ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 12.02.1993р.N 1
м.Київ

Про підсумки роботи судів за 1992 р. та завдання судів,
що випливають з Постанови Верховної Ради України
від 26 січня 1993 року "Про стан виконання законів і
постанов Верховної Ради України з питань правопорядку
і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю"

Обговоривши підсумки роботи судів України за 1992 рік, Пленум Верховного Суду України відмічає, що суди України виконали великий обсяг роботи по здійсненню правосуддя. Переважна більшість цивільних і кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення розглядається судами у відповідності з чинним законодавством.

Разом з тим в діяльності судів ще є немало недоліків і упущень, що негативно позначаються на ефективності правосуддя. Не завжди повно і всебічно встановлюються обставини злочинів, допускаються помилки при дослідженні та оцінці доказів, застосуванню норм кримінального та кримінально-процесуального законодавств, призначенні покарання. Немало помилкових рішень постановлюється при розгляді трудових, сімейно-шлюбних, майнових, житлових та інших цивільно-правових спорів.

Явно недостатньо уваги приділяється виявленню та вжиттю заходів до усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень. У деяких судах не зжиті факти формалізму і тяганини при розгляді справ, низького рівня організації і проведення судових засідань. Касаційні та наглядні інстанції не повною мірою використовують свої можливості в підвищенні рівня діяльності судів першої інстанції, нерідко і самі допускають помилки.

Ці та інші недоліки в діяльності судів в умовах несприятливої криміногенної ситуації, викликаної загрозливим ростом злочинності, шкодять інтересам боротьби із злочинністю, не сприяють зміцненню законності і правопорядку.

Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Судовим колегіям Верховного Суду України, обласним, Київському міському, районним (міським), міжрайонним (окружним) судам, військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів вжити заходів до усунення недоліків в їх роботі і, виходячи з вимог Постанови Верховної Ради України від 26 січня 1993 року "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби із злочинністю" ( 2931-12 ) рішуче домагатись підвищення рівня своєї діяльності, ефективності правосуддя, забезпечити своєчасний розгляд судових справ і скарг, однакове і правильне застосування законодавства.

2. Звернути увагу судів на те, що несприятлива криміногенна ситуація, викликана загрозливим ростом злочинності та інших правопорушень, вимагає від них більшої організованості і діловитості для забезпечення надійного захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян, державних, кооперативних, громадських і приватних підприємств, установ, організацій.

3. Судам належить посилювати свій вплив на зміцнення законності і правопорядку, підвищення рівня культури судових процесів, проявляти високу принциповість і непримиренність до будь-яких порушень законності і правопорядку, чуйне і уважне ставлення до людей, їх листів і заяв.

Правосуддя повинно здійснюватись у повній відповідності з діючим законодавством, на основі рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові та дотримання інших демократичних принципів правосуддя.

4. Зобов'язати суди вжити всі залежні від них заходи для забезпечення неухильного виконання вимог ст.2 КПК України ( 1001-05 ) з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Судовий розгляд кримінальних справ повинен максимально сприяти запобіганню і викорененню злочинів, охороні прав і свобод громадян, інтересів суспільства, вихованню громадян у дусі неухильного додержання Конституції ( 888-09 ) і законів України.

5. Судам слід звернути особливу увагу на неухильне виконання законодавства, спрямованого на охорону життя, здоров'я, честі і гідності громадян, державного, колективного та приватного майна, на боротьбу з організованими формами злочинності, хабарництвом, спекуляцією, пияцтвом, наркоманією, розпалюванням національної і релігійної ворожнечі, порушенням громадського порядку.

6. Враховуючи, що лише законний і справедливий вирок може сприяти запобіганню вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, судам необхідно послідовно виконувати вимоги закону про індивідуалізацію покарання. Виконуючи вимоги закону про призначення покарання, як правило, в межах санкції закону, суди повинні застосовувати суворі міри покарання до осіб, які раніше судились і вперто не бажають залучатись до чесного трудового життя, вчинили умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, згвалтування, розбійні напади, грабежі, крадіжки, дачу та одержання хабарів, злісне хуліганство та інші тяжкі злочини. Щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні злочини, і здатні виправитись без ізоляції від суспільства, необхідно в кожному випадку обговорювати питання про можливість призначення їм покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Вказати судам, що умовне засудження, надання відстрочки виконання вироку, як правило, не повинні застосовуватись до осіб, які вчинили тяжкі злочини, або вчинили менш тяжкі злочини, але в минулому неодноразово вчиняли злочини.

7. Судам належить посилювати вимоги до якості розслідування кримінальних справ, суворого додержання органами попереднього слідства і дізнання кримінально-процесуального законодавства, маючи на увазі, що це є важливою умовою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи при розгляді її в судовому засіданні. В той же час не допускати випадків повернення справ на додаткове розслідування, якщо неповнота або неправильність проведеного розслідування можуть бути усунуті в судовому засіданні.

8. Звернути увагу судів на необхідність вдосконалення їх діяльності по розгляду справ про злочини, вчинені неповнолітніми. Належить ретельно з'ясовувати всі обставини справи, встановлювати осіб, котрі втягнули неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, суворо додержуватись вимог закону, що стосуються здійснення судочинства у справах неповнолітніх.

9. Судам необхідно значно поліпшити підготовку і розгляд цивільних справ, зокрема, справ про поновлення на роботі та інші трудові спори, про відшкодування шкоди, заподіяної працівниками при виконанні трудових обов'язків, справ, що виникають із сімейно-шлюбних, майнових та земельних відносин, справ за скаргами на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб та інших справ, розгляд яких спрямований на захист політичних і соціально-економічних прав громадян.

Усунути випадки порушення цивільного процесуального законодавства, насамперед його норм про всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, порядок дослідження та оцінки доказів, законність і обгрунтованість судового рішення.

10. Зобов'язати суди вжити рішучих заходів для активізації їх профілактичної діяльності, звернувши особливу увагу на з'ясування причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень, і винесення окремих ухвал про їх усунення. Необхідно встановити суворий контроль за своєчасним виконанням окремих ухвал і у випадку невиконання чи формального ставлення до їх виконання притягати винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.

11. Судовим колегіям Верховного Суду України, обласним і Київському міському судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил України постійно вивчати і спрямовувати практику застосування законодавства в кримінальних і цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення. Ширше використовувати матеріали узагальнень судової практики для вдосконалення діяльності судів, постановки перед відповідними органами питань про подальший розвиток і вдосконалення законодавства.

12. Судовим колегіям Верховного Суду України, обласним і Київському міському судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил вжити заходів для поліпшення діяльності касаційних інстанцій, з'ясовувати причини залишення без змін помилкових судових рішень і добиватись їх усунення.

Наглядним інстанціям слід забезпечити правильне і своєчасне вирішення кожної скарги на судове рішення, що набрало законної сили. У кожному випадку, коли доводи, що містяться в скарзі, ставлять під сумнів законність і обгрунтованість судового рішення, необхідно перевіряти доводи скарг з витребуванням судових справ.

У разі залишення скарги без задоволення направляти заявникам аргументовані відповіді.

13. Обласним і Київському міському судам, військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил активізувати свою діяльність по наданню відповідно суддям районних (міських) судів та суддям військових судів гарнізонів практичної допомоги в застосуванні законодавства, організації і проведенні судових процесів, постійно вдосконалювати форми і методи надання такої допомоги.