ПРЕЗИДІУМ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ
РОЗ'ЯСНЕННЯ
від 15 липня 1998 року, N 02-5/260
(Роз'яснення втратило чинність на підставі
Рекомендацій Вищого господарського суду
N 04-5/1193 від 04.06.2004)
Арбітражним судам України
Про внесення змін та доповнень до Роз'яснення президії
Вищого арбітражного суду України від 18.11.97 N 02-5/444
"Про деякі питання практики застосування Закону України
"Про банкрутство"
У зв'язку із змінами, які стались у чинному законодавстві, та з виникненням питань щодо практики застосування роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.11.97 N 02-5/444 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про банкрутство" президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне внести до названого роз'яснення такі зміни та доповнення.
1. Пункт 5.2 викласти в такій редакції:
"5.2. Коли стягнення заборгованості з боржника здійснювалось кредитором або органом стягнення за безготівковою формою розрахунків, доказом неплатоспроможності боржника є копія неоплаченого розрахункового документа про безспірне стягнення коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника з підтвердженням банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, про те, що цей документ вміщений до картотеки (на позабалансовий рахунок N 9803 "Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у платників" або позабалансовий рахунок N 9804 "Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку**). Підтвердження банківської установи повинно містити дату, з якої розрахунковий документ кредитора вміщений до картотеки.
Відповідно до Інструкції N 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.08.96 N 204 та Положення про міжбанківські розрахунки в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 21.03.96 N 65, розрахункові документи, вміщені до картотеки, свідчать про наявність, неоплатність та безспірність боргу, а дата вміщення розрахункового документа до картотеки визначає початок перебігу строку неплатоспроможності боржника. Кредитор має право звернутись до арбітражного суду з відповідною заявою після закінчення одного місяця з дня вміщення його розрахункового документа про безспірне стягнення коштів до картотеки.
Оскільки закон не ставить право кредитора на звернення до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин фінансової неспроможності боржника, кредитор може реалізувати це право і у тому випадку, коли його майнові вимоги не задовольняються через відсутність коштів на рахунках банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника.
Коли кредитор та/або боржник не мають розрахункових рахунків в банківській установі і тому безготівкова форма розрахунків неможлива, доказом неплатоспроможності боржника є виконавчий документ, акт про його повернення, затверджений суддею (ст. 371 ЦПК України. Термін неплатоспроможності боржника, передбачений у частині 2 статті 5 Закону, починає спливати в цих випадках з дати пред'явлення виконавчого документа до виконання (стаття 356 ЦПК України).
Якщо через відсутність у кредитора та/або боржника розрахункового рахунка в банківській установі неможливе подання розпорядження про безспірне списання коштів за визнаною боржником претензією, недоїмки за обов'язковими платежами, кредитор не позбавлений права звернутися до арбітражного суду з позовом про стягнення відповідних коштів. Ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство такий кредитор може на загальних підставах."
2. Підпункт 5.6 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
"За змістом пункту 3 статті 39 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону України від 04.02.98) не може бути суб'єктом банкрутства казенне підприємство, оскільки у разі його фінансової неспроможності відповідальність за зобов'язаннями такого підприємства несе власник, тобто держава".
У зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим.
3. Абзац четвертий пункту 8 викласти у такій редакції:
"Якщо кредитор та/або боржник не мають розрахункових рахунків в банківських установах і тому безготівкова форма розрахунків неможлива, до заяви кредитора повинні бути додані: виконавчий документ; акт про його повернення, складений судовим виконавцем, і затверджений суддею (стаття 371 ЦПК України".
4. Абзац перший пункту 9 доповнити такими реченнями:
"Заяви кредиторів про визнання боржника банкрутом, що надійшли після порушення провадження у справі і до публікації оголошення про це в установленому Законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. В усіх випадках про приєднання заяви кредитора з доданими документами виноситься ухвала. Арбітражний суд розглядає вимоги цих кредиторів відповідно до статті 10 Закону після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство".
5. В абзаці другому пункту 14 слова "(пункт 4 частини першої статті 81 АПК " виключити.
6. Абзац п'ятий пункту 21 викласти у такій редакції:
"Кредитори, що мають визнані арбітражним судом майнові вимоги за борговими зобов'язаннями з наростаючими сумами пені чи процентами, після винесення постанови про визнання боржника банкрутом можуть звертатися з вимогами про визнання, донарахованих сум. У цих випадках на підставі статті 10 та абзацу п'ятого частини першої статті 15 Закону арбітражний суд може за клопотанням кредитора додатково визнати відповідну суму пені чи процентів за станом на день прийняття постанови, про що виносить додаткову ухвалу".
7. Пункт 23 доповнити абзацом третім такого змісту:
"Вирішуючи питання про відновлення пропущеного процесуального строку (стаття 53 АПК), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінювати причини його пропуску і не допускати винесення ухвали про його відновлення без достатніх підстав".
8. Перше речення абзацу першого пункту 29 доповнити словами: "з урахуванням пунктів 13, 14, 16 і 20 цього роз'яснення".
9. Друге речення останнього абзацу пункту 40 доповнити словами: "та статті 28 Закону України "Про господарські товариства".
10. Доповнити роз'яснення пунктом 51-1 у такій редакції:
"51-1. У застосуванні
, затвердженої Законом України від 12 лютого 1998 року N 124/98-ВР, слід враховувати таке.
51-1.1. Цей Закон був опублікований у газеті "Голос України" від 17 березня 1998 року. Згідно з пунктом 2 цього Закону він набрав чинності з дня його опублікування і діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.
51-1.2. Пунктом 95 Державної програми приватизації на 1998 рік встановлено, що справи про банкрутство відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), створених у процесі приватизації, продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені лише після закінчення приватизації (виконання плану розміщення акцій). Дія цього припису поширюється виключно на заяви про порушення справ про банкрутство ВАТ, які надійшли до арбітражного суду після набрання чинності Законом від 12 лютого 1998 року N 124/98-ВР, тобто після 17 березня 1998 року.
Отже у разі подання доказів про те, що продаж акцій такого ВАТ ще не розпочався, справа про його банкрутство за наявності інших підстав, передбачених Законом, має бути порушена і після 17 березня 1998 року.
51-1.3. Доказами того, що продаж акцій ВАТ, створених в процесі приватизації, ще не розпочався або про виконання плану розміщення цих акцій можуть бути, зокрема, довідки відповідних органів приватизації.
51-1.4. Арбітражному суду слід повертати заяву про порушення справи про банкрутство ВАТ, створених в процесі приватизації, відповідно до статті 63 АПК, а в разі помилкового порушення справи залишати заяву без розгляду згідно зі статтею 81 АПК.
51-1.5. Відповідно до пунктів 55 і 56 Державної програми приватизації на 1998 рік майно державних підприємств, визнаних судом банкрутами, визначене ліквідаційною комісією для продажу, передається Фонду державного майна України (його регіональним відділенням) для подальшої реалізації. Зазначене майно передається до державного органу приватизації за актом прийому-передачі, який підписується головою ліквідаційної комісії, призначеної судом, та представником державного органу приватизації. Цей акт додається до ліквідаційного балансу.
Правила цих пунктів поширюються виключно на унітарні державні підприємства, а не на ВАТ, всі акції або частка яких належить державі.
51-1.6. Після продажу майна державного підприємства банкрута на аукціоні згідно з пунктом 57 Державної програми приватизації на 1998 рік виручені кошти повинні перераховуватись Фондом державного майна України (його регіональними відділеннями) на розрахункові рахунки юридичної особи - суб'єкта банкрутства або інші рахунки, відкриті ліквідаційною комісією, яка з виручених сум повинна задовольнити претензії кредиторів згідно зі статтею 21 Закону".
Голова Вищого арбітражного суду України Д.Притика