ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
( Закон втратив чинність на підставі Кодексу
N 2755-VI від 02.12.2010 )
Про плату за землю
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 38, ст.560)
( Вводиться в дію Постановою ВР N 2536-XII від 03.07.92,
ВВР 1992, N 38, ст.561)
Розділ 1 Загальні положення
Стаття 1. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.
За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Стаття 2. Плата за землю запроваджується з метою раціонального використання і охорони земель, підвищення родючості грунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів.
Стаття 3. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів і встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі з розрахунку на рік.
Середні ставки земельного податку встановлюються Верховною Радою України і можуть уточнюватися при зміні кадастрової оцінки земель.
Стаття 4. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності, користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі та землекористувач, у тому числі орендар.
Розділ 2 Плата за землі сільськогосподарського призначення
Стаття 5. Середні ставки земельного податку з одного гектара ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ у Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на території, підпорядкованій Севастопольській міській Раді народних депутатів, установлюються у таких розмірах:
(у карбованцях)
---------------------------------------------------------------
| Рілля і багаторіч- | Сіножаті та
| ні насадження | пасовища
---------------------------|--------------------|---------------
Республіка Крим | 138 | 20
Області: | |
Вінницька | 133 | 37
Волинська | 109 | 67
Дніпропетровська | 131 | 20
| |
Донецька | 131 | 20
Житомирська | 89 | 49
Закарпатська | 86 | 35
| |
Запорізька | 124 | 20
Івано-Франківська | 99 | 49
Київська | 124 | 40
| |
Кіровоградська | 131 | 20
Луганська | 101 | 20
Львівська | 96 | 37
| |
Миколаївська | 104 | 20
Одеська | 104 | 20
Полтавська | 131 | 49
Рівненська | 109 | 67
Сумська | 109 | 40
Тернопільська | 119 | 35
| |
Харківська | 133 | 40
Херсонська | 121 | 20
Хмельницька | 128 | 49
| |
Черкаська | 161 | 49
Чернівецька | 106 | 20
Чернігівська | 104 | 67
| |
м. Київ | 235 | 40
| |
м. Севастополь та | |
територія,підпорядкована| |
Севастопольській міській| |
Раді народних депутатів| 198 | 20
------------------------------------------------------------
Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів виходячи із середніх ставок податку і кадастрової оцінки угідь затверджують ставки земельного податку за групами грунтів.
Мінімальна ставка земельного податку встановлюється у розмірі 20 карбованців з одного гектара сільськогосподарських угідь.
Розміри податку за земельні ділянки, що не мають кадастрової оцінки, визначаються до її встановлення так само, як для ділянок, які до них прилягають і мають таку оцінку.
Порядок визначення ставок земельного податку за групами грунтів та у межах населених пунктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділ 3 Плата за землі несільськогосподарського
призначення
Стаття 6. Середні ставки податку за земельні ділянки у межах населених пунктів, за винятком ділянок, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті установлюються у таких розмірах:
| Групи населених пунктів з чисельністю населення тис.чол. |
Середня ставка податку ( крб. за 1 кв.м) |
Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування |
| 1 до 0,2 2 від 0,2 до 1 3 від 1 до 3 4 від 3 до 10 5 від 10 до 20 6 від 20 до 50 7 від 50 до 100 8 від 100 до 250 9 від 250 до 500 10 від 500 до 1000 11 від 1000 і більше |
0,5 0,7 0,9 1,0 1,6 2,5 3,0 3,5 4,0 5,0 7,0 |
1,2 1,4 1,6 2,0 2,5 3,0 |
Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів затверджують ставки земельного податку виходячи із середніх ставок податку, економічної оцінки території та місцеположення ділянок.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними, садівницькими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, справляється у розмірі трьох відсотків від ставок земельного податку, встановлених частиною першою цієї статті.
Податок за ділянки сільськогосподарських угідь у межах населених пунктів, які використовуються за цільовим призначенням, в тому числі під виробничими спорудами сільськогосподарських підприємств, справляється за ставками земельного податку, затвердженими відповідно до статті 5 цього Закону.
Стаття 7. Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів для промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення, справляється у розмірі 1 карбованець за один квадратний метр.
Стаття 8. Податок за земельні ділянки, надані за межами населених пунктів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, справляється у розмірі 5 карбованців за один квадратний метр.
Стаття 9. Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначенних у частинах другій та третій цієї статті справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.
Податок за сільськогосподарські угіддя, що входять до складу земель лісового фонду, справляється за ставками податку на сільськогосподарські угіддя аналогічної якості.
Податок за ділянки за межами населених пунктів, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті будівлями, спорудами та іншими господарськими об'єктами, справляється у трикратному розмірі встановлених цим Законом середніх ставок податку для ріллі та багаторічних насаджень.
Стаття 10. Податок за ділянки, надані за межами населених пунктів на землях водного фонду, справляється у трикратному розмірі встановлених цим Законом середніх ставок податку для ріллі та багаторічних насаджень.
Розділ 4 Пільги щодо плати за землю
Стаття 11. Від земельного податку звільняються:
1) заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади;
2) заказники (крім мисливських), дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю;
3) державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур;
4) заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, спеціалізовані санаторії по реабілітації хворих згідно із списком Міністерства охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, а також навчально-виробничі заклади, підприємства, об'єднання та організації товариства сліпих і глухих, громадські організації інвалідів та їх об'єднання;
5) заклади фізичної культури та спорту, за винятком кооперативних і приватних;
6) благодійні фонди;
7) інваліди I та II груп, учасники Великої Вітчизняної війни і прирівняні до них особи, вдови військовослужбовців, які загинули при виконанні державних обов'язків, пенсіонери;
8) громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали від Чорнобильської катастрофи, а також громадські об'єднання осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не справляється плата за радіоактивно і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства, за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння, а також за землі кладовищ.
Новостворювані селянські (фермерські) господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі їм у власність або надання у користування земельної ділянки.
Верховна Рада Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів можуть установлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк; відстрочення сплати; зниження ставки земельного податку.
Пільги щодо плати за землю надаються за станом на 1 червня поточного року. Якщо право на пільги виникло після 1 червня, сума нарахованої плати за землю скасовується по строках сплати податку, що не настали.
У разі втрати права на пільги після 1 червня поточного року земельний податок сплачується по строках сплати податку, що не настали.
Розділ 5 Обчислення і строки сплати земельного податку.
Використання коштів від плати за землю
Стаття 12. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Стаття 13. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, і щороку не пізніше 15 липня подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Нарахування земельного податку громадянам проводиться державними податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться у їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Стаття 14. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Стаття 15. Облік платників і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня.
Стаття 16. Земельний податок сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Над міру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або зараховуються у сплату податку за наступний рік.
Стаття 17. Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередніх роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його допускаються не більш як за два попередніх роки.
Стаття 18. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Розмір цієї плати не може бути меншим від розміру податку за земельну ділянку, що орендується, а при оренді земель сільськогосподарського призначення не може перевищувати цього податку.
Стаття 19. Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Стаття 20. Для централізованого виконання робіт, передбачених статтею 21 цього Закону, 30 відсотків коштів від плати за землю, що надійшли на бюджетні спеціальні рахунки Рад народних депутатів базового рівня, централізуються на спеціальному бюджетному рахунку України, 10 відсотків на спеціальних бюджетних рахунках Республіки Крим і областей.
Верховна Рада Республіки Крим і обласні Ради народних депутатів у межах зазначених відрахувань можуть установлювати нормативи централізації коштів від плати за землю на спеціальних бюджетних рахунках районів і міст, у підпорядкуванні яких перебуває район.
Стаття 21. Кошти від плати за землю, що надходять до місцевих бюджетів, використовуються для таких цілей:
фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів;
виконання робіт по землеустрою, ведення земельного кадастру, здійснення моніторингу;
розвитку інфраструктури населених пунктів;
відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;
економічного стимулювання власників землі і землекористувачів, у тому числі орендаторів, за поліпшення якості земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду;
надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини.
Кошти від плати за землю, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами.
Розділ 6 Нормативна ціна землі
Стаття 22. Нормативна ціна землі запроваджується для забезпечення економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у спадщину, даруванні та одержанні банківського кредиту під заставу земельної ділянки.
Стаття 23. Нормативна ціна земельної ділянки встановлюється у стократному розмірі земельного податку за неї.
Розділ 7 Відповідальність платників і контроль
за додержанням закону україни "про плату за землю"
Стаття 24. За несвоєчасну сплату земельного податку (стаття 16 цього Закону) справляється пеня у розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.
Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.
Стаття 25. За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні".Стаття 26. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями.
Президент України Л.Кравчук
м. Київ, 3 липня 1992 р.
N 2535-XII