Основні зміни в бухгалтерському обліку
та звітності

Зміни у Вказівках щодо організації бухгалтерського обліку

Наказом Міністерства фінансів України від 15.01.98 р. N 10 "Про внесення змін і доповнень до Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні" та Наказом від 25.06.98 р. N 138 "Про внесення змін і доповнень до нормативних документів з бухгалтерського обліку і звітності" у Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні внесено ряд змін та доповнень.

Так, до п. 1 Вказівок внесено зміни, за якими підприємства протягом поточного року мають забезпечувати принципи незмінності методології обліку. Дотримання принципу незмінності має забезпечуватися розпорядчим документом керівника, в якому визначається:

- метод нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- перелік створюваних за рахунок собівартості резервів;

- порядок відображення вартості товарів у балансі оптових баз торгівлі, постачання і збуту.

До п. 2 Вказівок внесена заборона вводити нові синтетичні рахунки без погодження з Міністерством фінансів, проте дозволено для обліку окремих специфічних господарських операцій застосовувати додаткові субрахунки.

До п. 4 внесено зміни, за якими суми відпускних, нараховані працівникам, зайнятим у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), підлягають розподілу. Та частка суми відпускних, що визначена із сум виплат за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, до витрат виробництва та обігу не включається і відображається за кореспонденцією рахунків, якою відображено нарахування виплат за рахунок такого прибутку.

Пункт 6 Вказівок викладений у такій редакції: "Підприємства, які за чинним законодавством виплачують винагороду за вислугу років, можуть створювати резерв на її виплату, включаючи збір на державне соціальне страхування.

Підприємства можуть створювати резерв сумнівних боргів, що утворилися за вартість відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови, що з цієї вартості визначено та відображено в бухгалтерському обліку фінансовий результат. Такий резерв щодо зазначеної заборгованості може бути створений в тому разі, якщо вона не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, договорами страхування), не сплачується боржником більше 30 днів від дати, визначеної умовами договору і про стягнення її підприємство звернулось із заявою до суду (арбітражного суду).

Висновок про створення резерву сумнівних боргів готується комісією підприємства за участю керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб та затверджується керівником підприємства. У висновку про створення резерву сумнівних боргів комісія відображає відомості про дату і причину виникнення заборгованості, строк її погашення за умовами договору, відсутність гарантій її погашення (векселів, застав, договорів страхування), дату подання позовної заяви до суду (арбітражного суду) про стягнення заборгованості з покупця (замовника), номер і дату платіжного доручення про перерахування мита.

Створення резерву сумнівних боргів відображається за дебетом рахунка 80 "Прибутки і збитки" (у складі фінансових результатів від позареалізаційних операцій) і кредиту рахунка 88 "Фонди спеціального призначення", субрахунок "Резерв сумнівних боргів".

Якщо суд (арбітражний суд) не задовольняє (повністю або частково) позовної заяви підприємства, то така сума заборгованості на підставі рішення суду (арбітражного суду) списується з відображенням за дебетом рахунка 88 "Фонди спеціального призначення", субрахунок "Резерв сумнівних боргів" і кредитом рахунків 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 76 "Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами".

Якщо ж за рішенням суду (арбітражного суду) заборгованість боржника визнана такою, що підлягає сплаті (повністю або частково), то на суму такої заборгованості підприємство зменшує сальдо утвореного резерву сумнівних боргів з відображенням за дебетом рахунка 88 "Фонди спеціального призначення", субрахунок "Резерв сумнівних боргів" і кредитом рахунка 80 "Прибутки і збитки". Аналітичний облік створеного резерву сумнівних боргів ведеться в розрізі боржників.

До п. 10 Вказівок, який регламентує нарахування зносу по тимчасових (нетитульних) спорудах, внесено доповнення, за яким нарахування зносу в розмірі, що перевищує первісну вартість за вирахуванням вартості одержаних від розібрання тимчасових (нетитульних) споруд матеріалів не припускається.

Пункт 15 Вказівок доповнено реченням, яке визначає, що не зараховуються до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів або основних фондів ті предмети, що їх придбано (збудовано) з метою подальшого продажу. Цей пункт також доповнено двома абзацами такого змісту: "У випадках коли відповідно до законодавства витрати, пов'язані із сплатою при придбанні (спорудженні) основних фондів податку на додану вартість, відшкодовуються з бюджету або за рахунок відповідних джерел фінансування капітальних вкладень (інвестицій), гранична вартість предметів, що зараховуються до складу основних засобів, визначається без сум податку на додану вартість.

У випадках внесення в установленому порядку змін щодо межі граничної вартості тих предметів, які не належать до основних фондів, зміни у бухгалтерському обліку основних фондів, зарахованих на баланс підприємства до внесення змін щодо межі граничної вартості, не провадяться".

Доповненням до п. 16 Вказівок визначено, що не зараховуються до складу нематеріальних активів вкладення у придбання об'єктів промислової та інтелектуальної власності, майнових прав, програмних продуктів з метою подальшого їх продажу. У цьому ж пункті визначено, що нарахування зносу (амортизації) по окремих інвентарних одиницях нематеріальних активів проводиться протягом терміну їх використання, але не більше терміну, за який нараховано той знос (амортизацію), який дорівнює первісній вартості нематеріального активу.

Звертаємо увагу наших читачів-бухгалтерів на те, що п. 16 Вказівок визначено, що не нараховується знос на ноу-хау, гудвіли, знаки для товарів і послуг, вартість яких не зменшується в процесі їх використання, однак це визначення суперечить Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, яким передбачено (п. 1.7), що лише вартість гудвілу не підлягає амортизації та не враховується у визначенні валових витрат платника податку.

Зрозуміло, що у цьому випадку слід керуватися не Вказівками, а законом.

Крім вищезазначених змін, з Вказівок виключені пункти 10,13,14, які регламентували порядок списання депонентської і кредиторської заборгованості, нарахування зносу, обліку основних фондів.

Зміни у бухгалтерській звітності малого підприємства

Відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" (стаття 1 п.2) від 27.03.91 р. N 887-XII до малих підприємств належать новостворені та діючі підприємства:

- у промисловості та будівництві - з кількістю працюючих до 200 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери - з кількістю працюючих до 50 чоловік;

- у науці і науковому обслуговуванні - з кількістю працюючих до 100 чоловік;

- у галузях невиробничої сфери - з кількістю працюючих до 25 чоловік;

- в роздрібній торгівлі - з кількістю працюючих до 15 чоловік.

Обсяг типових форм квартального звіту малого підприємства, який складається і подається (надсилається) за встановленими адресами малими підприємствами, незалежно від видів діяльності і форм власності, у складі: балансу (ф.N 1-М), звіту про фінансові результати (ф.N 2-М).

Наказом Мінфіну від 19.02.98 р. N 37 внесено зміни до Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, яка була затверджена наказом Мінфіну від 18.08.95р. N 139 (зі змінами і доповненнями), в якому зазначено, що "Заповнення типових форм бухгалтерського звіту малого підприємства здійснюється за цією інструкцією (для відповідних статей і рядків) з урахуванням тих особливостей обліку майна, зобов'язань і господарських операцій малого підприємства, які викладені у Вказівках про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 р. N 112".

Пункт 2.3 інструкції доповнено новим абзацом, за яким малі підприємства у статті балансу "Основні засоби" показують вартість основних засобів та нематеріальних активів, а також суму нарахованого по цьому майну зносу.

Змінено також п. 2.11, за яким малі підприємства у статтю "Виробничі запаси включають також вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів у запасі (на складі), залишкову вартість предметів, що призначені для видачі напрокат, вартості тварин на вирощуванні та відгодівлі.

Внесено зміни до п. 2.14, у зв'язку з чим малі підприємства витрати майбутніх періодів включають до статті "Незавершене виробництво".

Пункт 2.15 інструкції доповнено абзацом другим, за яким малі підприємства у статті "Готова продукція" також показують за закупівельними цінами вартість матеріальних цінностей, ще придбані з метою подальшого продажу.

Змінами до інструкції (п. 3.12) передбачено, що у звіті про фінансові результати (ф. N 2-М), у статті "Фактичні обсяги виробництва продукції (робіт, послуг)" підприємства показують вартість виготовленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг за звітний періоду діючих цінах і тарифах (без сум непрямих податків). Підприємства, що здійснюють діяльність у галузях постачання, збуту, роздрібної торгівлі та громадського харчування, у цій статті показують різницю між виручкою від реалізації товарів за звітний період та купівельною вартістю цих товарів, зменшену на суму непрямих податків (ПДВ, акциз).

Наказом Міністерства фінансів України від 25.06.98 р. N 138, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.98 р. за N 438/2878, було внесено зміни до п. 3.15 інструкції, в якому наводився перелік платежів за рахунок прибутку. З цього переліку виключено податок на землю та податок з транспортних засобів, оскільки ці податки, відповідно до статті 5.2.5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. N 283/97-ВР, включаються до валових витрат.

Облік основних фондів

Облік основних фондів та нарахування зносу регулюються статтями 8,9 та 22 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", а також інструкцією з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.07.97 р. N 159 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.08.97 р. за N 310/2114.

Наказами Міністерства фінансів України від 11.02.98р. N 30 та від 25.06.98 р. N 138 в інструкцію з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів внесено численні зміни, а тому для обліку та складання звітності слід керуватися кодифікованою інструкцією.

При цьому звертаємо увагу на те, що наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. N 102 було затверджено Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.04.98 р. за N 268/2708.

Пунктом 3.19 цього Положення визначено, що операції щодо заміни шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переобладнання та інших видів поліпшення транспортних засобів. Таким чином, вартість автомобільних шин та акумуляторних батарей включається до валових витрат платника податку.

Крім цього, Указом Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 р. N 857/98, який, якщо Верховна Рада його не відхилить, набере чинності з 01.10.98 р., встановлено, що в разі коли основні виробничі та невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів, така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Використання Класифікатора основних фондів

Державним комітетом статистики України розроблено і введено в дію з 1 січня 1998 року Класифікатор основних фондів (стор. 71).

Як зазначено у вступі названого документа, класифікація основних фондів побудована за ознаками функціонального призначення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 1996 р. N 1075 "Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації, віднесення амортизаційних відрахувань до витрат виробництва (обігу)".

Дія цієї постанови була зупинена на підставі постанови КМУ N 1568 від 28.12.96 р. до прийняття законодавчих актів з питань оподаткування.

На теперішній час основним документом, що регулює порядок і розмір нарахування амортизаційних відрахувань, є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 р.

Відповідно до ст.8.2.2 вказаного закону основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частина (квартира і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

При порівнянні розподілу основних фондів за групами відповідно до закону і постанови КМУ N 1075 виникають певні розбіжності, бо (згідно з постановою) до основних фондів другої групи віднесено: "Транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, конторське (офісне) обладнання, побутові електромеханічні прилади та інструменти, інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації". Тобто до другої групи віднесено всі транспортні засоби. Таким чином, керуючись вимогами статті 8 закону при нарахуванні амортизаційних відрахувань на транспортні засоби (крім автомобільного транспорту) слід керуватися нормами, передбаченими для основних засобів третьої групи.

Крім того, враховуючи те, що згідно із законом до другої групи відносяться тільки побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти..., виникає сумнів щодо правильності віднесення за Класифікатором до другої групи холодильників, морозильних камер, машин посудомийних, сушильних тощо, які мають промислове значення.

З огляду на це, у разі коли такі прилади та інструменти мають промислове призначення, їх слід віднести до третьої групи і, відповідно, за нормами 3 групи нараховувати амортизаційні відрахування.

На підтвердження цього можна навести такий прилад: у Класифікаторі до другої групи віднесено машини швейні (код 230101), машини пральні (код 230104), а до третьої - машини пральні промислові (код 310611) та машини швейні промислові (код 310612). Для холодильників, морозильних камер, посудомийних машин..., що використовуються не в побуті, а на виробництві, такий розподіл у Класифікаторі чомусь не передбачений.

Таким чином, користуючись Класифікатором при визначенні груп основних фондів, слід дотримуватись вимог статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.98 р.

Зміни у Довіднику пільг

Довідник пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів, зазнав чергових змін. Останній варіант довідника - N 7 і в цій редакції затверджений заступником голови Державної податкової адміністрації України О. Я. Савченком 11 вересня 1998 р. Пропонуємо перелік змін у довіднику на стор.77. Довідник N 5 надрукований у "ГК" N 15/98, подальші зміни - у "ГК" N 26/98.

Відображення курсових різниць

При складанні звітності слід мати на увазі, що відповідно до вимог статті 7.3.6 закону України про оподаткування прибутку підприємств та Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного період. Визначені таким чином курсові різниці відображаються окремо на рахунку 80 "Прибутки і збитки" у складі фінансових результатів від позареалізаційних операцій. При цьому додатна або від'ємна курсова різниця включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку.

Документи, які не змінювалися

Наказом Міністерства фінансів України від 19.02.98 р. N 37 встановлений обсяг типових форм квартального бухгалтерського звіту, який складається і подається за встановленими адресами підприємствами і організаціями (крім малих підприємств, банків і бюджетних установ), що є юридичними особами, та виділеними на окремий баланс філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємств і організацій незалежно від видів діяльності та форм власності, у складі: баланси підприємства (ф. N 1), звіту про фінансові результати (ф. N 2). Крім того, є ще безліч форм звітності, які необхідно подавати (див. стор. 66).

Строки подання квартальної звітності не змінилися. Вона подається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Протягом ц.р. не зазнало змін також Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, яке було надруковано у "ГК" N 13 за квітень ц.р.

Протягом цього року інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N 69, не змінювалась.

Проте слід пам'ятати, що проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, коштів та зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року.