торпідну.

2. Хронічну гонорею (з тривалістю захворювання більш ніж 2 місяці).

Крім встановлення етіологічного діагнозу обов'язково встановлюється топічний діагноз з позначенням гостроти запалення.

На кожного хворого на гонорею (вперше чи вдруге захворілого) лікар, який встановив діагноз, обов'язково заповнює спеціальне повідомлення (ф. N 089/у), в якому відмічається тільки дві форми гонореї: гостра (з тривалістю до 2 місяців незалежно від гостроти її перебігу) і хронічна (з тривалістю більше 2 місяців).

Повідомлення заповнюють лише на тих хворих, у яких при лабораторному дослідженні виявлено гонококи.

Загальні принципи лікування гонореї

Свіжа неускладнена гонорея у жінок і чоловіків лікується амбулаторно. Госпіталізація здійснюється за соціальними показаннями. Свіжа (гостра і підгостра) неускладнена гонорея у чоловіків і гонорея нижнього відділу статевої системи у жінок та дітей лікується антибіотиками, в основному, пеніцилінового ряду.

У випадку успішного лікування через 7-10 днів після його закінчення приступають до встановлення вилікування.

Якщо через 10-12 днів після закінчення антибіотикотерапії в разі відсутності гонококів в аналізі після провокації запальні явища зберігаються, слід вважати їх післягонорейними і таких хворих слід додатково обстежити і лікувати відповідно до встановленого етіологічного і топічного діагнозу.

Якщо лікування гонореї проведено невдало, внаслідок чого виник рецидив захворювання, слід призначити лікування іншим антибіотиком (тетрацикліни, макроліди, аміноглікозиди та ін.).

Якщо рецидив тече в'яло, антибіотикотерапію слід починати лише після проведення імунотерапії та місцевого лікування.

Лікування хворих з рецидивом гонореї бажано проводити в стаціонарних умовах.

Ускладнену і висхідну гонорею лікують в умовах стаціонару. В гострій стадії слід починати лікування бензилпеніциліном на фоні аутогемотерапії. Місцеве лікування слід розпочинати після закінчення курсу лікування антибіотиками.

Хронічні і торпідні форми гонореї слід лікувати комплексно, переважно в стаціонарі. При лікуванні таких хворих в стаціонарі спочатку проводять імунотерапію і місцеве лікування, після цього лікують їх антибіотиками. В амбулаторних умовах таким хворим призначають антибіотики одночасно з імунотерапією, потім, в разі потреби, призначають місцеве лікування.

Загальна характеристика та методика застосування
протигонорейних препаратів

Антибіотики

Для попередження алергічних реакцій рекомендовано за 20-30 хв. до введення антибіотика призначити антигістамінні препарати (димедрол, діазолін та ін. по 1 табл.)

Препарати пеніцилінового ряду є основними
антибіотиками для лікування гонореї

1. Бензилпеніцилін.

Для лікування чоловіків з гострим і підгострим гонорейним уретритом і жінок з гострою і підгострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи рекомендована доза бензилпеніциліну 5-6 млн ОД.

При свіжих торпідних випадках неускладненої гонореї, гострих ускладненнях гонореї, висхідній, хронічній гонореї курсова доза бензилпеніциліну повинна становити 10 млн ОД і більше в залежності від тяжкості хвороби.

Перша ін'єкція - 600 тис. ОД, потім по 400 тис. ОД через кожні три години цілодобово.

Курсові дози для лікування дітей такі ж, як і для дорослих. Разову дозу 50-200 тис. ОД (в залежності від віку) вводять через кожні 4 години.

2. Біцилін-1, біцилін-3, біцилін-5.

Для лікування чоловіків з гострим і підгострим гонорейним - уретритом і жінок з гострою і підгострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи рекомендовано вводити 5 ін'єкцій по 1,2 млн. ОД з інтервалом в 24 години (6 млн ОД на курс). Хворим з іншими формами гонореї призначають 10 ін'єкцій з інтервалом в 24 години (12 млн ОД).

Хворі гострою гонореєю (без певного місця проживання, роботи і т. і.) з невідомим джерелом зараження підлягають превентивному протисифілітичному лікуванню в умовах стаціонару.

Хворі гонореєю з невідомим джерелом зараження, які мають постійне місце проживання та роботи, підлягають клініко-серологічному контролю протягом 6 місяців з метою виключення захворювання сифілісом.

3. Ампіцилін, оксацилін і ампіокс.

Призначають чоловікам з гострим і підгострим гонорейним уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи в курсовій дозі 6,0-9,0 (по 0,5 через кожні 4 години цілодобово). Хворим іншими формами гонореї курсова доза збільшується до 12,0 і більше.

Дітям до 12 років ампіокс призначають в дозі 0,1 г на 1 кг ваги тіла, старші 12 років діти отримують, препарат у тих же дозах, що і дорослі.

Якщо ампіокс призначають внутрім'язово, добова доза препарату становить для дітей до 1 року - 0,1-0,2 г на 1 кг ваги тіла, від 7 до 14 років - 0,05 г на 1 кг ваги тіла, дорослим - 2,0 г за добу. Добову дозу вводити за 3-4 рази з інтервалом 6-8 годин на протязі 3 діб при гострій неускладненій гонореї і на протязі 5-6 діб при інших формах гонореї.

Левоміцетин

Чоловікам з гострим і підгострим гонорейним уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи левоміцетин призначають за 30 хв. до їжі по 0,5 г 6 разів на день з нічною перервою в 7-8 годин, курс лікування - 6-9 г. При інших формах гонореї курсова доза становить 12,0 і більше.

Дітям левоміцетин призначають по 0,2-0,25 г 4 рази на день.

Курсова доза становить 6,0 г.

Антибіотики тетрациклінового ряду.

1. Тетрациклін.

Чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи призначають тетрациклін в дозі 0,3 г 5 разів на день, 4,5-6,0 г на курс лікування. Хворим іншими формами гонореї призначають 9,0 г і більше на курс лікування.

2. Метациклін (рондоміцин).

Призначають чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи після їжі у дозі 0,6 г одноразово, а потім по 0,3 г кожні 8 годин. На курс лікування - 4,2 г. При інших формах гонореї на курс лікування призначають 7,8 г.

3. Доксициклін (вібраміцин),

Призначають хворим неускладненими гострими і підгострими формами гонореї по 0,1 г кожні 12 годин (перший прийом 0,2 г), на курс лікування - 1,0 г. При інших формах гонореї на курс лікування призначають 2,0 г.

Антибіотики макроліди

1. Еритроміцин.

Призначають чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи по 400 тис. ОД 6 разів на добу, 9,0-10,0 млн ОД на курс лікування. При інших формах гонореї на курс лікування призначають 18 мл. ОД і більше.

2. Олететрин.

Призначають чоловікам з гострим і підгострим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи, курсова доза - 5,0 млн ОД, при інших формах гонореї - 10,0 млн. ОД. Перший день 500 тис. ОД, потім 250 тис. ОД 4 рази, в останні дні - 250 тис. ОД 5 разів.

3. Ерициклін.

Призначають чоловікам з гострим та підгострим гонорейним уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої системи по 0,25 г 5 разів на день після їжі, 5,0 г на курс лікування. При інших формах гонореї призначають 10 г на курс.

Антибіотики аміноглікозиди.

Канаміцин призначають чоловікам з гострим та підгострим уретритом і жінкам з гострою гонореєю нижнього відділу сечостатевої 1 системи по 0,5 млн ОД кожні 12 годин внутрім'язово, всього - 3,0 млн ОД на курс лікування. При інших формах гонореї - 6,0 млн ОД на курс лікування.

Рифампіцин.

Рифампіцин (бенеміцин) призначають хворим з гострою і підгострою неускладненою гонореєю по 0,3 г кожні 8 годин за 30 хв. до їжі, 3,6 г на курс лікування. При інших формах гонореї - 7,2 на курс лікування.

Цефалоспорини.

Цефалексин призначають по 0,5 г 4 рази на день. Курсова доза при гострій неускладненій гонореї становить 6,0 г, при інших формах гонореї - 12,0 г.

Сульфаніламідні препарати подовженої дії.

1. Сульфамонометоксин і сульфадиметоксин.

Призначають при несприйманні антибіотиків і після невдалого лікування пеніциліном. Перші 2 доби призначають по 1,5 г 3 рази, потім по 1,0 г 3 рази на добу. Курсова доза при гострій і підгострій неускладненій гонореї становить 15,0 г, при інших формах - 18,0 г.

2. Бісептол-"480".

Призначають по 4 таблетки кожні 6 годин. При гострій та підгострій неускладненій гонореї на курс лікування - 16 таблеток, при інших формах - 20 таблеток.

Комплексне застосування антибіотиків

Комплексне лікування кількома антибіотиками призначають у разі важкого перебігу ускладненої і висхідної гонореї, гонореї прямої кишки, при змішаній інфекції. Курсові дози і методика застосування така, як і при окремих їх призначеннях.

Імунотерапія

Імунотерапія є допоміжним методом лікування гонорейних захворювань і вживається з іншими видами терапії з метою підвищення реактивності організму в боротьбі з інфекцією.

Специфічна імунотерапія

Вакцинотерапія. Застосування гонококової вакцини показане хворим після невдалої антибіотикотерапії, при рецидивах, перебіг яких в'ялий, при свіжих торпідних і хронічних формах захворювання, чоловікам з ускладненою і жінкам з висхідною гонореєю (після стихання гострих запальних явищ).

В амбулаторних умовах вакцинотерапія у хворих гонореєю призначається одночасно з антибіотиками, в умовах стаціонару антибіотики призначаються під час або в кінці вакцинотерапії. Вакцину вводять внутрім'язово в сідничну ділянку або внутрішкірно. Реакція на введення гоновакцини буває загальною (головний біль, загальна слабість, погане самопочуття), температурною, вогнищевою (сильні виділення, біль в уражених органах, зміна сечі) і місцевою (біль в ділянці ін'єкцій).

При ускладненні гонореї вакцинотерапію треба призначати з 200-250 млн мікробних тіл. При ускладненнях, які супроводжуються високою температурою, порушенням загального стану організму, різким болем в ураженому органі, необхідно утриматись від вживання вакцини.

При торпідній і хронічній формах гонореї початкові дози гоновакцини 300-400 млн мікробних тіл.

Ін'єкції гоновакцини роблять з проміжками в 2 дні в залежності від реакції, а дозу збільшують кожен раз на 150-300 млн мікробних тіл. Максимальна разова доза не повинна перебільшувати 2 млрд мікробних тіл, а кількість ін'єкцій - 6-8.

У жінок з торпідною і хронічною формами гонореї можливе вживання локальної вакцинотерапії в підслизову шийки матки, уретри. В цих випадках вакцинотерапію починають з малих доз: від 50 млн мікробних тіл, поступово збільшуючи до 150-200 млн. Цей метод вакцинації може супроводжуватись сильною загальною і температурною реакцією, яка настає через 20-30 хвилин після введення вакцини. Локально вакцинацію слід вживати тільки в умовах стаціонару і суворо враховувати протипоказання до неї (вагітність, місячні, гострий запальний процес).

У дітей початкова доза гоновакцини не повинна перевищувати 50-100 млн мікробних тіл. Вища одноразова доза 500 млн мікробних тіл. Дітям до 3-х років вакцинотерапія не проводиться.

Протипоказання: активний туберкульоз, захворювання серцево-судинної системи, гіпертонічна хвороба, тяжкі захворювання нирок і печінки, виснаження, виражена анемія, алергічні захворювання, місячні.

Неспецифічна стимулююча терапія

Пірогенал вживається у хворих із свіжими торпідними і хронічними формами гонореї та негонорейними запальними захворюваннями нижнього відділу сечостатевих органів, а також при ускладнених (простатит, епідидиміт, аднексит, періаднексит та ін.).

Протипоказання: гострі лихоманочні захворювання, вагітність, гіпертонічна хвороба, активний туберкульоз, місячні. Хворим на цукровий діабет і особам старше 60 років препарат призначають з обережністю, починаючи з зменшених доз і збільшуючи їх тільки в залежності від реакції.

Препарат призначають з 10-20 МКГ у жінок і з 20-30 МКГ у чоловіків у вигляді внутрим'язових ін'єкцій, які повторюють через 2 дні. Доза пірогеналу при наступних ін'єкціях збільшується на 10-20 МКГ (в залежності від реакції). Максимальна разова доза не повинна перевищувати 100 МКГ. Курс лікування складається з 8-12 ін'єкцій. Слід досягти підвищення температури тіла в межах одного градуса. При надзвичайно високому підвищенні температури, різкому ознобі, головному болі, болі в попереку і внизу живота, блюванні (ці явища продовжуються звичайно на протязі 6-8 годин і зникають без лікування), рекомендується не знижувати дозу препарату, а збільшувати інтервали між ін'єкціями на 1-2 дні або повторювати останню дозу.

Вживається також пірогенал одночасно з гоновакциною. При цьому початкова доза пірогеналу 20-30 МКГ, гоновакцини 200-300 млн мікробних тіл. Потім разові дози пірогеналу збільшують на 10-20 МКГ, гоновакцини на 150-300 млн мікробних тіл. Максимальна доза пірогеналу 100 МКГ, гоновакцини 1,2 млрд мікробних тіл. Обидва препарати вводять в одному шприці.

Продигіозан - неспецифічний імуностимулятор збільшує інтенсивність репаративно-відновних процесів. Показання до вживання тих, що й до пірогеналу, а також при затяжних гонококових процесах, які не піддаються лікуванню антибіотиками.

Протипоказання: захворювання серцево-судинної і нервової системи. Продигіозан вводять внутрім'язово. Дозу встановлюють індивідуально, в залежності від переносимості препарату, починаючи з 15 мкг. Потім дози збільшують на 10-15 мкг в залежності від реакції організму (загальної, місцевої, вогнищевої). На курс лікування 4 ін'єкції з інтервалом 4-5 днів. Максимальна разова доза 75 мкг.

Аутогемотерапія.

Показання: гонорейні ускладнення, які супроводжуються різким болем в ураженому органі, високою температурою і тяжким станом хворого. Після припинення болю, зниження температури і покращання загального стану слід перейти до більш активної імунотерапії вакциною.

При лікуванні особистою кров'ю хворого клінічні реакції (загальна, температурна, місцева, вогнищева) відсутні. За своєю терапевтичною ефективністю аутогемотерапія поступається гоновакцині, але на відміну від неї має виражену обезболюючу дію, яка настає через 5-6 годин після ін'єкції.

Левамізол - приймають внутрішньо циклами. Призначають по 150 мг один раз на добу на протязі 3 днів. Після 4-денної перерви цикл повторюється. На курс лікування - 4 цикли. Левамізол призначають при повторних захворюваннях гонореєю, торпідному і хронічному перебігу гонококової інфекції, ускладненій гонореї.

Калію оротат - стимулює відновні процеси в запально-змінених тканинах. Хворим на гонорею призначають внутрішньо по 0,5 чотири рази на добу на протязі 20-30 днів.

Метилурацил - стимулює вироблення антитіл, підвищує фагоцитарну реакцію, прискорює зворотній розвиток запальних процесів, має протизапальну дію. Приймають внутрішньо після їжі по 0,5 г 2 рази на добу, на курс лікування 10-14 днів.

Біогенні стимулятори

Вживають для прискорення розсмоктування інфільтратів в уретрі і статевих залозах.

Протипоказання: серцево-судинні захворювання, гіпертонія, гострі шлунково-кишкові розлади, нефрозонефрит, цироз печінки, вагітність більш ніж 7 місяців.

Екстракт алое - призначають щоденно під шкіру по 1 мл, на курс 15-30 мл, максимальна добова доза - 3-4 мл.

ФІБС - вводять підшкірне по 1 мл 1 раз в день, на курс 15-20 ін'єкцій.

Пелоїдодистилат - показання до вживання, дози, термін лікування і протипоказання такі ж, як і для препарату ФІБС.

Скловидне тіло - вводять під шкіру щоденно по 2 мл на протязі 15-20 днів.

Лікування рецидивів захворювання

Перед призначенням терапії доцільно визначити чутливість гонокока до антибактеріальних препаратів.

Дсксициклін 0,1 г (перший раз прийняти 0,4 г) кожні 12 годин, на курс 1,0 г препарату. Одночасно з першим прийняттям доксицикліну дається в середньому 4 таблетки (1,92 г) бісептолу і далі по 4 таблетки (1,92 г) через 8 годин, на курс - 16 таблеток (7,68 г). Одночасно або за 4 дні до призначення етіотропної терапії призначають левамізол по 1 таблетці (0,15 г) щоденно, на курс 3 таблетки, слід проводити 3 таких курси з інтервалом в 4 дні.

Ерициклін внутрішньо по 0,25 г 5 разів на день, на курс 6,0 г. Одночасно призначають сульфатон по 4 таблетки (1,4 г) 3 рази на день, на курс 5,6 г.

На фоні прийняття антибіотика одночасно внутрім'язово вводять трипсин по 5 мг 2 рази на день або 10 мг 1 раз на день протягом 5-6 днів.

Лікування змішаної інфекції
(гонорейно-хламідійної, гонорейно-трихомонадної та ін.)

При гонорейно-трихомонадній інфекції, при гострій і підгострій формах захворювання проводять одночасно протигонорейне і протитрихомонадне лікування; при хронічних, ускладнених і у випадках, які затяглися, спочатку проводять протитрихомонадне лікування на фоні специфічної і неспецифічної імунотерапії і місцевого лікування, після закінчення місцевої терапії призначають протигонорейне лікування.

При гонорейно-уреоплазмовій інфекції призначають доксициклін 0,3 г (на перше прийняття), потім по 0,1 г через 12 годин, на курс 1,0 г або метациклін 0,6 г (на перше прийняття), потім по 0,3 г через 6 годин, на курс для чоловіків - 3,9-4,8 г, для жінок - 4,7 г.

При гонорейно-хламідійно-уреоплазмовій інфекції може бути призначено комбіноване використання антибіотиків рифампіцину та еритриміцину. При такому методі рифампіцин призначають одноразово 0,9 г на перший день, 2-3 день - по 0,15 г 4 рази на день, 4-5 день - по 0,15 г 3 рази на день, на курс 3,0 г. Одночасно дається еритроміцин по 0,5 г 4 рази на день, на курс 12,0 г.

На фоні антибіотикотерапії вводять внутрім'язово дезоксирибонуклеазу кожного дня одноразово 25 мг на добу протягом 6 днів.

При торпідних і хронічних випадках призначають імунотерапію і місцеве лікування. Антибіотики використовують в середині або в кінці курсу імуностимуляторів.

Лікування гонореї у вагітних

Лікування жінок, які бажають зберегти вагітність, повинне проводитись в умовах стаціонару. Бензилпеніцилін показано в будь-якому періоді вагітності. Призначення препарату вагітним виключається у випадках індивідуального неперенесення, тоді використовують еритроміцин, левоміцетин або сульфаніламіди. У другій половині вагітності курсові дози бензилпеніциліну збільшують у 1,5-2 рази.

Використання препаратів тетрациклінового ряду протипоказано.

Із імунотерапевтичних засобів призначають гоновакцину (починаючи з 2-го триместру вагітності), у знижених дозах (100-150 млн мікробних тіл) при хронічній гонореї і при рецидивах.

Місцеве лікування уретри, прямої кишки, великих вестибулярних залоз може проводитись у всі часи вагітності. Лікування цервикального каналу можна проводити лише у вигляді ванночок у піхву без введення лікарських препаратів у цервикальний канал (пам'ятаючи про можливість загрози переривання вагітності).

Про вагітних, які перенесли гонорею під час вагітності, слід повідомляти жіночу консультацію для спеціального спостереження за ними до і після пологів і ретельного спостереження за станом новонародженого.

Лікування гонореї у дітей

Дітям, які хворі на гонорею, лікування слід проводити в умовах стаціонару. Основним антибіотиком є бензилпеніцилін.

У разі безуспішного лікування бензилпеніциліном призначають інший антибіотик (див. розділ "Антибіотики"). У дітей, які старші 3-х років, хворих на хронічну гонорею, використовують гоновакцину (початкова доза 50-100 млн мікробних тіл) з наступним призначенням антибіотиків.

Дітям до 3-х років імунотерапія не проводиться.

Місцеве лікування проводять у тих випадках, коли гонокок зник, але запальні явища, перебіг яких в'ялий, після провокації зберігаються. У випадках вагініту, перебіг якого в'ялий, пропонується піхвоскопія і в подальшому місцеве лікування у відповідності з знайденими змінами.

Екстрагештальна гонорея

Гонорейний проктит. Зустрічається у жінок та дівчаток, які хворі на гонорею, і комбінується з ураженням сечостатевих органів. Може бути і у чоловіків-пасивних гомосексуалістів. Суб'єктивні симптоми при гонорейних ураженнях прямої кишки у більшості випадків відсутні, але у деяких хворих відмічається свербіння, печіння, невелика болючість при дефекації, виділення із прямої кишки, слиз, гній, кров у випорожненнях.

Деколи відмічається гіперемія і мацерація анальної ділянки складок сфінктера.

Антибіотики використовують у курсовій дозі, як при ускладнених і хронічних формах гонореї, з обов'язковим наступним проведенням місцевого лікування: свічки з протарголом (по 0,02 г протарголу на свічку), у пряму кишку із спринцівки або гумової груші вводять 40-50 мл 2-5% розчину протарголу або коларголу через день, всього на курс 5-6 процедур.

1. Бензилпеніцилін у курсовій дозі 6 млн ОД з наступним призначенням левоміцетину перорально на протязі 3 днів, у загальній дозі 10 г (1 день - 4 г, 2-3 дні - по 3 г на добу).

2. Біцилін-3 в курсовій дозі 6 млн ОД з наступним призначенням 10 г левоміцетину за вищевказаною методикою.

Орофарингеальна гонорея. При цьому у чоловіків і жінок ушкоджується переважно слизова оболонка біля входу в Євстахієву трубу та екскреторних відділів слинних залоз, спостерігається гіперемія і набряк слизової, іноді на мигдаликах відмічається гнійний наліт, регіонарний аденіт. У деяких хворих зустрічаються гінгівіти і стоматити.

Лікування: антибіотики призначають у курсовій дозі, як при ускладненій і хронічній гонореї.

Гонорея очей

Дорослі заражаються при недотриманні правил гігієни. Хвора гонореєю людина може занести інфекцію в очі забрудненими руками. У новонароджених гонококи потрапляють в очі під час проходження через родові шляхи хворої матері. Лікування бленореї повинне проводитись дерматовенерологом разом з окулістом, з обов'язковим внутрім'язовим введенням антибіотика без врахування дози антибіотика, введеного місцеве (в очі).

Хворих бленореєю лікують після консультації окуліста. Зняття з обліку хворого бленореєю проводять після консультації окуліста.

З метою профілактики гонобленореї всім дітям після народження очі протирають стерильною ватою і закапують 30% розчином сульфацилунатрію; через 2 години процедуру повторюють. Дівчаткам одночасно таким же розчином обробляють статеві органи.

Місцеве фізіотерапевтичне лікування проводиться в залежності від показань.

Післягонорейні запальні захворювання

До хворих післягонорейними захворюваннями слід віднести осіб, у яких, незважаючи на зникнення гонококів, залишаються запальні явища (виділення з уретри, шийки матки, "нитки" в сечі та ін.), для усунення яких потрібне застосування додаткових методів лікування.

Післягонорейний запальний процес підтримується найчастіше вагінальними трихомонадами, хламідіями, уреплазмами, грибами роду кандида, Л-формами бактерій, рідше вірусом простого герпеса 2-го серотипу та ін. мікроорганізмами, а також нейротрофічними змінами в слизовій оболонці сечових органів та ін.

При післягонорейному, як і при гонорейному запальному процесі, розрізняють уретрит з м'яким або твердим інфільтратом в залежності від переваження в ньому круглоклітинних або сполучнотканинних елементів. Між цими двома основними формами існує багато перехідних.

Ураження уретральних залоз приводить до виникнення відкритого або закритого аденіту.

Слід звертати увагу на десквамативний уретрит, викликаний переходом циліндричного епітелію слизової уретри в багатошаровий плоский.

Дані анамнезу, об'єктивного обстеження і особливо уретроскопії дозволяють встановити локалізацію і характер патологічного процесу в уретрі. Важливо встановити не тільки топічний, але й етіологічний діагноз, тому що тільки за цієї умови може бути визначено раціональний план лікування.

Обов'язковим є дослідження у кожного хворого на вагінальні трихомонади, гриби роду кандида і при можливості - на хламідії і уреплазми.

Принципи і методи лікування хворих післягонорейними захворюваннями не відрізняються від лікування хворих запальними хворобами гонорейної етіології.

При призначенні антибіотиків та інших хіміотерапевтичних засобів необхідно враховувати особливості інфекційного агента і його чутливість до цих засобів.

При постгонорейних запальних процесах, обумовлених хламідіями, мікоплазмами, найбільш ефективними є препарати тетрациклінового ряду.

Для встановлення вилікуваності гонореї користуються визначеними критеріями.

Критерії виліковності гонореї.

Виліковність гонореї встановлюється за допомогою клінічного, бактеріоскопічного та бактеріологічного досліджень. Проте відсутність виділень та зникнення гонококів з поверхні слизової оболонки не завжди говорить про видужання, тому що гонококи можуть довгий час зберігати свою життєздатність та вірулентність в осумкованих осередках інфекції.

Складність виявлення гонококів при бактеріоскопічному дослідженні привела до застосування різноманітних методів провокацій: ці методи провокації засновані на подразненні тканин з метою виявлення інфекції в прихованих осередках.

Застосовують такі методи провокацій.

Хімічний - у чоловіків інстиляція в уретру 0,5 % розчину нітрату срібла, у жінок - змазування каналу уретри 1-2 %, каналу шийки матки - 2-5 % розчином нітрату срібла або розчином Люголя на гліцерині.

Механічний - у чоловіків вводять прямий буж в уретру на 10 хв. або роблять передню уретроскопію.

Біологічний - внутрім'язово вводять гоновакцину в кількості 500 млн мікробних тіл або пірогеналу 200 МПД. Якщо вакцина призначалась під час лікування, то для провокації призначається подвійна доза останньої терапевтичної, але не більше 2 млрд мікробних тіл.

Аліментарний - солона, гостра їжа.

Термічний - прогрівання статевих органів індуктотермічним струмом.

Фізіологічний - взяття мазків під час менструацій.

Кращими є комбіновані методи провокації. Частіше всього проводять хімічну та аліментарну провокацію з одночасним введенням гоновакцини. В затяжних, хронічних випадках у чоловіків доцільно викликати подразнення слизової уретри масажем на прямому бужі або тубусі уретроскопу та внутрім'язовим введенням гоновакцини.

У жінок провокацію доцільно проводити зразу ж після закінчення менструацій. У чоловіків через 24, 43 та 72 години після провокації беруть для бактеріоскопічного дослідження виділення з уретри, при їх відсутності із сечі.

У жінок мазки з виділень всіх осередків ураження досліджують також через 24, 48 та 72 години. При призначенні термічної провокації індуктодермія проводиться щоденно на протязі 3 днів поступово 15-20-30 хвилин. Виділення для лабораторного дослідження беруть кожний день через 1 годину після прогрівання.

Слід ширше застосовувати бактеріологічний метод дослідження як для первинної діагностики гонореї, так і при контролі вилікуваності. Необхідне проведення бактеріологічного дослідження в таких випадках: при виявленні в мазках підозрюваних на гонококи грамнегативних диплококів, при наявності у підозрюваного на гонорею анамнезу, клінічної карти захворювання та негативних результатів актеріоскопічного обстеження на гонорею, для діагностики та встановлення вилікуваності її у дорослих, у яких, незважаючи на відсутність гонококів, залишаються запальні явища, у дітей при постановці діагнозу та при встановленні вилікуваності, у вагітних (із-за відсутності можливості проведення повноцінної провокації). Посів проводиться при комбінованій провокації з використанням хімічного методу через 48 або 72 години, а також під час менструації.

Передня уретроскопія дозволяє встановити характер запалення після зникнення гонококів та гострих клінічних проявів гонореї, що важливо для призначення відповідного місцевого лікування. Проте визначити гонорейну етіологію цих змін за допомогою уретроскопії не видається можливим. Краще всього приурочити її до комбінованої провокації.

Необхідно враховувати, що антибіотики, які використовуються при лікуванні хворих на гонорею, мають більшу або меншою трепонемоцидну дію, при подвійній інфекції (гонорея + сифіліс) можуть продовжити строки прояву сифілісу та видозмінити клінічні симптоми. З метою своєчасної діагностики сифілісу у хворих, котрі ліку вались з приводу гонореї та котрі не мають джерел зараження, але за якими можна встановити диспансерний нагляд, слід наглядати не менше 6 місяців, на протязі цього часу вони повинні підлягати повторним серологічним дослідженням на сифіліс.

Встановлення виліковності у чоловіків.

До встановлення виліковності у хворих, котрі перенесли гострий гонорейний уретрит, належить приступати через 7-10 днів після закінчення лікування. У випадку відсутності постгонорейних гострих явищ зі сторони уретри необхідно провести пальпацію простати та сім'яних пухирців і мікроскопічне дослідження їх секрету. Якщо патологічних змін немає, то проводять комбіновану провокацію.

Після провокації через 24, 48 та 72 години вивчають виділення з уретри, скребок і "нитки" із сечі на наявність гонококів. При сприятливих клінічних та бактеріоскопічних результатах повторне клініко-лабораторне обстеження, включаючи уретроскопію та серологічний контроль на сифіліс, проводять через 1 місяць (через 1,5 місяця після закінчення антибіотикотерапії), після чого знімають з обліку. Статеві зносини хворим забороняються до зняття з обліку. Якщо, незважаючи на стійку відсутність гонококів, запальні явища тримаються, належить провести детальне клініко-лабораторне обстеження для з'ясування їх причини.

Критерієм виліковності гострої ускладненої та хронічної гонореї є:

1. Стійка відсутність гонококів при бактеріоскопічному дослідженні у виділеннях з уретри.

2. Відсутність змін при пальпації простати та сім'яних пухирців, нормальний вміст (5-10 в полі зору) лейкоцитів в їх секреті при наявності в ньому значної кількості липоїдних зерен.

3. Відсутність або нерізко виражені запальні зміни в уретрі при уретроскопічному її обстеженні.

Перераховані умови дають право лікарю закінчити лікування та приступити до встановлення вилікуваності так, як і у хворих гострою гонореєю у ті ж строки.

Встановлення виліковності у жінок.

До встановлення виліковності приступають через 7-10 днів після закінчення лікування. Після бактеріоскопічного дослідження виділення з уретри, шийки матки та інших осередків ураження проводять комбіновану провокацію через 24, 43, 72 години, досліджують виділення із вказаних осередків.

При відсутності гонококів наступне контрольне дослідження призначають під час найближчої менструації і по її закінченні повторюють провокацію з дослідженням виділень через 24, 48 та 72 години.

Такі обстеження проводять на протязі 2-х менструальних Циклів, після чого, при задовільних результатах клінічного і лабораторного досліджень, хвору знімають з обліку.

На протязі 3-х менструальних циклів слід контролювати жінок після лікування висхідної гонореї та жінок, котрі перехворіли на гонорею під час вагітності.

Критерієм виліковності висхідної гонореї є відсутність гонококів, нормальний менструальний цикл, відсутність болю і явищ пальпаторних змін зі сторони внутрішніх статевих органів.

Працівники дитячих закладів, що хворі на гонорею і мають безпосередній контакт з дітьми, усуваються від роботи на період лікування. Стаціонарне лікування проводиться тільки за медичними (ускладнення, висхідний процес, рецидив захворювання) і соціальними (порушення режиму амбулаторного лікування) показаннями. Працевлаштуванням їх органи і установи охорони здоров'я не займаються.

Хворі, які лікувалися стаціонарно, після закінчення лікування залишаються в стаціонарі, де їм проводять 3-разову провокацію, також посів і обстеження під час менструації. При нормальній клінічній картині і задовільних результатах лабораторного обстеження такі хворі можуть бути зняті з обліку і допущені до роботи з дітьми.

Встановлення виліковності у дітей.

Всі дівчата дошкільного віку, які відвідують дитячі дошкільні заклади, після закінчення лікування з приводу гонореї залишаються в стаціонарі на протязі 1 місяця для встановлення виліковності, за цей час роблять 3 провокації і 3 посіви (1 раз в 10 днів), після чого допускаються в дитячі заклади.

Критерієм виліковності є нормальна клінічна картина і задовільні результати повторних лабораторних досліджень виділень з геніталій після 3-х провокацій. Комбінованою провокацією може бути: ін'єкція гоновакцини (150-200 млн мікробних тіл), змазування вапни і вульви розчином Люголя в гліцерині, закапування в уретру 2-3 крапель 0,5-1% розчину нітрату срібла, змазування нижнього відтину прямої кишки розчином Люголя.

Через 24, 48 і 72 години після провокації беруть мазки з уретри, вагіни та прямої кишки. З останньої краще досліджувати включення, виловлені в промивних водах. Посів роблять через 72 години.

В сумнівних випадках, при торпідному і довготривалому перебігу захворювання, при повторних рецидивах, вимоги, що стосуються вирішення питання про виліковність, повинні бути суворішими. Для цього необхідно проводити неодноразові бактеріоскопічні і культуральні дослідження, а також продовжити строки нагляду до 1,5 місяця (4-кратна провокація).

Профілактика гонореї у дітей.

Для захисту дітей від захворювання на гонорею необхідні профілактичні засоби в сім'ї, дитячих закладах, пологових будинках, своєчасний вияв вагітних, хворих на гонорею, в жіночих закладах.

Профілактика в побуті включає такі моменти: діти повинні спати окремо від дорослих, мати індивідуальний нічний горщик, а також індивідуальні губки і мочалки для підмивання.

Профілактика в дитячих закладах складається з того, що персонал повинен прийматися на роботу після попереднього обстеження венерологом, а в подальшому проходити обстеження в установлені строки. У дітей медичним персоналом повинні обстежуватись зовнішні статеві органи перед зарахуванням і 1 раз у тиждень під час перебування в дитячому закладі.

Захворілі та підозрювані на гонорею діти повинні бути ізольовані і направлені на консультацію до венеролога.

В дитячих яслах обов'язковий індивідуальний нічний посуд.

Підмивання проводять струменем води за допомогою окремого ватного тампона на корцангу, ні в якому разі не можна при цьому користуватися загальними мочалками та губками. Для обтирання статевих органів після підмивання вживаються індивідуальні рушники та серветки. Персонал дитячих установ повинен мати окремий туалет.

Місцеве лікування гонореї проводиться у відповідності з встановленим топічним діагнозом.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 2
до наказу МОЗ України
від 30.12.92 N 207

Інструкція
по лікуванню і профілактиці сифілісу

I. Основні принципи лікування хворих на сифіліс

Специфічне лікування призначається хворому на сифіліс після встановлення діагнозу. Діагноз установлюється на підставі клінічної картини виявлення збудника хвороби (при відповідних клінічних проявах) і результатів серологічного дослідження (комплекс серологічних реакцій-КСР, реакція імобілізації блідих трепонем-РІТ, реакція імунофлюоресценції-РІФ).

Превентивне лікування проводять з метою попередження сифілісу у осіб, які знаходились в статевому і тісному побутовому контакті з хворими ранніми стадіями сифілісу.

Профілактичне лікування проводять вагітним, хворим та перехворілим сифілісом і дітям, народженим такими жінками.

Хворі на гонорею з невиявленими джерелами зараження, в умовах неможливості встановлення за ними диспансерного нагляду (особи без постійного місця проживання та з аморальною поведінкою життя), підлягають превентивному протисифілітичному лікуванню в умовах стаціонару. У випадках, коли госпіталізація цих хворих неможлива, превентивне лікування проводиться амбулаторно одним з дюрантних препаратів пеніциліну.

Хворим на гонорею з невиявленими джерелами зараження, котрі мають постійне місце проживання і праці, превентивне протисифілітичне лікування не проводиться, але клініко-серологічний контроль (після лікування гонореї) здійснюється на протязі 6 місяців.

Кожному хворому на сифіліс під час перебування в стаціонарі повинно бути проведено досконале клініко-лабораторне дослідження. Дослідження спинномозкової рідини з метою діагностики проводиться пацієнтам з клінічними проявами ураження нервової системи, а також з прихованими та пізніми формами сифілісу. При лікуванні в стаціонарі хворому на сифіліс необхідне проведення загальних аналізів крові, сечі 1 раз в 15-20 днів, дослідження КСР 1 раз в 15-30 днів, а при сифілісі первинному серонегативному і превентивному лікуванні - 1 раз в 5 днів.

Діагноз первинного серонегативного сифілісу встановлюється на підставі від'ємних результатів КСР без обліку РІФ і реакції Колмера. Якщо в КСР одержано одноразовий слабопозитивний результат, то встановлюється діагноз первинного серопозитивного сифілісу.

Остаточний діагноз первинного серонегативного сифілісу може бути встановлений тільки після закінчення лікування.

При різкопозитивних результатах дослідження комплексу серологічних реакцій проводиться обов'язкове визначення титру реагенів.

Для початку лікування необхідно з'ясувати питання про перенесення препаратів пеніциліну в минулому. Якщо хворий отримував раніше пеніцилін з приводу якого-небудь захворювання і переносив його добре, в історії хвороби робиться запис: "вказівок на підвищену чутливість до пеніциліну в анамнезі немає". Крім цього, за 30 хвилин до першої ін'єкції пеніциліну, а також перед кожною ін'єкцією дюрантних препаратів (новокаїнова сіль бензилпеніциліну, біциліни-1,3,5) необхідно призначати по 1 таблетці одного з антигістамінних препаратів (димедрол, діазолін, супрастин, пипольфен, фенкарол).

Особи, які отримують лікування в умовах стаціонару, можуть бути виписані тільки після регресу сифілідів і завершення передбаченої для стаціонару терапії.

II. Превентивне лікування

Превентивне лікування проводиться особам, які мали статевий або тісний побутовий контакт з хворими ранніми стадіями сифілісу, якщо з моменту контакту пройшло не більше 3 місяців. Лікування проводиться одною із таких методик.

Методика 1. Вживається водорозчинний пеніцилін по 400000 ОД 8 раз на добу на протязі 14 днів, на курс - 44800000 ОД. Методика

2. Лікування проводять дюрантними препаратами пеніциліну за одним із таких варіантів:

Чотири ін'єкції біциліну-1 або біциліну-5 по 1500000 ОД 1 раз в 4 дні, на курс - 6000000 ОД.

П'ять ін'єкцій біциліну-3 по 1500000 ОД 1 раз в 3 дні, на курс - 7500000 ОД. Методика 1 рекомендована для використання в стаціонарі, методика 2 в амбулаторних умовах. Особам, у яких з моменту контакту з хворими на сифіліс пройшло від 3 до 6 місяців, проводиться дворазово клініко-серологічне обстеження (з дослідженням КСР, РІТ, ГІФ) з інтервалом 2 місяці. Якщо з моменту контакту пройшло більше ніж 6 місяців, проводиться одноразово клініко-серологічне дослідження.

Превентивне лікування реципієнта, якому перелита кров хворого на сифіліс, проводять за одною з методик, рекомендованих для первинного серопозитивного (вторинного свіжого) сифілісу, якщо з моменту пройшло не більше, ніж 5 місяців. Після цього строку лікування не проводиться, але реципієнт підлягає клініко-серологічному контролю (з постановкою КСР, РІТ, РІФ) 1 раз з 2 місяці на протязі 6 місяців. Якщо після вливання крові пройшло більше 1 року, то проводиться одноразове клініко-серологічне дослідження.

III. Лікування хворих первинним серонегативним, первинним
серопозитивним та вторинним свіжим сифілісом

Метод 1. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном, який вводять внутрім'язово по 400000 ОД через кожні 3 години на протязі 14 днів. Сумарна доза антибіотика - 44800000 ОД. У хворих з великими виразковими множинними шанкрами, з пустульозною висипкою, лікування в тих же дозах пропонується проводити за модифікованою 16-денною методикою. На 16-й день лікування через 3 години після закінчення пеніцилінотерапії одноразово вводять біцилін-1 в дозі 4800000 ОД (по 2400000) внутрім'язово двомоментно в кожну сідницю з призначенням за 30 хвилин до ін'єкції 1 таблетки протигістамінного препарату. При відсутності біциліну-1 вводять біцилін-3 або біцилін-5 в тій же дозі.

Метод 2. Для лікування застосовується водорозчинний пеніцилін, який вводять внутрім'язово по 100000 ОД з інтервалом 8 години, до досягнення 1/3 сумарної дози антибіотика, після чого лікування продовжують одним із дюрантних препаратів пеніциліну - біциліном-1,3,5 до досягнення сумарної дози антибіотиків. Біцилін-3 вводять по 1800000 ОД 2 рази в тиждень, біцилін-1 або 5 по 1800000 ОД 1 раз в 5 днів.

Сумарна доза препаратів пеніциліну при первинному серонегативному сифілісі становить 2100000 ОД, при первинному серопозитивному та вторинному свіжому сифілісі - 36000000 ОД.

IV. Лікування хворих на вторинний рецидивний

Прихований ранній сифіліс

Метод 1. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном по 400000 ОД 8 разів на добу протягом 28 днів. Сумарна доза антибіотиків - 83600000 ОД.

Метод 2. Лікування починають з водорозчинного пеніциліну, який вводиться по 100000 ОД кожні 3 години, до досягнення 1/3 курсової дози антибіотика, після чого переходять на введення біциліну-З по 1800000 ОД 2 рази у тиждень або біцилін-1 або 5 в тій же дозі 1 раз у 5 днів. Курсова доза препаратів пеніциліну становить 60000000 ОД.

Паралельно, починаючи з другого або третього дня пеніцилінотерапії, призначають ін'єкції бійохінолу по 2 мл через день до курсової дози 40-50 мл. Потім, продовжуючи пеніцилінотерапію, роблять перерву в лікуванні вісмутовими препаратами протягом 1 місяця, після чого проводять курс ін'єкції бісмоверола по 1,5 мл 2 рази на тиждень до сумарної дози 16-20 мл. При протипоказаннях до препаратів вісмуту специфічне лікування проводять лише препаратами пеніциліну.

Метод 3. Лікування проводять водорозчинним пеніциліном (натрієвою сіллю) внутрім'язово в разових дозах 1000000 ОД 6 разів на добу протягом 28 діб (на курс - 168000000 ОД). Разову дозу пеніциліну розчиняють в 2 мл фізіологічного розчину або дистильованої води.

Метод 4. Водорозчинний пеніцилін (натрієву сіль) призначають У разовій дозі 1000000 ОД (розчинюючи в 2 мл фізіологічного розчину або дистильованої води) 4 рази на добу протягом 28 діб (курсова доза 112000000 ОД) у поєднанні з етамідом. Етамід призначають у разовій дозі 1,05 (3 таблетки по 0,35) за 30 хвилин до кожної ін'єкції пеніциліну (добова доза етаміду-4,2), двома 10-добовими Циклами з 7-8-добовою перервою.

При наявності у хворих вторинним рецидивним сифілісом гіпертрофічних сифілідів, лейкодерми та алопеції, уражень органів зору та слуху, проявів раннього нейросифілісу краще використовувати методи 2, 3, 4 у комплексі з неспецифічною терапією. Хворим прихованим раннім сифілісом також рекомендується використовувати методи 2, 3, 4.

Метод 4 забезпечує проникнення пеніциліну у спинномозкову рідину, тому йому віддають перевагу при патологічних змінах ліквору. Особам, яким етамід протипоказаний (при вагітності, нирковій патології, в дитячому віці), рекомендується метод 3. обидва ці методи забезпечують високу концентрацію пеніциліну в тканинах та рідинах організму.

В тих випадках, коли у хворих прихованим раннім сифілісом шляхом конфронтації, вивчення анамнезу та за результатами лабораторних досліджень вірогідно визначений термін захворювання, відповідний первинному серопозитивному або вторинному свіжому сифілісу, лікування цих хворих можливо проводити за методами, які рекомендовані цією інструкцією для терапії означених стадій сифілісу.

Специфічне лікування хворих вторинним рецидивним та раннім прихованим сифілісом рекомендується поєднувати з неспецифічною терапією (дивись відповідний розділ інструкції).

V. Місцеве лікування сифілідів

При наявності у хворих великих виразкових, множинних шанкрів, широких кондилом, пустульозно-виразкових або інших сифілідів з чималим інфільтратом в основі, необхідно призначати місцеву терапію: теплі ванночки, примочки з розчином пеніциліну у димексиді, аплікації мазей - "Ацемін", жовтої ртутної, гепаринової.

Для місцевого лікування використовується 50-процентний розчин димексиду на фізіологічному розчині з вмістом 100000 ОД пеніциліну з 1 мл рідини; примочки роблять по 2 години в день, змінюючи серветки при підсиханні.

Мазь "Ацемін" наносять тоненьким шаром і обережно втирають скляною лопаткою у поверхню сифілідів 1 раз на день. Після епітелізації або рубцювання сифілідів на інфільтрати у їх основі наносять тонким шаром гепаринову мазь і обережно втирають в шкіру 2-3 рази на добу.

VI. Принципи лікування хворих сифілісом з супутніми

інфекціями урогенітального тракту.

При виявленні у хворого змішаної інфекції (сифілісу та гонореї) лікування повинно проводитись у разових дозах не менше 400000 ОД пеніциліну протягом терміну, передбаченого для лікування відповідної стадії сифілісу, що уніфіковано з інструкцією по лікуванню гонореї.

При виявленні у хворого трихомоніазу лікування його проводять одночасно з протисифілітичною терапією.

При можливості хворим сифілісом повинно проводитись долідження на інші інфекції урогенітального тракту, які передаються статевим шляхом (хламідіоз, уреаплазмоз та ін.), з подальшим лікуванням відповідно до діагнозу після закінчення терапії сифілісу.

VII. Лікування хворих прихованим пізнім сифілісом
(набутим та вродженим)

Лікування починають з бійохінолу по 2,0 через день до досягнення 12,0-14,0 препарату. Після цього ін'єкції бійохінолу переривають і починають пеніцилінотерапію по 200000 ОД через кожні З години до курсової дози 40000000 ОД, після чого відновлюють ін'єкції бійохінолу до загальної дози 40-50 мл (зараховуючи бійохінол, одержаний до пеніциліну).

Після 1,5-2 місячної перерви призначають аналогічний курс пеніцилінотерапії з послідовним введенням бісмоверолу (по 1,5 мл 2 рази на тиждень, на курс - 18-20 мл). Потім з 1,5-2 місячним інтервалом проводять ще 2 курси лікування препаратами вісмуту.

Поряд з бійохінолом та бісмоверолом можна використовувати пентабісмол в тих же курсових та разових дозах, що й бійохінол. Якщо є протипоказання до призначення вісмутових препаратів, то лікування проводять трьома курсами пеніциліну по 200000 ОД через 8 години в курсовій дозі 40000000 ОД.

Перед початком першого курсу протягом 10 днів проводять підготовку еритроміцином або тетрацикліном по 0,5 чотири рази на день (на останньому курсі можливе використання біцилінів).

Специфічне лікування хворих пізнім прихованим сифілісом належить поєднувати з широким використанням неспецифічних засобів. Лікування хворих прихованим не підтвердженим сифілісом рекомендується проводити індивідуалізовано (аналогічно пізньому або ранньому прихованому сифілісу).

VIII. Лікування хворих вісцеральним і
третинним сифілісом

Лікування хворих вісцеральним сифілісом повинно включати у себе, крім специфічних, також неспецифічні та симптоматичні препарати і проводитись під наглядом терапевта.

Специфічне лікування хворих вісцеральним і третинним сифілісом проводиться за схемою лікування пізнього прихованого сифілісу з більш подовженою підготовкою бійохінолом до загальної дози препарату 20,0.

При лікуванні пізніх сифілітичних гепатитів, а також специфічних уражень нирок і сечовидільних шляхів препарати вісмуту призначають. В інших випадках питання про використання вісмуту вирішують індивідуально.

При сифілітичному аортиті, ускладненому аневризмою аорти або недостатністю аортальних клапанів, підготовка бійохінолом повинна починатись з разової дози 1,0 (3 ін'єкції), з подальшим підвищенням до 1,5 (3 ін'єкції) і потім до 2,0 через день. При одержанні 25,0-40,0 препарату переходять до пеніцилінотерапії. Останню починають з разової дози 50000 ОД через 3 години. Підвищення разової дози проводиться через день за такою схемою: 50000-75000-100000-150000-200000 ОД. Курсова доза складає 40000000 ОД.

При протипоказаннях до використання вісмуту підготовка проводиться еритроміцином або олететрином по 0,5 чотири рази на день протягом 3 тижнів.

Загальна кількість курсів при комбінованій терапії препаратами пеніциліну і вісмуту - 4 (перші 2 - пеніцилін-вісмутові, останні 2 вісмутові). При протипоказаннях до введення препаратів вісмуту загальна кількість курсів пеніциліну - 3. Специфічне лікування на цьому закінчують. В подальшому проводиться симптоматична терапія в залежності від виявленої вісцеральної патології.

Специфічне лікування вісцерального сифілісу проводиться під суворим контролем функціонального стану ураженого органу (аналізи крові, сечі, біохімічні, ЕКГ і т. п.).

Вибір методу лікування при гумозному ураженні залежить від локалізації гуми і загального стану хворого. При третинному сифілісі з локалізуванням гуми на шкірі лікування проводиться аналогічно пізньому прихованому сифілісу.

IX. Лікування хворих нейросифілісом.

При виявленні ранніх форм нейросифілісу лікування проводиться за методом 3 або 4 для вторинного рецидивного сифілісу. Хворі пізнім нейросифілісом, за винятком хворих з атрофією зорових нервів, підлягають лікуванню за схемою пізнього прихованого сифілісу - чотирма курсами комбінованої терапії або трьома курсами пеніциліну з врахуванням протипоказань до прийому препаратів вісмуту. Кожен курс специфічної терапії необхідно доповнювати вітамінами, загальнопідсилюючими та стимулюючими засобами.

Лікування необхідно проводити під наглядом невропатолога і офтальмолога: перші два курси в стаціонарі (а при атрофії зорових нервів - всі 3 курси в стаціонарі).

При первинній атрофії зорових нервів перший курс лікування починають з вітамінного насищення. Прийом внутрішньо вітаміну А по 33000 МЕ 2 рази на день у зазначених формах: драже або таблетки ретинолу ацетату; олійний розчин ретинолу пальмітату; прийом комплексу вітамінів у вигляді порошку: кислоти аскорбінової 0,15, кислоти нікотінової 0,05 г, рибофлавіну (вітаміну В2) 0,025 г, кальцію пангамату 0,1 г (по 2 т. 3 рази на день).

Внутрім'язово призначають ін'єкції вітамінів В1 (5% - 2 мл щоденно N 30), В6 (5% - 1 мл через день N 15) і В12 (по 200 мкг щоденно N 30), натрієвої солі аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) по 1-2 мл в комбінації з естрактом алое (1 мл) або скловидним тілом (2 мл) N 30, щоденно. Паралельно призначають пеніцилінотерапію з малих доз (30000 ОД) з подальшим їх підвищенням на 10000 ОД через день (30-40-50-60-70-80-90-100000 ОД).

Пеніцилін у разовій дозі 100000 ОД вживають протягом тижня, після чого разову дозу підвищують до 200000 ОД. На курс 40000000 ОД. Інтервали між курсами - 1 місяць. Паралельно зі специфічною терапією у кожному курсі слід проводити неспецифічну, стимулюючу терапію і вітамінотерапію, необхідне систематичне спостереження окуліста.

X. Лікування хворих при несприйманні препаратів пеніциліну

Для лікування хворих на сифіліс, профілактичного та превентивного лікування при несприйманні лікарських засобів пеніцилінової групи можна вживати антибіотики широкого спектру дії: еритроміцин, тетрациклін, олететрин або доксициклін.

Для превентивного лікування еритроміцин, тетрациклін, олететрин вживають по 0,5 г чотири рази на добу.

При свіжих формах сифілісу ці антибіотики в тих же дозах вживають протягом 20 днів при первинному серонегативному, 25 днів при первинному серопозитивному і 30 днів при вторинному свіжому сифілісі.

При вторинному рецидивному, ранньому скритому і пізніх формах сифілісу цими антибіотиками проводять в тих же дозах добових, 5 курсами по 20 днів кожний курс, з двотижневим інтервалом між ними. При поєднанні цих препаратів з препаратами вісмуту число курсів вменшується до трьох.

Слід пам'ятати про те, що еритроміцин руйнується шлунковим соком, тому його необхідно вживати за півгодини до або через 1-1,5 години після вживання їжі. Препарати тетрациклінової групи, особливо доксициклін рекомендують вживати під час їжі або після.

При лікуванні доксицикліном влітку слід уникати, опромінювання сонячним промінням, запобігаючи фотодерматозам. Не слід призначати тетрациклін дітям до 8 років.

Особам, які не переносять антибіотики, слід проводити індивідуальне лікування.

XI. Неспецифічна терапія хворих на сифіліс

Необхідність призначення неспецифічної терапії виникає при прихованих, пізніх формах захворювання, нейровісцеросифілісі, вродженому сифілісі, при супутній патології, включаючи алкоголізм, при ознаках злоякісного перебігу хвороби, при уповільненні негативації серологічних реакцій. Доцільне призначення неспецифічної терапії при вторинному рецидивному і ранньому прихованому сифілісі, а при наявності показань - і при свіжих його формах,

До методів неспецифічної терапії належать: піротерапія, вітамінотерапія, ін'єкції біогенних стимуляторів (екстракт алое, плаценти, скловидне тіло, спленін та ін.), імуномодулятори (декаріс, метилурацил, нуклеїнат натрію, піроксан, реїнфузії, УФ-опроміненої аутокрові).

Неспецифічну терапію призначають після ретельного дослідження хворого з врахуванням показань і протипоказань до тих чи інших препаратів.

З методів неспецифічної терапії широке розповсюдження отримала піротерапія бактеріальними пірогенами. Вона приводить до посилення процесів теплопродукції, поліпшення умов крово- і лімфообігу в уражених органах і тканинах, активації ретикуло-гістіоцитарної системи, посиленню фагоцитозу, ферментативної і секреторної діяльності шлунка і слинних залоз. Із засобів піротерапії найчастіше вживаються пірогенал і продигіозан, яри пізніх формах нейросифілісу - також сульфозин.

Пірогенал - складний полісахаридний комплекс - призначається у вигляді внутрім'язових ін'єкцій у верхньо-зовнішній квадрат сідниці, в початковій дозі 5-10 мкг з поступовим підвищенням до 20-30 мкг і більше на ін'єкцію, доводячи до 120-150 мкг в належності від реакції організму.

Препарат вводиться 1 раз в 2-3 дні, всього на курс лікування 10-15 ін'єкцій. Продигіозан - ліпополісахарид, близький по дії на організм до пірогеналу, вводиться внутрім'язово 2 рази на тиждень в дозах від 25 до 100 МКГ, всього на курс - 4-6 ін'єкцій. Сульфозин - 1-2 % розчин очищеної сірки в персиковій олії.

Його вводять двомоментно у верхньо-зовнішній квадрат сідниці, починаючи з 0,5- 2 мл, додаючи по 2 мл до максимальної дози 7-8 мл. Ампулу перед ін'єкцією потрібно нагріти і струшувати до повного розчинення сірки.

Показання: пірогенна терапія призначається хворим з серорезистентністю, з вторинним рецидивним, раннім і пізнім прихованим сифілісом, особливо при виявленні патології в лікворі, хворим з уповільненою негативацією серологічних реакцій, а також хворим з пізніми формами нейросифілісу.

Імунокоригуючу терапію звичайно призначають при вторинному рецидивному, ранньому прихованому і пізніх формах сифілісу, особливо у тих випадках, коли є прояви злоякісного перебігу хвороби, при наявності супутніх захворювань, які розвиваються на фоні імунодепресії (шкірно-слизовий кандидоз, хронічна піодермія та ін.), а також хворим з хронічним алкоголізмом. Імунокоригуючу терапію рекомендують проводити по можливості під контролем імунограми.

Декарис, змінюючи вміст циклічних нуклеотидів в імунокомпетентних клітинах, підвищує функціональну активність фагоцитів і Т-лімфоцитів. Препарат призначається циклами по 150 мг щоденно протягом 3 днів з тижневою перервою, всього 2-3 цикли. Препарат можна призначати в дозі 150 мг 1 раз на тиждень протягом 3-5 тижнів. Застосовують його з обережністю під контролем кількості формених елементів крові. Відомі побічні явища у вигляді кропив'янки, нудоти, блювання, токсичної дії на еритроцити і лейкоцити.

Метилурацил прискорює процес клітинної регенерації, стимулює клітинні і гуморальні фактори резистентності. Його призначають циклами по 0,5 чотири рази на день, протягом 10-14 днів, з 5-7 денними перервами, всього 2-3 цикли. Нуклеїнат натрію стимулює синтез нуклеїнових кислот, в тому числі в імунокомпетентних клітинах, підвищуючи тим самим їх функціональну активність, стимулює фактори неспецифічної резистентності організму. Препарат призначають двотижневими циклами по 0,1 три рази на день з тижневою перервою.

Застосування піроксану показане особам, які страждають хронічним алкоголізмом. Препарат діє детоксично, зменшує прояви алкогольної абстиненції, покращує засвоєння кисню тканинами. Призначається в таблетках по 0,015 3 рази в день, двома десятиденними циклами з перервою в 7-10 днів.

Біогенні стимулятори (екстракт алое рідкий для ін'єкцій, спленін, скловидне тіло) діють стимулююче і прискорюють процеси регенерації. Призначаються у вигляді підшкірних (спленін можна зводити і внутрім'язово) ін'єкцій по 1,0 щоденно протягом 15-20 ДНІВ.

Вітаміни С, групи В та інші одночасно зі специфічним лікуванням застосовують протягом місяця. Аскорбінову кислоту призначають 0,1-0,2 г три рази на день: ін'єкції розчину тіміна-броміду 3-6 (вітамін В1) по 1 мл проводять щоденно або через день, до 20-25 ін'єкцій. Розчин піридоксину гідрохлориду (вітамін В6) - 5% по 1 мл призначають внутрім'язово. На курс 20-25 ін'єкцій щоденно. Вітамін В12 (ціанокобаламін вводять внутрім'язово) через день в дозах 100-200 мкг, на курс - 20 ін'єкцій, після двотижневої перерви курс ін'єкцій вітамінів за необхідністю можна повторити.

Калію оратат - стимулятор обмінних процесів - призначають по 0,5 три рази на день протягом 3-4 тижнів. В разі необхідності хворим на сифіліс призначають адаптогенні препарати - пантокрин, екстракт елеутерокока, левзеї, родіоли рожевої, настоянку лимонника.

XII. Специфічне, профілактичне та превентивне
лікування вагітних

При виявленні у вагітних первинного або вторинного свіжого сифілісу специфічне лікування проводиться пеніциліном по 400000 ОД через 3 години протягом 14 днів. При виявленні вторинного рецидивного або раннього прихованого сифілісу в тих же разових та Добових дозах протягом 28 днів. При встановленні пізнього прихованого сифілісу проводиться лікування трьома курсами пеніциліну по 40000000 ОД на курс, в разових дозах по 200000 ОД через 3 години, з інтервалом між курсами 7-10 днів.

Для профілактики вродженого сифілісу рекомендується дворазове серологічне дослідження вагітних в першій половині вагітності (при візиті до акушера-гінеколога для постановки на облік по вагітності) та в другій її половині (6-7 місяців, але не пізніше оформлення декретної відпустки). При отриманні у вагітної позитивних результатів КСР необхідно провести дослідження сироватки крові на РІТ та РІФ. При позитивних результатах цих тестів вагітна підлягає стаціонарному дослідженню та лікуванню у відповідності з встановленим діагнозом. При негативних результатах ГІФ та РІТ вагітна повинна знаходитись на клініко-серологічному контролі з щомісячним дослідженням КСР, РІТ, РІФ до родів, а також протягом 3 місяців після них. У виняткових випадках, при відсутності можливості дослідження РІФ, РІТ, у вагітної з різко позитивною КСР повторюють дослідження КСР та при різко позитивному їх результаті ставлять діагноз прихованого сифілісу. При повторних слабо позитивних КСР вагітна підлягяє ретельному клініко-серологічному спостереженню в динаміці для диференціації біологічно псевдопозитивних результатів КСР, обумовлених вагітністю.

Вагітні, які хворіли сифілісом в минулому, підлягають проведенню профілактичного лікуванню під час кожної вагітності до зняття з обліку. Якщо всі серологічні реакції (КСР, РІФ, РІТ) негативувались до настання вагітності, то профілактичне лікування не проводиться. Після зняття з обліку профілактичне лікування проводять при першій вагітності жінок з серорезистентністю.

Жінки, які отримали превентивне протисифілітичне лікування, профілактичному лікуванню в період вагітності не підлягають.

Профілактичне лікування вагітних проводиться за одною із таких методик.

Методика 1. Водорозчинний пеніцилін вводиться по 400000 ОД 8 разів на добу протягом 14 днів. Курсова доза - 44800000 ОД.

Методика 2. Лікування проводиться одним з дюрантних препаратів пеніциліну біциліном-1,3,5 в курсовій дозі 27000000 ОД (15 ін'єкцій по 1800000 ОД 1 раз в 3-4 дні для біциліну-3, і один раз в 5 днів для біциліну-1,5).

Перевага повинна надаватись лікуванню за методикою 1, яка проводиться в умовах стаціонару. Розчинний пеніцилін забезпечує більш високу концентрацію антибіотика в організмі матері та тканинах плоду.

При неможливості госпіталізації вагітної слід використати методику 2, тривалішою за часом. Якщо специфічне лікування почато в пізні строки вагітності, то профілактичне лікування проводять з інтервалом не більше 2 тижнів після основного. Якщо специфічне лікування проведено в ранні строки вагітності, то профілактичне лікування повинно бути почато не пізніше 6-7 місяця вагітності.

Превентивне лікування вагітних, котрі знаходились в контакті з хворими заразними формами та раннім прихованим сифілісом, проводиться у відповідності з наведеною інструкцією (див. розділ "Превентивне лікування").

При лікуванні хворих, які не переносять препаратів пеніцилінового ряду, недоцільно призначати еритроміцин, оскільки, досягаючи хорошого клінічного ефекту у матері, він недостатньо проникає через плаценту і не попереджує виникнення вродженого сифілісу у дитини. Препарати тетрациклінового ряду попереджують вроджений сифіліс, але відкладаються у кістковій тканині та зубах плоду. При виборі оптимальної тактики у відношенні вагітних, хворих сифілісом, які не переносять препарати пеніцилінового ряду, необхідно врахувати вищенаведені міркування та у відповідності з ними вирішувати питання про призначення індивідуалізованого лікування антибіотиками цефалоспоринового ряду в середньо-терапевтичних дозах.

XIII. Лікування та профілактика сифілісу у дітей

При виявленні раннього вродженого сифілісу у дитини управління (відділ) охорони здоров'я повинен провести розслідування причин виникнення, обговорити матеріали розслідування на медичній нараді.

Про кожний випадок вродженого сифілісу обласні управління охорони здоров'я повинні повідомити начальника головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування МОЗ України за такою формою:

               -----------------------------------------------
               |Описання випадку     |акт розслідування      |
               |вродженого сифілісу  |випадку вродженого     |
               |                     |сифілісу               |
               |---------------------+-----------------------|
               |Прізвище дитини      |дата                   |
               |Прізвище матері,     |Які спеціалісти брали  |
               |взяття її на облік   |участь в розслідуванні |
               |по вагітності (дата) |випадку (прізвище і    |
               |Дослідження КСР крові|фах)                   |
               |в першу та другу     |Прізвище представника  |
               |половину             |управління             |
               |Чи хворіла в минулому|охорони здоров'я       |
               |сифілісом            |Дата обговорення       |
               |Яке лікування        |випадку на медичній    |
               |одержала, якщо       |нараді                 |
               |хворіла сифілісом в  |Наказ по управлінню    |
               |минулому)            |охорони здоров'я від   |
               |                     |___ N ___ (додається)  |
               -----------------------------------------------

1. Превентивне лікування дітей. Дітям дошкільного віку превентивне лікування потрібно проводити у тих випадках, коли встановлена можливість зараження дітей при тісному побутовому контакті з хворими заразними формами сифілісу і прихованим раннім сифилісом.

Дітям до трирічного віку, виходячи із особливостей догляду за ними, превентивне лікування проводиться в обов'язковому порядку. Для дітей більш старшого віку питання про проведення лікування вирішується в індивідуальному порядку. При вирішенні показань щодо лікування дітей необхідно врахувати форму сифілісу, локалізацію висипів і ступінь контакту з дітьми хворих на сифіліс дорослих.

При виявленні сифілісу у персоналу дитячих установ потрібно провести дослідження дітей та провести КСР. Питання про проведення превентивного лікування вирішується в залежності від діагнозу та ступеня контакту хворого з дітьми. Превентивне лікування проводиться за безперервним методом з розрахунку 500000-200000 ОД на кг ваги в залежності від віку (таблиця 1).

Разові дози пеніциліну залежать від віку дітей, інтервали між ін'єкціями - 4 години. При амбулаторному лікуванні призначають дюрантні препарати пеніциліну. Біцилін вводиться дітям старше 2 років по 300000 ОД 1 раз на добу. Далі при відсутності алергії можна вводити 600000 ОД на 2 доби (по 300000 ОД в одну сідницю двомоментним способом).

Для превентивного лікування дітей в тому випадку, коли має місце непереносимість пеніциліну, можливе вживання оксациліну або біциліну, з тим же інтервалом між введенням.

Таблиця 1

Курсові та разові дози препаратів пеніциліну при
превентивному лікуванні дітей

       --------------------------------------------------------------
       |  Вік        |Розрахунок     |    Разові дози, ОД           |
       |             |курсової дози, |------------------------------|
       |             |біциліну/1 кг  | пеніцилін    | біцилін       |
       |             |ваги           |              |               |
       |-------------+---------------+--------------+---------------|
       |до року      |500000 ОД/кг   | 60000-70000  |     -         |
       |             |та не менш     |              |               |
       |             |3000000 ОД на  |              |               |
       |             |курс           |              |               |
       |-------------+---------------+--------------+---------------|
       |від 1 до 5   |400000 ОД/кг   | 70000-80000  |300000-600000  |
       |років        |               |              |               |
       |-------------+---------------+--------------+---------------|
       |6 до 10      |300000 ОД/кг   | 80000-100000 |600000-1200000 |
       |років        |               |              |               |
       |-------------+---------------+--------------+---------------|
       |від 11 до 15 |200000 ОД/кг   | 100000-150000|   1200000     |
       |років        |               |              |               |
       --------------------------------------------------------------

Для попередження алергічних реакцій до початку і в період лікування потрібно призначати антигістамінні препарати, препарати кальцію. На 2-3 день лікування і в кінці курсу провести дослідження крові на КСР. Якщо з моменту останнього контакту з хворим пройшло більш як 3 місяці, дитині потрібно провести повне дослідження. При відсутності у дитини клінічних та серологічних проявів захворювання лікування не проводиться, але дитина підлягає повторному дослідженню через 6 місяців з моменту останнього контакту з хворим. У тому випадку, коли влито кров від донорів, хворих сифілісом, дітям призначають лікування за схемою первинного серопозитивного сифілісу. По закінченні лікування діти знімаються з обліку в шкірно-венерологічних диспансерах після 3-річного нагляду.

В особливих випадках, коли має місце статевий контакт дитини з хворим сифілісом, превентивне лікування потрібно проводити, виходячи із схем превентивного лікування для дорослих, дозами антибіотиків залежно від віку дитини.

2. Профілактичне лікування дітей. Діти, народжені матерями, хворими або перехворілими сифілісом, підлягають клінічному, серологічному, рентгенологічному дослідженню в перші три місяці життя. Такому ж дослідженню підлягають діти матерів, які в період вагітності були. в тісному контакті з хворими заразними формами сифілісу, незалежно від того, проводилось чи ні цим матерям превентивне лікування. В план обстеження входять: консультація педіатра, дерматовенеролога, невропатолога, отоларинголога, окуліста, дослідження крові на КСР, РІФ, РІТ, рентгенографія кісток кінцівок. При наявності клінічних неврологічних змін показано проведення спинномозкової пункції.

Для профілактичного лікування вживається пеніцилін. При сприятливості пеніциліну призначають лікування напівсинтетичними антибіотиками (оксациліном, ампіциліном) в тих же дозах або апаратами цефалоспоринового ряду в середньо-терапевтичних дозах.

1. Діти, які народились від матерів, що перехворіли сифілісом, котрі одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності і профілактичне лікування в період вагітності, при відсутності у дітей клінічних, рентгенологічних і серологічних проявів створювання не підлягають профілактичному лікуванню, але залишаються під наглядом протягом 5 років.

2. Діти, народжені матерями, які одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності, але не одержали профілактичне лікування в період вагітності, не підлягають профілактичному лікуванню при наявності негативації КСР в матері до настання вагітності і негативних результатів серологічних реакцій у дитини. При відсутності цих умов дітям проводиться лікування із розрахунку 100000 ОД антибіотика на 1 кг маси дитини на добу (не менше 300000 ОД на добу) протягом 2-х тижнів. При обстеженні у віці після року можливе проведення профілактичного лікування одним курсом пеніциліну із розрахунку 900000 ОД на 1 кг маси на курс при добовій дозі 600000-800000 ОД.

3. Дітям, які народились від матерів, лікування яких було розпочато в період перших місяців вагітності і закінчено до пологів, при наявності у матері негативних результатів КСР, лікування проводиться з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.

4. Якщо лікування матері розпочато до і закінчено в перші місяці вагітності, а профілактичне лікування не проводилось, то при відсутності у дітей клінічних, серологічних та рентгенологічних. проявів сифілісу, дітям проводиться профілактичне лікування сифілісу з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 2-х тижнів.

5. Діти, які народились від матерів, специфічне лікування яким розпочато в другій половині вагітності, закінчено до пологів і серологічні реакції залишились у них позитивними, при відсутності у дітей клінічних та серологічних проявів сифілісу підлягають лікуванню з розрахунку добової дози антибіотика 100000 ОД на 1 кг маси дитини протягом 3-х тижнів.

6. Діти, які народились від матерів, хворих сифілісом, які одержали неповноцінне специфічне лікування, чи матерів, лікування яких було розпочато в останні місяці вагітності, при відсутності у дітей клінічних і серологічних проявів сифілісу підлягають лікуванню, яке проводиться з розрахунку 100000 ОД на 1 кг маси тіла дитини протягом 3-х тижнів.

7. Діти матерів, хворих на сифіліс, які не одержали специфічного лікування, підлягають профілактичному лікуванню за схемою раннього вродженого сифілісу, навіть при відсутності у дітей клінічних та серологічних проявів захворювання.

8. При серорезистентності у матерів, які одержали повноцінне специфічне лікування до вагітності, додаткове, а також профілактичне лікування за час вагітності, при відсутностності у дитини клінічних та серологічних ознаків сифілісу дитина лікуванню не підлягає.

9. При сумнівних результатах клінічного та серологічного дослідження дитини, народженої матір'ю, хворою на сифіліс, питання про лікування вирішується індивідуально з розрахунку даних анамнезу та обсягу проведеного лікування матері, віку дитини.

3. Лікування дітей, хворих раннім вродженим сифілісом.

1. Лікування дітей, хворих маніфестним та прихованим сифілісом, проводиться за безперервним методом з розрахунку добової дози антибіотика 100000-75000-50000 ОД на 1 кг маси тіла дитини в залежності від віку протягом 1 місяця (Табл. 2).

Таблиця 2

Разові та добові дози пеніциліну при лікуванні дітей,
хворих раннім вродженим сифілісом

       --------------------------------------------------------------
       |Вік        |Розрахунок добової |Разова доза (ОД)            |
       |           |дози на 1 кг маси  |та порядок введення         |
       |           |      тіла         |                            |
       |-----------+-------------------+----------------------------|
       |до 6 міс.  |  100000 ОД/кг     |ін'єкції проводяться через  |
       |           |                   |4 години в дозі від 50000   |
       |           |                   |до 100000                   |
       |-----------+-------------------+----------------------------|
       |від 6 міс. |  75000 ОД/кг      |в дозі від 100000 до 150000 |
       |до 1 року  |                   |                            |
       |-----------+-------------------+----------------------------|
       |від 1 року |  50000 ОД/кг      |в дозі від 100000 до 200000 |
       |до 2 років |                   |                            |
       --------------------------------------------------------------

Одночасно з антибіотиками хворим призначають ністатин та антигістамінні препарати.

2. Можливе проведення лікування трьома курсами пеніциліну з інтервалами між курсами 2 тижні.

Таблиця 3

Дози пеніциліну при лікуванні дітей, хворих раннім
вродженим сифілісом за трьохкурсовим методом

       --------------------------------------------------------------
       |Вік       |Розрахунок курсової|       Разова доза (ОД) і    |
       |          |дози на 1 кг маси  |       порядок вживання      |
       |          |тіла               |                             |
       |----------+-------------------+-----------------------------|
       |до 6 міс. |  1000000 ОД/кг    |ін'єкції проводяться через 4 |
       |          |                   |години в дозі 50000-75000    |
       |----------+-------------------+-----------------------------|
       |від 6 міс.|                   |                             |
       |до 1 року |  800000 ОД/кг     |     в дозі 50000-100000     |
       |----------+-------------------+-----------------------------|
       |від 1 року|                   |                             |
       |до 2 років|  600000 ОД/кг     |     в дозі 100000-150000    |
       --------------------------------------------------------------

3. Ослабленим дітям, хворим маніфестним сифілісом, для зниження інтенсивності реакції загострення в першу добу лікування антибіотиком призначають в разовій дозі 5000 ОД, а потім вводиться повна разова доза.

4. При відсутності у дитини вираженої тенденції до зниження ступеня позитивності серологічних реакцій через 6 місяців призначається курс лікування одним із препаратів вісмуту, який вводиться через день в разових дозах, вказаних у таблиці 4:

Таблиця 4. Разові та курсові дози препаратів вісмуту при
лікуванні дітей, хворих вродженим сифілісом

    ---------------------------------------------------------------------
    |Вік         | бійохінол, мл   |бісмоверол, мл   |пентабісмол, мл   |
    |            |-----------------+-----------------+------------------|
    |            |      доза       |    доза         |     доза         |
    |            |-----------------+-----------------+------------------|
    |            |разова |курсова  |разова |курсова  |разова |курсова   |
    |------------+-------+---------+-------+---------+-------+----------|
    |від 6 міс.  |       |         |       |         |       |          |
    |до 1 року   |0,5-0,8|8,0-10,0 |0,1-0,3|  4,0    |0,5-1,0| 10,0     |
    |від 1 року  |       |         |       |         |       |          |
    |до 3 років  |0,5-1,0|12,0-15,0|0,2-0,4|4,0-4,8  |0,8-1,0|10,0-15,0 |
    |від 3 років |       |         |       |         |       |          |
    |до 5 років  |1,0-1,5|15,5-20,0|0,4-0,6|6,0-8,0  |1,0-2,0|15,0-20,0 |
    |від 5 років |       |         |       |         |       |          |
    |до 10 років |1,0-2,0|20,0-25,0|0,4-0,8|8,0-10,0 |1,0-2,0|20,0-25,0 |
    |від 10 років|       |         |       |         |       |          |
    |до 15 років |1,0-2,0|25,0-30,0|0,6-0,8|10,0-12,0|1,0-2,0|25,0-30,0 |
    ---------------------------------------------------------------------

При наявності показань лікування проводиться разом з загальнозміцнюючою та імуномодулюючою терапією: метилурацилом, пентоксилом, пірогенними препаратами, вітамінами (С, В6, В5, В12, РР), ферментними препаратами (абомін, панзинорм).

4. Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом. Лікування дітей, хворих пізнім вродженим сифілісом, проводиться 4 курсами пеніциліну разом з препаратами вісмуту та загальнозміцнюючою терапії. Лікування починають з внутрім'язових ін'єкцій бійохінолу 2 рази на тиждень в разовій дозі залежно від віку. При одержанні 1/4 частини курсової дози бійохінолу ін'єкції його переривають та приступають до пеніциліну по 100000 ОД через 4 години до досягнення курсової дози, після чого поновлюють ін'єкції бійохінолу до загальновікової дози (Табл 4).

Разові та добові дози антибіотиків

1. Дітям, у віці від 2 років до 5 років - 4000000 ОД на 1 кг маси тіла (на кожен курс). Добова доза - 300000-360000 ОД при шестиразовому введенні.

2. Дітям, у віці від 5 років до 10 років - 300000 ОД на 1 кг маси, але не менше 10000000 ОД на курс. Добова доза 360000-420000 ОД.

3. Дітям від 10 до 15 років - 200000 ОД пеніциліну на 1 кг маси, але не менш як 1200000 ОД на курс. Добова доза 420000-480000.

Проміжки між курсами у дітей всіх вікових груп 2-3 тижні. В першу добу лікування рекомендується пеніцилін вводити по 10000 ОД кожні 4 години, потім вводиться повна доза.

2, 3, 4 курси лікування проводяться в тих же дозах, але паралельно антибіотиком та препаратом вісмуту. Проміжок між курсами 1-1,5 місяці. При непереносимості пеніциліну лікування дітей, хворих вродженим сифілісом, проводиться напівсинтетичними антибіотиками (оксацилін, ампіцилін) в тих же дозах.

Лікування набутого сифілісу у дітей.

Лікування проводиться пеніциліном або його дюрантними препаратами. При непереносимості препаратів пеніциліну (анамнез, наявність алергічних захворювань) проводиться лікування напівсинтетичними антибіотиками в тих же дозах.

При ранніх стадіях сифілісу лікування проводиться за безперервною методикою з розрахунку антибіотика залежно від віку та маси тіла (Табл 5). Лікування проводиться на фоні загальнозміцнюючої та десенсибілізуючої терапії. З другого тижня визначають ністатин (у віковій дозі).

Таблиця 5

   -----------------------------------------------------------------------
   |         Добові та курсові дози пеніциліну при лікуванні             |
   |                    набутого сифілісу у дітей                        |
   |---------------------------------------------------------------------|
   |  Вік        |            Діагноз                   |                |
   |             |--------------------------------------|                |
   |             |сифіліс первинний |сифіліс вторинний  |                |
   |             |серопозитивний,   |рецидивний,        | Добова доза,   |
   |             |вторинний свіжий  |прихований ранній  |      ОД        |
   |             |--------------------------------------|                |
   |             |доза пеніциліну на 1 кг маси (на курс)|                |
   |-------------+--------------------------------------+----------------|
   |до 6 міс.    |    2500000 ОД    |   4000000 ОД      |    600000      |
   |від 6 міс.   |                  |                   |                |
   |до 1 року    |    2000000 ОД    |   3200000 ОД      | 600000-900000  |
   |від 1 року   |                  |                   |                |
   |до 5 років   |    1500000 ОД    |   2400000 ОД      | 900000-1200000 |
   |від 5 років  |                  |                   |                |
   |до 10 років  |    1500000 ОД    |   2400000 ОД      |1200000-1800000 |
   |від 10 років |                  |                   |                |
   |до 15 років  |    1000000 ОД    |   1600000 ОД      |1500000-2400000 |
   -----------------------------------------------------------------------

XIV. Клініко-серологічний контроль після закінчення
лікування

Дорослі і діти, які отримали превентивне лікування після статевого або тісного побутового контакту з хворим ранньою стадією сіфілісу, підлягають клініко-серологічному контролю протягом 6 місяців після лікування. Клініко-серологічний контроль проводять один раз в три місяці.

Хворі первинним серонегативним сифілісом підлягають щоквартальному клініко-серологічному контролю протягом одного року.

Хворі первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом, а також особи, які отримали превентивне лікування в зв'язку з переливанням крові від хворого сифілісом, підлягають клініко-серологічному контролю протягом трьох років. Клініко-серологічний контроль проводять 1 раз в квартал на протязі двох років, протягом третього року спостереження - 1 раз в шість місяців.

Для хворих вторинним рецидивним, третинним, прихованим раннім, пізнім, нез'ясованим), вісцеральним і нейросифілісом передбачено диспансерний нагляд протягом 5 років, клініко-серологічний контроль проводять щоквартально протягом 2 років, протягом третього року - 1 раз в 6 місяців і протягом наступних двох років - 1 раз на рік.

Діти, які отримали профілактичне або специфічне лікування в зв'язку з раннім і пізнім вродженим сифілісом, підлягають клініко-серологічному нагляду протягом 5 років. Протягом перших двох років КСР обстежують 1 раз в 3 місяці, в подальшому - 1 раз в 6 місяців. Діти, які не підлягали профілактичному лікуванню, також повинні знаходитись на клініко-серологічному контролі протягом 5 років.

Дітям, які отримали лікування в зв'язку з набутим сифілісом, клініко-серологічне дослідження проводиться, як і дорослим. При виникненні клінічного або серологічного рецидиву хворі підлягають дослідженню у терапевта (з рентгенографією органів грудної клітини), невропатолога, окуліста, отоларинголога: рекомендовано провести спинномозкову пункцію. Лікування проводиться в обсязі, передбаченому для вторинного рецидивного сифілісу за одною із методик з призначенням неспецифічних засобів.

Серорезистентність після закінчення лікування хворих з ранніми стадіями сифілісу встановлюють у тих випадках, коли протягом року після закінчення терапії РСК з трепонемним і кардіоліпіновим антигенами залишаються позитивними без тенденції до зниження титру реагінів. У цих випадках призначають додаткове лікування. Якщо через рік після повноцінного лікування негативація РСК не настала, але відзначається зниження титру реагінів (не менш в 4 рази) або зниження ступеня позитивності РСК від різко позитивної до слабо позитивної, то ці випадки розглядають як довільну негативацію серореакцій, і нагляд продовжують ще 6 місяців. Якщо протягом цього часу негативація КСР не настає, проводять додаткове лікування.

При повільній негативації КСР і серорезистентності у дітей витання про тривалість клініко-серологічного контролю і необхідність проведення додаткового лікування вирішується індивідуально.

Додаткове лікування проводиться одним курсом пеніциліну у великих дозах у комплексі з імуномодуляторами. Бензилпеніцилін зживають внутрім'язово у дозі 1000000 ОД 6 разів на добу протягом 28 днів паралельно з призначенням неспецифічних засобів. Доцільне зівання 1-2 курсів вісмутових препаратів, якщо раніше вони не вживались і при відсутності протипоказань. При непереносимості пеніциліну додаткове лікування проводиться антибіотиками резерву.

При відсутності ефекту від додаткового лікування повторно додаткове лікування не призначають. Строк клініко-серологічного контролю рахується від моменту закінчення основного лікування.

При зберіганні позитивних КСР після повноцінного лікування пізніх форм сифілісу питання про серорезистентність не ставиться і додаткове лікування не проводиться.

РІТ і РІФ досліджують у хворих усіма формами сифілісу через 6 місяців після закінчення лікування і потім щорічно до зняття з обліку.

XV. Зняття з обліку

Після закінчення клініко-серологічного нагляду хворі усіма формами сифілісу підлягають повному клінічному (огляд терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога), рентгенологічному Дослідженню. Оскільки результати такого дослідження можуть бути правильно оцінені тільки порівняно з даними, отриманими при початковому діагнозі, стаціонар, направляючи хворого у шкірно-венерологічний диспансер, повинен включити у витяг з історії хвороби висновок суміжних фахівців.

Лікворологічне дослідження при знятті з обліку проводиться хворим, лікування яких було почато в зв'язку з раннім і пізнім нейросифілісом; особам, у яких в процесі клініко-серологічного контролю виявились якісь клінічні прояви специфічного ураження нервової системи: особам з серологічною резистентністю, яка зберігається до кінця строку клініко-серологічного дослідження.

При знятті з обліку дітей, які отримали лікування в зв'язку з вродженим і набутим сифілісом, рекомендується дослідження в стаціонарннх умовах, включаючи консультації педіатра, отоларинголога, невропатолога, окуліста, рентгенограми трубчатих кісток (при наявності в анамнезі кісткової патології), постановку КСР, РІТ, РІФ.

1. Як критерії вилікування враховуються:

а) якість проведеного лікування і його відповідність діючим інструкціям;

б) дані клінічного (шкірний покрив, слизові, внутрішні органи) і рентгенологічного дослідження;

в) результати лабораторного (серологічного і при показаннях лікворогічного) дослідження.

2. Особи, які отримали превентивне лікування, знімаються з обліку через 6 місяців диспансерного нагляду.

3. Хворі, які отримали повноцінне лікування з приводу первинного серонегативного сифілісу, підлягають зняттю з обліку після диспансерного нагляду на протязі 1 року.

4. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з первинним серопозитивним і вторинним свіжим сифілісом, а також особи, які стримали превентивне лікування в зв'язку з переливанням крові хворого сифілісом, знімаються з обліку після 3 років диспансерного нагляду.

5. Хворі, які отримали повноцінне лікування в зв'язку з вторинним рецидивним і прихованим (раннім, пізнім, нез'ясованим) сифілісом підлягають зняттю з обліку після 5 років диспансерного нагляду.

При стійкій, підтвердженій повторними дослідженнями з інтервалом не менше 3 місяців негативації КСР, РІТ, ГІФ на протязі перших двох років клініко-серологічного контролю хворі з вторинним рецидивним і раннім прихованим сифілісом можуть бути зняті з обліку через 3 роки диспансерного нагляду.

6. Хворі, які почали лікування в третинному періоді, знімаються з обліку після повноцінного лікування і 5 подальших років диспансерного нагляду.

7. Хворі вісцеральним і нейросифілісом знімаються з обліку після повноцінного лікування і подальшого нагляду протягом 5-ти років. Особи з серорезистентністю знімаються з обліку після повноцінного лікування (основного) через 10 років.

8. До роботи в дитячих закладах, підприємствах громадського харчування хворі сифілісом можуть бути допущені після виписки з стаціонару за умови акуратного подальшого лікування і нагляду в шкірно-венерологічному диспансері.

9. Діти, які отримали лікування з приводу побутового сифілісу, допускаються в дитячі заклади після виписки із стаціонару, умови акуратного подальшого нагляду.

XII. Суспільна профілактика венеричних хвороб

Профілактична робота спрямована на боротьбу з розповсюдженням венеричних хвороб. Система включає в себе лікувально-діагностичні, диспансерні, протиепідемічні, юридичні, в тому числі законодавчі, заходи, які розробляються, реалізуються у відповідності з діючими установами, наказами, інструкціями та законодавством України.

Обов'язковий облік хворих венеричними хворобами, госпіталізація протягом 24 годин з часу встановлення діагнозу хворим раннім сифілісом з симптомами і раннім прихованим сифілісом у венерологічні стаціонари диспансерів, профільних лікарень, відділень районних лікарень; дослідження всіх осіб, які були в статевому та побутовому контактах з хворими на сифіліс, в тому числі членів його сім'ї; безкоштовне лікування всіх хворих на сифіліс; використання єдиних методів діагностики та схем терапії хворих на сифіліс, при наявності показань - контактних з хворими осіб; примусове обстеження та лікування осіб, яким такі заходи показані і які ухиляються від добровільного дослідження; контрольний нагляд за пацієнтами після закінчення лікування до зняття їх з обліку, збереження лікарської таємниці; покарання за дії, які сприяють розповсюдженню венеричної інфекції хворими, які стають про своє захворювання пропаганда санітарно-гігієнічних знань профілактики венеричних хвороб, участь у боротьбі з розповсюдженням венеричних хвороб інших зацікавлених відомств та організацій.

З метою охорони здоров'я населення, попередження трансфузійного і вродженого сифілісу, раннього виявлення хворих профілактичному обстеженню на сифіліс підлягають донори, вагітні, хворі соматичних стаціонарів для дорослих, працівники дитячих складів, харчових підприємств, автопарків та деяких інших закладів. Порядок, методика обстеження, перелік контингенту регламентується спеціальною інструкцією Міністерства охорони здоров'я України.

На місцях обов'язковому серологічному обстеженню підлягають групи ризику, в тому числі особи легкої поведінки, особи, що зловживають алкоголем, особи, які ведуть аморальний спосіб життя. При необхідності проводяться цільові медичні обстеження окремих контингентів населення.

XVII. Особиста профілактика венеричних хвороб

Особиста профілактика венеричних хвороб у чоловіків та жінок може бути проведена як в пунктах індивідуальної профілактики, так і самостійно особою при небезпеці зараження венеричним захворюванням внаслідок випадкового статевого зв'язку. В останньому випадку аутопрофілактика проводиться з допомогою індивідуальних, портативних (кишенькових) профілактичних засобів, згідно з інструкцією, що додається. Профілактична допомога може бути надана також цілодобово у шкірно-венерологічному диспансері, що має стаціонар.

Методика надання профілактичної допомоги чоловікам.

1. Відвідувач миє руки,, випускає сечу, потім ретельно обмиває теплою водою з калійним милом статеві органи, промежину, стегна.

2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають ватним тампоном, змоченим у розчині сулеми 1:1000.

3. В уретру з допомогою очної піпетки вводять 6-8 крапель 2-3% водного розчину протарголу, при цьому легко масажуючи зовнішній отвір уретри. Після введення розчину відвідувачу рекомендується затримати сечу протягом 2-3 годин.

4. Відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендується якомога скоріше замінити.

5. При наявності на пункті індивідуальної профілактики 0,05% водяного розчину хлоргексидіну її проводять таким чином:

а) відвідувач випускає сечу, ретельно миє руки, потім зовнішні статеві органи, лобок, стегна, промежину відмиває теплою водою з милом;

б) після обсушування серветкою ті ж місця протирають тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;

в) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 6-8 краплин цього розчину, набираючи його з стерильного скляного посуду. Після впускання розчину в уретру відвідувачу рекомендують затримати сечу протягом 2-3 годин;

г) відвідувачу видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують змінити.

Метод надання профілактичної допомоги жінкам.

1. Відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім обмиває з калійним милом статеві органи, стегна, промежину.

2. Після обсушування серветкою ті ж місця протирають вологим тампоном, насиченим розчином сулеми 1:1000.

3. Проводять спринцування піхви розчином перманганату калію 1:1000 з подальшим введенням в уретру за допомогою очної піпетки 10 краплин 2% розчину азотнокислого срібла і змазуванням шийки матки і слизової піхви 2% розчином.

4. Відвідувачці видають стерильну марлеву серветку для захисту статевих органів від забрудненої білизни, яку рекомендують замінити.

5. Якщо на пунктах профілактики є водний розчин 0,05% хлоргексидіну біглюконату, профілактика проводиться таким чином:

а) відвідувачка випускає сечу, миє руки, а потім зовнішні статеві органи, стегна, лобок, промежину миє теплою водою з милом;

б) після обсушування серветкою ті ж місця ретельно протирають тампоном, насиченим розчином хлоргексидіну біглюконату;

в) з кружки Есмарха проводять промивання піхви розчином хлоргексидіну біглюконату, для чого використовують 150-200 мл рідини;

г) в уретру за допомогою очної піпетки вводять 3-10 краплин того ж розчину.

Начальник головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 3
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Положення
про обласний шкірно-венерологічний диспансер

Обласний шкірно-венерологічний диспансер є центральною установою по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у масштабі власті і.підпорядковується відділу (управлінню) охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

1. Обласні шкірно-венерологічні диспансери створюються у всіх обласних центрах України, Республіки Крим, м.Києві, м.Севастополі, які прирівнюються до обласних центрів.

2. Обласний шкірно-венерологічний диспансер:

2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат, необхідну матеріальну базу.

2.2. Керівником диспансеру призначається лікар-фахівець-дерматовенеролог, як правило, вищої кваліфікації, що має досвід керівної роботи.

2.3. Диспансер має у своєму розпорядженні приміщення з відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою, транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.

2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу охорони здоров'я.

2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна відповідати будівельним та санітарним нормам і правилам.

3. Обласний шкірно-венерологічний диспансер повинен мати стаціонар, поліклінічне відділення.

3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і венерологічне відділення.

3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети); самостійну реєстратуру, статистичний кабінет.

3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичне відділення, а також лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні, серологічні, гістологічні дослідження.

4. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України наказами, інструкціями МОЗ України, інструкціями відділу (управління) охорони здоров'я обласної державної адміністрації та цим положенням.

5. Обласний шкірно-венерологічний диспансер здійснює роботу у такому напрямку:

5.1. Організує і надає кваліфіковану допомогу населенню при шкірно-венеричних захворюваннях.

5.2. Здійснює заходи щодо забезпечення допомоги хворим заразними формами сифілісу, гонореєю та шкірними хворобами.

5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань, залучає до догляду сім'ї захворілих та контролює якість лікування хворих, виявлених у результаті цих оглядів.

5.4. Здійснює зв'язок з периферійними диспансерами з питань виявлення джерел інфекцій та обстеження хворих, які потребують лікування.

5.5. Веде спеціальний облік хворих венеричними та шкірними хворобами.

5.6. Проводить з Центром здоров'я санітарно-освітню роботу з питань профілактики шкірно-венерологічних захворювань серед населення.

5.7. Забезпечує методичне керівництво лікарями-дерматовенерологами, котрі працюють в жіночих консультаціях, дитячих лікувально-профілактичних установах з питань боротьби з уродженим сифілісом, гонореєю, трихомоніазом, заразними шкірними хворобами.

5.8. Відряджає своїх кваліфікованих працівників у периферійні шкірно-венерологічні установи для консультацій та організації за ходів боротьби з шкірними та венеричними хворобами. В окремих випадках при необхідності організує венерологічні загони, як із числа своїх, так із залученням працівників інших шкірно-венерологічних установ, здійснює методичне керівництво діяльністю цих загонів.

5.9. Проводить періодичну перевірку роботи районних та міських шкірно-венерологічних установ та інструктує медичний персонал з методики диспансерної роботи та лікування хворих на венеричні та шкірні хвороби.

5.10. Разом з санітарно-епідеміологічними установами, здоровпунктами та поліклінічними відділеннями лікарень організує боротьбу з гноячковими захворюваннями шкіри та професійними дерматозами.

5.11. Підвищує кваліфікацію лікарських та середніх медичних працівників шляхом організації короткочасних курсів, навчання на місцях, поширює методичні рекомендації тощо.

5.12. Проводить наради та конференції лікарів-дерматологів та венерологів а питань лікування шкірних і венеричних хворих, найбільш ефективних методів диспансерної роботи.

5.13. Веде науково-практичну роботу з проблем дерматовенерології.

5.14. Здійснює методично-консультативну допомогу обласному органу охорони здоров'я з питань планування мережі шкірно-венерологічних закладів, організації їх роботи, підготовки кадрів.

5.15. Обласний шкірно-венерологічний диспансер у відповідності з діючим положенням може бути учбовою базою медичного інституту, інституту удосконалення лікарів.

5.16. Забезпечує рентгенодіагностику та рентгенотерапію відповідним групам шкірно-венеричних хворих.

5.17. Забезпечує спеціальні види лабораторної діагностики вірних та венеричних хворих.

5.18. Розробляє і пропонує для затвердження обласному управлінню охорони здоров'я і обласному управлінню внутрішніх справ спільні заходи профілактики поширення-венеричних захворювань.

5.19. Обласний шкірно-венерологічний диспансер веде документацію та подає звіти за формою і в термін, затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

5.20. Обласний шкірно-венерологічний диспансер користується правами юридичної особи, має відповідні печатки.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги та медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 4
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Положення
про міський шкірно-венерологічний диспансер

Міський шкірно-венерологічний диспансер є медичною установою по боротьбі з шкірно-венерологічними захворюваннями у масштабі міста і підпорядковується відділу (управлінню) охорони здоров'я міської державної адміністрації.

1. Міський шкірно-венерологічний диспансер створюється у всіх містах України, Республіки Крим.

2. Міський шкірно-венерологічний диспансер:

2.1. Є самостійною установою, яка має свій штат та необхідну матеріальну базу.

2.4. Диспансер знаходиться на бюджеті відповідного органу охорони здоров'я.

2.5. Площа відділень диспансеру, їх приміщень повинна від повідати будівельним та санітарним нормам і правилам.

3. Міський шкірно-венерологічний диспансер повинен мати стаціонар, поліклінічне відділення.

3.1. В стаціонарі повинні бути дерматологічне і венерологічне відділення.

3.2. Поліклінічне відділення повинне мати дерматологічне відділення (кабінети); венерологічне відділення з відокремленими прийомами для чоловіків, жінок та дітей (кабінети), постійну реєстратуру; статистичний кабінет.

3.3. Диспансер повинен мати фізіотерапевтичний кабінет, лабораторію, в якій належить проводити клінічні, біохімічні, урологічні (при відсутності ЦСЛ), імунологічні дослідження.

4. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України, наказами, інструкціями МОЗ України та наказами відповідного органу охорони здоров'я.

5. Міський шкірно-венерологічний диспансер веде роботу в таких напрямах:

5.1. Здійснює кваліфіковану допомогу населенню при шкірно-венеричних захворюваннях.

5.2. Встановлює зв'язок з іншими диспансерами з метою спостереження за хворими на венеричні хвороби.

5.3. Виявляє джерела венеричних та заразних захворювань шкіри, залучає до оглядів членів сімей захворілих та контролює якість лікування хворих, виявлених у результаті оглядів.

5.4. Веде систематичний контроль за оглядом і якістю лікування хворих венеричними та заразними шкірними захворюваннями.

5.5. Веде спеціальний облік згідно з затвердженими формами та відпрацьовує статистичні матеріали.

5.6. Розробляє і пропонує для затвердження міському управлінню охорони здоров'я і міському управлінню внутрішніх справ спільні заходи профілактики поширення венеричних захворювань.

5.7. Проводить разом з Центром здоров'я масову санітарно-освітню роботу з питань профілактики та лікування шкірно-венеричних хвороб серед населення як у диспансері, так і зовні.

5.8. Встановлює зв'язок з акушерсько-гінекологічними кабінетами з метою постійного інструктажу у справі виявлення та лікування венеричних хворих.

5.9. Разом з санітарно-епідеміологічними установами, здоровпунктами заводів та поліклінічним відділом диспансеру бере участь у боротьбі з гноячковими захворюваннями шкіри та професійними дерматозами.

5.10. Проводить регулярно науково-практичні конференції дерматовенерології та диспансерній методиці роботи з дерматовенерологами, акушер-гінекологами, урологами та інш.

5.11. Має право організації відділень та кабінетів анонімного обстеження та амбулаторного лікування хворих на венеричні і шкірні хвороби.

5.12. На базі диспансеру організується денний стаціонар для хворих на шкірні хвороби, а також відділення денного гребування хворих на венеричні хвороби.

5.13. Міський шкірно-венерологічний диспансер у відповідності з діючим положенням може бути базою медичного інституту, інституту удосконалення лікарів.

5.14. Диспансер веде документацію та подає звіти за формою в термін затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

5.15. Міський шкірно-венерологічний диспансер користується правами юридичної особи, має відповідні печатки.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 5
наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 від 207

Положення
про районний (міжрайонний) шкірно-венерологічний
диспансер

1. Районний (міжрайонний) шкірно-венерологічний диспансер входить до структури центральної районної лікарні та підпорядковується головному лікарю.

2. Керівництво лікарні несе повну відповідальність за створення необхідних умов праці шкірно-венерологічного диспансеру, у т.ч. укомплектування медичними кадрами, матеріально-технічне обладнання, господарське забезпечення тощо.

3. Районний шкірно-венерологічний диспансер веде роботу, керуючись законодавством України, наказами та інструкціями МОЗ України, цим положенням, а також наказами лікувально-профілактичного закладу, якому підпорядковується.

4. Районний шкірно-венерологічний диспансер здійснює роботу у такому напрямку:

4.1. Проводить лікування венеричних та шкірних хвороб.

4.2. В обов'язковому випадку госпіталізує хворих заразними формами сифілісу (сифіліс I та II свіжий, сифіліс II рецидивний, сифіліс уроджений ранній) та вживає заходи до госпіталізації хворих ускладненою гонореєю та хворих на шкірні хвороби, які підлягають госпіталізації.

4.3. Виявляє джерела зараження венеричними та заразними шкірними хворобами, залучає до лікування виявлених хворих, проводить огляди сімей хворих та контроль за акуратним з'явленням хворих на лікування.

4.4. Веде облік хворих венеричними та заразними шкірними захворюванням і відповідно до статистичних форм. У випадку виявлення хворих зі свіжими формами сифілісу, росту заразних хвороб шкіри, негайно направляє повідомлення до обласного шкірно-венерологічного диспансеру (безвідносно до календарних строків представлення звітів).

4.5. Проводить швидкі лікарняні огляди окремих груп організованого населення з вжиттям заходів з ліквідації вогнищ захворюваності.

4.6. Організує силами своїх працівників та медичних працівників установ, які обслуговують дітей та підлітків, систематичне спостереження за станом захворюваності шкірними хворобами, з своєчасним проведенням заходів по ліквідації цих захворювань.

4.7. Проводить систематичну санітарно-освітню роботу по боротьбі з венеричними та шкірними хворобами серед населення з використанням усіх можливих методів та форм (бесіди, лекції, стінгазети, виставки, кіно, радіо).

4.3. Розробляє загальний план роботи по боротьбі з венеричними та шкірними хворобами у районі, передбачає у цьому плані практичну роль та участь кожної медичної дільниці, що обслуговує дітей та підлітків, пологове відділення ЦРЛ. План подається в орг. відділ ЦРЛ та обласний шкірно-венерологічний диспансер.

4.9. Надає сільським медичним дільницям та іншим установам допомогу в організації лікування та диспансерного обслуговування хворих шкірними та венеричними захворюваннями.

4.10. Організує виїзди лікарів на медичні дільниці для обстеження роботи по боротьбі з венеричними та шкірними захворюваннями, проводить консультацію хворих, а також перевіряє правильність ведення обліку шкірних та венеричних захворювань.

4.11. Надає консультативну та лікувальну допомогу хворим з шкірними та венеричними захворюваннями, що направлені медичними дільницями.

4.12. Установлює практичний зв'язок з усіма, медичними дільницями з питань виявлення джерел зараження, обстеження сімей хворих та контролює якість лікування.

4.13. Контролює обстеження у жіночих консультаціях гінекологічних хворих з метою виявлення та залучення до лікування жінок, хворих на сифіліс, гонорею, трихомоніаз.

4.14. Контролює діяльність урологічних кабінетів по виявленню венеричних хвороб.

4.15. Організує за допомогою жіночих та дитячих консультацій, медичних працівників пологових відділень роботу по профілактиці уродженого сифілісу з проведенням масової васерманізації вагітних (у першій та другій половині вагітності).

4.16. Організує при сприянні органів охорони здоров'я та обласного шкірно-венерологічного диспансеру систематичне проведення серологічним (бактеріоскопічних) досліджень у районній лабораторії та необхідних консультацій фахівців.

4.17. Організує масову санітарно-освітню роботу з профілактики шкірних та венеричних хвороб з залученням усіх медичних працівників району забезпечення їх спеціальними методичними вказівками.

4.18. Організує підвищення кваліфікації дільничних медичних працівників шляхом короткочасного практичного стажування їх у диспансері. Організує при сприянні органів охорони здоров'я, головного лікаря ЦРЛ короткочасні курси для середнього медичного персоналу.

4.19. Вирішує в органах охорони здоров'я питання про направлення дільничних медичних працівників на курси стажування з дерматології та венерології.

4.20. Веде документацію та подає звіти за формою і в термін, затверджений Міністерством охорони здоров'я України.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 6
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Положення
про головного спеціаліста області по
дерматовенерології

1. Головним обласним спеціалістом призначається висококваліфікований лікар-дерматовенеролог, як правило, головний лікар обласного шкірно-венерологічного диспансеру.

2. Головний обласний спеціаліст призначається органом охорони здоров'я обласної державної адміністрації і підпорядковується обласному відділу охорони здоров'я.

3. Головний дерматовенеролог області має такі завдання, як розробка та проведення заходів, спрямованих на профілактику шкірно-венерологічних захворювань; впровадження у практику лікувально-профілактичних закладів нових методів діагностики та лікування хворих з метою зміцнення здоров'я населення, зниження захворюваності, у тому числі з тим часовою втратою працездатності, інвалідності та смертності населення.

У своїй роботі він керується цим положенням, наказами та вказівками органів охорони здоров'я та іншими нормативними актами.

4. Функції головного дерматовенеролога області:

- консультує головних лікарів підлеглих обласному диспансеру закладів з питань проведення організаційних заходів по боротьбі з венеричними хворобами з метою адекватності їх застосування;

- поквартальне оцінює за статистичними формами ефективність роботи дерматовенерологічної служби, її профілактичного і лікувального напрямку;

- готує документи та звіти для органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації;

- відповідає за складання і своєчасне подання заявок на ліки, реактиви та створення необхідних запасів у підлеглих йому закладах дерматовенерологічної служби;

- своєчасно інформує орган охорони здоров'я обласної державної адміністрації про складні епідемічні ситуації, надзвичайні випадки, порушення стосовно дерматовенерологічної служби;

- консультує хворих, направлених районними, міськими закладами;

- розглядає скарги і звертання хворих з питань надання дерматовенерологічної допомоги;

- аналізує фактичний матеріал і використовує його для визначення необхідних заходів боротьби з венеричними та шкірними хворобами;

- оцінює методи роботи, спрямовані на запобігання розповсюдженню венеричних хвороб та їх ускладнень, пропонує і впроваджує нові заходи та передовий досвід;

- вивчає стан і якість медичної допомоги по дерматовенерології, шляхом періодичної особистої перевірки лікувально-профілактичних закладів.

5. Головному дерматовенерологу надається право:

- вжиття заходів адміністративного впливу до медичних працівників, котрі припустили помилки в якості і своєчасності лікування та обстеження хворих, порушили законність;

- визначати кратність і періодичність обстеження окремих контингентів населення на виявлення венеричних захворювань, виходячи з наявної у регіоні епідеміологічної ситуації та затверджувати на рівні органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації за погодженням з профспілками відповідні інструкції про порядок профілактичних оглядів; - проводити перевірку лікувально-профілактичних закладів по дерматовенерології та виносити пропозиції з покращання їх роботи;

- подавати на розгляд керівництва МОЗ України, органу охорони здоров'я обласної державної адміністрації пропозиції, спрямовані на покращання організації і підвищення рівня спеціалізованої медичної допомоги роботи лікувально-профілактичних закладів;

- за погодженням з органом охорони здоров'я обласної державної адаптації здійснювати перестановку кадрів у підлеглих закладах та призначати керівників цих закладів.

6. Головний дерматовенеролог систематично удосконалює свої знання, стиль, форми та методи роботи.

7. Головний спеціаліст атестується в центральній атестаційній комісії при МОЗ України.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 7
до наказу МОЗ України
від 30.12.92 N 207

Положення
про кабінет анонімного обстеження і лікування хворих
на шкірні та венеричні хвороби

1. Кабінет анонімного обстеження і лікування організується в штаті обласного або міського шкірно-венерологічного диспансеру.

2. Організація кабінету анонімного обстеження і лікування провадиться наказом відповідного (територіального) органу охорони здоров'я за погодженням з головним дерматовенерологом області м. Києва, м. Севастополя, Республіки Крим).

3. Територіально кабінет анонімного обстеження і лікування може розмішуватись в приміщенні дерматовенерологічного закладу або в окремому приміщенні, яке відповідає санітарним вимогам лікувальних закладів.

4. У своїй діяльності кабінет анонімного обстеження і лікування підпорядкований шкірно-венерологічному диспансеру, в штаті якого організований.

5. Кабінет анонімного обстеження і лікування в своїй роботі керується даним положенням, наказами та інструкціями МОЗ України, територіального органу охорони здоров'я, шкірно-венерологічного диспансеру.

6. До роботи в кабінеті анонімного обстеження і лікування залучаються фахівці (лікарі, лаборанти та середні медичні працівники), кваліфікація яких задовольняє вимоги щодо обстеження і лікування венеричних захворювань, їх лабораторної діагностики в повному обсязі, та на сучасному рівні.

7. До структури кабінету анонімного обстеження і лікування входять:

7.1. Каса;

7.2. Кабінет лікаря (один або кілька в залежності від обсягу роботи);

7.3. Маніпуляційний кабінет;

7.4. Фізіотерапевтичний, сексологічний та інші кабінети в залежності від обсягу роботи;

7.5. Лабораторія (у випадку її відсутності повинен бути договір про проведення лабораторного дослідження в лабораторії диспансеру та затверджений головним лікарем диспансеру порядок направлення матеріалу на дослідження і отримання результатів).

8. Робота кабінету анонімного обстеження і лікування організується, як правило, на госпрозрахункових засадах, якщо з цього приводу немає іншого розпорядження територіального органу охорони здоров'я.

9. Обсяг діагностичних досліджень в кабінетах анонімного обмеження і лікування хворих на шкірні та венеричні хвороби:

- діагностика СНІДу;

- діагностика сифілісу;

- діагностика гонореї;

- діагностика захворювань, що передаються статевим шляхом (трихомоніазу, хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, гарднерельозу, вірусних хвороб);

- діагностика заразних шкірних захворювань (корости, дерматофітозів, мікозів);

- діагностика шкірних захворювань.

10. В кабінеті анонімного обстеження і лікування хворих на шкірні та венеричні захворювання дозволяється лікувати:

- всі шкірні хвороби;

- заразні шкірні хвороби у соціально-адаптованих осіб (з проведенням відповідного обліку та профілактичних заходів при лікуванні корости);

- сифіліс у соціальне адаптованих осіб (первинний, інші форми сифілісу після усунення активних проявів), в окремих випадках за бажанням хворого та згодою головного лікаря диспансеру дозволяється анонімне (кодоване) лікування хворих в стаціонарі з відповідною оплатою за рахунок хворого;

- гонорея гостра та хронічна у соціально-адаптованих осіб;

- хвороби, що передаються статевим шляхом (трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, гарднерельоз, вірусні хвороби);

- сексуальні розлади, пов'язані з хронічними запальними процесами статевих органів.

11. Вимоги до обсягу лікування хворих в кабінеті анонімного обстеження і лікування аналогічні вимогам по наданню медичної допомоги при цих захворюваннях в дерматовенерологічних кабінетах поліклінік та міських диспансерів.

12. Порядок анонімного обстеження і лікування:

12.1. Обстеження на венеричні та інші захворювання, що передаються переважно статевим шляхом, на шкірні хвороби може отримати кожен громадянин, який звернувся до кабінету анонімного обстеження без обов'язкового пред'явлення документів, що посвідчують особу.

12.2. При зверненні в кабінет пацієнт сплачує вартість обстеження і реєструється за відповідним кодом. Порядок кодування визначає та затверджує головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру.

12.3. При реєстрації лікар інформує пацієнта про умови обстеження та випадки, коли анонімність обстеження припиняється.

12.4. Інформацію про результати обстеження пацієнт може отримати усно або письмово за його бажанням особисто у лікаря.

12.5. У випадку виявлення венеричної хвороби (сифілісу, гонореї), заразної шкірної хвороби (короста), дерматофітозів хворий реєструється за паспортними даними в журналі лікаря, заповнюється термінове повідомлення (ф. 089у чи Ф. 058). Інформація про виявлене захворювання супроводжується відповідним попередженням про необхідність та невідкладність лікування.

12.6. Інформація про хворих, у яких виявлено позитивну реакцію ІФА на СНІД, повідомляється в міський центр по боротьбі зі СНІДом.

12.7. У разі бажання хворого провести лікування анонімно, ця інформація зберігається тільки в кабінеті у лікаря і фіксується в окремому журналі. На хворого заводиться медична карта амбулаторного хворого під відповідним кодом реєстрації, куди вносяться всі дані про лікування та результати контрольних обстежень.

12.8. В повний обсяг лікування венеричних та заразних шкірних захворювань входить обов'язковий лабораторний контроль вилікуваності.

12.9. У випадку, коли хворий порушує режим лікування, анонімність припиняється і вживаються відповідні заходи.

12.10. У разі виявлення венеричних та заразних шкірних захворювань хворому пропонується самостійно запросити або попередити контактуючих з ним осіб (статеві і побутові контакти) про необхідність обстеження, яке також може бути проведено анонімно.

13. При направленні хворого з виявленими венеричними чи заразними шкірними хворобами на лікування, за його бажанням, в стаціонар, дерматовенерологічний кабінет поліклініки, диспансер анонімність припиняється.

14. Документація кабінету анонімного обстеження та лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, та шкірних хвороб:

14.1. Квитанція про оплату обстеження і лікування видається касиром і після реєстрації у лікаря зберігається ним же.

14.2. Журнал обліку квитанцій про обстеження і лікування ведеться і зберігається касиром.

14.3. Журнал реєстрації пацієнтів з відповідною системою кодування (на першій сторінці журналу викладається порядок кодування, затверджений головним лікарем диспансеру). Журнал повинен бути прошитий, сторінки пронумеровані, на останній сторінці - підпис головного лікаря диспансеру та печатка.

Журнал реєстрації пацієнтів веде лікар за такою (рекомендованою) схемою:

      ----------------------------------------------------------------
      | КОД    ДАТА   СКАРГИ   КЛІНІЧНА   ОБСЯГ ЗАПЛА-    РЕЗУЛЬТАТ  |
      |      ПРИЙОМУ            КАРТИНА   НОВАНОГО ОБ-    ОБСТЕЖЕННЯ |
      |                                    СТЕЖЕННЯ                  |
      ----------------------------------------------------------------

14.4. Журнал реєстрації хворих з виявленими венеричними чи заразними шкірними захворюваннями, що бажають лікуватися анонімно, в кабінеті веде лікар за такою (рекомендованою) схемою:

     -------------------------------------------------------------------
     |КОД  ПРІЗВИЩЕ,    РІК      АДРЕСА  МІСЦЕ   ДІАГНОЗ  ДАТА         |
     |     IM'Я, ПО  НАРОДЖЕННЯ          РОБОТИ           ВСТАНОВЛЕННЯ |
     |     БАТЬКОВІ                                       ПО ДІАГНОЗУ, |
     |                                                    ВЗЯТТЯ НА    |
     |                                                    ОБЛІК I      |
     |                                                    ЛІКУВАННЯ    |
     -------------------------------------------------------------------

14.5. Медична карта амбулаторного хворого (ф. 025 чи ф. 065), куди лікар заносить всі дані про обстеження і лікування.

14.6. Термінове повідомлення (ф. 089у чи ф. 058), яке заповнюється лікарем у випадку виявлення венеричної чи заразної шкірної хвороби.

15. З метою забезпечення своєчасного і якісного лікування виявлених венеричних хвороб в приміщенні кабінету анонімного обстеження дозволити реалізацію медичних препаратів, необхідних для лікування, а також доцільно розмістити кіоск, де, окрім медикаментів, проводити продаж засобів індивідуальної профілактики, гігієнічних засобів.

16. В кабінеті анонімного обстеження і лікування повинна бути спеціальна наочна інформація для пацієнтів з питань запобігання зараженню венеричними хворобами, їх профілактики, шкідливості шкідливості самолікування.

17. В приміщенні кабінету анонімного обстеження доцільно організувати цілодобовий пункт індивідуальної профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом.

18. Відповідає за роботу кабінету анонімного обстеження і лікування хворих на шкірні та венеричні хвороби головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру, в штаті якого функціонує кабінет.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 8
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Перелік
обов'язкового обладнання у шкірно-венерологічних закладах

        ------------------------------------------------------------
        |                                 | ОШВД  |  МШВД  | РШВД  |
        |----------------------------------------------------------|
        |                       Венеричне відділення               |
        |----------------------------------------------------------|
        |1. Столи                         |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |2. Стільці                       |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |3. Топчан                        |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |4. Тумбочки                      |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |5. Медичні столи                 |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |6. Медична шафа                  |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |7. Бікси                         |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |8. Цеберки                       |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |9. Педальна цеберка              |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |10. Каструлі                     |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |11. Набір бужів                  |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |12. Уретроскоп                   |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |13. Електрокаутер                |  +    |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |14. Тонометр, фонендоскоп        |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |15. Пінцет                       |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |16. Пальник                      |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |17. Стекла для мазків            |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |18. Ширма                        |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |19. Колькоскоп                   |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |20. Дзеркало Куско               |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |21. Сухожарові шафи              |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |22. Лоточки                      |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |23. Крісла гінекологічні         |  +    |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |24. Холодильник                  |  +    |    +   |   +   |
        |----------------------------------------------------------|
        |                        Шкірне відділення                 |
        |----------------------------------------------------------|
        |1. Стіл                          | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |2. Стільці                       | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |3. Медична шафа                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |4. Топчан                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |5. Холодильник                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |6. Медичні столики               | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |7. Тумбочки                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |8. Шафа                          | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |9. Бактерицидна лампа            | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |10. Штатив                       | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |11. Портативна бормашина         | +     |    -   |   -   |
        |    (для взяття біопсії)         |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |12. Бікси                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |13. Цеберки                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |14. Педальна цеберка             | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |15. Лоточки ниркоподібні         | +     |    +   |   +   |
        |    (емальовані, пластмасові)    |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |16. Ліжка                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |17. Тумбочки                     | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |18. Апарат для вимірювання АТ    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |19. Фонендоскоп                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |20. Електропіч                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |21. Автоклави                    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |22. Сухожарові шафи              | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |23. Електростерилізатори         | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |24. Акводистилятор               | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |25. УВЧ-апарат                   | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |26. Апарат для ультразвукової    | +     |    +   |   -   |
        |    терапії                      |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |27. Дарсенваль                   | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |28. Солюкс                       | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |29. Ртутнокварцеві лампи         | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |30. Гальванічні дошки            | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |31. Електрокардіограф            | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |32. Вішалка                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |33. Табуретки                    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |34. Перев'язочний хірургічний    | +     |    +   |   -   |
        |    стіл                         |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |35. Ножиці                       | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |36. Пінцети (анатомічні,         | +     |    +   |   +   |
        |    хірургічні, епіляційні)      |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |38. Скальпелі                    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |39. Настільні лампи              | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |40. Вентилятор                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |40. Кондиціонер                  | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |41. Трюмо                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |42. Платтяні шафи                | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |43. Ліжко-канапе                 | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |44. Дзеркала                     | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |45. Телефонні апарати            | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |45. Телевізори                   | +     |    +   |   +   |
        |----------------------------------------------------------|
        |                           Поліклініка                    |
        |----------------------------------------------------------|
        |1. Лотки ниркоподібні            | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |2. Холодильник                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |3. Медична шафа                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |4. Бікси                         | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |5. Стерилізатори                 | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |6. Лотки 20+30, 18+24            | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |7. Кювети                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |8. Педальні цеберки              | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |9. Цеберки - 10 емальовані       | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |10. Бужі-прямі                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |11. Уретроскоп                   | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |12. Термокаутер                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |13. Трансформатор ТЕ-1           | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |14. Трансформатор ТГ-1           | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |15. Лампи настільні              | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |16. Тумбочки                     | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |17. Фонендоскоп                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |18. Тонометр                     | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |19. Термометр                    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |20. Шпателі                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |21. Пінцети                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |22. Ножиці прямі                 | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |23. Ножиці зігнуті               | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |24. Затискачі                    | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |25. Пальник                      | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |26. Бактеріологічні петлі        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |27. Чашки Петрі                  | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |28. Дзеркало Куско               | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |29. Тупфери                      | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |30. Сосуди Дюара                 | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |31. Термоси                      | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |32. Штанглази                    | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |33. Маніпуляційні столи          | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |34. Столи                        | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |35. Табурети медичні             | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |36. Лампа бактерицидна           | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |37. Аплікатори КД-3, КАУМ-01     | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |38. Комп'ютер                    | +     |    +   |   -   |
        |----------------------------------------------------------|
        |                 Клініко-діагностична лабораторія         |
        |----------------------------------------------------------|
        |1. Мікроскоп "Біолом"            | +     |    +   |   +   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |2. Освітлювачі лабораторні 01-19 | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |3. Апарат для визначення білкових| +     |    +   |   -   |
        |   фракцій методом електрофорезу |       |        |       |
        |   або на папері                 |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |5. Огнистий фотометр для         | +     |    +   |   -   |
        |   визначення електролітів       |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |6. РН-метр                       | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |7. Холодильник                   | +     |    +   |   -   |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |8. Лампа для люмінесцентної      | +     |    +   |   +   |
        |   діагностики                   |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |9. Планшети для імунологічних    | +     |    +   |   -   |
        |   реакцій одноразові            |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |10. Мікропіпетки одноканальні    | +     |    +   |   -   |
        |    на 200 мл                    |       |        |       |
        |---------------------------------+-------+--------+-------|
        |11. Мікротитратор "Такачі"       | +     |    +   |   -   |
        ------------------------------------------------------------

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 9
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Обсяг
амбулаторної і лікувальної допомоги хворим на
шкірні та венеричні хвороби

         ----------------------------------------------------------
         | N |Діагностичні і лікувальні       |ОШВД | МШВД | РШВД |
         |п/п|    методики                    |     |      |      |
         |--------------------------------------------------------|
         |                     I. Діагностичні методики           |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |Загально-клінічні дослідження   |  +  |  +   |  +   |
         |   |крові та сечі                   |     |      |      |
         |2. |Бактеріоскопічне дослідження    |  +  |  +   |  +   |
         |   |на гонорею                      |     |      |      |
         |3. |Бактеріологічне дослідження     |  +  |  +   |  +   |
         |   |на гонорею                      |     |      |      |
         |4. |Серологічне дослідження на      |  +  |  +   |  +   |
         |   |сифіліс                         |     |      |      |
         |5. |Бактеріоскопічне дослідження    |  +  |  +   |  +   |
         |   |на сифіліс                      |     |      |      |
         |6. |Дослідження на хвороби, які     |     |      |      |
         |   |передаються статевим шляхом     |     |      |      |
         |   |(трихомоніаз, хламідіоз,        |     |      |      |
         |   |уреаплазмоз, гарднерельоз):     |     |      |      |
         |   |бактеріологічне                 |  +  |  +   |  -   |
         |   |бактеріоскопічне                |  +  |  +   |  -   |
         |   |серологічне                     |  +  |  +   |  -   |
         |7. |Паразитарні захворювання        |     |      |      |
         |   |шкіри:                          |     |      |      |
         |   |бактеріоскопічне                |  +  |  +   |  +   |
         |8. |Дерматомікози і гноячкові       |     |      |      |
         |   |захворювання шкіри:             |     |      |      |
         |   |бактеріоскопічне                |  +  |  +   |  +   |
         |   |бактеріологічне                 |  +  |  +   |  -   |
         |9. |Гістологічне дослідження у      |  +  |  -   |  -   |
         |   |хворих на шкірні хвороби        |     |      |      |
         |   |(злоякісні новоутворення        |     |      |      |
         |   |шкіри, колагенозу)              |     |      |      |
         |--------------------------------------------------------|
         |                  II. Маніпуляції мед. сестринські      |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |Ін'єкції                        |  +  |  +   |  +   |
         |2. |Інфузії                         |  +  |  +   |  +   |
         |3. |Місцева терапія хворих на       |  +  |  +   |  +   |
         |   |венеричні та шкірні хвороби     |     |      |      |
         |--------------------------------------------------------|
         |               III. Маніпуляції, які проводить лікар    |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |Уретроскопія                    |  +  |  +   |  +   |
         |2. |Бужирування уретри              |  +  |  +   |  +   |
         |3. |Масаж передміхурової залози     |  +  |  +   |  +   |
         |4. |Інстиляції уретри               |  +  |  +   |  +   |
         |5. |Тампонади уретри                |  +  |  +   |  +   |
         |6. |Масаж сім'яників                |  +  |  +   |  +   |
         |7. |Вправлення парафімозу           |  +  |  +   |  +   |
         |8. |Місцева терапія хворих жінок на |  +  |  +   |  +   |
         |   |венеричні захворювання та       |     |      |      |
         |   |захворювання, що передаються    |     |      |      |
         |   |статевим шляхом                 |     |      |      |
         |--------------------------------------------------------|
         |                      IV. Амбулаторні операції          |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |Кріодеструкція                  |  +  |  +   |  -   |
         |2. |Електрокоагуляція               |  +  |  +   |  +   |
         |3. |Видалення контагіозного молюска |  +  |  +   |  +   |
         |4. |Видалення нігтів                |  +  |  +   |  -   |
         |--------------------------------------------------------|
         |               V. Фізіотерапевтичні методи лікування    |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |ПУВа-терапія                    |  +  |  +   |  -   |
         |2. |УФО-терапія                     |  +  |  +   |  +   |
         |3. |УВЧ-терапія                     |  +  |  +   |  +   |
         |4. |Солюкс                          |  +  |  +   |  +   |
         |5. |Лазеро-терапія                  |  +  |  +   |  -   |
         |6. |Діатермія                       |  +  |  +   |  +   |
         |7. |Ультразвукова терапія           |  +  |  +   |  +   |
         |--------------------------------------------------------|
         |                     VI. Диспансеризація хворих         |
         |--------------------------------------------------------|
         |1. |Сверблячі дерматози             |  -  |  +   |  +   |
         |2. |Псоріаз                         |  -  |  +   |  +   |
         |3. |Колагенози                      |  -  |  +   |  +   |
         |4. |Пухирчаті дерматози             |  -  |  +   |  +   |
         |5. |Профдерматози                   |  -  |  +   |  +   |
         |6. |Облисіння                       |  -  |  +   |  +   |
         |7. |Лімфоми                         |  -  |  +   |  +   |
         ----------------------------------------------------------

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 10
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Обсяг
лікувально-діагностичної допомоги хворим на дерматози
та захворювання, що передаються статевим шляхом в
дерматовенерологічних стаціонарах

-----------------------------------------------------------------------------
|Шифр |Захворювання|Рекомендова- |Обсяг        |Обсяг         |Тер-  |Тер-  |
|     |форма,      |ний рівень   |обстеження   |лікування     |мін   |мін   |
|     |стадія,     |лікувального |             |              |ста-  |неп-  |
|     |активність  |   закладу   |             |              |ціон. |раце- |
|     |процесу     |-------------|             |              |ліку- |здат- |
|     |            |ЦРБ|МШВД|ОШВД|             |              |вання |ності |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|110.0|Дерматофітії| + |  + | +  |Загальні     |Антигрибкова  |20 дн.|20-   |
|     |з   ураження|   |    |    |аналізи      |терапія, віта-|      |25 дн.|
|     |волосистої  |   |    |    |крові,  сечі.|мінотерапія.  |      |      |
|     |частини     |   |    |    |Кал  на  яйця|Місцеве ліку- |      |      |
|     |голови,     |   |    |    |глистів,     |вання.        |      |      |
|     |бороди,     |   |    |    |Австралійсь- |              |      |      |
|     |поширенним  |   |    |    |кий          |              |      |      |
|     |ураженням   |   |    |    |антиген. КСР.|              |      |      |
|     |шкіри       |   |    |    |Аналізи      |              |      |      |
|     |дорослих.   |   |    |    |волосся    та|              |      |      |
|     |            |   |    |    |лусочки    на|              |      |      |
|     |            |   |    |    |паразитарні  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |гриби        |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|110.1|Дерматофітії| + |  + | +  |Загальні     |Антигрибкова  |20-   |20-   |
|110.2|стоп та     |   |    |    |аналізи      |та патогене-  |24 дн.|24 дн.|
|     |кистей      |   |    |    |крові,  сечі,|тична терапія |      |      |
|     |(екзематиз. |   |    |    |кал  на  яйця|Місцеве ліку- |      |      |
|     |форми) у    |   |    |    |глистів.     |вання.        |      |      |
|     |хворих      |   |    |    |Австралі-    |              |      |      |
|     |різного віку|   |    |    |йський       |              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген. КСР.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |Мікроскопія  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та      посів|              |      |      |
|     |            |   |    |    |лусочок    на|              |      |      |
|     |            |   |    |    |гриби.       |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|133.0|Короста     |  +|  + |  + |Загальні     |Антипарази-   |24 дн.|24-   |
|     |дисемінована|   |    |    |аналізи      |тарна, анти-  |      |25 дн.|
|     |ускладнена  |   |    |    |крові,  сечі.|бактерійна,   |      |      |
|     |піодермією. |   |    |    |Кал  на  яйця|патогенетична |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |терапія,      |      |      |
|     |            |   |    |    |             |Місцеве       |      |      |
|     |            |   |    |    |             |лікування.    |      |      |
|695.3|Рожеві вугрі|   |    |    |Австралійсь- |              |      |      |
|     |Демодекоз.  |   |    |    |кий антиген. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР. Аналіз  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |на           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |коростяний   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кліщ,        |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Демодекс.    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультація |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|202.1|Грибовидний |  -|  - |  + |Загальні     |Цитостатики,  |40-   | до   |
|     |мікоз.      |   |    |    |аналізи      |Кортикосте-   |45 дн.|2 міс.|
|     |Ерітема-    |   |    |    |крові,  сечі.|роїдні гормо- |      |      |
|     |тозноін-    |   |    |    |Кал  на  яйця|ни. Антибіо-  |      |      |
|     |фільтративна|   |    |    |глистів.     |тики. Патоге- |      |      |
|     |пухлинна    |   |    |    |Австралійсь- |нетична тера- |      |      |
|     |стадії      |   |    |    |кий антиген. |пія. Місцеве  |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.         |лікування.    |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні та|              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунологічні |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |крові.   ВІЛ.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |Гістологічне |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців. УЗО|              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|447. |Васкуліти.  |  -|  - |  + |Загальноклі- |Антибактері-  |40 дн.| 40-  |
|     |            |   |    |    |нічні        |альна та      |      |45 дн.|
|     |            |   |    |    |аналізи,     |патогенетична |      |      |
|     |            |   |    |    |тромбоцити,  |терапія.      |      |      |
|     |            |   |    |    |протромбіно- |Місцеве ліку- |      |      |
|     |            |   |    |    |вий індекс,  |вання.        |      |      |
|     |            |   |    |    |час          |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кровотечі.   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Серологічні, |              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунологічні |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та біохімічні|              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |ВІЛ.         |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|686.0|Піодерміти. |  +|  + |  - |Загальнок-   |Антибакте-    |25-   | 25-  |
|     |            |   |    |    |лінічні      |ріальна та    |30 дн.|30 дн.|
|     |            |   |    |    |аналізи.     |патогенетична |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійсь- |терапія.      |      |      |
|     |            |   |    |    |кий антиген. |Місцеве ліку- |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.     ВІЛ.|вання.        |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні та|              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунололо-   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |гічні дослід-|              |      |      |
|     |            |   |    |    |ження.  Посів|              |      |      |
|     |            |   |    |    |на  флору  та|              |      |      |
|     |            |   |    |    |чутливість до|              |      |      |
|     |            |   |    |    |антибіотиків.|              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|691. |Атопічний   |  -|  + |  + |Загальні     |Патогенетич-  |40 дн.| 40-  |
|     |дерматит.   |   |    |    |аналізи      |на терапія.   |      |45 дн.|
|     |            |   |    |    |крові     та |Місцеве ліку- |      |      |
|     |            |   |    |    |сечі. Кал на |вання. Фізіо- |      |      |
|     |            |   |    |    |яйця         |терапія.      |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Копрограма.  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійськ.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.    ВІЛ. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунологічні |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|692.0|Контактний  |  +|  + |  - |Загальні     |Патогенетична |10-   | 10-  |
|     |дерматит.   |   |    |    |аналізи      |терапія.      |15 дн.|15 дн.|
|     |Екзема      |   |    |    |крові, сечі. |Місцеве ліку- |      |      |
|     |гостра.     |   |    |    |Кал на  яйця |вання.        |      |      |
|     |Дерматити   |   |    |    |глистів.     |              |      |      |
|     |локалізовані|   |    |    |Австралійськ.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген. КСР.|              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|692. |Екзема      |  +|  + |  + |Загальні     |Патогенетична |25-   | до   |
|     |хронічна в  |   |    |    |аналізи      |терапія.      |30 дн.|1 міс.|
|     |стадії      |   |    |    |крові, сечі. |Місцеве ліку- |      |      |
|     |загострення.|   |    |    |Кал на  яйця |вання. Фізіо- |      |      |
|     |Професійна  |   |    |    |глистів.     |терапія.      |      |      |
|     |екзема.     |   |    |    |Копрограма.  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійсь- |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кий ан-      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |тиген.  КСР. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |ВІЛ.         |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунологічні |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|693. |Дерматити   |  +|  + |  + |      -"-    |     -"-      |25 дн.| до 1 |
|     |поширені.   |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|694. |Бульозні    |  -|  + |  + |Загальні     |Кортикосте-   |40 дн.| до   |
|     |дерматози.  |   |    |    |аналізи      |роїдні гор-   |      |2 міс.|
|     |            |   |    |    |крові, сечі. |мони, цито-   |      |      |
|     |            |   |    |    |Кал на  яйця |статики. Ан-  |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |тибактеріаль- |      |      |
|     |            |   |    |    |Дослідження  |на та патоге- |      |      |
|     |            |   |    |    |вмісту       |нетична тера- |      |      |
|     |            |   |    |    |пухирців.    |пія. Міцеве   |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійсь- |лікування.    |      |      |
|     |            |   |    |    |кий антиген. |Фізіотерапія. |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.    ВІЛ. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунололо-   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |гічні дослід-|              |      |      |
|     |            |   |    |    |ження.       |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|695.1|Ери-        |  +|  + |  + |     -"-     |Патогенетична |20-   | 24 дн|
|     |тематозні   |   |    |    |             |терапія.      |24 дн.|      |
|     |стани.      |   |    |    |             |Місцеве ліку- |      |      |
|     |            |   |    |    |             |вання.        |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|     |Колагенози  |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|695.4|Червона     |  -|  + |  + |Загальнок-   |Кортикостеро- |30 дн.| 30-  |
|     |вівчанка    |   |    |    |лінічні      |їдні гормони. |      |35 дн.|
|     |дискоїдна,  |   |    |    |аналізи.     |Протималярій- |      |      |
|     |дисемінована|   |    |    |Біохімічні,  |ні препарати. |      |      |
|     |            |   |    |    |серологічні  |Патогенетична |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |терапія.      |      |      |
|710.3|Дермато-    |   |    |    |імунологічні |Місцеве ліку- |      |      |
|     |міозит.     |   |    |    |дослідження. |вання. Фізіо- |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |терапія.      |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|696.0|Псоріатична |  -|  + |  + |Загальні     |Патогенетична |40-   | до   |
|     |артропатія, |   |    |    |аналізи      |терапія.      |45 дн.|2 міс.|
|     |ерітро-     |   |    |    |крові, сечі. |Місцеве ліку- |      |      |
|     |дермія.     |   |    |    |Кал на  яйця |вання. Фізіо- |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |терапія.      |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійськ.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.    ВІЛ. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Імунологічне |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |біохімічне   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Рентгенолог. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |обстеження   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кісток    та |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суглобів.    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультація |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|696.1|Псоріаз     |  -|  + |  + |Загальні     |    -"-       |30-   | 30-  |
|     |поширений,  |   |    |    |аналізи      |              |40 дн.|40 дн.|
|     |прогресуюча,|   |    |    |крові, сечі. |              |      |      |
|     |ста-        |   |    |    |Кал на  яйця |              |      |      |
|     |ціонарна    |   |    |    |глистів.     |              |      |      |
|     |стадія.     |   |    |    |Австралійсь- |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кий          |              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.    ВІЛ. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Імунологічне |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |біохімічне   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|696.4|Питиріаз    |  -|  + |  + |    -"-      |Кортикосте-   |30 дн.| 30-  |
|     |червоний    |   |    |    |             |роїдні        |      |35 дн.|
|     |волосяний   |   |    |    |             |гормони, цито-|      |      |
|     |Девержі.    |   |    |    |             |статики. Пато-|      |      |
|     |            |   |    |    |             |генетична те- |      |      |
|     |            |   |    |    |             |рапія. Місцеве|      |      |
|     |            |   |    |    |             |лікування.    |      |      |
|     |            |   |    |    |             |Фізіотерапія. |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|697. |Червоний    |  -|  + |  + |    -"-      |    -"-       |30 дн.| 30-  |
|     |плеска-     |   |    |    |             |              |      |35 дн.|
|     |тий лишай.  |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|698.1|Сверблячий  |  -|  + |  + |Загальні     |Патогенетична |      |      |
|     |дерма-      |   |    |    |аналізи      |терапія.      |      |      |
|     |този.       |   |    |    |крові, сечі. |Місцеве лі-   |      |      |
|     |            |   |    |    |Кал на  яйця |кування.      |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |Фізіотерапія. |      |      |
|     |            |   |    |    |Копрограма.  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійськ.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |антиген.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |КСР.    ВІЛ. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Імуноло      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |логічне та   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |біохі-       |              |      |      |
|     |            |   |    |    |мічне        |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|704. |Алопеція    |  -|  + |  + |Загальні     |   -"-        |30 дн.| 30 дн|
|     |            |   |    |    |аналізи      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |крові, сечі. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Кал на  яйця |              |      |      |
|     |            |   |    |    |глистів.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Копрограма.  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Австралійсь- |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кий анти-    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |ген.    КСР. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |ВІЛ.         |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Токсоплазмоз.|              |      |      |
|     |            |   |    |    |Імунологічне |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та біохімічне|              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|709. |Вітіліго.   |  -|  + |  + |Загальнок-   |   -"-        |30 дн.| 30 дн|
|     |            |   |    |    |лінічні      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |аналізи.     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Біохімічні,  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |серологічні  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |та           |              |      |      |
|     |            |   |    |    |імунологічні |              |      |      |
|     |            |   |    |    |дослідження. |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |суміжних     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців.    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|709. |Токсодермія.|  +|  + |  + |    -"-      |Патогенетична |30-   | 30-  |
|     |            |   |    |    |             |терапія. Міс- |40 дн.|40 дн.|
|     |            |   |    |    |             |цеве          |      |      |
|     |            |   |    |    |             |лікування.    |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|757.1|Вроджений   |  -|  + |  + |    -"-      |Патогенетична |40 дн.| до   |
|     |іхтіоз.     |   |    |    |             |терапія. Міс- |      |2 міс.|
|     |            |   |    |    |             |цеве          |      |      |
|     |            |   |    |    |             |лікування.    |      |      |
|     |            |   |    |    |             |Фізіотерапія. |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|090.0|Ранній      |  -|  + |  + |Згідно  з    |Антибіотики.  |10-   | 10-  |
|     |вроджений   |   |    |    |інструкцією. |Вітамінотера- |12 дн.|15 дн.|
|     |сифіліс.    |   |    |    |HBs   Ag.    |пія. Імуномо- |      |      |
|     |            |   |    |    |ВІЛ.         |дулятори (за  |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |інструкцією). |      |      |
|     |            |   |    |    |невролога,   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |офтальмолога |              |      |      |
|     |            |   |    |    |інших фа-    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |хівців.      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Виявлення    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |і обстеження |              |      |      |
|     |            |   |    |    |джерел       |              |      |      |
|     |            |   |    |    |зараження і  |              |      |      |
|     |            |   |    |    |контактів.   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|090.1|Ранній      |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |10-   | 10-  |
|     |вроджений   |   |    |    |             |              |12 дн.|15 дн.|
|     |прихований  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сифіліс.    |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|090.3|Пізній      |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |30-   | 30-  |
|     |вроджений   |   |    |    |             |              |40 дн.|40 дн.|
|     |активний    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сифіліс.    |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|090.6|Пізній      |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |25-   | 30-  |
|     |вроджений   |   |    |    |             |              |30 дн.|35 дн.|
|     |прихований  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сифіліс.    |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|091.0|Первинний   |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |16-   | до   |
|     |сифіліс.    |   |    |    |             |              |17 дн.|20 дн.|
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|091.3|Вторинний   |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |16-   | до   |
|     |сифіліс.    |   |    |    |             |              |17 дн.|20 дн.|
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|091.7|Вторинний   |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |29-   | до   |
|     |рецидив.    |   |    |    |             |              |30 дн.|32 дн.|
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|092  |Ранній      |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |29-   | до   |
|     |прихований  |   |    |    |             |              |32 дн.|35 дн.|
|     |сифіліс     |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|096  |Пізній      |  -|  + |  + |    -"-      |     -"-      |30-   | до   |
|     |прихований  |   |    |    |             |              |40 дн.|45 дн.|
|     |сифіліс     |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|     |Гонорея у   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |чоловіків   |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.0|Гостре      |  +|  + |  + |Згідно з     |Згідно з      |6-8   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |інструкцією. |інструкцією.  |дн.   |10 дн.|
|     |нижніх      |   |    |    |HBs Ag. ВІЛ. |              |(без  |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |кри-  |      |
|     |сечостатевог|   |    |    |             |              |те-   |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |рію)  |      |
|     |(свіжа,     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |гостра,     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |підгостра   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |гонорея)    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.1|Гостре      |  +|  + |  + |   -"-       |    -"-       |20-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |              |23 дн.|25 дн.|
|     |верхніх     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сечос-      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |татевого    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тракту,     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тотальний   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |уретрит,    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |простатит,  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |везикуліт,  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |цистіт,     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |епідідіміт  |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.2|Хронічні    |  +|  + |  + |   -"-       |    -"-       |25-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |              |26 дн.|30 дн.|
|     |нижніх      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сечоста-    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тевого      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |(гонорея    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |хронічна)   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.3|Хронічні    |  +|  + |  + |             |              |25-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |              |26 дн.|30 дн.|
|     |верхніх     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сечостевого |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |(тотальний  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |уретрит,    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |простатит,  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |везикуліт,  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |цистіт).    |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|099.4|Негонококові|  +|  + |  + |Аналогічно   |Аналогічно    |25-   | до   |
|     |уретрити,   |   |    |    |             |(антибіотики  |26 дн.|30 дн.|
|     |хламідійні, |   |    |    |             |широкого      |      |      |
|     |мікоплаз-   |   |    |    |             |спектру дії)  |      |      |
|     |менні,      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |вірусні,    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |бактеріальні|   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|099.0|Синдром     |  -|  + |  + |Аналогічно,  |Аналогічно.   |30-   | до   |
|     |Рейтера     |   |    |    |додатково:   |Симптоматичне |35 дн.|40 дн.|
|     |артропатія  |   |    |    |рентге-      |лікування.    |      |      |
|     |            |   |    |    |нологічне    |              |      |      |
|     |            |   |    |    |обстеження   |              |      |      |
|     |            |   |    |    |кісток.      |              |      |      |
|     |            |   |    |    |Консультації |              |      |      |
|     |            |   |    |    |фахівців     |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|     |            |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|     |Гонорея     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |у жінок     |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+-------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.0|Гострі      |  +|  + |  + |Згідно з     |Згідно з      |6-8   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |інструкцією. |інструкцією.  |дн.   |10 дн.|
|     |нижніх      |   |    |    |HBs Ag. ВІЛ. |              |(без  |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |кри-  |      |
|     |сечостатев. |   |    |    |             |              |те-   |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |рію)  |      |
|     |(свіжа,     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |неускладнена|   |    |    |             |              |      |      |
|     |гонорея     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |нижніх      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів)   |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.1|Гострі      |  +|  + |  + |    -"-      |     -"-      |20-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |              |23 дн.|25 дн.|
|     |верхніх     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сечоста-    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |метрити,    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |аднексити,  |   |    |    |             |              |      |      |
|     |параметрити)|   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|098.2|Хронічні    |  +|  + |  + |    -"-      |     -"-      |25-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |              |26 дн.|30 дн.|
|     |нижніх      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |сечоста-    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тевого      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |(хронічна   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |гонорея     |   |    |    |             |              |      |      |
|     |нижніх      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |відділів).  |   |    |    |             |              |      |      |
|-----+------------+---+----+----+-------------+--------------+------+------|
|099.3|Хронічні    |  +|  + |  + |Аналогічно.  |Аналогічно    |25-   | до   |
|     |ураження    |   |    |    |             |(антибіотики  |26 дн.|30 дн.|
|     |верхніх     |   |    |    |             |широкого      |      |      |
|     |відділів    |   |    |    |             |спектру дії)  |      |      |
|     |сечостатев. |   |    |    |             |              |      |      |
|     |тракту      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |(хламідійні,|   |    |    |             |              |      |      |
|     |мікоплаз-   |   |    |    |             |              |      |      |
|     |менні,      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |вірусні,    |   |    |    |             |              |      |      |
|     |бакте-      |   |    |    |             |              |      |      |
|     |ріальні).   |   |    |    |             |              |      |      |
-----------------------------------------------------------------------------

_____________

Примітка:

- ЦРБ - Центральна районна лікарня, дерматологічне відділення або районний шкірвендиспансер.

- МШВД - Міський шкірно-венерологічний диспансер.

- ОШВД - Обласний шкірно-венерологічний диспансер.

Знаком + позначається можливість лікування в даному закладі.

Сільські мешканці з захворюваннями, що підлягають лікуванню в міських і обласних закладах, направляються в обласний шкірно-венерологічний диспансер.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування МОЗ України А.П.Картиш

Додаток 11
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Перелік шкірних і венеричних захворювань, лікування яких дозволяється проводити в умовах денного перебування хворих в дерматовенерологічних відділеннях і денних стаціонарах поліклінік міських шкірно венерологічних диспансерів:

- всі шкірні захворювання у хворих, які за своїм станом не потребують цілодобового нагляду;

- хвороби, що передаються статевим шляхом (трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, гарднерельєз, вірусні хвороби);

- венеричні хвороби у соціально-адаптованих осіб, у випадках коли хворий в разі поважних обставин не може знаходитись у цілодобовому відділенні;

- сексуальні розлади, пов'язані з хронічними запальними процесами статевих органів;

Начальник головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Додаток 12
до наказу Міністерства
охорони здоров'я України
від 30.12.92 N 207

Інструкція
про порядок діагностики та реєстрації професійних
захворювань шкіри

1. Професійні захворювання шкіри є захворювання, для яких характерна пряма причинно-наслідкова залежність між шкідливим впливом виробничих факторів на виробництві та патологією, що розвивається, і які включені до списку "Професійних захворювань", затверджених МОЗ України. В зв'язку з цим для попередження виникнення професійної патології досить виключення дії шкідливих професій них факторів на людину.

2. Попередній діагноз гострого професійного захворювання шкіри встановлюється лікарем-дерматовенерологом за місцем роботи або проживання хворого при консультації фахівця по гігієні праці територіальної санепідстанції або обласного (міського) профпатолога з заповненням термінового повідомлення встановленого зразка, яке в термін 12 годин направляється в територіальну санепідстанцію, яка провадить державний санітарний нагляд за місцем роботи потерпілого.

3. Остаточне рішення про гостре професійне захворювання шкіри приймається дерматовенерологом після письмового підтвердження фахівця санепідстанції і є підставою для заповнення санепідстанціею "Акту по розслідуванню та обліку нещасних випадків, гострих профзахворювань та аварій на виробництві". У випадках гострих професійних захворювань шкіри, при яких одночасно постраджало (захворіло) 2 та більше працівників, термінове повідомлення заповнюється на кожного працюючого.

4. Діагноз хронічного професійного захворювання шкіри попередньо встановлюється лікарем-дерматовенерологом і остаточно вирішується в обласних, міжобласних відділеннях профпатології та відділах профзахворювань Інституту медицини праці та НДІ гігієни праці та профзахворювань, які мають на це право згідно з дозволом МОЗ України. Хворі з підозрою на хронічне захворювання шкіри направляються лікарем-дерматовенерологом до обласного/міського профпатолога, який робить запит на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці хворого територіальну санепідстанцію, і з відповідними документами направляє потерпілого у вищезгадані установи.

5. Повідомлення про випадки хронічних професійних захворювань шкіри заповнюються медичними установами, яким дозволено остаточно вирішувати питання діагностики професійної патології за формою зразка, встановленного МОЗ України. Повідомлення відсилається в термін 3 дні після остаточного встановлення діагнозу професійного захворювання шкіри у територіальну санепідстанцію, яка виконує державний санітарний нагляд за конкретним об'єктом, де працює потерпілий, а також у відповідний шкірно-венерологічний диспансер, в якому було попередньо становлено профзахворювання.

6. Відповідальність за своєчасну діагностику професійних захворювань шкіри покладається на головних спеціалістів областей з дерматовенерології.

Додаток:

1. Список основних профзахворювань шкіри.

2. Список медичних установ, яким МОЗ України надано

право встановлювати діагноз професійних захворювань.

3. Перелік основних алергенів.

4. Перелік основних подразнюючих речовин.

Начальник Головного управління організації медичної допомоги і медичного страхування А.П.Картиш

Список
основних професійних захворювань шкіри

1. Контактний дерматит від подразнення (гострий та хронічний).

2. Фотодерматит.

3. Алергічний контактний дерматит (екзема) (гостра та хронічна).

4. Крапивниця (гостра, рецидивуюча).

5. Токсична меланодермія.

6. Масляні фоллікуліти.

7. Інфекційні захворювання шкіри.

8. Пухлини шкіри (гіперкератози, епітеліоми, базаліоми, рак, лейкокератози).

9. Токсикодермія (гостра, та хронічна).

Головний профпатолог МОЗ України доктор медичних наук О.О.Кучук

Медичні установи,
яким надано право встановлювати остаточний
діагноз професійних захворювань

1. Інститут медицини праці (м. Київ).

2. Харківский НДІ гігієни праці та профзахворювань.

3. Донецький НДІ гігієни праці та профзахворювань.

4. Криворізький НДІ гігієни праці та профзахворювань.

5. Український НДІ екогігієни і токсикології хімічних речовин ім. Л.I.Медвідя.

6. Донецька обласна спеціалізована лікарня профзахворювань.

7. Відділення профпатології Луганської області.

8. Відділення профпатології Львівської обласної лікарні.

9. Відділення профпатології Черкаської обласної лікарні.

Головний профпатолог МОЗ України доктор медичних наук О.О.Кучук

Перелік
хімічних речовин, віднесених до алергенів

-----------------------------------------------------------------------------
|    Назва                                                  |Клас небезпеки |
|                                                           |за токсичністю |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Алоцилін                                                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Акрилонітрил+                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Амілаза (бактеріальна)                                     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Амінопласти                                                | 4             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Аміноцин                                                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Акпаміцин                                                  | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Акілід+                                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Амонію хлорплатинат+                                       | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ампіцілін                                                  | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид малеіновий+                                       | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид метакрилової кислоти                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид нафталевий+                                       | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид тетрагідрофталевий+                               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид масляний                                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,2'-Етилендіімінодиетиламін, аміди                        |               |
|карбонових кислот С12-С20                                  | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ангідрид хромовий+                                         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Антибіотики групи цефалоспоринів                           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-Ацил(С10-С13)-N-N'-біс(бета-оксиетил)етилендіамін+       | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-Ацил-С12-С20-триетилентетрамін+                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Бацихілін (по бацитрацину)                                 | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-(4-Бром-2,5-дихлорфеніл)-0,0-диметилтіофосфат            | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Білково-вітамінний концентрат (по білку)                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Бензилпеніцилін                                            | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Бензол-1,2,4-карбонова кислота, 1,2-ангідрид               | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Бензол-1,2-4-трикарбонова кислота                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Берилій та його сполуки                                    | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|5,5'-Бинафталін-1,1',4,4',8,8'-гексакарбонова кислота,     |               |
|1,8,1',8'-діангідрид                                       | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Біофурфурілиденгексаметилендіамін (бісфургін)              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Біовіт (по хлортетрацикліну)                               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Боверін                                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|1-(4-Бром-2,5-дихлорфеніл)-0,0-диметилтіофосфат            | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,3[N-2(Аміноетил)іміно]-діетанол, аміди карбонових кислот |               |
|фракцій С10-С13                                            | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гексаметилендіамін                                         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гексахлоциклогексан+(гексахлоран)                          | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гексаметилендіізоцианат+                                   | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|гама-Гексахлорциклогексан+(гама-гексахлоран)               | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гемікеталь окситетрациклін                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гентаміцин                                                 | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|1-(цис-Гептадец-8-еніл)-1,1-біс(2-гідроксиетил)імідазоліній|               |
|хлорид                                                     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|1-(2-цис-(Гептадец-8-еніл)-2-імідазолін-1-іл]етанол        | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гептанікель гексасульфід                                   | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Глюкозоамін гідрохлорид, хітин, хітозан (панцир креветки)  | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гризін+                                                    | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Гигроміцин Б+                                              | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Глутаровий альдегід                                        | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-Дезоксі-2-(N-метиламіно)-а-L-глюкопіранозіл-(1->2)-      |               |
|6-дезоксі-3-С-форміл-а-L-люксофуранозіл(1->4)-             |               |
|N,N'-біс(аміноімінометил)-D-стрептамін+                    | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-3-Дезоксі-4-С-метил-3-(метиламіно)-бета-L-               |               |
|арабінопіранозіл-(1->6)-0-[2,6-діаміно-                    |               |
|2,3,4,6-тетрадезоксі-а-D-гліцерогекс-4-                    |               |
|енопіранозіл-(1->4)]-2-дезоксі-0-стрептамін                | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Діангідрид дінафтилгексакарбонової кислоти                 | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Діазопропаноламін+                                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2S-(2альфа, 5альфа, 6бета)]-3,3-Диметил-6-(5-метил-        |               |
|3-фенілізоксазол-4-іл-карбоніламіно)-7-                    |               |
|оксо-4-тіа-1-азабіцикло [3, 2, 0]-гептадец-2-              |               |
|карбонова кислота                                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2S-[2,5,6(S*)]-3,3-Диметил-7-оксо-6-{[(2-оксоімідазолідін  |               |
|-іл) карбоніламінофенілацетил]аміно}-4-тіа-1-азабіцикло    |               |
|[3,2,0]-гептан-2-карбонова кислота                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|0-(3-Диметиламінопропіл)-2-хлор-10Н-фенотіазін, хлоргідрат |               |
|аміназін)+                                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,0-Диметил-0-(2,5-дихлор-4-бромфеніл)-тіофосфат (бромофос)| 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,0-Диметил-0-(2,5-дихлор-4-йодфеніл) тіофосфат            |               |
|(йодофенофос)                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|0,0-Диметил-(1-окси-2,2,2-трихлоретіл) фосфанат+ (хлорофос)| 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|0,0-Диметил-0-(2,4,5-трихлор-феніл)-тіофосфат (тролен)     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,4-Динітрохлорбензол+                                     | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|3,6-Динітро-4-хлор-бензотрифторид+                         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4,4-Дифенілметандіізоцианат                                | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4,4-Дифурфураль-п-фенілен-діамін                           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Дифурилиденацетон+                                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Дихлорангідрид 2,6-нафталін-дікарбоновоу кислоти+          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Дихлорангідрид 2,3,5,6-тетрахлортерефталевої кислоти+      | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Дихлормалеіновий ангідрид                                  | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-Дихлорметилен-1,2,3,3,5,5-гексахлорциклопент-1-ен+       | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,4-Дихлорфенілізоцианат+                                  | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Диксициклін гідрохлорид                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Диксициклін тозилат                                        | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Дрижджі кормові сухі, вирощені на післяспиртовій барді     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-Ізоциантолуол                                            | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,4-(біс-бета-Оксиетил 1-2-гептадециніл-2-імідазоліній     |               |
|хлорид (імідостат "О")+                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-бета-Оксиетил-2-алкіл(С10 - С13)-2-імідазолін+           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-бета-Оксиетил-2-гептадециніл-2-імідазолін+               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,4-Імінобіс(пропан-2-ол)+                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-Йод-2,5-діхлорфеніл)-0,0-диметилтіофосфат (йодофенфос)   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Канаміцин+                                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Каніфоль                                                   | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Кислота 6-амінопеніциланова+                               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Кислота ізофталева+                                        | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Кислота терефталева                                        | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Кобальту гідрокарбоніл та продукти його розпаду            |               |
|(по кобальту)+                                             | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Самарій пентакобальтид, кобальт-самарієва композиція       |               |
|магнитів (по кобальту)                                     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Левоміцетин                                                | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ленкоміцину гідрохлорид моногідрат                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ліприн                                                     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Лерзин                                                     | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Метакрилова кислота, хлорангідрид                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Метациклін гідрохлорид                                     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2-Метил-4,6-дінітрофенол                                   | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4,4'-Метилендифенілізоцианат+                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Метилізотіоцианат+                                         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|3-Метилфенілізоцианат                                      | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Метилізоцианат+                                            | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Монозопропаноламін                                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Натрію метилдитиокарбомат (карбатіон) (по метилізоцианату)+| 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Нафталіни хлоровані вищі                                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|4-Нафтіл-N-метил-карбомат (севін)                          | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Неміцин                                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Нікель, нікелю оксиди, сульфіди та суміші сполук нікелю    |               |
|файнштейн, нікелевий концентрат і агломерат, оборотній     |               |
|(очисного обладнання) - (по нікелю)                        | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Нікелю карбоніл                                            | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Нікелю солі у вигляді гідроаерозолю (по нікелю)            | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Нікелю хромфосфат (по нікелю)                              | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|N-(5-Нітрофур-2-іл)метиленаміно] імідазолідін-2,4-діон     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|5-Нітро-2-фурфуріліден)-1-аміногідантоін (фурадонін)       | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Оксацилін                                                  | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Окситетрациклін                                            | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|43-(4альфа, 4аальфа, 5альфа, 5аальфа, 6бета, 12аальфа)]-   |               |
|1,4,4а,5,5а,6,11,12а-Октагідро-3,5,6,10,12,12альфа-        |               |
|гексагідрокси-4-диметиламіно-6-метил-1,11-діоксонафтацен-  |               |
|карбонова кислота, амід+                                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Олеандоміцин фосфат+                                       | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Пектиназа грибна                                           | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Поліміксин                                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Полімарцин                                                 | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Поліхлорпінен+                                             | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Протеаза лугова (активність 60000 Од/годину)               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Пил рослинного та тваринного походження: зерновий,         | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|мучний, деревний та інші (з домішками діоксиду кремнію     |               |
|менше 2%)                                                  | 4             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|луб'яний, бавовнопаперовий, бавовняний, льняний, вовняний, |               |
|луховий та інші (з домішками діоксиду кремнію більше 10%)  | 4             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|з домішками діоксиду кремнію від 2 до 10%                  | 4             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Пилок метелика зернової молі                               | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Рибофлавін                                                 |               |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Рифаміцин+                                                 | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Сізоміцин+                                                 | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Синтетичні миючі засоби "Лотос", "Лотос-автомат", "Ера",   |               |
|"Ера-А", "Ока", "Біо-С", "Вихрь", "Бриз"                   | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Смола діціандіамінформальдегідна                           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Стрептоденаза                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Стрептоміцин+                                              | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|....ак                                                     | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Тетраметилтіурамдісульфід+(тіурам Д, ТМТД)                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Тетрациклін                                                | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|...аетилсвинець                                            | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|...аміцин+                                                 | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|...лендіізоцианат+                                         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Тризопропаноламін+                                         | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|2,4-Тринітробензанілід+                                    | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Феніл-4,5-дихлорпірідазон-6                                | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Фенілендіамін                                              | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Фенілендіамін                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Фенілендіамін                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Формальдегіднісмоли: по фенолу                             | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|                     по формальдегіду                      | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|...пласти                                                  |               |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|...риміцин+                                                |               |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Формальдегід+                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|..ан+                                                      | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Фурацилін                                                  | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|..фурол+                                                   | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорангідрид акрилової кислоти+                            | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорангідрид метакрилової кислоти+                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорметациклін тозилат                                     | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорметил оксиран+                                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорметилфталімід+                                         | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорпаладозамін+                                           | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлортетрациклін+                                           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хлорфенілізоцианат+                                        | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хромати, біхромати (в перерахунку на CrOa)                 | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хромамонію сульфіти (хромаміачні галуни) (по Cr+а)         | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хрому фосфат однозаміщений (по Cr+а)                       | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хрому фосфат трьохзаміщений (по Cr+а)                      | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хрому оксид (по Cr+а)                                      | 3             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хрому трихлорид гексагідрат (по Cr+а)                      | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Хромалюміній кислий фосфорнокислий марок АХФС та МІКС      | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Циклогекс-1-ен-1,2-дікарбонова кислота, ангідрид           | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Циклогексилімід дихлормалеінової кислоти                   | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Штам грибу Candida seatrycum АР-217                        | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Ентобактерін+                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Епіхлоргідрин                                              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Епоксидні смоли (по епіхлоргідрину):                       |               |
|а) ЕД-5, (ЕД-20), Е-40, епокситрифенольна                  | 2             |
|б) УП-666-1, УП-666-2, УП-666-3, УП-671-Д, УП-671, УП-673, |               |
|   УП-677, УП-680, УП-682                                  | 2             |
|в) УП-650,  УП-650-Т                                       | 2             |
|г) УП-21, 24, Е-181, ДЕГ-1                                 | 2             |
|д) ЕА                                                      | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Еритроміцин+                                               | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Етилен-N,N-біс-дитіскарбамат цинку - (цимеб, купрозан)     | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Етилен-N,N-біс-дитіокарбамат марганцю (манеб)              | 2             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Етиленімін+                                                | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Етилмеркурхлорід (граназан) - (по ртуті)                   | 1             |
|-----------------------------------------------------------+---------------|
|Примітка:                                                  |               |
-----------------------------------------------------------------------------

1. Перелік хімічних речовин, наведений вище, складено на основі ГОСТУ 12.01.005-88 "Общие санитарно-гигиенические требования" та доповнень NN 2, 3, 4, 5, 6, 7 до списку ГДК, затверженого МОЗ СРСР N 4617-88 від 26.05.88, та довідкового посібника "Предельно допустимые концентрации вредных веществ в воздухе рабочей зоны". М: Всесоюзная ассоциация профилактической медицины й зкологии, НИИ ГТ й ПЗ АМН СССР. - 1991. - 352 с.

2. До наведеного списку хімічних речовин не увійшли алергени, що мають слабкий або потенційно алергічний ефект, для яких ГДК встановлюється за загально-токсичною дією без врахування їх алергенних властивостей.

Головний профпатолог МОЗ України доктор медичних наук О.О.Кучук

Перелік
подразнюючих речовин, що частіше зустрічаються
на виробництвах

1. Аліфатичні вуглеводні: дихлорметан, трихлорметан, трибромметан, хлоретилен, хлорпропілен, хлоропрен та ін.

2. Берилій та його композиції+

3. Вапно

4. Дьогті, смоли, гудрон, кам'яне вугілля та його фракції - нафталін та ін.

5. Йод та його сполуки

6. Кислоти

7. Луги

8. Масла, жири природні та синтетичні+

9. Миш'як та його сполуки

10. Органічні розчинники:

а) вуглеводні розчинники аліфатичних, аліциклічних, гетероциклічних, ароматичних сполук та їх сумішей (уайт-спиріт);+

б; похідні нітро-аліфатичних вуглеводів;+

в) ацетонітрил;+

г) спирти, альдегіди, кетони, складні ефіри тетрагідрофуранові, гліколи цих ефірів: диметилформамід, диметилсульфоксид+

11. Похідні азоту та фенолу: динітрофенол, динітро-ортокрезол та ін.

12. Селен та його сполуки

13. Ферменти+

14. Формальдегід та його полімери+

15. Фосфор та його сполуки (півторасульфат фосфору)

16. Фтор, фтористоводнева кислота та її солі

17. Хромова кислота, хромати лугові і біхромати, хромат цинку, сульфат хрому+

18. Цемент (алюмо-сілікат кальцію) ______________

Примітка: Речовини з познакою + мають також алергенні властивості.

Головний профпатолог МОЗ України доктор медичних наук О.О.Кучук