ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Про Концепцію розвитку
рибного господарства України

Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Концепцію розвитку рибного господарства України (додається).

2. Кабінету Міністрів України:

на основі Концепції розвитку рибного господарства України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проекти Закону України про рибне господарство, загальнодержавних програм будівництва суден рибопромислового флоту та розвитку рибного господарства України;

розглянути питання про віднесення риби і морепродуктів до сільськогосподарської продукції, а риболовецьких, рибницьких та рибальських господарств - до галузі сільського господарства, а також щодо врегулювання окремих питань їх оподаткування.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

Голова Верховної Ради України I.ПЛЮЩ

м. Київ, 13 липня 2000 року
N 1885-III

Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 13 липня 2000 року
N 1885-III

Концепція
розвитку рибного господарства України

Концепція розвитку рибного господарства України визначає стратегічні напрями державної політики в галузі рибного господарства, спрямованої на створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.

Розділ 1. Стан та особливості розвитку галузі

Рибна галузь України відіграє значну роль для розвитку продовольчого комплексу країни. Незважаючи на значне зниження середньодушового споживання рибної продукції (з 17,5 кг в 1990 році до 5,9 кг в 1998 році), у м'ясо-рибному балансі країни питома вага її становить близько 40 відсотків (у білковому розрахунку). У ряді регіонів країни (в першу чергу прибережних: Автономній Республіці Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях) рибне господарство є одним із вагомих джерел зайнятості населення.

Специфічною особливістю рибної галузі України є те, що близько 80 відсотків сировини добувається в межах виключних економічних зон іноземних країн та відкритій частині Світового океану і лише 20 відсотків риби - у виключній економічній зоні держави та внутрішніх водоймах України, включаючи товарне рибництво.

Зазначені особливості зумовлюють необхідність будівництва суден рибопромислового флоту різного призначення (промислових, переробних, транспортних та інших), а також створення обслуговуючої їх інфраструктури (бази флоту, судоремонтні заводи, порти тощо).

Рибогосподарський комплекс тісно пов'язаний з іншими галузями і залишається потенційним постачальником сировини для виготовлення біологічно активних речовин, лікувальних препаратів, а також кормового рибного борошна для підприємств і організацій агропромислового комплексу.

Водночас рибне господарство є споживачем продукції та послуг значної кількості галузей народного господарства, зокрема, суднобудування, машинобудування, транспорту та інших.

У 1999 році вилов риби та добування морепродуктів становили 338,8 тис. тонн, що нижче рівня 1990 року на 68,4 відсотка, виробництво товарної харчової рибної продукції, включаючи консерви рибні, - 254,2 тис. тонн, що менше від 1990 року на 62,9 відсотка.

За дефіциту власних обігових коштів та неможливості, через високі процентні ставки, залучення кредитних ресурсів близько 80 відсотків продукції вітчизняні судновласники змушені залишати в районах промислу для забезпечення експлуатаційних витрат флоту, оплати ліцензій за право лову тощо.

Це негативно впливає на споживчий ринок країни, завантаження виробничих потужностей берегових рибопереробних підприємств, а також зумовлює падіння експортних цін на рибопродукцію і тим самим зменшує обсяги валютної виручки.

Зросли витрати на матеріально-технічні ресурси (пальне, тару та інше) у результаті значного підвищення цін на світовому ринку. Також збільшилися витрати на оплату права лову у виключно економічних зонах іноземних держав через поширення застосування цими країнами надання дозволів у власних економічних зонах лише резидентам цих країн. Збільшилися витрати на ремонт флоту за кордоном, через його прогресуюче старіння. Все це призвело до зменшення обсягів вилову риби та добування морепродуктів океанічними рибодобувними підприємствами.

Через фінансові труднощі в державі та на підприємствах рибної галузі значно знижується ефективність впливу на формування міжнародної риболовної політики. За таких умов отримання права на доступ до промислових районів, підконтрольних міжнародним організаціям, зокрема АНТКОМ та НАФО, членом яких є Україна, пов'язано з великими труднощами.

Складні економічні обставини, порушення господарських зв'язків, погіршення екологічного стану водойм, недостатній обсяг робіт по відтворенню рибних запасів зумовили значне зменшення порівняно з 1990 роком обсягів вирощування товарної риби, вилову риби у внутрішніх водоймах та Азовському і Чорному морях.

Слід відзначити, що зміни, спрямовані на удосконалення управління галуззю (створення відповідно до Указу Президента України від 30 листопада 1994 року Міністерства рибного господарства України), сприяли стабілізації виробництва. Порівняно з 1994 роком за період 1995-1997 років обсяги вилову риби та морепродуктів зросли на 34,9 відсотка (з 308,3 тис. тонн до 415,9 тис. тонн), виробництва товарної харчової рибної продукції, включаючи консерви рибні, - на 25,1 відсотка (з 256,8 тис. тонн до 321,3 тис. тонн).

Проте негативний вплив процесів, характерних для всієї економіки України, зокрема, прогресуюче моральне старіння і фізичний знос основних виробничих фондів, обмеженість джерел накопичення власних коштів і залучення інвестицій, дефіцит обігових коштів, інфляційні процеси, зумовлює зниження обсягів виробництва в рибній галузі. Навіть при збереженні тенденції збільшення виробництва рибної продукції в господарствах Азово-Чорноморського басейну та на підприємствах внутрішніх водойм, яка мала місце в 1998-1999 роках, рибогосподарський комплекс не в змозі без реальної державної підтримки забезпечити зростання обсягів виробництва рибної продукції.

Специфічні особливості галузі вимагають здійснення невідкладної державної підтримки щодо створення сприятливих умов у сфері кредитування, податкової та митної політики, фінансування за рахунок коштів державного бюджету, виділених для організацій, що займаються вивченням, охороною та відтворенням рибних запасів, і науково-дослідних організацій, які виконують тематичні роботи, що мають загальнодержавне значення.

Результати аналізу економічної ситуації, що склалася в рибному господарстві, а також тенденції можливих змін свідчать, що в разі відсутності державної підтримки галузі не будуть подолані негативні закономірності в її розвитку.

Розділ 2. Основна мета та завдання галузі

Основна мета рибогосподарської діяльності на найближчу перспективу є забезпечення населення України харчовою рибною продукцією з поступовим наближенням виробництва та споживання рибопродукції до рівня, досягнутого на початку 90-х років.

Виходячи з цього, а також враховуючи тенденції та особливості розвитку рибного господарства, необхідно виділити такі завдання:

продовження роботи по оновленню основних фондів підприємств на основі широкого впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, особливо щодо оновлення рибопромислового флоту та переробки водних біоресурсів;

підвищення ефективності використання сировинних запасів;

відтворення і охорона рибних запасів;

забезпечення якості і розширення асортименту рибної продукції;

здійснення структурної перебудови рибного господарства, сприяння розвитку підприємств і організацій усіх форм власності;

розвиток міжнародного і науково-технічного співробітництва, зовнішньоекономічних зв'язків у галузі рибного господарства;

гармонізація законодавства України щодо якості рибопродукції до норм ЄС та інших країн світу.

Розділ 3. Напрями розвитку рибного господарства

Для забезпечення сталого функціонування та розвитку рибного господарства необхідно прийняти відповідні законодавчі акти, зокрема Закон України про рибне господарство та Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України. Також необхідно внести зміни до чинних законів України, які передбачали б віднесення рибної продукції до сільськогосподарської продукції, а підприємства рибної галузі - до сільськогосподарських товаровиробників.

Основними напрямами розвитку рибного господарства на найближчу перспективу є:

збереження рибопромислової діяльності у виключних економічних зонах іноземних держав та розширення рибальства у відкритих районах Світового океану;

раціоналізація й інтенсифікація промислу в Азово-Чорноморському басейні, внутрішніх водоймах;

інтенсифікація товарного виробництва та розвиток аквакультури;

нарощування обсягів відтворення рибних запасів.

У разі відсутності допомоги держави промисел у відкритому Світовому океані та виключних економічних зонах іноземних держав може повністю припинитися. Компенсувати такі втрати за рахунок інтенсифікації риболовства в Азово-Чорноморському басейні та внутрішніх водоймах неможливо. Тому, разом із розвитком аквакультури та рибальства у внутрішніх водоймах і Азово-Чорноморському басейні, необхідно зберегти і рибальство у відкритих районах Світового океану і виключних економічних зонах іноземних держав. Цього вимагає не тільки забезпечення продовольчої безпеки, а і збереження статусу України як морської держави.

За висновками галузевої науки можливий вилов риби та добування морепродуктів українськими рибалками у виключних економічних зонах іноземних держав і у відкритій частині Світового океану може становити 750 - 800 тис. тонн.

Рибальство у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні може не отримати належного розвитку через незадовільне екологічне становище водойм, напружений стан рибних ресурсів і недостатній обсяг рибоводно-меліоративних робіт та риборозведення.

Тому особлива увага має приділятися збереженню і збільшенню рибних запасів шляхом нарощування обсягів випуску життєстійкої молоді цінних промислових видів риб у природні водойми і водосховища, Азовське та Чорне моря.

Для розширення робіт по відтворенню рибних ресурсів необхідно передбачити проведення реконструкції діючих та будівництво нових відтворювальних комплексів.

Активне використання наявних сировинних запасів може бути здійснено за рахунок оновлення і модернізації рибодобувного і приймально-транспортного флоту, застосування новітніх способів і засобів лову, передових методів пошуку риби.

Реалізація зазначених напрямів розвитку рибного господарства повинна здійснюватися шляхом державного регулювання і управління водними живими ресурсами на основі наукових даних, моніторингу стану сировинної бази та контролю за рибальством.

Розділ 4. Розвиток аквакультури та риболовства
в Азово-Чорноморському басейні і внутрішніх водоймах

Перспективи промислового використання живих ресурсів Азово-Чорноморського басейну мають визначатися насамперед з урахуванням стану його екосистеми. Стабільний розвиток промислу в Азовському та Чорному морях можливий лише при раціональному використанні і відтворенні живих водних ресурсів та широкому розвитку марікультури.

Внаслідок негативного антропогенного впливу значно скоротилися площі та зменшилася продуктивність нерестилищ в Азово-Чорноморському басейні. Зменшення кормової бази, площ нагулу та відтворення цінних видів риб, внаслідок інтенсивного забруднення води і донних відкладів нафтопродуктів, зумовило скорочення обсягів їх добування в басейні.

Основним напрямом підвищення біопродуктивності Азово-Чорноморського басейну є розширення відтворення і розвитку товарного рибництва цінних видів риб і молюсків в рамках реалізації цільових галузевих програм "Осетер", "Піленгас", "Аквакультура" та інших.

За умови стабільного відтворення рибних запасів в Азовському та Чорному морях та раціонального їх використання можливо довести вилов риби і морепродуктів у цих водоймах до 160 тис. тонн.

Збільшення обсягів вилову риби можливе і у дніпровських водосховищах, зокрема, за рахунок поліпшення умов природного відтворення риб шляхом проведення загальної меліорації мілководдя та збільшення обсягів вселення рибопосадкового матеріалу цінних видів риб в Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське та Каховське водосховища.

Доцільно продовжувати роботу, спрямовану на переорієнтацію господарств внутрішніх водойм на широке впровадження полікультури та ресурсозберігаючих технологій з переходом підприємств на прогресивні технології вирощування товарної риби.

Потенційні можливості вилову риби у внутрішніх водоймах наукою оцінюються в межах 100 - 130 тис. тонн на рік, у тому числі 50 тис. тонн риби у водосховищах, річках, озерах та 70 - 80 тис. тонн у ставкових господарствах.

Розділ 5. Розвиток рибообробної промисловості

У галузі виробництва рибопродукції в першу чергу мають здійснюватися реконструкція і технічне переоснащення берегових рибопереробних підприємств з метою випуску конкурентоспроможної, як на вітчизняному, так і на світовому ринку, рибної продукції, розширення її асортименту, особливо асортименту продукції з великою доданою вартістю.

Має продовжуватися робота щодо стимулювання імпорту видів риб, які вітчизняними підприємствами не виловлюються або виловлюються в недостатніх обсягах.

Необхідно створювати кредитно-фінансові та податкові умови, які б стимулювали збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту та підвищення якості рибопродукції.

Розділ 6. Основні засади державної політики у сфері
оновлення флоту рибного господарства

Перспективу розвитку рибопромислового флоту необхідно розглядати в двох напрямах:

раціональне використання наявних суден, особливо тих, термін експлуатації яких перевищив нормативний термін або наближається до нього, проведення їх модернізації та технічного переоснащення;

поповнення флоту з новобудов на основі обгрунтованого вибору груп і типів суден.

У галузі розроблена та прийнята до виконання Програма оновлення суден флоту рибного господарства України на період до 2005 року. Проте на цей час за відсутності коштів кількість побудованих та введених в експлуатацію суден не компенсує кількості та типового складу суден, які списані, і не відповідає програмним показникам.

За останні роки державою практично не виділялося коштів на придбання рибопромислових суден з новобудов. Коштів, отриманих підприємствами від господарської діяльності, амортизаційних відрахувань та реалізації списаних суден, недостатньо для забезпечення виконання зазначеної Програми.

З метою прискорення та повної реалізації наміченого цією Програмою у складі першочергових заходів державної політики стабілізації і розвитку галузі необхідно підготувати та прийняти в установленому порядку рішення щодо:

виділення Національним банком України цільових довготермінових кредитних ліній судновласникам під конкретні проекти будівництва суден на вітчизняних суднобудівних заводах;

передбачення у Державному бюджеті України виділення коштів для будівництва суден та швидкісних катерів для органів рибоохорони;

створення лізингового фонду для будівництва суден для потреб підприємств рибного господарства;

зниження розмірів або повного звільнення судновласників на період створення і освоєння нових типів суден від податку на прибуток з цільовим призначенням оплати кредиту;

відміни мита на імпорт суднового обладнання і запасних частин до нього.

Розділ 7. Проведення структурної реформи
та реформування власності

У галузі рибного господарства здійснюються процеси реформування власності відповідно до прийнятих в Україні законодавчих актів та затверджених програмних документів.

Доцільно, за участю реформованих акціонерних товариств рибної галузі, створити Державну акціонерну компанію, зосередивши в ній управління державними пакетами акцій та майном, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств. Це грунтується на необхідності здійснення єдиної технологічної політики у вирощуванні риби в умовах обмежених фінансових можливостей, проведення спільної роботи по відтворенню рибних запасів, селекційної та племінної справи у рибництві.

Пропонується провести реструктуризацію державних підприємств океанічного промислу шляхом створення на першому етапі державних акціонерних компаній. Це дозволить забезпечити більш конкурентні умови діяльності в рибній галузі і підвищити її ефективність.

У галузі рибного господарства має продовжуватися робота, спрямована на розвиток підприємств і організацій усіх форм власності, підтримку малого і середнього бізнесу.

Розділ 8. Науково-технічне забезпечення

У вирішенні завдань, що стоять перед галуззю рибного господарства щодо відродження вітчизняного виробництва рибної продукції, важлива роль належить науково-технічному забезпеченню. Пріоритетними напрямами наукового супроводження діяльності рибного господарства мають стати:

наукове обгрунтування обсягів сировинної бази та раціонального рибальства;

аквакультура;

охорона водних екосистем;

технології переробки водних біоресурсів.

Недофінансування наукових установ зумовлює відставання фундаментальних і прикладних досліджень від сучасного світового рівня і призводить до зменшення дослідженої сировинної бази для вітчизняного рибальства, погіршення стану рибогосподарських водойм, зумовлює низький рівень технологічної і технічної бази виробництва, неконкурентоспроможності продукції, зниження обсягів виробництва. Крім того, це зумовлює значний відтік високопрофесійних наукових кадрів, а відповідно і втрати існуючих наукових напрацювань.

Тому фінансування досліджень, що мають першочергове значення для гарантування продовольчої безпеки, виробництва і забезпечення населення харчовою, а народного господарства технічною рибною продукцією, має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету.

Науково-дослідні роботи, які мають регіональний характер або необхідні конкретним підприємствам, повинні фінансуватися за рахунок коштів місцевих бюджетів і власних коштів підприємств.

Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність

Необхідне збереження та подальше зміцнення позицій України у світовому рибальстві, створення сприятливих умов для здійснення промислу у виключних економічних зонах іноземних держав і відкритих районах Світового океану. Для підвищення ефективності участі України в міжнародному розподілі праці необхідна державна підтримка діяльності в рамках міжнародних організацій, які регулюють використання водних живих ресурсів і членом яких є Україна.

Важливо здійснити на широкому спектрі напрямів співробітництво з країнами-партнерами у сфері спільного вивчення сировинних ресурсів, рибообробки і маркетингу створення інфраструктури рибогосподарської галузі, підготовки фахівців тощо. Ці напрями мають бути конкретизовані у кожному випадку окремо, з урахуванням інтересів і можливостей партнерів.

Розділ 10. Кадрове забезпечення

У галузі діють чотири навчальні заклади (Керченський морський технологічний інститут III рівня акредитації, Херсонське і Одеське морехідні училища рибної промисловості та Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум I рівня акредитації), які готують фахівців з 15 спеціальностей. Разом з навчально-тренажерними центрами з підготовки командного та рядового плавскладу суден впроваджується гнучка галузева система професійної освіти, яка реагує на зміни потреб виробництва. Створюється єдиний навчально-науково-виробничий багатоступеневий комплекс, який відповідав би вимогам економіки та концепції вищої школи, а також Міжнародної морської конвеції з питань підготовки, дипломування моряків та несення вахти.

Для створення цієї системи та з метою подальшого покращання підготовки фахівців, яка відповідала б міжнародним вимогам, необхідно поліпшити навчальну та матеріально-технічну базу навчальних закладів, залишаючи їх у системі рибної галузі.

Розділ 11. Очікувані результати розвитку
рибного господарства України

Розробка на основі Концепції розвитку рибної промисловості Програми розвитку рибного господарства України та її виконання сприятимуть збільшенню до 2010 року вилову риби і добування морепродуктів до 750 тис. тонн, виробництву продовольчої рибної продукції до 540 тис. тонн, кормового рибного борошна до 33 тис. тонн, середньодушового споживання рибної продукції до 12 - 15 кг на рік, забезпеченню продовольчої безпеки країни, зменшенню безробіття, розвитку інших галузей народного господарства.