Кодекс поведінки
стосовно військово-політичних аспектів безпеки

(витяг)

Преамбула

Держави - учасниці Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ),

визнаючи необхідність розширення співробітництва у сфері безпеки, зокрема через подальше заохочення дотримання норм відповідальної та заснованої на співробітництві поведінки в царині безпеки;

стверджуючи, що ніщо в цьому Кодексі не зменшує чинності та придатності цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй або інших положень міжнародного права,

підтверджуючи незмінність чинності керівних принципів та спільних цінностей, визначених Гельсінським Підсумковим актом, Паризькою Хартією та Гельсінським документом 1992 року, в яких містяться зобов'язання держав відносно одна одної та урядів щодо своїх народів, а також чинності інших зобов'язань НБСЄ,

ухвалили такий Кодекс поведінки стосовно військово-політичних аспектів безпеки.

VII

29. Держави-учасниці робитимуть широкодоступними у своїх країнах документи міжнародного гуманітарного права стосовно воєнних дій. Вони відображатимуть, відповідно до національної практики, свої зобов'язання в цій сфері у своїх програмах та інструкціях із підготовки військового персоналу.

30. Кожна держава-учасниця ознайомлюватиме особовий склад своїх збройних сил з положеннями міжнародного гуманітарного права, міжнародними гуманітарними правилами, нормами й зобов'язаннями, що стосуються збройних конфліктів, і забезпечуватиме його обізнаність про індивідуальну відповідальність за свої дії згідно з національним законодавством і міжнародним правом.

31. Держави-учасниці забезпечуватимуть, щоб особовий склад збройних сил, наділений командними повноваженнями, здійснював їх згідно з відповідним національним законодавством і міжнародним правом, а також щоби він був обізнаний із тим, що відповідно до цих правових норм він може нести індивідуальну відповідальність за протизаконне здійснення таких повноважень і що накази, які суперечать національному законодавству та міжнародному праву, не повинні віддаватися. Відповідальність начальників не звільняє підлеглих від індивідуальної відповідальності.

32. Кожна держава-учасниця забезпечуватиме, щоб особовий склад військових і воєнізованих сил та сил безпеки мав можливість користуватись і здійснювати свої права людини та основні свободи, відображені в документах НБСЄ та міжнародному праві, згідно з відповідними конституційними і правовими положеннями та вимогами служби.

33. Кожна держава-учасниця передбачатиме належні правові та адміністративні процедури для захисту прав особового складу всіх її сил.

VIII

34. Кожна держава-учасниця забезпечуватиме, щоби керівництво й комплектування її збройних сил та їх підготовка і спорядження в мирний та воєнний час здійснювалися згідно з положеннями міжнародного права та її відповідними правовими та іншими зобов'язаннями, що стосуються використання збройних сил у збройних конфліктах, з урахуванням, коли це можливо. Гаазьких конвенцій 1907 й 1954 років, Женевських конвенцій 1949 року та Додаткових протоколів 1977 року до них, а також Конвенції 1980 року про використання деяких видів звичайної зброї.

X

39. Положення, закріплені в цьому Кодексі поведінки, є політично зобов'язуючими. Відповідно, цей Кодекс не може бути зареєстрований згідно зі статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй. Цей Кодекс набирає чинності 1 січня 1995 року.

40. Ніщо в цьому Кодексі не змінює характеру та змісту зобов'язань, прийнятих в інших документах НБСЄ.

41. Держави-учасниці прагнутимуть забезпечувати, щоб їх відповідні внутрішні документи та процедури або там, де це необхідно, юридичні документи відображали зобов'язання, закріплені в цьому Кодексі.

42. Текст Кодексу буде опублікований кожною державою-учасницею, яка розповсюдить його і забезпечить якомога ширше ознайомлення з ним.

1994 р.

Політика і час. - 1995. - N 9. - С. 86-89.

Україна в міжнародно-правових відносинах,
книга 2, Правова охорона культурних цінностей,
Київ, Юрінком Інтер, 1997