КОНСУЛЬТУЄ ПРАЦІ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Щодо виплати зарплати і премій
ПИТАНННЯ: За колективним договором виплата премій робітникам і службовцям підприємства пов'язана зі станом виплати зарплати. Зокрема, якщо заборгованість із зарплати перевищує три місячні фонди оплати праці, премію не нараховують.
Чи можуть робітники і службовці відповідати таким чином за стан виплати зарплати?
ВІДПОВІДЬ: Відповідно до чинного законодавства (ст. 15 Закону України "Про оплату праці", ст.97 КЗпП України, ст.19 Закону України "Про підприємства в Україні") форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Тому, виходячи з фінансових можливостей, підприємство самостійно встановлює умови запровадження, показники й розміри преміювання працівників. Преміювання працівників підприємства здійснюється відповідно до положення про преміювання, затверджене в установленому порядку і є додатком до колективного договору. Тобто навіть за наявності заборгованості із заробітної плати працівники підприємства одержують премію, якщо вони виконують умови й показники, передбачені положенням про преміювання.
До керівників адміністративних і господарських органів, які порушують права громадян щодо оплати праці та своєчасної виплати заробітної плати, передбачено такі заходи.
Статтею 36 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що за порушення законодавства з оплати праці винних осіб притягають до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.
Статтею 18 Закону України "Про колективні договори і угоди" встановлено адміністративну і дисциплінарну відповідальність осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган, за порушення і невиконання колективного договору (угоди), що укладається на підприємстві, в організації.
За статтею 16 Закону України "Про підприємства в Україні" з керівниками державних підприємств укладають контракт, в якому має передбачатися персональна відповідальність за порушення трудового законодавства і, зокрема, за затримання заробітної плати та неналежне виконання графіків погашення заборгованості із заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.97 р. N 879 передбачено розірвання контрактів з керівниками підприємств, які не вживають достатніх заходів до погашення заборгованості із заробітної плати.
Статтею 45 КЗпП України також передбачено, що на вимогу профспілкового органу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 542 встановлено, що за невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати керівника підприємства, що є в державній власності, може бути звільнено з посади, а контракт з ним розірвано до закінчення терміну його чинності з ініціативи органу управління майном та за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади.
Статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її в не повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності - суб'єктів підприємницької діяльності від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, за ст. 133 Кримінального кодексу України за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати як наслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, карається позбавленням волі на термін від одного до трьох років або штра- , фом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на термін до трьох років або без такого.
О.ЛУПНА,
головний спеціаліст
"Праця і зарплата" N 24 (268), червень 2001 р.
Підписний індекс 30214