ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 23.12.83, N 6
м.Київ

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови
Пленуму Верховного Суду України
N 2 від 27.02.2004)

Про практику застосування судами України законодавства
про відповідальність за втягнення неповнолітніх
у злочинну та іншу антигромадську діяльність

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України
N 4 від 28.03.86
N 10 від 12.10.89
N 3 від 04.06.93
N 12 від 03.12.97 )

Заслухавши і обговоривши повідомлення голів Донецького і Запорізького обласних судів та доповідь судді Верховного Суду України, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України в основному забезпечують правильне застосування законодавства у справах про втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Разом з тим у роботі судів є й недоліки. Деякі суди недооцінюють запобіжне значення закону, який передбачає кримінальну відповідальність за такі діяння, не завжди належним чином реагують на факти невстановлення органами попереднього слідства ролі дорослих у спільному з неповнолітнім злочині і не застосовують при цьому закон про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Не завжди з достатньою повнотою досліджуються докази вини дорослих осіб у втягненні неповнолітніх у вчинення злочину, пияцтво, азартні ігри, у схилянні їх до вживання наркотичних засобів і до вчинення інших антигромадських дій.

Вироки не в усіх випадках достатньо мотивуються. Не по кожній справі додержуються вимоги закону про індивідуалізацію відповідальності і покарання, а також не повною мірою виконуються вимоги статей 23, 23-2 КПК України ( 1001-05 ) по виявленню і усуненню причин та умов, що сприяли втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. (Абзац третій преамбули із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

Касаційні та наглядні інстанції по окремих справах не виявляють належної вимогливості до судів щодо правильного й обгрунтованого застосування закону і не завжди усувають виявлені недоліки.

З метою усунення недоліків і вжиття дійових заходів до неухильного виконання вимог закону Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Звернути увагу судів на те, що послідовне і неухильне застосування закону, який встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, своєчасний і якісний розгляд таких справ та призначення винним покарання відповідно до вчиненого і з урахуванням даних про особу є важливим засобом запобігання злочинності серед неповнолітніх. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

2. При розгляді справ щодо неповнолітніх суди повинні ретельно досліджувати не тільки обставини пред'явленого їм обвинувачення, а й питання про те, чи не були вони втягнуті у злочини дорослими особами, оскільки це має важливе значення для індивідуалізації покарання неповнолітньому, виявлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Якщо буде встановлено, що органи попереднього слідства не вжили усіх передбачених законом заходів до виявлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які втягнули неповнолітніх у вчинення злочину, суд має повернути справу на додаткове розслідування.

3. Роз'яснити судам, що кримінальну відповідальність за ст.208 КК України ( 2002-05 ) несуть тільки особи, які на момент вчинення злочину досягли вісімнадцятирічного віку, при здійсненні ними умисних дій, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу зазначену в законі антигромадську діяльність.

При цьому особа підлягає кримінальній відповідальності за ст.208 КК України як тоді, коли вона знала про неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли за обставинами справи вона могла й повинна була це передбачити. Вирішуючи зазначені питання, суди повинні ураховувати не тільки показання самого обвинуваченого, але й ретельно перевіряти їх відповідність конкретним обставинам справи. ( Пункт 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

4. За змістом ст.208 КК України втягнення неповнолітнього у вчинення злочину передбачає певні дії дорослої особи, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього, вчинені з метою викликати у нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах.

Суди повинні мати на увазі, що втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце й способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв з неповнолітнім з метою полегшити схилення його до вчинення злочину та ін.). ( Абзац другий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N3 від 04.06.93 )

У тих випадках, коли втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, мордуванням, погрозою вчинити вбивство й іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність повинна наставати за сукупністю вчинених злочинів.

5. Під втягненням у заняття азартними іграми або жебрацтвом слід розуміти умисне схилення неповнолітнього до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності або їх випрошування у сторонніх осіб.

Якщо втягнення неповнолітнього у заняття азартними іграми або жебрацтвом було способом одержання дорослою особою нетрудових доходів, її дії повинні кваліфікуватися за ст.208 КК України і за ознакою використання неповнолітнього з метою паразитичного існування. ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

6. У разі одиночного випадку доведення дорослим неповнолітнього до стану сп'яніння, суд повинен згідно з ст.7 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1985 р. "Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викоріненню самогоноваріння" вирішувати питання про притягнення такої дорослої особи відповідно до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

7. Злочин, передбачений ст.208 КК України ( 2002-05 ), вважається закінченим з моменту здійснення винним дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші правопорушення, зазначені у законі.

8. Суди повинні мати на увазі, що для наявності складу злочину, передбаченого ст.208 або статтями 208-1, 208-2, ч.2 ст.229-5 КК України , не має значення ступінь сп'яніння, а також той факт, що неповнолітній раніше вживав спиртні напої, наркотичні засоби або психотропні речовини чи допускав немедичне вживання лікарських та інших засобів, які не є наркотичними і які викликають одурманювання. ( Пункт 8 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

9. Під схиленням неповнолітнього до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, відповідальність за яке настає за ч.2 ст.229-5 КК України ( 2002-05 ), необхідно розуміти будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповнолітнього бажання вживати наркотичні засоби або психотропні речовини. Відповідальність за вказані дії настає незалежно від того, вжила неповнолітня особа наркотичні засоби або психотропні речовини чи відмовилася це зробити. ( Пункт 9 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 )

10. При призначенні покарання винним у вчиненні злочинів, передбачених статтями 208, 208-1, 208-2 і ч.2 ст.229-5 КК України ( 2002-05 ), суди повинні суворо додержувати вимог ст.39 КК України ( 2001-05 ) і при цьому враховувати форми і способи втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, ступінь негативного впливу на правильне виховання, нормальний розвиток і здоров'я неповнолітнього, а також шкідливі наслідки, які настали. ( Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

З метою підвищення запобіжного значення кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність рекомендувати судам при призначенні міри покарання дорослій особі за сукупністю злочинів ширше застосовувати принцип повного чи часткового складання призначених покарань у межах, встановлених статтею закону, яка передбачає більш суворе покарання.

11. При розгляді справ про втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність суди повинні згідно зі статтями 23, 23-2 КПК України ( 1001-05 ) виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, а також причини незайнятості суспільно корисною працею як дорослих, так і неповнолітніх, обставини придбання, вживання неповнолітніми спиртних напоїв, наркотичних засобів, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання. При виявленні таких фактів суд повинен реагувати у передбаченому законом порядку. ( Пункт 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )

12. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій забезпечити належний судовий нагляд за правильним застосуванням законодавства у справах цієї категорії, регулярно аналізувати судову практику і своєчасно вживати заходів до усунення помилок і недоліків в діяльності судів. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 3 від 04.06.93 )