ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань
Цей Закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
Розділ I.
Загальні положення
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
втручання - будь-яка дія, спрямована на зменшення опромінення або запобігання йому чи можливості опромінення людини від джерел, що не належать до сфери контрольованої практичної діяльності або які вийшли з-під контролю;
ефективна доза опромінення - розрахункова доза опромінення людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і тканин людини на стан її здоров'я у цілому;
критична група людей - однорідна за умовами життя, віком і статтю група, яка може отримати максимальні ефективні дози опромінення за певним шляхом опромінення внаслідок практичної діяльності;
опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання, яке може бути зовнішнім опроміненням внаслідок практичної діяльності від джерел іонізуючого випромінювання поза тілом людини або внутрішнім опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання, які знаходяться всередині тіла людини;
опромінення населення - опромінення, якого зазнає (зазнала) людина від ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, за винятком професійного і медичного опромінення та опромінення, зумовленого місцевим природним радіаційним фоном;
опромінення професійне - опромінення персоналу в процесі його роботи;
основна дозова межа опромінення - максимально допустимий рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини, встановлений цим Законом, перевищення якого вимагає застосування заходів захисту людини;
практична діяльність - діяльність людини, під час здійснення якої запроваджуються додаткові джерела випромінювання, або додаткові шляхи опромінення, чи збільшується кількість людей, які підпадають під вплив опромінення, внаслідок якої збільшуються величини опромінення, його ймовірність або кількість опромінених людей;
природний радіаційний фон - опромінення, зумовлене космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів, природно розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах біосфери;
рівень втручання - очікувана розрахункова величина дози опромінення людини, яка зумовлює необхідність обов'язкового вжиття заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Цей Закон регулює правовідносини між державою в особі її відповідних органів виконавчої влади, юридичними та фізичними особами, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю.
Стаття 3. Право людини на забезпечення захисту від впливу
іонізуючих випромінювань
Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 4. Право громадян та їх об'єднань на інформацію щодо
стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань
Громадяни України та їх об'єднання мають право на отримання інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від впливу іонізуючих випромінювань в місцях їх проживання чи роботи від відповідних органів виконавчої влади, до відання яких належать функції захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань згідно з законодавством України.
Розділ II.
Основні дозові межі опромінення та рівні
втручання
Стаття 5. Основні дозові межі опромінення населення
Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не повинна перевищувати 1 мілізіверта* ефективної дози опромінення за рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини, віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення незалежно від умов та шляхів формування цих доз.
Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії щільності забруднення грунтів на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються законами України та іншими нормативно-правовими актами.
* мілізіверт (мЗв) - одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної дози іонізуючого опромінення (у системі CI). Позасистемна одиниця - бер.
Стаття 6. Основні дозові межі опромінення персоналу
Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію після набрання чинності цим Законом, не повинна перевищувати 20 мілізівертів ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мілізівертів за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мілізівертів.
Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в експлуатацію до набрання чинності цим Законом, не повинна перевищувати 50 мілізівертів ефективної дози опромінення за будь-які 12 місяців роботи підряд, з поступовим зменшенням дозової межі опромінення до 20 мілізівертів за рік протягом перехідного періоду.
Тривалість перехідного періоду визначається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для конкретних умов практичної діяльності.
Стаття 7. Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та
їх наслідків
Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків допускається лише на добровільних засадах, за контрактом, в якому повинна зазначатися можлива доза опромінення за час ліквідації радіаційної аварії та її наслідків.
Залучення до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків осіб, які мають медичні протипоказання, осіб віком до 18 років та жінок дітородного віку забороняється.
Опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, вище дозових меж опромінення, встановлених цим Законом, допускається лише за їх згодою, у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення і можуть бути виправдані лише рятуванням життя людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і опромінення більшої кількості людей.
Стаття 8. Рівні втручання у разі радіаційних аварій
Втручання, зумовлене необхідністю захисту життя та здоров'я людини, повинно бути таким, щоб зменшення шкоди, заподіяної впливом іонізуючих випромінювань шляхом зниження дози опромінення, було достатнім для виправдання як вартості втручання, так і спричинених цим втручанням збитків.
Заходи щодо укриття людей застосовуються, якщо протягом перших десяти діб очікувана сукупна ефективна доза опромінення може перевищити 5 мілізівертів.
Тимчасова евакуація людей здійснюється у разі, якщо протягом не більш як одного тижня сукупна ефективна доза опромінення може досягти рівня 50 мілізівертів.
Йодна профілактика застосовується у разі, якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопиченого в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей* згідно з установленими Міністерством охорони здоров'я України регламентами.
Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки можуть з урахуванням специфіки конкретної радіаційної аварії встановлювати нижчі рівні втручання та включати додаткові заходи відповідно до планів радіаційного захисту персоналу та населення, а також встановлювати коротші періоди часу, протягом якого досягаються ці рівні. Порядок встановлення та запровадження нижчих рівнів втручання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
* мілігрей (мГр) - одиниця вимірювання поглиненої дози іонізуючого випромінювання (у системі CI). Позасистемна одиниця - рад (1 мГр = 0,1 рад).
Розділ III.
Забезпечення захисту людини від впливу
іонізуючих випромінювань
Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України,
міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади щодо забезпечення захисту людини
від впливу іонізуючих випромінювань
До повноважень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань належать:
розроблення і впровадження стандартів, норм та правил, виконання яких забезпечує неперевищення основних дозових меж опромінення людини та безпечне здійснення практичної діяльності;
здійснення методичного керівництва діяльністю державної системи обліку та контролю індивідуальних доз опромінення персоналу, експертних оцінок її повноти і достатності, а також проведення аналізів і оцінок стану дозових навантажень населення і персоналу;
організація і здійснення нагляду за виконанням заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань на відповідних територіях місцевими органами виконавчої влади;
здійснення державного контролю за безпечним веденням практичної діяльності;
здійснення міжнародного співробітництва у сфері захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 10. Повноваження місцевих органів виконавчої влади
щодо забезпечення захисту людини від впливу
іонізуючих випромінювань
До повноважень місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань належить:
прийняття згідно з законодавством України рішень щодо застосування на відповідній території заходів втручання у разі радіаційних аварій;
організація проведення в установленому порядку щорічних обстежень з метою оцінки стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань та ведення екологічного паспорта території;
здійснення організаційного керівництва системою обліку та контролю доз опромінення населення на відповідній території;
організація контролю за виконанням заходів щодо захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах;
погодження планів заходів щодо захисту населення від радіаційних аварій та їх наслідків;
забезпечення постійної готовності засобів оповіщення населення відповідної території про виникнення радіаційної аварії;
організація контролю за виконанням заходів щодо захисту населення від радіаційних аварій та їх наслідків;
забезпечення населення, в місцях його проживання, інформацією щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від впливу іонізуючих випромінювань, що виконуються на відповідній території;
розроблення та впровадження регіональних програм захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 11. Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючих
випромінювань
Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань здійснюється з метою планування і проведення заходів захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань та аналізу ефективності цих заходів місцевими органами виконавчої влади.
Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань проводиться згідно з такими основними показниками:
характеристика радіоактивного забруднення довкілля;
вірогідність радіаційних аварій, їх розмір та можливий вплив на людину;
ступінь готовності до ефективної ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків;
аналіз доз опромінення окремих груп населення від усіх джерел іонізуючого випромінювання;
число осіб, які зазнали опромінення вище допустимих дозових меж;
аналіз забезпечення заходів захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань та додержання стандартів, норм і правил у цій сфері на відповідній території.
Результати оцінки щорічно заносяться в екологічний паспорт території.
Форма та порядок ведення екологічного паспорта території затверджуються в установленому законодавством порядку.
Стаття 12. Регіональна програма захисту людини від впливу
іонізуючих випромінювань
Регіональна програма захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань розробляється згідно з щорічною оцінкою стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань на відповідній території і повинна включати такі заходи:
пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив іонізуючих випромінювань на людину;
реалізація заходів щодо знешкодження джерел і шляхів, що спричиняють вплив іонізуючих випромінювань на людину, та (або) захисту від цього впливу людини;
впровадження пунктів радіаційного контролю продуктів харчування на ринках і в інших місцях їх масової реалізації;
організація постів індивідуальних дозиметричних вимірювань згідно з нормативами, визначеними відповідними центральними органами виконавчої влади;
надання населенню безоплатних консультацій з питань захисту від впливу іонізуючих випромінювань, радіаційного контролю, дезактивації предметів побуту та захоронення побутових радіоактивних відходів;
прокат, ремонт, атестація та обслуговування побутових приладів радіаційного контролю;
створення умов для проведення дозиметричних обстежень, радіометричних та дезактиваційних робіт на замовлення населення та умов для збирання і захоронення побутових радіоактивних відходів.
Порядок розроблення регіональних програм захисту населення від впливу іонізуючих випромінювань визначається Кабінетом Міністрів України, а їх фінансування здійснюється згідно з законодавством України.
Стаття 13. Обов'язки фізичних та юридичних осіб щодо захисту
людини від впливу іонізуючих випромінювань під
час здійснення практичної діяльності
Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, зобов'язані:
здійснювати систематичний контроль за радіаційним станом робочих місць, приміщень, території, в санітарно-захисних зонах та зонах спостережень, а також за викидами і скидами радіоактивних речовин;
розробляти обгрунтування додержання норм радіаційної безпеки щодо нової (модернізованої) продукції, матеріалів і речовин, технологічних процесів і виробництв;
планувати і проводити заходи щодо забезпечення захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань;
здійснювати контроль і облік індивідуальних доз опромінення персоналу;
організовувати проведення періодичних медичних оглядів персоналу;
регулярно інформувати персонал щодо рівнів іонізуючого випромінювання на робочих місцях та значення отриманих ними доз опромінення;
своєчасно інформувати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки щодо виникнення аварійних ситуацій, порушень технологічних регламентів, які створюють загрозу для безпеки людини;
забезпечувати реалізацію прав громадян та їх об'єднань на надання інформації щодо стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 14. Обов'язки юридичних і фізичних осіб щодо захисту
людини у випадках радіаційних аварій
Юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, забезпечують аварійну готовність ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання згідно з вимогами стандартів, норм і правил захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань, а також умов отриманих дозволів. До такого забезпечення належить наявність:
переліку потенційно можливих радіаційних аварій і прогнозів їх можливих наслідків з відповідними обгрунтуваннями;
планів захисту персоналу і населення від потенційно можливих аварій та їх наслідків, погоджених з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки або уповноваженими ними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та затверджених юридичними або фізичними особами і доведених до відома персоналу та населення;
засобів оповіщення персоналу і населення;
засобів забезпечення ліквідації наслідків радіаційних аварій;
засобів медичного захисту людини від впливу опромінення;
засобів індивідуального захисту людини;
засобів індивідуального дозиметричного контролю;
аварійно-рятувального формування з числа персоналу.
У разі виникнення радіаційної аварії юридичні та фізичні особи, які здійснюють практичну діяльність, зобов'язані:
забезпечити виконання планів захисту персоналу і населення від впливу аварії;
інформувати про виникнення радіаційної аварії органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і оповіщати населення територій, на яких можливе підвищення рівня опромінення;
вжити заходів щодо подання медичної допомоги потерпілим внаслідок радіаційної аварії;
здійснити заходи щодо запобігання розповсюдженню радіоактивних речовин у довкіллі;
провести аналіз і підготувати прогноз розвитку радіаційної аварії і змін радіаційної обстановки;
вжити заходів для нормалізації радіаційної обстановки у ході ліквідації радіаційної аварії.
Стаття 15. Забезпечення захисту людини від впливу
радіонуклідів, що містяться у будівельних
матеріалах
Опромінення людей в жилих та виробничих приміщеннях не повинно перевищувати затверджених в установленому порядку нормативів.
Захист людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, забезпечується такими заходами:
вибором земельних ділянок для будівництва будинків і споруд з урахуванням рівня виділення радону з землі та рівня гамма-випромінювання;
проектуванням і будівництвом будинків і споруд з урахуванням захисту від надходження радону в повітря цих будинків та споруд;
веденням виробничого контролю за вмістом радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, прийняттям будинків і споруд в експлуатацію з урахуванням рівня вмісту радону в повітрі цих будинків та споруд і рівня гамма-випромінювання;
експлуатацією будинків та споруд з урахуванням рівня вмісту в них радону і рівня гамма-випромінювання;
зміною характеру використання будинків та споруд, якщо реальні дози опромінення людини перевищують затверджені в установленому порядку нормативи;
забороною застосування будівельних матеріалів і виробів з них, що не відповідають вимогам захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Стаття 16. Забезпечення захисту людини від впливу
радіонуклідів, що містяться в продуктах харчування,
продовольчій сировині та питній воді
Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в установленому порядку норм.
Продукти харчування, продовольча сировина та питна вода, а також супутні матеріали, що контактують з ними під час виробництва, зберігання, транспортування і реалізації, підлягають сертифікації в порядку, який визначається законодавством України.
Стаття 17. Забезпечення захисту людини під час лікування та
здійснення медичної діагностики
Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов'язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів.
Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм.
Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні, повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна зберігатися в архівах медичних установ протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку передаватися до Національного архівного фонду.
Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі її наслідки.
Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли таке втручання пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань.
Стаття 18. Система контролю та обліку доз опромінення
населення
Система контролю та обліку доз опромінення населення спрямована на визначення критичних груп людей в залежності від умов та місця проживання чи розташування робочих місць та реєстрації індивідуальних доз опромінення осіб, віднесених до критичної групи.
Щодо осіб з критичної групи людей здійснюється обов'язковий контроль та облік індивідуальних доз опромінення за умови, що величина ефективної дози опромінення будь-якої людини з критичної групи перевищує дозову межу, яка встановлена відповідними нормативами.
Облік індивідуальних доз опромінення людей, віднесених до критичної групи, ведеться в районному (міському) дозовому реєстрі опромінення, організацію ведення якого здійснюють місцеві органи виконавчої влади.
Розділ IV.
Компенсація та відшкодування шкоди
Стаття 19. Компенсація за перевищення річної основної
дозової межі опромінення
Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення надається особам, які проживають або тимчасово перебувають на території України, у випадках:
опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності;
у разі помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при медичному втручанні;
внаслідок вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів харчування та питної води;
внаслідок радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання.
Компенсація за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення встановленої цим Законом допустимої межі опромінення.
Підставою для виплати компенсації особам за перевищення річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним (міським) дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної основної дозової межі опромінення не з власної вини особи.
Порядок надання компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Відшкодування шкоди
Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючих випромінювань життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб.
У разі смерті особи, яка настала внаслідок впливу іонізуючих випромінювань, право на відшкодування шкоди мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього коштів на утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Підставою для відшкодування шкоди, заподіяної впливом іонізуючих випромінювань, є встановлення факту заподіяння такої шкоди згідно з законодавством України.
Стаття 21. Забезпечення виплат компенсації та відшкодування
шкоди
Виплати компенсації за перевищення річної основної дозової межі та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючих випромінювань, забезпечуються за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб, в результаті практичної діяльністі яких сталося перевищення.
Спори щодо виплат компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючих випромінювань, розглядаються в судовому порядку.
Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства щодо
захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань
Особи, винні у порушенні законодавства щодо захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Розділ V.
Міжнародне співробітництво у сфері захисту людини
від впливу іонізуючих випромінювань
Стаття 23. Міжнародне співробітництво у сфері захисту людини
від впливу іонізуючих випромінювань
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань.
Якщо міжнародними договорами України встановлені інші норми ніж ті, що передбачені законодавством України щодо захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань, то застосовуються норми міжнародного договору.
Розділ VI.
Прикінцеві положення
Стаття 24. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а стаття 19 - з 1 січня 2000 року, і не поширюється на випадки перевищення основної дозової межі опромінення, які сталися до набрання чинності цим Законом.
2. Дія цього Закону не поширюється на осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання внаслідок подій, що сталися за межами України, якщо таке поширення не передбачене міжнародними договорами України.
3. Кабінету Міністрів України у двомісячний термін:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м.Київ, 14 січня 1998 року
N 15/98-ВР