КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 17 листопада 1997 р. N 1277
м.Київ

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Кабінету Міністрів України
N 641 від 08.06.2001 )

Питання Державного департаменту
ветеринарної медицини

( Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
N 1919 від 18.10.99 )

Відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" ( 2498-12 ) Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Утворити Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України на базі Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства, що ліквідується.

Установити, що Державний департамент ветеринарної медицини є правонаступником прав і обов'язків ліквідованого Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства.

2. Затвердити Положення про Державний департамент ветеринарної медицини (додається).

3. Установити граничну чисельність працівників апарату Державного департаменту ветеринарної медицини у кількості 35 одиниць в межах чисельності апарату Міністерства агропромислового комплексу.

Міністерству фінансів здійснити фінансування видатків на утримання Державного департаменту ветеринарної медицини за рахунок передбачених у державному бюджеті асигнувань на утримання Міністерства агропромислового комплексу.

4. Установити, що нормативно-правові акти, видані Державним департаментом ветеринарної медицини в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, посадовими особами та громадянами.

5. Міністерству агропромислового комплексу надати Державному департаменту ветеринарної медицини службові приміщення і транспорт відповідно до затверджених норм.

6. Віднести посаду Головного державного інспектора ветеринарної медицини України - голови Державного департаменту ветеринарної медицини та його першого заступника до другої категорії, заступників до третьої категорії державних службовців, інших працівників Державного департаменту ветеринарної медицини - до відповідних категорій посад працівників апарату Міністерства.

7. Прирівняти за умовами оплати праці, матеріально-побутового забезпечення, медичного та транспортного обслуговування посаду головного державного інспектора ветеринарної медицини України - голову Державного департаменту ветеринарної медицини до посади першого заступника Міністра, його заступників - до заступників Міністра, інших працівників Державного департаменту ветеринарної медицини - до відповідних категорій працівників Міністерства.

8. Затвердити перелік підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Державного департаменту ветеринарної медицини (додається).

9. Міністерству економіки і Міністерству фінансів передбачити починаючи з 1998 року у проектах Державної програми економічного і соціального розвитку та державному бюджеті окремим рядком фінансування Державної програми розвитку і реконструкції підприємств біологічної та фармацевтичної промисловості ветеринарної медицини, організації виробництва засобів захисту тварин і засобів ветеринарної медицини, а також здійснення протиепізоотичних заходів.

10. Державному департаменту ветеринарної медицини, Міністерству агропромислового комплексу, Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству юстиції, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству охорони здоров'я, Головному управлінню державної служби при Кабінеті Міністрів України, іншим заінтересованим центральним органам виконавчої влади у двомісячний термін підготувати і подати проекти нормативних актів, що випливають із Законів України "Про ветеринарну медицину" та "Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину" ( 568/96-ВР ).

11. Державному департаменту ветеринарної медицини визначити перелік підприємств і організацій, що беруть участь у створенні, виробництві і впровадженні засобів захисту тварин для цілей ветеринарної медицини, які контролюються Державним департаментом ветеринарної медицини.

12. Міністерству праці та соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в місячний термін подати Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін до нормативних актів з питань оплати праці спеціалістів ветеринарної медицини відповідно до статті 6 Закону України "Про ветеринарну медицину".

13. Установити, що перевірка діяльності установ і організацій державної ветеринарної медицини може проводитись лише за умови обов'язкової участі спеціалістів Державного департаменту ветеринарної медицини або представника обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь державної ветеринарної медицини.

14. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 20 листопада 1992 р. N 629 "Питання Головного управління ветеринарної медицини з державною ветеринарною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства" (ЗП України, 1993 р., N 1-2, ст.21).

15. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого віце-прем'єр-міністра України Голубченка А.К.

Прем'єр-міністр України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 листопада 1997 р. N 1277

Положення
про Державний департамент ветеринарної медицини

1. Державний департамент ветеринарної медицини (далі - Держдепартамент ветмедицини) є органом виконавчої влади, безпосередньо підпорядкованим Міністру агропромислового комплексу, що здійснює державну політику в галузі ветеринарної медицини, охорону території України від занесення карантинних хвороб тварин, здійснення належного контролю за експортом та імпортом тварин, продуктів та сировини тваринного і рослинного походження, виробництвом харчових продуктів, захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, охорони довкілля.

2. Держдепартамент ветмедицини у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства агропромислового комплексу та цим Положенням.

Держдепартамент ветмедицини узагальнює практику застосування законодавства про ветеринарну медицину, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Держдепартамент ветмедицини несе відповідальність за рівень і якість досліджень за відповідними науковими напрямами.

3. Основними завданнями Держдепартаменту ветмедицини є:

1) розроблення та реалізація заходів щодо:

охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин;

профілактики, діагностики та лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;

захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

контролю за переробкою і випуском для реалізації доброякісних у ветеринарному відношенні продуктів та сировини тваринного походження;

контролю за переміщенням, експортом та імпортом тварин, продуктів та сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормів і кормових добавок;

контролю за якістю засобів захисту тварин, засобів ветеринарної медицини і кормових добавок;

ветеринарно-санітарної експертизи продуктів та сировини тваринного походження, а на ринках також і продуктів рослинного походження, що призначаються для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки;

бактеріологічного, радіологічного і токсикологічного контролю за якістю продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м'ясокомбінатах, у холодильниках та на базах заготівлі, зберігання і реалізації;

проведення ветеринарно-санітарної експертизи тварин, кормів, преміксів, що призначаються для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки, засобів захисту тварин у разі їх експорту та імпорту;

контролю за додержанням юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог, спрямованих на захист довкілля;

2) визначення основних напрямів і координація проведення заходів, пов'язаних з міжнародним співробітництвом з питань ветеринарної медицини;

3) сприяння підготовці спеціалістів ветеринарної медицини та впровадженню в практику досягнень ветеринарної науки і передового досвіду.

4. Держдепартамент ветмедицини відповідно до покладених на нього завдань безпосередньо, а також через підприємства, організації та установи, що належать до сфери його управління:

1) здійснює контроль за охороною території України від занесення з територій інших країн інфекційних хвороб тварин, а також перевірку ветеринарного стану тварин, продуктів та сировини тваринного походження, кормів у разі експорту та імпорту, транзитного перевезення;

2) оцінює епізоотичну ситуацію і дає обов'язкові для виконання розпорядження щодо здійснення заходів профілактики і ліквідації заразних хвороб, дератизації, дезінфекції тощо;

3) організує розроблення та реалізацію планів протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарносанітарних заходів захисту тварин та забезпечення їх засобами ветеринарної медицини;

4) організує виконання заходів профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;

5) визначає потребу в засобах захисту тварин, організує їх виробництво і створення необхідних резервів;

6) контролює застосування у ветеринарній медицині засобів захисту тварин та засобів ветеринарної медицини;

7) організує разом з МОЗ України проведення захисту населення від хвороб, спільних для людей і тварин, та здійснює взаємообмін інформацією про зазначені хвороби;

8) організує проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин, оцінки якості продуктів та сировини тваринного походження, кормів і води. При цьому втручання в роботу та методику досліджень спеціалістів державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи будь-яких служб забороняється;

9) вживає заходів до своєчасного накладення карантину у разі появи заразних хвороб тварин, виконання карантинних та інших ветеринарно-санітарних правил у неблагополучних пунктах, ліквідації осередків інфекції;

10) організує у разі потреби експедиції для ліквідації епізоотій та інформує заінтересовані міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади про виявлені випадки інфекційних захворювань тварин;

11) вносить пропозиції про внесення змін до переліку карантинних захворювань тварин;

12) аналізує причини захворювання на заразні та незаразні хвороби і падежу тварин та птиці, розробляє рекомендації щодо їх профілактики;

13) видає органам страхування висновки на тварин, вимушено забитих або загиблих;

14) координує і контролює діяльність ветеринарної медицини, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, юридичних та фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку ветеринарну практику, пов'язану з виконанням комплексу заходів щодо профілактики захворювань тварин та їх лікування, підвищення якості продуктів та сировини тваринного походження, запобігання хворобам спільним для тварин і людей та боротьби з ними, одержання екологічно чистих продуктів;

15) організує діяльність органів державної ветеринарної медицини з виконання керівниками підприємств, власниками тварин та сировини тваринного походження ветеринарних вимог у разі вирощування, заготівлі, забою, переробки, виробництва, зберігання, транспортування тварин, сировини та продуктів тваринного походження, виробництва, перевірки, зберігання та використання імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хімікофармацевтичних препаратів;

16) здійснює державний ветеринарний контроль за виконанням міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами законів та інших нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини;

17) координує і контролює роботу підрозділів ветеринарної міліції, пов'язану із здійсненням карантинних ветеринарних заходів стосовно організації та здійснення охоронно-карантинних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин;

18) проводить відбір зразків сировини і матеріалів, а також продуктів (продукції), що виробляються чи реалізуються, для проведення відповідних досліджень;

19) здійснює ветеринарно-санітарний і екологічний контроль за харчовими продуктами тваринного і рослинного походження;

20) здійснює контроль за дотриманням ветеринарно-санітарних вимог у разі перевезення тварин, продуктів та сировини тваринного походження, засобів захисту тварин;

21) здійснює контроль за дотриманням органами державної ветеринарної медицини виключного права на проведення ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у цехах, на інших переробних підприємствах і ринках, а також передзабійного огляду тварин;

22) проводить оцінку ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молокопереробних підприємств, підприємств з переробки іншої сировини тваринного походження, боєнь, цехів, тваринницьких ферм, ярмарків, ринків, складських приміщень для зберігання сировини та продуктів тваринного походження, кормів і засобів їх транспортування;

23) здійснює на ринках ветеринарно-санітарну експертизу продуктів та сировини тваринного і рослинного походження;

24) проводить експертизу проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, будівель, підприємств із забою і переробки тварин та сировини тваринного походження; бере участь у діяльності робочих і державних комісій з введення в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів, підприємств із забою і переробки тварин та сировини тваринного походження, у розробленні проектів та відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;

25) разом із Мінфіном складає розрахунки потреб у коштах на проведення протиепізоотичних заходів, утримання органів і установ державної ветеринарної медицини, на розширення і реконструкцію підприємств з виробництва засобів захисту тварин та на оплату державних замовлень науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини;

26) вносить в установленому порядку пропозиції щодо зміни умов фінансування, оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств, установ, організацій в галузі ветеринарної медицини;

27) визначає з урахуванням обсягів фінансування організаційну структуру і штатну чисельність підприємств, установ і організацій державної ветеринарної медицини, лікувальних, діагностичних та інших ветеринарно-санітарних установ міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також здійснює заходи щодо їх удосконалення;

28) визначає разом з заінтересованими міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади обгрунтовану потребу у спеціалістах ветеринарної медицини, вносить пропозиції та бере участь в організації їх підготовки, підвищенні кваліфікації, а також у розробленні планів і програм для навчальних закладів ветеринарної медицини;

29) затверджує положення, організує і проводить атестацію спеціалістів державних установ ветеринарної медицини, робочих місць служб ветеринарної медицини міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади та спеціалістів, які провадять підприємницьку діяльність;

30) призначає керівників державних підприємств, установ і організацій сфери управління Держдепартаменту ветмедицини;

31) погоджує кандидатури спеціалістів ветеринарної медицини у разі призначення на посади і звільнення з посад керівників служб ветеринарної медицини міністерств інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;

32) вносить пропозиції Кабінетові Міністрів України про надання спеціалістам ветеринарної медицини повноважень державних інспекторів ветеринарної медицини;

33) видає ліцензії суб'єктам підприємницької діяльності на ветеринарну практику, виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів, здійснює контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов та правил, зупиняє або анулює ліцензії у випадках та порядку, встановлених законодавством; ( Підпункт 33 пункту 4 в редакції Постанови КМ N 1919 від 18.10.99 )

34) організує науково-технічне інформування з питань ветеринарної медицини та нормативно-методичне забезпечення міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів і установ державної ветеринарної медицини, навчальних закладів, науково-дослідних установ тощо;

35) проводить науково-практичні конференції, семінари-навчання, наради з участю керівників і спеціалістів служб ветеринарної медицини, науково-дослідних і навчальних закладів, а також готує пропозиції щодо формування тарифів на ветеринарні послуги, удосконалення статистичного обліку і звітності з ветеринарної медицини, веде статистичний облік хвороб тварин; ( Підпункт 35 пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1919 від 18.10.99 )

36) здійснює контроль за діяльністю державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи та інших лабораторій, підприємств, установ і організацій ветеринарної медицини;

37) організує виконання замовлень державних науково-дослідних робіт у галузі ветеринарної медицини;

38) здійснює перевірку діяльності підприємств, установ і організацій державної ветеринарної медицини.

5. До виключної компетенції Держдепартаменту ветмедицини належить:

1) реєстрація засобів захисту тварин та кормових добавок, видача висновків щодо застосування засобів ветеринарної медицини та затвердження нормативно-технічних документів щодо їх виробництва і застосування;

2) ведення Державної реєстраційної книги засобів захисту тварин;

3) здійснення контролю за виробництвом і використанням засобів захисту тварин, кормових добавок, оцінка їх впливу на здоров'я тварин, організації ветеринарно-санітарної експертизи продуктів і сировини тваринного та рослинного походження;

4) затвердження ветеринарно-санітарних правил та інших нормативних актів з питань ветеринарної медицини;

5) оперативний перерозподіл коштів, що виділяються з державного бюджету на проведення протиепізоотичних заходів між органами та установами системи державної ветеринарної медицини;

6) повідомлення Міжнародного епізоотичного бюро про встановлення карантину тварин, про його термін та зняття;

7) встановлення обмежень або заборони на експорт чи імпорт тварин, харчових продуктів та сировини тваринного походження, сільськогосподарських продуктів із окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб тварин, у тому числі спільних для тварин і людей;

8) представлення інтересів ветеринарної медицини України в межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства.

6. Держдепартамент ветмедицини має право:

1) давати розпорядження щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів, обов'язкових для виконання міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

2) забороняти у випадках, передбачених законодавством, перевезення у межах України, експорт та імпорт тварин, сировини та продуктів тваринного походження, кормів, інших підконтрольних організаціям і установам ветеринарної медицини вантажів, а також використання для цієї мети транспортних засобів, які не відповідають ветеринарним вимогам, застосування у тваринництві і ветеринарній медицині препаратів, не випробуваних у встановленому порядку;

3) обмежувати, тимчасово забороняти чи припиняти діяльність підприємств, установ, організацій у разі порушення ними ветеринарно-санітарних норм, правил, що можуть спричинити загрозу життю та здоров'ю людей або інші тяжкі наслідки;

4) безперешкодно відвідувати підконтрольні об'єкти на відповідній території, отримувати інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювань тварин, оцінки ветеринарно-санітарної якості продуктів та сировини тваринного походження;

5) обмежувати, тимчасово припиняти або забороняти будівництво і реконструкцію тваринницьких будівель, м'ясо- і молокопереробних підприємств, цехів, складів та інших об'єктів, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;

6) утворювати у разі потреби комісії з числа спеціалістів ветеринарної медицини із залученням працівників науково-дослідних установ і навчальних закладів для встановлення причин захворювання і загибелі тварин;

7) забороняти реалізацію продуктів тваринного походження, а також переробку сировини тваринного і рослинного походження, які не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам, засобів захисту тварин, кормових добавок, які не відповідають вимогам щодо їх якості;

8) у разі наявності заразних хвороб чи виникнення підозри на наявність особливо небезпечного захворювання тварин видавати розпорядження про їх забій, знезараження сировини та продуктів тваринного походження, їх переробку чи утилізацію;

9) дозволяти суміщення посад працівників з оплатою у встановленому порядку.

7. Держдепартамент ветмедицини під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадськими об'єднаннями, громадянами, а також з відповідними органами інших держав, міжнародними організаціями.

8. Держдепартамент ветмедицини в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видає накази, організує і контролює їх виконання.

Держдепартамент ветмедицини у разі потреби видає разом з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Держдепартаменту ветмедицини підлягають державній реєстрації в Мін'юсті у порядку, встановленому законодавством.

9. Державний департамент ветеринарної медицини очолює Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини має заступників, які призначаються на посади Кабінетом Міністрів України.

Розподіл обов'язків між заступниками провадить голова Держдепартаменту ветмедицини.

10. Для розгляду найважливіших питань ветеринарної медицини у Держдепартаменті ветмедицини утворюється колегія.

До складу колегії входять керівники Держдепартаменту ветмедицини, органів управління державної ветеринарної медицини, органів управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, науково-дослідних інститутів і факультетів ветеринарної медицини закладів освіти.

Колегію очолює Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини.

Рішення колегії проводяться в життя наказами Держдепартаменту ветмедицини.

11. Для проведення експертної оцінки ефективності засобів, призначених для цілей ветеринарної медицини, у Держдепартаменті ветмедицини утворюється Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини, положення про яку затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру апарату Держдепартаменту ветмедицини затверджує Віце-прем'єр-міністр України.

Штатний розпис апарату та положення про його структурні підрозділи затверджує голова Держдепартаменту ветмедицини.

12. Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки в галузі ветеринарної медицини, обговорення найважливіших програм та вирішення інших питань у Держдепартаменті ветмедицини створюється науково-методична рада з учених і висококваліфікованих спеціалістів.

Склад науково-методичної ради і положення про неї затверджує голова Держдепартаменту ветмедицини.

13. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини виступає представником з питань, що належать до компетенції Держдепартаменту ветмедицини, у всіх державних і громадських установах, підприємствах і організаціях, органах суду і арбітражного суду без особливого на те доручення.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини несе відповідальність за виконання покладених на департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності його заступників, керівників структурних підрозділів департаменту.

14. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту державної ветеринарної медицини має бланки та круглу печатку із зображенням Державного Герба України і написом "Головний державний інспектор ветеринарної медицини України - голова Державного департаменту ветеринарної медицини".

15. Граничну чисельність і фонд оплати праці працівників апарату Держдепартаменту ветмедицини затверджує Кабінет Міністрів України.

16. Утримання апарату Держдепартаменту ветмедицини здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

17. Держдепартамент ветмедицини є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, штампи.

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 17 листопада 1997 р. N 1277

Перелік
державних підприємств, установ і організацій,
які належать до сфери управління Державного департаменту
ветеринарної медицини