КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ЗОВНІШНІХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ"ЯЗКІВ I ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
Правовий режим іноземних інвестицій в Україну
та українських інвестицій за кордон
Правове регулювання інвестиційного процесу включає два взаємопов'язаних аспекти: внутрішньодержавний і міжнародно-правовий, які встановлюють певну нормативну систему умов, прав і гарантій, що визначають взаємовідносини суб'єктів інвестиційної діяльності.
1. Загальний режим правового регулювання
інвестиційної діяльності в Україні
Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначає Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. Він спрямований на забезпечення рівноправного захисту прав, інтересів та майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвиток міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. визначає умови здійснення підприємницької діяльності (у тому числі в інвестиційній сфері) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, це Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. Останнім Законом визначені наступні види товариств: акціонерне товариство (у тому числі відкрите та закрите); товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" від 31 грудня 1992 р. встановлено, що державні підприємства не можуть бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності будь-яких організаційних форм і видів.
Згідно зі ст.8 Закону України "Про підприємства в Україні" окремими видами діяльності підприємство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок одержання дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності встановлюється Законом України "Про підприємництво" (ст.4). Постановою Кабінету Міністрів України N 316 від 17 травня 1994 року затверджено Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) для здійснення окремих видів діяльності.
Державна реєстрація підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється в загальному порядку державної реєстрації підприємств, передбаченому чинним законодавством України, в місцевих органах влади. Питання державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності регулюються Законом України "Про підприємства в Україні" (ст.6) та Законом України "Про господарські товариства" (ст.6). Постановою Кабінету Міністрів України N 125 від 25 січня 1996 р. було затверджено Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Воно визначає порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційних форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємництва (банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо), для яких законодавчими актами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації.
Відомості про реєстрацію юридичної особи подаються в державну податкову адміністрацію та орган державної статистики. Свідоцтво про державну реєстрацію є єдиним документом, що дає суб'єкту підприємницької діяльності право на відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків у банківських установах.
Іншими важливими документами, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є наступні:
-постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1996 р. N 384, якою затверджено "Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки";
- Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р.;
- Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р.;
- Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 28 березня 1991 р.;
- Закон України "Про промислово-фінансові групи" від 21 листопада 1995 р.;
- Декрет Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій" N 48-93 від 10.05.93 р.;
- Указ Президента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні" від 18 липня 1996 р. N 576/96.
2. Правове регулювання іноземних
інвестицій в Україні
Основним законодавчим актом, який регулює діяльність іноземних інвесторів на території України, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р.
Закон України "Про режим іноземного інвестування" визначає правовий статус іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, до яких, згідно зі ст.1, відносяться підприємства будь-якої організаційноправової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція у статутному фонді якого складає не менше 10 відсотків. Згідно зі згаданим Законом іноземні інвестиції можуть здійснюватися у багатьох формах (які регламентуються ст.2, ст.3), у тому числі шляхом придбання різних майнових прав. Інвестиції в Україні можуть здійснюватися також і у вигляді будьяких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експортною оцінкою в Україні. Зазначене включає легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо.
Окремий розділ у Законі "Про режим іноземного інвестування" присвячений питанню державних гарантій захисту іноземних інвестицій.
Для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. Це означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України.
Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Якщо надалі спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II Закону України "Про режим іноземного інвестування", то протягом десяти років з дня набуття чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.
Стосовно державних гарантій необхідно відзначити, що суб'єктом, який отримує державні гарантії, є іноземний інвестор, а не підприємство з іноземними інвестиціями.
Іноземні інвестиції в Україні, згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування", не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України. Рішення про реквізицію іноземних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України.
Усі інші спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном. Обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від того, наскільки держава гарантує переказ прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.
Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.
Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про режим іноземного інвестування" експорт продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню та квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 05.08.96 р. здійснювати сертифікацію такої продукції уповноважено Торгово-промислову палату України та її регіональні відділення.
Підприємство з іноземними інвестиціями може здійснювати будь-які види діяльності, що відповідають меті, визначеній у статуті підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених законодавчими актами України.
Охорона та здійснення прав інтелектуальної власності підприємств з іноземними інвестиціями забезпечуються відповідно до законодавства України. Підприємства з іноземними інвестиціями самостійно приймають рішення про патентування (реєстрацію) за кордоном винаходів, промислових зразків, товарних знаків та інших об'єктів інтелектуальної власності, які їм належать, відповідно до законодавства України.
Страхування майна та ризиків підприємства з іноземних інвестиціями здійснюється на його розсуд, якщо інше не передбачено законодавством України. Згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" страхуванння зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними, кооперативними та ін.), а також іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Вибір страхової компанії (страхувача) здійснюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.
Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення згідно з Положенням про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 928.
За державну реєстрацію стягується плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації.
Для державної реєстрації іноземних інвестицій подаються такі документи:
- інформаційне повідомлення про здійснення іноземної інвестиції з відміткою державної податкової інспекції про її фактичне внесення:
- документи, що підтверджують форму здійснення інвестиції (установчі документи, договори (контракти) тощо);
- документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції;
- документ про внесення плати за реєстрацію.
Відповідно до статей 18 та 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування" постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 937 затверджено Порядок видачі, обліку та погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність та сплату ввізного мита в разі відчуження цього майна.
Порядок визначено виходячи з того, що майно, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, звільняється від мита. Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу, що не перевищує 30 календарних днів від дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
Протягом цього часу зазначене майно має бути зараховане на баланс підприємства, про що робиться відмітка на векселі податковою адміністрацією за місцезнаходженням підприємства. Для цього векселедавець звертається до податкової адміністрації із заявою та пакетом документів, який включає повідомлення про державну реєстрацію іноземної інвестиції.
Якщо вексель не погашено протягом 30 календарних днів, векселедавець зобов'язаний внести плату за векселем протягом п'яти календарних днів. У разі несплати у 5-денний термін векселедержатель (митний орган) подає до відповідного банку вексель та розпорядження про безспірне стягнення з векселедавця непогашених вексельних сум. Після списання відповідної суми банк повертає вексель векселедержателю для погашення.
Порядком також передбачено, що у разі відчуження майна, ввезеного в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження. На суму несплаченого мита нараховується пеня за весь час заборгованості, починаючи з дня відчуження майна.
Згідно із Законом України "Про режим іноземного інвестування" іноземні інвестори мають право укладати угоди (контракти) про спільну інвестиційну діяльність, не пов'язану зі створенням юридичної особи, що також підлягає державній реєстрації. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. N 112 затверджено Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора. Реєстрація здійснюється обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями зовнішніх економічних зв'язків, Міністерством торгівлі та зовнішніх економічних зв'язків Республіки Крим відповідно до "Інструкції про порядок здійснення державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора", затвердженої наказом МЗЕЗторгу від 20.02.96 р. N 125.
Учасник угоди, якому доручено вести спільні справи, або уповноважена ним особа разом із листом-зверненням подає до органу державної реєстрації пакет документів, які слід розглянути протягом 20 календарних днів, починаючи з дати фіксації в журналі обліку державної реєстрації.
За реєстрацію угоди (контракту) справляється плата у розмірі шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на день реєстрації.
Органи державної реєстрації до п'ятого числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають Держмитслужбі, Мінфіну і Мінстату інформацію про зареєстровані угоди (контракти).
Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених цим Законом.
Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення встановленого порядку реєстрації. Відмова з мотивів її недоцільності не допускається.
Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку.
Реєстрація постійних представництв відбувається на основі документів, що підтверджують платоспроможність фірм, які створюють представництва, у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні затверджена наказом МЗЕЗторгу України від 18 січня 1996 року N 30. Плата, яку офіційно стягують за реєстрацію, становить 2,5 тис. дол. США. Зазначену суму необхідно перерахувати за реквізитами:
+--------------------------------------------------------------+
¦S.W.I.F.Т. - EXBSUAUXAXXX ¦
¦Одержувач - Головне управління Державного ¦
¦ казначейства України ¦
¦ ¦
¦Рахунок одержувача - 2513101284489/840 ¦
¦Банк одержувача - УКРЕКСІМБАНК м.Києва *, ¦
¦ МФО 322313 ¦
¦Призначення платежу - за реєстрацію представництва ¦
¦ (назва представництва) ¦
¦ ¦
¦ * УКРЕКСІМБАНК м.Київ, вул.Хрещатик, 8, ¦
¦ відділ рахунків в іноземній валюті, ¦
¦ тел.462-00-58, 462-00-39. ¦
+--------------------------------------------------------------+
Представництво зобов'язане протягом місяця (30 календарних днів) з моменту отримання реєстраційного свідоцтва стати на облік у податковій адміністрації та в Мінстаті України.
Значним кроком по залученню іноземних інвестицій стане створення спеціальних (вільних) економічних зон. Порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правила регулювання відносин суб'єктів діяльності цих зон визначаються Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13 жовтня 1992 р.
Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. Згідно із Законом "Про режим іноземного інвестування" правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови для інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені цим Законом.
Стаття 22 Закону "Про режим іноземного інвестування" надає іноземним інвесторам право на розробку та освоєння відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління. Надання такого права здійснюється на підставі концесійнихдоговорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів України або уповноваженим на це державним органом відповідно до законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим як 99 років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.
До того ж положення деяких законів спрямовані на створення умов щодо сприяння залученню іноземних інвестицій.
Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 28 березня 1991 р. надає право створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб. Національний банк України видає ліцензію на створення таких банків. Порядок видачі ліцензії визначається Національним банком України відповідно до законодавства України.
Законом України "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р. передбачається право іноземних юридичних та фізичних осіб, а також осіб без громадянства інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст.22).
Відповідно до ст.3 Закону України "Про власність" іноземні інвестори є суб'єктами права власності і вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. При цьому законодавчими актами може бути встановлено види майна, що не може перебувати у власності юридичних осіб інших держав та міжнародних організацій.
При розгляді питання про правове регулювання іноземних інвестицій в Україні необхідно враховувати також те, що крім внутрішнього національного законодавства існує сукупність міжнародних договорів України з окремими країнами про сприяння та взаємний захист іноземних інвестицій, які здійснюють безпосередній вплив на інвестиційний клімат в Україні. Особливість цих договорів полягає в тому, що в них для інвесторів країн учасниць договору надається більш пільговий, відмінний від національного, режим.
Згідно із Законом України "Про дію міжнародних договорів на території України" укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства.
Серед законодавчих актів, що регулюють іноземні інвестиції в Україні, слід також згадати наступні:
- Закон України "Про страхування" N 85/96-ВР від 07.03.96;
- постанова Верховної Ради України "Перелік видів майна, яке не може знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань, міднародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України" від 17.06.92 р.;
- Закон України "Про дію міжнародних договорів на території України" від 10 грудня 1991 р.:
- постанова НБУ "Про проведення окремих валютних операцій з іноземними країнами" N 245 від 23.09.96 р.
3. Податкове регулювання інвестиційної діяльності
Основні положення податкової політики в Україні визначені постановою Верховної Ради України від 04.12.97 р N 561/96-8Р та покладені в основу Закону України "Про систему оподаткування" та інших законів з питань оподаткування.
Закон України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. містить принципи побудови системи оподаткування в Україні: види податків та зборів (обов'язкових платежів), напрями їх використання. Для інвесторів найбільш значними податковими платежами є податок на додану вартість та податок на прибуток.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 р. встановлює загальний режим оподаткування (за ставкою 30%) для нерезидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва.
У відповідності до статті 13 "Оподаткування нерезидентів" Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. валові доходи нерезидентів, що не здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва, отримані із джерел на території України, оподатковуються за ставкою 15% за наступними виключеннями:
- якщо доходи отримані у вигляді відсотків (доходу) від операцій з цінними паперами емітованими особами, які не є платниками даного податку, то вони оподатковуються за ставкою 30%. При цьому вищезазначений 15%-ий податок не нараховується:
- суми доходів нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 10%;
- суми доходів нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, а також у вигляді надання рекламних послуг, оподатковуються за ставкою 30%;
- суми доходів нерезидентів, які сплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6%.
Якщо нерезидент здійснює діяльність у декількох країнах і не веде окремого обліку своєї діяльності в Україні, сума податку може бути визначена на основі розподільчого балансу, складеного нерезидентом і узгодженого з податковою адміністрацією. У разі неможливості прямим підрахунком визначити прибуток, одержаний від діяльності нерезидентів в Україні, він визначається податковою інспекцією на основі валового доходу або здійснених витрат і норми рентабельності 30%.
Прибуток, з якого сплачується податок, визначається зменшенням суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових видатків податку на суму амортизаційних відрахувань (визначення цих сум проводиться згідно зі статтями 5, 8, 9 даного Закону).
Нерезиденти подають декларацію про прибуток в податкову адміністрацію на загальних підставах до 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом. Однак, на відміну від українських підприємств, нерезиденти не сплачують авансових внесків податків до бюджету протягом кварталу. Крім того. нерезиденти, які здійснюють діяльність через постійне представництво, повинні щоквартально подавати розрахунок податку на прибуток за формою, встановленою центральним податковим органом.
Як правило, визначальним фактором при оподаткуванні нерезидентів є договори про усунення подвійного оподаткування, і положення цих договорів мають пріоритет над українським законодавством. Всі українські договори про усунення подвійного оподаткування засновані на моделі, розробленій Міністерством фінансів України та погодженій із Міністерством закордонних справ та Міністерством юстиції, як це затверджено постановою КМУ від 12.11.93 р. N 921. У свою чергу ця модель є майже точним перекладом моделі зразку 1992 року Конвенції про усунення подвійного оподаткування. розробленій Комісією з податкових питань Організації Економічного Співробітництва та Розвитку.
На відміну від податку на прибуток, податок на додану вартість не може регулюватися нормами міжнародних договорів.
Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. передбачена 20%-а ставка оподаткування. Разом із тим, цілий ряд операцій згідно з цим Законом звільняється від сплати ПДВ (переважно це стосується надання певних послуг українськими організаціями, передачі деяких видів майна, а також продажу медичних виробів, деяких інших товарів спеціального призначення, у тому числі для власних потреб дипломатичних представництв іноземних держав та представництв міжнародних організацій, продажу друкованої продукції вітчизняного виробництва). При цьому, як правило, звільнення від сплати ПДВ не поширюється на операції з підакцизними товарами.
Податок за нульовою ставкою застосовується до операцій з продажу товарів, що експортуються за межі митної території України, робіт та послуг для використання за межами митної території України, а також продажу вугілля, продуктів його збагачення та продажу електроенергії населенню (останнє - до 1 січня 1999 р.).
Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. передбачено застосування податкового кредиту, тобто зменшення податкового зобов'язання на певну суму. Податковий кредит складається із сум податків, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому не враховуються терміни введення в експлуатацію основних фондів.
Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом (який дорівнює місяцю або кварталу, в залежності від обсягу операцій).
4. Регулювання умов здійснення
інвестицій за межі України
Порядок видачі ліцензій на інвестиції, що вивозяться за межі України резидентами з метою створення за кордоном спільних підприємств, регулюється постановою Кабінету Міністрів від 19.02.96 р. N 229. Вона практично розмежовує функції МЗЕЗторгу та Національного банку України. Останнім видаються ліцензії на здійснення інвестицій українськими резидентами у вигляді валютних цінностей. На майнові інвестиції подібні ліцензії (з моменту виходу постанови) видаються МЗЕЗторгом.
До міністерства необхідно подати пакет документів, нотаріально засвідчених за місцем їх видачі, перекладених українською мовою та легалізованих у консульській установі України, якщо міжнародними угодами за участю України не передбачено інше. Зазначені документи слід також завірити у посольстві відповідної держави в Україні та легалізувати в МЗС.
МЗЕЗторг розглядяє документи протягом 15 робочих днів від дня звернення і ухвалює рішення про видачу резиденту індивідуальної ліцензії або про відмову в її видачі. За видачу індивідуальної ліцензії справляється плата, розмір якої за погодженням з Мінфіном не повинен перевищувати фактичних витрат держави на здійснення операцій, пов'язаних із видачею таких ліцензій, а саме 16 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Кошти перераховуються до Державного бюджету України за реквізитами:
+-------------------------------------------------------------+
¦Одержувач - Шевченківський РФВ, ¦
¦ р/р 25104706900014, ¦
¦ у Шевченківському відділенні УСБ м.Києва,¦
¦ на розділ 126 ¦
¦ параграф 6, ¦
¦ символ, ¦
¦ ОКПО 02317563. ¦
+-------------------------------------------------------------+
Термін дії індивідуальної ліцензії визначається МЗЕЗторгом виходячи з термінів, необхідних для здійснення майнових інвестицій за межами України.
Дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України видає Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Умови надання Національним банком України індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за межі України визначені у листі Нацбанку від 05.01.94 р. N 19019/44. Резиденти України можуть здійснювати інвестиції за кордон виключно за рахунок власних коштів; здійснення інвестицій за кордон за рахунок кредитів, одержаних від банків, інших резидентів і нерезидентів, забороняється, за рахунок бюджетних коштів - дозволяється лише на підставі відповідної постанови Верховної Ради України. Порядок та терміни видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон передбачені листом Нацбанку України від 24.12.93 р. N 19019/3027.
Вячеслав ВАРЕНЯ,
керівник відділу інвестицій