Протокол до Конвенція
між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою
про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків
на доходи і на капітал

Уряд України і Швейцарська Федеральна Рада домовилися при підписанні у м. Києві 30 жовтня 2000 року Конвенції між двома країнами про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал по нижченаведених положеннях, що складають невід'ємну частину вказаної Конвенції.

1. До статті 2

Стосовно підпункту b) (іі) пункту 3 статті 2 зрозуміло, що термін "податок на доходи фізичних осіб" означає податок, що стягується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", або згідно з будь-яким іншим законом, прийнятим у замість або в доповнення до цього Декрету.

2. До статті 7

Стосовно пунктів 1 і 2 статті 7, якщо підприємство Договірної Держави продає товари чи вироби, або здійснює підприємницьку діяльність у другій Державі через розташоване в ній постійне представництво, прибуток цього постійного представництва повинен визначатися не на базі валової суми, одержаної підприємством, а лише на базі тієї частини валових надходжень, яка відноситься до фактичної діяльності постійного представництва з такого продажу або підприємницької діяльності.

У випадку контрактів на дослідження, поставку, установлення або будівництво промислового, комерційного або наукового обладнання або приміщень, або на громадські роботи, якщо підприємство має постійне представництво, прибуток такого постійного представництва повинен визначатися не на базі валової суми контракту, а лише на базі тієї частини контракту, яка дійсно виконується постійним представництвом в тій Державі, де розташоване постійне представництво.

Прибуток, який відноситься до тієї частини контракту, яка виконується головним офісом підприємства, повинен оподатковуватися лише у Державі, резидентом якої є підприємство.

Стосовно пункту 3 статті 7 зрозуміло, що застосування фрази "обгрунтовано відносяться" щодо витрат, які могуть вираховуватися при визначенні прибутку постійного підприємства, буде здійснюватися відповідно до наступного:

Окремі витрати, понесені підприємством, можуть розглядатися як видатки, понесені для цілей постійного представництва, якщо витрати попередньо понесені в ході виконання діяльності, безпосередньою метою якої є здійснення продаж конкретних товарів або надання послуг, та реалізація прибутку через постійне представництво.

Якщо, однак, на підставі фактів та обставин окремого випадку виявиться, що витрати були попередньо понесені в ході виконання діяльності, основною метою якої є раціоналізація загальної суми витрат підприємства, або збільшення звичайним чином його продаж, такі витрати не можуть розглядатися як видатки, понесені виключно для цілей постійного представництва. При визначенні прибутку постійного представництва лише та частина витрат, яка виникла, із належного розподілу між різними частинами підприємства, може вираховуватися.

При застосуванні цих принципів компетентні органи можуть розглядати особливий характер окремих витрат, та, якщо це необхідно, встановлювати обгрунтований розподіл за допомогою взаємоузгоджувальної процедури; при виконанні цього необхідна увага повинна приділятися двосторонньому характеру такого розподілу.

3. До статей 7 та 12

Зрозуміло, що виплати, одержані як компенсація за використання, або за надання права використовувати промислове, комерційне або наукове обладнання, є складовою/частиною прибутку від підприємницької діяльності, до якого застосовується стаття 7.

4. До статей 18 та 19

Зрозуміло, що термін "пенсії" або "пенсія" при використанні в статтях 18 або 19, відповідно, застосовується не тільки до періодичних виплат, а також включає акордні виплати.

Вчинено у м.Київ 30 жовтня 2000 року в двох примірниках українською, німецькою та англійською мовами, всі тексти є однаково аутентичними. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні, перевагу має текст, викладений англійською мовою.