НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
N 05-12-13/1798 від 20.07.2001
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від
18.07.2001 N 10015/2 до листа Глави Адміністрації
Президента України від 17.07.2001 N 02-02/2006
Кабінет Міністрів України
Щодо візування Закону України "Про засади функціонування
оптового ринку електричної енергії в Україні"
Національна комісія регулювання електроенергетики України на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 18.07.2001 N 10015/2 до листа Глави Адміністрації Президента України від 17.07.01 N 02-02/2006 щодо вивчення та візування Закону України "Про засади функціонування оптового ринку електричної енергії в Україні" повідомляє.
1) 5 липня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про засади функціонування оптового ринку електричної енергії в Україні" (далі Закон).
Закон докорінно змінює концепцію оптового ринку електроенергії України, передбачену Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), іншими нормативно-правовими актами та Договором оптового ринку електричної енергії України і встановлює нову систему правовідносин між учасниками оптового ринку електричної енергії, наслідки реалізації якої економічно не обгрунтовані і не спрогнозовані.
Концепція, на підставі якої діє оптовий ринок електричної енергії України, впроваджувалась майже десять років, до її розробки залучались експерти міжнародних організацій та країн з розвиненою ринковою економікою. Постійно проводилась робота із вдосконалення існуючої системи функціонування ринку електроенергетики. Завдяки прийняттю Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" ( 1821-14 ), нормами якого встановлено, що проведення розрахунків за електричну енергію здійснюється виключно в грошовій формі та виключно через розподільчі рахунки оптового ринку електричної енергії України, було покладено край давальницьким, бартерним та іншим негрошовим операціям на ринку електроенергії, рівень збору коштів з 7-10% доведено до 80%.
Нову концепцію ринку електроенергії прийнято без правових та техніко-економічних обгрунтувань, а також без обгрунтування доцільності різкої зміни концепції ринку електроенергії України, що негативно вплине на соціально-економічні процеси в суспільстві і на рівень економічної безпеки держави в цілому.
При підготовці нової концепції оптового ринку електричної енергії України перш за все не з'ясовано, які ж недоліки існуючої моделі ринку електроенергії не дозволяють їй ефективно функціонувати, Законом не визначені шляхи їх вирішення, а додатково створені нові проблеми, зокрема:
замість грошових розрахунків запроваджені негрошові схеми розрахунків;
замість прозорих операцій на оптовому ринку електроенергії Закон передбачає більш складну систему відносин, до якої учасники ринку електроенергії не готові;
надається неконтрольований доступ на ринок електроенергії дешевої імпортованої електроенергії, яка продається на ринку електроенергетики України за вільними цінами, що негативно вплине на діяльність вітчизняних виробників, при цьому вони втратять інвестиційну привабливість;
не визначено порядок погашення заборгованості енергетичних підприємств, яка на даний час складає значну суму, зокрема, повернення боргу енергогенеруючим компаніям;
стає неможливим забезпечення єдиної ціни для населення на всій території України, оскільки проблематично відшкодування різниці між цінами і тарифами встановленими державою, та "звичайними" цінами і тарифами, що склалися на ринку, яку, до речі майже неможливо визначити, за рахунок бюджетних коштів;
відсутність 100% оплати за електричну енергію не дасть змоги забезпечити запас палива для проходження осіньо-зимового максимуму навантаження об'єднаної енергосистеми України у 2001 - 2002 роках, оскільки законом не передбачені інструменти регулювання спрямування коштів для підтримки енергогенеруючих підприємств. Страхові накопичення коштів також не передбачені.
Отже, нова модель організації оптового ринку не тільки не вирішить існуючих проблем, а навіть може призвести до посилення кризових явищ в галузі електроенергетики і в економіці в цілому.
З огляду на подальшу перспективу розвитку електроенергетичної галузі в цілому і становлення оптового ринку електроенергії зокрема, найбільш прийнятною для реалізації в Україні, на наш погляд, є модель оптового ринку електричної енергії, основні положення якої визначено статтею 15 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ). Тому доцільно в подальшому зосередитися на вдосконаленні існуючої системи, в тому числі і механізму розрахунків.
На нашу думку, немає необхідності запроваджувати новий порядок функціонування оптового ринку електричної енергії України, який може негативно вплинути на рівень економічної безпеки України. Тим більше, що статтею 17 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що забезпечення економічної безпеки є найважливішими функціями держави.
Занепокоєння НКРЕ з приводу прийняття Закону поділяють також інші заінтересовані центральні органи виконавчої влади та організації.
2) Так, на думку Державного підприємства "Енергоринок", Законом не врегульована низка суттєво важливих питань функціонування ОРЕ, а саме:
недопущення дискримінації по відношенню до окремих регіонів та відповідних споживачів внаслідок можливості дешевої скупки електроенергії окремими постачальниками (обленерго), посередниками або споживачами;
забезпечення 100% оплати за спожиту електроенергію банківським коштами;
соціально справедливого встановлення та дотримання єдиних фіксованих цін для населення країни;
збереження впливу з боку держави на енергетичну безпеку, сталу роботу об'єднаної енергосистеми та енергозабезпечення національної економіки країни;
захисту вітчизняних виробників електричної енергії від продажу імпортованої електричної енергії безпосередньо постачальникам, що може призвести до занепаду виробництва електричної енергії;
спільного фінансування учасниками ринку витрат на подолання наслідків ймовірних аварій, стихійних явищ тощо;
інвестування розвитку магістральних та міждержавних мереж, комерційного обліку електроенергії та систем збору інформації, централізованого диспетчерського управління;
фінансування учасниками ринку розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії, насамперед вітроенергетики, тощо.
В зазначеному Законі (розділ VII "Перехідні положення") відсутні посилання на термін перехідного періоду, який необхідний для розробки та створення нормативно-правової бази, технічного забезпечення, в тому числі системи комерційного обліку електроенергії та систем обміну даними, відповідного програмного забезпечення, інфраструктури ринку та відповідної підготовки персоналу. Це унеможливлює виконання цього Закону з моменту його підписання, а прагнення впровадити окремі його положення особливо в частині прямих продаж електроенергії призведе до повного хаосу в купівлі-продажу та розрахунках.
Цієї позиції дотримується і Мінпаливенерго України, який, у тому числі наголошує, що введення в дію цього Закону, особливо у період підготовки до осінньо-зимового періоду, призведе до вкрай негативних явищ в електроенергетиці та в економіці України.
3) На думку Антимонопольного комітету України недоліки концептуального характеру запропонованої у Законі моделі організації енергоринку, які принципово суперечать можливості запровадження конкурентних відносин на ринку електроенергії України, полягають у створенні і існуванні асоціації шляхом об'єднання виробників та наділення її правом формування цін електричної енергії, встановлення цін на електричну енергію в той час, коли визначення правил формування цін на енергоринку, їх затвердження є функціями державного регулюючого органу і це підтверджується світовою практикою. Саме створення такої асоціації унеможливить розвиток конкуренції між виробниками електроенергії і призведе фактично до повної монополізації асоціацією ринку електроенергії, що в принципі суперечить суті ринкових відносин. Крім того, асоціація, а відтак і увесь ринок електроенергії можуть стати контрольованими комерційними структурами, які через умови розрахунків фактично отримують можливість контролювати рівень цін на електроенергію. Ця ситуація погіршується тим, що в законі закладено дискримінаційний підхід до учасників асоціації щодо повноважень зборів та прийняття рішень.
Усі положення зазначеного Закону щодо вільного ціноутворення на електроенергію (стаття 7) і запровадження рівних умов суб'єктам оптового ринку (стаття 4) залишаться лише деклараціями, тому що реалізувати ці положення стане практично неможливим. Сама теза щодо вільного ціноутворення на електроенергію взагалі видається декларативною, оскільки навіть у країнах з розвинутою і стабільною ринковою економікою (де не існує таких понять як "бартерні схеми розрахунків", "адресні поставки", "минулорічна заборгованість за використану електроенергію" тощо) зберігаються відповідні механізми регулювання з боку держави рівня цін на електроенергію.
Більш того, така організація енергоринку призведе до монополізації закупівель дешевої електроенергії АЕС окремими групами споживачів (наприклад, виробниками чи власниками високоліквідної продукції), а дорожча електроенергія залишатиметься для комунально-побутової сфери, населення, бюджетних організацій тощо. Диспропорції в ціноутворенні та дестабілізуючі фактори на ринку електроенергії можуть посилюватися у разі, якщо фактичні власники високоліквідної продукції (як споживачі електроенергії) одночасно будуть і постачальниками палива для електростанцій (протягом останніх років досить часто діяла саме така схема розрахунків). У цій ситуації навіть надання НКРЕ широких повноважень щодо контролю за цінами на електроенергію не дозволить їй суттєво впливати на механізм ціноутворення, оскільки він залишатиметься недостатньо прозорим для ефективного контролю. Це фактично призводитиме до встановлення високого рівня витрат на виробництво електроенергії і високого рівня цін на неї.
За таких умов не виключена можливість втрати реальних важелів управління та регулювання в галузі електроенергетики з боку державних органів, використання цих важелів в інтересах окремих груп, що може дезорганізувати функціонування ринку електроенергії та реально загрожувати збереженню цілісності енергосистеми України. Втрата ж державою контролю (навіть частково) в галузі електроенергетики за використанням енергоресурсів, розподілом та використанням електроенергії, механізмом ціноутворення тощо, імовірніше за все, негативно впливатиме і на соціально-економічні процеси в суспільстві, і на рівень економічної безпеки держави в цілому.
Очевидним є й те, що при підготовці цього закону не враховано дію законів ринкової економіки, зокрема те, що конкуренція відбувається на ринку певного товару при відхиленні ціни товару і витрат на його виробництво в незначних межах (близько 5 відсотків). Саме такий підхід використовується антимонопольними органами у всьому світі для визначення меж товарного ринку. При вільному ціноутворенні на електроенергію, як передбачено законом, ціна електроенергії, виробленої окремими електростанціями чи енергоблоками (навіть якщо це однотипні енергоблоки теплових електростанцій) може суттєво (можливо в декілька разів) відрізнятися, оскільки питомі витрати на її виробництво будуть також різні, а навколо кожної ціни формуватиметься і коло споживачів. I тому в кінцевому підсумку запропонована модель призведе до дезінтеграції єдиного ринку електроенергії, подрібнення його на сегменти за рівнем цін і кожний з цих сегментів може стати монополізованим. Сегментація єдиного ринку електроенергії і монополізація цих сегментів є головною небезпекою при реалізації зазначеної моделі. Отже, механізм організації виробництва і реалізації електроенергії, виписаний в зазначеному Законі України, суперечить проголошеним у статті 4 цілям щодо створення оптового ринку електричної енергії на засадах конкуренції: насправді це буде не конкуренція, а розподіл державою чи керівниками відповідних енергогенеруючих підприємств більш дешевої електроенергії з усіма негативними наслідками такого розподілу. З іншого боку, такий механізм формування цін на електроенергію призводитиме до спотворення конкуренції на ринках інших товарів, залежно від того до якого (за ціною) ринку електроенергії буде спроможний доступитися (чи буде допущений) споживач.
Крім зазначеного, цей закон містить і інші суперечності, які можуть при його запровадженні також призводити до відповідних негативних наслідків. Так, незрозуміло на яких засадах і коли має функціонувати біржа (стаття 15), наскільки буде обов'язковим для учасників асоціації здійснювати купівлю-продаж електроенергії через біржу, а у яких випадках і хто може здійснювати операції купівлі-продажу електроенергії поза біржею тощо. У статті 16 визначено, що на поточні рахунки енергопостачальника, що володіє місцевими (локальними) мережами зараховується плата за утримання місцевих (локальних) мереж (абонентна плата) та плата за постачання електричної енергії. В той же час в статті 18 "Ціноутворення на оптовому ринку електричної енергії" не визначено яким чином формуватимуться абонентна плата і ціни на послуги постачання електричної енергії. Суперечливим видається неоднаковий підхід до визначення порядку регулювання тарифів на послуги з передачі електроенергії магістральними та місцевими електромережами, оскільки і одні і другі ринки знаходяться у стані природної монополії, а існуюча практика регулювання діяльності енергопостачальних компаній підтверджує, що запровадження регулювання діяльності суб'єктів природних монополій на цих ринках шляхом встановлення граничних рівнів цін є недостатнім, оскільки навіть існуючий механізм регулювання (затвердження фіксованих тарифів) недостатньо ефективний і потребує вдосконалення. Запропонований порядок експорту-імпорту електроенергії і вільного ціноутворення на цю електроенергію імовірніше за все призведе до різкого відкриття вітчизняного ринку електроенергії (тоді як навіть Європейський ринок електроенергії планується відкривати поступово до 2005 року), що може призвести до значного зниження попиту на електроенергію українських виробників або необхідності встановлювати додаткові види обмежень, що робитиме відносини при здійсненні цих операцій менш прозорими, а отже сприятиме формуванню тіньових схем.
4) Держпідприємицтво зі свого боку, проаналізувавши Закон прийшло до висновку, що метою прийняття Закону є створення Електроенергетичної Асоціації (Асоціація) - оператора оптового ринку електричної енергії України, яка відповідно до статті 8 Закону є договірним об'єднанням виробників електричної енергії та транспортувальників, що володіють місцевими (локальними) електричними мережами, яке не має на меті одержання прибутку і діє на підставі договору про створення та діяльність Асоціації, що укладається її засновниками.
Механізм створення та заснування Асоціації повинен відповідати вимогам Закону України від 27.03.91 N 887-XII "Про підприємства в України", стаття 3 якого визначає, що асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, які на добровільних засадах об'єднали свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності та створили асоціацію. Тобто, можливість заснування Асоціації передбачена тільки на добровільних засадах, тому обоя'язок створення такої структури в порядку, передбаченому Законом не узгоджується з вимогами Закону України "Про підприємства в Україні", в частині загальних вимог створення добровільних об'єднань, якими є асоціації. Крім того, право на створення таких добровільних об'єднань (асоціацій) зупинено для державних електроенергетичних підприємств згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 29.05.93 N 41-93 "Про об'єднання державних електроенергетичних підприємств".
До того ж, в Законі відсутнє чітке визначення щодо учасників Асоціації, принципу її роботи та механізму прийняття рішень.
5) Міністерство економіки України вважає, що в запропонованій редакції закону не вирішено питання функціонування біржі електроенергії, а також відсутній механізм прозорої конкуренції між споживачами електроенергії за більш дешевий ресурс. Введення механізму прямих договорів призведе до збільшення попиту дешевої електроенергії, ціна якої в умовах її дефіциту підтягнеться до ціни дорогої електроенергії.
Крім того з економічної точки зору наслідком запропонованих змін у законодавстві у разі введення Закону у дію, стане значне підвищення тарифів для окремих категорій споживачів, в першу чергу для населення (на 62,5%). Таке підвищення тарифів на електроенергію для населення негативно вплине на цінову ситуацію на споживчому ринку та призведе до значного сплеску інфляції (індекс інфляції на кінець року буде значно вищим за прогнозований і складатиме близько 120%), до додаткового зростання індексу споживчих цін на 4-5 відсоткових пункти.
6) В свою чергу за підрахунками Міністерства фінансів України введення нових тарифів на електричну енергію призведе до необхідності вишукання бюджетами усіх рівнів у другому півріччі поточного року додаткових коштів у сумі 167 млн. гривень.
В Державному бюджеті України на 2001 рік передбачені видатки по пільгах та субсидіях населенню на оплату електричної енергії, природного та скрапленого газу, житлово-комунальних послуг, на які передбачена субвенція в сумі 2896 млн. грн., в тому числі на електроенергію 436,2 млн. грн. Виходячи з наведеного, збільшаться видатки по пільгах і субсидіях населення на оплату електричної енергії на 178,9 млн. грн. або на 42,2% від передбаченої на рік субвенції. Тобто всього бюджетній сфері необхідно буде додатково до кінця поточного року залучити на оплату електроенергії по пільгах та субсидіях населенню та для бюджетних установ близько 350 млн. грн. З врахуванням стану виконання доходної частини державного бюджету вишукати ці кошти у поточному році не уявляється реальним.
7) За юридичним висновком Міністерства юстиції України зазначений Закон не узгоджується з Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), окремі його частини суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 22, якою визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод), Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), Декрету Кабінету Міністрів України "Про об'єднання державних електроенергетичних підприємств" ( 41-93 ) тощо.
Слід також зазначити, що сам текст Закону України "Про засади функціонування оптового ринку електричної енергії України" містить багато внутрішніх протиріч, постатейних неузгодженостей та положень, які реально не можуть бути виконані (додаються).
Виходячи з викладеного, Національна комісія регулювання електроенергетики України, Міністерство палива та енергетики України, Антимонопольний комітет України, Міністерство економіки пропонують Кабінету Міністрів України звернутися до Президента України про накладення вето на зазначений Закон України відповідно до пункту 30 статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Додатки:
1. Постатейні зауваження до Закону України "Про засади функціонування оптового ринку електричної енергії в Україні".
2. Копії листів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (додаток відсутній).
3. Візи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (додаток відсутній).
Голова Комісії Ю.Продан
Додаток
до листа НКРЕ
від 20.07.2001 N 05-12-13/1798
Постатейні зауваження
до Закону України "Про засади функціонування оптового ринку
електричної енергії в Україні".
1. У статті 1 Закону визначення терміну "виробник" в частині визнання виробником суб'єкту господарювання, який не виробляє електричну енергію, а якому лише належить на праві власності або іншій законній підставі "обсяг відпуску електричної енергії", суперечить самому поняттю "виробник", оскільки в такому разі виробником електроенергії може бути і енергопостачальник і передавач електричної енергії. Таке тлумачення терміну "виробник" суперечить тлумаченню цього терміну у статті 2 Директиви 96/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 19.12.96 р., що, в свою чергу, є порушенням положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами (Європейським Союзом) щодо адаптації законодавства України до європейських стандартів.
На думку НКРЕ, виробник електричної енергії - це суб'єкт оптового ринку електричної енергії, який виробляє електричну енергію на генеруючих потужностях, які належать йому на праві власності, або на іншій законній підставі і який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності.
2. Нормами статей 8-14 Закону запроваджується монополія Асоціації виробників електричної енергії на посередницькі послуги з купівлі-продажу електричної енергії, що не забезпечує конкуренції між виробниками електроенергії і призведе фактично до повної монополізації Асоціацією ринку електричної енергії, здійснення нею дій, які призведуть або можуть призвести до встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), що суперечить принципам ринкових відносин та антимонопольному законодавству, зокрема статті 5 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ). Статтею 8 закону передбачається створення електроенергетичної Асоціації (оператору оптового ринку електричної енергії України).
Електроенергетична Асоціація - договірне об'єднання виробників електричної енергії та транспортувальників, що володіють місцевими (локальними) електричними мережами, яке створюється з метою координації діяльності її учасників.
Враховуючи те, що її учасниками є монопольні утворення (обленерго), а також, що до компетенції Асоціації будуть належати такі вагомі питання як формування ціни електричної енергії, яка не була продана виробниками за договірними цінами, проведення розрахунків між виробниками та покупцями, вона (Асоціація) фактично набуде ознак монополіста на ОРЕ та унеможливить розвиток конкуренції, що суперечить суті ринкових відносин.
Виходячи з цього, зовсім незрозуміла відсутність контролю за діяльністю Асоціації з боку держави (НКРЕ, Мінпаливенерго, Антимонопольний комітет).
Держава навіть не приймає участі при розробці Договору про створення та діяльність Асоціації.
В законі відсутнє чітке визначення щодо учасників Асоціації, принципу її роботи та механізму прийняття рішень.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, у зв'язку з чим положення статей 8-12 не є нормою цього Закону, а мають бути визначені в статуті Асоціації. Крім того, у зв'язку з добровільним порядком вступу до Асоціації, в Законі необхідно визначити систему відносин з виробниками, які не побажають до неї вступити.
3. Стаття 5 Закону передбачає переважність положень міжнародних договорів над нормами, що передбачені цим Законом. Законами України "Про ратифікацію Кредитної угоди закупівлі палива на зимовий період 2000-2001 років між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку" (2119-14) та "Про ратифікацію Кредитної угоди (Проект розвитку ринку електроенергетики) між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку" ( 612/96-ВР ) передбачається існування законодавства щодо забезпечення функціонування розподільчих рахунків згідно з алгоритмом, що встановлюється НКРЕ. В той же час, Законом фактично скасовані як розподільчі рахунки, так і алгоритм оптового ринку електроенергії.
4. Норми статті 6 щодо забезпечення прозорості системи формування цін і тарифів на електричну енергію є суто декларативними і суперечать статтям 1, 14 та 15 цього ж Закону, якими передбачено наявність прямих договорів на купівлю-продаж електричної енергії за договірними цінами, а також обіг товарних деривативів, що може призвести до повернення безгрошових розрахунків на ринку електроенергії і до зловживань, а не до оптимізації ціни на електроенергію.
5. Статті 7, 14, 18 щодо вільного ціноутворення на електричну енергію суперечать статті 4 Закону щодо забезпечення рівних умов суб'єктам оптового ринку електричної енергії, оскільки організація ринку, запроваджена цими нормами, призведе до монополізації закупівель дешевої електроенергії АЕС окремими групами енергопостачальників (наприклад, виробниками чи власниками високоліквідної продукції), а дорожча електроенергія купуватиметься для комунально-побутової сфери, населення, бюджетних організацій тощо, тоді як саме Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) закріплені норми щодо усередненої оптової ціни на всю вироблену електроенергію, що не дозволяє одним споживачам отримувати дешеву електричну енергію за рахунок підвищення ціни для інших споживачів.
Таким чином, скасовуючи норми Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) щодо усередненої оптової ціни на електричну енергію і встановлюючи нерівні умови для енергопостачальників та споживачів електричної енергії, положення Закону України "Про засади функціонування оптового ринку електричної енергії в Україні" суперечать статті 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка передбачає, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 7 цього закону закріплюється вільний вибір суб'єктами оптового ринку умов договорів на купівлю-продаж електроенергії. Серед цих умов можуть, зокрема, бути порядок та форма розрахунків (ст.16).
Таким чином, головне надбання минулого року - впровадження виключно грошових форм розрахунків за електричну енергію, ліквідується.
При ще існуючий неповноті розрахунків за електроенергію, відмова від обов'язкового застосування в оплаті за електричну енергію виключно грошових коштів може призвести до застосування в розрахунках грошових сурогатів, застосування бартерних операцій та створення умов до роботи генеруючих компаній за толінговими схемами (на давальницькому паливі). Це призведе до остаточного вимивання обігових коштів генеруючих компаній.
6. Норма статті 16 Закону щодо продажу електроенергії населенню виключно енергопостачальниками, які володіють місцевими (локальними) мережами, тобто природними монополістами з передачі електричної енергії, суперечить нормам європейського законодавства, зокрема, Директиві 96/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 19.12.96 р. щодо лібералізації ринку електроенергії, що, в свою чергу, є порушенням положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами (Європейським Союзом) щодо адаптації законодавства України до європейських стандартів.
Враховуючи той факт, що ст. 16 абз. 14 визначено, що "продаж електричної енергії населенню здійснюється енергопостачальниками що володіють місцевими (локальними) мережами", тобто монополізований, відсутність регулювання тарифів на постачання може призвести до зловживання енергопостачальними компаніями своїм монопольним становищем.
Крім того, цим пунктом здійснено об'єднання двох різних видів ліцензованої діяльності: постачання та передача.
Необхідно також звернути увагу на ст. 18 абз. 8, яким визначено, що "у випадку встановлення державою цін та тарифів, які нижчі від звичайних цін та тарифів, що склалися на ринку електричної енергії, держава відшкодовує різницю за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів". Таке формулювання буде лише стимулювати підвищення тарифів.
7. Окремо необхідно відмітити статтю 17 "Експорт та імпорт електричної енергії".
Відповідно до цієї статті електрична енергія, що імпортується в Україну, покупається (абз. 2) та продається (абз. 4) за вільними цінами.
Враховуючи, той факт, що зовнішні ціни на електроенергію (зокрема в Росії) значно нижчі ніж у українських виробників, можна з впевненістю припустити, що найближчим часом імпорт російської електроенергії значно зросте та замістить електроенергію, яка вироблена на українських потужностях. Особливо це стосується електроенергії, яка вироблена на теплових енергогенеруючих потужностях (генерація ТЕС).
Таким чином, ця стаття ставить під загрозу енергетичну безпеку України.
8. Статтею 18 Закону передбачено відшкодування різниці у разі встановлення державою цін та тарифів, які нижчі від звичайних цін і тарифів, що склались на ринку електричної енергії (і який буде, як вказувалось вище, монополізованим) за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Положення щодо відшкодування з місцевих бюджетів суперечить статті 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та статті 67 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ). Крім того, ні в державному бюджеті, ні в місцевих бюджетах коштів на таке відшкодування не передбачено. За підрахунками НКРЕ для відшкодування різниці між діючими на сьогодні тарифами для населення та ринковими тарифами необхідно передбачити в державному бюджеті 1,7 млрд. грн. на рік.
Положення частин четвертої та п'ятої статті 18 щодо визначення тарифів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами сторонами договору в межах граничних рівнів тарифів, встановлених НКРЕ, неприйнятні, оскільки діяльність з передачі електроенергії місцевими (локальними) мережами здійснюється на ринку природної монополії, в умовах повної відсутності конкуренції.
9. Статтею 22 передбачено отримання достовірної інформації про обсяги виробництва, передачі, постачання та споживання електричної енергії, що вимагає погодинного обліку для всіх точок вимірювання, як при здійсненні розрахунків на балансному, так і на підставі двосторонніх договорів. Це потребує модернізації діючої системи комерційного обліку, а в зв'язку з цим, залучення значних коштів. За умови відсутності належного технічного та комерційного обліку і визначенні обсягів виробленої, переданої, поставленої та спожитої електричної енергії розрахунковим шляхом створюються умови для зловживань.
Голова НКРЕ Ю.Продан