Відрядження в межах України та за кордон
Витрати на відрядження відносяться до валових витрат (п.п. 5.4.8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"), але за певних умов. Для того, щоб податківці "визнали" ваші відрядження у складі валових витрат, останні повинні бути правильно оформлені.
Порядок відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон регулюється Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.п. 5.4.8). Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.98 р. N 10 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (зі змінами та доповненнями) та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.08.98 р. N 59 (зі змінами та доповненнями).
1. Відрядження в межах України
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Відповідно до Інструкції N 59 на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.
Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.
За кожний день (включаючи день від'їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні та час перебування (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.98 р. N 10.
Розрахунок добових проводиться виходячи з фактичного часу перебування працівника у відрядженні, який визначається за позначками відряджаючої та приймаючої сторін у посвідченні про відрядження.
Граничні норми добових витрат для працівників підприємств,
установ і організацій усіх форм власності для відряджень в межах України
+-------------------------------------------------+
¦ Якщо до рахунків вартості проживання ¦ Добові ¦
¦ у готелях включаються витрати ¦ витрати ¦
¦ на харчування ¦ (грн) ¦
+---------------------------------------+---------¦
¦ На одноразове харчування ¦ 4,4 ¦
+---------------------------------------+---------¦
¦ На дворазове харчування ¦ 2,6 ¦
+---------------------------------------+---------¦
¦ На триразове харчування ¦ 1,0 ¦
+---------------------------------------+---------¦
¦ Витрати на харчування не включаються ¦ 6,0 ¦
+-------------------------------------------------+
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження і дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щодня повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Раніше у таких випадках, відповідно до п. 4 Постанови КМУ "Про норми відшкодувань витрат на службові відрядження у межах України та на територію країн СНД" від 20.03.93 р. N 182 добові виплачувалися у розмірі 50%, установлених для відряджень у межах України та СНД.
Тут варто пам'ятати: якщо працівник після приїзду з відрядження не надав посвідчення про відрядження або забув проставити позначки приймаючої сторони, добові за весь час перебування у відрядженні не виплачуються.
Окрім добових витрат, існують й інші витрати, як-от на проїзд, бронювання місця у готелі тощо.
Витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення на підставі підтверджувальних документів відшкодовуються у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, що надаються у готелях (прання, чищення, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором.
Працівникові відшкодовуються також витрати на бронювання місця в готелях у розмірі не більше як 50 відсотків його вартості за одну добу згідно з підтверджувальними документами.
Керівник підприємства (після повернення працівника з відрядження) може прийняти рішення про відшкодування витрат, не передбачених Інструкцією N 59, до яких, зокрема, належать:
- витрати на бронювання місця в готелі у розмірі 50% вартості;
- витрати за користування таксі;
- витрати на придбання пально-мастильних матеріалів тощо.
У такому разі суми, отримані працівником, який повернувся з відрядження, відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати (затвердженої наказом Мінстату від 11.12.93 р. N 323), будуть віднесені до заохочувальних і компенсаційних виплат і підлягають включенню до його сукупного оподатковуваного доходу.
Витрати на наймання житлового приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, також відшкодовуються у розмірі фактичних витрат.
Відшкодування витрат на проїзд працівника до місця відрядження і назад проводиться виходячи з фактичної вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті згідно з підтверджувальними документами (оригіналами).
Працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту якщо вони знаходяться за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений, або місця перебування у відрядженні.
За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація може визначити відрядженому вид транспорту, яким йому слід користуватися. За відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.
2. Відрядження за кордон
Відрядження за кордон можуть здійснюватись лише за наказом (розпорядженням) керівника підприємства після затвердження завдання, в якому має бути визначена мета виїзду, термін, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням додається його копія з перекладом) і кошторису витрат.
Термін закордонного відрядження визначається керівником підприємства, але не може перевищувати 60 календарних днів.
Працівникові, який направляється у відрядження за кордон, видається аванс національною валютою країни, куди відряджається працівник, або вільно конвертованою валютою в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування, з дотриманням вимог Національного банку України щодо вивезення іноземної валюти за кордон. Працівника повинні ознайомити з довідкою-розрахунком на виданий йому аванс та з порядком звітування про його використання. Форма розрахунку авансу на відрядження наведена в додатку 2 до Інструкції про службові відрядження у межах України і за кордон.
Для отримання готівки іноземної валюти до банку подається заявка-розрахунок в якій зазначається:
- дата і номер наказу;
- прізвище, ім'я, по батькові осіб, які відряджаються за кордон;
- термін відрядження;
- розрахунок витрат.
Відповідно до встановленого НБУ та Митним комітетом Порядку переміщення валюти через митний кордон України від 14.03.93 р. N 19029/381 (зі змінами та доповненнями), громадянам, відрядженим за кордон у службових справах на строк до 30 днів, дозволяється вивозити іноземну валюту до $300 на добу, але загальна сума не може перевищувати $9000. Крім цього, дозволяється вивозити на покриття транспортних витрат до $1000, а загальна сума валюти, що вивозиться, в такому разі не може перевищувати $ 10000. Уповноважений банк надає дозвіл на вивіз іноземної валюти відрядженим за кордон сумою відповідно до розрахунку за формою 01.
Якщо сума витрат на відрядження перевищує встановлені норми вивезення іноземної валюти, то для здійснення розрахунків за кордоном використовується корпоративна пластикова картка однієї з міжнародних платіжних систем. Порядок використання пластикових карток визначено у Положенні про введення пластикових карток, затвердженому постановою правління НБУ від 24.02.97 р. N 37.
У разі відсутності в підприємства валютного рахунка грошові кошти видаються працівнику під звіт у національній валюті для самостійної купівлі відповідної іноземної валюти.
Відповідно до постанови КМУ від 03.01.98 р. N 10 розрахунок добових проводиться виходячи з прогнозного офіційного курсу обміну - 1,9 гривні за $1.
Виходячи з цього курсу та граничних норм добових гривнями відрядженому працівнику визначається аванс на добові витрати доларами США.
Якщо працівник отримав аванс на відрядження за кордон і не виїхав, він повинен протягом 3-х робочих днів повернути до каси підприємства кошти тими одиницями, якими було отримано аванс (п. 1.14 Інструкції про службові відрядження). Особи, які одержали готівку під звіт (на відрядження), зобов'язані подати до бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про витрачені суми. Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше 3 робочих днів після закінчення відрядження.
Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 3 робочих днів, починаючи з наступного дня, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.
Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний протягом трьох робочих днів подати авансовий звіт разом з документами про витрачені у відрядженні кошти. Форма розрахунку авансового звіту наведена у додатку 2 до Інструкції про службові відрядження.
Причому граничні витрати на відрядження в гривнях перераховуються в долари США за прогнозним курсом 1,9 гривні за $1 та порівнюються з фактичними витратами в доларах з метою відшкодування таких витрат підзвітним особам в межах встановлених граничних норм.
Граничні норми добових витрат для працівників підприємств,
установ і організацій усіх форм власності для відряджень за кордон
+----------------------------------------------------------+
¦ Якщо до рахунків вартості проживання ¦ Добові ¦ Добові ¦
¦ у готелях включаються витрати ¦ витрати ¦витрати ¦
¦ на харчування ¦ (грн) ¦ ($) ¦
+---------------------------------------+---------+--------¦
¦ На одноразове харчування ¦ 60 ¦ 31,57 ¦
+---------------------------------------+---------+--------¦
¦ На дворазове харчування ¦ 43 ¦ 22,63 ¦
+---------------------------------------+---------+--------¦
¦ На триразове харчування ¦ 27 ¦ 14,21 ¦
+---------------------------------------+---------+--------¦
¦ Витрати на харчування не включаються ¦ 76 ¦ 40 ¦
+----------------------------------------------------------+
Окрім добових, працівникові відшкодовуються витрати на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження.
Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд до вокзалу, аеропоріу або пристані і з вокзалу, аеропорту або пристані в місця відправлення, призначення та пересадки (якщо ці пункти розташовані за межами міста), а також витрати на проїзд за місцем відрядженім на міському транспорті (рейсові автобуси, метро, тролейбуси, трамваї тощо (крім таксі) за умови, що працівникові не надавалися безкоштовно засоби пересування.
Керівник підприємства може визначити відрядженому працівникові вид транспорту яким він може користуватися в країні перебування. Якщо це не визначено, працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.
Витрати за користування таксі або оренду автотранспорту можуть бути відшкодовані лише з дозволу керівника підприємства та за наявності підтвердних документів.
При відрядженні за кордон службовим автомобілем витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту.
У цьому випадку відшкодовуються також інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, а також збори за проїзд грунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.
Витрати на пально-мастильні матеріали, техобслуговування, стоянку та паркування службового автомобіля, відповідно до п.п. 5.4.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції закону N 283/97 від 22.05.97 р.), до складу валових витрат не включаються. Винятком є підприємства і організації, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного або транспортного обслуговування сторонніх громадян або організацій. Для інших підприємств такі витрати слід відшкодовувати за рахунок власного прибутку.
За час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються також витрати:
- на оплату рахунків за проживання у готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором, кондиціонером;
- на оплату телефонних рахунків;
- на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валюти), обов'язкового страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які податки та збори, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені вище витрати відшкодовуються лише за наявності документів (оригіналів), що підтверджують вартість цих витрат, у вигляді рахунків з готелів (мотелів) або інших суб'єктів, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, транспортних квитків або рахунків, багажних квитанцій, страхових полісів тощо.
Протягом 3-х робочих днів з дня повернення працівника з відрядження керівником підприємства, а при його відсутності - заступником, приймається рішення щодо затвердження авансового звіту.
Відшкодування витрат понад встановлені норми оформляється письмовим дозволом керівника за довільною формою.
Як заповнюються документи при відрядженні
Перед тим, як відправити працівника у відрядження, слід подбати про підготовку належних документів. Для початку укладіть з фірмою, куди ви відправляєте працівника, договір про наміри.
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється за наказом керівника або його заступника. У наказі має бути визначено пункт призначення, назва підприємства, куди відряджений працівник, строк і мета відрядження (строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів у межах України та 60 днів за кордон).
Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи. Посвідчення про відрядження виписує відрядженому працівникові відповідальна особа за формою, затвердженою наказом ДПА України від 28 липня 1997 року N 260. При цьому відмітки у посвідченні про відрядження щодо прибуття або відбуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи.
Якщо працівник відряджений до різних населених пунктів, відмітки про день прибуття і день вибуття проставляються у кожному пункті. Якщо працівник відряджений на один день і він повертається у цей день, то посвідчення про відрядження виписується на один день.
Працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс. Сума авансу визначається у межах сум, визначених на оплату проїзду, витрат на наймання житлового приміщення і добових. Як правило, аванс видається з заокругленням до цілих (без копійок). Для розрахунку авансу складається спеціальна довідка-розрахунок, з якою повинен ознайомитися працівник. Визначена сума авансу видається працівникові виключно для цільового призначення і під його повну матеріальну відповідальність.
Видача авансу на відрядження, відповідно до Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затвердженого постановою правління НБУ від 13 липня 1997 року N 334), може здійснюватися як за рахунок грошових коштів, які є на рахунку підприємства, так і за рахунок його готівкової виручки, отриманої від реалізації товарів. Видача коштів на відрядження оформлюється видатковим касовим ордером, який підписується керівником та бухгалтером підприємства.
Протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження працівник зобов'язаний подати авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти.
Авансовий звіт заповнюється безпосередньо підзвітною особою, яка повернулася з відрядження. У ньому вказуються: номер, дата складання авансового звіту, розмір одержаних та витрачених сум, призначення авансу, перелік підтверджуючих документів.
Витрати на відрядження підлягають відшкодуванню лише за наявності документів (оригіналів), що підтверджують вартість цих витрат. Тому разом з авансовим звітом працівник подає посвідчення про відрядження, документи про наймання житлового приміщення та проїзні документи (оригінали). Бухгалтер визначає, чи повинен повернути працівник залишок невикористаного авансу, або, чи підприємство має відшкодовувати працівнику кошти, видані під звіт. У випадку неповернення працівником невикористаного залишку до підприємства можуть бути застосовані фінансові санкції за порушення Порядку ведення касових операцій. Таким чином, неповернені суми додаються до фактичних залишків готівки у касі на кінець дня. А отримана в результаті цього розрахунку величина порівнюється з установленим лімітом залишку готівки у касі.
Повернення невикористаної валюти
Невикористаний залишок коштів підлягає поверненню працівником до каси підприємства грошовими одиницями, якими було видано аванс, не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження, при застосуванні пластикових карток - не пізніше 10 днів, а з дозволу керівника (за наявності поважних причин) - 20 днів.
Порушення цього строку тягне за собою застосування фінансових санкцій, передбачених Законом України від 06.06.95 р. N 217/95 "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей".
Статтею 2 цього закону передбачено, що заборгованість працівників підприємства у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іноземної валюти, одержаної під звіт, стягується у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості.
Суми, стягнуті в цьому випадку, спрямовуються на відшкодування збитків підприємства, а решта перераховується до Державного бюджету України.
Керівнику підприємства дозволяється встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження (відшкодування добових витрат, витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати). Такі обмеження оформляються наказом по підприємству або визначаються в наказі про відрядження.
Відрядження державних службовців
Для державних службовців, а також осіб, які відряджаються в межах України підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, встановлено додаткові обмеження. Таким працівникам витрати на харчування відшкодовуються при одноразовому харчуванні не більш як 20 відсотків, при дворазовому - 40 відсотків, при триразовому харчуванні - 60 відсотків від встановленої норми добових.
Відшкодування витрат на перевезення понад 30 кг багажу та вартості проживання понад граничну норму здійснюється згідно з підтверджувальними документами (оригіналами) лише з дозволу керівника.
З дозволу керівника в кожному окремому випадку відшкодовуються витрати на проїзд відрядженого в м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок на суднах морського флоту, в каютах I і II категорій на суднах річкового флоту, а також повітряним транспортом за квитками I класу та бізнес-класу.
Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) відшкодовуються не більше 10 відсотків від норми добових за всі дні проживання.
Витрати на телефонні переговори відшкодовуються у розмірах, погоджених з керівником.
Керівники підприємств, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, особисто вирішують питання відшкодування їм витрат на наймання житлових приміщень, що перевищують граничну норму, та витрат на проїзд у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1-4 групою тарифних ставок на суднах морського флоту, в каютах I і II категорій на суднах річкового флоту, а також повітряним транспортом за квитками I класу та бізнес-класу.
Для державних службовців та інших осіб, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, встановлено додаткові обмеження.
Норми добових витрат та граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення визначені додатком 1 до постанови КМУ від 05.01.98 р. N 10.
Добові витрати за час перебування у відрядженні відшкодовуються:
- за кожний день перебування у відрядженні, включаючи день виїзду та приїзду - за нормами, що встановлені для країни, куди відряджено працівника;
- при направленні у відрядження до двох або більше країн - за нормами, що встановлені для відповідних країн, з дня перетину кордону цієї країни;
- за день повернення в Україну (перетину кордону) - за нормами останньої країни відрядження;
- у разі включення до рахунків про оплату за наймання житлового приміщення витрат на харчування або у випадках, коли відряджені працівники за умовами запрошення стороною, яка приймає, забезпечуються в країні перебування (дорозі) безкоштовним харчуванням, - за нормами, що визначені додатком 1 до постанови КМУ від 05.01.98 р. N 10, для відшкодування добових витрат, залежно від того, скільки разів на добу було надано харчування. Залежно від кількості разів харчування на добу протягом відрядження перерахунок здійснюється за кожну добу окремо.
Державним службовцям і працівникам підприємств України, які перебувають за кордоном тривалий термін і отримують заробітну плату іноземною валютою, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за кордоном у довготерміновому відрядженні і отримують виплати іноземною валютою, у разі відрядження у межах країни перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків норм добових витрат для цієї країни, залежно від кількості разів харчування на добу, вартість якого включена до рахунків за оплату вартості проживання у готелях. У разі відрядження у межах країни перебування терміном на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 50 відсотків зазначених норм.
При виїзді у відрядження з країни перебування до інших країн добові витрати відшкодовуються за нормами, що встановлені для країни відрядження.
Бухгалтерський та податковий облік витрат на відрядження
Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку включаються до валових втрат. Якщо добові витрати підтвердження не потребують, то решта втрат включається до валових втрат лише за наявності підтверджуючих документів (оригіналів).
Витрати (крім добових) можуть бути включені до складу валових витрат лише за наявності підтверджувальних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів), страхових полісів тощо.
Законом встановлено, що будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджувальних документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
Що стосується сплаченого податку на додану вартість під час придбання транспортних квитків та при оплаті готельних рахунків, то відповідно до статті 7 Закону України "Про податок на додану вартісгь" суми сплаченого в таких випадках ПДВ підлягають віднесенню на збільшення податкового кредиту. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек або інший розрахунковий чи платіжний документ. Податкова накладна в цих випадках не виписується.
Сума добових визначається:
- у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджаючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження;
- у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль,- згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює.
Прогнозний курс на 1999 рік не визначено
Підпунктом 5.4.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1 Постанови КМУ від 05.01.98 р. N 10 та п. 1.8 "Порядок відрядження за кордон" Інструкції про службові відрядження визначено, що добові витрати за час перебування у відрядженні за кордоном відшкодовуються в межах граничних норм. Такі граничні норми затверджені постановою КМУ в гривнях.
Проте застосування при розрахунках з відрядженими прогнозного офіційного курсу 1,9 грн за $1 призводить до створення курсової різниці, оскільки долари США або інша іноземна валюта рахуються на балансі підприємства за діючим обмінним курсом, встановленим НБУ, який сьогодні майже удвічі перевищує прогнозний.
Виходячи з граничної норми добових - 76 грн та прогнозного курсу 1,9 грн за $1 на одну добу відрядженому необхідно видати, а потім і відшкодувати $40(76 : 1,9 = 40).
Однак, щоб придбати в банку $40 за діючим курсом, встановленим НБУ 3,94 грн за $1, необхідно витратити 157,6 грн, тобто лише за одну добу утворюється курсова різниця 81,6 грн.
Виходячи з вимог статті 5 Закону, пункту 1 постанови КМУ від 05.01.98 р. N 10 та п. 1.8 Інструкції про службові відрядження до валових витрат можуть бути включені витрати на відрядження лише в межах граничних норм. Отже, курсова різниця між діючим обмінним курсом та прогнозним курсом підлягає списанню за рахунок власних коштів підприємства після сплати податків.