МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАКАЗ
N 145 від 02.06.94

( Наказ відмінено згідно Наказу Міноборони
N 185 від 05.06.2001 )

Про додаткові заходи щодо організації поховання
військовослужбовців, які загинули (померли) під час
проходження військової служби

( Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міноборони
N 204 від 08.08.94
N 145 від 18.05.2000 )

У військах організація поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, у ряді випадків не відповідає вимогам розділу 3 Тимчасового статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та додатку 10 до цього Статуту, наказів і директив Міністра оборони України та начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Деякі командири частин несвоєчасно сповіщають батьків (найближчих родичів) загиблого (померлого) і районні (міські) комісаріати за місцем проживання сім'ї чи призову загиблого (померлого), не завжди вірно вказують причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовців, не надсилають необхідні довідки та висновки медичних експертів.

Нерідко особи, які супроводжують труну з тілом покійного, дезинформують родичів загиблого (померлого) військовослужбовця про причини та обставини його смерті, виявляють бездушність стосовно них.

Начальники і військові коменданти гарнізонів, командири військових частин і військові комісари не завжди забезпечують поховання військовослужбовців транспортом, оркестром і почесним ескортом у випадках, передбачених Тимчасовим статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Це викликає справедливе невдоволення близьких родичів померлих (загиблих), завдає значного збитку авторитету Збройних Сил України, НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Міністра оборони України, командуючим видами Збройних Сил України, військами військових округів, начальникам управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючим об'єднаннями, командирам з'єднань, військових частин, начальникам гарнізонів, установ, військовим комісарам Республіки Крим, Київському і Севастопольському міським, обласним, міським і районним військовим комісарам:

організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби та відання військових почестей здійснювати згідно з вимогами розділу 3 Тимчасового статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, додатку 10 до цього Статуту та Інструкції "Про організацію поховання військовослужбовців, які загинули або померли під час проходження військової служби (додаток до наказу);

забезпечити об'єктивне розслідування фактів загибелі (смерті) військовослужбовців, які проходять військову службу в підпорядкованих з'єднаннях, військових частинах і установах, установлювати їх справжні причини, обставини і безпосередніх винних;

порядок та організацію поховання у кожному окремому випадку узгоджувати з місцевими органами влади, громадськими організаціями та рідними загиблих (померлих);

для участі у відданні військових почестей при похованні військовослужбовців та ветеранів війни залучати підрозділи Збройних Сил України, а в гарнізонах, де відсутні або малочисельні військові частини, які входять до складу Збройних Сил України, також підрозділи військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ, Прикордонних військ, Національної гвардії та Цивільної оборони згідно з директивою N Д-2/5/255/6/304 від 25.09.93 р.;

встановити належний контроль за організацією поховання померлих ветеранів війни та відданням військових почестей при їх похованні;

витрати, пов'язані з похованням військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, відносити за рахунок статті 0823 кошторису Міністерства оборони України;

організацію зберігання тіл військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, здійснювати згідно з вимогами Інструкції про організацію зберігання тіл військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби (додаток до наказу); ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міноборони N 145 від 18.05.2000 )

патолого-анатомічні (судово-медичні) дослідження і бальзамування тіл військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, проводити: ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міноборони N 145 від 18.05.2000 )

у військово-медичних закладах Міністерства оборони України - з використанням медичного майна поточного постачання, а в разі необхідності із залученням коштів, передбачених кошторисом доходів і видатків цих закладів на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів; ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міноборони N 145 від 18.05.2000 )

у медичних закладах інших міністерств і центральних органів виконавчої влади - за рахунок коштів, передбачених кошторисом доходів і видатків Міністерства оборони України на медичне обслуговування. В цих випадках командирами військових частин, в яких проходили службу загиблі (померлі) військовослужбовці, подаються за встановленим порядком рахунки і протоколи досліджень (бальзамування) до органу управління медичної служби відповідного виду Збройних Сил, оперативного командування, який зобов'язаний здійснити оплату за поданими рахунками протягом десяти діб. ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Наказом Міноборони N 145 від 18.05.2000 )

2. Директиви Міністра оборони СРСР N Д-26 від 22.05.90 р. та N Д-32 від 09.06.90 р. вважати такими, що не застосовуються в Збройних Силах України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

4. Наказ розіслати до окремої військової частини.

Начальник Генерального штабу
Збройних Сил - перший заступник
Міністра оборони України генерал-полковник А.Лопата

Додаток
до наказу Міністра оборони України
N 145 від 02.06.94 р.

Інструкція
про організацію поховання військовослужбовців, які
загинули або померли під час проходження військової служби

1. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає порядок дій посадових осіб щодо організації поховання загиблих (померлих) військовослужбовців під час військової служби в Збройних Силах України.

2. Відповідальність за організацію поховання військовослужбовців відповідно до вимог Інструкції несуть особисто командири військових частин.

2. Порядок сповіщення сім'ї чи близьких
рідних загиблого (померлого)

3. Командир військової частини про загибель або смерть військовослужбовця зобов'язаний того ж дня сповістити телеграмою чи повідомити телефоном сім'ю або близьких родичів загиблого (померлого), погодивши місце та час його поховання, а також районний (міський), обласний, Київський і Севастопольський міські, Республіки Крим військові комісаріати. У телеграмі або у повідомленні телефоном вказати дату смерті військовослужбовця, причину смерті і день поховання. Військові комісаріати зобов'язані своєчасно інформувати представників влади за місцем проживання сім'ї або призову загиблого (померлого) із зазначенням причин та обставин загибелі. Якщо смерть настала з особистої вини (особливо внаслідок самогубства), то в інформації відображати це окремо.

4. При похованні військовослужбовця за місцем служби районний (міський) військовий комісар з одержанням повідомлення та свідоцтва про смерть у семиденний строк зобов'язаний особисто вручити сім'ї чи родичам загиблого (померлого) військовослужбовця повідомлення за формою N 22/Б8, свідоцтво про смерть і фотокартки з місця поховання, а також висловити їм співчуття.

3. Порядок організації поховання, обліку
загиблих (померлих) військовослужбовців

5. Наказом по військовій частині призначається комісія для організації поховання, до складу якої включаються командир військової частини, начальник соціально-психологічної служби та офіцери підрозділів, де проходив службу загиблий (померлий).

6. Перед похованням чи перевезенням загиблих (померлих) військовослужбовців до місця поховання в моргах проводиться санітарна обробка їх тіл. При перевезенні тіл загиблих (померлих) військовослужбовців на великі відстані бальзамування їх виконується патолого-анатомічними лабораторіями, міськими моргами. У випадках, коли військовослужбовці померли від особливо небезпечних інфекцій, поховання їх здійснюється з попереднім знезаражуванням тіл дезинфекційними засобами і під контролем санітарно-епідеміологічних установ.

7. У разі загибелі (смерті) генерала (адмірала), офіцера, прапорщика (мічмана), військовослужбовця-жінки, військовослужбовця, який служить за контрактом на посаді солдата, сержанта, матроса, у військово-лікувальному закладі для поховання померлого одягати в його парадне обмундирування. Із госпітальних речей для поховання померлого видаються: туфлі госпітальні, шкарпетки, наволочка, дві простині, особисті речі передаються спадкоємцям загиблого (померлого). При похованні військовослужбовців строкової служби і курсантів військово-навчальних закладів використовується: головний убір, парадне обмундирування, сорочка з краваткою (фланелівка з форменним коміром і брюки шерстяні), які знаходились у користуванні померлого, комплект натільної білизни першої категорії, шкарпетки, туфлі госпітальні, наволочка верхня подушкова, дві простині.

8. У випадку сильно виражених гнилосних змін трупа обмундирування укладати поверх небіжчика відповідно до рекомендації судово-медичного експерта.

9. Облік загиблих (померлих) військовослужбовців провадиться в штабах військових частин та військових комісаріатах згідно з розділом 6 глави II наказу Міністра оборони СРСР N 0200 від 01.11.82 р. У штабі військової частини на загиблого (померлого) військовослужбовця повинні бути оформлені такі документи:

військовий квиток (посвідчення особи);

обліково-послужна картка (солдатів, сержантів військової служби);

розрахункова книжка (офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять службу за контрактом);

акт у двох примірниках за формою 29 на всі власні речі, цінності та особисті документи;

повідомлення про смерть у двох примірниках за формою N 21/Б8; крім того, оформляються: довідка про смерть (видається патолого-анатомічними лабораторіями Міністерства оборони, міськими моргами). На основі довідки про смерть органи загсу видають свідоцтво про смерть;

дозвіл на транспортування тіла загиблого (померлого) військовослужбовця видається патолого-анатомічними лабораторіями Міністерства оборони, міськими моргами, якщо військовослужбовець загинув або помер від незаразних захворювань.

4. Порядок супроводження труни з тілом
загиблого (померлого) військовослужбовця

10. Для супроводження труни з тілом загиблого (померлого) на шляху проходження до місця поховання наказом командира військової частини або начальника гарнізону (військового комісара) призначається дві-чотири особи. До складу команди для супроводження труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця в результаті нестатутних взаємин включаються командир частини або начальник соціально-пхихологічної служби, у разі самогубства лікар частини і близькі товариші по службі небіжчика. Якщо загибель (смерть) наступила з інших причин - одного із заступників командира частини.

11. Старший команди при собі зобов'язаний мати повідомлення про смерть (форма N 21/Б8) та інші необхідні документи про обставини і причини смерті, а також всі власні речі, цінності та документи загиблого (померлого) і акти на них для передачі сім'ї або родичам.

12. Командир військової частини особисто перевіряє у старшого команди по супроводженню труни з тілом загиблого (померлого) наявність установлених документів, знання ним обставин та причин загибелі (смерті) військовослужбовця.

13. Членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців надається право на проїзд за рахунок Міністерства оборони до місця поховання і назад, а також на проїзд і перевезення домашніх речей до вибраного сім'єю нового місця проживання протягом шести місяців від дня смерті військовослужбовця.

14. Військові перевізні документи на проїзд, перевезення тіла та домашніх речей видаються військовою частиною, де служив військовослужбовець. Військові перевізні документи на членів сім'ї або компенсація за їх проїзд видаються військовим комісаром за місцем проживання на основі свідоцтва про смерть військовослужбовця, якщо вони не були забезпечені військовою частиною.

15. Командири військових частин та старші команд по супроводженню труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця зобов'язані:

узгоджувати з начальниками гарнізонів та районними (міськими) військовими комісарами усі заходи щодо організації поховання загиблих (померлих);

після прибуття до місця поховання передати рідним загиблого (померлого) особисті речі, коштовності, фотокартки та листи, а військовому комісару району (міста) документи, у тому числі повідомлення та свідоцтво про смерть, взяти участь у похованні;

корінець повідомлення про смерть з відміткою дати і місця поховання затвердити підписом та гербовою печаткою районного (міського) військового комісара і подати до штабу військової частини після повернення.

5. Порядок поховання військовослужбовців

16. Військовослужбовців, які загинули (померли) під час перебування на військовій службі, ховають з відданням військових почестей згідно з вимогами розділу 3 Тимчасового статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та додатку 10 до цього Статуту.

17. Військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок вчинення злочину, почесті, передбачені розділом 3 Тимчасового статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та додатком 10 до цього Статуту, не віддаються. ( Пункт 17 в редакції Наказу Міноборони N 204 від 08.08.94 )

Начальник управління служби військ
і режиму Генерального штабу Збройних
Сил України генерал-майор В.Васильєв